Beginning
Давидова хвальна пісня
22 [a] Давид заспівав Господу цю пісню, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів і від Саула. 2 Він сказав:
«Господь—моя Скеля, твердиня моя;
Господь—мій Спаситель.
3 Мій Бог—моя Скеля, де завжди ховаюся я,
мій щит і моя сила[b], що спасіння несе,
фортеця, мій притулок,
мій Спаситель рятує мене від жорстоких людей.
4 До Бога, достойного слави, я лину словами,
і ось врятований я від моїх ворогів.
5 Загибелі хвилі бурхливі навколо здіймались,
потоки руїни мене огортали.
6 Мене оплутали тенета смерті;
загибелі пути мені накидали.
7 У відчаї й горі до Господа лину словами,
взиваю до Бога мого.
Він з храму мій голос почув,
мій крик Його вуха торкнувся.
8 Здригнулася земля і затряслася,
небес основи затремтіли, все стугоніло,
Він бо лютував.
9 Із ніздрів клубочилися дими,
з уст виривався пломінь нищівний,
й розпечене вугілля полум’ям взялося.
10 Він небеса розверзлі скинув долу,
ступні Його на хмарах темних.
11 Він сів на Херувимів й полетів,
підхоплений крилом вітрів.
12 Із темряви Він прикриття Собі зробив:
дощові темні хмари в небесах.
13 Його присутність, осяяна, немов розжарене вугілля,
кресала білі нитки блискавиць.
14 Господь громами із небес Себе явив,
голос Всевишнього луною відгукнувся.
15 Він стріли запустив і ворогів розкидав,
а блискавиць удари їх смертельно пронизали.
16 Морські глибини оголились,
земні підвалини відкрились,
коли Господь сварити нас почав,
коли із ніздрів Його дихання прорвалось[c].
17 Він дотягнувся з висоти до мене і підніс.
З глибин морських (з біди) мене підняв.
18 Від ворога могутнього мене порятував,
Він спас мене від недругів, яких би не здолав я.
19 У день мого нещастя навалилися вороги,
але Господь мені підтримку дарував.
20 Мене Він виніс на простори неозорі,
Він врятував мене, бо вподобав.
21 За праведність Господь мені воздасть,
мене Він вподобав, бо руки мої чисті.
22 Тому що я з путі Господнього не збочив.
Я не вчинив того, що є лихим в очах Бога.
23 Усі Його закони—переді мною;
від заповітів Господа не відвернувся я.
24 Не маю я провини перед Ним.
Тримався від гріхів подалі.
25 Мене за праведність Господь винагородив,
воздав за чистоту в Його очах.
26 На вірність вірністю відповідаєш,
являєш Ти певним цнотливість Свою.
27 Являєш чистим чистоту Свою,
із крутіями Ти обходишся підступно.
28 Сумирного врятуєш Ти,
Ти поглядом Своїм упертого пригнеш.
29 Світильник мій, о мій Господь;
Коли я в темряві, мене освітлює Господь.
30 З Твоєю поміччю на військо можу йти,
із Богом я мури здолати можу.
31 Путь Божий—досконалий,
Господнє слово—непогрішне,
Він—щит для тих, хто в Нього порятунку просить.
32 То хто ж є Бог, якщо не Сам Господь?
Хто Скеля непорушна, як не Бог наш?
33 Це Бог мене озброїв міццю,
мої шляхи цнотливими Він робить.
34 Прудкими зробить мої ноги, як в оленя,
дасть силу втриматись на висоті.
35 До бою руки Він мої навчає,
що бронзового лука я зігнути зможу.
36 Щит переміг своїх Ти дав мені;
з Твоєю допомогою я став великим.
37 Торуєш шлях широкий Ти мені,
щоб не спіткнувся я в дорозі.
38 Я мчав за ворогами, їх давив,
не повертався, доки їх не знищив.
39 Ущент розбив я ворогів,
їм не підвестися уже ніколи,
вони попадали до моїх ніг.
40 Щоб битися міг я, силу дарував Ти.
Упасти недругам до ніг моїх звелів.
41 Ти змусив ворогів п’ятами накивати,
і показати спини,
я знищив супротивників лихих.
42 На допомогу кликали вони, та марно,
спасіння не було, Господь їм не відповів.
43 На порох придорожній їх стираю,
на місиво доріг поколотив, стоптав їх.
44 Ти врятував мене від заколотників моїх,
зберіг мене для керівництва племенами.
Незнаний досі люд мені на службу передав.
45 Уже й чужинці б’ють чолом, плазують,
лиш слово долетить до них моє,
відразу ж і готові підкоритись.
46 Від переляку серце в них у п’яти скаче,
з твердинь своїх, тремтячі, вибігають.
47 Господь живий! Хвала і шана моїй Скелі!
Славімо Бога, Скелю і мого Рятівника!
48 Він—Бог, Який за мене мстить,
Який народи упокорює для мене,
49 Який мене від ворогів рятує.
Над супротивниками Ти мене підніс.
Ти спас мене від кривдників злостивих!
50 Тому хвалу тобі співаю, мій Господи, серед народів,
прославлю в пісні я Твоє ім’я.
51 Царю Він посилає перемоги незабутні,
помазанику[d] доброту Свою нев’янучу дарує.
Давиду та його нащадкам ласку на віки дає!»
Давидові останні слова
23 Ось останні слова Давида:
«Пророцтва Давида, сина Єссея,
якого Бог звеличив,
слово віще помазаника Якового Бога,
ізраїльського пісняра.
2 В мені Господній Дух заговорив,
Його словами мовить мій язик.
3 Бог Ізраїлю говорив, Ізраїлева Скеля мовила мені:
„Коли по справедливості людьми керуєш,
коли вершиш зі страхом перед Богом.
4 Він буде світлом вранішнього сонця
в безхмарній вранішній височині.
Він буде сяйвом, що з’являється після дощу”.
5 Хіба не Бог зробив мій дім[e] великим?
Хіба повічний Заповіт зі мною Він не уклав?
Хіба не закріпив, не убезпечив все у нім?
Невже не дасть мені Він порятунку,
не приведе до виконання всіх моїх бажань?
6 А злих людей відкинуть, наче колючки,
що їх людина не торкається руками.
7 Але торкнувшись того чортополоху,
колючки жалять неначе вістря спися залізного.
Спалити треба їх на місці».
Давидові герої
8 Ось імена могутніх воїнів Давидових: Йошев-Башшевет[f], такемонієць[g], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив вісімсот чоловік в одній битві.[h]
9 Наступним був Елеазар, син Додая[i], агогієць, один із трьох могутніх воїнів. Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі[j], коли филистимляни збиралися на битву. Коли ізраїльтяни почали відступати, 10 він кинувся в бій і почав рубати филистимлян, доки рука не втомилася й не прилипла до меча. Того дня Господь дарував їм велику перемогу. Війська повернулися до Елеазара, але вже тільки за тим, щоб пограбувати вбитих.
11 Наступний Шамма, син Аґее гарарійського. Коли филистимляни згуртувалися поблизу чечевичного поля, ізраїльські війська втекли з Филистимської землі. 12 Однак Шамма встав серед поля, захистив його й розбив филистимлян. І Господь дарував велику перемогу.
13 У жнивну пору троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм[k]. 14 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 15 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами!» 16 Троє героїв прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 17 «Ні, нізащо, Господи, не можу я випити цю воду,—сказав Давид.—Хіба це не кров тих людей, що ризикували своїм життям, аби принести її?» Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Інші хоробрі воїни
18 Авішай, брат Йоава, сина Зеруї, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. 19 Авішая шанували більше, ніж тих трьох, адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.
20 Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. 21 Він також убив велетня-єгиптянина. Хоч в руках у єгиптянина був спис, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. 22 Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. 23 Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.
Тридцять героїв
24 Серед Давидових тридцяти воїнів особливих підрозділів були:
Асагел, брат Йоава;
Елханан, син Додая з Віфлеєма;
25 Шамма хародський,
Еліка, теж із Харода;
26 Гелез-палтієць;
Іра, син Іккеша з Текоа;
27 Авіезер з Анатота;
Мевуннай-хушієць;
28 Залмон-агоієць;
Магарай-нетофатієць;
29 Гелед, син Баани-нетофатійця;
Іттай, син Ривая з Ґівеа Веніаминового;
30 Беная-піратонець; Хіддай з яруг Ґааша;
31 Аві-Албон-арбатієць, Азмавет-баргумієць,
32 Еліава-шаалвонієць, із синів Яшена; Йонатан, 33 син Шамми гарарійського;
Агіам, син Шарара гарарійського;
34 Еліфелет, син Агасбая-маакійця;
Еліам, син Агітофела-ґілонійця;
35 Хезро-кармелієць;
Паарай-арвієць;
36 Іґал, син Натана з Зови, Вані ґадійський[l];
37 Зелек-аммонієць;
Нагарай-бееротець, зброєносець Йоава, сина Зеруї;
38 Іра-ітрієць; Ґарев-ітрієць;
39 та Урія-хиттит.
Усього було тридцять сім сміливців.
Давид обліковує військо
24 Знову запалився Господній гнів на Ізраїль і запалив Давида проти ізраїльтян, намовляючи: «Іди й перелічи Ізраїль та Юдею».
2 Цар сказав Йоаву та командирам його війська: «Обійди всі племена Ізраїлю від Дана до Беершеби[m] й перелічи воїнів, аби я знав, скільки їх».
3 Та Йоав відповів царю: «Хай Господь твій Бог помножить народ твій у сотню разів і нехай очі мого володаря царя побачать це. Але, о царю, мій володарю, навіщо бажаєш ти зробити це?»
4 Однак слово царя переважило слова Йоава й військових командирів; вони залишили царя й подалися рахувати людей у війську ізраїльському.
5 Перейшовши через Йордан, вони розташувалися біля Ароера, на південь від міста, у вузькій ущелині, а потім перейшли Ґад у напрямку до Язера. 6 Вони попрямували в Ґілеад, в землі Тахтим-Годші, тоді до Дан-Яана і навколо нього до Сидона. 7 Звідти пройшли до фортеці Тир, побували в усіх містах хивійців та ханаанців. Наприкінці завітали до Беершеби в юдейському Неґеві.
8 Обійшовши усі землі, вони через дев’ять місяців і двадцять днів повернулися в Єрусалим.
9 Йоав доповів царю, скільки вони нарахували воїнів. В Ізраїлі налічувалося вісімсот тисяч здорових мужів, які були здатні тримати меч, а в Юдеї—п’ятсот тисяч чоловік.
Господь карає Давида
10 Давид відчув себе винним після того, як він порахував воїнів. Він сказав Господу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, Господи, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».
11 Наступного ранку, коли Давид іще не підвівся з ліжка, пророку Ґаду, Давидовому ясновидцю, було Господнє слово: 12 «Піди й розкажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».
13 Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось тобі на вибір три покарання: або нехай звалиться на тебе голод на цілих три роки[n], або будеш три місяці тікати від ворогів, які тебе переслідуватимуть, або матимеш три дні мору в своєму краї. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав».
14 Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».
15 Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль з ранку й до кінця призначеного часу. І померло сімдесят тисяч людей від Дана до Беершеби. 16 Коли Ангел простягнув руку, щоб знищити Єрусалим, Господь зажурився тією бідою і промовив до Ангела, який губив народ: «Досить, прибери руку!» Ангел Господній якраз тоді був біля току євусита[o] Арауни[p].
Давид купує Араунів тік
17 Коли Давид побачив, як Ангел губить людей, він звернувся до Господа: «Це я згрішив, це мій переступ. Люди ж бо як овечки. Що вони зробили? Нехай упаде Твоя рука на мене й мою родину».
18 Того ж дня прийшов до Давида Ґад і сказав йому: «Піднімися й зведи вівтар Господу на току євусита Арауни».
19 Тож Давид зробив так, як йому наказав Господь через Ґада. 20 Коли Арауна поглянув і побачив царя з обслугою, він вийшов і вклонився Давиду до самої землі. 21 Арауна спитав: «Чому мій володар-цар прийшов до свого слуги?» «Щоб купити твій тік,—відповів Давид,—та збудувати вівтар для Господа, аби жахлива моровиця відступилася від людей».
22 Арауна сказав Давиду: «Нехай мій володар-цар робить усе, що вважає за потрібне, нехай принесе жертву. Ось воли для жертви всеспалення, а ось все дерев’яне знаряддя для вогнища. 23 О царю, все це віддає Арауна царю». Потім Арауна додав: «Нехай Господь твій Бог прийме тебе».
24 Але цар відповів Арауні: «Ні-ні, я мушу тобі заплатити. Я не принесу Господу моєму Богу жертви всеспалення, які мені нічого не коштують». І купив Давид тік, волів, заплативши за все п’ятдесят шекелів[q] срібла.
25 Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Господь зглянувся на молитви за край, і припинилася моровиця в Ізраїлі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International