Beginning

Господь хоче, щоб Його народ повернувся

1 Восьмого місяця другого року правління Дарія^[a] слово Господа було Захарії, пророку, сину Верекії, сина Іддо. Всевишній сказав: ² «Господь дуже прогнівався на предків ваших. ³ Тож скажи їм, що Господь Всемогутній каже: „Поверніться до Мене і Я повернуся до вас”».

Так каже Всевишній: ⁴ «Не будьте такими, як батьки ваші, яким проповідували попередні пророки: „Господь Всемогутній наказує, щоб ви відвернулися від своїх лихих доріг і лихих вчинків, але вони не слухали, уваги на Мене не звертали”.

⁵ Де ж батьки ваші тепер? Пророки вічно не живуть. ⁶ Однак слова Мої і настанови, що заповідав Я слугам Своїм, пророкам, хіба ж не дійшли вони до батьків ваших? Тоді вони розкаялися й мовили: „Як Господь Всевишній зробив з нами, як на те заслуговували вчинки й путі наші, так Він і вчинив із нами”».

Чотири коня

⁷ Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця (Шевата), на другий рік правління Дарія слово Господа було Захарії, пророку, синові Верекії, сина Іддо.

⁸ Якось вночі я бачив щось. Чоловік був верхи на гнідому коні. Він стояв серед миртових дерев у лощині. Позаду нього стояли гніді, вороні та білі коні. ⁹ Я спитав у Ангела: «Хто вони, пане мій?» І посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, відповів: «Я покажу тобі, хто вони».

¹⁰ І чоловік, що стояв серед миртових дерев сказав: «Це коні, яких Господь послав обійти всю землю».

¹¹ І коні сказали посланцю Господа, що стояв під миртовими деревами: «Ми подорожуємо землею, на землі спокійно».

¹² І посланець (Ангел) Господа промовив: «Господи Всемогутній, доки не матимеш ти милосердя до Єрусалима й міст Юдеї, на які Ти гніваєшся всі ці сімдесят років?»

¹³ Добрими, заспокійливими словами Господь відповів посланцю (Ангелу), що розмовляв зі мною. ¹⁴ Тоді Ангел сказав: «Оповістіть про те, що Господь Всемогутній говорить:

Чотири роги і чотири майстри

¹⁸ Потім я підвів очі й побачив чотири роги. ¹⁹ І запитав я посланця, який розмовляв зі мною: «Що то?» Він відповів: «Це роги—то народи, що розсіяли Юдею, Ізраїль та Єрусалим».

²⁰ Тоді Господь показав мені чотирьох майстрів. ²¹ Я спитав: «Що вони робитимуть?» Він відповів: «Ті роги—чотири народи, що руйнували Юдею, розсіявши Ізраїль по далеким країнам. Безжалісні, вони губили людей Божих, але ці робітники прийшли, щоб налякати й скинути руйнівні ті роги».

Обмір Єрусалима

2 Тоді я глянув вгору і побачив чоловіка, в руці він мірку мав. ² І спитав я: «Куди ти йдеш?» Він відповів: «Обмірювати Єрусалим, щоб побачити, який він завширшки і завдовжки».

³ Тоді посланець, що розмовляв зі мною, пішов, а інший вийшов йому назустріч. ⁴ Він промовив: «Біжи, скажи тому юнакові таке:

Господь закликає Свій народ повернутися додому

Господь говорить:

¹⁰ Господь говорить:

Первосвященик

3 Він показав мені Ісуса, первосвященика, що стояв перед посланцем Господа. Сатана стояв праворуч Ісуса, щоб звинувачувати його. ² І посланець Господній (Ангел) сказав сатані: «Хай Господь, Який обрав Єрусалим своїм особливим містом, дорікне тобі, сатано. Всевишній врятував це місто, неначе головешку, що вихоплена з вогню».

³ Ісус був вдягнений у брудний одяг і стояв перед посланцем (Ангелом). ⁴ І той заговорив і сказав Ангелам, які стояли перед ним: «Зніміть з нього цей брудний одяг». Тоді він звернувся до Ісуса: «Дивись, я зняв твої гріхи з тебе, неначе одяг, тож вберися у святкове, чисте вбрання».

⁵ І сказав я: «Нехай надінуть чистий тюрбан йому на голову». Тож вони наділи чистий тюрбан на голову йому. Вони одягли його в нове вбрання, і посланець Господній стояв поруч. ⁶ Тоді посланець Господній застеріг Ісуса, сказавши:

Поставець і два оливних дерева

4 Тоді посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, повернувся й розбудив мене, мов того, хто прокидається від сну. ² І мовив він до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Бачу світильник, виготовлений зі щирого золота. Зверху в ньому—посудина для олії. Сім свічників на ньому й гілка з сімома цівками, що ведуть до кожного з свічників для поповнення олії, розташованих зверху. ³ Поруч нього два оливні дерева: одне праворуч від посудини, друге ліворуч. Вони дають олію для поповнення свічників».

⁴ Тоді я сказав Ангелу, що розмовляв зі мною: «Що воно таке, владико?» ⁵ І посланець, що розмовляв зі мною, відповів: «Хіба ти не знаєш, що воно таке?» І я зізнався: «Ні, пане мій, не знаю». ⁶ І він пояснив: «Це слово Господа Зерувавелові: „Ніхто не здатен досягти чогось своєю власною силою та владою, але тільки за допомогою Духа Мого”. Так говорить Господь Всевишній. ⁷ Для Зерувавела ця велика гора буде неначе рівнина. Він збудує храм, та коли він покладе останній краєугольний камінь у будівлю, усі загукають: „Це гарно! Це гарно!”»

⁸ І було до мене слово Господа: ⁹ «Руки Зерувавела закладуть підвалини храму цього, руки його закінчать цю справу. Тоді ти знатимеш, що Господь Всемогутній послав до мене вас. ¹⁰ Люди не будуть соромитися маленьких справ, та зрадіють, коли побачать як Зерувавел, с виском у руці, міряє завершену будівлю. Тож сім граней^[d] того каменю—то очі Господні, які чатують на всі боки, та бачать все, що коїться на землі».

¹¹ Тоді я (Захарій) запитав: «Що то за дві оливи по обох боках світильника?» ¹² І ще я запитав його: «Що то за гілки оливних дерев, що виливають золоту оливу крізь дві золоті цівки?» ¹³ І він відповів мені: «Хіба ти не знаєш, що то означає?» Я сказав: «Ні, володарю мій». ¹⁴ І він мовив: «Це—двоє благословенних^[e], що служитимуть Господу усієї землі».

Літаючий сувій

5 Я підвів очі і знову побачив сувій, що витав у повітрі. ² І він спитав мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу сувій, що літає в повітрі. Довжина його двадцять ліктів^[f], а ширина десять ліктів^[g]». ³ І він сказав мені: «На сувої написано прокляття: на одному боці—прокляття, що лягає на всіх злодіїв, а з другого—на тих, хто облудно присягається, та не виконує своїх обіцянок». ⁴ «Я нашлю прокляття,—Господь Всемогутній говорить,—тож воно ввійде в дім злодія й у дім того, хто облудно присягається іменем Моїм, і залишиться посеред дому його, і зруйнує хату ту: і дерево, й каміння так само».

Жінка і кошик

⁵ Тоді посланець, що розмовляв зі мною, вийшов і промовив до мене: «Подивись угору і побач, що то наближається до нас?» ⁶ І я спитав: «Що то?» Він відповів: «То вимірювальний кошик. Він важить скільки гріха^[h] наробили люди цієї країни».

⁷ Тоді кругла олив’яна кришка піднялася, а там сиділа жінка всередині мірила. ⁸ І він сказав: «Це—нечестивість». Він штовхнув її всередину кошика-мірки й кинув олив’яну кришку на отвір.

⁹ Я подивився вгору і побачив дві жінки, що наближалися до нас. Мали вони крила, мов лелеки, які розпросторено було, щоб уловлювати вітер. І підняли вони мірило в повітря.

¹⁰ І мовив я до посланця, що розмовляв зі мною: «Куди вони несуть кошик-мірило?» ¹¹ Він відповів: «Вони намірилися побудувати йому храм у землі Шинар^[i]. Коли його збудовано буде, мірило буде встановлено в підмурівку його».

Чотири колісниці

6 Тоді знову підвів я очі й побачив, як чотири колісниці виходили з-поміж двох бронзових гір. ² Гніді коні везуть першу колісницю, а вороні коні—другу. ³ Білі коні везуть третю колісницю, а сірі в яблуках—четверту.

⁴ І спитав я в посланця Ангела, що розмовляв зі мною: «Що це, мій володарю?» ⁵ Посланець Ангел відповів мені: «Це чотири вітри^[j] небесні, що виходять після того, як стояли перед Володарем усієї землі. ⁶ Вороні коні ідуть у північні землі, білі коні йдуть у західні^[k], гніді—на схід, а сірі в яблуках ідуть у південні^[l] землі».

⁷ І могутні коні вийшли, вони рвалися скакати, скакати по всій землі. І сказав він: «Ідіть! Пройдіть усією землею». І пройшли вони всією землею, кожен своєю стороною.

⁸ Тоді він гукнув до мене: «Дивися, коні, які пішли в північні землі Вавилон, скінчили там працю свою. Тож тим самим вони дали спокій духу моєму, і Я більш не гніваюся!»

Первосвященик Ісус дістає корону

⁹ Слово Господа було мені: ¹⁰ «Дістанеш золото і срібло від засланих Гелдаї, Товії та Єдаї, і того ж дня піди до дому Йосії, сина Софонії, що прийшов з Вавилона. ¹¹ Візьмеш срібло і золото і зробиш корону. І надінеш на Ісуса, сина Йозадака, первосвященика. ¹² І скажи йому, що Господь Всемогутній так говорить:

¹⁴ А вінець буде пам’яттю^[n] в Господньому храмі про Гелдаю, Товію та Єдаю, а ще Йосію, сина Софонії».

¹⁵ Ті, хто живуть далеко, прийдуть і збудують храм Господа і знатимуть, що Господь Всемогутній послав мене до вас. І станеться це, якщо зробите ви те, що Господь наказав вам зробити.

Господь прагне миру й добра

7 Четвертого року правління царя Дарія^[o] слово Господа було Захарії, четвертого дня дев’ятого місяця Кислева. ² З Бетела було послано Шарезера, Реґем-Мелека та його людей благати милості Господньої. ³ Вони спитали священиків, що служили в домі Господа Всемогутнього, і пророків: «Чи маємо тужити й поститися протягом п’ятого місяця, як це робили багато років?»

⁴ Тоді було мені таке слово Господа Всемогутнього: ⁵ «Скажи всім людям краю і священикам: „Коли ви постилися й тужили п’ятого й сьомого місяця протягом сімдесяти років, чи ви справді для Мене то робили? Ні! ⁶ Коли ви їсте й п’єте, ви робите все це тільки для свого блага. ⁷ Це ті самі слова, що Господь проголошував через пророків минулого, коли Єрусалим був заселений і процвітав, а також міста навколо нього: Неґев і Шефела^[p]—що були заселені людьми”».

⁸ То було Захарії таке слово від Господа: