Beginning
Поклоніння бовванам веде до загибелі
8 Сурму свою приклади до уст та сповісти тривогу,
орел над домом Господа кружляє,
бо вони зламали Мою Угоду й Закон Мій.
2 Вони до Мене звертаються:
«Мій Боже, ми, Ізраїль, знаємо Тебе».
3 Ізраїль відштовхнув добро,
тож ворог переслідує його.
4 Вони призначили царів, яких не обирав Я,
вельмож собі обрали без схвалення Мого.
Із золота й срібла свого
вони собі бовванів наробили,
тож і відштовхну Я їх.
5 Самаріє, зі зневагою тельця твого відкинув Він,[a]
Господь палає гнівом проти них.
Допоки будуть вони нездатні очиститися?
6 Бо ізраїльський ремісник виготовив їх, а не Бог.
Тельця Самарії напевно розбито буде на шматки.
7 Вони сіють вітер і пожнуть бурю.
Посіяне ними зійде,
та не матиме колосся й хліба не вродить.
Навіть якщо й дасть трохи хліба,
він дістанеться чужинцям.
8 Ізраїль знищено, покинутий він між народів,
як спорожнілий глечик.
9 Ефраїм затявся, що піде до «коханок»[b] своїх,
він, мов той осел, що йде куди захоче,
пішов до Ассирії.
10 Ізраїль коханок навіть понаймали між народів!
Тепер же Я зберу народ цей весь докупи.
Вони уже нездужають від дані,
яку дають царю й його вельможам.
Ізраїль забув Бога й поклонився бовванам
11 Хоч Ефраїм жертовників намножив,
аби позбутися своїх гріхів,
але вони жертовниками стали,
щоб саме гріх чинити там.
12 Хоч Я і написав йому Свої закони,
він їх сприймає, як чужинське щось.
13 Мої дари вони приносили у жертву[c]
й пожертвуване м’ясо їли.
Господь їх не приймає!
Тепер Він пригадає всі провини їхні,
і покарає їх за всі гріхи.
Вони повернуться в неволю до Єгипту.
14 Адже забув Ізраїль, хто створив його.
Він звів собі палаци пишні,
Юдея наплодила міст укріплених собі.
Та Я вогонь нашлю на ті міста,
він пожере твердині їхні.
Горе у вигнанні
9 Ізраїлю, не радій так, як інші народи,
бо ти, від Бога відвернувшись, впала в розпусту.
Ти, неначе повія, яка прагне грошей,
злягаєшся на кожному току[d]
під час святкування збору врожаю[e].
2 Тік та винодавильня їжі їм не дадуть,
а молоде вино перестане текти в Ізраїлі.
3 Вони не житимуть більше в краю Господнім.
Ізраїль[f] повернеться до Єгипту,
і в Ассирії споживатимуть вони нечисту їжу.
4 Вони не приноситимуть вино в пожертву Господу
й не приноситимуть жертви Йому.
Це буде як хліб їхньої злості:
кожен, хто їстиме, стане нечистим.
Справді, зробили вони хліб життям своїм,
але не ввійде він у храм Господа.
5 Що будете ви робити в свято,
на день свята Господнього?
6 Справді, вони повтікають від розорення,
тоді Єгипет збере їх докупи, Мемфіс[g] поховає їх.
Кропива заглушить скарби їхні,
колючками поростуть намети їхні.
Ізраїль відштовхнув справжніх пророків
7 Пророк говорить: «Хай Ізраїль знає,
що настав час покарання Божого,
час відплати за все зле, що зробили ви».
Але люди Ізраїлю відповідають:
«Цей пророк—дурний!
Цей духовний пастир з глузду з’їхав»!
На те пророк говорить:
«Покарання впаде на вас за великі гріхи,
та ворожість вашу».
8 Бог і пророк, як вартові,
разом охороняють Ефраїм,
бо розкладено сильця на всіх шляхах,
якими він мандрує.
Та люди ненавидять пророка
навіть у домі його Бога.
9 Вони глибоко зіпсуті, як за часів Ґівеа[h].
Господь пам’ятатиме провину їхню,
Він покарає їхній гріх.
Поклоніння бовванам знищить Ізраїль
10 Господь сказав: «Мов грона в пустелі, знайшов Я Ізраїль.
Немов добірний перший плід смоковниці на початку жнив,
побачив Я предків ваших.
Вони прийшли до Ваал-Пеора[i]
й віддалися тому, що є ганебним.
І стали вони бридкими, мов ті боги,
яких вони любили, тому Я й відрізав (понищив) їх,
немов негідний плід[j].
Ізраїльтяни не матимуть дітей
11 Немов той птах, відлетить слава Ефраїма.
Не можуть вони більше народжувати,
ні носити дітей в череві, ані зачати.
12 Навіть якщо вони й зростять своїх дітей,
Я не дам їм змужніти.
Справді, горе їм, коли відвернусь Я від них.
13 Ефраїм, як Я бачив, мов Тир,
пересаджений на пасовисько,[k]
та Ефраїм дітей своїх поведе на різанину».
14 Господи, що Ти їм даси?
Дай їм те, на що заслуговують вони:
неплідне лоно й сухі груди.
15 «За все те зло, що скоїли вони в Ґілґалі[l],
Я їх зненавидів.
За нечестивість вчинків їхніх
Я їх повиганяю з Мого дому.
Їх більше не любитиму ніколи,
усі вельможі їхні—то бунтівники.
16 Побито Ефраїма. І коріння всохло.
І більше вже вони не вродять плоду (нащадків).
І навіть як синів вони народять,
Я вигублю безцінний їхній плід»,—мовить Господь.
17 Мій Бог відкине їх, бо вони не слухали Його,
поневірятись між народами—ось їхня доля.
Час повернутися до Бога
10 Ізраїль був родючою лозою,
що плоди давала.
Але що більш плодів було у нього,
то більше він жертовників творив.
Що більш родючою земля ставала,
то більше ставили вони стовпів священних[m].
2 Невірне їхнє серце,
тож несуть тепер провину.
Повалить Він вівтарі
й стовпи священні їхні.
Лихі рішення ізраїльтян
3 Бо зараз вони кажуть:
«Царя немає в нас, бо Господа ми не боїмося.
Що ж цар нам зробить?»
4 Вони обіцяють, нещиро присягають,
укладають угоди з іншими країнами,
але Господь не любить тих угод.
Правосуддя росте,
мов отруйний бур’ян на борознах у полі.
5 Мешканці Самарії вшановують тельця у Бет-Авені[n],
бо їхній народ, та священики його сумують над ним.
Вони побиватимуться над втраченою славою його,
бо його заберуть від них.
6 Його віднесуть до Ассирії як подарунок для «Великого царя».
Ефраїм зазнає сорому,
й Ізраїль буде присоромлено через боввана його.
7 З царем[o] Самарії покінчено,
він немов та тріска на поверхні води.
8 Узвишшя Авена[p], гріх Ізраїлю, зруйновано буде.
Колючки й кропива заглушать вівтарі їхні.
Тоді скажуть вони горам:
«Сховайте нас», і пагорбам: «Упадіть на нас».
Ізраїль заплатить за гріхи
9 Від часів Ґівеа Ізраїль грішив,
та народ й продовжував грішити там.
Тож захопить нечестивих в Ґівеа війна!
10 Як Я прийду, то покараю їх.
Народи позбираються проти них,
коли покарано їх буде за їхню подвійну провину[q].
11 Ефраїм, мов навчена телиця,
що любить зерно молотити.
Я впріг його в ярмо:
Юда оре, а Яків сам землю розпушує.
12 Засійте собі праведність,
пожніть собі відданість,
зоріть собі неорану землю.
Бо час настав шукати Господа,
доки Він не прийшов
і дощем не пролив праведність на вас.
13 Ви зорали нечестивість,
зібрали гріх, ви спожили плід облуди,
бо покладались тільки на свою силу,
на численність війська свого.
14 Бойовий згук розлігся серед твоїх військ,
і всі твої твердині зруйновано.
Це мов перемога Шалмана у битві при Бет-Арбелі[r],
де матерів було побито разом із їхніми дітьми.
15 Те ж саме може статися і з тобою, Бетеле,
через твій великий гріх.
На світанні царя Ізраїлю розбито буде вщент.
Ізраїль забув Господа
11 Господь сказав:
«Коли Ізраїль був дитиною,
Я так любив його;
з Єгипту кликав сина Я свого.
2 Хоча б коли Я кликав[s] їх,
вони відходили від Мене.
Вони приносили жертви лжебогам[t],
бовванам вони спалювали запашне куріння.
3 Хоча Я Ефраїма вчив ходити,
тримаючи його за руки.
Та вони не знали, що то зцілив їх Я.
4 Я вів їх на мотуззі[u] любові.
Я ставився до них, мов той,
хто їх звільняє[v].
Я нахилявся й годував його.
5 Безумовно, він повернеться до Єгипту,
й цар Ассирії буде його царем,
бо вони відмовилися до Мене повернутися.
6 Меч лютуватиме по містах його.
Він вигубить усіх його воїнів,
що замислювали так багато,
пожираючи їх за їхні наміри огидні.
7 Народ Мій чекає нетерпляче на повернення Моє.
Вони кликатимуть Ваала,
але він зовсім не підніме їх.
Господь не хоче руйнувати Ізраїль
8 Як, Ефраїме, можу Я тебе лишити?
Ізраїлю, як можу Я тебе віддати?
Чи можу Я віддати тебе, немов ту Адму?
Чи можу обійтися, як із Цевоїмом?[w]
Я передумав, жаль відчув,
бо Моя любов до тебе занадто сильна.
9 Своєму гніву не дам Я волі,
й не винищу Я знову Ефраїма.
Адже Я Бог, а не людина,
Святий, Який живе між вами,
тож не явитиму Я гніву Свого.
10 Я гарчатиму як лев,
та діти Мої підуть за Мною.
Вони прийдуть із заходу,
тремтячи від жаху.
11 Вони прийдуть з Єгипту, тремтячі, ніби птах,
мов горлиця із ассирійської землі.
Переселю їх у домівки їхні».
Так говорить так Господь:
12 «Ефраїм оточив Мене лжебогами,
народ Ізраїлю відвернувся від Мене,
тож Я зруйнував Його[x].
Але Юда ще ходить із Богом[y],
він усе ще відданий святим людям[z]».
Господь проти Ізраїлю
12 Ефраїм гає час[aa],
а Ізраїль цілими днями женеться за «східним вітром».
Його народ множить брехню й насильство.
Люди уклали Угоду з Ассирією
й олію несуть у Єгипет.
2 Господь звинувачує Ізраїль[ab],
Він покарає Якова по заслугах
і відплатить йому за вчинки його.
3 Ще в утробі Яків почав дурити свого брата[ac],
та, ставши сильною людиною,
він боровся з Господом.
4 Боровся він і з Ангелом і подужав[ad].
Він плакав і просив у Бога ласки.
Це трапилося в Бетелі
і там Яков говорив з Ним.
5 Ягве—Бог Небесних юрмищ,[ae]
Ягве—ім’я Його.
6 Поверніться до вашого Бога,
будьте віддані й справедливі
й завжди покладайте надію на Бога.
7 Яків—справжній торговець[af],
в його руці нечесні терези,
він любить ошукувати людей.
8 Ефраїм каже: «Який я став багатий,
я знайшов собі багатство.
Ніщо з того, що я зробив, не видасть мене,
мене не звинуватять ні в чому грішному».
9 Я Господь ваш Бог відтоді, як ви жили в Єгипті,
знову примушу вас жити в наметах,
як під час свята Кущів.
10 Я говорив тоді з пророками,
Я часто відкривав їм Свою волю у з’явах,
та через них навчав вас притчами.
11 Якщо Ґілеад нечестивий,
то наскільки гірші люди в Ґілґалі,
де вони приносять у жертву биків.
Жертовники їхні будуть
як купи каміння[ag] поряд із борознами в полі.
12 Яків утік в сирійські поля.
Ізраїль працював за жінку,
за жінку пас овець.
13 І через пророка Господь вивів Ізраїль з Єгипту,
і через пророка Він спілкувався з ним.
14 Ефраїм викликав лютий гнів.
Бог лишить на ньому цю кров.
Його Володар (Господь)
поверне на нього всю ганьбу його.
Ізраїль сам себе знищив
13 Коліно Ефраїмове піднеслося в Ізраїлі,
та всі поважали його.
Коли Ефраїм говорив, усі тремтіли від жаху,
та він себе гріхом зганьбив, поклоняючись Ваалу.
2 Нині вони ще більше грішать
і виготовляють собі бовванів.
Ремісники відливають статуї із срібла,
згідно з їхнім умінням,
а потім вони промовляють до них,
приносять їм пожертви, і навіть цілують їх[ah].
3 Ось чому вони, мов той туман, мов роса,
що зникають рано-вранці, немов полова,
що звіюється з току, мов дим,
що здіймається з димаря.
4 Я, Господь, був Богом твоїм відтоді,
як жив ти в Єгипті.
Ти не знав богів інших, крім Мене,
не було в тебе спасителя, крім Мене.
5 Я знав тебе в пустелі,
в засушливому краї.
6 Коли Я годував їх, у них було досхочу їжі.
Коли вони наїлися, стали зухвалими,
тому й забули Мене.
7 Тому ж Я буду з ними, мов лев, мов леопард,
який заліг при шляху, готуючись до нападу.
8 Я на них кинусь, як ведмедиця,
в якої вкрали ведмежат, та роздеру їхні груди.
Я пожеру їх, немов лев,
або який інший дикий звір,
що на шматки жертву свою роздирає.
Ніхто не врятує Ізраїль від Божого гніву
9 Ізраїлю, Я тебе зруйную,
бо ти проти Мене, проти Того,
Хто прийшов тобі на допомогу.
10 Де ж тоді твій цар?
Де той, хто принесе порятунок усім містам твоїм?
І де твої судді, яких ти прохав:
«Дайте мені царя й вельмож!»[ai]
11 Я дав тобі царя у гніві Моїм,
і Я забрав його в люті Моїй.
12 Злочин Ефраїма записаний,
гріх його закарбований,
його не приховати.
13 Настали перейми, народження вказують час.
Але дитя ще нерозумне:
як час прийшов, воно не вийшло з лона.
14 Я викуплю їх із Шеолу[aj]!
Звільню від смерті їх!
Де покарання, смерте? Спустошення де, Шеоле?
Не бачу приводу для співчуття.
15 Бо Ефраїм сильніший серед братів його,
але східний вітер, вітер Господа летить,
здіймається з пустелі.
Тож всохне його джерело,
стане сухим його ключ.
Вітер забере (пограбує) весь скарб,
все пограбує, що цінність має.
16 Самарія винна,
бо повстала вона проти Бога свого.
Ізраїльтяни від меча поляжуть, малечу їх розчавлять,
а їхнім вагітним жінкам порозтинають черева.
Поверніться до Господа
14 Ізраїль, повернись до Бога, Господа свого, бо ти спіткнувся за гріхи свої. 2 Слова любові запишіть й до Господа із ними поверніться. Скажіть Йому:
«Прости нам всі гріхи, що ми вчинили.
Прийми оці слова, як жертву,
що ми підносимо тобі—хвалу з уст наших[ak].
3 Не варто мчати до Ассирії,
бо вона нас не врятує.
Не скажемо тому, кого самі створили:
„Ти—Бог наш, через Тебе й сирота зігрітий”».
Господь простить Ізраїль
4 Господь говорить: «Я вибачу їх за те,
що вони прагнули покинути Мене.
Я буду їх любити вільно,
бо гнів Мій відвернувся вже від них.
5 Я буду, мов роса для Ізраїлю.
Він проросте, немов лілея,
вкорениться, немов ливанський кедр.
6 Його коріння розростеться рясно,
і буде він розкішний, як олива
а запах, наче у кедрових лісів Ливану.
7 Народ Ізраїлю знову буде жити під захистом Моїм.
Вони ростимуть, мов пшениця,
виганятимуться, мов лоза.
І слава Ізраїлю буде, як вино Ливану.
Застереження проти бовванів
8 Ефраїме, не матиму Я більше ніякого діла
до тих бовванів[al].
Я той, хто відповідає на молитви твої,
та зберігає тебе[am].
Я, мов вічнозелений й розкішний кипарис.
Твоє благословення приходить від Мене».
Остання порада
9 Хто мудрий, хай збагне усе це,
хто розуміння має, хай того навчиться.
Прямі праведні путі Господні,
й лише праведні ходять живуть ними.
Хто коїть гріх на тім путі, тих спіткає смерть[an].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International