Beginning

Не судіть ближнього

(Лк. 6:37-38, 41-42)

7 ^1-2 «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Всевишній відміряє вам стільки ж, скільки ви відміряли іншим. ³ Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? ⁴ Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, коли маєте колоду у власному оці? ⁵ Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока.

⁶ Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх, бо свині потопчуть їх, а собаки повернуться й накинуться на вас».

Просіть Отця Небесного

(Лк. 11:9-13)

⁷ «Просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. ⁸ Бо кожен, хто просить,—отримає, хто шукає,—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.

⁹ Чи є такий батько, який дасть сину камінь, коли той проситиме хліба? ¹⁰ Якщо ж син риби проситиме, то чи дасть йому батько гадюку? Ніколи!

¹¹ Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує усіх, хто просить!»

Найголовніше правило

¹² «Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. У цьому є розуміння Закону Мойсеєвого і вчення пророків».

Ідіть праведним шляхом

(Лк. 13:24)

¹³ «Вхід до життя істинного лежить тільки через вузькі ворота. Кажу вам це, бо просторими є ті ворота і широкою є та дорога, що ведуть до загибелі^[a]. Багато людей ідуть цим шляхом. ¹⁴ Які ж вузькі ворота і тісна дорога, що ведуть до істинного життя! І як мало людей, котрі цей шлях знаходять!»

Стережіться лжепророків

(Лк. 6:43-44; 13:25-27)

¹⁵ «Стережіться лжепророків, які приходять замасковані в овечу шкіру, а насправді є вовками лютими. ¹⁶ Ви їх впізнаєте по їхніх вчинках: бо не буде добрих вчинків від злої людини, саме як не буває винограду на терновому кущі або фіґ в будяках. ¹⁷ Добре дерево дає добрі плоди, а погане—погані. ¹⁸ Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. ¹⁹ Кожне дерево, що не дає добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь. ²⁰ Отже, лжепророків цих впізнаєте по їхніх вчинках»^[b].

Виконуйте волю Отця Небесного

²¹ «Не кожен, хто каже до Мене: „Господи, Ти—Господь мій”,—увійде до Царства Боже, а той лише, хто виконує волю Отця Мого Небесного. ²² Багато хто промовить до Мене того останнього Дня: „Ти—Господь наш! Хіба не віщували ми ім’ям Твоїм? Хіба ж ми не виганяли демонів, та не творили чудеса іменем Твоїм?” ²³ Тоді Я відкрито скажу їм: „Я ніколи не знав вас. Ідіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно!”»

Не будуйте на піску

(Лк. 6:47-49)

²⁴ «Отже, кожен, хто слухає слова Мої й виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, який звів будинок свій на камені. ²⁵ І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім не впав, бо був збудований на камені.

²⁶ Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, подібний до нерозсудливого чоловіка, який звів будинок свій на піску. ²⁷ І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім повалився зі страшним гуркотом».

^28-29 Коли Ісус скінчив говорити, то натовп був вражений Його наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як їхні книжники.

Зцілення прокаженого

(Мк. 1:40-45; Лк. 5:12-16)

8 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним. ² Там був прокажений, який підійшов до Ісуса і, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». ³ Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він очистився від хвороби. ⁴ Тоді Ісус наказав йому: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику^[c], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».

Зцілення слуги сотника

(Лк. 7:1-10; Ін. 4:43-54)

^5-6 Коли Ісус знов прийшов до Капернаума, до Нього підійшов римський сотник і, благаючи про допомогу, мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».

⁷ Тоді Ісус пообіцяв йому: «Я прийду, щоб зцілити його».

⁸ У відповідь сотник сказав: «Господи! Я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі, але лише накажи, й слуга мій одужає. ⁹ Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».

¹⁰ Почувши це, Ісус був дуже вражений й сказав тим людям, котрі слідували за Ним: «Істинно кажу вам, такої великої віри Я ні в кого не зустрічав—навіть у людей Ізраїлю. ¹¹ Кажу вам більше того: багато хто прийдуть зі сходу та заходу й будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Божому. ¹² Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів від болю». ¹³ По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! Твій слуга одужає і станеться це так, як ти у те повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.

Зцілення багатьох

(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)

¹⁴ Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. ¹⁵ І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.

^16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:

Хто може бути Ісусовим учнем

(Лк. 9:57-62)

¹⁸ Побачивши натовп, Ісус наказав Своїм учням переплисти на інший берег озера. ¹⁹ Тоді один із законників, підійшовши до Нього, мовив: «Учителю, я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов».

²⁰ Ісус відповів на те: «Лисиці мають нори, а птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».

²¹ Інший учень сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». ²² Однак Ісус відповів: «Йди за Мною, нехай мертві самі ховають своїх померлих».

Ісус вгамовує бурю

(Мк. 4:35-41; Лк. 8:22-25)

²³ Ісус сів у човен, а за Ним й усі Його учні. ²⁴ Після того, як вони відпливли від берега, налетів штормовий вітер, та такий дужий, що хвилі почали заливати човен, але Ісус спав. ²⁵ Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!» ²⁶ Ісус сказав їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітру й хвилям вгамуватися, і на озері запала тиша.

²⁷ Всі учні були здивовані й спитали: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

Ісус зціляє двох біснуватих

(Мк. 5:1-20; Лк. 8:26-39)

²⁸ Коли Ісус переплив на протилежний берег озера до землі Ґадаринської^[d], двоє одержимих нечистими духами вийшли до Нього з-за гробниць. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою. ²⁹ Вони кричали: «Що Тобі треба від нас, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?» ³⁰ Неподалік паслося велике стадо свиней. ³¹ І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». ³² Ісус їм відповів: «Ідіть!» Тож демони повиходили з людей і вселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло. ³³ Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях, а особливо про те, що сталося з біснуватими. ³⁴ Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його залишити їхню землю.