Beginning

Угода між Богом та Ізраїлем

19 Того дня, коли минуло три місяці, як діти Ізраїля пішли з Єгипту, народ Господній прийшов до Синайської пустелі. ² Вони рушили з Рефідима, дійшли до Синайської пустелі й там отаборилися. Ізраїль став табором навпроти гори Хорев. ³ Тоді Мойсей піднявся до на гору і звернувся до нього Господь, кажучи: «Так скажеш дому Якова, дітям Ізраїля: ⁴ „Ви бачили, що Я вчинив єгиптянам. Я підніс вас на орлиних крилах і привів до Себе. ⁵ Тепер, якщо ви й справді слухатимете Мій голос і будете дотримуватися Мого Заповіту, то станете Моєю власністю з-поміж усіх народів, оскільки вся земля належить Мені. ⁶ Ви будете для Мене царством священиків і святим народом. Оце ті слова, що ти мусиш переказати дітям Ізраїля”».

⁷ Мойсей повернувся і скликав старійшин народу, та переказав їм усі ті слова, які Господь йому наказав. ⁸ Тоді весь народ відповів одностайно так: «Все, що сказав Господь, ми виконаємо». Мойсей повернувся на гору, та переказав Господь, що Ізраїль завжди слухатиметься Божих настанов.

⁹ Господь мовив до Мойсея: «Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб народ чув, як Я говоритиму до тебе, і назавжди тобі повірив». Мойсей переказав Всевишньому слова народу. ¹⁰ Господь сказав Мойсею: «Піди до народу й освяти їх сьогодні й завтра, і нехай вони виперуть свій одяг. ¹¹ Нехай будуть готові на третій день, бо третього дня Господь спуститься в людей на очах на гору Синай. ¹² Установи довкола межу для людей. Скажеш їм: „Стережіться сходити на гору або торкатися її краю. Кожного, хто торкнеться гори, буде покарано на смерть. ¹³ Хто торкнеться гори, того буде закидано камінням або пробито стрілою. Хай то людина, чи худоба—не жити їй. Коли ж просурмить сурма, тоді вони зійдуть на гору”».

¹⁴ І зійшов Мойсей з гори до народу, та освятив його, і вони випрали свій одяг. ¹⁵ Він сказав народові: «Будьте готові через три дні. Не наближайтеся до жінок». ¹⁶ І третього дня вранці гримнув грім і спалахнула блискавка, і сіла густа хмара на гору, і голосно засурмила сурма, і весь народ, що був у таборі, затремтів.

¹⁷ Мойсей вивів усіх із табору зустрічати Бога, й вони поставали під горою. ¹⁸ Гора Синай була вся огорнута димом, та полум’ям, які виривалися з її верхівці, немов із печі, і вся гора здригалася, бо то Господь зійшов на неї. ¹⁹ І все гучніше сурмила сурма, коли Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом, схожим на грім. ²⁰ І зійшов Господь на вершину гори Синай, та покликавши Мойсея, ²¹ Всевишній сказав йому: «Зійди вниз і застережи Ізраїль, щоб вони не наближалися до Господа, інакше багато з них загине. ²² А також священики, що наближаються до Господа, нехай освятять себе, щоб Всемогутній Бог не вразив їх».

²³ Мойсей сказав Господу: «Народ не може зійти на гору Синай, бо Ти Сам застеріг нас такими словами: „Покладіть межу навколо підніжжя й освятіть святу землю”». ²⁴ І Всевишній сказав йому: «Зійди вниз і повернися з Аароном. І нехай священики і народ не рвуться нагору до Господа, щоб Господь не вразив їх». ²⁵ І пішов Мойсей до дітей Ізраїлю й говорив з ними.

Десять заповідей

20 І промовив тоді Господь:

² «Я—Господь, Бог твій, Який вивів тебе з Єгипетської землі і визволив тебе із рабства.

³ Ти не матимеш ніяких інших богів, окрім Мене.

⁴ І не створюй собі рукотворних бовванів, чи жодної подоби того, що на небі, ані того, що на землі чи в воді. ⁵ Не поклоняйся ані служи їм, бо Я—Господь твій, ревнивий Бог^[a], Який карає дітей і навіть онуків за гріхи їхніх батьків, які Мене ненавидять, аж до третього й четвертого поколінь. ⁶ Але Я буду віддано любити тисячі поколінь, тих, що люблять Мене і дотримуються Моїх заповідей.

⁷ Не клянися іменем Господа, твого Бога, коли не збираєшся дотриматися своєї обіцянки, бо Господь не залишить без покарання того, хто зловживатиме Його ім’ям.

⁸ Пам’ятай про дотримання дня суботнього, щоб святити його. ⁹ Шість днів ти можеш працювати й виконувати повсякденну роботу. ¹⁰ Та сьомий день—це субота для Господа, твого Бога. Не виконуй ніякої роботи—ні ти сам, ані син або дочка твоя, ані раб, чи рабиня твоя, ані будь-яка худобина, ані чужинець, що живе по містах твоїх. ¹¹ Бо Господь створив за шість днів небо й землю, моря і все, що в них, та сьомого дня Він відпочивав. Ось чому Всемогутній Бог благословив сьомий день і освятив його.

¹² Шануй батька і матір свою, щоб довшими були твої дні на землі, яку Господь, твій Бог, дарує тобі.

¹³ Не вбивай.

¹⁴ Не чини перелюбу.

¹⁵ Не кради.

¹⁶ Не давай неправдивих свідчень проти ближнього свого.

¹⁷ Не зазіхай на оселю ближнього свого. Не зазіхай на дружину ближнього свого, ані на його раба чи рабиню, ані на вола чи осла, ані на що-небудь, що належить іншій людині».

Люди бояться Бога

¹⁸ Увесь народ бачив і чув грім і блискавку, звук сурми і гору, вкриту димом. Люди чули й тремтіли, й стояли на віддалі. ¹⁹ І сказали вони Мойсею: «Говори до нас і ми слухатимемо, та нехай Бог не промовляє до нас, щоб ми не повмирали».

²⁰ І сказав Мойсей народу: «Не бійтеся, адже Бог прийшов, щоб довести любов Свою. Господь прагне щоб ви не грішили, та поважали Його». ²¹ Народ стояв віддалік, але Мойсей, тим часом, наблизився до густої хмари, де був Бог.

²² Господь мовив до Мойсея: «Скажи дітям Ізраїля так: „Ви бачили, як Я говорив з вами з неба. ²³ Не створюйте собі лжебогів із срібла чи золота поруч зі Мною. ²⁴ Ти спорудиш вівтар Мене на землі й приноситимеш пожертви на ньому: жертви спалення й мирні жертви, своїх овець і свою худобу. І то повсюди, де Я накажу вам, щоб пам’ятали ім’я Моє, і тоді Я прийду й благословлю тебе. ²⁵ Якщо спорудиш для Мене вівтар із каменя, то не роби його з тесаного каменя. Бо поклавши різець^[b] на нього, опоганиш його. ²⁶ Не ходи сходами до Мого вівтаря, щоб голизна твоя не відкрилася на ньому”».

Закон про рабів

21 Ось ці правила ти даси народові Ізраїлю: ² коли купиш раба-єврея^[c], то він мусить служити шість років, а на сьомий піде на волю без плати. ³ Якщо він прийшов сам, то нехай сам і йде. Якщо ж одружений, то його жінка піде з ним. ⁴ Якщо його господар дасть йому жінку, і вона народить йому синів або дочок, то жінка з її дітьми належатиме господареві, а він нехай іде собі сам. ⁵ Та якщо раб скаже: «Я люблю свого господаря, свою жінку й своїх дітей, я не піду на волю». ⁶ Тоді його господар приведе його до Бога^[d], поставить біля дверей чи одвірка й проколе йому вухо шилом, і той служитиме йому довіку.

⁷ Коли хтось продасть свою дочку в рабство, то вона не вийде з неволі, як виходить раб. ⁸ Якщо вона не до вподоби господареві, що призначив її для себе, то він може дозволити викупити її. Він не може вирішити продати її чужинцям, бо виявиться невірним до неї. ⁹ Якщо він візьме її для свого сина, то має ставитися до неї як до дочки.

¹⁰ Якщо це господар візьме іншу жінку для себе, то не повинен відмовляти першій в їжі, вбранні чи подружніх правах. ¹¹ Якщо він позбавить її цих трьох речей, то вона може бути вільна без плати.

Різні шкоди

¹² Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, його самого слід віддати на смерть. ¹³ Але якщо він зробив це не навмисне, а Бог віддав того йому в руки, то Я вкажу тобі місце, куди він може втекти. ¹⁴ Та коли хтось діятиме підступно проти свого ближнього й зумисно вб’є його, то забери його від Мого вівтаря, щоб його самого могли вбити.

¹⁵ Якщо хтось ударить свого батька або свою матір, того скарають на смерть. ¹⁶ Якщо чоловік викраде когось, то смерть йому—однаково, чи продав він невільника в рабство, чи тримає в себе.

¹⁷ Якщо хтось проклинає свого батька чи свою матір, тому смерть. ^18-19 Якщо в сварці хтось вдарить іншого каменем чи кулаком і той, кого вдарили, не помре, а буде прикутий до ліжка то того, хто побив його, буде виправдано. Однак винний зобов’язан підтримувати його, та ще й відшкодує побитому за час, що той втратить.

²⁰ Коли хазяїн вдарить свого раба палицею і той помре, то йому, безперечно, буде відплата за вбивство. ²¹ Та якщо раб житиме і через день чи два одужає, то карати^[e] хазяїна не треба, бо він за цього невільника сплатив гроші.

²² Коли двоє б’ються і вдарять вагітну жінку, і дитина вийде з неї, але їй не буде більше ніякої шкоди^[f], то на винного чоловік тієї жінки накладе стягнення, і йому слід заплатити відповідно до розпорядження суддів. ²³ Якщо ж буде якесь пошкодження, то віддаси життя за життя. ²⁴ Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. ²⁵ Тавро за тавро, рану за рану, стусан за стусан.

²⁶ Коли хтось ударить в око свого раба чи рабиню й пошкодить його, то відпустить на волю за око. ²⁷ Якщо виб’є зуба своєму рабові, чи рабині, то відпустить на волю за зуб.

²⁸ Якщо віл буцне рогами чоловіка чи жінку і той чи та помре, то вола слід закидати камінням, але м’яса його не їсти, а власника вола виправдати. ²⁹ Якщо ж віл той буцався й раніше, а власника попереджали та він не догледів, а той забив чоловіка, чи жінку, то вола слід закидати камінням, а власника покарати на смерть. ³⁰ Якщо на нього накладено плату, то він мусить заплатити викуп за своє життя, згідно з усім тим, що йому присуджено. ³¹ Якщо ж бик буцне чийогось сина чи дочку, то слід дотримуватися того ж закону. ³² Якщо бик буцне раба чи рабиню, то слід відшкодувати тридцять шекелів срібла (ціну нового раба) власникові, а вола закидати камінням.

^33-34 Коли хтось відкриє або викопає криницю й не закриє її, а віл, чи осел упаде туди, то власник криниці мусить відшкодувати. Він повинен заплатити хазяїнові худоби, але мертва тварина залишиться йому. ³⁵ Коли чийсь бик на смерть буцне сусідського бика, то слід продати живого бика, а гроші за нього розділити. Сусідам слід також розділити забитого бика. ³⁶ Якщо відомо, що той бик буцався й раніше, а його господар не догледів, то він, безперечно, має заплатити бика за бика, а забитий належатиме йому.