Bible in 90 Days

Бог покарає інші народи

⁴ Ось що говорить Господь мій Бог: «Паси овець, призначених на забій». ⁵ Ті, хто купує їх, ріже безкарно і каже: «Благословен Господь, бо я розбагатів». Їхні пастухи співчуття до них не мають. ⁶ Тож більше не матиму Я співчуття до тих, хто мешкає у краї. Так говорить Господь: «Я видам кожного з них до рук сусіди і його царя. Вони спустошать землю, та Я не визволю народ із рук їхніх.

⁷ Виходить, Я випасав овець, призначених на заріз, овець, що належали торговцям. Тож взяв Я собі дві палиці, одну назвав Ласка, а другу—Згода, і випасав овець. ⁸ Я здихався трьох пастухів за один місяць. Бо урвався Мій терпець, і вони теж відчули до Мене огиду». ⁹ І Я сказав: «Я не пастиму вас. Хай та, що вмирає, помре, а та, що має загинути, загине, жінки, що лишаються, хай пожеруть плоть одне одного. ¹⁰ Тож узяв Я Свою палицю Ласка і зламав навпіл, щоб показати, що ламаю Я Мій Заповіт, укладений з усіма народами. ¹¹ І того ж дня був він зламаний. І торгівці вівцями, що спостерігали за Мною, зрозуміли, що то було слово Господа».

¹² І сказав Я їм: «Якщо це правильно в ваших очах, дайте мені платню мою, а якщо ні, не платіть». І вони сплатили Мені тридцять срібняків. ¹³ Тоді Господь сказав мені: «Поклади до скарбниці ту „велику ціну”^[b], в яку вони оцінили Мене». Тож узяв я тридцять срібняків і поклав їх у храмі Господа в скарбницю. ¹⁴ Тоді я поламав свою другу палицю—палицю Згоди, щоб показати, що я розриваю братерство між Юдеєю та Ізраїлем.

¹⁵ І Господь сказав мені: «Знову візьми знаряддя пастуха дурного. ¹⁶ Бо ось Я поставлю над краєм пастуха, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодих, не лікуватиме поранених, не годуватиме здорових. Але усі вгодовані будуть пожерті—лише ратиці залишаться».

З’ява про народи довкола Юдеї

12 Сумне пророцтво Господа про Ізраїль, Того, Хто створив небеса, Хто заснував землю, Хто вселив дух у людину. Господь говорить: ² «Я оберну Єрусалим на чашу отрути для всіх навколишніх народів. Вони нападуть на Юдею, тож під час облоги Єрусалим попаде у пастку. ³ Того дня зроблю Я Єрусалим тяжким каменем для всіх народів. І всіх, хто намагатиметься зрушити його, буде тяжко вражено. І зберуться разом усі народи землі проти нього. ⁴ Того дня Я вражу кожного коня переляком, а його вершника панікою вдарю. Я пильнуватиму за домом Юди і кожного коня усіх народів осліплю. ⁵ Тоді старійшини Юдеї скажуть у серці: „Сила мешканців Єрусалима в Господі, Всемогутньому Богові їхньому”. ⁶ Того дня покладу Я старійшин Юдеї, мов жаровню, на купу хмизу, будуть вони мов смолоскип на снопі. Вони пожеруть усі навколишні народи праворуч і ліворуч, а Єрусалим знову житиме безпечно на своєму місці, в Єрусалимі».

⁷ Першими Господь врятує намети Юдеї, щоб слава дому Давида і мешканців Єрусалима не перевершила славу Юдеї. ⁸ Того дня Господь захистить мешканців Єрусалима, і той серед них, хто спотикався, того дня буде, стане великим воїном, немов Давид, а дім Давидів буде, мов богів зібрання, мов Посланець Господній йде перед ними.

⁹ Того дня Я заходжусь нищити всі народи, що виходять проти Єрусалима. ¹⁰ Я виллю на дім Давида й мешканців Єрусалима дух ласки й молитви, і вони дивитимуться на Мене як на Того, Кого вони простромили, і тужитимуть за Ним як за єдиним сином, гірко побиватимуться, як за первістком. ¹¹ Того дня в Єрусалимі здійметься велике голосіння, як голосіння за Хадад-Риммоном^[c] у долині Меґіддо. ¹² Голоситиме земля, кожна родина окремо, рід дому Давида сам і жінки їхні самі, рід дому Натана сам по собі, й жінки їхні окремо, ¹³ рід дому Левія окремо, і жінки їхні окремо, рід Сімеона окремо й жінки їхні окремо. ¹⁴ Всі роди, що лишилися, кожна родина окремо і жінки їхні лементуватимуть окремо.

Не буде більше лжепророків

13 Того дня відкриється джерело дому Давида і мешканцям Єрусалима для очищення від гріха й нечистоти.

² «Того дня,—Господь Всемогутній говорить,—Я викоріню імена бовванів з краю, і більше не згадуватимуть їх. Я викоріню як пророків, так і дух нечистоти з цього краю. ³ А якщо хтось усе ще пророкує, тоді батько й мати, що породили його, скажуть: „Не жити тобі, бо брешеш іменем Господа”. Тож батько й мати, що породили його, проштрикнуть його, коли пророкуватиме. ⁴ Того дня кожен пророк засоромиться розповідати людям про те, що бачив у з’явах. І більше вони не вдягатимуть волосяницю заради обдурювання, які вони видають за пророцтва. ⁵ І кожен мовить: „Я не пророк. Я селянин, бо батракував із малку”. ⁶ І якщо хтось його спитає: „Що то за рани в тебе на руках?”—Він відповість: „Мене поранено було в домі друзів моїх”».

День суду

14 Надходить день Господній, і здобич буде поділено між тебе. ² Я зберу всі народи разом до Єрусалима, щоб воювати проти нього. Місто буде здобуто, будинки пограбовано, жінок зґвалтовано. Половина міста в неволю піде, але решту людей не буде викорінено з міста. ³ Тоді виступить Господь і воюватиме проти тих народів, як воював Він раніше. ⁴ Того дня стоятиме Він на Оливній горі, навпроти Єрусалима—на сході. І гора Оливна розколеться навпіл зі сходу на захід і стане величезна долина. Половина гори зсунеться на північ, а друга на південь. ⁵ І втечете ви долиною між горами Моїми, бо долина між горами сягатиме аж Азалу^[d]. Ви втікатимете, як утікали від землетрусу під час царювання Уззії, царя юдейського. Тоді прийде Господь Бог мій і всі святі з Тобою.

^6-7 То буде особливий день, коли не буде ані світла, ані холоду, ані морозу. Тільки Господь знає як, але в той день не буде ані дня, ані ночі, бо світло буде навіть увечері. ⁸ Того дня жива вода потече з Єрусалима. Половина її потече на схід, а друга—до Середземного моря на заході. Так буде влітку і взимку. ⁹ І Господь царюватиме на всієї землі. Того дня Господь буде Богом єдиним, єдиним іменем, якому будуть поклонятимуться люди. ¹⁰ І весь край від Ґеви до Риммона, на південь від Єрусалима, стане мов Арава^[e]. Він підніметься і лишиться на своєму місці від брами Веніаминової до краю Першої брами (Кутової брами), і від вежі Гананел до царських винодавилень. ¹¹ І житимуть у ньому люди, й ніколи більше зруйнуєтеся його ворог, і Єрусалим житиме безпечно.

¹² І буде чума, якою Господь вразить усі народи, які воювали проти Єрусалима. Він віддасть тіла їхні гниттю, ще як вони стоятимуть на ногах. Очі їхні гнитимуть в зіницях, і язик їхній гнитиме в роті. ¹³ Того дня Господь спричинить страшний розпач серед них. Вони хапатимуть одне одного за руку, намагаючись убити одне одного. ¹⁴ Навіть Юдея воюватиме проти Єрусалима, навіть коли армії інших народів оточуватимуть місто. Після битви залишаться гори золота, срібла і багатого вбрання.

¹⁵ Така ж чума вразить коней і мулів, верблюдів і віслюків. Справді кожну тварину в таборах вразить та чума. ¹⁶ І всі, хто лишиться з усіх народів, які виступлять проти Єрусалима, щороку приходитимуть поклонятися Царю, Господу Всемогутньому, і святкуватимуть Свято Кущів. ¹⁷ Коли ж якесь із племен на землі не піде до Єрусалима, щоб вклонитися Царю, Господу Всемогутньому, то не проллється на них дощ. ¹⁸ Коли ж плем’я Єгипту не підніметься й не прийде до Єрусалима, то чума, якою Господь вражає народи, що не приходять відзначати Свято Кущів, напевне впаде на них. ¹⁹ Це буде кара Єгипту і кара всім народам, що не приходять відзначати Свято Кущів.

²⁰ Того дня на дзвіночках у коней написано буде: «Святиня для Господа». І казани в храмі Господньому так само вважатимуться святими, як чаші перед вівтарем. ²¹ Кожен казан в Єрусалимі та в Юдеї буде посвячено Господу Всемогутньому. І всі, хто жертвуватиме, прийдуть до храму, варитимуть у них пожертви. І більше ніколи в храмі Господа Всемогутнього не буде ханаанців^[f].

1 Слово Господа Ізраїлю через Малахію^[g].

Бог любить Ізраїль

² Господь говорить: «Я полюбив вас, а ви питаєте: „Де ж доказ любові цієї?” Хіба Ісав не брат Якову? Однак Я прийняв^[h] Якова, ³ Ісава ж відринув^[i]. Я спустошив гори його^[j], і спадщину його зробив притулком для шакалів пустельних».

⁴ Едом може сказати: «Нас розбито, але ми повернемося й відбудуємо руїни». Та ось що Господь Всемогутній говорить: «Вони можуть відбудувати, але Я знову їх повалю. І будуть звати їх Землею Нечестивців, народом, на який Господь розгнівався навіки». ⁵ Ви побачите це на власні очі й мовите: «Господь—Великий і поза межами Ізраїлю».

Люди не поважають Бога

⁶ «Син шанує батька свого, а слуга—господаря свого. Та якщо Я батько, то де пошана до Мене? А якщо Я господар, де той, хто поважає Мене? Я, Господь Всемогутній, промовляю до вас, священики, що зневажаєте ім’я Моє. Ви питаєте „Чим ми зневажили ім’я Твоє?” ⁷ Тим, що кладете на Мій вівтар опоганену їжу. Ви питаєте: „Чим ми опоганили її?” Коли кажете ви: „Стіл (вівтар) Господа не вартий шани”. ⁸ Коли приводите сліпу тварину в жертву, хіба це не гріх? Коли приводите кульгаву чи хвору тварину в жертву, хіба це не гріх? Приведи її до правителя свого. Чи задоволений він буде тобою? Чи прийме він тебе ласкаво?»—питає Господь Всемогутній.

⁹ «А тепер благайте Бога, щоб виявив до нас ласку Свою. Якщо ви таке чините, чи буде Він втішений хоч кимось із вас?—Так говорить Господь Всемогутній.— ¹⁰ Звичайно, деякі з ваших священиків можуть зачинити двері храму, та розпалити жертовний вогонь! Я не маю втіхи від вас». Так говорить Господь Всемогутній: «Жоден дарунок із ваших рук Мені не милий. ¹¹ Бо велике ім’я Моє серед народів: від сходу сонця до Його осідку. Повсюдно на честь імені Мого спалюється запашне куріння і приноситься чиста пожертва, бо ім’я Моє—велике поміж народами». Так говорить Господь Всемогутній.

¹² Ви ж поганите це, кажучи: «Стіл Господа опоганений: і плоди, і їжа на ньому опоганені. ¹³ І вам не подобається їжа з цього столу. Ви відчуваєте запах її, та відмовляєтесь її вживати, говорячи: „Яка нудота!” Так говорить Господь Всемогутній: „Ви приносите грабоване або кульгаве, або хворе—ось що приносите ви в пожертву. Я не прийму ті нечисті підношення, що виходили з рук ваших”». Так Господь говорить.

¹⁴ «Горе тому шахраєві, хто має у череді своїй самця й клянеться віддати його, а в жертву Господу приносить калічену тварину, бо Я Цар Великий (вам слід поважати Мене),—говорить Всемогутній Господь,—бо ім’я Моє повагається поміж народами».

Правила для священиків

2 «Тож тепер, священики, попередження для вас: „Поважайте Мене!” ² Якщо ви не будете слухати й не приймете серцем необхідність славити Ім’я Моє,—говорить Господь Всемогутній,—тоді Я нашлю прокляття на вас, Я прокляну благословення ваші. Так, Я наслав на них лиха численні, бо ви не прийняли цього до серця».

³ «Справді, Я засуджу нащадків ваших і розмажу послід по обличчях ваших, нечистоти від святкувань ваших, і викинуть вас разом із ними. ⁴ І ви знатимете, що Я послав на вас це попередження, щоб продовжувалася Моя угода з Левієм,—говорить Господь Всемогутній.— ⁵ Моя угода з Левієм—то життя й мир. Я дав їх йому, щоб він шанував Мене і боявся імені Мого. ⁶ Закон правди був на устах його, і ніколи він не брехав. Він у мирі й справедливості ходив зі Мною, і багатьох він відвернув від гріха. ⁷ Бо уста священика несуть знання, і люди йдуть до нього, щоб він навчив їх Закону, бо він посланець Господа Всемогутнього».

⁸ «А ви збочили з путі, ви багатьох своїми вказівками призвели відвернутися від Закону. Ви занапастили Угоду, що Я уклав з Левієм,—говорить Всемогутній Господь.— ⁹ Ви не прийняли мого вчення (закону), й не пильнували доріг Моїх! Тож Я зроблю вас неважливими, та інші народи ніколи вас не поважатимуть».

Юдея не була вірна Богу

¹⁰ Хіба ж не одного батька всі ми маємо? Хіба не один Бог створив нас? Чому ж тоді люди дурять (зраджують) братів своїх? Тим вони оскверняють Угоду Господа з батьками нашими. ¹¹ Юдея втратила віру, гидота діється в Ізраїлі та Єрусалимі, бо люди Юдеї осквернили святиню Господа, яку Він любив, та ще й почали поклонятися цієї поганській богині. ¹² Нехай Господь викорінить з наметів Якова кожного, хто таке чинить, хоч би хто він був, хоч би й приносив пожертву Господу Всемогутньому. ¹³ Ви зробили ще й таке: поливаєте вівтар Господа сльозами, риданнями і голосінням, та Він більше не визнає дари ваші, не приймає їх радо з ваших рук.

¹⁴ І ви питаєте: «Чому це?» Бо Господь був свідком того, що сталося між тобою і жінкою, з якою ти одружився в юному віці, та якій ти зрадив невірністю, хоч вона й була тобі подругою і дружиною за згодою. ¹⁵ Чи Він не створив вас обох, щоб, поєднавшись в дусі, мати спільних дітей святих? Тож мусиш дух свій пильнувати й не зраджувати жінки, з якою побрався в юні роки.

¹⁶ «Бо Я ненавиджу розлучення,—говорить Господь, Бог Ізраїлю,—і того, хто насильством себе вкриває. Тож пильнуйте свій дух і не будьте зрадливими».

Час суду

¹⁷ Ви Господа втомили словами своїми. Ви вчили інших тому, що кожен, хто чинить лихо,—добрий в очах Господа і Він ласкавий до того. Ви також навчали людей, кажучи, що Бог не карає людей за лихі вчинки.

3 «Я посилаю посланця Мого, який приготує путі переді Мною. Володар, якого ви шукаєте, зненацька прийде в свій храм^[k]. Посланець Нової Угоди, Якого ви так прагнете, справді надходить»,—говорить Господь Всемогутній.

² «Та хто подужає день Його приходу? І хто зможе витримати появу Його? Бо Він, мов той вогонь ливарника, мов усевибілююче мило. ³ Він сидітиме, наче ремісник, що плавить і очищає срібло, Він очистить синів Левія, мов золото й срібло, і стануть вони Господні, і приноситимуть пожертви так, як слід. ⁴ Тоді пожертви Юдеї та Єрусалима стануть приємними для Господа, як то було за давніх часів. ⁵ І Я наближуся до вас для суду, і буду Я скорим свідком проти тих, хто займається чаклунством, проти тих, хто чинить перелюб, проти тих, хто облудно присягає, проти тих, що наймитів ошукує, хто утискає вдів і сиріт, хто виганяє безпритульних, і понад усе це—хто Мене не шанує,—говорить Всемогутній Господь.— ⁶ Бо Я—Господь, Я не змінився. Ви—нащадки синів Якова, яких не вигублено до останнього».

Народ ошукує свого Господа

⁷ «Ще з часів предків ваших ви відступили від законів Моїх, не дотримувалися їх. Поверніться до Мене, і Я повернусь до вас,—говорить Господь Всемогутній». Ви питаєте: «Як нам повернутися?»

⁸ «Чи можна обкрадати Бога? Так! Ви обкрадаєте Мене тим, що не присвячуєте Мені десятини^[l] й дари ваші. Та опісля питаючи: „Як ми пограбували Тебе?”» ⁹ «Страждання великі падуть на вас—народ, що обкрадає Мене»,—каже Господь Всемогутній.

¹⁰ «Принесіть кожний від речей і поживи своїй десятину до скарбниці в храмі Моїм. Випробуйте Мене так,—говорить Всемогутній Господь,—щоб побачити, що Я неодмінно проллю на вас з небес благословення, неначе дощ рясний, аж доки не буде всього досхочу. ¹¹ Я забороню пошестям чіпати поля, і вони не пожиратимуть земних плодів. І лоза не буде безплідною». Так говорить Всемогутній Господь.

¹² «Усі народи благословлять вас, бо матимете ви прекрасну землю»,—говорить Всемогутній Господь.

Час суду прийде

¹³ «Жорстокі слова проти Мене ви промовляли,—говорить Господь Всемогутній.—Та ви питаєте: „Що ми проти Тебе казали?” ¹⁴ Ви кажете: „Марно служити Богу. Яка користь із того, що ми старанно Йому служили, як Він велів, і тому ходили в жалобі перед Господом Всемогутнім. ¹⁵ Тепер же ми гадаємо, що зухвалі щастя повні, а лихим таланить завжди. Вони, навіть, Богу кидають виклик та уникають кари”».

¹⁶ Тоді ті, хто шанує Господа, говорили між собою, кожен із приятелем своїм, і Господь уважно слухав. І на пам’ять був списаний перед Ним сувій, де перелічувалися імена тих, хто Його шанував, і тих, хто поважав ім’я Його.

¹⁷ «Вони будуть Моїми,—мовив Господь Всемогутній,—того дня, коли Я вирішу, що є скарбом Моїм. Я помилую їх, як чоловік милує сина свого, який служить йому. ¹⁸ Але ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богу, і тим, хто Йому не служить».

4 «Наближається день, палаючий, мов піч, коли всі зухвалі й лиходії стануть немов солома, і в той день їх спалено буде,—Господь Всемогутній говорить,—і не залишиться ні корінця, ані гілочки».

² «Але для вас, хто шанує Моє ім’я, зійде сонце праведності, воно принесе спасіння на крилах своїх. І вийдете ви і стрибатимете, немов молоді, вгодовані телята. ³ І потопчете ви нечестивих, бо вони, мов попіл, будуть під стопами ваших ніг того дня, що Я готую,—говорить Господь Всемогутній.— ⁴ Пам’ятайте Закон Мойсея, слуги Мого, який Я дав йому на горі Хорев^[m], заповіді та настанови для всього Ізраїлю.

⁵ Ось Я посилаю пророка Іллю до вас перед великим, страшним днем Господнього приходу. ⁶ І він поверне серця батьків до дітей і дітей—до батьків. Якщо цього не станеться, Я прийду і поб’ю землю прокляттям, змінивши її на руїну».

Родовід Ісуса

(Лк. 3:23-38)

1 Ось родовід Ісуса Христа, з роду Давида та Авраама.

¹⁷ Отже, всього було чотирнадцять поколінь від Авраама до Давида, чотирнадцять поколінь від Давида до переселення у Вавилон і чотирнадцять поколінь від переселення у Вавилон до народження Христа.

Народження Ісуса Христа

(Лк. 2:1-7)

¹⁸ Ось як народився Ісус Христос: Марія, Його мати, була заручена з Йосипом. Ще до їхнього одруження виявилося, що вона вагітна від Святого Духа. ¹⁹ Йосип, її чоловік, був людиною порядною й праведною і не хотів її ославити, отже, він вирішив таємно розлучитися з нею. ²⁰ Та коли він про це подумав, з’явився йому вві сні Ангел Господній і мовив: «Йосипе, сину Давидів, не бійся взяти шлюб з Марією, бо Дитина, Яка в ній зачата—від Духа Святого. ²¹ Марія народить Сина, і ти назвеш Його Ісусом^[o], бо Він спасе людей від їхніх гріхів».

²² Все це сталося так, щоб могли збутися слова Господні, мовлені устами пророка:

що означає «З нами Бог».

^24-25 Прокинувшись, Йосип зробив те, що звелів йому Ангел Господній, і взяв Марію собі за жінку, але не знав він її, аж доки не народила вона Сина. І назвав він Його Ісусом.

Мудреці поклоняються Ісусові

2 Ісус народився в юдейському місті Віфлеємі за царювання Ірода. Згодом до Єрусалиму прийшли мудреці зі Сходу. ² Вони спитали: «Де новонароджений Цар юдейський? Ми прагнемо знати, бо бачили Його зірку, коли вона зійшла. Ми прийшли поклонитися Йому». ³ Почувши про це, цар Ірод дуже стривожився, а разом з ним і всі мешканці Єрусалиму. ⁴ Він зібрав усіх головних священиків та книжників юдейських і запитав їх, де має народитися Христос. ⁵ Вони сказали йому: «У Віфлеємі, в Юдеї, бо ось що написано пророком:

⁷ Тоді Ірод покликав мудреців, щоб зустрітися таємно, і точно з’ясував у них, коли зійшла зірка. ⁸ Пославши їх до Віфлеєма, він звелів: «Ідіть і добре розпитайте про Дитя, а коли знайдете, то сповістіть мене, щоб я теж міг піти й поклонитися Йому».

⁹ Вони вислухали царя та й пішли, і зірка, схід якої вони бачили, йшла поперед них, доки не зупинилася над місцем, де була Дитина. ¹⁰ Коли мудреці побачили те, велика радість охопила їх. ¹¹ Вони ввійшли до оселі й побачили Дитину з Марією, Його матір’ю. Вони впали долілиць перед Ним, щоб поклонитися Немовляті. Тоді, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дарунки: золото, ладан та мирро.

¹² Оскільки Бог з’явився їм вві сні й попередив, щоб не поверталися до Ірода, вони рушили до своєї землі іншим шляхом.

Втеча до Єгипту

¹³ Після того, як мудреці вирушили в путь, Ангел Господній з’явився Йосипу вві сні й сказав: «Вставай, візьми Дитину та Його матір і тікайте до Єгипту. Залишайтеся там, поки Я не скажу, що небезпека пройшла та можна повертатися, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб убити Його». ¹⁴ Йосип встав, узяв Дитя та матір Його вночі та й пішов до Єгипту. ¹⁵ І він залишався там аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане Богом, Який устами пророка провіщав: «Я покликав Свого Сина з Єгипту»^(C).

Вбивство дітей

¹⁶ Коли Ірод побачив, що мудреці його обманули, то дуже розлютився й наказав повбивати у Віфлеємі та його околицях усіх дворічних і молодших за віком хлопчиків. (Визначивши вік з того, про що розповіли йому мудреці). ¹⁷ Тоді справдилося те, що було мовлено вустами пророка Єремії:

Йосип та Марія повертаються з Єгипту

^19-20 По смерті Ірода Ангел Господній з’явився Йосипу вві сні в Єгипті й мовив: «Вставай, візьми Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїльську, бо вмерли ті, хто прагнув відняти життя Дитини».

²¹ І він встав й, взявши Хлопчика та Його матір, вирушив до землі Ізраїльської. ²² Однак почувши, що в Юдеї замість батька—Ірода, царює син його Архелай, Йосип побоявся йти туди. Однак, попереджений вві сні, він покинув Єгипет і подався до Ґалилейської землі. ²³ Прибувши туди, він оселився у місті Назареті, аби збулося пророками сказане, що назвуть Його^[p] Назарянином^[q].

Іоан Хреститель готує дорогу Ісусові

(Мк. 1:1-8; Лк. 3:1-9, 15-17; Ін. 1:19-28)

3 То був час, коли прийшов Іоан Хреститель, який проповідував у пустелі юдейській. ² Він казав: «Покайтеся, бо Царство Боже наближається». ³ То ж саме про нього провіщав пророк Ісая:

⁴ Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском. Їжею його були сарана та дикий мед. ⁵ У той час люди приходили до нього з Єрусалиму, з усієї околиці Юдеї та з усієї землі навколо Йордану, ⁶ та хрестилися у нього в річці Йордан, сповідуючись у своїх гріхах.

⁷ Коли він побачив багато фарисеїв та саддукеїв, які прийшли хреститися, то сказав їм: «Виплодки зміїні! Хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається? ⁸ Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. ⁹ І не сподівайтеся, що досить буде сказати: „Авраам—наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових! ¹⁰ Сокира вже занесена, і кожне дерево^[r], що не дає добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь. ¹¹ Я хрещу вас водою на покаяння, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб зняти Його сандалії. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. ¹² Він очистить Свій тік і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні»^[s].

Хрещення Ісуса

(Мк. 1:9-11; Лк. 3:21-22)

¹³ У той час Ісус прийшов з Ґалилеї до ріки Йордан, щоб Іоан похрестив Його. ¹⁴ Та Іоан намагався відмовити Ісуса, кажучи: «Я сам повинен похреститися у Тебе, то чому ж Ти йдеш до мене?» ¹⁵ І відповів Ісус: «Нехай поки що буде так, бо належить нам виконувати все, що Господь велів». І тоді Іоан дозволив Йому похреститися.

¹⁶ То Ісус похрестився, і тільки-но піднявся Він із води, як небо розкрилося Йому. І побачив Він Духа Божого, який сходив на Нього в подобі голуба. ¹⁷ І голос пролунав з небес: «Це Син Мій улюблений, Який догодив Мені».

Диявол спокушає Ісуса

(Мк. 1:12-13; Лк. 4:1-13)

4 Тоді ж Дух повів Ісуса до пустелі, щоб диявол Його спокушав. ² Протягом сорока днів і ночей Ісус нічого не їв, та після цього Він був дуже голодним. ³ Тоді спокусник^[t] прийшов до Нього і сказав: «Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому камінню перетворитися на хліб». ⁴ На те Ісус відповів йому: «У Святому Писанні сказано: „Не хлібом одним живе людина, а кожним словом, сказаним устами Божими”».^(F)

⁵ Після того диявол переніс Його до святого Єрусалиму, поставив на найвище місце храму ⁶ й сказав: «Якщо Ти Син Божий, кинься додолу, адже у Святому Писанні сказано:

⁷ Ісус відповів йому: «Але у Святому Писанні також сказано: „Не спокушай Господа Бога свого!”^(H)»

⁸ Знову диявол узяв Його на дуже високу гору і показав усі царства світу, всю їхню розкіш. ⁹ І сказав він Ісусові: «Я дам Тобі все це, якщо впадеш долілиць і поклонишся мені».

¹⁰ На те Ісус відповів йому: «Відійди, сатано! У Святому Писанні сказано: „Поклоняйся Господу Богу своєму і служи лише Йому!”»^(I)

¹¹ Тоді диявол залишив Ісуса, і Ангели прийшли й служили Йому.

Ісус проповідує в Ґалилеї

(Мк. 1:14-15; Лк. 4:14-15)

¹² Коли Ісус довідався, що Іоана ув’язнено, Він повернувся до Ґалилеї. ¹³ Проте Він не залишився в Назареті, а пішов і оселився в Капернаумі, що біля Ґалилейського озера у поселеннях Завулона й Нафталі. ¹⁴ Бо мусило справдитися пророцтво Ісаї:

¹⁷ Відтоді Ісус почав проповідувати, кажучи: «Покайтеся, бо Царство Боже вже близько!»

Ісус обирає перших учнів

(Мк. 1:16-20; Лк. 5:1-11)

¹⁸ Йдучи повз Ґалилейське озеро, Ісус побачив двох братів: Симона, який звався Петром, та його брата Андрія, які закидали невід в озеро, бо були рибалками. ¹⁹ І сказав їм Ісус: «Ідіть услід за Мною, і Я зроблю вас ловцями не риби, а душ людських». ²⁰ Вони одразу ж полишили свої сіті й подалися за Ним.

²¹ Потім Він пішов далі й побачив іще двох братів: Якова, сина Зеведеєвого, та Якового брата Іоана, які, сидячи зі своїм батьком Зеведеєм у човні, лагодили рибальські сіті. Ісус покликав і їх. ²² Вони одразу ж покинули човен батька свого й подалися за Ним.

Ісус навчає та зціляє людей

(Лк. 6:17-19)

²³ Ісус обійшов усю Ґалилею, проповідуючи в синагогах і навчаючи про Царство Боже, зціляючи всі недуги та хвороби людські.

²⁴ Чутка про Нього рознеслася по всій Сирії. До Нього приводили всіх хворих: тих, що страждали від хвороб та тяжких болів, а також біснуватих, хворих на епілепсію, немічних. І Ісус зціляв їх. ²⁵ Великий натовп людей ішов за Ним із Ґалилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму та з-за Йордану.