Beginning
40 І сказав Господь Йову:
2 «Чи буде Всемогутнього повчати той,
хто сперечався з Ним?
Хай відповість, хто Бога поправляв».
3 Йов відповів Господу:
4 «Звичайно, я лише людина,
що міг би я у відповідь сказати?
Я затулив долонею вуста.
5 Я якось говорив, і більше вже не буду.
Я двічі говорив, нічого не додам».
6 Тоді Господь із бурі відповів:
7 «Підпережись, як воїн,
тоді тебе спитаю Я, а ти мені поясниш.
8 Чи справді рішення Моє ти скасувати хочеш?
Мене засуджуєш, щоб ствердитися в правоті?
9 Чи, може, силу маєш Божу,
чи голос твій гримить, як Мій?
10 Тоді придай собі величність і повагу,
честь і красу на себе одягни.
11 Звільни свій буйний гнів, скарай нахабу,
поглянь на гордого, звели йому скоритись.
12 Звели йому скоритися, скарай нахабу,
лихих людців здолай на місці.
13 У порох всіх разом їх поховай,
обличчя обгорнувши, у могилу.
14 Тоді і Я тобі хвалу воздам,
бо врятуватись можеш власною рукою.
15 Поглянь на бегемота[a], Я його створив, як і тебе.
Він їсть траву, мов бик.
16 Поглянь, яке він має дуже тіло,
як грають сильні м’язи черева його.
17 Він хвіст напружує, і той, мов стовбур кедра.
На стегнах жили міцно ув’язались.
18 Кістки його, неначе труби з бронзи,
а ноги, мов стовпи з заліза.
19 Він першим значиться серед створінь Господніх,
наблизитись мечем до нього може лиш Творець.
20 Харчується він тим, що виростає на горах,
всі дикі звірі там також забави мають.
21 Він спить під лотосом в тіні,
ховається в болоті, де багато очерету.
22 Тінь лотосів його вкриває,
тополі вздовж струмків сезонних
над ним змикають крони.
23 Він не злякається, якщо помчить ріка на нього,
він впевнений, коли й Йордан до рота дістає.
24 Хто може осліпить його і захопити?
Чи може хтось гачком проткнути йому ніздрі?»
41 «Чи можеш ти Левіафана на гачок зловити,
а чи зв’язати йому мотузкою язик?
2 Хто може в ніздрі йому вселити мотузку,
його щелепи проколоть гачком?
3 Чи буде він просить пощади в тебе,
а чи улещувати тебе почне?
4 Чи укладе з тобою перемир’я,
чи візьмеш ти його на все життя слугою?
5 Чи будеш з ним, неначе з птахом, гратись,
чи зв’яжеш, щоб дівчата молоденькі забавлялися?
6 Чи зможуть виторгувати його купці,
чи розітнуть його й поділять між собою?
7 Чи вдасться його шкіру дротиком проткнуть,
чи голову йому ти гарпуном поцілиш?
8 На нього руки поклади і битву пригадай;
не зробиш більше ти цього ніколи.
9 Даремні сподівання подолати його.
Лиш глянувши на нього, вже впадеш від страху.
10 Нікому мужності не стане розлютить його.
То хто ж повстане проти Мене?
11 Хіба було, щоб виклик Мені кинув хтось і не програв?
Адже під небом все Мені належить[b].
12 Хіба Я не мовчатиму про мову його дужу,
про переконливі його слова?
13 Хто може здерти з нього шкуру?
Хто подолає його подвійний панцир?[c]
14 Міцні щелепи хто йому розчепить
з зубами, що на всіх наводять жах?
15 Його спина щитами рясно вкрита,
немов печаттю, вони втиснуті надійно.
16 Одне до одного притулені близенько,
що й вітер поміж ними не пройде.
17 Один приєднаний до іншого так міцно,
що розділити їх нічим не можна.
18 Коли він чхне, то висікає блискавицю,
а очі світяться, мов промені світанку.
19 Вогонь із пащі, мов із смолоскипа
навколо нього іскри розсипає.
20 А ніздрі викидають клуби (пари),
як пара рветься із паруючого киплячого казана.
21 Його дихання може полум’я роздмухати,
із пащі виривається вогонь.
22 Велику силу має його шия,
усі, хто її бачить, ціпеніють з жаху.
23 Всі складки шкіри зведені докупи,
не проглядає поміж ними тіло.
24 У нього серце вилите, неначе камінь,
мов жорна витесані для млина.
25 Бояться й грізні воїни[d], як він зводиться на ноги,
його хвоста удари не дають їм влучити у ціль.
26 Не розсіче ту шкуру меч ніякий, бо відскочить,
ні дротик, ні стріла, ні спис пробить її не зможуть.
27 Залізо—то для нього мов солома,
а бронза—деревина трухлява.
28 Стріла його не змусить утікати,
каміння, пущене з пращі, відскакує, немов полова.
29 Дубцем його огріти, мов полоскотати,
він насміхається над кинутим у нього списом.
30 На череві у нього мовби гострі черепки
лишають слід в болоті, як від плуга.
31 Він змушує глибоке море закипіть, мов юшка,
бульбашки морем, як в киплячім маслі.
32 За ним по морю пінний слід блищить,
немовби плесо вкрилось сивиною.
33 Немає рівних на землі йому,
єдине це створіння, що не має страху.
34 На гордих він звисока поглядає,
він—цар над усіма, хто пиху має».
Каяття Йова
42 І Йов відповів Господу:
2 «Я знаю, все Тобі під силу,
ніякий задум Твій не спростувати.
3 Спитав ти: „Хто чорнить пораду
словами нерозумними такими?”
Не відмовляюсь, справді я питав про те,
чого не зрозумів, що надто неймовірне,
що осягнути не вдалось мені.
4 Сказав Ти: „Вислухай Мене, Я буду говорити.
Тебе спитаю, ти ж бо поясни”.
5 Раніше я лиш чув про Тебе,
аж ось тепер уздрів на власні очі.
6 Тому я відкидаю все, що говорив[e],
прошу пробачення у поросі й пилюці»[f].
Виправдання Йова
7 Після того, як Господь поговорив з Йовом, Він звернувся до Еліфаза з Темана: «Я дуже гніваюся на тебе й двох твоїх друзів, бо ви нічого правдиво про Мене не сказали, а слуга Мій Йов сказав правильно. 8 Тепер же візьміть сім биків та сім баранів, йдіть до раба Мого Йова і складіть від себе пожертву. А раб Мій Йов молитиметься за вас. Я шаную прохання Йова, тож не воздам вам за вашу недолугість, за те, що говорили про Мене не так правдиво, як раб Мій Йов».
9 Тоді Еліфаз із Темана, Білдат із Шуа й Зофар із Наамата пішли й зробили так, як наказав їм Господь. А Господь почув молитву Йова. 10 Коли Йов помолився за своїх друзів, Бог відновив його талан. Він подвоїв колишні статки Йова.
11 Усі його брати й сестри, хто тільки знав його, зійшлися і всі разом мали учту в оселі Йова. Вони його втішали, співчували йому, за весь той біль, що Господь послав йому. А потім кожен подарував йому по срібній монеті й золотому персню.
12 Благословив Господь останні дні Йова більше, ніж попередні. Було у Йова чотирнадцять тисяч овець та кіз, шість тисяч верблюдів, тисяча пар биків та тисяча віслюків. 13 Мав він семеро синів та три доньки. 14 Першій дочці дав ім’я Єміма. Другу назвав Казією, а третю—Керенгаппух. 15 Не було в тому краї жінок вродливіших, ніж доньки Йова. Батько розділив спадок між ними та їхніми братами.
16 Після цього жив Йов іще сто сорок років і побачив чотири покоління своїх нащадків. 17 Помер Йов дуже старим, проживши добре життя.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International