Beginning
Відповідь Йова
21 Тоді сказав Йов:
2 «Послухайте, що вам кажу, уважно,
нехай це буде втіхою для вас.
3 Прошу вас потерпіти і дати мені сказати,
коли я виговорюсь, можна збиткуватися з мене.
4 А щодо мене, то чи я жаліюсь на людину?
Чому б мені не бути нетерплячим?
5 На мене гляньте, подивуйтесь
і з переляку рот закрийте.
6 Коли я думаю про це, то я жахаюся,
і мене всього трясе.
7 Чому, старіючи, з роками
нечестивці набирають сили?
8 Оточені вони нащадками своїми,
їх внуки крутяться у них перед очима.
9 У домі їхньому спокійно і безпечно,
і Божий гнів їм зовсім не страшний.
10 Бугай у них запліднює корів невтомно,
виношує і тілиться корова у належний час.
11 Вони своїх дітей, немов овечок, відпускають гратись.
Танцюють дітлахи, стрибають.
12 Вони співають, тамбурина й арфи звук почувши,
і веселяться, як сопілка озветься.
13 На схилі літ живуть вони заможно
і швидко та без болю йдуть в Шеол.
14 Вони говорять Богу: „Дай нам спокій,
бо ми не хочемо знання Твоїх шляхів.
15 Ну, хто такий той Всемогутній, щоб Йому служити?
Що матимемо з того, що Йому молитись будем?”
16 Звичайно, не в руках злостивих їх багатство,
і я не поділяю їхніх міркувань.
17 Як часто той світильник нечестивця гасне?
Як часто падає на їхні голови нещастя?
Як часто, гніваючись, Бог карає їх нещадно?
18 Вони беззахисні, як соломинка на швидкому вітру,
немов полова, що її кружляє вітроган.
19 Ви скажете: „Нещастя Бог тримає для синів,
нащадків нечестивця”.
А я скажу вам: „Хай злостивцеві відплатить Бог,
щоб знав нещасний”.
20 Нехай би очі його бачили, як сам же він конає,
хай знав би силу гніву Всемогутнього.
21 Тому що дім, сім’я хіба йому потрібні,
коли вже лік життя іде на дні?
22 Чи вчити Бога, як вирішує Він сам,
кого підносити найвище.
23 Цей в повнім розквіті вмирає,
цілком спокійний і безпечний.
24 Тіло вгодоване, кістки міцні.
25 А той нещасний гірко помирає,
не звідавши ніколи, що є щастя.
26 Ці двоє разом ляжуть в домовину,
і знайдеться пожива червам.
27 Вам не сховати думок своїх від мене,
не приховати, що ви плетете змову.
28 Тому що ви питали: „Де палац,
в якому мешкає вельможний пан?
Де той намет, в якому кривдники живуть?”
29 Хіба ви не про це питали перехожих,
хіба не згодилися з їхніми словами,
30 що той, хто творить зло, спасеться від нещастя,
що знайде порятунок в судний день?
31 Хто кинув у лице йому гіркі докори звинувачень?
Хіба йому відплатить хтось за зло, яке він заподіяв?
32 Коли його несуть ховати,
біля могили є кому стояти і оплакувати його.
33 Тож і земля такому буде пухом,
і тисячі людей ітимуть за труною.
34 Як можете втішати пустослів’ям?
Тож ваша відповідь нічим не допоможе».
Слово Еліфаза
22 Тоді озвався Еліфаз із Темана:
2 «Чи має користь Бог із чоловіка?
Чи може мудрий у нагоді Йому бути.
3 Чи втішить Бога, як очистиш ти свій шлях?
Чи шлях твій бездоганний вигідний Йому?
4 Хіба через побожність і боязкість
повчає Він тебе і йде судитися з тобою?
5 Чи не занадто ти гріхів набрався?
Немає ні кінця, ні краю беззаконню.
6 Ти ні за що з братів своїх зідрав заставу[a]
і бідняків до нитки обібрав.
7 Ти спраглому не подаси води напитись,
а у голодного із рота видереш шматок.
8 Хто має силу, той землею володіє,
живе на ній вельможний чоловік.
9 Ти проганяєш удовиць, не даючи нічого,
безбатченки-сирітки через це страждають.
10 Тому й наставили кругом на тебе сіті,
тому і страх тебе зненацька обіймає.
11 Тому і темінню стає для тебе світло,
тому і з ніг зіб’є тебе раптово повінь.
12 Хіба не вище всіх Господь на небесах?
Хіба величні зорі він не зверху споглядає?
13 А ти говориш: „Що там знає Бог,
чи може Він судити через темну хмару?
14 Він схований за хмарами густими,
і нас Він не побачить на землі,
як Небесами походжає”.
15 Чи будеш ти триматися стезі,
якою твої предки йшли,
яку безбожники для себе протоптали?
16 До часу їх не стало, їх знесло,
як ту оселю повінню змиває.
17 Вони звертаються до Бога: „Дай нам спокій!”
„Що Всемогутній зробить нам?”—вони говорять.
18 Хоча це Він добро у їхній дім приніс,
але триматимуся я від них подалі.
19 Радіють праведні, коли зачують про біду злостивих,
невинні потішаються над злими:
20 „Хіба не згинули у вогні всі ті,
хто нам наперекір ішов?”
Й багатство їхнє у вогні палає.
21 Корися і живи у згоді з Богом,
тоді лиш доброта зійде на тебе.
22 Із Божих уст приймай поради слушні,
і серцем дослухайся і сприймай їх.
23 Якщо повернешся до Всемогутнього,
відродишся. Подалі викинь злість.
24 Якщо на золото ти глянеш, як на порох,
якщо офірське золото ти викинеш у ріку,
25 якщо лиш Всемогутній буде золотом твоїм
і найдорожчим твоїм сріблом,
26 тоді у Всемогутньому ти радість відшукаєш,
тоді повернешся лицем до Бога.
27 Помолишся йому, і Він тебе почує,
обітницю, що Богу дав, ти сповниш.
28 Ти приймеш рішення, і здійсниться твій задум,
тебе чекає світлий шлях.
29 Коли у інших трапиться біда,
порадиш ти піднять лице до Бога,
і Він спасе смиренних.
30 Він навіть винного звільнить,
своєю чистотою ти спасеш і грішних».
Відповідь Йова
23 Йов сказав:
2 «Навіть сьогодні скаржусь гірко,
я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
3 Як я хотів би знати, де його знайти,
щоб міг дістатися туди, де Він живе.
4 Я розповів би по порядку все, як сталось,
я б мовив переконливі слова.
5 Я знав би відповідь Його тоді
і зрозумів би, що мені сказати Він має.
6 Хіба почав би Бог зі мною сперечатись,
лиш правом сили скориставшись?
Ніколи! Він би слухати мене почав.
7 Тоді людина чесна з Ним судитися б могла,
і я б звільнивсь нарешті від судових справ.
8 Вперед іду я, а Його немає,
вертаюся назад, Його не помічаю.
9 Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю,
коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
10 Але ж насправді знає Він, який я,
якби мене Він випробував і побачив,
що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку.
11 Ступали мої ноги по Його слідах,
Його тропами і не збився зі шляху.
12 Його наукою я керувався безвідмовно,
у серці пестив я слова, що з уст Його злітали.
13 Бог—праведний, і цей закон незмінний.
Хто з смертних може сперечатись з цим?
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
Що забажає Він здійснити, те і зробить.
14 Бог зробить те для мене, що задумав,
і інших Він так само, як мене, веде.
15 Тож ось чому наляканий я перед Ним стою,
роздумую про все і страхом переймаюсь.
16 Із волі Божої я мужність втратив,
мене лякає Всемогутній Бог,
17 Оскільки й досі я у темряву вдивляюсь,
і морок лиха огорнув моє лице,
та все ж мовчати я не стану».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International