Beginning
Обрізання ізраїльтян
5 Як почули всі царі аморійські, що мешкали на захід від Йордану, і всі царі ханаанські, що жили понад морем, про те, що Господь осушив води Йордану перед народом Ізраїлю, охопив їх жах великий. І не стало їм волі й мужності протистояти ізраїльтянам.
2 Тим часом Господь сказав Ісусу: «Зроби собі кам’яні ножі і пообрізай синів Ізраїля вдруге[a]». 3 І зробив Ісус кам’яні ножі й пообрізав ізраїльтян на Ґівеат-Аралоті[b].
4 І ось яка була причина того, що Ісус пообрізав їх. Усі люди чоловічої статі, які вийшли з Єгипту, всі воїни повмирали в пустелі по дорозі з Єгипту. 5 Всі воїни були обрізані. Але всі ті, хто народився в пустелі після того, як люди лишили Єгипет, не були обрізані. 6 Бо ж ізраїльтяни блукали по пустелі сорок років, аж доки весь народ, усі воїни, що вийшли з Єгипту, не повмирали, бо не підкорилися слову Господа. Господь же поклявся, що не побачать вони землі, де течуть ріки молока й меду, яку Господь пообіцяв їхнім предкам віддати їм. 7 Так на їхнє місце волею Господа прийшли їхні сини, й Ісус пообрізав їх. В дорозі їх не обрізали, тож не були вони обрізані. 8 Коли ж усі чоловіки були обрізані, то залишалися вони в таборі, аж доки всі не одужали.
Святкування Пасхи
9 Тоді Господь сказав Ісусу: «Сьогодні я зняв з вас єгипетську ганьбу»[c]. Отож це місце й досі називається Ґілґал[d].
10 Тим часом ізраїльтяни розбили табір у Гілґалі й святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця, ввечері, у степах єрихонських. 11 А на другий день після Пасхи їли вони те, що давала ця земля: опрісноки[e] та пражене зерно.
12 Того самого дня, як почали вони їсти плоди цієї землі, манна небесна зникла. І відтоді не мав народ Ізраїлю манни небесної. Того року харчувалися вони плодами Ханаанської землі.
13 А якось, коли Ісус був біля Єрихона, підвів він очі й побачив, що перед ним стоїть чоловік, а в руці у нього шабля наголо. Ісус підійшов до нього й запитав: «Ти з нами чи проти нас?» 14 Той відповів: «Ні. Бо прийшов я тепер як начальник над військом Господнім». Впав тоді Ісус долілиць на знак поклоніння йому і запитав: «Що наказує рабу Своєму мій Володар?» 15 Тоді вождь війська Господнього сказав Ісусу: «Зніми взуття з ніг своїх, бо місце, на якому стоїш ти,—святе». Так Ісус і зробив.
Підкорення Єрихона
6 Брама Єрихона була зачинена. Місто було замкнене перед ізраїльтянами. Ніхто не входив і не виходив.: 2 Господь сказав Ісусу: «Я віддаю тобі Єрихон і царя його, і мужніх воїнів його. 3 Ти маєш обійти місто ходом з усіма своїми воїнами раз на день. І робити так треба шість днів підряд. 4 Хай семеро священиків несуть сурми, зроблені з баранячих рогів, перед ковчегом Заповіту. На сьомий день ви пройдете ходом навколо міста сім разів, а священики тим часом мають сурмити в сурми. 5 Потім хай священики засурмлять у баранячі роги на одній ноті. І як почуєте ви звуки сурм, тоді хай люди голосно закричать, і стіни міста впадуть, і люди зможуть ввійти просто в місто».
6 Ісус, син Навина, скликав священиків і промовив до них: «Візьміть ковчег Заповіту й нехай семеро священиків несуть поперед священного ковчегу Заповіту Господнього сім сурм, зроблених із баранячих рогів». 7 А до люду мовив таке: «Рушайте й обійдіть навколо це місто, та нехай озброєні воїни ідуть попереду, перед Господнім ковчегом».
8 І як віддав Ісус наказ народу, сім священиків, що несли сурми, зроблені з баранячих рогів, рушили поперед Господнього ковчегу й засурмили в сурми. А слідом за ними понесли ковчег Заповіту. 9 Перед священиками йшли озброєні воїни, а священики сурмили в сурми. Варта йшла за ковчегом Господнім. І весь час сурмили сурми.
10 Ісус наказав народу: «Не кричіть і голосу вашого не повинно бути чутно, і слово нехай не злетить з уст ваших, аж до того дня, коли Я скажу вам: „Кричіть!” Отоді ви маєте закричати».
11 Отож Ісус звелів обнести навколо міста ковчег Заповіту Господнього один раз. А потім вони повернулися в табір, де й заночували. 12 Ісус підвівся рано-вранці, а священики взяли знову ковчег Заповіту Господнього. 13 Сім священиків, що несли сім сурм, зроблених із баранячих рогів, ішли поперед ковчегу Заповіту Господнього. І сурмили вони в сурми свої без упину. Озброєні воїни йшли поперед них, варта йшла за ковчегом Заповіту Господнього, а священики сурмили в сурми без упину. 14 І на другий день обійшли вони місто один раз, а потім повернулися у табір. І так робили шість днів.
15 На сьомий день вони підвелися на світанні й обійшли місто, точнісінько як раніше. Тільки цього дня обійшли вони місто сім разів. 16 На сьомий раз, коли священики засурмили в сурми свої, Ісус наказав людям: «Кричіть! Бо Господь віддав вам це місто. 17 Місто і все, що у ньому, повинно бути повністю знищено в жертву Господу[f]. Тільки розпусниця Рааб і всі, хто в її оселі, мають лишитися в живих, бо вона сховала вивідників, яких ми посилали. 18 Та пильнуйте, щоб знищено було все, і щоб не трапилося такого, що почнете руйнувати, а тоді візьмете собі щось із того, що має бути знищене. Якщо ви зробите так, то накличете біду й руїну на ізраїльський табір. 19 А все срібло, золото та вироби з бронзи й заліза—святі для Господа. І мають вони ввійти в скарбницю Господню».
20 І люди закричали, а священики засурмили в сурми. І як тільки почулися звуки сурм і пролунав голосний крик народу, стіна впала. І люди ввійшли просто в місто і захопили його. 21 І знищили вони мечем усе: чоловіків і жінок, молодих і старих, рогату худобу, овець і ослів. 22 Двом чоловікам, що приходили розвідувати цю землю, Ісус сказав: «Ідіть до оселі розпусниці та виведіть жінку й усю її родину, як ви й обіцяли їй».
23 Отож два молодики-вивідники пішли й вивели Рааб, її батька та матір, братів та всю її родину і розмістили їх у безпечному місці біля ізраїльського табору. 24 Місто і все, що в ньому, вони спалили. Тільки срібло, золото та предмети, зроблені з бронзи й заліза, віддали вони до скарбниці дому Господнього. 25 І ще Ісус у живих залишив розпусницю Рааб і її родину. І досі її нащадки живуть серед ізраїльтян, бо сховала вона посланців Ісуса, яких він послав розвідати Єрихон.
26 І тоді Ісус виголосив закляття:
«Той, хто спробує відновити місто Єрихон,
буде проклятий перед Господом.
Якщо хто закладе фундамент міста,
то втратить свого старшого сина,
а хто спорудить браму,
той втратить молодшого сина»[g].
27 Оскільки Господь був з Ісусом, то слава про нього поширилася по всій землі.
Гріх Ахана
7 Але ізраїльтяни порушили наказ і взяли собі дещо з того, що мало бути знищено. То був Ахан, син Кармія, онук Зимрі, нащадок Зери, з коліна Юдиного. Він узяв собі дещо з того, що мало бути знищено. Отож Господь і розгнівався на ізраїльтян.
2 Ісус послав людей з Єрихона до Аї[h], що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела. Він наказав їм: «Ідіть і розвідайте, що то за земля». І люди пішли на розвідку до Аї. 3 Потім повернулися вони до Ісуса й кажуть: «Не варто всьому народу йти туди. Достатньо буде двох-трьох тисяч, щоб піти й ударити по Аї. Військо там нечисленне, тож не утруднюй всіх іти туди».
4 Близько трьох тисяч воїнів пішли туди, але айці змусили їх відступити. 5 Тридцять шість з них було вбито. І гнали вони ізраїльтян від брами міста й аж до каменоломень і громили вздовж по схилу. Мужність залишила людей, серця їхні охопив жах. 6 І розірвав тоді Ісус на собі одяг, і впав долілиць перед ковчегом Заповіту Господнього, і пролежав так до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю. І посипали вони голову попелом в ознаку глибокого суму.
7 Ісус сказав: «О, Господи мій, Володарю! Навіщо ти взагалі переправив цей народ через Йордан? Чи для того, щоб віддати на поталу аморійцям? Краще б ми залишилися на тому боці Йордану! 8 О Господи мій, що маю я казати після того, як ізраїльтяни зазнали поразки? 9 Ханаанці й усі мешканці землі цієї, почувши про це, оточать і повбивають усіх нас. Тоді що зробиш Ти, аби захистити велике Своє ім’я?»
10 І сказав Господь на це Ісусу: «Підведися! Навіщо ти впав долілиць? 11 Ізраїльтяни вчинили гріх, вони порушили Угоду, не виконали того, що я звелів їм. Вони взяли з собою те, що я наказав знищити. Вони вкрали, збрехали і привласнили собі. 12 Отож не могли ізраїльтяни протистояти ворогам своїм, бо прокляті вони на знищення. І більше не буду Я з вами, якщо не знищите ви все те, що Я наказав знищити. 13 Іди і освяти свій народ і скажи їм: „Очистьтесь назавтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїлю: „Ізраїльтяни, у когось із вас є те, що Я наказав знищити. І не зможете ви протистояти ворогам своїм, доки не позбудетеся того, що Я наказав знищити”. 14 Отож завтра вранці підходитимете ви коліно за коліном. А те коліно, на яке вкаже Господь, буде підходити рід за родом. Той рід на який вкаже Господь, буде підходити дім за домом. Той дім, на який вкаже Господь, буде виходити людина за людиною. 15 І той, хто взяв заборонене, у вогні спалений буде, з усім його майном. Бо порушив він Угоду з Господом і вчинив ганебне в Ізраїлі”».
16 Отож устав Ісус рано-вранці й вивів усі коліна Ізраїлю. І на Юдине коліно було вказано. 17 Тоді він вивів рід за родом роди Юдині, і на рід Зери було вказано. І на дім Зимрі було вказано. 18 Тоді Ісус почав виводити кожну людину з цього дому. І Ахан, син Кармія, онук Зимрі і нащадок Зери, з Юдиного коліна був виявлений.
19 Тоді звернувся Ісус до Ахана: «Сину мій, воздай славу Господу Богу Ізраїлю і зізнайся Йому. Розкажи мені, що ти вчинив. Нічого не приховуй». 20 І Ахан відповів Ісусу: «Правда твоя. Я той, хто вчинив гріх проти Господа, Бога Ізраїлю, а зробив я таке. 21 Серед речей, що ми захопили, побачив я гарне вбрання вавилонське і двісті шекелів[i] срібла і кавалок золота вагою в п’ятдесят шекелів[j]. Спокусився я ними і взяв їх собі. Усе те закопано в землі під моїм наметом, а срібло—насподі».
22 Тоді Ісус послав людей до намету. Там усе й було знайдено, заховане під наметом, і срібло—насподі. 23 Вони взяли все те добро з намету і принесли Ісусу та всім ізраїльтянам і розклали перед Господом. 24 Тоді Ісус і усі люди Ізраїлю взяли Ахана, сина Зери, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його, і дочок, і рогату худобу, і віслюка, й овець, і намет, і все, що йому належало, і повели його в долину Ахор[k].
25 Ісус сказав: «Навіщо накликав ти лихо на нас? Тепер же Господь насилає лихо на тебе». І почали люди Ізраїлю закидати його камінням, аж до самої смерті. Вони спалили у вогні всю його родину і все їхнє добро, і закидали їх камінням. 26 Тоді ізраїльтяни накидали купу каміння на тіло Ахава, яка є й досі.
Тоді тільки і вщух Господній гнів. Ось чому донині те місце зветься долиною Ахора.
Знищення міста Аї
8 Тоді Господь сказав Ісусу: «Не бійся і не втрачай мужності. Бери всіх людей своїх і йди тепер на Аї[l]. Дивися, я віддаю тобі царя айського, його народ, його місто, його землю. 2 Ти зробиш із містом Аї та його царем те ж саме, що зробив ти з Єрихоном і його царем. Але цього разу ви можете лишити добро і худобу собі. А зараз накажи своїм воїнам сховатися у засідці позаду міста, щоб напад був несподіваний».
3 Отож Ісус з усім військом піднявся, щоб іти на Аї. Ісус відібрав тридцять тисяч кращих воїнів і вислав їх уночі. 4 Він наказав їм: «Слухайте уважно! Ви мусите влаштувати засідку за містом. Не відходьте далеко від міста і будьте напоготові. 5 Я поведу людей на місто. Коли ж ворог вийде проти нас, ми вдамо, що тікаємо, як це було того разу. 6 Тоді вони поженуться за нами, бо подумають: „Вони тікають від нас, як і минулого разу”. Ми відтягнемо їх від міста. 7 Тоді вийдете ви з засідки і візьмете місто. Господь Бог ваш віддає його вам. 8 А як захопите ви це місто, то віддайте його вогню. Робіть так, як наказав Господь. Тож дивіться! Усі накази ви одержали».
9 Ісус відіслав їх. Вони пішли і влаштували засідку між Бетелом та Аї, на захід від Аї. А Ісус провів цю ніч поміж своїх людей. 10 Наступного ранку встав рано і скликав воїнів. Потім він і старійшини Ізраїлю повели народ на Аї. 11 Усі воїни, які були з ним, підійшли до міста. Піднявшись до міста, вони стали табором з північної сторони Аї. Між ними і містом була долина. 12 Ісус відібрав п’ять тисяч воїнів і наказав їм влаштувати засідку між Бетелом та Аї з західної сторони міста. 13 Основні сили розташувалися на північ від міста, а решта була в засідці на захід від міста. Тієї ночі Ісус зійшов у долину.
14 Коли цар Аї побачив це, то він і всі воїни його, і все чоловіче населення міста рано-вранці швидко зібрались у належному місці перед Йорданською долиною, щоб виступити проти ізраїльтян. Про засідку за містом цар не знав.
15 Тоді Ісус і воїни його вдали, ніби вороги їх перемагають, і побігли в напрямку пустелі. 16 Тож усі жителі Аї були скликані переслідувати ізраїльтян, і кинулися вони за Ісусом навздогін. Тож вони вийшли з міста. 17 Увесь люд Аї і Бетела покинув міста й переслідував ізраїльтян. Побігли навздогін, а браму міста залишили відчиненою.
18 Тоді Господь сказав Ісусу: «Спрямуйте мечі на місто Аї, бо віддам Я це місто під владу твою». І направив Ісус свій гострий меч на місто. 19 Як тільки Ісус простяг руку вперед, ті, хто сиділи в засідці, вибігли, ввійшли в місто, захопили його і швидко підпалили.
20 Мешканці Аї озирнулись і побачили дим, що здіймався в небо від пожежі в їхньому місті. Їм нікуди було тікати, бо ізраїльтяни, які до того тікали в пустелю, тепер повернули назад і напали на переслідувачів. 21 Як побачили Ісус та ізраїльтяни, що їхні воїни з засідки захопили місто й дим піднявся над ним, повернули назад і напали на народ Аї. 22 І ті, що раніше були в засідці, вийшли з міста й пішли в наступ проти людей Аї. І ті опинилися в оточенні ізраїльтян. Ізраїльтяни били їх, доки перебили всіх. Нікому не вдалося врятуватися або втекти. 23 А царя айського ізраїльтяни схопили живого і привели до Ісуса. 24 Коли ізраїльтяни повбивали усіх жителів Аї на відкритому просторі пустелі, де була погоня, і коли всі до останнього впали від меча, військо Ізраїлю повернулося в Аї. Вони подобивали тих, хто ще там залишався. 25 Всього було вбито того дня дванадцять тисяч чоловіків та жінок—усіх мешканців Аї. 26 Ісус же тримав простягнуту правицю зі списом, доки всіх мешканців Аї не було знищено. 27 А худобу й добро цього міста вони взяли собі, як і сказав Господь Ісусу.
28 Отож спалив Ісус місто Аї і перетворив його на руїну. Таким воно є і посьогодні.
29 А царя айського він повісив на дереві. І висів той аж до вечора. Із заходом сонця Ісус наказав зняти мертве тіло з дерева й кинути біля міської брами. І народ закидав його купою каміння, що є там і донині.
30 Потім Ісус спорудив вівтар Господу Богу Ізраїлю на горі Евал. 31 Він зробив це так, як наказував Мойсей, слуга Божий, як сказано в книзі законів Мойсея: «Жертовник з нетесаного каменя, без застосування залізного знаряддя на ньому». І на ньому принесли вони жертви всеспалення Господу, а також мирні жертви. 32 І там у присутності всіх ізраїльтян Ісус записав на камені закони Мойсеєві.
33 Всі ізраїльтяни й чужинці разом із старійшинами, воєначальниками й суддями стояли з обох боків ковчегу Заповіту перед священиками-левитами, які несли ковчег Заповіту Господнього. Половина люду стояла перед горою Геризим, а інша половина перед горою Евал. Раніше так наказав Мойсей, слуга Божий, благословляти людей Ізраїлю. 34 Після того Ісус зачитав слова Закону, благословення й прокляття, саме так, як записані вони у книзі Закону. 35 Жодного слова із Заповітів Мойсея не випустив Ісус, читаючи перед зібранням ізраїльтян, перед жінками й дітьми й перед чужинцями, що були між них.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International