Beginning
Давидові перемоги
18 Згодом Давид переміг филистимлян і, підкоривши їх, він захопив місто Ґат і навколишні села, які належали филистимлянам.
2 Давид також переміг моавійців, які стали підданими Давида і сплачували йому данину.
3 Давид також підкорив Хададезера, який був царем Зови. Давид і його військо дійшли до самого Гамату, бо він намагався встановити свою владу у долині Євфрату.
4 Давид захопив тисячу колісниць, сім тисяч їздових та двадцять тисяч піхотинців. Він покалічив майже всіх коней, залишивши неушкодженими лише сотню коней, запряжених у колісниці.
5 Коли арамійці з Дамаска прийшли на допомогу царю Зови Хададазеру, Давид вбив двадцять дві тисячі арамійських воїнів. 6 Потім Давид настановив там надзірні воїнські гарнізони, і люди Арама стали Давидовими підданими й сплачували йому данину. І хоч куди б Давид ішов, Господь допомагав йому перемагати.
7 Давид відібрав золоті щити у слуг Хададезера і привіз їх до Єрусалима. 8 З Теви й Куна, міст що належали Хададезеру, Давид забрав велику кількість бронзи. Пізніше з тієї бронзи Соломон зробив бронзове Море, стовпи й бронзовий посуд.
9 Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера, 10 послав свого сина Гадорама, щоб той зустрів Давида й привітав його з перемогою над Хададезером, який завжди воював з Тоу. З Гадорамом Тоу відіслав усілякі золоті, срібні й бронзові речі.
11 Цар Давид присвятив ці підношення Господу, так само, як зробив він зі сріблом та золотом, що відібрав у інших народів: едомійців, моавійців, аммонійців, филистимлян та амаликійців.
12 Авішай, син Зеруї, вбив вісімнадцять тисяч едомійців у Солоній долині. 13 Він настановив військові надзірні гарнізони в Едомі, а всі едомійці підкорилися Давиду. І хоч куди б ішов Давид, Господь давав йому перемогу.
Давидові вельможі
14 Давид царював над усім Ізраїлем справедливо й праведно. 15 Йоав, син Зеруї, командував військом, Єгошафат, син Агілуда, був літопісцем. 16 Задок, син Агітува, та Агімелех, син Авіатара, були священиками, Шавша був писарем. 17 Беная, син Єгояди, був головою над керетійською та пелетійською охороною[a], а Давидові сини були першими наближеними при цареві.
Аммонійці зганьбили Давидових людей
19 Згодом помер Нагаш, цар аммонійців, а його син став царем.
2 Давид сказав: «Я маю виявити прихильність до Гануна, сина Нагаша, бо його батько колись був прихильний до мене». Отож Давид вирядив посланців до Гануна висловити співчуття з приводу смерті його батька.
Коли Давидові слуги прибули до земель аммонійців до Гануна, аби висловити йому співчуття, 3 аммонійські придворні спитали Гануна: «Ти гадаєш, що Давид вшановує твого батька, оскільки прислав своїх посланців висловити тобі співчуття? Чи не прийшли сюди його люди розвідати все, скинути владу й вивідувати на цій землі».
4 Отож Ганун схопив Давидових посланців й ув’язнив їх. Він поголив їх[b], обрізав їхнє вбрання аж до сідниць та й відіслав їх геть.
5 До Давида прийшли й розповіли йому про тих чоловіків, і він вирядив посланців їм назустріч, оскільки люди ці були дуже принижені. Цар наказав: «Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть бороди, а тоді повертайтеся».
6 Коли аммонійці зрозуміли, що дуже образили Давида, то Ганун і аммонійці послали тисячу талантів[c] срібла аби найняти колісниці й кінноту з Арам-Нагараїма[d], Арам-Мааки та Зови. 7 Вони також найняли тридцять дві тисячі колісниць та царя Мааки з його військом. І вони пішли й розбили табір біля Медеви. Аммонійці зібралися з усіх міст і вийшли до бою.
8 Почувши про це, Давид вислав Йоава з цілим військом. 9 Аммонійці виступили назустріч, вишикувалися в бойовому порядку біля брами міста, а їхні царі були самі на відкритій місцевості.
10 Йоав побачив військові лаштунки, що збиралися виступити проти нього, як попереду, так і позаду. Тоді він відібрав найкращі ізраїльські загони й послав їх битися з арамійцями. 11 Усіх, хто залишився, він передав під командування свого брата Авішая. І вони розташувалися проти аммонійців. 12 Йоав попередив: «Якщо арамійці виявляться сильнішими за мене, тоді ти мусиш прийти мені на допомогу, а якщо аммонійці будуть сильнішими за тебе, тоді я допоможу тобі. 13 Будь сміливим, поборемося хоробро заради нашого народу та міст нашого Бога. І нехай Господь зробить так, як вважає за потрібне».
14 Йоав зі своїм військом пішов до арамійців на битву, і ті повтікали від нього. 15 Коли аммонійці побачили, що арамійці втекли, вони також кинулися навтіч від війська Авішая, брата Йоава до свого міста. І Йоав повернувся до Єрусалима.
16 Коли арамійці побачили, що ізраїльтяни їх перемогли, вони вирядили посланців і привели арамійців, що жили на іншому боці ріки Євфрат. Шофах, командуючий Хададезеровим військом, очолив їх.
17 Давидові про це доповіли, і він зібрав усіх ізраїльських воїнів і перейшов Йордан. Він наблизився до арамійців і розташував свої війська навпроти них. Давид розташував своє військо до бою, і арамійці напали на них. 18 Арамійці кинулися тікати, і військо Давида знищило сім тисяч арамійських колісниць, сорок тисяч піших воїнів, а також вони вбили Шофаха, командуючого військом.
19 Коли Хададезерові піддані побачили, що зазнали поразки від ізраїльтян, вони уклали з Давидом угоду про мир й почали йому служити. Отож арамійці відмовилися надалі допомагати аммонійцям.
Йоав розбиває аммонійців
20 Навесні, коли царі виходять на війну, Йаов вивів і своє військо й спустошив землю аммонійців. Він пішов і обліг Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі. Йоав напав на Равву і спустошив її.
2 Давид зняв корону з голови їхнього царя[e]. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант[f]. Її було покладено на голову Давида. І ще забрав він з міста багато здобичі. 3 Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами. Так Давид учинив з усіма аммонійськими містами, а потім він з усім військом повернувся до Єрусалима.
4 Трохи згодом у Ґезері розпочалася війна з филистимлянами. Там хушієць Сиввекай убив Сіпая, одного з нащадків Рефаїма[g]. Филистимлян було підкорено.
5 В іншій війні з филистимлянами Елханан, син Яїра, вбив Лахмі, брата гіттійця Ґоліафа, у якого руків’я списа було немов ткацький вал.
6 Ще в одній битві при Ґаті воював велетенський чолов’яга, на кожній руці й нозі якого було по шість пальців. Він також був нащадком Рефаїма. 7 Коли він заходився збиткуватися з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шимеа, Давидового брата. 8 Ці филистимляни були нащадками Рефаїма з Ґата, і полягли вони від руки Давида та його слуг.
Давидів гріх
21 Сатана[h] встав проти Ізраїля, він змусив Давида зробити перепис людей ізраїльських. 2 Давид сказав Йоаву та командирам його війська: «Ідіть і порахуйте ізраїльтян від Беершеби до Дана. Потім подайте мені звіт, аби я знав їх чисельність».
3 Та Йоав відповів: «Нехай Господь примножить народ твій у сотні разів. О царю, хіба ж не всі вони слуги твої? Навіщо, володарю, хочеш ти це зробити? Чому це має стати прокляттям Ізраїлю?»
Филистимських велетів забито
4 Однак слово царя переважило слова Йоава. Отож Йоав пішов і обійшов усі землі, й повернувся до Єрусалима. 5 Він подав звіт Давиду про перепис населення. Усіх ізраїльтян, здатних тримати меч, було мільйон сто тисяч чоловік, а в Юдеї—чотириста сімдесят тисяч чоловік. 6 Йоав не рахував левитів та веніаминіїв, бо розпорядження царя було йому осоружне. 7 Бог також не схвалював цього наказу, і Він покарав Ізраїль.
Божа кара
8 Давид сказав Богу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».
9 Господь сказав Ґаду, Давидовому ясновидцю: 10 «Піди й скажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».
11 Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось що сказав Господь: „Роби свій вибір: 12 чи три роки голоду, чи три місяці мечі ворогів твоїх будуть тебе переслідувати й брати гору, чи три дні меч Господній коситиме людей жахливою хворобою і Ангел Господній губитиме людей по всій землі Ізраїльській. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав”».
13 Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».
14 Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль, і сімдесят тисяч ізраїльтян померло. 15 І послав Бог Ангела спустошити Єрусалим, але коли той саме почав руйнувати його, Господь побачив це, зажурився тією бідою і промовив до Ангела-руйнівника: «Досить, тепер прибери руку!» Ангел Господній якраз стояв біля току євусита[i] Арауни[j].
16 Давид підвів очі й побачив Ангела Господнього, що стояв між небом і землею, а в руці тримав оголеного меча, направленого на Єрусалим. Тоді Давид і старійшини, вбрані в жалобний одяг, упали долілиць. 17 І Давид звернувся до Бога: «Хіба ж не я видав наказ зробити перепис людей? Це я, хто вчинив гріх і справді винний в усьому. Та ці люди, що вони зробили? О Господи, мій Боже, покарай мене та родину мою, але не карай Своїх людей страшною хворобою».
18 Ангел Господній наказав Ґаду переказати Давиду, що той має піти й установити вівтар Господу на току євусита Арауни. 19 Отож Давид пішов, як сказав йому Ґад від імені Господа.
20 Арауна повернувся й побачив Ангела[k]; його чотири сини, що були з ним, сховалися. Арауна саме молотив пшеницю. 21 Коли Давид підійшов до Арауни, той глянув і побачив Давида. Арауна вийшов з току і вклонився Давиду до самої землі.
22 Давид сказав Арауні: «Продай мені те місце, де твій тік, щоб міг я там збудувати вівтар для Господа. Продай мені його за повну ціну, аби жахлива моровиця відступилася від людей».
23 Тоді Арауна сказав Давиду: «Бери, нехай мій володар-цар робить на ньому те, що вважає за потрібне. Дивись, я даю бичка для жертви всеспалення, а також все дерев’яне знаряддя для вогнища і пшеницю для хлібної жертви. Я віддаю все».
24 Але цар Давид сказав Арауні: «Ні, я маю купити за повну ціну, бо я не можу принести Господу того, що тобі належить, не можу приносити жертви всеспалення, які мені нічого не коштують».
25 Отож Давид сплатив Арауні шістсот шекелів[l] золота за те місце. 26 Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Він гукав до Господа, і Господь відповів йому, пославши вогонь з небес на вівтар всеспалення. 27 Тоді Господь наказав Ангелу, і той сховав свій меч у піхви.
28 У той час, коли Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусита Арауни, він приніс там пожертви. 29 Намет Господній, який Мойсей встановив у пустелі та вівтар всеспалення були тоді на узвишші в Ґівеоні, 30 але Давид був не міг піти й стати перед ними, щоб шукати Божої настанови, бо був він наляканий мечем Ангела Господнього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International