Beginning

Добрий приклад родини Рехавіїв

35 Ось слово, що було Єремії від Господа за часів Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї: ² «Піди до дому Рехавіїв^[a], поговори з ними й приведи їх до храму Господнього, до однієї кімнати, і дай їм випити вина».

³ Тож узяв я Яазанію^[b], сина Єремії^[c], який був сином Гаваззінії, і братів його, і всіх дітей його, і весь дім Рехавіїв, ⁴ і привів їх до дому Господнього, до кімнати синів Ганана, сина Іґдалії, Божого чоловіка,^[d] що була поруч із кімнатою вельмож, над кімнатою Манассії, сина Шаллума, одвірного^[e]. ⁵ І поставив я перед Рехавіями глечики, повні вина, й келихи. І промовив я до них: «Пийте вино».

⁶ Але вони відповіли: «Ми не п’ємо вина, бо предок наш Йонадав, син Рехава, так нам наказав: „Ні ви, ані нащадки ваші ніколи вина не пийте. ⁷ Будинків не будуйте, не сійте й не насаджуйте виноградників. Ви не повинні мати всього цього. Натомість усе життя мешкайте у наметах, щоб довгі дні були ваші на землі, якою мандруватиме ви із краю в край як чужинці”. ⁸ Тож маємо слухатися кожного наказу, що Йонадав, син Рехава, предок наш, дав нам. Ми не п’ємо вина все життя своє, ні жінки, ні сини чи дочки наші. ⁹ Ми не будуємо будинків, щоб жити, не маємо виноградників, ні ланів, ні врожаю не маємо. ¹⁰ Ми живемо в наметах й слухняно виконуємо все, що нам наказав предок наш Йонадав. ¹¹ Але коли Навуходоносор, цар Вавилону, напав на цю землю, ми сказали: „Ходімо, мусимо піти до Єрусалима, щоб уникнути війська вавилонського і війська арамійського. І ми лишилися в Єрусалимі”».

¹² Слово Господа було Єремії. ¹³ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Іди й скажи народу Юдеї та всім мешканцям Єрусалима: „Хіба ви не приймаєте науки, слухаючи слова Мої?”» Так каже Господь: ¹⁴ «Слово Йонадава, сина Рехава, що він повелів синам своїм: вина не пити—виконується. Вони вина не п’ють і понині, бо слухаються наказу свого предка. Я раз-у-раз до вас звертався, але ви Мене не слухаєтеся. ¹⁵ Знову й знову Я невтомно посилаю до вас слуг Своїх пророків». Вони казали: «Кожен із вас хай зверне з путі лихої й виправить вчинки свої. Не ходіть за іншими богами й не служіть їм. Тоді ви житимете на землі, що її дав Я вам і батькам вашим, але ви не звернули уваги, не слухали Мене. ¹⁶ Сини Йонадава, сина Рехава, додержувалися наказу, що їм дав їхній предок, а ці люди Мене не слухали».

¹⁷ Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Ось Я нашлю на Юдею і всіх мешканців Єрусалима всі нещастя, про які Я прорікав їм, бо до них Я промовляв, але вони не слухали Мене. Я кликав їх, вони не озивалися».

¹⁸ А до родини Рехавіїв Єремія сказав: «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „За те, що слухалися ви наказу предка вашого Йонадава й дотримувалися всіх його наказів, і все робили, що він велів вам, ¹⁹ тому ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Не переведеться в родині Йонадава, сина Рехава, нащадок, що служитиме Мені”».

Цар Єгояким спалює Єреміїн сувій

36 На четвертому році царювання Єгоякима^[f], сина Йосії, царя Юдеї, слово Господа було пророку Єремії: ² «Візьми сувій і напиши на ньому всі слова, що Я до тебе промовив щодо Ізраїлю, Юдеї і всіх народів від найпершого дня, коли Я говорив до тебе, з часів Йосії аж до сьогодні. ³ Може, дім Юди почує про всі кари, що Я надумав на них наслати, і кожен із них відвернеться від лихого путі свого. Тоді Я прощу їхню провину й гріхи їхні».

⁴ Тож покликав Єремія Варуха, сина Нерії, і Варух написав на сувої зі слів Єремії всі слова Господа, які Він промовив до нього. ⁵ І сказав Єремія Варуху: «Мене ув’язнено, не можу я піти до храму Господнього. ⁶ Ти підеш і прочитаєш із сувою слова Господа, що записав з моїх слів, людям у домі Господньому в день посту. І прочитаєш їх також усім юдеям, що приходять сюди з міст своїх. ⁷ Може, прохання їхнє дійде до Господа, і кожен із них зверне зі свого лихого шляху, бо дуже великі гнів і обурення Господа проти народу цього».

⁸ І Варух, син Нерії, все зробив, що пророк Єремія наказав йому. Він прочитав слова Господа з сувою в храмі Господньому. ⁹ На п’ятий рік царювання Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї, на дев’ятий місяць вони оголосили піст перед Господом для всього народу єрусалимського й усіх людей, що приходять із міст Юдеї до Єрусалима. ¹⁰ Варух прочитав усім людям сувій зі словами Єремії в храмі Господньому, в покоях Ґемарії, сина писаря Шафана, на верхньому подвір’ї, біля Нової брами храму Господнього.

¹¹ Коли Михей, син Ґемарії, сина Шафана, почув усі слова Господа із сувою, ¹² він пішов до царського палацу, до покоїв писаря, де були всі вельможі: писар Елішама, і Делая, син Шемаї, та Елнатан, син Акбора, Ґемарія, син Шафана, Седекія, син Хананії, і всі інші вельможі. ¹³ Коли Михей переповів їм усе, що чув він, коли Варух читав людям сувій, ¹⁴ вельможі послали Єгуді, сина Натанії, сина Шелемії, сина Куші, до Михея з таким наказом: «Візьми сувій, що ти читав людям, і приходь». Тож Варух, син Нерії, взяв сувій і прийшов до них. ¹⁵ Вони йому сказали: «Сідай і прочитай нам твій сувій». І Варух прочитав їм.

¹⁶ Коли вони все почули, то перелякано перезирнулися. І сказали вони Варуху: «Ми, безумовно, передамо все це царю». ¹⁷ Тоді вони спитали Варуха: «Скажи нам, як ти написав ці слова? З уст Єремії?»

¹⁸ І Варух відповів: «Так, із уст його. Він промовляв до мене всі ці слова, а я для нього записував їх на сувої».

¹⁹ Тож сказали Варуху вельможі: «Іди й сховайся з Єремією, і хай ніхто не знає, де ви».

²⁰ Вони лишили сувій у кімнаті писаря Елішама, а самі пішли до царя Єгоякима і доповіли йому все, що сталося. ²¹ Цар послав Єгуді принести сувій, і той забрав його з кімнати писаря Елішама. І прочитав його Єгуді царю і всім вельможам, що були з ним. ²² То був дев’ятий місяць^[g], цар сидів у своєму зимовому будинку, й перед ним у жаровні палав вогонь. ²³ Щоразу, як Єгуді прочитував три або чотири стовпчики сувою, цар відрізав їх невеличким писарським лезом і кидав у вогонь, доки не спалив увесь сувій у жаровні. ²⁴ Ні цар, ні його слуги, які чули ці слова, не злякалися й не подерли одяг^[h] свій. ²⁵ І хоч Елнатан, Делая і Ґемарія благали царя не палити сувій, але він їх не послухав. ²⁶ Натомість цар наказав Єрамеелові, сину царя, Сераї, сину Азріела, і Шелемії, сину Авдеела, схопити писаря Варуха і пророка Єремію. Та не в змозі вони були заарештувати Варуха і Єремію, бо Господь сховав їх.

²⁷ Слово Господа було Єремії після того, як цар спалив сувій зі словами, що написав Варух зі слів Єремії: ²⁸ «Піди візьми інший сувій і напиши в ньому всі ті слова, що написав раніше, що були в іншому сувої, який Єгояким, цар Юдеї, спалив. ²⁹ А Єгоякиму, царю Юдеї, скажи, що Господь каже йому: „Ти спалив сувій і сказав: „Чому ти написав на ньому, що цар Вавилону неодмінно прийде і зруйнує цю землю і забере звідси людей і худобу у полон?”

³⁰ Тож ось що Господь каже Єгоякиму, царю Юдеї: „Не матиме він нащадка, що сидітиме на Давидовім престолі. Коли він помре, його не поховають як царя. Тіло його викинуте буде, щоб від спеки вдень всихало й на холоді вночі мерзло. ³¹ Я покараю Єгоякима й нащадків і слуг його за їхнє зло. І наведу Я на них і на мешканців Єрусалима, і на народ Юдеї все те лихо, що Я обіцяв їм, тому що вони не слухали Мене”».

³² Тож Єремія взяв інший сувій і дав його писарю Варуху, сину Нерії. І той записав на ньому з уст Єремії всі вісті того сувою, що Єгояким, цар Юдеї, спалив у вогні. І багато інших послань додав до них.

Єремія у в’язниці

37 Цар Седекія, син Йосії, царював замість Єгояхина, сина Єгоякима. Навуходоносор, цар Вавилону, призначив його царем Юдеї. ² Ні Седекія, ні слуги його, ані народ землі цієї не слухали слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.

³ Однак цар Седекія послав Югукала, сина Шелемії, та Софонію, сина священика Маасії, до пророка Єремії з таким посланням: «Помолись за нас Господу нашому Богу».

⁴ Тоді Єремія ще вільно ходив серед людей, його ще не посадили до в’язниці. ⁵ Тим часом військо фараона вирушило з Єгипту, і коли вавилоняни, що облягли Єрусалим, почули про це, то відступили від Єрусалима, щоб битися з Єгиптянами.

⁶ Тоді слово Господа було пророку Єремії: ⁷ «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже царю Юдеї, який послав вас до Мене спитати: „Військо фараона, що вирушило на допомогу вам, повернеться назад у власну землю, в Єгипет. ⁸ Та після того вавилоняни повернуться воювати проти міста цього, захоплять його і спалять”». ⁹ Ось що Господь каже: «Не обдурюйте самі себе, кажучи, що вавилоняни напевне відійдуть, залишивши вас з миром. Бо те ніколи не здійсниться! ¹⁰ Навіть якщо ви поб’єте усе вавилонське військо, що воює з вами, так що лишаться тільки поранені, кожний у своїм наметі, то навіть невелика кількість воїнів тих у змозі буде повстати і спалити місто це».

¹¹ Коли вавилонське військо відступило від Єрусалима, оскільки наближалося фараонове військо, ¹² Єремія вийшов з Єрусалима й пішов до землі Веніаминової^[i], щоб отримати там спадщину, яка належала його родині. ¹³ Коли він підійшов до Веніаминової брами^[j], начальник варти на ім’я Іріжа, син Шелемії, сина Хананії, заарештував пророка Єремію зі словами: «Ти зрадив нас. Ти йдеш, щоб приєднатися до вавилонян?»

¹⁴ Та Єремія мовив: «Неправда. Не йду я до вавилонян». Але той його не слухав. Тож Іріжа схопив Єремію й привів його до можновладців. ¹⁵ Ті були розлючені на Єремію, побили його й ув’язнили в домі писаря Йонатана, який вони перетворили на в’язницю.

¹⁶ Тож Єремія потрапив до каземату, в темницю, де й лишався багато днів. ¹⁷ Тоді цар Седекія послав по нього, і наодинці розпитував його у царському палаці. Він сказав: «Чи є якесь слово від Господа?»

Єремія відповів: «Є»,—а потім додав: «Віддадуть тебе в руки царя вавилонського».

¹⁸ Тоді Єремія сказав царю Седекії: «Чим звинив я перед тобою і слугами твоїми, і цим народом, що ти мене у в’язницю посадив? ¹⁹ Де твої пророки, що пророкували, казавши: „Цар вавилонський не піде проти вас і проти цього краю? ²⁰ А зараз, мій володарю-царю, будь ласка, вислухай мене, хай моє благання до тебе дійде. Не повертай мене у дім писаря Йонатана, бо я там помру”».

²¹ Тож цар Седекія віддав наказ ув’язнити Єремію на тюремному подвір’ї. Йому давали щоденно окраєць хліба з вуличних пекарень, доки не скінчився весь хліб у місті. Тож весь цей час Єремія перебував на тюремному подвір’ї.