Bible in 90 Days

Проповідь на горі

(Лк. 6:20-23)

5 Коли Ісус побачив натовп, то зійшов на гору. ² Сівши на землю, Він почав навчати людей, та учні теж оточили Його:

¹¹ Благословенні ви, коли вас скривджують і переслідують і облудно зводять наклепи на вас тому, що ви Мої послідовники. ¹² Радійте й веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Так люди переслідували і всіх пророків, які жили до вас».

Сіль землі

(Мк. 9:50; 4:21; Лк. 14:34-35; 8:16)

¹³ «Ви—сіль землі, але коли сіль стає прісною і втрачає свій смак, як її знову солоною зробити? Вона стає ні на що непридатною. Хіба що викинути її геть, щоб топтали люди. ¹⁴ Ви—світло світу. Неможливо сховати міста, що стоїть на вершині гори. ¹⁵ Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину, а на поставець, і він тоді світить усім у хаті. ¹⁶ Нехай світло ваше сяє людям, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли Отця свого Небесного».

Ісус і Старий Заповіт

¹⁷ «Не думайте, що Я прийшов знищити вчення Закону Мойсея чи пророків. Я прийшов не знищити його, але виконати. ¹⁸ Істинно кажу вам, що скільки існуватимуть небо і земля, жодна рисочка хоч однієї з літер Закону не зникне, аж доки не здійсниться все. ¹⁹ Якщо хтось порушить хоча б одну з найменших заповідей і навчить людей цього, той стане найменшим у Царстві Божому. Якщо ж він підкориться й виконуватиме заповіді та вчитиме інших чинити так само, то стане великим у Царстві Небесному. ²⁰ Кажу вам так, бо якщо ви не переважите законників та фарисеїв у виконанні того, чого вимагає Бог, то не ввійти вам до Царства Небесного».

Не гнівайтеся

²¹ «Ви чули, що сказано було нашим предкам: „Не вбивай”^(A). Той, хто вб’є, відповість за це перед судом. ²² Але кажу Я вам: якщо хтось гнівається на ближнього свого—відповість перед судом. Якщо ж хто образить ближнього свого—відповість перед Верховним судом^[c]. А якщо хто скаже: „Ти дурень”, буде горіти в пекельному вогні.

^23-24 Якщо ти несеш дар до вівтаря і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш дар свій. Перш піди примирися з братом, а тоді повернися й поклади на вівтар дарунок свій.

²⁵ Примирися зі своїм недругом, доки ти з ним ідеш до суду, інакше він віддасть тебе до рук судді, а той—сторожі, щоб кинути тебе до в’язниці. ²⁶ Істинно кажу: не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».

Повчання Ісуса про перелюб

²⁷ «Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”^(B). ²⁸ Та кажу Я вам, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. ²⁹ Якщо праве око примушує тебе на гріх, вирви його та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло кинути до пекла. ³⁰ І якщо правиця веде тебе до гріха, одрубай її та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло загубити у пеклі».

Повчання Ісуса про розлучення

(Мт. 19:9; Мк. 10:11-12; Лк. 16:18)

³¹ «І сказано: „Той, хто бере розлучення з жінкою своєю, має дати їй розвідного листа”^(C). ³² Та кажу Я вам, що існує тільки єдина підстава для чоловіка розлучитися зі своєю дружиною: через її розпусту. Той, хто одружується з тією розлученою, сам грішить перелюбом».

Повчання Ісуса про клятву

³³ «Ви чули також, що було наказано нашим предкам: „Не порушуй клятву, а дотримуйся клятви, даної Господу”^[d]. ³⁴ Та кажу Я вам: не кляніться взагалі: ні небом, бо це—престол Божий, ³⁵ ні Землею, бо це—підніжжя стіп Божих. Також, не кляніться ні Єрусалимом, бо це—місто великого Царя, ³⁶ ні головою своєю, бо не зможете ви зробити жодної волосини ні білою, ані чорною. ³⁷ Якщо ви хочете сказати: „Так”, то й кажіть: „Так”. Якщо ж: „Ні”, то й кажіть: „Ні”. Все, що поза цим—від лукавого».

Не чиніть опір злу

(Лк. 6:29-30)

³⁸ «Ви чули, що сказано: „Око за око, зуб за зуб”^(D). ³⁹ Та кажу Я вам: Не чиніть опір злому чоловікові. Якщо хтось вдарить вас по правій щоці, то підставте йому і ліву. ⁴⁰ Якщо хто схоче судитися з вами й забере вашу сорочку, то віддайте йому й плащ. ⁴¹ Якщо римський солдат примушуватиме^[e] вас пройти з ним один кілометр, йдіть з ним два. ⁴² Коли хтось у вас просить, то дайте йому, а хто хоче позичити, не відмовляйте».

Любіть ворогів ваших

(Лк. 6:27-28, 32-36)

⁴³ «Ви чули, що сказано: „Люби ближнього свого і ненавидь ворога”^(E). ^44-45 Та кажу Я вам: „Любіть ворогів своїх, моліться за тих, хто переслідує вас, щоб ви могли стати дітьми вашого Отця Небесного. Він примушує сонце сходити для злих і добрих й посилає дощ на праведних і неправедних.

⁴⁶ Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то яку винагороду ви матимете? Чи не так чинять збирачі податків? ⁴⁷ Якщо ви вітаєте лише братів своїх, то що особливого в цьому? Чи не так чинять погани?^{[f] 48} Тому будьте досконалими, такими, як Отець ваш Небесний”».

Повчання Ісуса про милостиню

6 «Остерігайтеся виконувати релігійні обов’язки на людях, щоб вони бачили вас, бо не матимете ви винагороди від вашого Отця Небесного. ² Отож коли подаєте жебракові, не сурміть перед усіма, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб хвалили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають винагороду. ^3-4 Та коли ви подаєте жебраку милостиню, нехай ліва рука ваша не знає, що робить права^[g], щоб таємне було ваше подаяння. Тоді Отець ваш Небесний, який бачить зроблене таємно, віддячить вам»^[h].

Повчання Ісуса про молитву

(Лк. 11:2-4)

⁵ «І коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, які люблять стояти й молитися в синагогах та на перехрестях, щоб люди їх бачили. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають свою винагороду. ⁶ Та коли ви молитеся, йдіть до своєї кімнати, зачиніть двері й моліться Отцю своєму на самоті, а Отець ваш, Який бачить зроблене таємно, віддячить вам. ⁷ Коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани^[i], котрі вважають, ніби чим багатослівніші вони будуть, тим вірніше почує їх Господь. ⁸ Отже, не будьте подібні до них, бо Отець ваш знає, чого вам треба. Він знає те раніше, ніж ви попросите в Нього. ⁹ Тому моліться так:

¹⁴ Якщо ви прощаєте людям гріхи їхні, то Отець ваш Небесний також простить вам. ¹⁵ Та коли ви не прощаєте, то й Отець не простить вам гріхи ваші”».

Повчання Ісуса про піст

¹⁶ «Коли ви поститеся, не прибирайте сумного вигляду, як лицеміри, які прикидаються, аби людям стало ясно, що вони постяться. Істинно кажу вам: вони вже сповна мають свою винагороду. ^17-18 Коли ви поститеся, зачешіть своє волосся та вмийте обличчя своє, щоб люди не побачили, що ви поститеся, щоб побачив лише Отець ваш, Якого ніхто не бачить. І Той, Хто бачить таємне, віддячить за це».

Складайте скарби на Небі

(Лк. 12:33-34; 11:34-36; 16:13)

¹⁹ «Не складайте собі скарбів на Землі, де міль та іржа знищать їх, де злодії можуть вдертися й викрасти їх. ²⁰ Краще збирайте скарби для себе на Небі, де ні міль, ні іржа не понівечать їх, де злодії не вдеруться й не викрадуть їх. ²¹ Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде.

²² Око—єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. ²³ Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві. Якщо єдине світло, яке маєте ви—темрява, тож темрява та—є найгірша з усіх!»^[l]

²⁴ «Ніхто не може служити двом господарям, бо зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не можна водночас поклонятися Богові й грошам»^[m].

Дбайте насамперед про Царство Небесне

(Лк. 12:22-34)

²⁵ «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про те, що їстимете й питимете, аби підтримати життя своє. Не турбуйтеся про одяг для тіла вашого. Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло—одягу! ²⁶ Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Отець Ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не знаєте, люди, що ви значно важливіші за птахів? ²⁷ Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину? ²⁸ Навіщо ви піклуєтеся про одяг? Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. ²⁹ Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони. ³⁰ Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри! ³¹ Тож не піклуйтеся й не питайте: „Що нам їсти?” або „Що нам пити?” або „У що нам вбратися?” ³² То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Отець Ваш Небесний знає, чого ви потребуєте.

³³ Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже та робіть усе, що Господь від вас вимагає, й тоді усе інше Він неодмінно вам надасть. ³⁴ Не піклуйтеся про день завтрашній, бо завтра будуть свої клопоти. Кожен день має досить своїх турбот».

Не судіть ближнього

(Лк. 6:37-38, 41-42)

7 ^1-2 «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Всевишній відміряє вам стільки ж, скільки ви відміряли іншим. ³ Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? ⁴ Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, коли маєте колоду у власному оці? ⁵ Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока.

⁶ Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх, бо свині потопчуть їх, а собаки повернуться й накинуться на вас».

Просіть Отця Небесного

(Лк. 11:9-13)

⁷ «Просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. ⁸ Бо кожен, хто просить,—отримає, хто шукає,—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.

⁹ Чи є такий батько, який дасть сину камінь, коли той проситиме хліба? ¹⁰ Якщо ж син риби проситиме, то чи дасть йому батько гадюку? Ніколи!

¹¹ Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує усіх, хто просить!»

Найголовніше правило

¹² «Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. У цьому є розуміння Закону Мойсеєвого і вчення пророків».

Ідіть праведним шляхом

(Лк. 13:24)

¹³ «Вхід до життя істинного лежить тільки через вузькі ворота. Кажу вам це, бо просторими є ті ворота і широкою є та дорога, що ведуть до загибелі^[n]. Багато людей ідуть цим шляхом. ¹⁴ Які ж вузькі ворота і тісна дорога, що ведуть до істинного життя! І як мало людей, котрі цей шлях знаходять!»

Стережіться лжепророків

(Лк. 6:43-44; 13:25-27)

¹⁵ «Стережіться лжепророків, які приходять замасковані в овечу шкіру, а насправді є вовками лютими. ¹⁶ Ви їх впізнаєте по їхніх вчинках: бо не буде добрих вчинків від злої людини, саме як не буває винограду на терновому кущі або фіґ в будяках. ¹⁷ Добре дерево дає добрі плоди, а погане—погані. ¹⁸ Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. ¹⁹ Кожне дерево, що не дає добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь. ²⁰ Отже, лжепророків цих впізнаєте по їхніх вчинках»^[o].

Виконуйте волю Отця Небесного

²¹ «Не кожен, хто каже до Мене: „Господи, Ти—Господь мій”,—увійде до Царства Боже, а той лише, хто виконує волю Отця Мого Небесного. ²² Багато хто промовить до Мене того останнього Дня: „Ти—Господь наш! Хіба не віщували ми ім’ям Твоїм? Хіба ж ми не виганяли демонів, та не творили чудеса іменем Твоїм?” ²³ Тоді Я відкрито скажу їм: „Я ніколи не знав вас. Ідіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно!”»

Не будуйте на піску

(Лк. 6:47-49)

²⁴ «Отже, кожен, хто слухає слова Мої й виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, який звів будинок свій на камені. ²⁵ І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім не впав, бо був збудований на камені.

²⁶ Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, подібний до нерозсудливого чоловіка, який звів будинок свій на піску. ²⁷ І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім повалився зі страшним гуркотом».

^28-29 Коли Ісус скінчив говорити, то натовп був вражений Його наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як їхні книжники.

Зцілення прокаженого

(Мк. 1:40-45; Лк. 5:12-16)

8 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним. ² Там був прокажений, який підійшов до Ісуса і, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». ³ Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він очистився від хвороби. ⁴ Тоді Ісус наказав йому: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику^[p], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».

Зцілення слуги сотника

(Лк. 7:1-10; Ін. 4:43-54)

^5-6 Коли Ісус знов прийшов до Капернаума, до Нього підійшов римський сотник і, благаючи про допомогу, мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».

⁷ Тоді Ісус пообіцяв йому: «Я прийду, щоб зцілити його».

⁸ У відповідь сотник сказав: «Господи! Я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі, але лише накажи, й слуга мій одужає. ⁹ Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».

¹⁰ Почувши це, Ісус був дуже вражений й сказав тим людям, котрі слідували за Ним: «Істинно кажу вам, такої великої віри Я ні в кого не зустрічав—навіть у людей Ізраїлю. ¹¹ Кажу вам більше того: багато хто прийдуть зі сходу та заходу й будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Божому. ¹² Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів від болю». ¹³ По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! Твій слуга одужає і станеться це так, як ти у те повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.

Зцілення багатьох

(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)

¹⁴ Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. ¹⁵ І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.

^16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:

Хто може бути Ісусовим учнем

(Лк. 9:57-62)

¹⁸ Побачивши натовп, Ісус наказав Своїм учням переплисти на інший берег озера. ¹⁹ Тоді один із законників, підійшовши до Нього, мовив: «Учителю, я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов».

²⁰ Ісус відповів на те: «Лисиці мають нори, а птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».

²¹ Інший учень сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». ²² Однак Ісус відповів: «Йди за Мною, нехай мертві самі ховають своїх померлих».

Ісус вгамовує бурю

(Мк. 4:35-41; Лк. 8:22-25)

²³ Ісус сів у човен, а за Ним й усі Його учні. ²⁴ Після того, як вони відпливли від берега, налетів штормовий вітер, та такий дужий, що хвилі почали заливати човен, але Ісус спав. ²⁵ Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!» ²⁶ Ісус сказав їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітру й хвилям вгамуватися, і на озері запала тиша.

²⁷ Всі учні були здивовані й спитали: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

Ісус зціляє двох біснуватих

(Мк. 5:1-20; Лк. 8:26-39)

²⁸ Коли Ісус переплив на протилежний берег озера до землі Ґадаринської^[q], двоє одержимих нечистими духами вийшли до Нього з-за гробниць. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою. ²⁹ Вони кричали: «Що Тобі треба від нас, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?» ³⁰ Неподалік паслося велике стадо свиней. ³¹ І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». ³² Ісус їм відповів: «Ідіть!» Тож демони повиходили з людей і вселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло. ³³ Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях, а особливо про те, що сталося з біснуватими. ³⁴ Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його залишити їхню землю.

Зцілення паралізованого

(Мк. 2:1-12; Лк. 5:17-26)

9 Ісус знову сів у човен і, перепливши озеро, повернувся назад до Свого міста. ² І принесли люди до Нього паралізованого чоловіка, який лежав у ліжку. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».

³ Деякі книжники почули, що сказав Ісус, та почали говорити поміж собою: «Він зневажає Бога Своїми словами!» ⁴ Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому такі недобрі думки в серцях ваших? ⁵ Що легше сказати: „Твої гріхи прощені!” чи „Вставай і ходи?” ⁶ Але Я доведу вам, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Вставай, бери постіль свою і йди додому!»

⁷ Вставши, немічний подався додому. ⁸ Коли люди побачили це, то вони були приголомшені, і почали хвалити Бога за те, що Господь дав Людині таку силу.

Покликання Левія (Матвія)

(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)

⁹ Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. ¹⁰ І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. ¹¹ Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»

¹² Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. ¹³ Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”^(G), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».

Про піст

(Мк. 2:18-22; Лк. 5:33-39)

¹⁴ Тоді учні Іоана підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні—ні?»

¹⁵ Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.

¹⁶ До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. ¹⁷ Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тож вино розіллється, а міхи зіпсуються. Навпаки, нового вина потрібні нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мк. 5:21-43; Лк. 8:40-56)

¹⁸ Поки Ісус усе це казав, до Нього прийшов голова синагоги, і впавши долілиць, мовив: «Щойно померла моя донька, прийди та торкнутися рукою Своєю до неї, щоб вона ожила». ¹⁹ Тоді Ісус встав і рушив за ним разом зі Своїми учнями.

²⁰ У натовпі, що йшов за ними, була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона підійшла до Ісуса ззаду й торкнулася краю Його плаща. ²¹ Вона зробила так, бо сказала собі: «Якщо я торкнуся Його одягу, то одужаю». ²² Озирнувшись, Ісус побачив її і сказав: «Будь щаслива, дочко! Віра твоя зцілила тебе!» І жінка одразу одужала.

^23-24 Коли Ісус прийшов до оселі Яїра, Він побачив музиків, які грали похоронні мелодії, та приголомшених людей. Ісус сказав: «Вийдіть! Вона не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися з Нього. ²⁵ Коли ж їх прогнали, Ісус увійшов до кімнати, взяв за руку дівчинку, й вона встала. ²⁶ Чутки про це розійшлися по всій тій країні.

Ісус зціляє інших

²⁷ Коли Ісус подався звідти, двоє сліпців ішли слідом за Ним і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!» ²⁸ І коли Він увійшов у дім, сліпці наблизилися до Нього. Тоді Ісус мовив до них: «Чи вірите ви в те, що Я знову зможу зробити вас зрячими?» Ті відповіли: «Так, Господи». ²⁹ Ісус торкнувся їхніх очей і сказав: «Оскільки вірите, що Я зможу зробити вас зрячими, то ж так тому і бути». ³⁰ І зір повернувся до них. Та Ісус суворо застеріг їх, кажучи: «Нехай же ніхто про це не дізнається». ³¹ Але коли вони пішли, то рознесли чутку про це по всіх усюдах.

Ісус виліковує німого

³² В той час, коли вони виходили, до Ісуса привели німого чоловіка, одержимого нечистим духом. ³³ Тільки-но Ісус вигнав біса з нього, як німий почав говорити. Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Нічого подібного ще не траплялося в Ізраїлі». ³⁴ Та фарисеї казали: «Він виганяє нечистих владою володаря демонів!»

Ісус співчуває людям

³⁵ Ісус ходив усіма містами та селами, навчаючи в синагогах, проповідуючи Євангелію про Царство Боже, виліковуючи всі хвороби та недуги. ³⁶ Коли Він бачив натовпи людей, співчуття до них проймало Його, бо були вони знесилені й безпорадні, наче вівці без пастуха. ³⁷ Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Жнива великі, та мало робітників. ³⁸ Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива».

Ісус виряджає Своїх апостолів

(Мк. 3:13-19; 6:7-13; Лк. 6:12-16; 9:1-6)

10 Ісус покликав дванадцять апостолів, Своїх учнів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти від різних недугів та хвороб. ² Ось імена дванадцятьох апостолів:

^5-6 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель, ані до самарійського міста, а йдіть до народу ізраїльського—заблудлих овець. ⁷ Йдіть і проповідуйте, кажучи: „Царство Боже наближається”. ⁸ Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Ви одержуєте цю владу даром, то й допомагайте іншим даром. ^9-10 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді, ні запасної одежини чи сандалів, ані палиці. Кажу вам так, бо робітнику буде дано все, що він потребує.

¹¹ І як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного чоловіка й лишайтеся в нього, доки не залишите те місто. ¹² Входячи в дім, привітайте його словами: „Мир дому цьому!” ¹³ Якщо мешканці того дому гостинно привітають вас, тоді він достойний вашого миру. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас. ¹⁴ А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших^[r]. ¹⁵ Істинно кажу вам, що навіть людям Содома і Ґоморри легше поведеться Судного Дня, ніж тому негостинному місту».

Ісус попереджає апостолів про переслідування

(Мк. 13:9-13; Лк. 21:12-17)

¹⁶ «Знайте ж, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. Тож будьте мудрими, мов змії, та невинними, мов голуби. ¹⁷ Стережіться людей, бо вони віддадуть вас до суду й битимуть батогами у синагогах. ¹⁸ Вас приведуть на суд правителів та царів за те, що ви Мої учні. Це дасть вам можливість свідчити про Мене перед ними та поганами. ¹⁹ Коли ж вас заарештують, не турбуйтеся про те, що і як казати, бо на той час ви матимете що сказати. ²⁰ Пам’ятайте, що то не ви говоритимете, а Дух Отця вашого промовлятиме вашими устами.

²¹ Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть. ²² І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується. ²³ Коли вас переслідуватимуть в одному місті, то тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви ще не встигнете обійти всіх міст ізраїльських, як прийде Син Людський.

²⁴ Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. ²⁵ Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»

Бійтеся Бога, не людей

(Лк. 12:2-7)

²⁶ «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. ²⁷ Те, що Я кажу вам у пітьмі^[s], кажіть при світлі^[t], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.

²⁸ Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. ²⁹ Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! ³⁰ Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! ³¹ То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»

Не соромтеся своєї віри

(Лк. 12:8-9)

³² «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. ³³ Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».

Ісус прийшов, щоб розділити людей

(Лк. 12:51-53; 14:26-27)

³⁴ «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. ³⁵ Я прийшов, аби

³⁷ Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. ³⁸ Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. ³⁹ Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».

Господь благословить тих, хто щиро прийме вас

(Мк. 9:41)

⁴⁰ «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. ⁴¹ Хто приймає пророка тому, що то пророк—той одержить винагороду пророчу, а хто приймає праведного чоловіка тому, що то праведний, одержить винагороду праведного. ⁴² Кожний, хто допоможе чим-небудь одному з цих найменших учнів Моїх, хоч би напоївши його прохолодною водою, бо то Мій учень, істинно кажу вам—той неодмінно одержить винагороду свою».

Посланці від Іоана Хрестителя

(Лк. 7:18-35)

11 Після того, як коли Ісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, то подався проповідувати Боже Вчення по інших містах Ґалилеї. ^2-3 Іоан Хреститель, який знаходився на той час у в’язниці, почувши про діяння Христа, послав своїх учнів запитати в Нього: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?»

^4-5 І мовив їм Ісус у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. ⁶ Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».

⁷ Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?^{[u] 8} Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати, знаходяться у царських палацах. ⁹ Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! ¹⁰ Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:

¹¹ Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього. ¹² З того часу, як прийшов Іоан Хреститель, і дотепер Царство Небесне страждає від шалених нападів^[v], та лихі люди намагаються здобути його силоміць. ¹³ До приходу Іоана, всі пророки й Закон Мойсеїв провіщали про це. ¹⁴ Якщо ви віруєте у те, про що говорили Закон і пророки, то Іоан—і є Іллєю, про чиє пришестя пророкувалося^[w]. ¹⁵ Той, хто має вуха, нехай почує!

^16-17 З ким можна порівняти це покоління людей? Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного:

¹⁸ Чому Я все це говорю? Тому, що коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв як інші й не пив вина, вони казали: „Він одержимий нечистим”. ¹⁹ Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть як інші і п’є вино, вони кажуть: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” Та мудрість виявляється у справах».

Попередження невіруючим

(Лк. 10:13-15)

²⁰ І почав Ісус докоряти жителям тих міст, де було здійснено найбільше з Його чудес, бо вони не розкаялися у своїх гріхах й продовжували грішити. ²¹ Ісус сказав: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. ²² Але Я кажу вам: Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам!

²³ А ти, Капернауме, чи будеш ти піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло! Кажу так, бо якби в Содомі здійснилися такі дива, які сталися тут, те місто існувало б дотепер! ²⁴ Але Я кажу тобі, що Судного Дня легше буде землі Содомській, ніж тобі».

Ісус обіцяє спочинок утомленим

(Лк. 10:21-22)

²⁵ І далі Ісус промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим^[x]. ²⁶ Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя.

²⁷ Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця—крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця. ²⁸ Всі втомлені та обтяжені, приходьте до Мене, і Я дам вам відпочинок. ²⁹ Візьміть Моє вчення^[y] і навчайтеся в Мене, бо Я—лагідний й покірливий, і ви знайдете відпочинок душам своїм. ³⁰ Бо вчення, що Я даю вам—легке, і тягар, що кладу на ваші плечі—неважкий».

Син Людський—Господь суботи

(Мк. 2:23-28; Лк. 6:1-5)

12 Тоді ж, одного суботнього дня, Ісус проходив пшеничним полем. Його учні зголодніли й почали зривати пшеничні колоски та їсти зерно. ² Побачивши це, фарисеї сказали Йому: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» ³ Тоді Ісус запитав їх: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? ⁴ Вони ввійшли до дому Божого і з’їли священні хліби, що були наготовані Богові, хоч ті підношення, за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків. ⁵ Та хіба не читали ви у Законі Мойсеєвому про те, як у суботу священики в храмі порушують закон про суботу і провини не мають? ⁶ Але кажу Я вам, тут щось величніше, ніж храм.

^7-8 Якби ви розуміли, що означають слова Святого Писання: „Я хочу милосердя, а не пожертв^(J)”,—то не судили б невинних, бо Син Людський—Господь і над суботою».

Зцілення сухорукого в суботу

(Мк. 3:1-6; Лк. 6:6-11)

⁹ Тоді Ісус пішов звідти до синагоги. ¹⁰ Там був чоловік з усохлою рукою. Деякі з євреїв уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він порушує Закон. Тож вони спитали Ісуса: «Чи дозволено Законом Мойсеєвим зціляти в суботу?»^[z]

¹¹ Та Він відповів їм: «Кожний з вас витягне вівцю з ями, якщо вона впаде туди в суботу. ¹² А людина—значно важливіша за вівцю. Отже, Закон Мойсеїв дозволяє робити добро в суботу». ¹³ Тоді Ісус сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» І той простягнув її, і вона стала знову здоровою, як і друга. ¹⁴ Тоді фарисеї пішли геть й почали змовлятися проти Ісуса, щоб знайти спосіб погубити Його.

Ісус—Обраний Слуга Господній

¹⁵ Довідавшись про наміри фарисеїв, Ісус подався звідти геть. І великий натовп ішов слідом, та Він зцілював усіх недужих. ¹⁶ Але ж Він попередив їх, щоб не розголошували, хто Він такий.

¹⁷ Це сталося, щоб збулося сказане пророком Ісаєю:

Влада Ісусова—від Бога

(Мк. 3:20-30; Лк. 11:14-23; 12:10)

²² Опісля люди привели до Ісуса німого й сліпого чоловіка, одержимого нечистим духом, і Він зцілив його. Той прозрів і почав говорити. ²³ Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Чи Він не Син Давидів?»

²⁴ Почувши це, фарисеї сказали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула^[aa], володаря демонів!» ²⁵ Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине; ніякі місто чи родина, де немає миру й злагоди, не виживуть. ²⁶ І якщо сатана виганяє сатану^[ab], то він виступає супроти самого себе. То яким же чином його царство може встояти? ²⁷ І якщо це правда, що Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! ²⁸ З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих силою Духа Божого, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.

²⁹ Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря. ³⁰ Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає. ³¹ Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. ³² Якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, то це можна простити, та якщо хтось поганить ім’я Духа Святого, то цього ніколи простити не можна—ні зараз, ні у майбутньому».

Дерево впізнають по його плодах

(Лк. 6:43-45)

³³ «Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.

³⁴ Ви—виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце. ³⁵ Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. ³⁶ Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово. ³⁷ За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».

Деякі люди не вірять владі Ісуса

(Мк. 8:11-12; Лк. 11:29-32)

³⁸ Тоді деякі книжники й фарисеї мовили до Ісуса: «Вчителю, ми хочемо побачити знамення від Тебе». ³⁹ Але Він відповів їм: «Лише лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони^[ac]. ⁴⁰ Бо так само, як Йона перебував у череві морської потвори три дні й три ночі, так і Син Людський перебуватиме в могилі три дні й три ночі. ⁴¹ В Судний День люди Ниневії^[ad] встануть проти людей, які живуть сьогодні, і визнають їх винними, бо вони, ниневійці, розкаялися у відповідь на Йонине повчання. А тут є Хтось величніший за Йону. ⁴² В Судний День цариця Півдня^[ae] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось величніший ніж Соломон!»

Про порожню людину

(Лк. 11:24-26)

⁴³ «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку, та не знаходить його. ⁴⁴ І тоді каже: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. Отже, він повертається і знаходить місце своє порожнім, виметеним і прибраним. ⁴⁵ Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу. Це ж саме станеться з поганими людьми, які живуть тепер».

Ісусові учні—Його родина

(Мк. 3:31-35; Лк. 8:19-21)

⁴⁶ Поки Ісус отак промовляв, Його мати й брати прийшли і зупинилися надворі, бажаючи з Ним говорити. ⁴⁷ Хтось сказав Ісусу: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають поговорити з Тобою».

⁴⁸ У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?» ⁴⁹ Тоді Він простяг руку до Своїх учнів, кажучи: «Ось вони: Моя мати і брати Мої! ⁵⁰ Хто виконує волю Мого Отця Небесного, той і є Моїм істинним братом, сестрою і матір’ю!»

Притча про сіяча

(Мк. 4:1-9; Лк. 8:4-8)

13 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера. ² Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. ³ Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти. ⁴ Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. ⁵ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, ⁶ та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. ⁸ Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного. ⁹ Той, хто має вуха, нехай почує!»

Чому Ісус навчав за допомогою притч

(Мк. 4:10-12; Лк. 8:9-10)

¹⁰ Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»

¹¹ У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм—не дано. ¹² Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить. ¹³ Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. ¹⁴ В цих людях справджується пророцтво Ісаї:

¹⁶ Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха—бо чують. ¹⁷ Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».

Пояснення притчі про сіяча

(Мк. 4:13-20; Лк. 8:11-15)

¹⁸ «Послухайте пояснення притчі про сіяча. ¹⁹ Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці. ²⁰ Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. ²¹ Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри. ²² Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів^[af]. ²³ А зерно, що впало на добру землю—це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».

Притча про бур’ян

²⁴ І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі. ²⁵ Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі. ²⁶ Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс. ²⁷ Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?” ²⁸ Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?” ²⁹ „Ні,—відповідає хазяїн,—бо ви при тому вирвете і пшеницю. ³⁰ Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».

Притчі про гірчичне зерно та дріжджі

(Мк. 4:30-34; Лк. 13:18-21)

³¹ Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі. ³² Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».

³³ Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».

^34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:

Пояснення притчі про бур’ян

³⁶ Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».

³⁷ І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно,—то Син Людський. ³⁸ Поле—то світ. Добре зерно—то сини Царства Божого. Бур’ян—то сини лукавого. ³⁹ Ворог, що посіяв його—диявол. Жнива—то кінець світу. Женці—то Ангели. ⁴⁰ Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу. ^41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю. ⁴³ Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».

Притчі про скарб, перлину та невід

⁴⁴ «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.

⁴⁵ Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли. ⁴⁶ Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.

⁴⁷ Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби. ⁴⁸ Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали. ^49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».

⁵¹ Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо». ⁵² І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».

Ісус повертається до Свого рідного міста

(Мк. 6:1-6; Лк. 4:16-30)

^53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його? ⁵⁵ Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів—Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою? ⁵⁶ Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?» ⁵⁷ Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі». ⁵⁸ І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.

Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих

(Мк. 6:14-29; Лк. 9:7-9)

14 На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса. ² Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».

Смерть Іоана Хрестителя

³ Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.

^4-5 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком. ^6-7 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання. ⁸ Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». ⁹ Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини. ¹⁰ Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.

¹¹ Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері. ¹² Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)

¹³ Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст. ¹⁴ Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.

¹⁵ Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі». ¹⁶ Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!» ¹⁷ Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин». ¹⁸ І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».

¹⁹ Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибини, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу. ²⁰ Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. ²¹ А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

Ісус іде по воді

(Мк. 6:45-52; Ін. 6:16-21)

²² Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей. ²³ Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.

²⁴ Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний. ²⁵ Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. ²⁶ Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»

²⁷ Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» ²⁸ На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді». ²⁹ І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса. ³⁰ Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!» ³¹ Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?» ³² А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух. ³³ Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти—істинно Син Божий!»

Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській

(Мк. 6:53-56)

³⁴ Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. ^35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.

Закон Божий—важливіший від правил людських

(Мк. 7:1-23)

15 Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його: ² «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» ³ У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв? ⁴ Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”^(N). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”^(O).

^5-6 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. ^7-8 Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:

¹⁰ Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! ¹¹ Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота,—ось що оскверняє^[ag] її!» ¹² Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» ^13-14 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

¹⁵ На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».

¹⁶ Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? ¹⁷ Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? ¹⁸ А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. ¹⁹ Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. ²⁰ Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки,—це не осквернить її».

Ісус допомагає поганській дитині

(Мк. 7:24-30)

²¹ Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. ²² І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». ²³ Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» ²⁴ У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».

²⁵ Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» ²⁶ І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». ²⁷ Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». ²⁸ На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.

Ісус зцілює хворих та годує голодних

²⁹ Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. ³⁰ Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. ³¹ Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.

Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків

(Мк. 8:1-10)

³² Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». ³³ Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» ³⁴ Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».

³⁵ Ісус звелів людям посідати на землю. ³⁶ Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. ³⁷ Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. ³⁸ І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. ³⁹ Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.