Bible in 90 Days

Народження Ісуса Христа

(Мт. 1:18-25)

2 На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії. ² То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії. ³ Усі люди пішли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста. ⁴ Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків. ⁵ Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у той час вона вже чекала дитину. ^6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

Пастухам являється Ангел Господній

⁸ Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. ⁹ І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. ¹⁰ Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. ¹¹ Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель—Христос Господь. ¹² І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

¹³ Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

¹⁵ Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати». ¹⁶ Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах. ¹⁷ Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину. ¹⁸ І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її. ¹⁹ Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці^[a]. ²⁰ А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили—точнісінько так, як було їм сказано.

Ісус у храмі

²¹ Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі. ^22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»^[b], й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят»^(A).

²⁵ Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним. ²⁶ То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа. ^27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

³³ Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина. ^34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

Пророчиця Анна

^36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу. ³⁸ Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

³⁹ Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет. ⁴⁰ А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

Подорож дванадцятирічного Ісуса до Єрусалиму

⁴¹ Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи. ⁴² Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять. ⁴³ Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те. ⁴⁴ Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів. ⁴⁵ І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

⁴⁶ І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання. ⁴⁷ І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

⁴⁸ Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе». ⁴⁹ А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?»^{[d] 50} Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

⁵¹ Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці. ⁵² Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

Іоан Хреститель готує дорогу Ісусові

(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Ін. 1:19-28)

3 ^1-2 Це було в п’ятнадцятий рік панування цезаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником в Юдеї, Ірод—тетрархом Ґалилеї, а брат його Пилип—тетрархом земель Ітурейських та Трахонитидських, Лисаній—тетрархом Авіліні, а первосвящениками були Анна та Каяфа. Тоді в пустелі Іоанові, синові Захарієвому, було Слово Боже.

^3-4 Він ходив різними землями довкола Йордану, проповідуючи хрещення як символ покаяння для прощення гріхів, як це написано в книзі пророка Ісаї:

⁷ Іоан казав юрбам людей, які виходили, щоб прийняти хрещення від нього: «Виплодки зміїні! Хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається? ⁸ Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. І не треба, виправдовуючись, доводити один одному: „Авраам—наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових. ⁹ Сокира вже занесена, і кожне дерево, що не дає добрих плодів^[e], буде зрубане й кинуте у вогонь». ¹⁰ І люди вигукували: «То що ж нам робити?» ¹¹ У відповідь він казав їм: «Кожен, хто має дві одежини^[f], мусить поділитися з тим, у кого немає жодної. І кожен, хто має їжу, мусить зробити те саме».

¹² Прийшли охреститися й деякі збирачі податків. Вони запитали Іоана: «Вчителю, що нам робити?» ¹³ А він каже: «Не збирайте грошей більше, ніж звелено вам».

¹⁴ І прийшли воїни до нього й спитали: «А нам що робити?» Їм він також відповів: «Ні з кого не беріть гроші силою чи кривдою, будьте вдоволені платнею своєю».

¹⁵ Люди жили в очікуванні, й в душі всі вони прагнули знати, чи не є Іоан Христом. ¹⁶ Та на всі їхні запитання Іоан відповідав: «Я хрещу вас водою, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. ¹⁷ Він очистить Свій тік^[g] і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні». ¹⁸ Так і багатьма іншими словами звертався Іоан до людей, проповідуючи Благовість.

Ув’язнення Іоана Хрестителя

¹⁹ Іоан дорікав тетрархові Іроду за його стосунки з братовою жінкою Іродіадою та й за багато інших лихих вчинків Ірода. ²⁰ А до всього, Ірод ще й кинув Іоана до в’язниці.

Хрещення Ісуса

(Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-11)

^21-22 Коли всі люди хрестилися, й Ісус охрестився та став молитися, раптом розкрилися Небеса і Дух Святий зійшов на Нього в подобі голуба. І голос пролунав з небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».

Родовід Ісуса

(Мт. 1:1-17)

²³ Коли Ісус почав Своє служіння Господу, Йому було близько тридцяти років. Він був Сином (принаймні так вважалося) Йосипа.

Диявол спокушає Ісуса

(Мт. 4:1-11; Мк. 1:12-13)

4 Сповнений Духа Святого, Ісус залишив береги ріки Йордан, і Дух повів Його до пустелі. ² І там протягом сорока днів диявол спокушав Його. Ісус нічого не їв увесь цей час, і коли сорок днів минуло, Він був дуже голодним. ³ Диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменю перетворитися на хліб». ⁴ На те Ісус відповів: «У Святому Писанні сказано: „Не хлібом одним живе людина”».^(C)

⁵ Тоді диявол підхопив Його й за одну мить показав усі царства світу. ⁶ І мовив він: «Я віддам Тобі всю владу й славу цих царств, тому що це було дано мені, і я можу віддати їх тому, кому побажаю. ⁷ Тож якщо поклонишся мені, все це буде Твоїм». ⁸ У відповідь Ісус промовив: «У Святому Писанні сказано: „Поклоняйся Господу Богу своєму і служи лише Йому”».^(D)

⁹ Після того диявол переніс Його до Єрусалиму, поставив на найвище місце храму й сказав: «Якщо Ти Син Божий, кинься додолу, ¹⁰ адже у Святому Писанні сказано:

¹² Ісус відповів йому: «Але у Святому Писанні також говориться й інше: „Не спокушай Господа Бога свого”»^(G).

¹³ Коли диявол закінчив спокушати Ісуса, він залишив Його до більш сприятливих часів.

Ісус проповідує в Ґалилеї

(Мт. 4:12-17; Мк. 1:14-15)

¹⁴ Ісус повернувся до Ґалилеї могутній Духом Святим, і чутки про Нього пішли по всіх околицях. ¹⁵ Він навчав по синагогах, і всі люди хвалили Його.

Ісус повертається до Свого рідного міста

(Мт. 13:53-58; Мк. 6:1-6)

^16-17 Потім Ісус подався до Свого рідного міста—Назарета. І в суботу, за Своїм звичаєм, Христос пішов до синагоги. Коли Він підвівся, щоб читати, Йому подали книгу пророка Ісаї. Ісус розкрив книгу і знайшов місце, де було написано:

²⁰ Згорнувши книгу, Він віддав її служці й сів. Очі всіх присутніх у синагозі були звернені на Нього. ²¹ Тож Він почав говорити: «Сьогодні збулися ці слова зі Святого Писання, поки ви слухали Мене». ²² І всі добре говорили про Христа, і були вражені чудовими словами, що мовив Він. Вони казали: «Чи ж Він не син Йосипа?»

²³ Ісус сказав їм: «Зрозуміло, ви повторите Мені відомий вислів: „Лікарю, зцілися сам”. Ми чули, що Ти робив у Капернаумі, зроби те саме тут, у Своєму рідному місті». ²⁴ І Він додав: «Правду кажу вам: пророка не приймають тільки в його рідному місті. ²⁵ Правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі в часи Іллі, коли небо зімкнулося на три роки й шість місяців, і великий голод напав на всю землю. ²⁶ Та Бог не послав Іллю до жодної з них, окрім тієї, яка мешкала в Сарепті Сидонській.

²⁷ Багато було прокажених в Ізраїлі в часи пророка Єлисея, та жоден з них не був очищений, крім Наамана сиріянина»^[h].

²⁸ І всі присутні в синагозі були розгнівані, почувши ті слова. ²⁹ Вони підхопилися й вигнали Ісуса з міста, й відвели Його аж на край гори, на якій стояло їхнє місто, щоби скинути зі скелі. ³⁰ Але Він пройшов крізь натовп і подався геть.

Зцілення біснуватого в Капернаумі

(Мк. 1:21-28)

³¹ Ісус прийшов до Ґалилейського міста Капернаума, і наступної суботи навчав людей, котрі зібралися там. ³² Вони були вражені тією наукою, бо за словом Його відчувалася влада. ³³ Був у синагозі чоловік, одержимий злим духом. Раптом він несамовито закричав: ³⁴ «Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти—Божий Святий!»

³⁵ Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього!»

Тут нечистий кинув чоловіка перед людьми на землю й, не заподіявши ніякої шкоди, вийшов з нього. ³⁶ Подив охопив усіх присутніх, і вони заговорили поміж собою: «Що ж це за вчення таке? Владно наказує Він нечистим, і ті виходять з людини». ³⁷ Чутка про Нього розійшлися по всіх околицях.

Зцілення Петрової тещі

(Мт. 8:14-17; Мк. 1:29-34)

³⁸ Ісус залишив синагогу й попрямував до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй. ³⁹ Ставши над жінкою, Він наказав лихоманці залишити її, й хвороба вийшла геть. Та підвелася й почала прислуговувати їм.

⁴⁰ Після заходу сонця до Нього привели багатьох хворих на різні недуги. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх. ⁴¹ І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти—Син Божий!» Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він—Христос.

Ісус вирушає в інші міста

(Мк. 1:35-39)

⁴² Як настав день, Ісус залишив оселю й пішов у безлюдне місце, але люди шукали й знайшли Його, бо хотіли перешкодити Йому покинути їх. ⁴³ Та Він сказав їм: «Я мушу повідомити Добру Звістку про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене й було послано». ⁴⁴ І Він далі проповідував по синагогах Юдеї.

Ісус обирає перших учнів

(Мт. 4:18-22; Мк. 1:16-20)

5 ^1-2 Сталося так, що коли Ісус стояв біля Ґенісаретського озера^[i], навколо Нього зібралися люди й слухали Слово Боже. Ісус побачив два човни на березі озера. З них якраз зійшли рибалки й мили свої сіті. ³ Ісус увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, й попросив господаря трохи відплисти від берега. А сам сів і почав з човна навчати натовп, який стояв біля води.

⁴ Скінчивши говорити, Ісус сказав Симонові: «Відпливи на глибину, закинь сіті, та зловиш багато риби». ⁵ Симон відповів: «Учителю, ми тяжко трудилися цілу ніч і нічого не зловили, але якщо Ти так кажеш, я закину сіті».

⁶ Зробивши так, вони зловили дуже багато риби, аж сіті почали рватися. ⁷ То гукнули вони товаришів на іншому човні, щоб ті допомогли їм. Ті підпливли, й обидва човни так наповнилися рибою, що мало не почали тонути. ⁸ Побачивши це, Симон-Петро припав до Ісусових колін і вигукнув: «Залиши мене, Господи, бо я чоловік грішний!» ⁹ Петро казав так, бо, як і всі інші, хто були з ним, він був приголомшений такою рибальською здобиччю. ¹⁰ Так само вражені були й Симонові товариші Яків та Іоан, Зеведеєві сини. То Ісус сказав Симонові: «Не бійся. Відтепер ти ловитимеш душі людські!»

¹¹ Вони повитягали човни на берег, все полишили й пішли за Ісусом.

Зцілення прокаженого

(Мт. 8:1-4; Мк. 1:40-45)

¹² Якось перебував Ісус в місті, де мешкав один чоловік, вкритий проказою. Коли він побачив Ісуса, то, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». ¹³ Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим. ¹⁴ Тоді Ісус наказав чоловікові: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику^[j], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».

¹⁵ Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх. ¹⁶ Однак Він часто усамітнювався в безлюдних місцях й молився.

Зцілення паралізованого

(Мт. 9:1-8; Мк. 2:1-12)

¹⁷ Сталося так, що одного разу, коли Ісус проповідував людям слово Своє, перед Ним також сиділи фарисеї й вчителі Закону, які посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також із Єрусалиму. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей.

¹⁸ Кілька чоловіків принесли до Ісуса паралізованого, який лежав у ліжку й намагалися пронести його і покласти перед Ним. ¹⁹ Але пробитися крізь натовп вони не змогли, тож, розібравши дах будинку, де був Ісус, спустили хворого на його ліжку посеред натовпу перед Ним. ²⁰ Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!»

²¹ На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»

²² Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте? ²³ Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?” ²⁴ Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!»

²⁵ Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога. ²⁶ Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!»

Покликання Левія (Матвія)

(Мт. 9:9-13; Мк. 2:13-17)

²⁷ Ісус пішов звідти й згодом побачив чоловіка на ім’я Левій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» ²⁸ Тож Левій полишив усе і вирушив за Ним.

²⁹ У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей. ³⁰ А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?» ³¹ На це їм Ісус відповів: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. ³² Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».

Про піст

(Мт. 9:14-17; Мк. 2:18-22)

³³ Вони сказали Ісусові: «Іоанові послідовники й прибічники фарисеїв часто постяться й моляться, а Твої учні їдять і п’ють». ³⁴ Ісус сказав їм: «Чи змусите ви поститися друзів нареченого на весіллі, поки молодий ще з ними? ³⁵ Та прийде час, коли молодого заберуть від них, тоді вони й почнуть поститися».

³⁶ Тоді ж Ісус розповів їм притчу: «Ніхто не відриває латку від нового одягу, щоби пришити на старий. Якщо так зробити, то й нову одежину порвеш, і до старої не припасується латка від нової. ³⁷ Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи. Якщо так зробити, нове вино розірве міхи й розіллється, а міхи зіпсуються. ³⁸ Молоде вино треба наливати в нові міхи. ³⁹ Ніхто не схоче після старого вина пити молоде, бо скаже: „Старе вино краще”».

Син Людський—Господь суботи

(Мт. 12:1-8; Мк. 2:23-28)

6 Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем, а учні по дорозі почали зривати колоски, та, розлущуючи їх між пальцями, їли зерно. ² Дехто з фарисеїв запитав: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» ³ У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? ⁴ Він зайшов до Божого дому і з’їв священні хліби, що були наготовані Богові, ще й дав тим, хто був з ним, хоч ті підношення, за Законом Мойсея, ніхто не міг їсти, крім священиків». ⁵ Й Ісус додав: «Син Людський—Господь і над суботою».

Зцілення сухорукого в суботу

(Мт. 12:9-14; Мк. 3:1-6)

⁶ Якось іншої суботи Ісус прийшов до синагоги й навчав там. Серед присутніх був чоловік із усохлою рукою. ⁷ Книжники й фарисеї уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він зціляє того чоловіка в суботу.

⁸ Ісусові були відомі їхні думки, але Він сказав сухорукому: «Підведися й стань перед усіма!» І чоловік підвівся й став там. ⁹ Тоді Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Я вас питаю: чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Рятувати життя, чи вбивати?» ¹⁰ Ісус обвів їх поглядом і сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» Той простягнув руку, й вона зцілилася. ¹¹ Фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж собою, що б таке заподіяти Ісусові.

Ісус обирає дванадцять апостолів

(Мт. 10:1-4; Мк. 3:13-19)

¹² Кількома днями пізніше, Ісус подався на гору помолитися. Цілу ніч Він провів у молитвах до Бога. ¹³ Коли настав день, Він покликав Своїх учнів і обрав з-поміж них дванадцятьох і назвав апостолами Своїми. ^14-16 Це були

Ісус навчає та зціляє людей

(Мт. 4:23-25; 5:1-12)

¹⁷ Ісус разом із апостолами зійшов з гори й зупинився в долині, де стояв великий натовп Його учнів і дуже багато людей з усієї Юдеї, з Єрусалиму, з узбережжя поблизу Тира і Сидона. ¹⁸ Вони зійшлися, щоб послухати Його, а також щоб зцілитися від хвороб. І ті, хто страждав від нечистих духів, були зцілені. ¹⁹ І всі в натовпі намагалися торкнутися Ісуса, бо з Нього йшла сила, яка зціляла всіх їх.

²⁰ Поглянувши на своїх послідовників, Ісус сказав:

²² Благословенні ви, коли вас ненавидять, ображають і відлучають, й визнають ваше ім’я злим за вашу вірність Синові Людському. ²³ Радійте того дня, веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Бо від предків цих людей так само діставалося й пророкам.

²⁶ Горе вам, про кого всі добре говорять, так їхні предки вихваляли лжепророків».

Любіть ворогів ваших

(Мт. 5:38-48; 7:12)

²⁷ «До вас Я звертаюся, до тих, хто слухає Мене: „Любіть ворогів своїх. Даруйте добро тим, хто ненавидить вас. ²⁸ Благословляйте тих, хто проклинає вас. Моліться за тих, хто кривду вам чинить. ²⁹ Якщо хтось вдарить вас по одній щоці, підставте йому і другу. Якщо хтось знімає з вас плащ, хай візьме й сорочку. ³⁰ Коли хтось у вас просить, то дайте йому, а якщо хтось візьме те, що належить вам, не вимагайте повернути. ³¹ Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. ³² Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх самих. ³³ І якщо ви чините добро тільки тим, хто добрий до вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники так роблять. ³⁴ І якщо ви даєте в борг тим, від кого сподіваєтесь одержати, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники дають у борг іншим грішникам, щоб їм згодом повернули те ж саме. ³⁵ Ні, любіть своїх ворогів і робіть добро їм, і в борг давайте, не розраховуючи на повернення. Отоді ви матимете велику винагороду і будете дітьми Всевишнього. Він милостивий до невдячних і злих людей. ³⁶ Будьте ж і ви милосердні, як Отець ваш милосердний”».

Не судіть ближнього

(Мт. 7:1-5)

³⁷ «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Не звинувачуйте, то й вас не звинуватять. Прощайте іншим, то й вам проститься. ³⁸ Давайте, то й вам воздасться мірою доброю, такою, що й не втримаєте ви усього. Бог буде з вами щедрим, якщо ви будете щедрими до інших».

³⁹ Ісус також розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий бути поводирем для іншого сліпого? Чи не впадуть обидва в яму? ⁴⁰ Учень—не важливіший за вчителя свого, але кожен, хто удосконалиться, буде як вчитель його.

⁴¹ Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? ⁴² Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”,—коли маєте колоду у власному оці? Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока».

Дерево впізнають по його плодах

(Мт. 7:17-20; 12:34-35)

⁴³ «Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. ⁴⁴ Дерева розрізняють за плодами їхніми: бо не ростуть фіґи в будяках, а виноград на терновому кущі. ⁴⁵ Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце».

Не будуйте на піску

(Мт. 7:24-27)

⁴⁶ «Чому ви звертаєтеся до Мене: „Господи, Ти—Господь наш”,—але не робите того, про що Я кажу? ⁴⁷ На кого схожа людина, яка приходить до Мене, слухає слова Мої й виконує їх? ⁴⁸ Вона схожа на чоловіка, який, зводячи будинок, вирив глибоко і заклав міцний фундамент на камені. І коли настала повінь, і води ринули на будівлю, то вони не змогли зрушити той дім, бо збудовано його як слід.

⁴⁹ Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, схожий на чоловіка, який звів будинок свій без фундаменту. Коли настала повінь й води хлинули на той дім, він миттю повалився і був геть зруйнований».

Зцілення слуги сотника

(Мт. 8:5-13; Ін. 4:43-54)

7 Коли Ісус закінчив навчати людей, Він пішов до Капернаума. ² У тому місті знаходився римський сотник, у якого так тяжко захворів слуга, котрий вже був при смерті. Сотникові той слуга був дуже дорогий. ³ Почувши про Ісуса, він послав до Нього кількох юдейських старійшин, аби ті попросили Ісуса прийти й врятувати життя слуги. ^4-5 Прийшовши, старійшини почали благати Ісуса: «Він заслуговує, щоб Ти зробив це для нього, бо він любить народ наші, навіть, збудував для нас синагогу».

⁶ Тож Ісус пішов з ними. Та коли Він уже підходив до дому сотника, той послав своїх друзів назустріч, щоб ті передали Ісусові його слова: «Господи! Не завдавай Собі клопоту заради мене, бо я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі. ⁷ Через це я й не наважився сам прийти до Тебе, але лише накажи, й слуга мій одужає. ⁸ Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».

⁹ Почувши ці слова, Ісус був дуже вражений. Він повернувся до натовпу, який слідував за Ним, й сказав: «Кажу Я вам, такої великої віри Я не зустрічав навіть у людей Ізраїлю». ¹⁰ І коли ті, кого було послано, повернулися до оселі сотника, то побачили, що слуга цілком одужав.

Ісус повертає мертвого до життя

¹¹ Невдовзі по тому Ісус прийшов до міста Наїна. З Ним мандрували Його учні й великий натовп. ¹² Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й вдови. Чимало мешканців міста йшло за нею.

¹³ І побачивши її, Господь наповнився співчуттям до неї і сказав: «Не плач». ¹⁴ Він підійшов і торкнувся до нош. Люди, які несли їх, зупинилися. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі: „Встань!”» ¹⁵ І мертвий підвівся й заговорив. Так Ісус повернув матері сина.

¹⁶ Усіх присутніх охопив страх, але вони славили Бога зі словами: «Великий пророк з’явився поміж нас!» І ще: «Бог прийшов допомогти своєму народові!» ¹⁷ Ця звістка про Ісуса поширилася по всій Юдеї та навколишніх краях.

Посланці від Іоана Хрестителя

(Мт. 11:2-19)

^18-19 Учні Іоана прийшли до нього й розповіли йому про всі ці події. Тоді Іоан покликав двох із них і послав їх до Господа запитати: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на іншого?» ²⁰ І прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іоан Хреститель послав нас запитати Тебе: „Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?”»

²¹ У той час Ісус зцілив багатьох людей від хвороб і мук, вигнав нечистих духів з одержимих, а багатьом сліпим повернув зір. ²² То ж Він відповів Іоановим посланцям: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. ²³ Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».

Ісусове свідчення про Іоана

²⁴ Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?^{[k] 25} Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, знаходяться у царських палацах. ²⁶ Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! ²⁷ Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:

²⁸ Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана; але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього».

²⁹ І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням. ³⁰ Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе.

³¹ «З ким можна порівняти це покоління людей? На кого вони подібні? ³² Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного:

³³ Бо коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв хліба й не пив вина, ви казали: „Він одержимий нечистим”. ³⁴ Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть, як інші, і п’є вино, ви кажете: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” ³⁵ Та мудрість виявляється у вчинках»^[l].

Намащення Ісуса запашною олією

³⁶ Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом.

³⁷ Була в тому місті одна жінка, про яку усі знали, що вона грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами. ³⁸ Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами. ³⁹ Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк^[m], Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця».

⁴⁰ У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю».

⁴¹ І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували ґендляреві. Один із них був винен п’ятсот динарів, а другий—п’ятдесят. ⁴² Оскільки сплатити вони не могли, ґендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?» ⁴³ Симон відповів: «Я вважаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію».

⁴⁴ І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити ноги, а вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям. ⁴⁵ Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов. ⁴⁶ Ти не помазав голову Мою оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами. ⁴⁷ Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи прощені. Це засвідчено її великою любов’ю. А той, кому прощено мало, і любить мало».

⁴⁸ А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені». ⁴⁹ Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?» ⁵⁰ А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».

Супутники Ісуса

8 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним. ^2-3 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-17; Мк. 4:1-12)

⁴ Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу: ⁵ «Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його. ⁶ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. ⁸ А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».

Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

⁹ Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. ¹⁰ Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб

Пояснення притчі про сіяча

(Мт. 13:18-23; Мк. 4:13-20)

¹¹ «Ось вам пояснення притчі: зерно—то Слово Боже. ¹² Зерно, що впало при дорозі—це ті, хто чує Слово, але з’являється диявол і віднімає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння. ¹³ Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його, але не мають міцного коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони відвертаються від Господа. ¹⁴ Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші радощі життя душать Слово, і воно не дає плодів^[n]. ¹⁵ А зерно, що впало на добру землю—це люди з добрими й чесними серцями, які чують Слово й підкоряються йому. Тож наполегливістю своєю вони приносять щедрий врожай».

Не приховуйте світла

(Мк. 4:21-25)

¹⁶ «Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло. ¹⁷ Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, щоб не вийшло на чисту воду.

¹⁸ Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, який, як йому здається, йому належить».

Ісусові учні—Його родина

(Мт. 12:46-50; Мк. 3:31-35)

¹⁹ Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп. ²⁰ Ісусові сказали: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають бачити Тебе».

²¹ У відповідь Ісус сказав: «Моя мати і брати—це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».

Ісус вгамовує бурю

(Мт. 8:23-27; Мк. 4:35-41)

²² Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» І вони вирушили. ²³ Поки вони пливли, Ісус заснув, а на озеро налетів штормовий вітер. Човен почав наповнюватися водою. ²⁴ Учні розбудили Ісуса зі словами: «Господи, Господи, ми гинемо!» Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям вгамуватися. Вітер вщух, і на озері запала тиша.

²⁵ А Ісус звернувся до Своїх учнів: «Де ваша віра?» Та вони були налякані й збентежені, й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

Зцілення біснуватого

(Мт. 8:28-34; Мк. 5:1-20)

²⁶ І припливли вони до землі Ґерасинської^[o], що на протилежному березі озера від Ґалилеї. ²⁷ Тільки-но Ісус зійшов з човна, як один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистим духом. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а жив серед гробниць.

²⁸ Побачивши Ісуса, одержимий упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене». ²⁹ Ісус звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Нечистий часто хапав його, та коли це траплялося, то доводилося заковувати його в кайдани та ланцюги й тримати під вартою. Та щоразу він рвав ланцюги й трощив кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця.

³⁰ Тож Ісус запитав його: «Як тебе звати?» І той відповів: «Легіон»^[p],—бо багато бісів вселилося в того чоловіка. ³¹ Вони благали Ісуса не виганяти їх у безодню^[q]. ³² Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. Тож біси благали Ісуса дозволити їм переселитися у свиней, й Ісус їм дозволив.

³³ Тож нечисті духи залишили чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.

³⁴ Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. ³⁵ І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого біля Його ніг одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися. ³⁶ Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений. ³⁷ То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх.

Тоді Він увійшов у човен, щоб повернутися до Ґалилеї, ³⁸ а чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса узяти його з Собою. Та Ісус відіслав його зі словами: ³⁹ «Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мт. 9:18-26; Мк. 5:21-43)

⁴⁰ Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його. ^41-42 Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

⁴³ У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів,^[r] та ніхто з них не зміг допомогти їй. ⁴⁴ Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася.

⁴⁵ Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусібіч напирає на Тебе і тисне». ⁴⁶ Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене». ⁴⁷ Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала. ⁴⁸ Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром».

⁴⁹ Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» ⁵⁰ Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає».

⁵¹ Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини. ⁵² Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить». ⁵³ Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

⁵⁴ Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!» ⁵⁵ Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча. ⁵⁶ Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.

Ісус виряджає Своїх апостолів

(Мт. 10:5-15; Мк. 6:7-13)

9 Ісус покликав дванадцять апостолів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти хворих. ² Він почав надсилати їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих. ³ І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані запасної одежини. ⁴ І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто. ⁵ Там, де люди будуть негостинні до вас, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших^[s], як попередження проти тих людей».

⁶ Тож апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й усюди зціляючи людей.

Ірод хоче бачити Ісуса

(Мт. 14:1-12; Мк. 6:14-29)

⁷ Цар Ірод, почувши про все, що діється, збентежився, бо дехто казав, що це Іоан повстав із мертвих. ⁸ Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». ⁹ Та Ірод сказав: «Я відтяв голову Іоанові. То хто ж це Такий, про Кого я стільки всякого чую?» Він увесь час прагнув побачити Ісуса.

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мт. 14:13-21; Мк. 6:30-44; Ін. 6:1-14)

¹⁰ Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди. ¹¹ Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Прийнявши їх, Ісус розповідав їм про Царство Боже, а також зцілював хворих.

¹² Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, тож відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах, щоб знайти їжу та нічний притулок». ¹³ Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» Вони кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин. Хіба Ти бажаєш, щоб ми пішли й придбали якоїсь їжі для цих людей? Але ж тут занадто багато народу!» ¹⁴ (З ними йшло близько п’яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п’ятдесят чоловік». ¹⁵ Вони послухалися й усіх посадили на землю. ¹⁶ Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Потім Він розломив хліби і розділив рибу, й роздав Своїм учням, щоб вони нагодували народ. ¹⁷ Всі люди поїли, і наїлися, потім ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.

Петро називає Ісуса Христом

(Мт. 16:13-19; Мк. 8:27-29)

¹⁸ Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди—хто Я?» ¹⁹ Вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає Тебе одним із пророків минулого, який воскрес та повернувся у світ». ²⁰ Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро:

«Ти—Христос, Який прийшов від Бога».

Христос говорить про Свою смерть

(Мт. 16:21-28; Мк. 8:31—9:1)

^21-22 Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили, Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».

²³ І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе^[t], узяти на себе свій щоденний хрест і рушати за Мною. ²⁴ Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. ²⁵ Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою?

²⁶ Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його^[u], коли явиться, у Своїй славі й славі Свого Батька та святих Ангелів. ²⁷ Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже».

Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю

(Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8)

²⁸ Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. ²⁹ І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. ³⁰ Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. ³¹ Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.

³² Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. ³³ І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).

³⁴ Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. ³⁵ Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син—Мій Обранець. Слухайтеся Його!»

³⁶ Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.

Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом

(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)

³⁷ Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. ³⁸ Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! ³⁹ Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. ⁴⁰ Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».

⁴¹ І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». ⁴² Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.

⁴³ Усі присутні були враженні міццю Божою.

Ісус говорить про Свою смерть

(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)

Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: ⁴⁴ «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». ⁴⁵ Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мт. 18:1-5; Мк. 9:33-37)

⁴⁶ Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. ^47-48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим».

Хто не проти нас, той з нами

(Мк. 9:38-40)

⁴⁹ А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».

⁵⁰ Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас—той за вас».

Самаритяни не приймають Ісуса

⁵¹ Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму. ⁵² Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу. ⁵³ Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.

⁵⁴ Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?]^[v]»

⁵⁵ Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите? ⁵⁶ Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх»]^[w]. І вони вирушили до іншого міста.

Хто може бути Ісусовим учнем

(Мт. 8:19-22)

⁵⁷ По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов». ⁵⁸ Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».

⁵⁹ Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». ⁶⁰ Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже».

⁶¹ Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми». ⁶² Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад,—не гідні Царства Божого».