Beginning
Самуїл посвячує Саула
9 Жив якось відомий заможний чоловік із коліна Веніамина на ім’я Кіш, син Авіела, сина Зерора, сина Векората, сина Афії з коліна Веніаминового. 2 Мав цей чоловік сина Саула, принадного юнака, якому не було рівних серед ізраїльської молоді, бо був він на голову вищий за будь-кого з них.
3 Сталося так, що пропали віслюки Саулового батька, Кіша. Кіш сказав своєму синові Саулу: «Візьми з собою когось із слуг та й пошукайте віслюків». 4 Ось вони й пройшли горами Ефраїма та довкола Шаліші, але тварин не знайшли. Потім пройшли землі Шаалима, але й там не було віслюків. Пройшли землю Веніамина, проте не відшукали їх.
5 Коли вони наблизилися до Зуфа, Саул сказав слузі, який ішов поруч: «Послухай-но, повернімося, а то батько турбуватиметься вже не про віслюків, а про нас».
6 Слуга відповів йому: «Знаєш, у цьому місті живе Божий чоловік, дуже шанований; все, що передбачає, збувається. Ходімо зразу ж до нього. Може, він нас напоумить, куди нам податися». 7 Саул відгукнувся: «Якщо підемо, що ми можемо дати чоловіку? Харчів у наших торбах вже немає. І подарунка для Божої людини не маємо. Що у нас є?»
8 Слуга знову Саулові: «Послухайте, у мене є чверть шекеля срібла[a]. Я й віддам його Божому чоловікові за те, що він нам розкаже куди йти». 9 (Колись в Ізраїлі, якщо чоловік хотів дізнатися про щось у Бога, він казав: «Ходімо до ясновидця». Так у ті часи називали пророків).
10 «Слушна думка,—погодився з пропозицією слуги Саул.—Ходімо».
Ось вони й вирушили до того міста, де жив Божий чоловік. 11 Піднімаючись на пагорб, де розкинулося місто, вони зустріли кількох дівчат, які вийшли набрати води. «Тут ясновидець?»—спитали вони дівчат. 12 «Тут,—відказали дівчата,—перед вами. Поспішайте! Він сьогодні прийшов до міста, бо люди приноситимуть жертву на узвишші. 13 Як тільки увійдете в місто, так і знайдете його ще до того, як він підніметься трапезувати на узвишшя. Люди без нього не почнуть, оскільки він мусить благословити жертву. А вже потім запрошені почнуть їсти. Піднімайтеся хутчіше, маєте його відразу ж і знайти».
14 Вони ввійшли в місто, і їм назустріч вийшов Самуїл, який піднімався на узвишшя. 15 Напередодні приходу Саула Господь відкрив Самуїлу таке: 16 «Десь о такій порі завтра пришлю тобі чоловіка з Веніаминового краю. Посвяти його в проводирі Мого народу ізраїльського. Він звільнить Мій народ від гніту филистимлян. Я зглянувся над стражданням[b] Мого народу, бо до Мене долинув його стогін».
17 Коли Самуїл побачив Саула, Господь сказав йому: «Ось той чоловік, про якого Я тобі говорив; він поведе Мій народ».
18 Саул наблизився до Самуїла, який стояв під брамою, й запитав: «Скажи, будь-ласка, де живе провидець?»
19 «Я провидець,—відповів Самуїл.—Іди переді мною до узвишшя, оскільки тобі належить трапезувати зі мною, а вранці я тебе відішлю, розповівши все, що в тебе на душі коїться. 20 А те, що ти згубив віслюків три дні тому, нехай тебе не хвилює; вони знайшлися. До кого ж звернені багаті люди Ізраїлю, як не до тебе та роду батька твого?»
21 Саул відповів: «Але хіба я не з Веніаминового коліна, хіба я не з найменшого племені Ізраїлю, хіба мій рід не найменший з усіх родів племені веніаминового? Чому ти мені таке кажеш?»
22 Тоді Самуїл провів Саула та його слугу до зали й посадив перед іншими запрошеними людьми, яких було близько тридцяти. 23 Самуїл звернувся до кухаря: «Дай йому шмат м’яса, той, що я звелів тобі відкласти».
24 Ось кухар узяв стегно[c] з тим, що на ньому було, та й поклав перед Саулом. Самуїл мовив: «Ось те, що притримали для тебе. Їж, тому що воно було відкладене саме для тебе на цей випадок». Так Саул трапезував із Самуїлом того дня.
25 Після того, як вони спустилися з міського узвишшя, Самуїл приготував постіль для Саула на даху свого будинку. 26 Там Саул і спав[d]. На світанку. Самуїл покликав Саула на даху: «Збирайся, я тебе виряджу в дорогу». Коли Саул зібрався, вони разом з Самуїлом вийшли надвір. 27 Коли спускалися до околиці міста, Самуїл сказав Саулу: «Накажи слузі йти попереду». Слуга так і зробив.
Самуїл сказав Саулу: «А ти зупинись на хвильку, щоб я міг тобі передати послання від Бога».
Помазання Саула
10 З цими словами Самуїл витягнув посудину з оливою, полив нею Саулову голову й поцілував його, промовивши: «Хіба не Господь посвятив тебе у проводирі Свого спадку[e]. 2 Після того, як ти мене залишиш сьогодні, тобі зустрінуться двоє чоловіків біля гробу Рахилі в Зелзі на кордоні з Веніаминовими землями. Вони тобі скажуть: „Ті віслюки, яких ти вирушив шукати, знайшлися. А батько вже ними не переймається, за тебе хвилюється. Він сказав: „Що з моїм сином?”
3 Потім звідти ти підеш далі, аж доки не дійдеш до великого дуба Таворського. Тобі зустрінуться троє чоловіків, які йдуть до Бетела побачитися з Богом. Один нестиме трьох козенят, другий—три буханці хліба, а третій—бурдюк вина. 4 Вони з тобою привітаються й запропонують дві хлібини[f], які ти приймеш.
5 Після цього ти прийдеш до Гівеат-Елогіма, де стоїть филистимська сторожова башта. Коли ти наблизишся до міста, зустрінеш гурт пророків, які спускатимуться з узвишшя. Перед ними будуть арфи, бубни, сурми та ліри, а самі вони пророкуватимуть. 6 На тебе потужно зійде Господній Дух, і ти почнеш пророкувати разом з ними, постанеш іншою людиною. 7 Як тільки сповняться ці прикмети, роби все, що забажаєш, бо з тобою буде Бог.
8 Йди поперед мене в Ґілґал. Я, звісно, прийду до тебе, щоб принести жертву всеспалення та мирну жертву. Але ти мусиш чекати сім днів, доки я прийду й скажу, що тобі робити».
9 Коли Саул відвернувся від Самуїла, щоб повертатися додому, Бог замінив йому серце, і того ж дня відбулося все передбачене Самуїлом.
10 Коли вони прибули до Ґівеа, його зустрів гурт пророків. Божий Дух потужно зійшов на нього, і він шаманив між іншими. 11 Коли всі, хто знав його раніше, побачили, що він з пророками теж віщує, почали дивуватися: «Що це сталося з сином Кіша? Невже Саул теж серед пророків?» 12 Місцевий житель відповів: «А їхній батько[g] хто?» Так і виникло прислів’я: «Невже Саул теж серед пророків?» 13 Коли Саул скінчив пророкувати, він піднявся на узвишшя.
14 Дядько Саула спитав у нього й слуги його: «Де ви були?»
«Шукали віслюків,—відповів той,—але коли побачили, що їх не знайти, пішли до Самуїла».
15 «Ну ж бо розкажи, що тобі Самуїл сказав»,—поцікавився дядько Саула.
16 «Він запевнив нас, що віслюків знайдено»,—відповів Саул. Але він не розповів дядькові, що Самуїл говорив про володарювання.
17 Самуїл скликав народ Ізраїлю прийти до Господа в Міцпу 18 і звернувся до дітей Ізраїлевих з такими словами: «Ось що Господь Бог Ізраїлю говорить: „Я вивів Ізраїль з Єгипту, звільнив вас з-під влади Єгипту та всіх царств, які вас гнобили. 19 Та сьогодні ви відмовляєтеся від вашого Бога, Який визволяє вас з усіх бід та нещасть. Ви сказали: „Ні, признач царя над нами”. Тому постаньте перед Господом за племенами та родами”».
20 Коли Самуїл підвів ближче всі племена Ізраїлю, було вибране Веніаминове коліно. 21 Тоді він поставив Веніаминове коліно рід за родом, та був обраний рід Матрі. Вибрано Саула, сина Кіша. Але коли почали його шукати, то не знайшли. 22 Спитали у Господа знову: «Цей чоловік уже прийшов сюди?»
Господь відповів: «Так, він сховався в обозі». 23 Побігли по нього, привели, і коли він опинився серед людей, то виявився на голову вищим за будь-кого. 24 Самуїл звернувся до всіх присутніх: «Ви бачите цього чоловіка—обранця Господнього? Такого, як він, немає більше між людей». Тоді люди закричали: «Хай живе цар!»
25 Самуїл пояснив людям, якими законами управляється царство. Він їх записав підряд на сувої і поклав перед Господом. Тоді відіслав усіх по домівках. 26 Саул також пішов додому в Ґівеа в супроводі хоробрих воїнів, серця яких запалив Бог. 27 Але деякі баламути сумнівалися: «Як цей чолов’яга може нас врятувати?» Вони зневажали його й не принесли ніяких дарунків, але Саул змовчав.
Нагаш, цар аммонійців
Нагаш, цар аммонійців, ображав роди Ґада і Рувима. Нагаш виколов праве око кожному чоловікові. Нагаш нікому не дозволяв допомогти їм. Нагаш, цар аммонійців, виколов праве око кожному ізраїльтянину, що жив на правому березі Йордану. Але сім тисяч ізраїльтян утекли від аммонійців і прийшлі в Явеш-Ґілеад[h].
Саул рятує Явеш-Ґілеад
11 Місяцем пізніше, аммонієць Нагаш підступив до Явеш-Ґілеада й обложив місто. Всі мешканці Явеша попросили Нагаша: «Склади з нами Угоду, тоді ми будемо тобі служити».
2 Але аммонієць Нагаш відповів: «Я укладу з вами Угоду лише в тому разі, якщо кожному з вас виколю праве око і тим осоромлю весь Ізраїль».
3 Тоді старійшини Явеша сказали йому: «Дай нам сім днів, щоб ми могли розіслати гінців по ізраїльських землях; якщо ніхто не поспішить нас рятувати, то вийдемо до тебе і здамося».
4 Коли посланці прибули до Саулового міста Ґівеа й переповіли людям ці слова, всі голосно заридали. 5 Саме тоді з поля повертався Саул з худобою. Він запитав: «Чому люди плачуть?» Тоді йому повторили, що сказали посланці з Явеша.
6 Коли Саул почув ці слова, на нього потужно зійшов Дух Господній, і він розлютився. 7 Порізав двох волів на шматки й розіслав їх в усі кінці Ізраїлю з посланцями, які казали: «Ось що буде з волами тих, хто не піде з Саулом та Самуїлом». Зійшов на людей жах Господній і всі, як один, прибули. 8 Коли Саул їх порахував у Везеку, то налічив триста тисяч ізраїльтян та тридцять тисяч юдеїв.
9 Вони звеліли прибулим посланцям передати людям Явеш-Ґілеада таке: «Завтра опівдні ми вас врятуємо».
Коли гінці дісталися до жителів Явеша й передали їм звістку, ті зраділи. 10 Люди Явеша сказали (аммонійцям): «Завтра ми здамося вам, можете робити з нами все, що заманеться».
11 Наступного дня Саул розділив своїх воїнів на три загони; вони ввірвалися в аммонійський табір якраз тоді, коли змінювалися останні вартові на світанку. Різня тривала до полудня. Уцілілих порозганяли так, що ніде не зосталося двох ворогів разом.
12 Тоді люди звернулися до Самуїла: «Хто сумнівався, що Саул правитиме нами? Віддай їх нам, і ми їх стратимо».
13 Але Саул заперечив: «Жодна людина не складе голови сьогодні, бо сьогодні Бог врятував Ізраїль!»
14 Тоді Самуїл звернувся до люду: «Збираймося, вирушаймо в Ґілґал і відновимо там царство». 15 Так вирушили всі люди в Ґілґал і утвердили Саула царем перед Господом. Там вони склали мирну пожертву Господу. Саул разом з усіма ізраїльтянами пишно святкував.
Прощальна промова Самуїла
12 Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Я послухався всього, що ви мені говорили, і поставив над вами царя. 2 Тепер ви маєте царя, який правитиме вами. А я вже старий та сивий; мої сини ось поряд із вами. Я вас вів з юних днів і дотепер. 3 Ось я. Посвідчіть проти мене в присутності Господа та його помазаника[i]. Чийого вола я взяв? Чию ослицю відібрав? Кого я звабив? Кого гнітив? З чиїх рук хабаря прийняв, аби заплющити на щось очі? Я все відшкодую».
4 Вони відповіли: «Ти не вводив нас в оману й не гнобив.—Нічого ти не взяв ні з чиїх рук».
5 Самуїл сказав їм: «Господь вам свідок, і Його помазаник теж свідчить сьогодні, що ви нічого не знайшли в моїй руці».
«Він—свідок»,—погодилися люди.
6 Тоді Самуїл промовив до народу: «То Господь обрав Мойсея та Аарона, то Він вивів предків ваших з Єгипту. 7 А тепер стійте тут, бо я збираюсь дати вам свідчення[j] перед лицем Господа про всі праведні дії, які вчинив Господь з вами й вашими батьками. 8 Після того, як Яків прийшов до Єгипту, ваші батьки благали у Господа допомоги. Господь послав Мойсея та Аарона, які вивели ваших предків з Єгипту й поселили на цих землях.
9 Але вони забули про Господа, їхнього Бога; тому Він і продав їх у руки Сісери, командуючого військом Хазора, та в руки филистимлян і царя моавського, які воювали з ними. 10 Тоді ваші предки почали молити Господа: „Ми згрішили, забувши Господа, почали служити лжебогам Ваалу та Ашторет. Визволи нас із рук ворогів наших, і ми служитимемо Тобі”.
11 Тоді Господь послав Єруваала[k], Варака[l] Єфту і Самуїла[m] й визволив вас із рук навколишніх ворогів, щоб ви жили безпечно.
12 Однак коли ви побачили, що Нагаш, цар аммонійський, виступив проти вас, ви звернулися до мене: „Ні, ми хочемо, щоб нами правив цар”,—хоча Господь ваш Бог—ваш цар. 13 Що ж, ось правитель, якого ви обрали, якого ви для себе просили; бачите, Господь дав царя, щоб вами управляв. 14 Якщо ви будете боятися Господа, служити Йому, підкорятися Йому, не повставати проти Нього, і якщо ви та ваш проводир, який вами править, будете йти за Господом, вашим Богом, тоді Він спасе вас[n]. 15 Але якщо ви не послухаєтеся Господа, якщо ви повстанете проти Нього, Його рука підніметься проти вас і ваших предків.
16 А тепер стійте й дивіться на ті великі справи, які Господь здійснює на ваших очах. 17 Хіба зараз не жнивна пора[o] на пшеницю? Я попрошу Господа, щоб він послав громовиці та дощ. А ви зрозумієте, як жахливо ви вчинили в Господніх очах, зажадавши для себе царя».
18 Тоді Самуїл покликав Господа; і того ж дня послав Господь грозу. А весь народ був нажаханий Господом і Самуїлом.
19 І звернувся весь народ до Самуїла: «Помолися Господу, нашому Богу, за слуг своїх, щоб нам не згинути, адже до всіх гріхів, ми додали ще й цю провину: попросили собі царя».
20 «Не бійтеся,—відповів Самуїл людям.—Хоча ви вчинили зле, та не відвертайтеся від Господа, а служіть Йому всім серцем. 21 Не відступайтесь, аби слідувати за нікчемними бовванами. Адже вони не можуть принести вам нічого доброго, адже вони не можуть вас врятувати, бо вони нікчемні. 22 Заради Свого великого імені Господь не полишить Свій народ, тому що Господь вирішив зробити вас Своїм народом. 23 Що ж до мене, не дай мені Боже згрішити проти Господа, тож я буду за вас молитися. Я вас навчатиму йти шляхом добра й праведності. 24 Проте неодмінно бійтеся Господа, служіть Йому вірно і всім своїм серцем, бо ви бачили, які великі справи Він для вашого блага звершив. 25 Однак якщо ви й далі чинитимете зло, і ви і ваш цар будуть зметені немов багно із хати!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International