Beginning
Служниця Аґар
16 Аврамова дружина Сара не народила йому дітей. Та була у Сари рабиня-єгиптянка, яку звали Аґар. 2 І сказала Сара Авраму: «Ти знаєш, Господь не дав мені мати дітей. Увійди до моєї рабині. Можливо, матиму дитину через неї». Аврам послухався Сару.
3 І сталося це, коли Аврам прожив у землі Ханаанській вже десять років. Якраз тоді Сара і взяла собі рабиню-єгиптянку Аґар і віддала її Аврамові. 4 І ввійшов Аврам до Аґар, і завагітніла вона. Зрозумівши, що завагітніла, Аґар почала зневажати свою господиню. 5 І сказала Сара Аврамові: «Моє лихо—на тобі. Я сама віддала її тобі. Тепер, коли вона завагітніла, то ще менше поважає мене. Нехай же Господь розсудить, хто з нас з тобою правий».
6 На те Аврам відповів: «Послухай, Саро! Вона твоя служниця, а ти її господиня. Роби з нею, що хочеш». Сара стала жорстокою до Аґар і та втекла від неї.
Аґар у пустелі. Ізмаїл, Аврамів син
7 Ангел Господній знайшов Аґар у пустелі біля джерела, що на шляху до Шура. 8 Ангел спитав її: «Аґар, рабине Сарина, звідки ти прийшла? І куди йдеш?» Вона відповіла: «Я втікаю від своєї господині Сари».
9 Тоді Ангел Господній і каже: «Повертайся до своєї господині й підкорися їй». 10 І ще сказав Ангел Господній: «Я незмірно примножу нащадків твоїх. Тож їх буде стільки, що не злічити».
11 І ще раз мовив до неї Ангел Господній:
«Зараз ти вагітна, і згодом народиш сина;
назви його Ізмаїлом[a],
оскільки Господь почув твої страждання.
12 Син твій буде як дикий осел.
Він буде проти всіх, і всі будуть проти нього[b].
І житиме він у незгоді зі всіма своїми братами[c]».
13 І назвала Аґар Господа, Який говорив з нею, новим іменем. «Ти—Ель-Рой[d]». Бо сказала вона: «Чи й справді я побачила Того, Хто бачить мене?»
14 І назвали те джерело Беер-Лахай-Рой[e]. Воно й досі там між Кадешем і Вередом. 15 Аґар народила Аврамові сина, й Аврам назвав сина, народженого Аґар, Ізмаїлом. 16 Аврамові сповнилося вісімдесят шість років, коли Аґар народила йому Ізмаїла.
Обрізання на свідчення Угоди
17 Коли Аврамові сповнилося дев’яносто дев’ять років, Господь явився йому й мовив: «Я—Бог Усемогутній (Ель Шадай). Якщо ти слухатимешся Мене і будеш бездоганним, 2 Я укладу Угоду між нами й примножу твій рід, зробивши його великим».
3 Тоді впав Аврам долілиць, і мовив Бог до нього: 4 «Ось моя угода з тобою. Ти станеш батьком багатьох народів. 5 Не зватимешся ти більше Аврамом[f]. Твоїм іменем буде Авраам[g], оскільки Я зроблю тебе батьком багатьох народів. 6 Я зроблю тебе життєдайним, бо від тебе візьмуть початок багато народів і багато царів. 7 Тож укладаю Угоду між Мною і тобою, і твоїми нащадками після тебе з покоління в покоління. Це буде вічна угода. Я буду Богом для тебе і для твоїх нащадків після тебе. 8 Я віддаю тобі й усім твоїм майбутнім поколінням землю, по якій ти мандруєш, всю землю Ханаанську. І то буде навічно, а Я буду їхнім Богом».
9 І ще сказав Бог Авраму: «Ти й усі твої нащадки в усі часи дотримуватиметеся нашої Угоди. 10 Це моя угода, якої ви мусите слухатися. Це угода між Мною і всіма вашими наступними поколіннями: кожен чоловік має бути обрізаний. 11 Ви мусите обрізати крайню плоть, і це буде доказом того, що ви приймаєте цю Угоду між Мною і вами. 12 В усіх ваших поколіннях кожному хлопчику, лиш йому виповниться вісім днів, слід буде зробити обрізання. Усім народженим у вашому домі, і всім придбаним за гроші у чужинця, слід робити обрізання. Навіть якщо він і не з вашого роду. 13 Як раби, народжені у вашому домі, так і ті, яких придбали за гроші, мають бути обрізані. І таким чином ваша плоть матиме печатку Моєї вічної Угоди. 14 Усякого необрізаного чоловіка слід вигнати з-поміж його народу[h], бо він порушив Мою Угоду».
Ісаак—обіцяний Богом син
15 Бог сказав Аврааму: «Твоя жінка не зватиметься вже Сарою[i]. Її ім’я тепер буде Сарра[j]. 16 Я благословлю її, Я дам тобі сина від неї. Я благословлю її, і вона стане матір’ю народів. І царям цих народів дасть вона життя».
17 Авраам упав долілиць, щоб показати повагу до Бога, але про себе розсміявся, думаючи: «Чи народиться дитина від столітнього діда? Чи може дев’яностолітня Сарра народити?» 18 Авраам тоді сказав Богові: «Я сподіваюсь, Ізмаїл матиме прихильність Твою».
19 Бог відповів: «Ні. Твоя дружина Сарра народить тобі сина, і назвеш ті його Ісааком[k]. Я укладу з ним і з його нащадками Мою Угоду. І вона буде навік. 20 Я чув твоє слово про Ізмаїла Я благословлю його. Я дам йому багато дітей. Він стане батьком дванадцятьох князів. І рід його стане великим народом. 21 Але Угоду Я укладу з Ісааком, якого Сарра народить тобі в цей час наступного року».
22 І коли Бог скінчив промовляти, то зник з очей Авраамових, повернувшись на Небо. 23 Тоді Авраам узяв свого сина Ізмаїла, всіх рабів, народжених у нього в домі, чи куплених за його гроші, зібрав усіх чоловіків і молодих хлопців і того ж дня усіх обрізав, як Бог звелів.
24 Авраамові сповнилося дев’яносто дев’ять років, коли йому зробили обрізання. 25 Авраамовому сину Ізмаїлу було тринадцять, коли йому зробили обрізання. 26 Аврааму і його сину Ізмаїлу зробили обрізання в один день. 27 Усі чоловіки Авраамового дому, всі раби, що народилися в його домі чи були куплені в чужинців, були обрізані разом з Авраамом.
Троє чоловіків
18 І Господь знову явився Авраамові. Це сталося біля діброви Мамре, коли той сидів біля входу до свого намету в найжаркішу пору дня. 2 Авраам підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли поруч із ним. Побачивши їх, він вибіг із намету їм назустріч і шанобливо вклонився. 3 Він сказав: «Володарі мої![l] Якщо я гідний вашої ласки, то не минайте мене, слуги вашого. 4 Я принесу води обмити ваші ноги, а тоді відпочинете в тіні під деревами. 5 Я принесу вам трохи хліба, щоб ви підкріпились, а тоді продовжите свою путь. Дозвольте це зробити мені, слузі вашому». І ті відповіли: «Роби, як сказав».
6 Авраам поспішив тоді до намету, до Сарри та й каже їй: «Мерщій візьми три мірки доброго борошна, заміси тісто і спечи хліба». 7 Тоді Авраам побіг до загону, вибрав молоде ніжне теля й віддав юнакові, який кинувся забити й готувати його. 8 Тоді взяв кислого, молока і м’яса, що слуга приготував, та й поставив усе це перед чоловіками, що прийшли до нього. Сам же стояв коло них під деревом, поки ті їли.
9 Тоді вони спитали Авраама: «А де твоя дружина Сарра?» Він відповів: «Вона там, у наметі». 10 Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала.
11 І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. 12 Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий».
13 Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” 14 Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина».
15 Та Сарра заперечила: «Я не сміялася», бо вона була налякана. Але Він сказав: «Ні. Ти таки сміялася». 16 Тоді ті чоловіки повставали й поглянули в бік Содома. Вони збиралися йти туди та Авраам пішов провести їх.
Авраамове прохання
17 Тоді Господь про себе мовив: «Чи варто приховувати від Авраама те, що збираюсь робити? 18 Він дасть початок великому й могутньому народу, й усі народи на землі будуть благословенні через нього. 19 Не приховуватиму Я від нього. Адже Я його вподобав, щоб він заповідав синам своїм і дому своєму жити так, як Господу бажано, щоб бути праведним перед Ним і справедливим. Тож Я, Господь, дам Авраамові все, що обіцяв».
20 І мовив Господь: «Так багато нарікань на жителів Содома й Ґоморри, і гріх їхній такий тяжкий. 21 Тож Я піду й подивлюся, чи й справді все так, як Я чув, бо я мушу знати[m]».
22 Чоловіки відвернулися й рушили до Содома. Авраам же лишився стояти перед Господом. 23 Тоді, наблизившись до Нього, Авраам спитав: «Господи, невже Ти задумав погубити й праведних людей разом з нечестивими? 24 А якщо там знайдеться п’ятдесят праведників, чи зруйнуєш Ти місто? Невже не пощадиш його заради п’ятдесяти праведних людей, що живуть там? 25 Не вбивай праведного разом із грішним. Якщо це трапиться, то де ж різниця між праведним і грішним? Не слід робити цього! Чи не мусить Суддя всього живого обстоювати справедливість?»
26 І мовив Господь: «Якщо в Содомі знайдеться п’ятдесят праведників, то заради них Я пощаджу місто».
27 Авраам тоді знову звернувся до Нього: «Оце я наважився говорити з Тобою, Господом моїм, а сам же я порох і зола. 28 А якщо там недоставатиме п’ять праведників, невже зруйнуєш місто через нестачу всього п’яти чоловік?»
Господь відповів: «Якщо там буде сорок п’ять праведних, то не зруйную місто».
29 Тоді Авраам знову звернувся до Господа: «А якщо сорок знайдеш?» Господь відповів: «Не зроблю того і заради сорока».
30 Авраам тоді каже: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я знову наважуся спитати Тебе. А якщо знайдеш Ти там тридцять, то як тоді?» Господь відповів: «Не зроблю Я того й заради тридцяти».
31 Авраам каже: «Наважуся спитати Тебе, Володарю мій, а якщо двадцять праведних знайдеться в місті?» Господь відповів: «Не зруйную й заради двадцяти».
32 Авраам знову: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я наважуся потурбувати Тебе ще раз. Що зробиш, якщо знайдеш десять праведних?» І Господь відповів: «Не зруйную і заради десятьох».
33 Закінчивши розмову з Авраамом, Господь пішов. Авраам же повернувся додому.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International