Beginning
Покликання Аврама
12 І мовив Господь до Аврама: «Полиш свою землю і свій народ, полиш дім свого батька і йди до землі, яку Я вкажу тобі.
2 Я виведу з тебе великий народ,
благословлю і возвеличу ім’я твоє,
і ти станеш благословенням.
3 Я благословлятиму тих, хто благословляє тебе,
і проклинатиму тих, хто проклинає тебе.
В тобі всі родини в світі будуть благословенні[a]».
Аврам у Ханаані
4 І зробив Аврам так, як Господь йому вказав. З ним пішов і Лот. На той час, коли він покинув Гаран, Аврамові було сімдесят п’ять років. 5 Аврам узяв із собою свою жінку Сару, свого племінника Лота, все майно, що нажили вони, і рабів, що вони мали в Гарані, та й рушили вони в землі Ханаанські. І прийшли вони до земель Ханаанських.
Діброва Мамре
6 Авраам пройшов цією землею аж до священного місця в Сихемі, до діброви Море[b]. Там жили ханаанці.
7 Господь явився[c] Аврамові й мовив до нього: «Я віддам цю землю твоїм нащадкам». Аврам спорудив на тому місці вівтар Господу, що явився йому.
8 Звідти Аврам крок за кроком подався в гори на схід від Бетела. Там напнув намет. Місто Бетел було на захід від нього, а місто Аї[d]—на схід. На цьому місці Аврам спорудив вівтар Господу і поклонявся Йому. 9 Тоді Аврам знову помандрував у напрямку Неґева.
Аврам у Єгипті
10 Був голод. Тож Аврам подався до Єгипту, щоб перебути там деякий час, бо голод у тих краях лютував. 11 Коли вже до Єгипту було зовсім близько, він сказав своїй дружині Сарі: «Послухай. Я знаю, що ти вродлива жінка. 12 Коли єгиптяни побачать тебе, вони мовлять: „Це його дружина!” І вб’ють мене, а тебе залишать живою. 13 Кажи, що ти моя сестра, тоді вони будуть добрі зі мною, і ти врятуєш моє життя».
14 Отож як Аврам прийшов до Єгипту, єгиптяни побачили, яка красуня Сара. 15 Побачивши її вроду, вельможі розповіли про неї фараону. Тож Сару забрали до фараонового палацу. 16 Фараон був добрий з Аврамом за Сару. І Аврам дістав овець, худобу, ослів, рабів, наложниць, ослиць і верблюдів.
17 І наслав Господь на фараона і всю його родину лихі хвороби за те, що він узяв собі Сару, Аврамову дружину. 18 Тоді фараон покликав Аврама і сказав: «І що ж це ти зі мною зробив? Чому не сказав, що вона твоя дружина? 19 Навіщо сказав, що Сара твоя сестра? Через це я і взяв її собі за жінку. Ось вона. Забирай її і йди геть». 20 І дав тоді фараон наказ своїм людям, і вони випроводили Аврама та його дружину разом з усім їхнім майном.
Повернення Аврама до Ханаану
13 Тож Аврам пішов із Єгипту разом зі своєю дружиною і майном, що мав, у Неґев. З ними також був Лот. 2 На той час Аврам був дуже багатий на худобу, срібло й золото. 3 Так Аврам мандрував із Неґева аж до Бетела, до того самого місця, де він спершу ставив свій намет між Бетелом та Аї. 4 Саме на цьому місці Аврам спорудив перший вівтар. Тут він поклонявся Господу.
Аврам і Лот розходяться
5 Лот, який мандрував з Аврамом, також мав худобу, овець і намети. 6 Земля не могла їх обох прогодувати, бо мали вони багато майна. Тож не могли вони жити разом. 7 Ще й чабани Аврама й Лота почали сперечатися. (В тих землях тоді жили ханаанці та перизійці).
8 Тоді Аврам сказав Лоту: «Не годиться нам сваритися з тобою, ані чабанам нашим. Ми ж усі брати. 9 Чи не вся земля перед тобою? Давай розійдемося. Якщо ти підеш ліворуч, то я—праворуч, якщо ж ти праворуч, то я—ліворуч».
10 Лот озирнувся й побачив, що вся Йорданська земля добре зрошувалася, немов сад Господній, як Єгипет, аж до самого Зоара. (Це було до того, як Господь зруйнував Содом і Ґоморру). 11 Вибрав собі Лот Йорданську землю. І попрямував він на схід. Так вони розійшлися.
12 Аврам залишився жити в Ханаанській землі, а Лот поселився в Йорданських землях. Він поставив свій намет біля Содома. 13 На той час мешканці Содома були злими і дуже грішили проти Господа.
14 Після того, як Лот пішов, Господь сказав Авраму: «Озирнися. Подивися з цього місця на північ, південь, схід і захід. 15 Всю цю землю, що ти бачиш, Я назавжди віддам тобі й твоїм нащадкам. 16 Я зроблю твій народ таким численним, як порох земний. Якщо хтось зможе полічити земні порошинки, то й народ твій зможе полічити. 17 Вставай же і йди цією землею з кінця в кінець, бо Я тобі її віддам».
18 Тож Аврам зняв свій намет і оселився ближче до діброви Мамре, неподалік від Хеврона. Там спорудив Аврам вівтар Господу.
Війна між царствами
14 Це сталося за часів, колі Амрафел був царем шинарським[e], Аріох був царем елласарським, Кедорлаомер був царем еламським, а Тідал був царем ґоїмським. 2 Ці царі пішли війною проти царя Содома Бери, царя Ґоморри Берші, царя Адми Шимава, царя Цевоїма Шемевера і царя Бели (місто Бела ще звалося Зоаром). 3 Останні зібрали всі свої сили в Шиддимській долині[f] при Мертвому морі.
4 Усі вони служили дванадцять років Кедорлаомеру, але на тринадцятий рік повстали проти нього. 5 На чотирнадцятий рік Кедорлаомер та інші царі, що були з ним, пішли й перемогли рефаїв в Аштарот-Карнаїмі, зузимців у Хамі, емимців у Шаве-Киріатаїмі. 6 Вони перемогли хореян у горах Сеїру[g] аж при Ель-Парані[h], що поблизу пустелі. 7 Тоді Кедорлаомер разом із царями, що його підтримували, повернув назад і, дійшовши до Ен-Мішпата, що звався також Кадешем, підкорив усі амаликійські гори, а також аморійців, що жили в Хазазон-Тамарі.
8 І вийшли царі Содома, Ґоморри, Адми, Цевоїма і цар Бели (тобто Зоари), і вишикували війська до бою зі своїми ворогами в долині Шиддим. 9 І билися вони з Кедорлаомером, царем Елама, Тідалом, царем Ґоїма, Амрафелом, царем Шинара, Аріохом, царем Елласара—чотири царі проти п’ятьох. 10 В долині Шиддим було багато ям з дьогтем. Коли ж царі Содома й Ґоморри повтікали, то дехто з їхнього війська попадав у ті ями, решта ж утекла в гори. 11 Тоді Кедорлаомер і його спільники забрали все майно Содома і Ґоморри, увесь їхній запас харчів й пішли геть.
Полонення Лота
12 Кедорлаомер і його спільники захопили в полон і Лота, Аврамового небожа. Вони забрали все його майно та й подалися звідти (Лот жив у Содомі). 13 Один із тих, що вціліли, прийшов до єврея Аврама й розповів, про все, що сталося. Аврам тоді жив між дубів Мамре, неподалік від братів Ешкола та Анера. Вони домовилися з Аврамом, що допомагатимуть одне одному.
Аврам визволяє Лота
14 Почувши, що його родича захоплено в полон, Аврам озброїв триста вісімнадцять тренованих своїх домашніх, що були його рабами, і переслідував ворога аж до міста Дана. 15 Вночі, розділившись, Аврам і раби його напали на ворогів, розбили їх і гнали аж до Хови, що на північ від Дамаска.
16 Аврам повернув усе майно, захоплене ворогом. Повернув він також і Лота разом з усім його майном, усіма жінками і слугами. 17 Після перемоги над Кедорлаомером і царями, що з ним були, Аврам повернувся додому. Цар содомський вийшов йому назустріч у долині Шаве, що нині називається Царською долиною.
Мелхіседек благословляє Аврама
18 Мелхіседек, цар Салема, також вийшов назустріч, несучи хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога. 19 Благословляючи Аврама, він сказав:
«Авраме, благословенний будь Всевишнім Богом,
Творцем неба і землі.
20 Благословенний будь, Боже Всевишній,
бо Він відав ворогів твоїх у руки твої».
Аврам віддав Мелхіседеку десятину всього.
21 Тоді цар содомський і каже Аврамові: «Віддай мені людей, що були захоплені ворогом, а майно залиш собі». 22 І відповів Аврам содомському цареві: «Я тут клянуся Господом Богом Всевишнім, Творцем неба і землі, 23 що не візьму навіть ремінця від сандалій з того, що належить тобі. Щоб не казав ти потім: „Я збагатив Аврама”. 24 Єдине, що я візьму, це те, що з’їли мої люди. І треба віддати частку Анера, Ешкола та Мамре, які пішли зі мною і допомогли мені. Нехай заберуть своє».
Бог укладає Угоду з Аврамом
15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». 2 Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». 3 І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».
4 І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». 5 Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».
6 І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. 7 Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». 8 Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?»
9 І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». 10 Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. 11 Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх.
12 Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. 13 І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. 14 Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. 15 А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів[i], і поховають тебе. 16 Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася».
17 Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин[j].
18 Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської[k] до великої ріки Євфрат.
19 Це землі кенітів, кенизійців, кадмонійців,
20 хиттитів, перизійців, рефаїв,
21 аморійців, ханаанців, ґірґашитів та євуситів».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International