Beginning

Ізраїль знову воює проти мидіанців

31 І сказав Господь Мойсею: ² «Помстися мидіанцям за те, що вони вчинили народу Ізраїлю. Після цього приєднаєшся до пращурів своїх^[a]».

³ Тож Мойсей сказав народу: «Озбройтеся для війни, щоб напасти на мидіанців і помстилися їм за Господа. ⁴ Пошліть на війну тисячу чоловік від кожного коліна Ізраїлю».

⁵ Тож по тисячі воїнів від кожного коліна з усіх тисяч Ізраїлю було озброєно на війну—усього дванадцять тисяч чоловік. ⁶ Мойсей вирядив їх на війну—по тисячі чоловік від кожного коліна, та Фінегаса, сина священика Елеазара послав на війну. Фінегас узяв з собою святі речі та сурми для сполоху.

⁷ Отже, воювали вони проти мидіанців, як Господь наказав Мойсею. Повбивали вони всіх чоловіків. ⁸ Як і інших жертв, убили вони царів мидіанських: Евія, Рекема, Зура, Гура і Реву—п’ятьох царів мидіанських. Вони також зарубали Валаама, сина Беора.

⁹ Сини Ізраїлю забрали в полон жінок мидіанських та дітей їхніх і забрали всіх в’ючних тварин, всі отари, все добро як здобич. ¹⁰ Вони також спалили всі міста де ті мешкали, всі табори їхні. ¹¹ Вони позабирали всю здобич, завойовану на війні разом із людьми й худобою, ¹² і привели невільників і всю здобич, що взяли на війні, до Мойсея та священика Елеазара і до громади Ізраїлю, в табір на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона.

¹³ Мойсей та священик Елеазар вийшли за табір їм назустріч. ¹⁴ Мойсей дуже розгнівався на воєначальників, тисяцьких та сотників, що повернулися з військового походу. ¹⁵ Мойсей запитав їх: «Ви залишили живими всіх жінок? ¹⁶ Це саме вони за порадою Валаама підбурили ізраїльтян відступитися від Господа того разу в Пеорі, і страшна моровиця впала на громаду Господню. ¹⁷ Тож тепер повбивайте всіх дітей чоловічої статі, вбийте кожну жінку, що спізнала чоловіка. ¹⁸ Та лишить собі дівчат, що не спізнали чоловіка. ¹⁹ Не входьте до табором протягом семи днів. Кожен із вас або полонених ваших, хто вбив когось або торкнувся мертвого тіла, мусить очистити себе третього та сьомого дня. ²⁰ Ви мусите очистити будь-який одяг, все шкіряне, все, виготовлене з козлячої вовни чи з дерева».

²¹ Тоді священик Елеазар сказав тим, хто ходив на війну: «Ось настанова Закону, який Господь дав Мойсею. ²² Золото, срібло, бронзу, залізо, цинк та оливо— ²³ все, що у вогні не горить, ви мусите кинути в огонь, щоб очистити. Все, що горить, має бути очищене водою. ²⁴ Сьомого дня ви мусите випрати свій одяг, і будете чисті. Після цього можете повернутися в табір».

²⁵ І сказав Господь Мойсею: ²⁶ «Ти й священик Елеазар та вожді громади порахуйте захоплене в полон на війні: людей і худобу. ²⁷ Поділіть здобич між воїнами, що ходили на війну, і всією громадою. ²⁸ Ви мусите взяти данину Господу у воїнів, що ходили на війну, кожне п’ятисоте з людей, худоби, ослів та овець. ²⁹ Все це візьмете з їхньої половини й віддасте священику Елеазару як данину Господу. ³⁰ З половини народу Ізраїлю мусите взяти кожне п’ятдесяте з людей, худоби, ослів, овець—усіх тварин, і віддайте левитам, що правлять службу в святому наметі Господньому».

³¹ Мойсей та священик Елеазар зробили так, як Господь наказав Мойсею. ³² Вони захопили на війні таке: шістсот сімдесят п’ять тисяч овець, ³³ сімдесят дві тисячі крупної худоби, ³⁴ шістдесят одну тисячу ослів ³⁵ та тридцять дві тисячі людей, тобто жінок, що не спізнали чоловіка. ³⁶ Половина частки воїнів була така: овець триста тридцять сім тисяч п’ятсот, ³⁷ а данина Господу з овець—шістсот сімдесят п’ять. ³⁸ Крупної рогатої худоби—тридцять шість тисяч голів, а данина Господу з них—сімдесят дві. ³⁹ Ослів—тридцять тисяч п’ятсот, а данина Господу з них—шістдесят один. ⁴⁰ Людей—шістнадцять тисяч, а данина Господу з них—тридцять двоє. ⁴¹ Мойсей віддав данину, Господній внесок, священику Елеазару, як Господь і наказав Мойсею.

^42-43 Половина частки народу Ізраїлю, яку Мойсей взяв у воїнів, становила триста тридцять сім тисяч п’ятсот овець, ⁴⁴ тридцять шість тисяч голів крупної худоби, ⁴⁵ тридцять тисяч п’ятсот ослів ⁴⁶ і шістнадцять тисяч жінок. ⁴⁷ Мойсей взяв з половини частки народу Ізраїлю кожну п’ятдесяту людину і тварину й віддав їх левитам, що правили службу в святому наметі Господньому, як і наказав йому Господь.

⁴⁸ Тоді воєначальники, тисяцькі і сотники прийшли до Мойсея. ⁴⁹ І сказали вони Мойсею: «Слуги твої перелічили воїнів, що були під нашим началом, і в нас не бракує жодного чоловіка. ⁵⁰ Ми принесли як дар Господу золоті речі, які кожен із нас здобув: нарукавні нашивки, браслети, печатки, сережки, намиста, щоб заплатити Господу за життя наші».

⁵¹ Мойсей та священик Елеазар узяли в них золото, всі майстерно зроблені речі. ⁵² Все золото, що його тисяцькі й сотники принесли в дар Господу, важило шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят шекелів^[b]. ⁵³ (Кожен із воїнів узяв собі деякі речі). ⁵⁴ Тож Мойсей та священик Елеазар взяли золото у тисяцких і сотників і принесли його до намету зібрання як спомин для народу Ізраїлю.

Розподіл земель на схід від Йордану

32 Нащадки Рувима та Ґада мали дуже багато худоби. Як побачили вони землі Язера та Ґілеаду, то зрозуміли, що це добре місце для худоби. ² Тож пішли діти Ґада й Рувима і сказали Мойсею та священику Елеазару й вождям громади: ³ «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Сівма^[c], Нево й Беон— ⁴ земля, що її Господь завоював для громади Ізраїлю. Це дуже добра для худоби земля, а в нас, слуг твоїх, багато худоби». ⁵ І сказали вони: «Якщо знайшли ми ласку в очах твоїх, нехай віддадуть цю землю нам, слугам твоїм, у власність. Не змушуй нас переходити через Йордан».

⁶ Мойсей сказав синам Ґада й Рувима: «Тож брати ваші підуть на війну, а ви тут залишитеся? ⁷ Навіщо ви знеохочуєте народ Ізраїлю переходити в нову землю, що її Господь дав їм? ⁸ Батьки ваші зробили те ж саме, коли я посилав їх з Кадеш-Барнеа, щоб розвідати землю. ⁹ Дісталися вони до долини Ешкол і розвідали землю, але знеохотили серце народу Ізраїлю, щоб не йти в землю, яку Господь їм дав. ¹⁰ Тож Господь розгнівався того дня й поклявся: ¹¹ „Жоден із людей, що вийшли з Єгипту й були віком від двадцяти років і старше, не побачать землі, яку Я пообіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, бо не були вони цілком віддані Мені, ¹² за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина, бо вони лишалися у всьому відданими Господу”. ¹³ Тоді Господь розгнівався на Ізраїль і примусив його блукати пустелею сорок, років доки все покоління, що згрішило перед Господом, не вимерло. ¹⁴ І от зараз ви, покоління грішників, зайняли батьківське місце, щоб іще підсилити гнів Господа проти Ізраїлю. ¹⁵ Якщо відвернетеся ви від Нього, Він покине Ізраїль у пустелі й надалі, і вигубите ви весь народ».

¹⁶ Тоді вони пішли до Мойсея і сказали: «Дозволь нам побудувати тут кошари для нашої худоби та оселі для жінок і дітей. ¹⁷ Тоді ми негайно озброїмося й підемо поперед народу Ізраїлю, доки не приведемо його до місця його, поки родини наші житимуть в укріплених містах, захищені від людей, що мешкають у цій землі. ¹⁸ Ми не повертатимемося до осель наших, доки кожен із народу Ізраїлю не дістане спадщини своєї. ¹⁹ Ми не будемо отримувати землю у спадщину на тому боці Йордану, бо наша частка спадщини буде на східному березі Йордану».

²⁰ Мойсей відповів їм: «Якщо зробите все це, якщо озброїтеся для війни перед Господом ²¹ і кожен із вас, озброєний, перейде Йордан перед Господом, доки Господь не прожене ворогів Своїх з-перед Себе ²² й земля не підкориться Господу, і тільки тоді повернетеся додому, виконавши обов’язок свій перед Господом та Ізраїлем, тоді буде ця земля вашою спадщиною перед Господом. ²³ Але якщо ви цього не зробите, тоді згрішили ви проти Господа, тож будьте певні, що покарано буде вас за гріх ваш. ²⁴ Отже, побудуйте міста для жінок та дітей своїх і кошари для худоби, і зробіть усе, що ви сказали».

²⁵ І мовили сини Ґада й Рувима: «Ми, слуги твої, зробимо так, як наказує нам наш володар. ²⁶ Діти наші, наші жінки, наші отари і вся наша худоба лишиться в містах Ґілеада. ²⁷ Ми, слуги твої, кожен озброєний для війни, перейдемо Йордан, щоб воювати перед Господом, як ти, наш володарю, сказав».

²⁸ Тоді Мойсей дав священику Елеазару, Ісусу, сину Навина, та вождям колін Ізраїлю наказ щодо них. ²⁹ Мойсей сказав їм: «Якщо сини Ґада й Рувима перейдуть Йордан з вами, кожен озброєний для війни, щоб воювати перед Господом і земля підкориться вам, тоді віддасте їм землю Ґілеадську у власність. ³⁰ Але якщо озброєні для війни не перейдуть з вами, тоді вони мають отримати у власність землю серед вас у землі Ханаанській».

³¹ Сини Ґада та Рувима відповіли: «Ми зробимо так, як Господь наказав слугам Своїм. ³² Озброєні для війни перейдуть перед Господом у землю Ханаанську, але земля наша буде на іншому боці Йордану».

³³ Тож Мойсей дав синам Ґада й Рувима і половині коліна Манассії, сина Йосипа, царство царя Сихона, аморійців і царство Оґа, царя башанського, землю з її містами та землями довкола них. ³⁴ Тоді сини Ґада побудували Дівон, Атарот, Ароер, ³⁵ Атрот-Шофан, Язер, Йоґвегу, ³⁶ Бет-Німру і Бет-Гаран, укріплені міста та кошари для худоби.

³⁷ Сини ж Рувима побудували Хешбон, Елеале, Киріатаїм, ³⁸ Нево, Ваал-Меон і Сівму. Вони залишили назви Нево і Ваал Меон. Вони назвали міста, які вони побудували, за їхніми назвами.

³⁹ Сини Макіра, сина Манассії, пішли до Ґілеада й захопили його. Вони прогнали всіх аморійців, які були там. ⁴⁰ Тож Мойсей віддав Ґілеад^[d] роду Макіра, сину Манассії, і той оселився там. ⁴¹ Рід Яїра, сина Манассії, пішов і захопив їхні села. Назвав він їх містами Яїра. ⁴² Ноба пішов і захопив Кенат і міста навколо нього. Назвав він його Ноба, за своїм іменем.