Beginning

Сон Навуходоносора про Дерево

4 Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі:

Мир вам!

² З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.

⁴ Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. ⁵ Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. ⁶ Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. ⁷ Коли чародії, віщуни, астрологи^[a] та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.

⁸ Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). ⁹ Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. ¹⁰ Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. ¹¹ Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. ¹² Листя його було гарне, плоди—рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.

¹³ У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. ¹⁴ Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. ¹⁵ Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. ¹⁶ Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. ¹⁷ Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.

¹⁸ Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре,^[b] скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».

Даниїл тлумачить сон

¹⁹ Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення—твоїм супротивникам! ²⁰ Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; ²¹ дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, ²² то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. ²³ Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.

²⁴ Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. ²⁵ Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. ²⁶ Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.

²⁷ Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».

Сон сповнюється

²⁸ Так і сталося з царем Навуходоносором. ²⁹ Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу^[c] в Вавилоні. ³⁰ Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»

³¹ Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. ³² Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».

³³ Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.

³⁴ Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.

³⁶ Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше. ³⁷ Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить—правильно, всі Його путі—справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.

Напис на стіні

5 Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино. ² Поки Велшазар пив вино, він наказав принести золоті та срібні келихи, що Навуходоносор, його батько, забрав із храму в Єрусалимі, щоб цар та його вельможі, його дружини та його наложниці могли пити з них.

³ Тож йому принесли золоті келихи, забрані з храму Божого в Єрусалимі, і цар та його вельможі, його дружини та наложниці пили з них. ⁴ Вони пили вино і славили богів золотих і срібних, бронзових, залізних, дерев’яних та кам’яних.

⁵ Раптом з’явилися пальці людської руки й почали писати на штукатурці стіни біля свічника царського палацу. Цар стежив за рукою, поки вона писала. ⁶ Обличчя його зблідло, і він був так наляканий, що коліна його звело, а ноги ослабли. ⁷ Цар гукнув, щоб привели чародіїв, астрологів^[d] та віщунів, і наказав цим мудрецям Вавилону: «Хто прочитає цей напис і скаже мені що він означає, того вберуть у пурпуру^[e] і золотий ланцюг повісять йому на шию і зроблять його третім найвищим правителем у царстві».

⁸ Тоді ввійшли всі царські мудреці, але вони не змогли прочитати напис чи сказати царю, що він означає. ⁹ Тож цар Велшазар іще дужче злякався, і його обличчя ще більше зблідло. Вельможі його були збентежені.

¹⁰ Тоді царева мати, чуючи голоси царя та його вельмож, зайшла до бенкетної зали. «О царю, живи повіки!—Мовила вона.—Не тривожся! Не будь такий блідий! ¹¹ Є муж у твоєму царстві, в якому дух святих богів. За часів твого батька відкрилося, що в нього є знання таємниць, розум і мудрість, як у богів. Цар Навуходоносор, твій батько, призначив його головою над усіма чародіями, віщунами, астрологами та ворожбитами. ¹² Відкрилося що цей муж, Даниїл, якого цар назвав Валтасар, має гострий розум, знання і кмітливість, а також здатність тлумачити сни, пояснювати загадки й вирішувати складні питання. Поклич Даниїла, і він скаже тобі, що означає напис».

¹³ Тож привели Даниїла до царя, і цар сказав йому: «Ти Даниїл, один з полонених, що мій батько цар привів із Юдеї? ¹⁴ Я чув, що дух богів у тобі, і що ти маєш знання таємниць, розум та велику мудрість. ¹⁵ Мудреців і чародіїв привели до мене, щоб прочитати напис і сказати мені, що він означає, але вони не змогли роз’яснити цього. ¹⁶ Зараз я почув, що ти можеш давати пояснення й вирішувати складні питання. Якщо ти зможеш прочитати цей напис і сказати мені, що він означає, ти будеш вдягнений в пурпуру, і золотий ланцюг повісять тобі на шию, і зроблять тебе третім найвищим правителем у царстві».

¹⁷ Тоді Даниїл відповів царю: «Можеш лишити свої подарунки при собі й твої винагороди дати комусь іншому. Однак я прочитаю царю напис і скажу, що він означає.

¹⁸ О царю, Всевишній Бог дав твоєму прабатькові Навуходоносору царство, могутність, славу і величність. ¹⁹ Через цю велич, що Він дав йому, всі народи й племена і люди кожної з мов страхалися й боялися його. Тих, кого цар хотів убити, він убивав, тих, кого хотів помилувати, він милував, тих, кого він хотів підвищити, він підносив, а кого хотів принизити, того принижував. ²⁰ Та коли його серце стало погордливим і жорстоким від пихи, його скинули з царського престолу й позбавили слави. ²¹ Його вигнано було з-поміж людей. Йому дано було розум тварини; він жив серед диких ослів і їв траву, мов та худоба. Тіло його скроплювала роса небесна, доки він не визнав, що Всевишній Бог панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче.

²² Але ти, його син^[f], Велшазаре, не смирив себе, хоча й знав про все це. ²³ Натомість ти поставив себе проти Господа Небесного. Тобі принесли келихи з Його храму, і ти й твої вельможі, твої дружини і наложниці пили вино з них. Ти хвалив богів срібних і золотих, бронзових, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не можуть бачити, чути, чи розуміти. Але ти не славив Бога, Який у руці своїй тримає твоє життя і всі твої путі. ²⁴ Ось чому він послав руку, що накреслила напис. ²⁵ Ось той напис:

МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ, УПАРСИН.

²⁶ І от що ці слова означають:

²⁹ Тоді, за наказом Велшазара, Даниїла вбрали в пурпуру й повісили йому на шию золотий ланцюг і проголосили його третім найвищим правителем царства. ³⁰ Тієї ж самої ночі Велшазара, царя вавилонського було вбито. ³¹ І Дарій мидіанин посів царство у віці шістдесяти двох років.

Даниїл у лев’ячій ямі

6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. ² Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.

³ Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. ⁴ Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. ⁵ Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».

⁶ Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! ⁷ Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. ⁸ Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». ⁹ І цар Дарій підписав наказ.

¹⁰ Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. ¹¹ Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. ¹² Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».

¹³ Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених^[j] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».

¹⁴ Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. ¹⁵ Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».

¹⁶ Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» ¹⁷ Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.

¹⁸ Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. ¹⁹ З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. ²⁰ Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»

²¹ Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! ²² Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».

²³ Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. ²⁴ За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.

²⁵ Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:

Мир вам!

²⁶ Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.

²⁸ Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.