Beginning
Обман Якова
27 Коли Ісаак став старий і очі його перестали бачити, він покликав свого старшого сина Ісава і сказав: «Сину мій». Ісав озвався: «Так». 2 Ісаак сказав: «Послухай-но, я вже старий і не знаю, коли прийде смерть. 3 Тож візьми свою зброю, сагайдак зі стрілами й лук, іди в поле і вполюй дичину для мене. 4 Зготуй мені смачну, мою улюблену страву і дай мені поїсти, щоб я зміг благословити тебе перед тим, як помру».
5 Ревекка слухала, як він промовляв до сина Ісава. Ісав вирушив у степ полювати дичину для батька. 6 Тоді Ревекка мовила до свого сина Якова: «Слухай. Я чула, як твій батько сказав твоєму братові Ісаву: 7 „Принеси мені дичини і приготуй мою улюблену страву, а потім я благословлю тебе перед Господом, поки не помер”. 8 Тож послухайся мене, сину, і зроби так, як я накажу. 9 Піди в отару, візьми пару добрих молодих кіз і принеси мені, і я приготую з них для батька твого його улюблену смачну страву. 10 А ти віднесеш йому, щоб він поїв і благословив тебе перед своєю смертю».
11 Яків тоді й каже своїй матері: «Але ж мій брат волохатий, а в мене шкіра гладенька. 12 Може статися, що батько торкнеться мене і впізнає, і зрозуміє, що я намагаюся обдурити його. І тоді він не благословить мене, а прокляне».
13 Тоді мати сказала Якову: «Сину мій, нехай тоді прокляття, сказане на твою адресу, впаде на мене. Але послухай мене і зроби так, як я сказала. Принеси мені двох козенят».
14 Тож Яків пішов, упіймав двох козенят і приніс їх матері, а вона приготувала батькову улюблену смачну страву. 15 Тоді Ревекка взяла щонайкраще вбрання свого старшого сина Ісава, що було в хаті, та й вбрала в нього Якова, свого молодшого сина. 16 Руки ж його й шию обгорнула козячим хутром. 17 Дала вона в руки своєму синові Якову смачно приготовлене м’ясо та хліб, що спекла.
18 Пішов Яків до свого батька та й каже: «Батьку мій». Ісаак озвався: «Що тобі? Ти хто, мій сину?» 19 А Яків відповідає: «Це я, Ісав, твій первісток. Я зробив, як ти звелів мені. Сідай поїж дичини, а потім благослови мене». 20 Ісаак тоді й питає свого сина: «Як це тобі вдалося так швидко впоратися з дичиною, мій сину?» Яків відказав: «Бо Господь Бог твій допоміг мені швидко знайти дичину». 21 Тоді Ісаак і каже Якову: «Підійди ближче, дай мені торкнутися тебе, щоб пересвідчитися, чи й справді ти мій син Ісав, чи ні».
22 Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той, торкнувшись його, мовив: «У тебе голос Якова, але руки такі ж, як в Ісава». 23 Ісаак не впізнав Якова, бо руки його були волохаті, як і в брата його Ісава. Тож Ісаак благословив Якова. 24 Тоді питає: «Чи справді ти мій син Ісав?» Яків відповів: «Так».
Благословення Якова
25 Ісаак йому й каже: «Принеси мені дичини, сину, щоб я поїв, а тоді благословлю тебе». Тож приніс Яків поїсти Ісаакові, й той поїв; він приніс вина, й той випив.
26 І сказав Ісаак сину своєму Якову: «Підійди й поцілуй мене, сину». 27 Яків підійшов до батька й поцілував його. Почувши запах Ісавового вбрання, Ісаак благословив його, мовивши:
«Запах сина мого, наче запах того поля,
благословенного Господом.
28 Хай Бог пошле тобі небесної роси,
родючості твоїм угіддям,
нехай буде в тебе вдосталь збіжжя і вина.
29 Нехай тобі народи служать,
народи хай схиляються перед тобою.
Будь же правителем над братами своїми.
Нехай сини матері твоєї схиляються перед тобою.
Хай буде проклятий той, хто тебе проклинає,
і благословенний той, хто тебе благословляє».
Благословення Ісава
30 Щойно Ісаак скінчив своє благословення Якову, тієї ж миті, як Яків вийшов від свого батька Ісаака, брат Якова Ісав повернувся з полювання. 31 Він також приготував смачну страву, приніс її батькові, та й каже йому: «Тату, ось сядь, поїж дичини, що я приготував, а потім благослови мене». 32 Його батько Ісаак питає: «Хто ти такий?» Ісав відповів: «Я твій син, твій первісток Ісав».
33 Тоді Ісаак затрусився, мов у пропасниці, й спитав: «Хто ж це тоді вполював дичину, приготував і приніс мені її? Я поїв та й благословив його перед твоїм приходом. І він залишиться благословенний».
34 Почувши батькові слова, Ісав скрикнув гірко й розлючено і мовив: «Тоді й мене також благослови, батьку».
35 Та Ісаак відповів: «Твій брат прийшов до мене перевдягнений і забрав твоє благословення». 36 Ісав тоді й каже: «Не дарма ж його звуть Яковом[a]. І це вже вдруге він ошукав мене. Спершу він видурив моє право на спадщину[b] і ось тепер забрав моє благословення». Ісав запитав: «Невже в тебе не лишилося благословення для мене?»
37 Ісаак відповів Ісаву: «Я зробив його твоїм володарем. Я віддав усіх його братів йому служити. Я обдарував його хлібом і вином. Що ж я для тебе зможу зробити, сину мій?» 38 Ісав запитав батька: «Невже в тебе лиш одне благословення, мій батьку? Благослови й мене, мій батьку!» Ісав підвищив голос і заплакав.
39 Тоді його батько Ісаак промовив:
«Не жити тобі на родючій землі
й не бачити роси небесної.
40 Житимеш ти мечем своїм,
бути тобі слугою брата свого.
Та в боротьбі ти здобудеш свободу
і скинеш його ярмо зі своєї шиї».
Погрози Ісава
41 Тож зненавидів Ісав свого брата Якова через те, що того благословив його батько, та й сказав собі: «Скоро прийде час сумувати за батьком моїм. А по тому я вб’ю брата Якова». 42 Дізнавшись про те, що сказав її старший син Ісав, Ревекка покликала свого молодшого сина Якова і сказала: «Слухай, для твого брата Ісава втішно було б убити тебе. 43 Тож, сину мій, послухайся мене. Зараз же тікай до мого брата Лавана в Гаран. 44 Перечекай у нього якийсь час, доки лють у твого брата мине, 45 доки гнів твого брата вгамується і він забуде про те, що ти заподіяв йому. Тоді я пришлю слугу по тебе, щоб ти вертався додому. Я не хочу в один день втратити вас обох». 46 Потім Ревекка сказала Ісаакові: «Я дуже розчарована життям своїм через отих дочок (невісток) хиттитових. Як ще й Яків візьме собі хиттитку, то нащо мені жити?»
Яків шукає собі жінку
28 Тож Ісаак покликав Якова, благословив його й дав йому наказ: «Не бери шлюб з ханаанкою. 2 Йди звідси у Паддан-Арам до дому Бетуїла, свого діда, батька твоєї матері, й візьми собі за жінку одну з дочок Лавана, твого дядька, материного брата. 3 Нехай Бог Усемогутній[c] благословить тебе, хай дасть тобі багато дітей, щоб ти став батьком багатьох народів. 4 Нехай Він благословить тебе, а також нащадків твоїх благословенням Авраама, щоб ти володів землею, на якій живеш чужинцем, яку Бог дарував Авраамові».
5 Отже, відіслав Ісаак Якова, і той подався до Паддан-Арама, до Лавана, сина арамійця Бетуїла, брата Ревекки, матері Якова та Ісава. 6 Ісав дізнався, що Ісаак благословив Якова й відіслав його до Паддан-Арама взяти собі звідти жінку. Він дізнався, що благословляючи, Ісаак наказав Якову: «Не одружуйся з ханаанкою». 7 Довідався він також, що Яків послухався своїх батька й матір і подався до Паддан-Арама. 8 І зрозумів Ісав, що ханаанські жінки не до вподоби батькові його Ісааку. 9 Він пішов до Ізмаїла, Авраамового сина, і взяв собі його дочку Магалат, Невайотову сестру. І стала вона його дружиною, як і ті, кого він уже мав.
Божий дім—Бетел
10 Яків залишив Беершебу й подався до Гарана. 11 Дійшовши до певного місця, він вирішив заночувати, бо сонце вже сіло. Взявши один з каменів на тому місці, він поклав його собі під голову й ліг спати. 12 І приснилися йому сходи, що вели з землі й аж до самого Неба, і Божі Ангели походжали тими сходами вгору і вниз. 13 І Господь стояв над ними, і Він мовив: «Я Господь, Бог твого пращура Авраама і Бог Ісаака. Я дам тобі землю, на якій оце ти лежиш, тобі та твоїм нащадкам. 14 А будуть твої нащадки численні, й буде їх стільки, як того пороху земного. І поширяться вони на захід і на схід, на північ і на південь. І всі народи на землі благословенні будуть через тебе й твоїх нащадків. 15 І послухай. Я з тобою і захищатиму тебе, хоч би куди ти йшов. Я приведу тебе знову на цю землю, бо не залишу тебе, доки не виконаю того, що обіцяв тобі».
16 Прокинувшись, Яків промовив: «І справді, Господь присутній у цьому місці, а я й не знав». 17 Він налякався й сказав: «Це величне місце! Це, певно, оселя Божа, брама небесна». 18 Тож, уставши рано вранці, Яків узяв камінь, на якому спав, поставив його й полив зверху оливою, зробивши пам’ятник Богові. 19 І назвав він те місце Бетел[d]. А раніше воно звалося Луз.
20-21 Тоді Яків поклявся такими словами: «Якщо Бог буде зі мною і захищатиме мене на моєму шляху, дасть мені харчі, щоб їсти, й одяг, щоб носити, поверне мене з миром у дім мого батька, то Господь буде моїм Богом. 22 Оцей камінь, що я поставив як пам’ятник, буде Божим домом. І я віддам Тобі, Боже, десяту частину того, що Ти даєш мені».
Яків відпрацьовує за жінок
29 Тоді Яків вирушив далі й прийшов до землі синів Сходу. 2 Він роззирнувся й побачив криницю в полі й три отари овець, що лежали навколо неї, бо напували їх водою з тієї криниці. Зверху на криниці лежав великий камінь. 3 Коли отари там збиралися, камінь відвалювали від отвору й напували овець. Потім знову клали його на криницю.
4 Яків звернувся до вівчарів: «Звідки ви, брати мої?» Ті відповіли: «Ми з Гарана». 5 Яків запитав: «А чи знаєте ви Лавана, Нагорового сина?» Вони йому: «Знаємо». 6 Яків знову запитав: «Як він там?» Ті кажуть: «З ним усе гаразд. Поглянь, ось і дочка його Рахиль іде з вівцями». 7 Тоді він мовив: «Послухайте, сонце все ще високо в небі. Ще не час вівцям збиратися на ніч. Тож напувайте овець та й вертайте їх на пасовисько». 8 Вівчарі відказали: «Не можемо цього зробити, доки всі отари не зберуться. Тоді ми відвалимо камінь від отвору криниці та й понапуваємо овець».
9 Поки Яків отак розмовляв із ними, прийшла Рахиль із батьковими вівцями, яких вона доглядала. 10 Побачивши Рахиль, дочку Лавана, материного брата, Яків підійшов до криниці, відкотив камінь від отвору й напоїв отару Лавана, материного брата. 11 Яків поцілував Рахиль і голосно заплакав. 12 І розповів Яків Рахилі, що її батько є його родичом, а сам Яків є Ревеччиним сином. Рахиль тоді побігла й розповіла про все своєму батькові.
13 Почувши новину про сина своєї сестри Якова, Лаван вибіг йому назустріч. Він обняв Якова, поцілував і привів до себе в дім. Тоді Яків розповів Лаванові про все, що сталося. 14 І сказав тоді Лаван: «Як добре це, що ти кров і плоть моя». І залишився Яків у Лавана на цілий місяць.
Лаван обманює Якова
15 Якось Лаван спитав Якова: «Невже ти даремно служитимеш мені через те, що мій родич? Скажи, скільки платити тобі».
16 Лаван мав дві дочки. Старшу звали Лея, а молодшу Рахиль. 17 Лея мала ласкаві очі[e], а Рахиль була і станом гарна, і на лице вродлива. 18 Яків покохав Рахиль і сказав Лаванові: «Я працюватиму на тебе сім років, щоб одружитися з твоєю молодшою дочкою Рахиллю». 19 Лаван відповів: «Мені ліпше віддати її за тебе, ніж за когось іншого. Тож лишайся в мене».
20 Отже, Яків залишився й працював сім років, щоб дістати Рахиль. Але ті сім років здалися йому кількома днями, бо так він кохав її.
21 Коли ж пройшло сім років, Яків звернувся до Лавана: «Віддай мені мою жінку. Термін мій вийшов, маю пізнати її». 22 Тоді Лаван зібрав усіх тамтешніх людей і влаштував весілля. 23 Ввечері Лаван узяв свою дочку Лею, привів її до Якова, і той пізнав її. 24 Лаван віддав Леї свою служницю Зілпу, щоб та прислужувала їй.
25 А вранці побачив, що це була Лея. Він каже Лавану: «До чого ж ти мене призвів! Чи не служив я тобі сім років за Рахиль? Навіщо ж ти обдурив мене?» 26 Лаван відповів: «У нас такого немає, щоб віддавати молодшу дочку заміж раніше, ніж першу. 27 Проживеш тиждень зі старшою, а тоді я віддам тобі й молодшу. За це служитимеш мені ще сім років».
28 Яків так і зробив. Він прожив весільний тиждень із тією, і тоді Лаван віддав йому в жінки свою дочку Рахиль. 29 Лаван віддав Рахилі свою служницю Вілху, щоб та прислужувала їй. 30 Яків пізнав також і Рахиль і покохав її більше, ніж Лею. І працював він на Лавана ще сім років.
Якова родина примножується
31 Господь бачив, що Яків не любить Лею, і зробив так, щоб вона мала дітей. Натомість Рахиль була бездітна. 32 Лея завагітніла й народила сина, якого назвала Рувимом[f], бо сказала вона: «Господь і справді зглянувся на моє лихо. Неминуче тепер мій чоловік полюбить мене».
33 Лея завагітніла знову й народила сина. Вона сказала: «Господь почув, що мене чоловік не любить, і послав мені ще одного сина». І назвала вона його Симеоном[g].
34 І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Тепер уже мій чоловік близьким стане до мене, адже я народила йому трьох синів». Через те й назвала вона свого сина Левієм[h].
35 І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Цього разу я хвалитиму Господа». Тож назвала вона сина Юдою[i]. Після цього Лея перестала народжувати дітей.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International