Beginning

Авіжа, цар Юдеї

13 На вісімнадцятому році царювання Єровоама Авіжа став новим царем Юдеї. ² Він правив у Єрусалимі протягом трьох років. Його матір звали Маака, яка була дочкою Уріела з Ґівеа. Між Авіжею та Єровоамом точилася війна. ³ Авіжа вийшов на битву з військом у чотириста тисяч удатних воїнів. Єровоам виступив проти нього з восьмистами тисячами умілих воїнів.

⁴ Одного разу, коли Авіжа стояв на горі Земараїм у горах Ефраїмових, він сказав: «Єровоаме і весь Ізраїлю, слухайте мене! ⁵ Хіба ви не знаєте, що Господь Бог Ізраїлю настановив Давида та його синів царювати над Ізраїлем навічно. Він закріпив це право із Давидом соляною угодою^[a]. ⁶ Але Єровоам, син Невата, слуги Соломона, сина Давидового, повстав проти свого володаря! ⁷ Деякі лихі нікчеми згуртувалися навколо Єровоама й пішли проти Реговоама, сина Соломона, коли він був іще недосвідченим юнаком і не мав достатньої сили протистояти їм.

⁸ Тепер ви надумали здолати Господнє царство, яким правлять Давидові сини. Ви, звісно, могутнє військо й маєте тих золотих телят, тих божків, яких Єровоам зробив для вас! ⁹ Чи ж не відштовхнули ви священиків Господніх, нащадків Аарона, і левитів і не призначили священиками своїх людей точнісінько так, як роблять інші народи світу? Отож тепер кожен, хто принесе молодого бичка та семеро баранів, може стати священиком лжебога.

¹⁰ А для нас Господом є наш Бог, ми не відштовхнули Його! Священики, що служать Богу,—сини Аарона. І левити допомагають їм. ¹¹ Щоранку й щовечора вони приносять жертви всеспалення та запашного куріння перед Господом. Вони викладають хліби рядами на чистому урочистому столі, засвічують золоті свічники щовечора. Ми пильно виконуємо настанови Господа, нашого Бога. А ви покинули Його! ¹² Бог з нами, Він наш правитель. Його священики просурмлять поклик до битви проти вас! Люди Ізраїлю, не йдіть проти Господа Бога ваших предків. Не буде вам успіху».

¹³ Але Єровоам послав загін воїнів у засідку. Поки військо Єровоама було перед юдеями, засідка була позаду них. ¹⁴ Юдеї озирнулися й побачили, що військо Єровоама наступає^[b] і спереду, і ззаду. Тоді вони заволали до Господа, а священики засурмили в сурми. ¹⁵ Люди Юдеї закричали. І за їхнім гуком Бог вразив військо Єровоама і весь Ізраїль перед Авіжею та Юдеєю. ¹⁶ Ізраїльтяни кинулися навтіч від юдеїв, і Бог віддав їх у руки юдеїв. ¹⁷ Авіжа і його військо вщент розгромило військо Ізраїлю, п’ятсот тисяч кращих мужів було вбито. ¹⁸ Народ Ізраїлю було розбито, а юдеї перемогли, бо залежали від Господа Бога своїх предків.

¹⁹ Авіжа переслідував Єровоама і захопив міста Бетел, Єшану та Ефрон з довколишніми поселеннями. ²⁰ Єровоам ніколи вже не відновив сили в часи Авіжі. Господь вразив його, і він помер.

²¹ Натомість Авіжа став могутнім. Він одружився з чотирнадцятьма жінками й мав двадцять двох синів та шістнадцять дочок. ²² Усі інші діяння цього слуги Господнього записано у книгах пророка Іддо.

Аса, цар Юдеї

14 І почив Авіжа зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Його син Аса став царем після нього, і під час його царювання країна жила у мирі протягом десяти років.

² Аса чинив добре і праведне в очах Господа Бога. ³ Він познімав усі чужоземні вівтарі й узвишшя, знищив священні камені та позносив стовпи Ашери. ⁴ Він наказав Юдеї шукати Господа, Бога їхніх батьків, і коритися Його законам та настановам. ⁵ Він знищив узвишшя та вівтарі для спалення запашного куріння в усіх містах Юдеї, і царство перебувало в мирі під час його правління. ⁶ Він збудував фортеці в Юдеї, бо на землі був мир. Ніхто не воював проти нього в дні його царювання, бо Господь дав йому спочинок.

⁷ «Давайте побудуємо ці міста,—сказав він Юдеї,—і обнесемо їх валами з баштами та брамами з засувами. Земля все ще нам належить, бо ми звернулися до Господа, нашого Бога, ми шукали Його, і Він дав нам спокій з усіх боків». Отож вони розбудовувалися й процвітали.

⁸ У війську Аси було триста тисяч чоловік з Юдеї, озброєних великими щитами та списами й двісті вісімдесят тисяч людей Веніаминових, озброєних маленькими щитами та луками. Всі вони були хоробрі воїни.

⁹ Зера кушійський^[c] виступив проти них з мільйоном воїнів та трьомастами колісницями й дійшов аж до Мареші. ¹⁰ Аса вийшов йому назустріч, і вони налаштувалися до бою в долині Зефати поблизу Мареші.

¹¹ Тоді Аса звернувся до Господа свого Бога і сказав: «Господи, крім Тебе, немає нікого іншого, хто б допоміг малосилим проти могутніх. Допоможи нам. О Господи наш Боже, ми сподіваємося на Тебе, в ім’я Твоє вийшли ми проти цього величезного війська. О Господи, Ти—наш Бог. Не дай людині взяти гору над Тобою».

¹² Тоді Господь дав Асі та юдейському війську перемогу над кушійцями. Кушійці побігли, ¹³ а Аса та його військо переслідували їх аж до Герара. Так багато кушійців полягло, що вони вже не могли знову зібрати боєздатного війська. Їх було знищено перед Господом та Його силами. Юдеї ж узяли багату здобич. ¹⁴ Вони перемогли всі міста навколо Ґерара, бо гнів Божий впав на них. Військо Аси награбувало багато здобичі в цих містах. ¹⁵ Вони також напали на табори пастухів і позабирали отари овець, кіз та верблюдів. Потім вони повернулися до Єрусалима.

Діяння Аси

15 Дух Божий зійшов на Азарію, сина Оведа. ² Він пішов зустрітися з Асою і сказав йому: «Послухайте мене, Асо та всі юдеї і люди Веніаминові! Господь з вами, якщо ви з Ним. Якщо ви шукатимете Його, то ви Його знайдете. Та якщо ви покинете Його, то й Він вас покине. ³ Довго Ізраїль жив без справжнього Бога, без священика, який би навчав, і без закону. ⁴ Але в розпачі вони звернулися до Господа, Бога Ізраїлю й шукали Його, і знайшли Його. ⁵ В ті дні було небезпечно подорожувати, бо всі мешканці країн цього краю були дуже занепокоєні. ⁶ Один народ воював з іншим, місто билося з містом, бо Господь насилав на них різний клопіт та різні нещастя. ⁷ А ви будете дужими, не зневірюйтеся, то й матимете винагороду за свою роботу».

⁸ Як почув Аса ті слова й пророцтва Азарії, син пророка Оведа, він змужнів. Він повикидав поганських бовванів з міст Юдеї та Веніамина, які він захопив у горах Ефраїмових. Він відновив вівтар Господа, який був перед ґанком храму Господнього.

⁹ Потім він зібрав усіх людей Юдеї та Веніамина, а також людей з колін Ефраїма, Манассії та Симеона, що розселилися поміж ними, у великій кількості тікали до нього з Ізраїлю, як побачили, що Господь їхній Бог з ними.

¹⁰ Вони зібралися в Єрусалимі на третій місяць п’ятнадцятого року царювання Аси. ¹¹ Тоді ж вони принесли Господу в жертву сімсот голів великої рогатої худоби та сім тисяч овець і кіз із здобичі, яку вони з собою принесли. ¹² Вони дійшли згоди шукати Господа, Бога своїх батьків, усім серцем і душею. ¹³ А ті, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлю, має прийняти смерть, незалежно від того, поважна то людина чи ні, чоловік чи жінка. ¹⁴ Вони дали клятву Господу гучно і голосно, з вигуками, грали на сурмах та ріжках. ¹⁵ Всі люди Юдеї раділи з тієї клятви, бо давали вони її щиросердно. Вони шукали Бога наполегливо і знаходили Його. Отож Господь дав їм спокій з усіх боків.

¹⁶ Цар Аса позбавив навіть свою матів Мааку царського престолу, бо вона встановила один із цих жахливих стовпів на честь богині Ашери. Аса зніс той стовп, розтрощив його і спалив у долині Кідрон. ¹⁷ Хоча він і не позносив узвишшя в Ізраїлі, серцем своїм Аса повністю був відданий Господу протягом усього свого життя. ¹⁸ Він приніс у храм Божий срібло, золото і речі, які він та батько його посвятили.

¹⁹ І не було більше війни аж до тридцять п’ятого року правління Аси^[d].

Останні роки Аси

16 На тридцять шостий рік^[e] царювання Аси ізраїльський цар Вааша виступив проти Юдеї і зміцнив Раму, аби перекрити вхід та вихід на землі юдейського царя Аси.

² Тоді Аса взяв зі скарбниць храму Господнього та свого палацу срібло й золото і послав їх арамійському царю Бен-Гададу, який у цей час правив у Дамаску. ³ «Давай укладемо угоду між нами,—сказав він,—як то було між твоїм батьком та моїм. Ось я надсилаю тобі в подарунок срібло й золото. Отож тепер розірви свою угоду з Ваашей, царем Ізраїлю, і тоді він залишить мене у спокої».

⁴ Бен-Гадад погодився з царем Асою і послав командирів своїх військ проти міст Ізраїлю. Вони захопили Іжон, Дан, Авель-Маїм та міста-комори Нафталі. ⁵ Коли Вааша почув про це, він зупинив будівництво Рами й повернувся в Тирцу. ⁶ Тоді цар Аса видав наказ усім мешканцям Юдеї, щоб кожний з них, без винятку, приніс з Рами каміння й деревину, що використовував Вааша. З них Аса збудував міста Ґеву та Міцпу.

⁷ У цей час провидець Ханані прийшов до Аси, царя юдейського, і сказав йому: «Оскільки ти сподівався на царя Арама, а не на Господа, твого Бога, тому військо царя Арама врятувалося й вислизнуло з рук твоїх. ⁸ Хіба у кушійців та ливійців не численне могутнє військо з величезною кількістю колісниць та вершників? Та якби ти покладався на Господа, Він би їх віддав тобі в руки. ⁹ Бо очі Господні шукають по всьому світові, аби зміцнити тих, чиї серця щиро віддані Йому. Ти вчинив нерозумно і відтепер тебе переслідуватимуть війни».

¹⁰ Аса страшенно розгнівався за це на провидця, він настільки був розлючений, що кинув його до в’язниці. У ті часи Аса жорстоко пригнічував декого з людей.

¹¹ Події правління Аси від початку до кінця, описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. ¹² На тридцять дев’ятий рік^[f] свого правління Аса занедужав на ноги. Хоча хвороба була дуже тяжка, він шукав допомоги не у Бога, а у лікарів. ¹³ Тоді на сорок першому році^[g] правління Аса помер і спочив біля своїх батьків. ¹⁴ Його поховали в усипальниці, яку він приготував для себе у місті Давида. Поклали його на ложе, вкрите спеціями й різноманітними вишуканими пахощами. На його честь розклали величезне багаття.

Єгошафат, цар юдейський

17 Син Аси Єгошафат став царем після нього й зміцнився проти Ізраїлю. ² Він розташував війська в усіх укріплених містах Юдеї і розмістив військові частини в Юдеї та містах Ефраїма, які захопив його батько Аса.

³ Господь був з Єгошафатом, бо з молодих років він ішов тим же шляхом, що і його предок Давид. Він не поклонявся бовванам Ваала, ⁴ а прагнув Бога свого батька й виконував усі Його заповіти, а не так, як чинили ізраїльтяни. ⁵ Господь установив царство під Своєю опікою, і всі юдеї приносили дари Єгошафату, отож став він вельми багатим і шановним. ⁶ Він щиросердо сповідував путі Господні, більше того, він позносив узвишшя та стовпи Ашери в Юдеї.

^7-8 На третій рік свого царювання^[h] він послав своїх наближених Бен-Гаїла, Овдія, Захарія, Нетанела та Михея навчати людей у містах Юдеї. З ними були ще й левити: Шемая, Нетанія, Зевадія, Асагел, Шемірамот, Єгонатан, Адонія та Товія^[i], а також священики Елішама та Єгорам. ⁹ З собою вони мали книгу Закону Господнього і навчали людей по всій Юдеї. Вони ходили по всіх містах Юдеї і навчали людей.

¹⁰ Усі царства довкола Юдеї боялися Господа, тож не нападали на Єгошафата. ¹¹ Деякі филистимляни приносили Єгошафату дарунки й срібло як данину, а аравійці привели йому отари: сім тисяч сімсот баранів та сім тисяч сімсот кіз.

¹² Єгошафат ставав усе могутнішим, він збудував фортеці й міста-комори в Юдеї, ¹³ і мав у тих юдейських містах великі припаси. Він також мав досвідчених воїнів в Єрусалимі. ¹⁴ Перелік воїнів за їхніми родами був такий:

¹⁹ Оце люди, що були на службі в царя. Крім тих, кого він настановив в укріплених містах по всій Юдеї.