Beginning
—19—
24 Не заздри недобрим,
не прагни їхнього товариства.
2 Бо вони замишляють насилля,
їхні вуста торочать про лихо майбутнє.
—20—
3 Дім будують мудрістю,
а зміцнюють розумінням.
4 Його кімнати заповнюють
цінним і затишним начинням через пізнання.
—21—
5 Мудрий більший за можновладного,
а освічений більший за дужого,
6 бо з доброю порадою можна почати війну,
перемогу здобути, як багато радників маєш.
—22—
7 Мудрість занадто складна для невігласа,
біля брами міської він не розтулить уст[a].
—23—
8 Інтриганом назвуть того,
хто замишляє зло.
9 Лихі наміри дурня—це гріх;
люди гидують глузливими.
—24—
10 Який же ти слабкий,
якщо зігнешся в час випробувань!
—25—
11 Врятуй тих, проти кого йде зговір, щоб убити;
допоможи засудженому до страти.
12 Бо якщо ти скажеш: «А я не знав про це!»—
хіба не буде це відоме й Випробовувачу сердець?
Хіба Той, Хто стежить за тобою, не знає цього?
Хіба Він не відплатить кожному за ділами його?
—26—
13 Їж мед, сину мій, він корисний,
щільниковий мед солодкий.
14 Знай також, що мудрість—то насолода для душі,
якщо знайдеш її, матимеш добре майбутнє,
не розвіються твої сподівання.
—27—
15 Не чатуй, мов злодій, біля оселі праведника,
не вдирайся в його дім.
16 Праведник сім разів впаде і знову підведеться,
а безбожника навіть одинока біда скосить.
—28—
17 Не радій, коли твій недруг падає,
коли він спіткнеться, не тіш своє серце,
18 бо Господь помітить це і сприйме як зло,
і зверне гнів на тебе.
—29—
19 Не гнівайся через зловмисників,
не заздри неправедним,
20 бо нечестивці не мають майбутнього,
згасне світильник неправедних.
—30—
21 Вшановуй Господа, сину мій, і царя,
не зв’язуйся з заколотниками,
22 бо зненацька на них біда нападе,
і ніколи не знаєш, яку погибель принесе.
Інші приказки
23 Ось іще приказки мудрих:
Не годиться виявляти упередженість у суді.
24 Хто винного виправдає, стверджуючи:
«Ти невинний»,—буде проклятий людьми,
й затаврований народами.
25 А хто дорікає неправедним,
буде схвалений, благословення на нього зійде.
26 Чесне слово приносить радість людині,
мов поцілунок в уста.
27 Спершу скінчи працю надворі, упорядкуй ниву,
а вже тоді будуй оселю.
28 Не давай неправдивих свідчень проти ближнього,
не зводь наклепів.
29 Не кажи: «Як він зі мною, так і я з ним.
Я відплачу йому тим же».
30 Я йшов повз поле нероби,
вздовж виноградника якогось дурня.
31 Усе поле заросло будяками,
бур’яни вкрили землю, кам’яна огорожа повалилася.
32 Я подивився сам, поміркував, зауважив
і правду збагнув:
33 трохи поспати, трішки подрімати,
побайдикувати, склавши руки,
34 то й бідність заскочить несподівано,
як грабіжник, і злидні обсядуть, як вороги.
Інші притчі Соломонові
25 Ось іще Соломонові притчі, зібрані людьми царя юдейського Езекії.
2 Велич Господа в тому, щоб приховувати,
а слава царева в тому, щоб розкрити справу.
3 Незбагненні царські серця,
як небеса недосяжні, як прірви земні.
4 Якщо очистити срібло від домішок,
майстер зможе зробити різноманітні прикраси.
5 Якщо прогнати неправедних з царських очей,
зміцниться трон його правосуддям.
6 Не хвалися в присутності царя,
не ставай там, де місце знатним.
7 Краще, як тебе погукають: «Підійди сюди»,—
аніж принизять на очах у всіх вельмож
та відішлють до самих нищих.
8 Не спіши до суду, бо що робитимеш потім,
коли твій ближній доведе, що ти неправий?
9 Сперечайся про справу з сусідом,
але таємниці чужої не відкривай,
10 щоб судді не довелося присоромити тебе,
і ти не втратив довір’я інших.
11 Золоті яблука в срібному обрамленні—
ось чим є зважене, вчасне рішення.
12 Мудрий порадник для уважного слухача—
це золота сережка, це прикраса зі щирого золота.
13 Вірний посланець—цінний для свого хазяїна,
мов склянка води у жнивну днину[b].
14 Той, хто обіцяє подарунок, але не дає,
мов хмара і вітер без дощу.
15 Маючи терпіння, можна й правителя переконати;
м’яка розмова кістки ламає.
16 Якщо знайдеш мед, їж рівно стільки, щоб насититися,
щоб не об’їстися, щоб не нудило.
17 Не муляй очі сусідові, щоб не обриднути йому,
не викликати його зневагу.
18 Людина, що зводить наклеп на сусіда—
то вітрогон з мечем і нагостреною стрілою.
19 Він, мов гнилий зуб, мов тремтячі ноги,
на які марно сподіватися у лиху годину.
20 Сумному серцю радісна пісня—
то все одно, що в холодний день роздягнутися,
чи змастити рану оцетом.
21 Якщо твій ворог голодує, дай йому поїсти,
якщо хоче пити, вгамуй його спрагу.
22 Тоді ти змусиш його відчути сором,[c]
і Господь дасть тобі винагороду.
23 Північний вітер дощ приносить,
плітки таємні гнів плодять.
24 Краще жити в закутку на горищі,
ніж під одним дахом зі сварливою дружиною.
25 Гарні новини з далеких країв—
ковток прохолодної води для спраглого.
26 Немов замулене джерело і отруєний потік,
страждає праведний у руках безбожного.
27 Недобре об’їдатися медом,
так само марно шукати слави.
28 Людина, яка не стримує гнів,
немов беззахисне місто з поваленими мурами.
Приказки про дурнів
26 Як сніг улітку, як дощ у жнива,
так дурню слава не пасує.
2 Як пташка тріпоче крильцями, як ластівка літає,
так і незаслужене прокляття пролетить повз
і нічого з тобою не трапиться.
3 Для коня—батіг, для віслюка—вуздечка,
а для спини глупаків—палиця!
4 Неможливо невігласу дати розумну відповідь:
відповідаючи дурневі такою ж дурницею,
сам станеш схожим на нього.
5 Відповіси дурневі так же, як він запитав,
йому здаватиметься, що він мудрий.
6 Хто передає послання через дурня,
той відтінає ноги, накликає на себе біду.
7 Для невігласа сказати розумну річ також складно,
як для кульгавого стрибати.
8 Вшановувати дурня,
то прив’язувати до пращі камінь
(нікуди він не полетить).
9 Для дурня сказати розумну річ також складно,
як для п’янички витягти занозу з долоні.
10 Хто наймає дурня чи безрідного п’яничку,
той ніби лучник, що стріляє в натовп,
невідомо, хто постраждає.
11 Як собака, що повертається до того, що зригнув,
так і дурень повторює свої помилки.
12 Чи бачили ви людину, яка собі здається мудрою?
На дурня ліпше покластися, ніж на неї.
13 Ледачий репетує:
«На дорозі лев! На вулиці лев, я не можу вийти!»[d]
14 Як двері повертаються на завісах,
так ледачий крутиться в ліжку.
15 Ледачий опускає руку в миску,
а до рота її піднести вже ліньки.
16 Ледачому здається, що він мудріший за тих сімох,
що зважено відповідають.
17 Той, хто втручається в чужу суперечку,
подібний до того, хто смикає за вухо чужого пса.
18-19 Той, хто дурить ближнього, примовляючи: «Я пожартував!»—
подібний до дурня, що стріляє палаючими стрілами у повітря,
і випадково вбиває інших.
20 Без дров вогонь згасне,
так і сварка без наклепника вщухне.
21 Вугілля—для жару, дрова—для вогнища,
а пащекувата людина—для роздмухування сварок.
22 Слова наклепника, неначе смачні наїдки,
вони теж проникають у душу слухача.
23 Як нещире срібло, що блищить на черепках,
так і палкі уста—коли недобре серце.
24 Ворог прикривається солодкими устами,
а в душі плекає зраду.
25 Якщо він говорить лагідним голосом, не вірте йому,
бо сім гидот намислив він у серці.
26 Ненависть приховують обманом,
її зло виявиться на зібранні велелюднім.
27 Той, хто копає яму, сам упаде в неї,
а хто котить камінь, під нього сам потрапить.
28 Брехливий язик ненавидить тих, на кого зводить наклеп,
та підступні уста призведуть до біди.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International