Beginning
Ілля і Овдій
18 На третій рік засухи слово Господнє було до Іллі: «Іди й постань перед Агавом, і Я пошлю дощ на цю землю». 2 Тож Ілля пішов, щоб постати перед Агавом. Був тоді страшний голод у Самарії.
3 І Агав закликав до себе Овдія, який був управляючим палацом. (Овдій був відданим віруючим у Господа. 4 Коли Єзевел убивала пророків Господніх, Овдій заховав сто пророків у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу та воду). 5 Агав сказав Овдієві: «Іди по землях до всіх струмків та ярів. Може, ми знайдемо трохи трави, щоб не повмирали коні та мули, щоб ми не мусили вбивати якихось наших тварин». 6 Тож вони поділили землі, які повинні були обійти, Агав пішов в одному напрямку, а Овдій в другому.
7 По дорозі Овдієві зустрівся Ілля. Овдій упізнав його, вклонився до землі й промовив: «Чи це справді ти, мій володарю, Іллє?»
8 Ілля відповів: «Так, піди й скажи своєму господарю: „Ілля бажає його бачити”».
9 «Що поганого я зробив,—запитав Овдій,—що ти посилаєш свого слугу до Агава на смерть? 10 Так само напевне, як і те, що Господь твій Бог живий, не існує жодного народу чи царства, куди б мій хазяїн не посилав у пошуках тебе. І коли народ чи царство заявляли, що тебе там немає, він змушував їх заприсягтися, що вони не можуть тебе знайти. 11 А зараз ти мені кажеш піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. 12 Я не знаю, куди Дух Господній може тебе занести, коли я піду. І якщо я піду і скажу Агаву, а він тебе не знайде, він мене вб’є. Я, твій слуга, йшов за Господом з дитинства. 13 Чи не чув ти, мій володарю, що я зробив, коли Єзевел побивала пророків Господніх? Я сховав сто пророків Господніх у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу й воду. 14 А зараз ти кажеш мені піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. Він мене вб’є!»
15 Ілля відповів: «Як Господь Всемогутній, Якому я служу,—живий, так само напевне я постану сьогодні перед Агавом».
Ілля на горі Кармел
16 Тож Овдій пішов назустріч Агавові, розповів йому, і Агав пішов зустріти Іллю. 17 Коли він побачив Іллю, він сказав йому: «Це ти той, хто приносить неспокій в Ізраїль?»
18 «Я не приносив неспокою до Ізраїлю,—відповів Ілля.—А ти й рід твого батька накликали лихо нехтуванням Господніми заповідями і службою Ваалові. 19 А тепер збери людей з усього Ізраїлю, щоб вони зустрілися зі мною на горі Кармел. І приведи чотириста п’ятдесят пророків Ваала і чотириста пророків Ашери, які їдять за столом[a] Єзевел».
20 Тож Агав розіслав заклик по всьому Ізраїлю й зібрав пророків на горі Кармел. 21 Ілля вийшов перед людьми і сказав: «Коли ж ви вирішите кому поклонятися: якщо Господь є Богом, слідуйте за ним, а якщо Ваал є Богом, слідуйте за ним».
Але люди нічого не сказали.
22 Тоді Ілля сказав їм: «Я залишився єдиний пророк Господній, а у Ваала чотириста п’ятдесят пророків. 23 Візьміть для нас двох биків. Дайте їм вибрати одного для себе, і нехай вони поріжуть його на шматки й покладуть на дрова, але не запалюють. Я підготую іншого бика й покладу на дрова, але не запалюватиму. 24 Тоді ви назвете на ім’я вашого бога, а я назву на ім’я Господа. Бог, який відповість вогнем, і є Богом».
Тоді всі люди промовили: «Ти кажеш правильно».
25 Ілля сказав пророкам Ваала: «Виберіть одного з биків і спершу його приготуйте, оскільки вас так багато. Назвіть на ім’я свого бога, але не запалюйте вогонь». 26 Вони взяли бика, якого їм дали, й приготували його. Потім вони називали ім’я Ваала від ранку до півдня. «О Ваале, дай нам відповідь!»—кричали вони. Але не було відповіді. Ніхто не відповів. І вони танцювали навколо жертовника, який збудували.
27 Опівдні Ілля почав насміхатися з них. «Кричіть голосніше, звичайно ж він бог! Мабуть, він замислився, чи зайнятий, чи подорожує. Може, він спить, і його треба розбудити?»
28 Тож вони кричали голосніше й лупцювали себе мечами та списами, за їхнім звичаєм, поки не потекла кров. 29 Полудень минув, а вони продовжували свої навісні пророкування, поки не настав час вечірніх жертвоприношень. Але не було відповіді, ніхто не відповідав, ніхто не звертав уваги.
30 Тоді Ілля сказав усім людям: «Ідіть до мене». Вони пішли до нього, і він полагодив вівтар Господній, який було зруйновано. 31 Ілля взяв дванадцять каменів, по одному для кожного з колін нащадків Якова, до якого прийшло слово Господнє, коли Він сказав: «Твоє ім’я буде Ізраїль». 32 З тих каменів він зробив вівтар в ім’я Господнє і викопав рівчак навколо нього, досить великий, щоб умістити дві сеї[b] насіння. 33 Він зібрав дрова, порізав бика на шматки й поклав на дрова. Тоді він сказав їм: «Наповніть чотири великі жбани водою і полийте жертву й дрова».
34 «Зробіть це ще раз»,—сказав він, і вони зробили це ще раз.
«Зробіть це втретє»,—наказав він, і вони зробили це втретє. 35 Вода стекла навколо жертовника і навіть заповнила рівчак.
36 В час жертвоприношення пророк Ілля вийшов наперед і проголосив молитву: «О Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, нехай стане відомо сьогодні, що Ти—Бог Ізраїлю, і що я, Твій слуга, зробив усе це за Твоїм наказом. 37 Дай мені відповідь, о Господи, дай мені відповідь, щоб ці люди знали, що Ти, о Господи, є Бог, і що Ти привертаєш їхні серця назад».
38 Тоді вогонь Господній упав і запалив жертву, дрова, каміння й землю, а також злизав воду з рівчака.
39 Коли всі люди побачили це, вони впали долілиць і гукнули: «Господь—це Бог! Господь—це Бог!»
40 Тоді Ілля наказав їм: «Схопіть пророків Ваала. Не дайте жодному втекти!» Вони схопили їх, Ілля привів їх у Долину Кішон і стратив там.
41 І сказав Ілля Агаву: «Піди поїж і попий, бо це шум сильного дощу». 42 Тоді Агав пішов поїв і попив, а Ілля забрався на вершину гори Кармел, нахилився до землі й сховав обличчя між колін.
43 «Піди подивись у бік моря»,—сказав він своєму слузі. Той пішов і подивився. «Нічого там немає»,—сказав він.
Сім разів Ілля повторював: «Іди знову».
44 На сьомий раз слуга доповів: «Хмарка, маленька, як чоловіча долоня, піднімається з-за моря».
Тож Ілля сказав: «Піди скажи Агаву: „Запрягай свої колісниці і їдь униз, поки дощ не зупинив тебе”».
45 Тим часом небо почорніло від хмар, здійнявся вітер, і почалася сильна злива. І Агав поїхав до Єзреела. 46 Сила Господня спустилася на Іллю і, запхнувши плащ за пояс, він біг перед Агавом увесь шлях до Єзреела.
Ілля тікає до Хорева
19 Тепер Агав розповів Єзевел усе, що зробив Ілля, і як він порубав усіх пророків. 2 Тож Єзевел послала посланця до Іллі сказати: «Нехай я матиму справу з богами, нехай мене покарають вони, якщо завтра до цього часу я не зроблю твоє життя таким же, як у когось із них». 3 Ілля злякався і втік, щоб врятувати своє життя. Коли він пішов до Беершеби в Юдеї, то залишив там свого слугу, 4 а сам тим часом пішов на день блукати пустелею. Він підійшов до ракити, сів під нею і молився, щоб умерти. «Годі з мене, Господи,—сказав він.—Візьми моє життя. Я не кращий від своїх пращурів». 5 Потім він ліг під деревом і заснув. Аж Ангел торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж». 6 Він озирнувся й над головою побачив буханку хліба, спечену на вугіллі і жбан води. Він поїв і попив, а потім ліг знову.
7 Ангел Господній повернувся вдруге, торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж, інакше не будеш достатньо сил для далекої мандрівки». 8 Він підвівся, поїв і попив. Зміцнів від тієї їжі. Він подорожував сорок днів і сорок ночей, доки не дістався до Хореву, гори Божої. 9 Там він зайшов у печеру і перебув ніч.
Господь являється Іллі
І слово Господнє було йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»
10 Він відповів: «Я дуже потерпів за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».
11 Господь сказав: «Іди й стань на горі перед Господом, оскільки Господь тут скоро проходитиме»[c].
Тоді великий вітер розбив гори й струсив скелі перед Господом, але Господь був не у вітру. Після вітру був землетрус, але Господь був не в землетрусі. 12 Після землетрусу спалахнув вогонь, але Господь був не у вогні. А після вогню прошелестів ніжний шепіт[d]. 13 Коли Ілля почув його, він натягнув плащ на обличчя, пішов і став біля входу в печеру.
Тоді голос сказав йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»
14 Він відповів: «Я дуже потерпав за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».
15 Господь сказав йому: «Повертайся звідки прийшов і йди до пустелі Дамаської. Коли ти туди дістанешся, помаж Газаела царем арамійським. 16 Також помаж Єгу, сина Німші, царем ізраїльським, і помаж Елішу, сина Шафата з Авель-Мехоли, який стане пророком після тебе. 17 Єгу повбиває всіх, хто втече від меча Газаела, а Еліша повбиває всіх, хто втече від меча Єгу. 18 Але Я дозволю вціліти семи тисячам чоловік в Ізраїлі—всім тим, чиї коліна не схилялися перед Ваалом, і чиї вуста не цілували його».
Покликання Еліші
19 Тож Ілля пішов звідти і знайшов Елішу, сина Шафата. Він орав дванадцятьма упряжками волів, і сам вів дванадцяту пару[e]. Ілля підійшов до нього й огорнув його своїм плащем[f]. 20 Еліша тоді залишив своїх биків і подався за Іллєю. «Дозволь мені поцілувати мого батька й мою матір на прощання,—сказав він,—а тоді я піду з тобою».
«Повертайся,—відповів Ілля.—Що я можу тобі зробити? Як я зможу тебе зупинити?»
21 Тож Еліша залишив його й повернувся. Він узяв пару своїх волів і зарізав їх. Він спалив знаряддя для оранки й приготував м’ясо, і роздав його людям, і вони з’їли. Потім він вирішив іти за Іллєю і став його помічником.
Бен-Гадад нападає на Самарію
20 В цей час Бен-Гадад, цар арамійський, скликав усе своє військо. Його супроводжували тридцять два царі зі своїми кіньми та колісницями, він пішов і обложив Самарію, і напав на неї. 2 Він послав посланців до міста ізраїльського царя Агава з такими словами: «Ось що Бен-Гадад каже: 3 „Ваше срібло й золото належать мені, і найкращі ваші жінки та діти належать мені”».
4 Цар Ізраїлю відповів: «Як ти кажеш, мій володарю-царю, я і все, що я маю,—твоє».
5 Посланці повернулися й сказали: «Ось що Бен-Гадад каже: „Я посилав до тебе, щоб вимагати твоє срібло і золото, твоїх жінок і твоїх дітей. 6 Але в цей час завтра я збираюся послати своїх урядовців, щоб вони обшукали твій палац і будинки твоїх урядовців. Вони заберуть усе, що ти цінуєш, і винесуть геть”».
7 Цар Ізраїлю закликав усіх старійшин цих земель і сказав їм: «Дивіться, як цей чоловік шукає клопоту! Коли він послав по моїх жінок і дітей, по моє срібло й золото, я не відмовив йому, але зараз він бажає забрати все, чим володію я!»
8 Старійшини й народ відповіли: «Не слухай його й не погоджуйся на його вимоги».
9 Тож він відповів посланцям Бен-Гадада: «Скажіть моєму володарю-царю: „Твій слуга зробить те, що ти вимагав у перший раз, але цієї вимоги я не можу виконати”». Вони пішли й понесли цю відповідь Бен-Гададові.
10 Тоді Бен-Гадад послав інше повідомлення до Агава: «Нехай я матиму справу з богами, якщо залишиться в Самарії хоча б пригорща пороху для кожного мого чоловіка».
11 Цар Ізраїлю відповів: «Скажіть йому: „Нехай не хвалиться той, хто бере зброю, як той, хто її залишається в живих, щоб зняти її саморучно”».
12 Бен-Гадад почув цю відповідь, коли пив із царями в своєму наметі. Цар Бен-Гадад наказав своїм людям приготуватися до бою, тож вони підготувалися напасти на місто.
Агав перемагає Бен-Гадада
13 Тим часом пророк прийшов до Агава, царя ізраїльського, і проголосив: «Ось що каже Господь: „Ви бачите це велике військо? Я віддам його сьогодні у ваші руки, і тоді ви дізнаєтеся, що Я—Господь”».
14 «Але хто це зробить?»—спитав Агав. Пророк відповів: «Ось що каже Господь: „Молода старшина правителів тих земель зробить це”».
«А хто розпочне битву?»—спитав він. Пророк відповів: «Ти».
15 Тож Агав закликав молоду старшину правителів земель—двісті тридцять два чоловіки. Потім він зібрав решту ізраїльтян—всього сім тисяч. 16 Вони виступили опівдні, поки Бен-Гадад і з ним тридцять два царі лежали в наметах і пиячили. 17 Молода старшина правителів виступила першою.
Тоді Бен-Гадад вирядив своїх розвідників, які повідомили: «Люди просуваються від Самарії».
18 Він сказав: «Захопіть їх живцем, не зважаючи на те, йдуть вони миром чи війною».
19 Молода старшина правителів земель крокувала від міста, а за ними йшло військо, 20 і кожен убив ворога. Тут арамійці кинулися навтіч, а ізраїльтяни їх переслідували. Однак Бен-Гадад, цар арамійський, утік верхи разом із кількома вершниками. 21 Цар Ізраїлю захопив коней і колісниці і завдав тяжких втрат арамійцям.
22 Після цього пророк прийшов до царя Ізраїлю і сказав: «Зміцни свої укріплення й подивися, що треба зробити, оскільки наступної весни цар арамійський знову нападе на тебе».
23 Тим часом урядовці царя арамійського порадили йому: «Їхні боги—це боги узвиш. Ось чому вони були занадто дужі для нас. Але якщо ми битимемося з ними на рівнині, напевне, ми будемо дужчі за них. 24 Зроби так: зніми всіх царів з командування й заміни їх іншими командирами. 25 Підніми своє військо, щоб було таке ж, як те, що ти втратив: коня за коня, колісницю за колісницю—щоб ми могли битися з Ізраїлем на рівнині. Тоді напевно ми будемо міцнішими за них». Він погодився з ними і зробив належне.
26 Наступної весни Бен-Гадад скликав арамійців і пішов до Афека, щоб знову битися з Ізраїлем. 27 Коли ізраїльтян також було скликано і їм роздали провізію, вони вирушили, щоб зустрітися з ними. Ізраїльтяни розташувалися навпроти них, як два маленькі стада кіз, у той час, як арамійці заповнили все навкруги.
28 Божий чоловік прийшов і сказав царю Ізраїлю: «Ось що каже Господь: „Оскільки арамійці думають, що Господь є Богом узвиш, а не долин, Я віддам це велике військо в твої руки, і ти дізнаєшся, що Я—Господь”».
29 Протягом семи днів вони стояли таборами одне навпроти одного, а на сьомий день розпочалася битва. Ізраїльтяни вразили сто тисяч арамійських піхотинців того дня. 30 Решта втекла до міста Афека, де мур обвалився на двадцять сім тисяч із них. І Бен-Гадад утік до міста й сховався там у внутрішніх кімнатах.
31 Його урядовці сказали йому: «Слухай, ми чули, що царі дому Ізраїльського милостиві. Давай підемо до царя Ізраїлю в підперезаній волосяниці і з мотуззям навколо голови[g]. Може, він врятує твоє життя».
32 Одягнувши волосяниці й мотуззя навколо голови, вони пішли до царя Ізраїлю і сказали: «Твій слуга Бен-Гадад каже: „Прошу, залиш мене живим”».
Цар відповів: «Він іще й досі живий? Він—мій брат[h]».
33 Люди прийняли це за добрий знак і швидко відповіли: «Так, твій брат Бен-Гадад»,—сказали вони.
«Підіть і приведіть його»,—сказав цар. Коли Бен-Гадад прийшов, Агав посадив його в свою колісницю.
34 «Я поверну міста, які мій батько забрав у твого батька,—запропонував Бен-Гадад.—Ти влаштуєш свої торгові осередки в Дамаску, як мій батько робив у Самарії».
Агав сказав: «На засадах угоди я тебе звільняю». Тож він уклав із ним угоду й відпустив його.
Пророк засуджує Агава
35 За наказом Господа один із синів пророка сказав своєму товаришу: «Вдар мене». Але той відмовився.
36 Тоді пророк сказав: «Оскільки ти не послухався Господа, то як тільки підеш від мене, тебе уб’є лев». І після того, як чоловік пішов, його знайшов лев і вбив.
37 Пророк знайшов іншого чоловіка і сказав йому: «Вдар мене, будь ласка». Тож чоловік ударив його і поранив. 38 Тоді пророк пішов і став біля дороги, чекаючи на царя. Він не хотів, щоб його впізнали, тож накинув на очі наголівну пов’язку. 39 Коли цар проходив, пророк гукнув до нього: «Твій слуга був у гущі битви, і хтось підійшов до мене з полоненим і сказав: „Постережи цього чоловіка. Якщо він зникне, ти заплатиш життям за його життя або талантом[i] срібла”. 40 Поки твій слуга був зайнятий тим-сим, чоловік зник».
«Це твої слова,—сказав цар Ізраїлю,—ти сам це виголосив свій вирок».
41 Тоді пророк швидко зняв пов’язку з очей, і цар Ізраїлю впізнав, що це один з його пророків. 42 Він сказав царю: «Ось що каже Господь: „Ти звільнив чоловіка, а Я сказав, він має померти. Ось чому ти заплатиш життям за його життя, своїми людьми за його людей”». 43 Засмучений і розгніваний, цар Ізраїлю пішов до свого палацу в Самарії.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International