Print Page Options
Previous Prev Day Next DayNext

Beginning

Read the Bible from start to finish, from Genesis to Revelation.
Duration: 365 days
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Version
Иеремия 10-13

Господь і боввани

10 Почуйте слово, що Господь сказав вам, доме Ізраїля. Ось що Він каже:

«Не научайтесь звичаїв поганських,
    і не тремтіть від небесних знамень[a],
    як роблять це інші народи.
Бо ж звичаї людей тих є безглузді,
    а боввани їхні—то лише колода,
    кимось зрубана у лісі.
Це те, що ремісник виготовляє
    сокирою і власними руками.
Він прикрашає боввана золотом і сріблом,
    зшиває цвяхами, щоб не валився.
Вони, мов ті опудала, що на баштані:
    ні говорити, ні ходить не можуть—
    їх треба на руках носить.
Не бійся їх, вони ні помогти,
    ані зашкодити тобі не можуть.

Тобі, о Боже, не існує рівних,
    ні імені такого більш нема,
    як Господа мого ім’я могутнє.
Чи можна не боятися Тебе, Царю народів?
    Бо заслуговуєш на це Ти, бо іншого нема такого
    між мудрецями всіх країв і царств.
Усі вони бездарні і дурні,
    їх вчать речей безглуздих,
    колода—то наставник їх.
Привозять срібло коване з Таршиша,
    а золото везуть з Уфаза.
Боввани ті, що їм вклоняються народи,
    то є робота майстра, твір ремісника.
Вдягають їх у фіолет та пурпур,
    все це—майстрів робота вправних.
10 Але Господь—справжній Бог,
    Він—Володарю живий і Цар предвічний.
Земля здригається від Його гніву,
    несила людям витримати лють Його.

11 Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів,
    що небеса і землю не створили,
    вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”»[b].

12 Господь—це Той,
    Хто землю сотворив Своєю міццю,
Хто світ Своєю мудрістю створив,
    Хто небеса розкинув розумом Величним.
13 По Його волі грім з небес лунає,
    та нескінченні вод дощових потоки
    падають на землю.
Він хмари піднімає з всіх кінців землі,
    та блискавки з дощем творить,
    і зі своїх скарбниць здіймає вітер.

14 Кожна людина—дурна!
    Ремісники соромляться своїх творінь,
    бо боввани ті—облудні, в них нема життя[c].
15 Вони—марнота і предмет для глузувань,
    вони всі згинуть в час Великого суда.
16 А Спадок Якова[d]—Всевишній зовсім не такий,
    бо справді Він творець усього,
    й Ізраїль—то є спадщина Його.
Ім’я Йому—Господь Усемогутній!

Надходить день руїни

17 Люди Юдеї, збирайте свої пожитки,
    будьте на поготові, щоб втікти,
    бо всі ви у пастці облоги.
18 Ось що Господь Бог каже:
«Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї,
    завдам їм болю, зажену їх в скруту,
    нехай це буде їм урок»[e].

19 Горе мені (Єремії), я поранений тяжко.
    Та я сказав: «Однак це мій біль,
    я мушу витерпіть його».
20 Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя.
    Сини мене покинули, нікого не лишилось.
Нема кому намет напнути,
    нема кому піднять завіси.
21 Бо пастухи (правителі)—дурні,
    і не шукають Господа вони.
    Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.
22 Ось гуркіт з півночі[f] надходить!
    Він оберне міста Юдеї на пустелю,
    на шакалів лігво.

23 Я знаю, Господи, людині доля непідвладна,
    не чоловікові вирішувати, що станеться,
    що він зробити в силі.
24 Тож покарай нас, Господи, але по правді,
    не у гніві, щоб не знищив.
25 Вилий обурення на ті народи, які Тебе не знають,
    й на роди, що імені Твого не промовляють,
    бо Якова вони пожерли.
Вони розправилися з ним
    і зруйнували житло це.

Порушення Угоди

11 Це послання було Єремії від Господа. Почуйте слова Заповіту цього: «Скажи їх людям Юдеї та мешканцям Єрусалима». Скажи їм: «Ось, що Господь Бог Ізраїлю каже: „Проклятий той, хто не слухає Заповіту цього. Його Я дав батькам вашим, коли виводив їх із землі Єгипетської, з печі залізної. Сказав Я їм: „Слухайте Мене і робіть те, що наказую вам. Тоді ви будете Моїм народом, а Я—Богом вашим”».

Я сказав так, щоб здійснилася клятва, якою присягнувсь Я батькам вашим: дати землю їм, що точиться молоком і медом, як воно і нині є. І відповів я, Єремія: «Хай так і буде, Господи».

Тоді Господь сказав до мене: «Оголоси це по містах Юдеї й на вулицях Єрусалима: „Почуйте слова Заповіту цього і виконуйте їх. Бо справді я попереджав батьків ваших невтомно від того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, аж донині. Щодня Я попереджав їх: „Підкоритеся волі Моїй!” Але ж не слухали вони Мене, жили вперто в затятості лихих сердець своїх. Тож Я навів на них усе згадане у Заповіті, як і наказував, та все ж вони уваги не звертали”».

Тоді Господь сказав мені: «Викрито змову між людьми Юдеї та мешканцями Єрусалима. 10 Вони повернулися до злочинів, що їхні батьки чинили, зреклися слова Мого. Й пішли вони за іншими богами, щоб їм служити. Дім Ізраїлю й дім Юди порушили Угоду Мою, що Я уклав з батьками їхніми».

11 Тож ось що Господь каже: «Наведу на них кару, якої неможна буде уникнути. Вони молитимуть Мене, та Я не слухатиму. 12 Тоді міста Юдеї та мешканці Єрусалима підуть і благатимуть богів, яким вони спалюють запашне куріння, але ті не врятують їх від страждань. 13 Бо в тебе, Юдо, в кожному місті бог, на кожній вулиці Єрусалима—інший вівтар. Ті вівтарі зведені для ганьби—для воскурення ладану Ваалу.

14 А щодо тебе, Єреміє, не молися за людей цих, не промовляй за них ні благання, ані молитви, бо не слухатиму Я, коли звертатимуться до Мене в стражданнях своїх.

15 Яке право моє Моя улюблена Юдея
    бути в Моєму храмі після того,
    як вчинила ти так багато лихого?
Чи думаєш, що клятви й плоть свята пожертв
    можуть зняти з тебе погань і відвернути нещастя?
    Чи зможеш ти кари уникнути кров’ю пожертв?

16 Тебе назвали „пишною маслиною”,
    прекрасною, з плодом достиглим.
Із ревінням могутньої бурі,
    запалить Він вогонь на ній і гілля її запалає[g].
17 І Бог Всемогутній, який посадив тебе,
    прорік тобі страждання за те зло,
    що скоїли народи Ізраїлю та Юдеї.
Вони самі собі лиха завдали,
    розгнівавши Мене воскуреннями на честь Ваалу».

Змова проти Єремії

18 Господь дав мені знати, що люди Анатота[h] чинили зговір проти мене і я довідався, що вони зговорилися проти мене. 19 До цього я був немов покірливе ягня, що на заріз ведуть; не знав я, що змовилися вони проти мене. Вони сказали: «Давайте дерево з плодами знищимо, хай пам’ять про нього згине». 20 Але Господь Всемогутній, суддя справедливий, знавець людських бажань, людських сердець, дай мені побачити Твою відплату їм, бо справу свою я Тобі віддав.

21 Тож ось що Господь каже про людей Анатота, які прагнуть тебе вбити, повторюючи: «Якщо ж ти перестанеш пророкувати ім’ям Господа, тоді не вб’єм тебе». 22 Тож ось що Всемогутній Господь каже: «Я покараю їх, молоді загинуть у бою, сини їхні й дочки загинуть від голоду. 23 Нікого з них не лишиться, бо напущу Я кару на людей Анатота».

Єремія скаржиться Богу

12 О Господи, Ти—завжди справедливий,
    коли я сперечаюся з Тобою.
Та я спитаю про те,
    що я вважаю є несправедливим.
Чому життя у нечестивців таке щасливе?
    Чом змовникам вдаються їхні справи?
Ти насадив їх, розрослись вони
    і навіть почали плодоносити.
Ти—на устах у них,
    але далеко від сердець.
Та ж Господи, мене Ти знаєш,
    бачив сам моє життя,
    Ти серце моє випробував неодночасно.
Ти відбери їх, ніби тих овець,
    що на заріз призначені.
Як довго ще землі тужити,
    як довго сохнути траві на полі?
За лиходійства тих, хто населяє їх,
    і звірі, і птахи пощезли.
Бо люди ці кажуть: «Єремія не зможе побачити,
    що нас чекає в наших днях прийдешніх,
    бо недовгі будуть дні його».

Господь відповідає Єремії

Якщо ти біг із пішими і виснажився,
    то як же ти змагатимешся з кіньми?
Якщо ти сили втратив всі в мирній землі,
    то як же житимеш в землі небезпечній.
    Що ж робитимеш ти в чагарях Йордану?
Адже брати твої і батька твого дім,
    і ті позмовлялись проти тебе.
Вони сварили голосно тебе,
    не вір їм, хоч іноді вони й приємне кажуть.

Господь зрікається Юдеї

Покинув Я Свій дім,
    відцуравшись спадщини Своєї[i].
    Віддав щонайрідніше ворогам Своїм.
Народ Мій постав проти Мене,
    ніби лев у лісі рик здійняв.
    Тому Я їх відкинув від Себе.
Чи Спадщина Моя подібна вмираючій тварині,
    що звідусіль летять на неї хижі птиці?
Сюди, збирайся, все живе, що є у полі,
    сюди, бо ж тут пожива є.
10 Багато пастухів (лідерів)
    спустошили мій виноградник.
Вони ретельно витоптали все,
    і Спадщину улюблену Мою
    перетворили на пустелю голу.
11 Вони її на пустку обернули,
    вона безлюдна та спустошена.
Її спустошено, тому що жодної людини
    не залишилося подбати за нею.
12 І через те прийшли руйнівники[j] із голих місць пустелі,
    бо меч Господній карає всіх з кінця в кінець землі,
    живій істоті жодній не спастися.
13 Вони посіяти пшеницю,
    але збирати будуть будяки.
Так тяжко працювали, але марно,
    тож їм буде соромно за свій врожай,
    бо гнів Господній буде вилито на них.

Обіцянка Господа сусідам Ізраїлю

14 Ось що Господь каже: «Щодо всіх мешканців землі, які наблизилися до Спадщини Моєї, що Я віддав у володіння Моєму народові ізраїльському, Я викореню їх з їхньої землі і вирву Юдин дім з-поміж них. 15 А після того, як вирву їх, Я знову змилостивлюся над ними, та поверну їх кожного до свого спадку, і кожного до землі його. 16 Якщо ж і справді навчаться праведності Мого народу, й присягатимуться іменем Моїм, кажучи: „Як Господь живе…”,—так само, як вони раніше навчили народ Мій клястися Ваалом, тоді оселяться серед дітей Ізраїлю. 17 Але якщо ж не слухатимуть вони, тоді напевне вирву із корінням, та знищу Я народ увесь». Так каже Господь.

Лляний пасок

13 Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади». Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі. Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге: «Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату[k], й сховай її там у розщілині у скелях». Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені. І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там». Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна. Тоді дійшло до мене таке слово Господа. Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима. 10 Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що. 11 Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».

Попередження Юдеї

12 Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси: 13 „Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички. 14 Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».

15 Почуйте, зважте, не заносьтеся в погорді,
    бо це Господь сказав:
16 «Звеличте Господа Бога вашого,
    доки ще темрява не впала,
доки ноги ваші не почали заплітатися
    на пагорбах у сутінках.
Чекатимете світла,
    та воно обернеться на темні тіні,
    а потім і на темряву глибоку.
17 Як не послухаєтесь ви Мене,
    Я буду потай плакати через зухвалість вашу.
Гіркі сльози буду лить,
    вони з очей моїх тектимуть,
    адже Господнє стадо[l] буде захоплено в полон.
18 Скажіть царю й цариці-матері[m]:
„Зійдіть з престолів ваших, посідайте тут,
    серед людей простих,
    адже вінці прекрасні вже впали з голів ваших.
19 Міста в Неґеві замкнені,
    й ніхто їх не відчинить.
    Усіх юдеїв, хто мирно мешкав там, вислано усіх.

20 Єрусалиме, очі підведи і побачите тих,
    хто з півночі йде.
Де те стадо[n], що дане тобі?
    Де твої прекрасні вівці?
21 Що скажеш ти, як Всевишній спросить з тебе
    за кожну вівцю із отари Його?
Чи не повинен був ти навчати людей
    істини Господа живого?
О Єрусалиме, де твої царі, що повинні були
    вести Твоїх людей шляхом істини?
Тож знай, що скрутить тебе біль,
    як жінку, що народжує дитину.
22 Якщо здивуєшся в своєму серці:
    „Чому це сталося зі мною?”
За злочини твої тяжкі
    вороги вирішили посоромити тебе:
    вони розідрали твою спідницю й забрали черевики[o].
23 Чи може ефіоп поміняти колір шкіри?
    Чи може леопард своїх позбутись плям?
Отак і народ Єрусалима, що навчений гріха,
    не здатний він добро творити”».

24 «Тож Я розвію їх, мов перекотиполе,
    що вітер по пустелі носить.
25 Такий твій жереб, Єрусалиме,
    доля, яку Я тобі відміряв,—
каже Господь.—Адже ти Мене забула
    й поклала всі свої надії на неіснуючих богів.
26 Твої спідниці, Єрусалиме,
    Сам тобі на голову закину,
    щоб виставить твій сором напоказ.
27 Твою розпусту, хтивість до коханців,
    на пагорбах перелюби твої,
    і ту гидоту, що в полях чинила,—
Я все це бачив! Горе тобі, Єрусалиме!
    Чи будеш коли-небудь чиста знов?»

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International