Beginning
Пророцтво про Ливан
23 Ось послання[a] про Тир:
«Журіться, кораблі Таршиша,
зруйновано ж бо вашу гавань»,—
так говорили тим, хто плив з Киттиму.
2 Мовчіть, усі, хто мешкає на острові,
кого купці Сидона збагатили,
що морем плавали.
3 Зерно з Шихора доставляли суднами на острів.
Врожаї Нільських заплав давали прибутки Тиру,
він став торговим центром для народів.
4 Ганьба Сидону, морській твердині,
говорить глибина морська[b]:
«Пологових я мук не зазнавала,
народжувати дітей мені не довелось,
ні юнаків не виростила, ні дівчат».
5 Коли Єгипту досягне ця новина про Тир,
зажуряться усі, затужать тяжко.
6 Вертайте у Таршиш.
Ридайте усі, хто на березі тім поселився.
7 Невже це те саме веселе і радісне місто,
що виросло з давніх-давен в цьому місці?
Люди його розбрелися по цілому світу[c].
8 Хто це замислив проти Тира, що роздає корони?
Його торговці—то князі,
його купців шанують всюди.
9 Господь Всемогутній замислив таке учинити:
змести цю славетну гординю з землі,
принизити всіх пошанованих в світі мужів.
10 Перейди свою землю, мов Ніл.
Дочко Таршиша, вже нема перешкоди!
У гавань не зайдуть вже ваші кораблі.
11 Господь простяг над містом Свою руку
і змусив цілі царства затремтіти.
Віддав наказ Господь про Ханаан,
звелів його фортеці зруйнувати.
12 Господь промовив:
«Ти зруйнована ущент,
сидонська дочко[d] цнотлива,
скінчилися веселощі твої.
Ну ж бо, вставай, до Кіпру йди,
немає спокою тобі і там також».
13 Поглянь на вавилонян!
Вони, не ассирійці, знищили Сидон.
Вони надумали для диких звірів Тир залишить.
Набудували башти, аби місто захопити,
змели палаци, обернули їх в руїни.
14 Ридайте, кораблі Таршиша,
фортеця (Тир) ваша знищена уже.
15 Про Тир забудуть аж на сімдесят років—на життя цареве. Як підійде до кінця сімдесятий рік, з Тиром станеться те ж, що і в тій пісні про повію:
16 «Візьми у руки гуслі, пройдися містом,
розпуснице забута.
Грай добре і повторюй пісню знов і знов.
Нагадуй всім про себе, щоб не забували».
17 Як наближатиметься до кінця сімдесятий рік, Господь згадає про Тир. Тир знову торгуватиме і стане таким, як та розпусниця для всіх царств світу. 18 Його багатства й прибутки будуть присвячені Господу, їх не будуть приховувати, накопичувати, ці прибутки віддаватимуть усім, хто шанує Господа і служить Йому. І ті матимуть добру їжу і гарне вбрання.
Бог покарає Ізраїль
24 Погляньте! Господь має намір знищити,
спустошити цю землю, змінити її поверхню
й вигнати всіх, хто на ній живе.
2 Перед цим лихом усі будуть рівні:
люди і священики, раби і хазяїни,
рабиня і володарка, покупець і продавець,
боржник і гендляр.
3 Землю буде вщент спустошено й сплюндровано,
бо так звелів Господь.
4 Потріскалася земля, весь світ вичавлений,
небо й те страждає разом з людьми земними.
5 Люди споганили й отруїли землю,
бо відступили від Божої науки,
не пішли шляхом Божого Закону
й порушили вічний Заповіт.
6 Тому прокляття поглинає землю,
а всі, хто на ній живе, страждають за провини.
Ось чому мешканці її згинуть; уціліє лиш дехто.
7 Молоде вино вичавлене на лозу.
Усі, хто раніше веселився, журяться.
8 Вщухла радість тимпанів,
замовк щасливий гамір, замовкли звуки лір.
9 Ніхто не співає пісень, запиваючи вином.
Прогіркло пиво для тих, хто його п’є.
10 Місто хаосу розбите,
не зайдеш у жодну оселю.
11 На вулицях галасують, шукаючи вино,
а веселощі стали неспокоєм,
радість стерта з лиця землі.
12 Місто лишилося спустошене,
брама, й та розбита вщент.
13 Під час збирання врожаю трусять
з дерева оливного маслини,
але декілька плодів все ж залишаються на гілках.
Так само й трапиться і з цією країною.
14 Ті, хто лишиться в живих, піднесуть свій голос,
і радісно співатимуть.
Повсюди люди гукатимуть про чудотворність Бога.
15 Отож вшановуйте Його на сході,
звеличуйте ім’я Господнє, Бога Ізраїлю,
далекі береги.
16 Ми чули звідусіль, з усіх кінців землі,
лунали співи: «Славімо праведність Його!»
Але я мовив: «Досить, достатньо з мені!
Бо зрадники нападають на людей й калічать їх!»
17 На всіх, хто мешкає у цій країні,
сум’яття жде, смертна яма й лови.
18 Хто в розпачі, нажаханий украй,
втікатиме з країни, втрапить в яму.
Хто з неї вилізе, потрапить в пастку.
Адже відчиняться небесні вікна,
й земні основи затремтять.
19 Земля геть розбита,
земля геть потрощена,
земля в пропасниці тремтить.
20 Земля, мов пияк злиденний, тіпається,
хитається, немов старенька хата,
гріхи її гнітять так тяжко,
звалилася вона, і вже їй не звестися ніколи.
21 Небесним силам теж тоді Господня кара буде,
правителі земні її спізнають.
22 Зберуть їх разом, наче в’язнів в казематі,
зачинять у в’язниці,[e] й через багато днів скарають.
23 Зніяковіє місяць, сонце засоромиться,
тому що правитиме Господь Своєю славою, як цар,
на очах старійшин у Єрусалимі, на горі Сіон.
Хвала Господу
25 Господь—мій Бог!
Тебе шаную я і прославляю Твоє ймення.
Ти сотворив немислимі дива,
все, що задумав Ти колись, збулося.
2 Так, з міста Ти зліпив каміння купу.
З укріпленого міста Ти зробив руїну,
палац чужинців—вже не місто,
воно не відбудується ніколи.
3 Тому Тебе народи найсильніші шанувати будуть,
боятимуться кривдники тебе.
4 Адже для бідних служиш Ти притулком,
притулком для нужденних, що в біді.
Завжди зігріється у Господі злиденний,
Ти—затишок від вітрів штормових.
Ти—затінок від спеки,
бо подих кривдника, мов шторм для стін,
5 немов пустельна спека.
Ти змовкнуть змусив хижаків-чужинців.
Як спеку неблаганну хмари тінь гамує,
так переможну пісню ворога Ти зупинив.
Господній бенкет
6 На цій горі Господь Усемогутній
збере усі народи на банкет,
там буде ніжне м’ясо й вишукані вина.
7 Зараз покров, що «смертю» зветься,
накриває всі народи.
8 Він знищить смерть навіки[f].
Господь, Володар мій,
на кожному обличчі витре сльози.
Він звільнить землю від ганьби Свого народу.
Отак пообіцяв Господь.
Величальна пісня
9 І скажуть люди: «Гляньте, ось Господь наш!
Його чекали ми, і Він прийшов нас рятувати.
Це—наш Господь, на Нього ми чекали!
Давайте ж веселиться і радіти, коли Він нас рятує».
10 Господь цю гору захистить,
але Моав[g] Він розтовче, немов солому,
що втоптана у гній.
11 Немов пловець, що розкидає руки у воді,
щоб вигребти, так і Моав захоче врятуватись,
та пиху і брехню його на дно Він пустить.
12 Високі стіни захисні зруйнує Він,
зрівняє із землею, перетворить в порох.
Хвала Господу
26 В краю юдейському того дня співатимуть таких пісень:
Наше місто могутнє,
захищає міцними мурами і підмурівками нас[h].
2 Відчиняйте ворота, хай праведний входить народ,
той, що Богу лишається вірним.
3 Ти—справжній мир усім,
хто покладається на Тебе,
адже це люди, що довірились Тобі.
4 Завжди у Господа плекайте віру,
адже Господь Бог[i]—фортеця незнищенна.
5 Він опустив усіх, хто на узвишшях оселився.
Він гордовите місто змусив впасти
до самої землі, із порохом зрівнятись.
6 Його ж ось топчуть ноги бідних,
ступні злиденних.
7 Для добрих й чесних—рівний шлях,
Ти, Справедливий, гладеньку путь їм стелиш.
8 Так, ми на Тебе, Господи, чекаєм на тім шляху,
де жде нас присуд Твій.
Ми прагнемо в душі Твоє ім’я плекати.
9 Душа до Тебе тягнеться, коли настане ніч
і на світанку спраглий дух до Тебе лине.
Коли Твій суд прийде на землю,
пізнають праведність всі мешканці землі.
10 Якщо недобрі добре ставлення спізнають,
вони не навчаться, як справедливо жити.
В країні доброчесній вчинять зле,
і величі Господньої не зрозуміють.
11 О, Господи, над нами руку Ти заніс для кари,
але їм не дано побачить те.
Нехай відчують, як Ти палко свій народ любиш[j].
Хай засоромляться й у полум’ї згорять,
що Ти для Ворогів Своїх готуєш.
12 Лиш мир даруй нам, Господи,
бо Ти досяг усього, чого ми намагалися здобуть.
Нове життя для народу Божого
13 О Господи, наш Боже,
раніше нами інші правили боги,
та зараз ми лише Твоє ім’я шануємо.
14 Не жити мертвим, тіні їхні не встають.
Тож покарай їх, вигуби, щоб навіть пам’ять щезла.
15 Натомість, Господи, ти Свій народ примнож,
нехай зростає він! Нехай він Тебе прославить!
Нехай розширяться його кордони![k]
16 Ми, Господи, у час біди Тебе шукали
і гірко зойкнули, коли Ти нас скарав.
17 Мов та вагітна жінка, що народжувати має,
звивається і криком сходить в муках.
Так, Господи, і ми перед Тобою стали.
18 Носили ми в собі нове життя,
від болю корчились, та народивсь лиш вітер.
Землі ми не принесли порятунку,
нових людей у світ не привели.
19 Господь каже: «Померлі ваші оживуть із мертвих;
тіла воскреснуть у нове життя.
Прокиньтеся, щасливі будьте всі,
хто в поросі живе.
Роса, що вкрила вас—
то ж вранішня роса, ознака нового часу,
коли земля відпустить своїх мертвих».
20 Народе мій, додому повертайся,
і двері щільно за собою причини.
Пересидьте, сховайтеся,
поки не вщухне гнів Господній.
21 Бо он Господь виходить зі Свого Житла[l]
карати за гріхи й провини всі народи.
Земля покаже кров усіх убитих
і більше вже померлих не сховає.
Відродження Єрусалима
27 Тоді Господь скарає тяжко Левіафана,
звивистого змія, що втікати буде,
міцним нагостреним мечем.
Господь морське чудовисько уб’є.
2 У ті часи прекрасний виноградник
заплодоносить, тож оспівуйте його!
3 Це Я, Господь, той виноградник доглядаю,
постійно поливаю і охороняю день і ніч,
щоб шкоди не завдав йому ніхто.
4 В Мені немає гніву,
та якщо Мій шлях зупинять терни і шипшина[m],
то піду на них війною і спалю дотла.
5 Якщо до Мене звернуться по захист,
то матимуть вони зі Мною мир.
Так, матимуть вони зі Мною мир!
6 В часи прийдешні
Якова народ укоріниться славно.
Народ Ізраїлю розквітне, розплодиться,
розійдеться по всьому світу його плід.
Бог вишле Ізраїль
7 Як же Господь скарає Свій народ?
В минулому, тільки вороги нападали на дітей Ізраїлю.
Невже Всевишній зробить таке ж саме?
В минулому багато із народу було вбито.
Невже Господь відніме життя
у багатьох Ізраїлю синів?
8 Господь проти Ізраїлю—вигнанням і засланням.
Він здув його нещадним вітром,
неначе східний суховій налетів.
9 Тільки так простяться Якову гріхи.
Він тільки тоді загладить свою провину
і зніме повністю з себе гріх,
коли поб’є вівтарні камені, мов той вапняк,
коли поваляться стовпи Ашери та вівтарі
для спалювання пахощів.
10 Укріплене мурами місто спорожніло,
оселі спустошені, покинуті напризволяще,
як у пустелі.
Там пастимуться телята, відпочиватимуть,
об’їдатимуть галуззя.
11 А коли воно всохне, зламається,
прийдуть жінки, зберуть хмиз і розпалять вогнище.
Це нерозумний народ,
тому й не співчуватиме їм Творець.
Не помилує їх Той, Хто їх виплекав.
12 Тоді Господь почне збирати Свій народ від річки Євфрат, до ріки Єгипетської[n] позбирає всіх вас, ізраїльтяни, одне до одного. 13 Того дня, коли прокинеться велика сурма, повернуться люди, загублені в ассирійській землі; зберуться ті, кого вигнали в Єгипетський край. Усі вони вшанують Господа на Святій горі в Єрусалимі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International