Beginning
Михей пророкує проти Агава
18 Тепер Єгошафат був вельми багатий і славетний, і завдяки одруженню[a] поріднився з Агавом. 2 Через кілька років він пішов провідати Агава в Самарію. Агав забив багато овець та рогатої худоби для нього і людей, які його супроводжували, й намовив його напасти на Рамот-Ґілеад.
3 Агав, цар Ізраїлю, спитав Єгошафата, царя Юдеї: «Чи підеш ти зі мною проти Рамот-Ґілеада?»
Єгошафат відповів: «Я—як ти, а мої люди—як твої люди; ми будемо з вами в цій війні». 4 Але Єгошафат також сказав царю Ізраїля: «Спочатку спитаємо поради в Господа».
5 Отож цар Ізраїлю зібрав разом пророків, майже чотириста чоловік, і запитав їх: «Іти нам воювати проти Рамот-Ґілеада чи утриматися від цього?» «Ідіть,—відповіли вони,—оскільки Бог дасть царю перемогу».
6 Та Єгошафат спитав: «Чи є тут інший пророк Господній, через якого ми б могли запитати?»
7 Цар Ізраїлю відповів Єгошафату: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати Господа, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане. Це Михей, син Імли». «Цар не повинен такого казати»,—відповів Єгошафат.
8 Отож цар Ізраїлю покликав одного зі своїх наближених і сказав: «Негайно приведіть Михея, сина Імли».
9 Одягнені в своє царське вбрання, цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, сиділи на своїх престолах на площі суду біля вхідної брами до Самарії, де всі пророки пророкували перед ними. 10 Тоді Седекія, син Кенаана, зробив залізні роги[b] й проголосив: «Ось що каже Господь: „З цими рогами ти нападеш на арамійців, доки не винищиш їх”».
11 Усі інші пророки пророкували те саме: «Напади на Рамот-Ґілеад і переможеш, оскільки Господь віддасть його в руки царя».
12 Посланець, який ходив покликати Михею, сказав йому: «Послухай, усі інші пророки, як один, передрікають успіх цареві. Нехай твоє слово узгодиться з їхніми, тож вислови свою згоду».
13 Але Михей відповів: «Так само правда, як і те, що Господь живий, я можу сказати лише те, що мій Бог говорить».
14 Коли він прибув, цар запитав його: «Михей, йти нам війною проти Рамот-Ґілеада, чи ні?» «Напади й переможи,—відповів Михей,—бо їх буде віддано у твої руки». 15 Та цар запитав його: «Скільки разів я повинен змушувати тебе заприсягатися, щоб ти не казав мені нічого, крім правди в ім’я Господнє?» 16 Тоді Михей мовив: «Я бачив весь Ізраїль, що розбрівся по горах, наче вівці без пастуха. І Господь сказав: „У цих людей немає господаря. Нехай кожен іде додому з миром”».
17 Цар Ізраїлю сказав Єгошафату: «Хіба я не казав тобі, що він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане?»
18 Михей вів далі: «Тому послухайте слова Господа. Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі з усім військом Небесним по праву й по ліву руку. 19 І Господь сказав: „Хто намовить Агава, царя ізраїльського, напасти на Рамот-Ґілеад, де він і знайде свою смерть?” Одні пропонували одне, а інші—інше. 20 Нарешті один із духів вийшов наперед, став перед Господом і сказав: „Я намовлю його”. „Як саме?”—запитав Господь. 21 „Я піду й буду брехливим духом в устах усіх його пророків”,—відповів той. „Тобі вдасться намовити його,—сказав Господь.—Піди й зроби це”. 22 Отож зараз Господь вклав брехливий дух в уста всіх твоїх пророків. Господь призначив тобі біду».
23 Тоді Седекія, син Кенаана, підійшов і вдарив Михея по обличчю: «Куди подався Дух Господа, коли він пішов від мене поговорити з тобою?»—запитав він. 24 Михей відповів: «Ти дізнаєшся про це того дня, коли ховатимешся у внутрішніх палатах».
25 Тоді цар ізраїльський наказав: «Візьміть Михея і відправте його назад до Амона, правителя міста, й до Йоаша, царського сина, 26 і скажіть: „Ось що каже цар: „Киньте цього чоловіка до в’язниці й не давайте йому нічого, крім хліба й води, доки я не повернуся з миром”».
27 Михей промовив: «Якщо ти повернешся з миром, то Господь не говорив через мене». Потім він додав: «Увесь народе, запам’ятай мої слова».
Агава вбито при Рамон-Ґілеаді
28 Отож цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Гілеад. 29 Цар ізраїльський сказав Єгошафату: «Я піду на битву у простому одязі, а ти залишайся у царському вбранні». Тож цар Ізраїлю перевдягнувся у просте, й царі розпочали битву.
30 Тоді цар Арама наказав командирам колісниць: «Не воюйте ні з ким: ні з великим, ні з малим, крім царя ізраїльського».
31 Коли командири колісниць побачили Єгошафата, вони подумали: «Напевно, це і є цар Ізраїлю». Тож вони повернули, щоб напасти на нього, але Єгошафат звернувся до Господа, і Той йому допоміг, відвернув колісниці від нього. 32 Отож коли командири колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, вони припинили переслідувати його. 33 Але один з воїнів пустив стрілу навмання і поранив царя Ізраїлю. Вона влучила у щілину між обладунками. Цар сказав візнику своєї колісниці: «Повертай і вивези мене з битви, бо я поранений». 34 Увесь день тривала запекла битва, а цар ізраїльський, підтримуючи себе в колісниці, дивився на арамійців до вечора. При заході сонця він помер.
Повернення Єгошафата
19 Коли Єгошафат, цар юдейський, повернувся благополучно до свого палацу в Єрусалимі, 2 провидець Єгу, син Ханані, вийшов йому назустріч і мовив до царя: «Чи слід було тобі допомагати цим лихим людям і любити тих, хто ненавидить Господа? Через це гнів Божий упав на тебе. 3 Однак ти зробив багато добра, бо позбавив землю від Ашерових стовпів, і серце твоє Бога шукає».
Єгошафат призначає суддів
4 Єгошафат жив у Єрусалимі. Він виходив до людей від Беершеби до гір Ефраїмових і навертав їх знову до Господа, Бога їхніх батьків. 5 Він призначив суддів по всій землі, в кожному укріпленому місті Юдеї. 6 Він казав їм: «Пильнуйте уважно за тим, що ви робите, бо то не для людини, а для Господа, Який завжди з вами, хоч би де ви виносили вирок. 7 Бійтеся Бога. Судіть обережно, бо у Господа Бога нашого, немає несправедливості чи напівсправедливості, і Він не бере хабарів».
8 Також Єгошафат призначив кілька левитів у Єрусалимі, священиків та голів ізраїльських родів наглядати за виконанням Закону Господнього та залагоджувати спірні питання. І жили вони в Єрусалимі. 9 Він їм дав такий наказ: «Служіть віддано і щиросердно, бійтеся Господа. 10 Кожен випадок, який ви будете розглядати,—це справи ваших співвітчизників, які живуть у містах. І чи є то справи пов’язані з кровопролиттям чи інше порушення Закону, заповідей, настанов чи обрядів, ви маєте попереджати їх, щоб не грішили вони проти Господа, бо інакше гнів Його впаде на вас і ваших братів. Робіть так, і ви не скоїте гріха. 11 Первосвященик Амарія буде керувати вами у всіх ділах Господніх, а Зевадія, син Ізмаїла, голова Юдиного роду, буде керувати вами в усіх царських справах. Левити ж будуть служити при вас як наближені. Дійте сміливо, і нехай Господь буде з тими, хто чинить правильно».
Єгошафат перемагає Моав і Аммон
20 Згодом моавійці, аммонійці й частина меунійців[c] пішли війною на Єгошафата.
2 Люди прийшли і сказали Єгошафату: «Величезне військо йде проти тебе з Едома, з-за моря[d]. Вони вже в Хазазон-Тамарі» (тобто в Ен-Ґеді). 3 Стривожений Єгошафат вирішив спитати поради в Господа і проголосив піст по всій Юдеї. 4 Юдеї зібралися разом шукати Господньої допомоги. Вони й справді посходилися з усіх міст Юдеї шукати Його.
5 Тоді піднявся Єгошафат перед зібранням Юдеї та Єрусалима у храмі Господньому перед новим подвір’ям і сказав:
6 «О Господи Боже наших батьків, чи ж не Ти—Бог Небесний? Ти правиш усіма царствами й народами. Влада і могутність в руках Твоїх, і ніхто не може Тобі протистояти. 7 О наш Боже, хіба ж не Ти вигнав жителів цієї землі заради Своїх людей Ізраїлю й віддав її навіки нащадкам Авраама, Твого друга? 8 Вони жили на ній і побудували святиню в ім’я Твоє, кажучи: 9 „Якщо нещастя впаде на нас: меч покарання, чи чума, чи голод—ми станемо перед лицем Твоїм у храмі, який носить ім’я Твоє. І коли ми звернемося до Тебе в розпачі, Ти почуєш нас і порятуєш”.
10 Але нині тут аммонійці, моавійці та люди з гори Сеїр, чиї землі не дозволено було завоювувати Ізраїлю, коли вони йшли з Єгипту[e], тож ізраїльтяни обминули ті землі й не знищили їх. 11 Подивися, як вони віддячують, вони йдуть проти нас, аби вигнати нас із землі, яку Ти дав нам у спадок. 12 О наш Боже, хіба не засудиш Ти їх? Адже не маємо ми сил, щоб протистояти такому величезному війську, що йде війною на нас. Ми не знаємо, що нам робити, і тому очі наші звернені до Тебе»[f].
13 Усі юдеї з жінками, дітьми та немовлятами стояли перед Господом. 14 Тоді Дух Господній зійшов на Ягазіела, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єєла, сина Маттанії, левита та нащадка Асафа, коли той стояв посеред зібрання. 15 Він сказав: «Слухай, царю Єгошафате, й усі, хто живе в Юдеї та Єрусалимі! Ось що каже вам Господь: „Не бійтеся й не лякайтеся цього величезного війська, бо битва це не ваша, а Божа. 16 Завтра виступайте проти них. Вони будуть підніматися перевалом Зіз, а ви доженіть їх у кінці долини в пустелі Єруел. 17 Не бийтеся в цій битві. Займіть свої лаштунки. Стійте непохитно й дивіться, як Господь спасе вас. О, Юдеє та Єрусалиме, не бійтеся й не лякайтеся. Виходьте завтра їм назустріч, і Господь буде з вами!”»
18 Єгошафат вклонився до землі, і всі люди Юдеї та Єрусалима впали долілиць у молитві Господу. 19 Потім кілька левитів з колін Когата й Кори підвелися й голосно уславили Господа, Бога Ізраїлю.
20 Рано-вранці вони пішли в пустелю Текоа. Коли вони виступили, Єгошафат став і сказав: «Послухайте мене, юдеї та люди Єрусалима! Вірте в Господа нашого Бога, то будете мати підтримку; і вірте в пророків, і будете мати успіх». 21 А потім Єгошафат призначив співців Господніх восхваляти Його велич і святість, і йшли вони поперед війська, вигукуючи:
«Дякуйте Господу,
любов Його щира навічно!»
22 Коли вони почали співати й прославляти, Господь влаштував засідки для аммонійців, моавійців та людей з гори Сеїр, які виступили проти Юдеї, і їх було розбито. 23 Аммонійці та моавійці кинулися на людей з гори Сеїр, щоб вигубити й винищити їх. Після того, як вони знищили людей Сеїру, вони почали вбивати одне одного.
24 Коли юдеї дійшли до місця, з якого видно було пустелю, вони поглянули, очікуючи побачити величезне військо, але побачили лише мертві тіла на землі, жоден не врятувався. 25 Єгошафат і його люди пішли збирати здобич і знайшли силу-силенну зброї, одягу та різноманітних коштовностей було більше, ніж могли забрати з собою. Здобичі було так багато, що вони збирали її протягом трьох днів. 26 На четвертий день вони зібралися в долині Верака, де уславили Господа. Ось чому ця долина називається долиною Верака й по сьогодні.
27 Потім усі люди Юдеї та Єрусалима на чолі з Єгошафатом з радістю повернулися до Єрусалима, бо Господь дав їм втіху від перемоги над ворогами. 28 Вони увійшли в Єрусалим і попрямували до храму Господнього з арфами, лютнями та сурмами.
29 Страх Божий охопив усі царства, коли почули вони, як Господь розправився з ворогами Ізраїлю. 30 І царство Єгошафата перебувало в мирі, бо його Бог дав йому спокій з усіх боків.
Кінець Єгошафатового царювання
31 Отак Єгошафат царював в Юдеї. Йому було тридцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти п’яти років. Його матір звали Азува, яка була дочкою Шилхі. 32 Єгошафат жив, як і його батько Аса, не відступав від його шляхів і чинив праведно в очах Господніх. 33 Однак узвишшя не було знесено, і люди все ще не навернули серця свої до Бога їхніх батьків.
34 Інші події правління Єгошафата, від початку до кінця, описані в літописах Єгу, сина Ханані, що записані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.
35 Пізніше Єгошафат, цар юдейський, уклав Угоду з Агазією, царем ізраїльським, який чинив зле. 36 Він домовився з ним побудувати торговельні кораблі, щоб плисти в Таршиш. Їх було збудовано у Еціон-Хевері. 37 Еліезер, син Додавагу з Мареші, пророкував не на користь Єгошафата, кажучи: «Через те, що ти уклав Угоду з Агазією, Господь знищить усе, що ви побудували». Кораблі розбилися і не змогли пливти, аби торгувати.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International