Beginning
Давид дізнається про смерть Саула
1 Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні. 2 А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом[a]. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.
3 «Звідки ти прибув»,—запитав його Давид. Він відповів: «Я втік з табору ізраїльтян». 4 «Що сталося?—Спитав Давид,—розкажи мені». Той відповів: «Чоловіки повтікали з поля бою. Багато з них упали й не підвелися, загинувши. Навіть Саул та його син Йонатан мертві».
5 Тоді Давид сказав юнаку, який приніс йому цю звістку: «Звідки тобі відомо, що Саул та його син Йонатан мертві?»
6 «Сталося так, що я був на горі Ґілбоа,—почав розповідати юнак,—там був Саул, він стояв, спершись на спис, а ворожі колісниці та їздові вже були близько. 7 Коли він обернувся, то побачив мене й покликав. Я сказав: „Ось і я?” 8 Він запитав: „Ти хто?” „Амаликієць”,—відповів я. 9 Тоді він наказав: „Стань наді мною і добий мене. Я вже в пазурах смерті, але ще живий”. 10 То я став над ним і добив його, бо він уже помирав. Тож я зняв з його голови корону, з руки браслет і приніс їх сюди до мого володаря».
11 Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі. 12 Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.
13 Давид спитав юнака, який приніс йому звістку: «Ти звідки родом?»
«Я син чужинця, амаликієць»,—відповів той.
14 Давид запитав його: «Чому ти не побоявся підняти руку на помазаника[b] Господнього?» 15 Тоді Давид підкликав одного зі своїх слуг і сказав: «Йди-но сюди, вдар його насмерть». Той ударив його, і юнак помер. 16 А Давид йому навздогін сказав: «Кров твоя буде на твоїй голові. Твої уста посвідчили проти тебе, коли ти зізнався: „Я вбив помазаника Господнього”».
Давидів плач за Саулом та Йонатаном
17 Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана 18 й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара[c]):
19 «Твоя велич і слава, Ізраїлю,
вбиті лежать на твоїх узвишшях.
О як попадали герої могутні!
20 В Ґаті[d] про це не розказуй,
не розголошуй на вулицях Ашкелона[e],
щоб филистимські дочки не раділи,
щоб доньки необрізаних[f] не веселились.
21 О, гори Ґілбоа, хай не буде ні рос,
ні дощу на пагорбах ваших,
ані поля, де хліб для пожертв зростає.
Бо щит могутніх вояків там осквернили.
Саулів щит, укритий порохом та іржею.
22 Від крові забитих, від плоті хоробрих
лук Йонатанів не відсахнувся,
не повернувся безславно Саулів меч.
23 Саул і Йонатан—їх, милостивих, ми за життя любили,
їх навіть смерть не розлучила.
Були вони прудкіші за орлів,
були вони за левів дужчі.
24 Ізраїльські дочки! Оплакуйте Саула!
Оплакуйте того, хто вас убрав
у шати пурпурові та прикраси,
хто ваші сукні золотом прикрасив.
25 О як упали у бою хоробрі!
Лежить убитий на твоїх висотах Йонатан!
26 Печалюсь і оплакую тебе, мій брате, Йонатане!
Адже ти був близьким і дорогим мені.
Чудовою була твоя любов до мене,
зворушливішою, аніж любов жінок.
27 Які могутні воїни упали!
Загинула військова зброя їхня».
Помазання Давида царем Юдеї
2 Згодом Давид спитав у Господа: «Чи не напасти мені на одне з міст Юдеї?» Господь відповів: «Так, іди». Давид запитав: «Куди мені йти?»[g] «До Хеврона»,—відповів Господь. 2 Тож Давид і прийшов туди з двома дружинами: Агіноам із Єзрееля та Абігайл, вдовою Навала з Кармела. 3 Давид узяв з собою також людей, які його повсюди супроводжували, та їхні родини. Поселилися вони по містах Хеврону.
4 В Хеврон прийшли юдеї і помазали Давида царем Юдеї. Коли Давидові розповіли, що Саула поховали чоловіки з Явеш-Ґілеада, 5 Давид відрядив гінців до людей Явеш-Ґілеада з таким посланням: «Господь благословляє вас за виявлену доброту до вашого володаря Саула, за те, що поховали його[h]. 6 Нехай тепер Господь виявить доброту й вірність до вас, а я теж виявлю свою прихильність до вас за ваші діла. 7 Будьте ж сильними і хоробрими, бо помер ваш володар Саул, а дім Юдеї помазав мене царювати над вами».
Війна між домами Давида і Саула
8 Тим часом Авнер, син Нера, командуючого Сауловим військом, забрав Іш-Бошета[i], сина Саула, до Маганаїма. 9 Він поставив його царем над Ґілеадом, Ашуром,[j] Єзреелом, а також над Ефраїмом, Веніамином і всім Ізраїлем.
10 Іш-Бошету, сину Саула, минуло сорок років, коли він став царювати на усім Ізраїлем. А правив він два роки. Дім Юди, однак, пішов за Давидом. 11 Час правління Давида в Хевроні над домом Юди дійшов до семи років та шести місяців.
12 Авнер, син Нера, разом зі слугами Іш-Бошета, сина Саула, вийшли з Маганаїма й попрямували до Ґівеона. 13 Йоав, син Зеруї, та слуги Давидові вийшли їм навперейми й зустрілися біля Ґівеонського ставу. Одна громада зібралася з одного боку ставу, а друга—з протилежного.
14 Тоді Авнер запропонував Йоаву: «Нехай кілька воїнів позмагаються зі зброєю в руках у нас на виду». «Що ж, нехай позмагаються»,—погодився Йоав.
15 І от встали юнаки, відрахували дванадцять воїнів Веніаминових та Іш-Бошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давидових. 16 Ухопив кожен воїн свого суперника за голову і встромили в бік одне одному мечі, та й попадали разом. Це місце в Ґівеоні відтоді називається Гелкат-Газзурим[k].
17 Дуже жорстокою була битва того дня. Авнер та ізраїльські воїни зазнали поразки від Давидових людей.
18 Було там три сини Зеруї: Йоав, Авішай та Асагел. Асагел був прудким, як газель у чистому полі. 19 Він погнався за Авнером, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч. 20 Авнер озирнувся й гукнув: «Це ти, Асагеле?» «Так, я»,—відповів той.
21 Тоді Авнер крикнув йому: «Годі гнатися за мною! Захопи когось із вояків і забери в нього все собі». Та Асагел не припиняв його переслідувати.
22 Знову Авнер застеріг: «Досить за мною гнатися! Навіщо мені тебе вбивати? Як мені тоді дивитися в очі твоєму братові Йоаву?» 23 Проте Асагел відмовився припинити переслідування. Тоді Авнер встромив руків’я списа в живіт Асагела так, що спис вийшов через спину. Воїн упав і відразу ж помер. Кожний, хто підходив до того місця, де впав і помер Асагел, зупинявся.
24 А Йоав та Авішай[l] переслідували Авнера. Коли сонце вже сідало, вони дісталися до узвишшя Амма поблизу Ґіа, що по дорозі до Ґівеонської пустелі. 25 Веніаминові воїни згуртувалися там навколо Авнера. Вони закріпилися на вершині пагорба в безпеці.
26 Авнер звернувся до Йоава: «Чи мусить бій тривати вічно? Невже ти не розумієш, що все це скінчиться сумно. Коли вже ти накажеш своїм воїнам припинити переслідування братів?»
27 Йоав на те відповів: «Присягаюся життям Бога: якби ти не заговорив, мої воїни переслідували б своїх братів аж до ранку». 28 Тож Йоав засурмив, і всі воїни зупинилися. Вони вже більше не переслідували ізраїльтян, більше не билися.
29 Цілу ніч Авнер зі своїм військом ішли через Араву[m]. Вони перейшли Йордан, пройшли через увесь Бітрон і вийшли до Маганаїма.
30 Коли Йоав повернувся після переслідування Авнера й зібрав усіх своїх людей, то виявилося, що не вистачає ще дев’ятнадцятьох Давидових воїнів, крім Асагела. 31 Але люди Давида вбили триста шістдесят веніаминіїв, що воювали на боці Авнера. 32 Вони забрали Асагела й поховали його в батьковій гробниці в Віфлеємі. А потім Йоав разом із воїнами після цілої ночі походу дістався на світанку до Хеврона.
Давидові сини
3 Довго тривала війна між домом Саула та домом Давида. Давид міцнішав, набирався сили, а дім Саула хирів і слабнув.
2 В Хевроні у Давида народилися сини:
первісток Амнон, матір’ю його була езреелійка Агіноам.
3 Другий—Кілеав, матір’ю його була Абігайл, удова Навала з Кармела.
Третій—Авесалом, матір’ю його була Маака, дочка Талмая, царя Ґешура.
4 Четвертий—Адонія, його матір’ю була Хаґґіт;
п’ятий—Шефатія, його матір’ю була Авітал.
5 Шостим сином був Ітреам, його матір’ю була Давидова дружина Еґла. Всі ці сини народилися у Давида в Хевроні.
Авнер переходить на бік Давида
6 Під час війни між домом Саула та між домом Давида Авнер набирався сил у домі Саула. 7 Саул мав наложницю на ім’я Різпа, дочку Ая. Іш-Бошет якось сказав Авнеру: «Чому ти спав з батьковою наложницею?»
8 Авнер дуже розгнівався, почувши запитання Іш-Бошета, і відповів: «Як ти міг подумати, що я злигався з Юдеєю?[n] Сьогодні я вірно служу дому твого батька Саула, його родині, друзям. Я не передав тебе в Давидові руки. А ти тепер звинувачуєш мене в тому, що я образив вас, зв’язавшись із цією жінкою. 9 Нехай Бог прокляне Авнера, якщо не виконаю для Давида те, що Господь пообіцяв йому, 10 коли сказав, що відбере царство з дому Саула і встановить царство Давида, і Давид правитиме Ізраїлем та Юдеєю від Дана до Беершеби[o]». 11 Іш-Бошет не насмілився промовити жодного слова Авнерові, бо перелякався.
12 Тоді Авнер відправив від свого імені посланців до Давида, щоб ті йому сказали таке: «Чия це земля? Давай складем Угоду, і я переконаю Ізраїль, щоб ішов за тобою».
13 «Гаразд,—погодився Давид,—складу з тобою Угоду. Але на таких умовах: не приходь до мене, якщо не захопиш із собою Міхал, дочку Саула». 14 А ще Давид послав гінців до Іш-Бошета, Саулового сина, зі словами: «Віддайте мені мою дружину Міхале, за яку я заплатив цілу сотню шкірок крайньої плоті филистимлян[p]».
15 Іш-Бошет послав наказ, щоб забрали її чоловіка Палтіела, сина Лаїша. 16 Однак її чоловік пішов з нею, гірко плачучи, аж доки не дійшли до Багурима. Авнер йому наказав: «Повертайся додому!» І він повернувся.
17 Авнер порадився зі старійшинами Ізраїлю і сказав: «Раніше ви хотіли поставити Давида царем над собою. 18 Що ж, зробіть це. Адже Господь обіцяв Давидові: „З допомогою Мого слуги Давида Я врятую Мій народ ізраїльський від филистимлян і всіх його ворогів”».
19 Авнер переговорив також особисто з веніаминіями. Потім він пішов у Хеврон, щоб розповісти особисто Давидові про те, чого хочуть Ізраїль та Веніамин. 20 Коли Авнер з двадцятьма супроводжуючими прийшов до Давида в Хеврон, Давид підготував для нього та його людей святкову учту. 21 Авнер сказав Давидові: «Дозволь мені негайно вирушити й зібрати весь Ізраїль для мого володаря-царя, щоб вони склали Угоду з тобою і щоб ти міг правити всім тим, чого зажадає твоє серце». Давид відіслав Авнера, і той з миром пішов.
Йоав убиває Авнера
22 Саме тоді Давидові воїни та Йоав повернулися з походу, принісши багато здобичі. Авнера уже не було в Хевроні у Давида, бо Давид його відправив, і він з миром пішов. 23 Коли Йоав з усіма воїнами прибув, йому сказали, що до царя приходив Авнер, син Нера, і що цар відіслав його, й той пішов собі з миром.
24 Йоав прийшов до царя й запитав: «Що ти наробив? Адже до тебе приходив Авнер! Навіщо ти його відпустив? Тепер його вже немає! 25 Ти ж знаєш Авнера, сина Нера: він приходив, щоб обдурити тебе, простежити за кожним твоїм кроком і вивідати все, чим ти займаєшся».
26 На цьому Йоав пішов від Давида й послав гінців за Авнером. Вони повернулися з ним від джерела Сіра. Але Давид не знав про те. 27 Коли Авнера завернули знову в Хеврон, Йоав відвів його вбік до брами, нібито хотів переговорити з ним віч-на-віч. Там він розпоров йому живіт, помстившись за кров свого брата Асагела. Авнер помер.
28 Згодом Давид сказав, почувши про це: «Я і моє царство повіки невинні перед Господом за кров Авнера, сина Нера. 29 Нехай вина за його кров упаде на голову Йоава і весь дім його батька! Нехай у домі Йоава завжди буде хтось з незаживаючою болячкою чи проказою, чи здатний лише до жіночої праці, чи загиблий у бою, чи злидень без крихти хліба».
30 Йоав з братом Авішаєм убили[q] Авнера за те, що він відібрав життя у їхнього брата Асагела в бою при Гівеоні.
31 Тоді Давид сказав Йоаву і всім тим воїнам, які були тоді з ним: «Розірвіть ваш одяг, надіньте жалобні волосяниці й пройдіть у жалобі перед тілом Авнера». Сам цар Давид ішов за похоронним візком. 32 Авнера поховали в Хевроні; цар голосив над труною Авнера. Всі люди теж оплакували його.
33 Цар завів жалобну пісню, відправляючи похорон Авнера:
«Чи слід було Авнеру гинути, як помирає безбожник?
34 Не зв’язані були у тебе руки,
і ноги не закуті у кайдани.
Ти впав, як гинуть від руки неправедних людців».
Увесь народ знову заголосив над ним. 35 Потім усі прийшли до Давида й почали його умовляти щось з’їсти. Але Давид заприсягнувся, мовивши: «Нехай Господь якнайсуворіше обійдеться зі мною, якщо я візьму хоч крихту хліба, будь-що до заходу сонця!» 36 Увесь народ довідався про це і був утішений. Справді, все що робив цар, їх втішало. 37 Отже, того дня весь народ, кожен в Ізраїлі знав, що цар не причетний до вбивства Авнера, сина Нера.
38 Після цього цар звернувся до своїх слуг: «Хіба ви не зрозуміли, що сьогодні в Ізраїлі не стало видатного провідника й вельможі? 39 Хоча я й помазаний цар, я м’якосердий, а ці сини Зеруї занадто жорстокі для мене. Нехай Господь відплатить зловмиснику за вчинене зло!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International