Bible in 90 Days
Створення Всесвіту
1 Коли Бог почав створювати небо й землю[a], 2 земля була безформна та порожня. Земля знаходилася у морській безодні[b], а темрява огортала воду. Дух Божий[c], неначе буря, носився над водами.
День перший—світло
3 І сказав тоді Бог: «Нехай буде світло!» І засяяло світло. 4 І побачив Бог, що це добре. І відділив тоді Бог світло від темряви. 5 І назвав він світло «днем», а темряву—«ніччю».
І був вечір, і настав ранок. То був перший день.
Другий день—небо
6 І мовив Бог: «Нехай буде повітря між водами, хай розділить воно їх посередині!»[d] 7 Тож створив Він склепіння і розділив води на ті, що під ним, і ті, що над ним. І з’явилося склепіння. 8 І назвав Бог його «небом».
І був вечір, і настав ранок. То був другий день.
Третій день—суходіл і рослини
9 І мовив Бог: «Нехай води, що нижче неба, зберуться докупи до одного місця, щоб з’явився суходіл!» І сталося так[e]. 10 І назвав Бог суходіл «землею», а води, що зібралися—«морями». І побачив Бог, що це добре.
11 І мовив Бог: «Нехай земля зазеленіє рослинами: яриною, що зерно різне дає, та фруктовими деревами, що плоди приносять із насінням різним». І сталося так. 12 Земля зростила рослини: ярину, що зерно різне дає, і дерева, що приносять плоди зі своїм насінням. І побачив Бог, що це добре.
13 І був вечір, і настав ранок. То був третій день.
Четвертий день—сонце, місяць і зірки
14 І мовив тоді Бог: «Нехай будуть світила на небосхилі! Вони відокремлять день від ночі. Нехай вони будуть для різних свят[f], а також означають початок і кінець днів та років. 15 Нехай вони будуть світилами склепіння і освітлюють землю». І сталося так.
16 Тож створив Бог два великі світила: більше, щоб керувати днем, а менше—ніччю. Бог також створив зірки. 17-18 Він розташував усі ці світила на небосхилі, щоб світили вони на землю і керували днем і ніччю і щоб відокремили світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.
19 І був вечір, і настав ранок. То був четвертий день.
П’ятий день—птахи і риби
20 І мовив тоді Бог: «Нехай безліч живих створінь заповнить води, і птахи нехай літають над землею в небі!» 21 Тож Бог створив велетенських морських тварин, а також все, що живе й рухається в морі—безліч різних живих істот. Створив Бог також кожного птаха небесного кожного роду. І побачив Бог, що це добре. 22 І благословив їх Бог словами: «Плодіться й розмножуйтеся й поновлюйте моря рибою й усім живим. Птахи ж нехай плодяться на землі».
23 І був вечір, і був ранок. То був п’ятий день.
Шостий день—земні тварини й люди
24 І мовив тоді Бог: «Нехай земля породить живих істот кожного роду. Нехай буде багато великої та дрібної худоби і диких звірів». І сталося так. 25 Створив Бог звірів земних кожного роду, різноманітну велику й дрібну худобу, і звірів, що плазують по землі. І побачив Бог, що це добре.
26 Тоді мовив Бог: «Створімо ж тепер людей[g] образом Нашим і подобою. Нехай люди панують над рибою морською і над усім птаством небесним. Нехай панують над худобою і дикими звірами, що плазують по землі, і над усією землею[h]». 27 І створив Бог людину за образом Своїм і подобою Своєю. Створив Він чоловіка й жінку.
28 І Бог благословив їх і сказав їм: «Народіть багато дітей, щоб жили вони по всій землі й панували над нею. Пануйте над рибою морською і над птаством небесним. Пануйте над усім живим, що рухається по землі». 29 І мовив Бог: «Ось даю Я вам рослини, що мають зерно і ростуть по всій землі. Даю й дерева, що плоди приносять, і насіння в тих плодах. І буде це вам на поживу. 30 Кожному звірові земному, кожній пташині небесній, кожній тварині малій, що плазує по землі й дихає життям, дав Я кожну зелену рослину на поживу». І сталося так. 31 І подивився Бог на все, що створив, і побачив, що все воно вельми добре.
І був вечір, і настав ранок. То був шостий день.
Сьомий день—відпочинок
2 Отже, закінчено було створення неба, землі й усього, що населяє їх. 2 Бог закінчив працю Свою, і сьомого дня відпочивав від трудів. 3 Він благословив сьомий день і освятив його, бо саме цього дня відпочивав від тієї праці, якою був зайнятий, створюючи світ.
Початок людства
4-5 Ось історія про створення неба й землі. Того дня, коли Господь Бог[i] створив землю й небо, на землі не росло ще жодного польового куща. Жодна рослина в полі не пустила ще паростків своїх, бо Господь Бог не послав іще дощу на землю. Не було ще людини, щоб порати землю. 6 Води здіймалися з-під землі і зрошували поверхню.
7 Тоді Господь Бог зліпив людину з пороху земного[j] і вдихнув у неї через ніздрі життя. І став той чоловік живою істотою. 8 Потому Господь Бог посадив сад на сході[k], у місці, що звалося Едем, і поселив там чоловіка, якого створив. 9 Із землі Господь Бог зростив різні види дерев, які були гарні на вигляд і добрі на поживу. Посеред саду росли дерево життя й дерево пізнання добра і зла.
10 Через Едем текла ріка, що зрошувала сад. Нижче вона ділилася й утворювала чотири менших річки. 11 Назва першої Пішон. Вона текла навколо землі Хавіли. 12 І золото в цій країні добре. Також є ароматична смола і камінь онікс. 13 Назва другої річки була Ґіхон. Вона текла довкруги землі Куш. 14 Назва третьої річки Тиґр, що на сході від Ассирії. Четверта річка звалася Євфрат[l].
15 Господь Бог оселив чоловіка в Едемськім саду доглядати його й дбати про землю. 16 І наказав йому Господь Бог: «Ти можеш їсти будь-який плід з будь-якого дерева. 17 Та не їж із дерева пізнання добра і зла, бо в день, коли з’їси плід із нього, то того ж дня напевно тобі померти».
Перша жінка
18 І мовив Господь Бог: «Не годиться чоловікові бути самому. Я створю йому помічника, такого ж, як і він». 19 І з землі Господь Бог зліпив усіх тварин, що в полі, і всіх птахів, що в небі. Тоді Він привів їх до чоловіка, щоб дізнатися, як той назве їх. І так як чоловік називав кожну живу істоту, таке й було її ім’я. 20 І чоловік дав ім’я всій прирученій худобі, всім птахам небесним і всім диким звірям. Але помічника, подібного чоловікові, так і не було знайдено.
21 Тоді Господь Бог примусив чоловіка заснути міцним сном. І поки той спав, Господь Бог вийняв одне з його ребер і заживив тіло навколо місця, звідки взяв ребро. 22 Узяв Господь Бог те ребро і витворив із нього жінку, і привів її до чоловіка. 23 І вигукнув чоловік:
«Нарешті! З’явилася людина, подібна мені!
Це кістка від моїх кісток,
плоть від моєї плоті.
І зватиметься вона жінкою,
бо взята з чоловіка».
24 Через це й залишає чоловік своїх батьків, щоб, з’єднавшись із жінкою своєю, стати з нею єдиною плоттю.
25 І були вони голими, чоловік і його жінка, але не соромилися.
Початок гріха
3 Із усіх диких звірів, створених Господом Богом, найхитрішим був змій. Він хотів обдурити жінку, тож і звернувся до неї: «Чи й справді Бог сказав, щоб ви не їли плодів з будь-яких дерев саду?» 2 Жінка відповіла змієві: «Ми можемо їсти плоди з усіх дерев у саду, 3 але Бог сказав, щоб ми не їли з того дерева, що росте посеред саду. Бог наказував: „Навіть не торкайтеся того дерева, бо помрете”». 4 Тоді змій сказав: «Ви не помрете. 5 Навіть Бог знає, що якщо покуштуєте плід з того дерева, то очі ваші відкриються, ви станете подібні Богу, дізнавшись про добро і зло».
6 І побачила тоді жінка, що плоди були добрими для їжі, а дерево—гарним на вигляд. Дерево вабило мудрістю, яку воно могло дати людині. Тож вона взяла плоди з дерева й почала їсти. Чоловік її також був поруч. Вона й йому дала кілька плодів, і він їх з’їв. 7 Вони обидва змінилися, неначе відкрилися їхні очі, й подивилися вони на все інакше. Збагнувши, що були голі, вони набрали фіґового листя і, зшивши його разом, зробили собі вбрання—пов’язки на стегна.
Боже прокляття
8 Пообідньою прохолодою Господь Бог гуляв садом. Почувши Його, чоловік і жінка сховалися від Нього серед дерев. 9 Господь Бог покликав чоловіка: «Де ти?» 10 І той озвався: «Я почув Тебе в саду, злякався, бо був голий, та й сховався».
11 Господь Бог тоді спитав у чоловіка: «Хто тобі сказав, що ти голий? Чи, може, ти з’їв плід з того дерева, з якого Я заборонив їсти?» 12 Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти створив, щоб була зі мною, дала мені плід з того дерева. То я його й з’їв».
13 Тоді Господь Бог звернувся до жінки: «Що ж ти наробила!» Жінка відповіла на те: «Змій обдурив мене. Тож я й з’їла той плід».
14 І мовив Господь Бог до змія:
«Через те, що ти таке вчинив,
поведеться тобі гірше від усіх тварин і диких звірів.
Плазуватимеш на череві
й їстимеш порох усе своє життя.
15 Я зроблю вас із жінкою ворогами,
і дітей ваших також зроблю ворогами.
Її дитинча вразить тебе в голову,
а ти вразиш його п’яту».
16 Тоді Бог звернувся до жінки:
«Я примножу твої муки під час вагітності,
ти народжуватимеш дитя своє у муках.
Ти жадатимеш чоловіка свого[m],
а він пануватиме над тобою»[n].
17 Потім Він сказав Адамові:
«Ти послухався жінку свою і з’їв плід із дерева,
про яке Я казав: „Не можна з нього їсти”.
За те Я прокляну землю,
і ти муситимеш тяжко трудитися до кінця днів своїх,
щоб здобути собі їжу, яку земля вродить.
18 Земля родитиме терни та бур’яни для тебе.
І їстимеш ти дикі польові рослини[o].
19 Добуватимеш хліб у поті лиця свого,
аж доки не помреш і не станеш знову землею.
Бо створений був із неї.
Через те, що зробив Я тебе з пороху земного,
станеш знову ним, коли помреш».
20 І назвав Адам жінку свою Євою[p], бо була вона матір’ю всіх людей, що живуть на світі. 21 Господь Бог зробив одяг зі шкіри тварин для Адама та його жінки і повдягав їх.
Вигнання з раю
22 Тоді Господь Бог сказав: «Погляньте, людина вподібнилася до Нас, пізнавши добро і зло. Вона тепер може простягнути руку й зірвати плід із дерева життя, з’їсти його й жити вічно». 23 І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено. 24 Прогнавши Адама, зі східної сторони біля входу в Едем Він поставив Ангелів-Херувимів і верткий вогненний меч, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Перша сім’я
4 Адам пізнав свою жінку Єву. Вона завагітніла й народила Каїна. «Я створила[q] чоловіка з допомогою Господа!»—сказала Єва. 2 Після цього вона народила Каїнового брата Авеля, який став пастухом. Каїн же став землеробом.
Вбивство Авеля
3 Через деякий час Каїн приніс у дар Господу частину врожаю, що він виростив. 4 Авель також приніс у дар найжирніші шматки первонародженої вівці. І Господь прихильно прийняв Авеля та його дар. 5 Але Господь не прийняв Каїна і його пожертву. Тож Каїн розлютився і був дуже похмурий. 6 І спитав Господь Каїна: «Чому ти розлютився! Чому такий незадоволений? 7 Якщо чинитимеш добро, то чи ж не прощу Я тебе? Якщо ж не чинитимеш добре, то гріх—під дверима. Він жадає тебе, але ти мусиш керувати ним».
8 Тоді Каїн мовив до свого брата Авеля: «Ходімо в поле»[r]. Коли ж прийшли вони в поле, Каїн кинувся на свого брата Авеля і вбив його.
9 Тоді Господь запитав Каїна: «Де твій брат?» А той відповів: «Хіба це мій обов’язок стежити за братом своїм?» 10 Тоді Господь сказав: «Що ж ти наробив! Кров брата твого волає до Мене з-під землі. 11 І тепер ти будеш проклятий і вигнаний з землі, що розверзлась і прийняла кров твого брата з рук твоїх. 12 Як поратимеш землю, то вона вже не даватиме тобі врожаю. І бути тобі бездомним блукальцем на цій землі».
13 Каїн відповів Господу: «Кара моя більша, ніж знести можу. 14 Ось ти мене женеш сьогодні з цієї землі, і я буду закритий від Тебе. Я буду бездомним блукальцем на землі. Тож кожен, хто знайде мене, зможе вбити».
15 І сказав Господь Каїнові: «Ось чому покарання того, хто вб’є тебе, буде всемеро більшим». І поставив Господь печать на Каїнові, щоб не міг той, хто знайде його, вбити.
Каїнові нащадки
16 І пішов тоді Каїн від Господа й поселився на землі, що звалася Нод[s],—на схід від Едема. 17 Каїн пізнав свою дружину. Вона завагітніла й народила Еноха. У той час Каїн будував місто. Він назвав його Енох, іменем свого сина. 18 У Еноха був син Ірад. Ірад мав сина Мегуяїла. Мегуяїл мав сина Мефусаїла. Мефусаїл мав сина Ламеха.
19 Ламех мав двох жінок. Одну звали Ада, другу—Цилла. 20 Ада народила Явала, від якого пішли люди, що живуть у наметах і займаються тваринництвом. 21 Він мав брата Ювал, від якого пішли ті, хто грає на флейті та арфі. 22 Цилла народила Тувал-Каїна, від якого пішли ті, хто кує мідь та залізо. Сестрою Тувал-Каїна була Наама.
23 Ламех мовив до своїх жінок:
«Адо й Цилло, почуйте голос мій!
Жінки Ламехові, послухайте, що я скажу.
Я чоловіка вбив, який мене штовхнув.
Я молодого хлопця вбив, який мене ударив.
24 Якщо за вбивство Каїна
повернеться усемеро,
то за убивство Ламеха воздасться
у сімдесят семеро тяжче».
У Адама і Єви народжується ще один син
25 Адам іще раз пізнав свою жінку Єву, й вона народила сина, якого вони назвали Сеф[t], бо Єва сказала: «Бог дав мені ще одного сина замість Авеля, якого вбив Каїн». 26 Сеф також мав сина і назвав його Еношем. У цей час люди почали поклонятися Господу[u].
Від Адама до Ноя
5 Ось список Адамових нащадків. Коли Бог створив людей, він створив їх за Своєю подобою. 2 Створивши чоловіка й жінку і благословивши їх, Він назвав їх «людьми»[v], коли створив їх. 3 Коли Адамові було сто тридцять років, народився в нього ще один син, який був за образом його й подобою. І Адам назвав його Сефом. 4 Після народження Сефа Адам жив вісімсот років. І мав він іще синів і дочок. 5 Тож проживши загалом дев’ятсот тридцять років, Адам помер.
6 Коли Сефові було сто п’ять років, у нього народився син. І назвали його Еношем. 7 Після народження Еноша Сеф жив вісімсот сім років. І мав він іще синів і дочок. 8 Тож проживши дев’ятсот дванадцять років, Сеф помер.
9 Коли Еношу було дев’яносто років, у нього народився син. І назвали його Кенаном. 10 Після народження Кенана Енош жив вісімсот п’ятнадцять років. І мав він іще синів і дочок. 11 Тож проживши дев’ятсот п’ять років, Енош помер.
12 Коли Кенану було сімдесят років, у нього народився син. І назвали його Магалалелом. 13 Після народження Магалалела Кенан жив вісімсот сорок років. І мав він іще синів і дочок. 14 Тож проживши дев’ятсот десять років, Кенан помер.
15 Коли Магалалелу було шістдесят п’ять років, у нього народився син. І назвали його Яредом. 16 Після народження Яреда Магалалел жив вісімсот тридцять років і мав він іще синів і дочок. 17 Тож проживши вісімсот дев’яносто п’ять років, Магалалел помер.
18 Коли Яреду було сто шістдесят два роки, у нього народився син. І назвали його Енохом. 19 Після народження Еноха Яред прожив вісімсот років і мав іще синів і дочок. 20 Тож проживши дев’ятсот шістдесят два роки, Яред помер.
21 Енохові було шістдесят п’ять років, коли в нього народився син, І назвали його Мефусаїлом. 22 Після народження Мефусаїла Енох жив у згоді з Богом[w] триста років. І мав він іще синів і дочок. 23 Енох прожив усього триста шістдесят п’ять років. 24 Тож ходив Енох із Богом і раптом зник, бо забрав його Бог.
25 Мефусаїлові було сто вісімдесят сім років, коли в нього народився син. І назвали його Ламехом. 26 Після його народження Мефусаїл жив сімсот вісімдесят два роки і мав він іще синів і дочок. 27 Тож проживши дев’ятсот шістдесят дев’ять років, Мефусаїл помер.
28 Ламеху було сто вісімдесят два роки, коли в нього народився син. 29 І назвали його Ноєм[x]. І мовив тоді Ламех: «Ми тяжко трудимося на землі, що її Бог прокляв. Нехай цей син принесе нам спочинок». 30 Після народження Ноя Ламех жив п’ятсот дев’яносто п’ять років, і мав він іще синів і дочок. 31 Отже, проживши сімсот сімдесят сім років, він помер.
32 Проживши п’ятсот років, Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.
Зло людське
6 Людей ставало все більше й більше на землі. І було багато в них дочок. 2 Побачили сини Божі[y], що ті вродливими були, та й почали брати з ними шлюб, хто яку вподобав. 3 І мовив тоді Господь: «Дух Мій не завжди перебуватиме в людях[z], бо тіла їхні тлінні. І житимуть вони лише сто двадцять років».
4 Сини Божі пізнали людських жінок, а ті народили їм дітей. В ті часи (і пізніше) на землі жили нефілими[aa] Вони були воїнами давніх часів, славетними людьми. 5 Господь побачив, що люди на землі сповнені зла, що думають лише про лихе. 6 І пошкодував Бог, що створив людей на землі. І засмутився Він у серці Своєму. 7 І промовив тоді Господь: «Я зітру з лиця землі людей, яких створив. Я знищу не тільки всіх людей і всіх тварин, але й усе, що плазує по землі та всіх птахів небесних. Я так шкодую, що створив їх». 8 Але Ной здобув ласку в очах Господа.
Ной
9 Ось родовід Ноїв. Ной був чоловік праведний і бездоганний серед усіх людей свого часу. Він жив у згоді з Богом і наслідував Його у всьому. 10 Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.
11 І зіпсувалася земля в очах Божих. Запанувало на ній насильство. 12 Поглянув Бог на землю. Вона була загублена людьми, які занапастили й життя свої.
13 І мовив Бог Ноєві: «Я вирішив покласти край усьому живому за те, що люди залили землю насильством. Я знищу землю.
14 Змайструй собі ковчег із кипарису. Зроби приміщення в ньому і просмоли його ззовні та зсередини. 15 Завдовжки він має бути триста ліктів[ab], завширшки—п’ятдесят ліктів[ac], а заввишки—тридцять ліктів[ad]. 16 Зроби під дахом вікно в лікоть, а збоку—двері. Зроби також три палуби: нижню, середню й верхню. 17 Я збираюся затопити водою землю, щоб сталася велетенська повінь, і знищити все живе, що є під небом. Усе на землі загине. 18 У нас же з тобою буде особлива домовленість. Ти зайдеш у ковчег зі своїми синами й з дружиною своєю, і з жінками синів своїх. 19 І мусиш узяти з собою по парі всього живого на землі, щоб вони вижили з тобою. Вони мають бути чоловічої та жіночої статі. 20 По парі кожного виду птахів, звірів і плазунів різних прийдуть до тебе, щоб ти зберіг їх живими. 21 Візьми з собою кожного роду їжі, щоб було і для тебе, і для всіх».
22 Ной зробив так, як звелів йому Бог.
Потоп
7 Тоді Господь Бог сказав Ноєві: «Увійди зі своєю родиною до ковчега, бо Я побачив, що ти один праведний переді Мною серед усіх, хто живе зараз на світі. 2 Візьми з собою по сім пар чоловічої та жіночої статі усіх чистих тварин[ae] і по одній парі всіх нечистих—чоловічої та жіночої статі. 3 Візьми також із собою по сім пар чоловічої та жіночої статі кожного виду птахів, щоб зберегти рід їхній по всій землі. 4 Через сім днів Я пошлю на землю дощ, який литиме сорок днів і сорок ночей. І все живе, що створив, Я знищу з лиця землі».
5 І Ной зробив усе, що звелів йому Господь.
6 На той час, коли стався потоп на землі, Ноєві було шістсот років. 7 І ввійшов тоді Ной з усією своєю родиною до ковчега, щоб урятуватися від потопу. З ним були його дружина, сини його зі своїми жінками. 8-9 Всі чисті тварини й нечисті звірі, все птаство і все живе, що плазує по землі, прийшли до Ноя на ковчег. І всіх їх було по парі—чоловічої та жіночої статі, як і наказував Бог.
10 Через сім днів почався потоп на землі. 11-12 Потоп почався, коли Ноєві сповнилося шістсот років, на сімнадцятий день другого місяця.
Того дня повідкривалися всі джерела великої безодні
й розверзлися небесні загати.
І страшна злива ринула на землю на сорок днів і сорок ночей. 13 Того ж дня Ной увійшов до ковчега разом зі своїми синами Симом, Хамом та Яфетом, дружиною своєю, а сини зі своїми жінками. 14 Всі вони були в ковчезі, а також усякого виду дикі звірі й свійські тварини, усе живе, що плазує по землі, й птаство небесне. 15 Усіх їх було по парі в Ноєвому ковчезі—кожного виду та всякого створіння, що мало життя в собі. 16 Були вони чоловічої та жіночої статі, як і звелів Ноєві Бог. І Господь зачинив за ними двері ковчега.
17 Потоп на землі тривав 40 днів. Вода піднялась і підняла ковчег високо над поверхнею землі. 18 Вода все прибувала й прибувала, і ковчег плив по поверхні. 19 Вода піднімалася все вище й піднялася так високо, що вкрила найвищі гори під небом. 20 Вода прибувала далі й піднялася над вершинами гір понад п’ятнадцять ліктів[af].
21 Усе живе на землі загинуло: всі люди, птахи, домашня худоба, дикі звірі, все, що плазувало по землі. 22 Усі живі створіння на землі загинули. 23 Так Бог знищив усе живе. Він стер з лиця землі людей і тварин, плазунів і птахів у небі. Все було знищено на землі. Тільки Ной лишився живий разом з усіма людьми й тваринами, що були з ним у ковчезі. 24 І вкривала вода землю сто п’ятдесят днів.
Кінець потопу
8 Та Бог не забув про Ноя і про всіх диких звірів та домашню худобу, що були з ним у ковчезі. Бог послав вітер на землю, й вода почала спадати. 2 І замкнулися джерела великої безодні й загати небесні позачинялися, і вщух дощ із неба.
3-4 Тоді вода, що покривала землю, почала поступово спадати й через сто п’ятдесят днів, сімнадцятого дня сьомого місяця ковчег зупинився, торкнувшись вершин біля Араратських гір. 5 Вода ще спадала аж до десятого місяця. Першого дня десятого місяця стало видно вершини гір.
6-7 Сорок днів по тому Ной відчинив вікно, яке він зробив у ковчезі, й випустив крука. Той літав взад і вперед, аж доки не висохла земля.
Ной випускає голуба
8 Тоді Ной випустив голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. 9 Але голуб не знайшов місця для спочинку й повернувся назад до ковчега. Вода все ще вкривала землю. Ной тоді простягнув руку і, впіймавши голуба, забрав його назад до ковчега. 10 Він зачекав іще сім днів і знову випустив голуба.
11 Голуб повернувся до нього того ж вечора, тримаючи в дзьобі свіжий, щойно зірваний оливковий листок. Так Ной дізнався, що вода вже зійшла з землі. 12 І ще сім днів чекав Ной, і знову випустив голуба, і той уже більше не повернувся до нього.
Ной залишає ковчег
13 Шістсот першого року Ноєвого життя, першого дня першого місяця вода висохла з поверхні землі. Ной відчинив двері ковчега, подивися й побачив, що поверхня землі суха. 14 На двадцять сьомий день другого місяця земля зовсім висохла.
15 Бог тоді мовив до Ноя: 16 «Виходь із ковчега разом із дружиною своєю, і сини твої нехай виходять із жінками своїми. 17 І виведи з собою кожен вид диких звірів, домашньої худоби, птаства і всього, що плазує по землі, щоб плодилися вони, щоб множилися й заселяли землю».
18 І вийшов Ной з ковчега з синами, дружиною та невістками. 19 І всі тварини, всі плазуни і птахи, все, що рухається на землі, повиходило з ковчега з родом своїм. 20 І спорудив тоді Ной вівтар Господу. І, взявши кілька з усіх чистих тварин[ag] і птахів, приніс їх у жертву, спаливши на вівтарі.
21 І почув Господь приємні пахощі жертви і мовив до Себе в серці Своєму: «Не проклинатиму Я більше землю через людей, бо лихі наміри були у них навіть від часів юності їхньої. Тож не губитиму більше кожну живу істоту, яку Я створив.
22 І поки земля існуватиме,
на ній завжди буде час сівби і жнив,
завжди існуватиме холод і спека,
літо і зима, день і ніч».
Новий початок
9 І благословив Бог Ноя та його синів, мовивши: «Нехай у вас буде багато дітей. Заселіть землю. 2 І кожна тварина на землі, усе птаство в небі, все, що плазує по землі, усяка риба в морі боятимуться вас. І матимете владу над ними всіма. 3 Все, що рухається і живе на землі, буде вам на поживу. Як дав Я вам раніше зелені рослини на поживу, так тепер віддаю і все інше.
4 Але не їжте живого м’яса, що кров у собі має. 5 Я стягну і вашу кров за ваші життя. Від кожної тварини, від кожної людини, від усіх, хто пролив кров іншої людини, я вимагатиму його життя.
6 Хто проллє кров іншого,
то і його кров інший проллє,
оскільки Бог створив людей за образом Своїм.
7 Тож майте багато дітей, тож множтеся на цій землі й розселяйтеся».
Угода Бога з Ноєм
8 Тоді Бог сказав Ноєві та його синам: 9 «Я укладаю Угоду з вами й нащадками вашими, з усіма живими створіннями, що навколо вас. 10 Я укладаю Угоду з усім птаством, домашньою худобою, дикими звірами, що навколо вас, усім що вийшло разом з вами з ковчегу. 11 Це угода про те, що ніколи вже потоп не нищитиме всього живого на землі і не спустошуватиме землю».
12 І мовив далі Бог: «Ось доказ Угоди, що я укладаю з вами і всім живим навколо вас. Ця угода—на всі часи. 13 Я залишу райдугу[ah] в хмарах, що буде доказом Угоди між Мною і землею. 14-15 А коли Я заберу хмари з-над землі й з’явиться райдуга, тоді Я згадаю про Угоду між Мною і кожним живим створінням. І ніколи вже потоп не знищить життя на землі. 16 Тож побачивши райдугу в небі, Я згадаю про довічну Угоду між Богом і всіма живими створіннями на землі».
17 І ще Бог сказав Ноєві: «Це і є доказом Угоди, що Я уклав з усім живим на землі».
Ноєві сини. Хамів гріх
18 Ноєві сини Сим, Хам та Яфет вийшли разом з ним із ковчегу. (Хам був батьком Ханаана). 19 Ці троє були синами Ноя і від них походять усі люди на землі.
20 Ной став землеробом і посадив виноградник. 21 Одного разу Ной випив вина і, сп’янівши, ліг роздягнений спочивати у наметі своєї дружини[ai]. 22 Хам, батько Ханаана, побачивши голого батька свого, вийшов і розповів про це своїм братам. 23 Тоді Сим та Яфет узяли одяг, накинули собі на плечі, задкуючи увійшли до намету і вкрили свого роздягненого батька. Отже, вони не бачили його голизну.
24 Коли Ной прокинувся від сп’яніння, то дізнався, що вчинив його молодший син. 25 І сказав Ной:
«Нехай проклятий буде Ханаан!
Бути йому найостаннішим рабом братів своїх»[aj].
26 І Ной додав:
«Благословенний Господи, Боже Симів![ak]
Нехай Ханаан буде рабом Симовим.
27 Нехай Бог збагатить Яфета,
нехай Він живе в наметах Симових.
Нехай Ханаан буде рабом і Яфетові».
28 Ной жив після потопу триста п’ятдесят років. 29 Загалом він прожив дев’ятсот п’ятдесят років і потім помер.
Ноєві нащадки
10 Ось нащадки синів Ноєвих Сима, Хама та Яфета, що народилися після потопу.
Нащадки Яфетові
2 Синами Яфетовими були Ґомер, Маґоґ, Мадай, Яван, Тувал, Мешех і Тирас.
3 Синами Ґомеровими були Ашкеназ, Ріфат і Тоґарма.
4 Синами Явановими були Елішах, Таршиш, Киттим і Доданим[al]. 5 Від цих Яфетових синів походять люди, що заселили узбережжя Середземномор’я.
Вони мали свою землю, у кожного була своя сім’я. Ці сім’ї розрослися, утворивши народи зі своїми мовами.
Нащадки Хамові
6 Синами Хамовими були Куш[am], Мицраїм[an], Пут і Ханаан.
7 Синами Кушевими були Сева, Хавіла, Савта, Раама і Савтека. Синами Рааминими були Шеба і Дедан.
8 Куш був батьком Німрода, а Німрод став першим могутнім воїном на землі. 9 Він був великим мисливцем перед Господом. Тож люди й казали: «Як Німрод, великий мисливець перед Господом».
10 В царство Німрода спочатку входили Вавилон, Ерех, Аккад і Халне, що в землях Шинарських. 11 Звідти Німрод пішов до Ассирії, де збудував міста Ниневію, Роховот-Ір, Калах і 12 Ресен, що між Ниневією та Калахом. Та Калах був великим містом.
13-14 Мицраїм був батьком лудіїв, анаміїв, легавіїв, нафтугіїв, патрузіїв, каслугіїв (від яких пішли филистимляни) та кафторіїв.
15-18 Ханаан був батьком Сидона, свого первістка, а також хиттитів, євуситів, аморійців, ґірґашитів, хивійців, аркітів, синітів, арвадіїв, земаріїв та гаматіїв.
Згодом роди ханаанців розселилися по всьому світу. 19 Землі Ханаанові простяглися від Сидона до Ґерара й аж до Ґази, від Сидона до Содома, Ґоморри, Адми й Цевоїма, аж до Лаші. 20 Все це були нащадки Хама. Кожен їхній рід мав свою мову, землю, народ.
Нащадки Симові
21 Сим також мав дітей. Він був пращуром Еверових дітей і старшим братом Яфета.
22 Синами Симовими були Елам, Ашур, Арпахшад, Луд і Арам.
23 Синами Арамовими були Уз, Ґул, Ґетер і Маш.
24 Арпахшад був батьком Шелаха, а Шелах був батьком Евера. 25 В Евера народилося два сини. Одного звали Пелеґ, через те, що за його життя землю було поділено[ao], а його брата звали Йоктан.
26-29 Йоктан був батьком Алмодада, Шелефа, Хазармавета, Єри, Гадорама, Узала, Дікли, Овала, Авімаїла, Шеби, Офіра, Хавіли та Йовава. Всі вони були синами Йоктана. 30 Вони жили в східних горах від Меші до Сефару.
31 Це Симові нащадки. Кожна їхня сім’я мала свою мову, землю, народ.
32 Оце родовід Ноєвих нащадків за їхніми родинами. Від них беруть початок усі народи, що заселили землю після потопу.
Вавилонська башта
11 На всій землі існувала одна мова й ті самі слова. 2 Переселяючись зі сходу[ap], люди знайшли рівнину в Шинарських землях[aq] і оселилися там. 3 І сказали вони одне одному: «Зробімо цеглу й гарненько її обпалимо, щоб стала вона міцною». Вони використовували цеглу замість каміння і дьоготь замість вапна. 4 Тоді вони сказали: «Збудуймо місто для себе, а в місті—башту аж до небес. Таким чином здобудемо собі славу, бо інакше розкидає нас по всій землі».
5 Господь спустився з небес подивитися на місто й башту, що її сини людські будували. 6 Він мовив: «Бачу, ці люди об’єдналися. У них єдина мова. І це лише початок того, що вони можуть зробити. Згодом вони зможуть виконати все, що задумають. 7 Тож зійдемо додолу й змішаймо їхні мови, щоб вони не розуміли одне одного».
8 І Господь розсіяв людей по всій землі. Отже, вони припинили будівництво міста. 9 Тож місто й назвали Вавилоном[ar], оскільки Господь змішав мови всього світу, а людей розвіяв по землі.
Родовід Симового роду
10 Ось нащадки Сима. Коли Симові сповнилося сто років, він став батьком, і назвали його сина Арпахшадом. Сталося це через два роки після потопу. 11 Після народження Арпахшада Сим прожив іще п’ятсот років, і за цей час у нього були й інші сини й дочки.
12 Коли Арпахшадові сповнилося тридцять п’ять років, він став батьком, і назвали його сина Шелахом. 13 Після народження Шелаха Арпахшад прожив іще чотириста три роки, і за цей час у нього були й інші сини й дочки.
14 Коли Шелахові сповнилося тридцять років, він став батьком Евера. 15 Після народження Евера Шелах прожив іще чотириста три роки і мав іще інших синів та дочок.
16 Коли Еверу виповнилося тридцять чотири роки, він став батьком Пелеґа. 17 Після народження Пелеґа Евер прожив іще чотириста тридцять років і мав іще інших синів та дочок.
18 Коли Пелеґу сповнилося тридцять років, він став батьком Реу. 19 Після народження Реу Пелеґ прожив іще двісті дев’ять років і мав іще інших синів та дочок.
20 Коли Реу сповнилося тридцять два роки, він став батьком Серуґа. 21 Після народження Серуґа Реу прожив іще двісті сім років і мав іще інших синів та дочок.
22 Коли Серуґові сповнилося тридцять років, він став батьком Нагора. 23 Після народження Нагора Серуґ прожив іще двісті років і мав іще інших синів та дочок.
24 Коли Нагору сповнилося двадцять дев’ять років, він став батьком Тери. 25 Після народження Тери Нагор прожив іще сто дев’ятнадцять років і мав іще інших синів та дочок.
26 Коли Тері сповнилося сімдесят років, він став батьком трьох синів: Аврама, Нагора та Гарана.
Родовід Тери
27 Ось родовід Тери. Він був батьком трьох синів: Аврама, Нагора й Арона. Гаран став батьком Лота. 28 Гаран помер іще за життя свого батька Тери в своєму місті Урі халдейськім[as].
29 Аврам і Нагор взяли собі жінок. Аврам одружився з Сарою, а Нагор узяв собі Милку. Милка була Гарановою дочкою, Гаран же був батьком Милки та Іски. 30 Сара була неплідна і не мала дітей.
31 Забравши свою родину: сина Аврама, онука Лота, сина Арона, невістку Сару, Аврамову дружину—Тера залишив Ур халдейський і подався до землі Ханаанської. Дійшовши до Гарана, вони оселилися там. 32 Тера прожив усього двісті п’ять років. Він помер у Гарані.
Покликання Аврама
12 І мовив Господь до Аврама: «Полиш свою землю і свій народ, полиш дім свого батька і йди до землі, яку Я вкажу тобі.
2 Я виведу з тебе великий народ,
благословлю і возвеличу ім’я твоє,
і ти станеш благословенням.
3 Я благословлятиму тих, хто благословляє тебе,
і проклинатиму тих, хто проклинає тебе.
В тобі всі родини в світі будуть благословенні[at]».
Аврам у Ханаані
4 І зробив Аврам так, як Господь йому вказав. З ним пішов і Лот. На той час, коли він покинув Гаран, Аврамові було сімдесят п’ять років. 5 Аврам узяв із собою свою жінку Сару, свого племінника Лота, все майно, що нажили вони, і рабів, що вони мали в Гарані, та й рушили вони в землі Ханаанські. І прийшли вони до земель Ханаанських.
Діброва Мамре
6 Авраам пройшов цією землею аж до священного місця в Сихемі, до діброви Море[au]. Там жили ханаанці.
7 Господь явився[av] Аврамові й мовив до нього: «Я віддам цю землю твоїм нащадкам». Аврам спорудив на тому місці вівтар Господу, що явився йому.
8 Звідти Аврам крок за кроком подався в гори на схід від Бетела. Там напнув намет. Місто Бетел було на захід від нього, а місто Аї[aw]—на схід. На цьому місці Аврам спорудив вівтар Господу і поклонявся Йому. 9 Тоді Аврам знову помандрував у напрямку Неґева.
Аврам у Єгипті
10 Був голод. Тож Аврам подався до Єгипту, щоб перебути там деякий час, бо голод у тих краях лютував. 11 Коли вже до Єгипту було зовсім близько, він сказав своїй дружині Сарі: «Послухай. Я знаю, що ти вродлива жінка. 12 Коли єгиптяни побачать тебе, вони мовлять: „Це його дружина!” І вб’ють мене, а тебе залишать живою. 13 Кажи, що ти моя сестра, тоді вони будуть добрі зі мною, і ти врятуєш моє життя».
14 Отож як Аврам прийшов до Єгипту, єгиптяни побачили, яка красуня Сара. 15 Побачивши її вроду, вельможі розповіли про неї фараону. Тож Сару забрали до фараонового палацу. 16 Фараон був добрий з Аврамом за Сару. І Аврам дістав овець, худобу, ослів, рабів, наложниць, ослиць і верблюдів.
17 І наслав Господь на фараона і всю його родину лихі хвороби за те, що він узяв собі Сару, Аврамову дружину. 18 Тоді фараон покликав Аврама і сказав: «І що ж це ти зі мною зробив? Чому не сказав, що вона твоя дружина? 19 Навіщо сказав, що Сара твоя сестра? Через це я і взяв її собі за жінку. Ось вона. Забирай її і йди геть». 20 І дав тоді фараон наказ своїм людям, і вони випроводили Аврама та його дружину разом з усім їхнім майном.
Повернення Аврама до Ханаану
13 Тож Аврам пішов із Єгипту разом зі своєю дружиною і майном, що мав, у Неґев. З ними також був Лот. 2 На той час Аврам був дуже багатий на худобу, срібло й золото. 3 Так Аврам мандрував із Неґева аж до Бетела, до того самого місця, де він спершу ставив свій намет між Бетелом та Аї. 4 Саме на цьому місці Аврам спорудив перший вівтар. Тут він поклонявся Господу.
Аврам і Лот розходяться
5 Лот, який мандрував з Аврамом, також мав худобу, овець і намети. 6 Земля не могла їх обох прогодувати, бо мали вони багато майна. Тож не могли вони жити разом. 7 Ще й чабани Аврама й Лота почали сперечатися. (В тих землях тоді жили ханаанці та перизійці).
8 Тоді Аврам сказав Лоту: «Не годиться нам сваритися з тобою, ані чабанам нашим. Ми ж усі брати. 9 Чи не вся земля перед тобою? Давай розійдемося. Якщо ти підеш ліворуч, то я—праворуч, якщо ж ти праворуч, то я—ліворуч».
10 Лот озирнувся й побачив, що вся Йорданська земля добре зрошувалася, немов сад Господній, як Єгипет, аж до самого Зоара. (Це було до того, як Господь зруйнував Содом і Ґоморру). 11 Вибрав собі Лот Йорданську землю. І попрямував він на схід. Так вони розійшлися.
12 Аврам залишився жити в Ханаанській землі, а Лот поселився в Йорданських землях. Він поставив свій намет біля Содома. 13 На той час мешканці Содома були злими і дуже грішили проти Господа.
14 Після того, як Лот пішов, Господь сказав Авраму: «Озирнися. Подивися з цього місця на північ, південь, схід і захід. 15 Всю цю землю, що ти бачиш, Я назавжди віддам тобі й твоїм нащадкам. 16 Я зроблю твій народ таким численним, як порох земний. Якщо хтось зможе полічити земні порошинки, то й народ твій зможе полічити. 17 Вставай же і йди цією землею з кінця в кінець, бо Я тобі її віддам».
18 Тож Аврам зняв свій намет і оселився ближче до діброви Мамре, неподалік від Хеврона. Там спорудив Аврам вівтар Господу.
Війна між царствами
14 Це сталося за часів, колі Амрафел був царем шинарським[ax], Аріох був царем елласарським, Кедорлаомер був царем еламським, а Тідал був царем ґоїмським. 2 Ці царі пішли війною проти царя Содома Бери, царя Ґоморри Берші, царя Адми Шимава, царя Цевоїма Шемевера і царя Бели (місто Бела ще звалося Зоаром). 3 Останні зібрали всі свої сили в Шиддимській долині[ay] при Мертвому морі.
4 Усі вони служили дванадцять років Кедорлаомеру, але на тринадцятий рік повстали проти нього. 5 На чотирнадцятий рік Кедорлаомер та інші царі, що були з ним, пішли й перемогли рефаїв в Аштарот-Карнаїмі, зузимців у Хамі, емимців у Шаве-Киріатаїмі. 6 Вони перемогли хореян у горах Сеїру[az] аж при Ель-Парані[ba], що поблизу пустелі. 7 Тоді Кедорлаомер разом із царями, що його підтримували, повернув назад і, дійшовши до Ен-Мішпата, що звався також Кадешем, підкорив усі амаликійські гори, а також аморійців, що жили в Хазазон-Тамарі.
8 І вийшли царі Содома, Ґоморри, Адми, Цевоїма і цар Бели (тобто Зоари), і вишикували війська до бою зі своїми ворогами в долині Шиддим. 9 І билися вони з Кедорлаомером, царем Елама, Тідалом, царем Ґоїма, Амрафелом, царем Шинара, Аріохом, царем Елласара—чотири царі проти п’ятьох. 10 В долині Шиддим було багато ям з дьогтем. Коли ж царі Содома й Ґоморри повтікали, то дехто з їхнього війська попадав у ті ями, решта ж утекла в гори. 11 Тоді Кедорлаомер і його спільники забрали все майно Содома і Ґоморри, увесь їхній запас харчів й пішли геть.
Полонення Лота
12 Кедорлаомер і його спільники захопили в полон і Лота, Аврамового небожа. Вони забрали все його майно та й подалися звідти (Лот жив у Содомі). 13 Один із тих, що вціліли, прийшов до єврея Аврама й розповів, про все, що сталося. Аврам тоді жив між дубів Мамре, неподалік від братів Ешкола та Анера. Вони домовилися з Аврамом, що допомагатимуть одне одному.
Аврам визволяє Лота
14 Почувши, що його родича захоплено в полон, Аврам озброїв триста вісімнадцять тренованих своїх домашніх, що були його рабами, і переслідував ворога аж до міста Дана. 15 Вночі, розділившись, Аврам і раби його напали на ворогів, розбили їх і гнали аж до Хови, що на північ від Дамаска.
16 Аврам повернув усе майно, захоплене ворогом. Повернув він також і Лота разом з усім його майном, усіма жінками і слугами. 17 Після перемоги над Кедорлаомером і царями, що з ним були, Аврам повернувся додому. Цар содомський вийшов йому назустріч у долині Шаве, що нині називається Царською долиною.
Мелхіседек благословляє Аврама
18 Мелхіседек, цар Салема, також вийшов назустріч, несучи хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога. 19 Благословляючи Аврама, він сказав:
«Авраме, благословенний будь Всевишнім Богом,
Творцем неба і землі.
20 Благословенний будь, Боже Всевишній,
бо Він відав ворогів твоїх у руки твої».
Аврам віддав Мелхіседеку десятину всього.
21 Тоді цар содомський і каже Аврамові: «Віддай мені людей, що були захоплені ворогом, а майно залиш собі». 22 І відповів Аврам содомському цареві: «Я тут клянуся Господом Богом Всевишнім, Творцем неба і землі, 23 що не візьму навіть ремінця від сандалій з того, що належить тобі. Щоб не казав ти потім: „Я збагатив Аврама”. 24 Єдине, що я візьму, це те, що з’їли мої люди. І треба віддати частку Анера, Ешкола та Мамре, які пішли зі мною і допомогли мені. Нехай заберуть своє».
Бог укладає Угоду з Аврамом
15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». 2 Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». 3 І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».
4 І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». 5 Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».
6 І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. 7 Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». 8 Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?»
9 І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». 10 Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. 11 Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх.
12 Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. 13 І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. 14 Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. 15 А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів[bb], і поховають тебе. 16 Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася».
17 Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин[bc].
18 Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської[bd] до великої ріки Євфрат.
19 Це землі кенітів, кенизійців, кадмонійців,
20 хиттитів, перизійців, рефаїв,
21 аморійців, ханаанців, ґірґашитів та євуситів».
Служниця Аґар
16 Аврамова дружина Сара не народила йому дітей. Та була у Сари рабиня-єгиптянка, яку звали Аґар. 2 І сказала Сара Авраму: «Ти знаєш, Господь не дав мені мати дітей. Увійди до моєї рабині. Можливо, матиму дитину через неї». Аврам послухався Сару.
3 І сталося це, коли Аврам прожив у землі Ханаанській вже десять років. Якраз тоді Сара і взяла собі рабиню-єгиптянку Аґар і віддала її Аврамові. 4 І ввійшов Аврам до Аґар, і завагітніла вона. Зрозумівши, що завагітніла, Аґар почала зневажати свою господиню. 5 І сказала Сара Аврамові: «Моє лихо—на тобі. Я сама віддала її тобі. Тепер, коли вона завагітніла, то ще менше поважає мене. Нехай же Господь розсудить, хто з нас з тобою правий».
6 На те Аврам відповів: «Послухай, Саро! Вона твоя служниця, а ти її господиня. Роби з нею, що хочеш». Сара стала жорстокою до Аґар і та втекла від неї.
Аґар у пустелі. Ізмаїл, Аврамів син
7 Ангел Господній знайшов Аґар у пустелі біля джерела, що на шляху до Шура. 8 Ангел спитав її: «Аґар, рабине Сарина, звідки ти прийшла? І куди йдеш?» Вона відповіла: «Я втікаю від своєї господині Сари».
9 Тоді Ангел Господній і каже: «Повертайся до своєї господині й підкорися їй». 10 І ще сказав Ангел Господній: «Я незмірно примножу нащадків твоїх. Тож їх буде стільки, що не злічити».
11 І ще раз мовив до неї Ангел Господній:
«Зараз ти вагітна, і згодом народиш сина;
назви його Ізмаїлом[be],
оскільки Господь почув твої страждання.
12 Син твій буде як дикий осел.
Він буде проти всіх, і всі будуть проти нього[bf].
І житиме він у незгоді зі всіма своїми братами[bg]».
13 І назвала Аґар Господа, Який говорив з нею, новим іменем. «Ти—Ель-Рой[bh]». Бо сказала вона: «Чи й справді я побачила Того, Хто бачить мене?»
14 І назвали те джерело Беер-Лахай-Рой[bi]. Воно й досі там між Кадешем і Вередом. 15 Аґар народила Аврамові сина, й Аврам назвав сина, народженого Аґар, Ізмаїлом. 16 Аврамові сповнилося вісімдесят шість років, коли Аґар народила йому Ізмаїла.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International