Beginning
Хвороба Езекії
20 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».
2 Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. 3 Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.
4 Ще не встиг Ісая вийти з внутрішнього подвір’я, як до нього долинуло Господнє слово: 5 «Повернися й скажи Езекії, царю Мого народу, про те, що говорить Господь Бог твого пращура Давида: „Я почув твою молитву й побачив твої сльози. Я тебе зцілю, і третього дня ти піднімешся у храм Господній. 6 Я вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я стану на захист цього міста заради Себе й заради слуги Мого Давида”».
7 Тоді Ісая сказав: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани». Так і зробили, вони приклали до болячки припарку, і він одужав.
8 Езекія спитав Ісаю: «Який буде мені знак, що Господь мене зцілив і що я вже на третій день зможу піти до храму Господнього?»
9 Ісая відповів: «Ось так Господь дасть тобі зрозуміти, що Він виконає все, що пообіцяв. Чи бажаєш, щоб тінь упала вперед на десять кроків, чи нехай упаде назад на десять кроків?»
10 І Езекія сказав: «Нема нічого простішого, щоб тінь упала на десять кроків уперед. Нехай вона впаде на десять кроків назад».
11 Тоді пророк Езекія звернувся до Господа, і Господь змусив тінь упасти на десять кроків назад, тож вона піднялася якраз на Агазові сходи.
Провіщення про вавилонський полон
12 На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів. 13 Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю—все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.
14 Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона».
15 Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі,—відповів Езекія.—Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».
16 На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь: 17 „Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться. 18 А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано, і стануть вони євнухами[a] в палаці вавилонського царя”».
19 «Господнє слово, яке ти мені передав,—добре»,—відповів Езекія. Бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».
20 А щодо інших подій за часів правління Езекії та всіх його досягнень: як він зробив озеро і проклав канал, підвівши до міста воду, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Юдеї.
21 Езекія спочив коло своїх батьків, а після нього царем став його син Манассія.
Манассія, цар Юдеї
21 Манассії виповнилося дванадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти п’яти років. Матір його звали Хефціва. 2 В очах Господніх він чинив зле, наслідуючи бридкі звичаї тих народів, яких Господь вигнав до того, як прийшли ізраїльтяни. 3 Манассія відбудував ті узвишшя, які зруйнував його батько Езекія. Він також установив вівтарі Ваалу та зробив стовп Ашери, як і Агав, ізраїльський цар. Він поклонявся всім небесним світилам і служив їм. 4 Він збудував вівтарі в Господньому храмі, про який Господь сказав: «У Єрусалимі Я Своє ім’я лишу». 5 На обох подвір’ях Господнього храму він поставив вівтарі всім небесним світилам. 6 Він також приніс у жертву власного сина на вогні[b], а ще займався ворожбитством та чаклунством, водився з провидцями та людьми, які викликали духів. Він багато що робив злого в очах Господа, викликаючи Його гнів.
7 Він переніс вирізьблений стовп Ашери, який сам збудував, у храм Господній, про який Бог сказав Давиду та його сину Соломону: «У цьому храмі та в Єрусалимі, який Я обрав з-поміж усіх колін ізраїльських, Я поставлю ім’я Своє навіки. 8 Я вже не змушу блукати ізраїльтян, залишивши ту землю, яку Я віддав їхнім пращурам, якщо вони сумлінно виконуватимуть усе, що Я наказав їм, якщо вони пильнуватимуть усі веління Закону, який Мій слуга Мойсей їм призначив». 9 Але люд його не послухався. Манассія повів їх манівцями, та так, що вони чинили зла більше, ніж ті народи, яких Господь знищив до приходу ізраїльтян.
10 Через Своїх слуг-провидців Господь сказав: 11 «Оскільки Манассія, юдейський цар, накоїв цих огидних гріхів, він завдав більше зла, ніж аморійці, які були до нього. Він увів Юдею в гріх своїми бовванами. 12 Тому ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я маю намір послати таку біду на Єрусалим та Юдею, що в тих, хто почує про це, задзвенить у вухах. 13 Я протягну на Єрусалим мірило, використане проти Самарії[c], і вагу, яку Я вжив проти дому Агава. Я витру Єрусалим, як витирають миску, витру й переверну. 14 Я відрину залишки Мого спадку й передам їх у руки їхніх ворогів. Їх грабуватимуть і плюндруватимуть усі їхні вороги, 15 бо вони чинили зле в Моїх очах і запалювали Мене люттю ще з того дня, як їхні пращури вийшли з Єгипту, й донині!”»
16 А ще Манассія пролив так багато невинної крові, що затопив нею Єрусалим із краю в край, не кажучи вже про той гріх, який він змусив скоїти Юдею, щоб вони чинили зле в очах Господніх.
17 Що ж до інших подій за часів правління Манассії та всього того, що він зробив і в чому згрішив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. Манассія спочив зі своїми батьками. 18 Його поховали в саду його дому, в царському саду Уззи. А царем після нього став його син Амон.
Амон, цар Юдеї
19 Амону було двадцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двох років. Його матір звали Мешуллемет, дочка Гаруза, і була вона родом з Йотви. 20 Він чинив зле в очах Господа, так само, як і його батько Манассія. 21 Амон ішов усіма тими шляхами, що й батько, поклонявся бовванам, яким поклонявся його батько, падав долілиць перед ними. 22 Він відринув Господа, Бога своїх пращурів, і не йшов стежками Господа.
23 Наближені Амона змовилися проти нього і вбили його у царському палаці. 24 Тоді мешканці тієї землі повбивали всіх заколотників, які були причетні до смерті царя Амона, і зробили замість нього царем його сина Йосію на його землі.
25 А щодо інших подій за часів правління Амона та його справ, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Юдеї. 26 Його поховали в могилі в саду Уззи. Син його, Йосія, почав правити після нього.
Знайдено книгу Закону
22 Йосії виповнилося вісім років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом тридцяти одного року. Матір його звали Єдіда, дочка Адаї, родом вона була з Бозката. 2 Йосія чинив праведне в очах Господніх і в усьому наслідував свого батька Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 На вісімнадцятий рік правління цар Йосія послав писаря Шафана, сина Азалії, який доводився сином Мешулламу, до Господнього храму. Він сказав: 4 «Підійди до первосвященика Гилкії і накажи йому приготувати ті гроші, які приносили до храму Господнього і які вартові брами збирали з мирян, що приносили їх до храму. 5 А потім віддай їх тим людям, які відповідали за виконанням робіт у храмі Господньому. І нехай ці люди сплатять робітникам, що працюють на відбудові храму Господнього: 6 теслям, будівельникам і мулярам. А ще накажи їм купити ліс та обтесане каміння, щоб відремонтувати храм Господній. 7 Їм не потрібно звітувати, як витрачено довірені їм гроші, адже вони працюють чесно».
8 Гилкія, первосвященик, сказав писарю Шафану: «Я знайшов книгу Закону[d] у храмі Господа». Він віддав її Шафану, і той прочитав її. 9 Потім писар Шафан пішов до царя й доповів йому: «Твої слуги виплатили гроші, зібрані в храмі, людям, призначеним наглядати за храмом Господнім». 10 Тоді писар Шафан повідомив цареві: «Гилкія, священик, дав мені книгу». І тут же, в присутності царя, почав з неї читати.
11 Коли цар почув слова книги Закону, він розірвав на собі одяг. 12 Потім звелів священику Гилкії, Агікаму, сину Шафана, Акбору, сину Михея, писарю Шафану та царському слузі Асаї: 13 «Йдіть і спитайте у Господа про мене, про мій народ, про усю юдейську землю, що там написано у віднайденій книзі. Адже Господь запалився великим гнівом через те, що наші пращури не дослухалися слів цієї книги, що не жили згідно з записаним у цій книзі!»
14 Священик Гилкія, Агікам, Акбор, Шафан та Асая пішли поговорити з пророчицею Гулдою, дружиною Шаллума, сина Тікви, сина Гаргаса, який відповідав за одяг. Вона жила в другому районі Єрусалима.
15 Жінка повідомила їх: «Ось що мовить Господь Бог Ізраїлю: „Скажіть чоловікові, який послав тебе до мене, 16 про те, що говорить Господь: „Я збираюся наслати біду на цю землю та її мешканців—усі прокляття, записані в книзі, що були прочитані царем юдейським. 17 За те, що вони Мене відштовхнули й спалювали запашне куріння перед іншими богами, щоб розбурхати Мій гнів, за всі витвори рук їхніх Моя лють на цей край горить і не вщухає! 18 Перекажи царю юдейському, який послав тебе, щоб Господа спитати”.
Ось що відповів Господь Бог Ізраїлю, почувши ті слова: 19 „Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти розірвав своє вбрання й плакав переді Мною, Я почув тебе, 20 тож Я заберу тебе до твоїх батьків, і будеш ти похований з миром. Не побачать твої очі всіх тих нещасть, які Я маю намір наслати на цю землю”».
Вони й повернулися до царя з такою відповіддю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International