Bible in 90 Days
Обрізання на свідчення Угоди
17 Коли Аврамові сповнилося дев’яносто дев’ять років, Господь явився йому й мовив: «Я—Бог Усемогутній (Ель Шадай). Якщо ти слухатимешся Мене і будеш бездоганним, 2 Я укладу Угоду між нами й примножу твій рід, зробивши його великим».
3 Тоді впав Аврам долілиць, і мовив Бог до нього: 4 «Ось моя угода з тобою. Ти станеш батьком багатьох народів. 5 Не зватимешся ти більше Аврамом[a]. Твоїм іменем буде Авраам[b], оскільки Я зроблю тебе батьком багатьох народів. 6 Я зроблю тебе життєдайним, бо від тебе візьмуть початок багато народів і багато царів. 7 Тож укладаю Угоду між Мною і тобою, і твоїми нащадками після тебе з покоління в покоління. Це буде вічна угода. Я буду Богом для тебе і для твоїх нащадків після тебе. 8 Я віддаю тобі й усім твоїм майбутнім поколінням землю, по якій ти мандруєш, всю землю Ханаанську. І то буде навічно, а Я буду їхнім Богом».
9 І ще сказав Бог Авраму: «Ти й усі твої нащадки в усі часи дотримуватиметеся нашої Угоди. 10 Це моя угода, якої ви мусите слухатися. Це угода між Мною і всіма вашими наступними поколіннями: кожен чоловік має бути обрізаний. 11 Ви мусите обрізати крайню плоть, і це буде доказом того, що ви приймаєте цю Угоду між Мною і вами. 12 В усіх ваших поколіннях кожному хлопчику, лиш йому виповниться вісім днів, слід буде зробити обрізання. Усім народженим у вашому домі, і всім придбаним за гроші у чужинця, слід робити обрізання. Навіть якщо він і не з вашого роду. 13 Як раби, народжені у вашому домі, так і ті, яких придбали за гроші, мають бути обрізані. І таким чином ваша плоть матиме печатку Моєї вічної Угоди. 14 Усякого необрізаного чоловіка слід вигнати з-поміж його народу[c], бо він порушив Мою Угоду».
Ісаак—обіцяний Богом син
15 Бог сказав Аврааму: «Твоя жінка не зватиметься вже Сарою[d]. Її ім’я тепер буде Сарра[e]. 16 Я благословлю її, Я дам тобі сина від неї. Я благословлю її, і вона стане матір’ю народів. І царям цих народів дасть вона життя».
17 Авраам упав долілиць, щоб показати повагу до Бога, але про себе розсміявся, думаючи: «Чи народиться дитина від столітнього діда? Чи може дев’яностолітня Сарра народити?» 18 Авраам тоді сказав Богові: «Я сподіваюсь, Ізмаїл матиме прихильність Твою».
19 Бог відповів: «Ні. Твоя дружина Сарра народить тобі сина, і назвеш ті його Ісааком[f]. Я укладу з ним і з його нащадками Мою Угоду. І вона буде навік. 20 Я чув твоє слово про Ізмаїла Я благословлю його. Я дам йому багато дітей. Він стане батьком дванадцятьох князів. І рід його стане великим народом. 21 Але Угоду Я укладу з Ісааком, якого Сарра народить тобі в цей час наступного року».
22 І коли Бог скінчив промовляти, то зник з очей Авраамових, повернувшись на Небо. 23 Тоді Авраам узяв свого сина Ізмаїла, всіх рабів, народжених у нього в домі, чи куплених за його гроші, зібрав усіх чоловіків і молодих хлопців і того ж дня усіх обрізав, як Бог звелів.
24 Авраамові сповнилося дев’яносто дев’ять років, коли йому зробили обрізання. 25 Авраамовому сину Ізмаїлу було тринадцять, коли йому зробили обрізання. 26 Аврааму і його сину Ізмаїлу зробили обрізання в один день. 27 Усі чоловіки Авраамового дому, всі раби, що народилися в його домі чи були куплені в чужинців, були обрізані разом з Авраамом.
Троє чоловіків
18 І Господь знову явився Авраамові. Це сталося біля діброви Мамре, коли той сидів біля входу до свого намету в найжаркішу пору дня. 2 Авраам підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли поруч із ним. Побачивши їх, він вибіг із намету їм назустріч і шанобливо вклонився. 3 Він сказав: «Володарі мої![g] Якщо я гідний вашої ласки, то не минайте мене, слуги вашого. 4 Я принесу води обмити ваші ноги, а тоді відпочинете в тіні під деревами. 5 Я принесу вам трохи хліба, щоб ви підкріпились, а тоді продовжите свою путь. Дозвольте це зробити мені, слузі вашому». І ті відповіли: «Роби, як сказав».
6 Авраам поспішив тоді до намету, до Сарри та й каже їй: «Мерщій візьми три мірки доброго борошна, заміси тісто і спечи хліба». 7 Тоді Авраам побіг до загону, вибрав молоде ніжне теля й віддав юнакові, який кинувся забити й готувати його. 8 Тоді взяв кислого, молока і м’яса, що слуга приготував, та й поставив усе це перед чоловіками, що прийшли до нього. Сам же стояв коло них під деревом, поки ті їли.
9 Тоді вони спитали Авраама: «А де твоя дружина Сарра?» Він відповів: «Вона там, у наметі». 10 Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала.
11 І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. 12 Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий».
13 Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” 14 Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина».
15 Та Сарра заперечила: «Я не сміялася», бо вона була налякана. Але Він сказав: «Ні. Ти таки сміялася». 16 Тоді ті чоловіки повставали й поглянули в бік Содома. Вони збиралися йти туди та Авраам пішов провести їх.
Авраамове прохання
17 Тоді Господь про себе мовив: «Чи варто приховувати від Авраама те, що збираюсь робити? 18 Він дасть початок великому й могутньому народу, й усі народи на землі будуть благословенні через нього. 19 Не приховуватиму Я від нього. Адже Я його вподобав, щоб він заповідав синам своїм і дому своєму жити так, як Господу бажано, щоб бути праведним перед Ним і справедливим. Тож Я, Господь, дам Авраамові все, що обіцяв».
20 І мовив Господь: «Так багато нарікань на жителів Содома й Ґоморри, і гріх їхній такий тяжкий. 21 Тож Я піду й подивлюся, чи й справді все так, як Я чув, бо я мушу знати[h]».
22 Чоловіки відвернулися й рушили до Содома. Авраам же лишився стояти перед Господом. 23 Тоді, наблизившись до Нього, Авраам спитав: «Господи, невже Ти задумав погубити й праведних людей разом з нечестивими? 24 А якщо там знайдеться п’ятдесят праведників, чи зруйнуєш Ти місто? Невже не пощадиш його заради п’ятдесяти праведних людей, що живуть там? 25 Не вбивай праведного разом із грішним. Якщо це трапиться, то де ж різниця між праведним і грішним? Не слід робити цього! Чи не мусить Суддя всього живого обстоювати справедливість?»
26 І мовив Господь: «Якщо в Содомі знайдеться п’ятдесят праведників, то заради них Я пощаджу місто».
27 Авраам тоді знову звернувся до Нього: «Оце я наважився говорити з Тобою, Господом моїм, а сам же я порох і зола. 28 А якщо там недоставатиме п’ять праведників, невже зруйнуєш місто через нестачу всього п’яти чоловік?»
Господь відповів: «Якщо там буде сорок п’ять праведних, то не зруйную місто».
29 Тоді Авраам знову звернувся до Господа: «А якщо сорок знайдеш?» Господь відповів: «Не зроблю того і заради сорока».
30 Авраам тоді каже: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я знову наважуся спитати Тебе. А якщо знайдеш Ти там тридцять, то як тоді?» Господь відповів: «Не зроблю Я того й заради тридцяти».
31 Авраам каже: «Наважуся спитати Тебе, Володарю мій, а якщо двадцять праведних знайдеться в місті?» Господь відповів: «Не зруйную й заради двадцяти».
32 Авраам знову: «Володарю мій, не гнівайся на мене, якщо я наважуся потурбувати Тебе ще раз. Що зробиш, якщо знайдеш десять праведних?» І Господь відповів: «Не зруйную і заради десятьох».
33 Закінчивши розмову з Авраамом, Господь пішов. Авраам же повернувся додому.
Ангели приходять до Лота
19 Два Ангели прийшли до Содома ввечері. Лот у той час сидів коло міських воріт. Побачивши їх, він підвівся привітати їх и низько вклонився. 2 Тоді промовив: «Прошу вас, володарі мої, не цурайся завітати до оселі слуги вашого. Переночуєте, обмиєте ноги, а вранці встанете й рушите далі». Ангели відповіли йому: «Ні, ми ночуватимемо на майдані[i]». 3 Але Лот так запрошував, що вони згодились і зайшли до його дому. Лот нагодував їх, а також дав їм опрісноків[j].
4 Коли гості зібралися спати, чоловіки Содома, від малого до старого, прийшли з усіх кінців міста й обступили дім. 5 Вони погукали Лота: «Де ті двоє, що прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми пізнали їх».
6 Лот вийшов до них, причинивши за собою двері. 7 Він сказав: «Прошу вас, браття, не робіть цього зла. 8 Послухайте. У мене є дві дочки, що не знали ще чоловіків. Давайте я виведу їх. Робіть із ними, що вам заманеться, але не чіпайте цих чоловіків. Вони під моїм дахом[k]».
9 Содоміти гукали: «Йди до нас!» А тоді мовили: «Цей Лот сам прийшов сюди як чужинець, та ще й хоче нас повчати. Гляди, щоб тобі не дісталося гірше, ніж їм». І почали вони все ближче й ближче підступати до Лота і збиралися вже висадити двері. 10 Але чоловіки схопили Лота й потягли всередину хати, а потім зачинили двері. 11 Людей, що були під дверима дому, від малого до старого, вони вдарили сліпотою, аж ті не могли знайти двері.
Втеча з Содома
12 Тоді ті двоє і кажуть Лотові: «Чи є ще тут хто з твого сімейства? Забирай звідси своїх зятів, синів, дочок і ще кого маєш, і йдіть мерщій геть. 13 Ми збираємося зруйнувати це місто, поголос про те, скільки тут зла, розрісся перед Господом. Тож Він і послав нас знищити це місто».
14 Лот вийшов і розповів усе своїм зятям, що одружилися з його дочками. Він сказав: «Вставайте й залишайте це місто, бо Господь от-от зруйнує його». Але їм здалося, що Лот жартує.
15 На світанку Ангели почали квапити Лота: «Вставай, бери свою жінку, двох дочок з собою, інакше загинете разом з покараним містом». 16 Та Лот усе барився. Тоді ті двоє схопили його, жінку та обох дочок за руки, бо Господь змилувався над ними, вивели з міста й залишили там.
17 Вивівши їх, один із Ангелів і каже: «А тепер рятуйтеся! Не озирайтесь і не зупиняйтеся в жодній долині. Біжіть у гори, інакше загинете».
18 Тоді Лот каже: «Ні, володарі мої. 19 Ви були милостиві до мене, слуги вашого. Ваша ласка така велика, ви врятували мене. Але я не можу так далеко бігти в гори. Що станеться, якщо я не встигну? Мене спостигне біда, і я загину! 20 Он гляньте, неподалік є невелике містечко, щоб туди утекти. Дозвольте мені побігти до нього, і ви врятуєте моє життя».
21 Один із Ангелів тоді й мовить: «Гаразд. Я зроблю тобі таку ласку і не зруйную те містечко, про яке ти говориш. 22 Але хутчіш! Поспішай туди, бо я не зможу зруйнувати місто, поки ти ще не там». (Те місто звалося Зоар[l], оскільки було мале).
Зруйнування Содома і Ґоморри
23 Коли сонце вже встало, Лот якраз дістався Зоара. 24 В цей час Господь послав на Содом і Ґоморру з неба палаючу сірку. 25 Господь зруйнував ті міста, спалив усю долину і знищив усіх людей, що жили там, і всі рослини.
26 Лотова дружина була озирнулася, але вмить перетворилася на соляний стовп.
27 Рано вранці Авраам устав і пішов на те місце, де стояв перед Господом. 28 Поглянув Авраам на Содом і Ґоморру, на всі землі довкола і побачив, що дим підіймається з землі, як з великою згарища.
29 Тож руйнуючи міста, Бог згадав про Авраама. Він вислав Лота з руйновиська, з міста, в якому той жив.
Лотові дочки
30 Лот боявся жити в Зоарі й через те, забравши обох своїх дочок із собою, пішов у гори й оселився там у печері.
31 Якось старша дочка каже своїй сестрі: «Наш батько вже старий, на землі немає чоловіків, щоб могли ввійти до нас, як це робиться у всьому світі. 32 Давай же напоїмо нашого батька вином, тоді ляжемо з ним. І так ми продовжимо наш рід».
33 Тож тієї ночі Лотові дочки напоїли батька свого вином. Тоді старша лягла пішла й лягла з батьком, а той і не знав, ні коли та лягла з ним, ані коли встала.
34 Наступного дня старша сестра й каже до молодшої: «Вчора я переспала з батьком нашим. Давай напоїмо його й сьогодні. Тоді ти підеш і переспиш з ним. Матимемо дітей від батька нашого і в такий спосіб продовжимо свій рід».
35 Отже, й тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді молодша дочка пішла, лягла з ним. Лот знову не помітив, ні коли вона лягла, ні коли встала.
36 Обидві дочки Лотові завагітніли від батька. 37 Старша дочка народила сина й назвала його Моавом[m]. Він став пращуром моавійців, які живуть і донині. 38 Молодша дочка також народила сина й назвала його Бен-Аммі[n]. Він став пращуром аммонійців, що живуть і донині.
Авраам у Ґерарі
20 Авраам подався звідти до землі Неґевської[o]. Він оселився між Кадешем і Шуром у Ґерарі. 2 Усім він казав, що Сарра його сестра. Почувши це, Авімелех, ґерарський цар, послав своїх слуг, щоб привели Сарру до нього.
3 Якось Авімелеху приснився Бог уночі. От Він йому й каже: «Ти помреш через жінку, яку взяв собі, бо вона одружена». 4 Та Авімелех іще не пізнав її, тому промовив: «Господи, невже Ти справді погубиш невинну людину? 5 Хіба ж Авраам сам не казав, що Сарра його сестра? Хіба ж вона сама не казала, що Авраам її брат? Я не винен, бо зробив це зі щирим серцем і чистими руками».
6 Тоді Бог йому й каже уві сні: «Звісно, Я знаю, що ти зробив це з невинним серцем. Я тебе стримав, щоб ти не згрішив проти Мене і не дозволив тобі торкнути. 7 Тож віддай жінку Авраамові, бо він—пророк. Він молитиметься за тебе, тож ти житимеш. Якщо ж не віддаси Сарру Авраамові, то знай, що і ти, і всі твої домашні—всі ви напевно помрете».
8 Наступного ранку Авімелех, прокинувшись, покликав своїх слуг і розповів їм усе про свій сон. І слуги його дуже злякалися. 9 Тоді Авімелех покликав Авраама й каже: «Що ж ти зробив з нами? У чому провина моя перед тобою, що навів ти такий великий гріх на мене й царство моє? Ти повівся зі мною так, як не годиться поводитися». 10 І ще сказав Авімелех: «Що ти собі думав, коли вчинив отаке?»
11 Авраам відповів: «Я подумав, що немає страху перед Богом у цій землі і що мене можуть убити за мою дружину. 12 Крім того, вона й справді моя сестра. Дочка мого батька, але не моєї матері. І вона стала моєю дружиною. 13 Коли Бог послав мене в мандри з батькового дому, я Саррі й кажу: „Зроби мені таку ласку, де б ми не були, кажи всім, що я твій брат”».
14 Тоді Авімелех дав Авраамові Сарру, овець, худоби всілякої, слуг і служниць. 15 Авімелех сказав: «Поглянь, уся земля моя перед тобою. Живи де хочеш». 16 І промовив Авімелех до Сарри: «Я дав твоєму братові тисячу срібних монет. Я зробив це, щоб ніхто не подумав нічого лихого проти тебе. Ти виправдана цілком!»
17-18 Господь замкнув усі лона в домі Авімелеха через Сарру, Авраамову дружину. Тож Авраам помолився Всевишньому, й Бог зцілив Авімелеха, його дружину і служниць, і вони знову мали дітей.
Народження Ісаака
21 Господь виявив свою прихильність до Сарри й усе виконав. 2 Як Він і сказав, Сарра завагітніла й народила Авраамові в його старості сина саме в той час, який вказав їй був Господь. 3 І назвав Авраам сина, що народила йому Сарра, Ісааком.
4 Коли Ісаакові сповнилося вісім днів, Авраам зробив йому обрізання, як і звелів Бог. 5 Авраамові було сто років, коли в нього народився син Ісаак.
6 Сарра тоді й каже: «Бог дарував радість мені. Нехай же кожен, хто почує це, радіє разом зі мною». 7 І Сарра додала: «Хто міг сказати Авраамові, що я, Сарра, доглядатиму дітей? Але це збулось, і я народила йому, старому, сина».
Вигнання Аґар з Ізмаїлом
8 Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято. 9 Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком[p]. 10 І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком». 11 Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.
12 І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака. 13 Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».
14 Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби[q] й заблукала. 15 Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ. 16 Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».
17 Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини. 18 Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».
19 І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.
20 Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником. 21 Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран[r].
Угода між Авраамом і Авімелехом
22 Якось Авімелех та Фікол, воєначальник, сказали Авраамові: «Бог з тобою у всьому, що ти робиш. 23 Тож поклянись мені перед Богом, що ти не зрадиш ні мене, ні дітей моїх, ані нащадків. Будеш милостивий до мене, як я до тебе. Поклянись, що будеш відданий тій землі, на якій живеш». 24 І відповів Авраам: «Клянусь!»
25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові про криницю з водою, що захопили його слуги. 26 Авімелех відповів: «Я не знаю, хто це вчинив. Ти мені не казав, а я не чув про це дотепер».
27 Авраам привів вівцю та худобину й дав їх Авімелехові. І уклали вони удвох угоду. 28 Авраам поставив іще сім[s] овечок осібно від отари. 29 І спитав тоді Авімелех: «Що означає те, що ти поставив сімох овечок окремо?» 30 Авраам відповів: «Якщо ти приймеш овечок від мене, то це буде доказом того, що я викопав цю криницю». 31 Отож те місце й стали називати Беершебою[t], оскільки вони двоє поклялися там.
32 Так Авраам та Авімелех уклали угоду біля Беершеби. Після цього Авімелех і Фікол, воєначальник, повернулися до землі Филистимської. 33 І посадив Авраам тамарискове дерево біля Беершеби. І під ним він поклонявся Господу, Богу Всевишньому. 34 І жив Авраам у землі Филистимській іще довго.
Бог випробовує Авраама
22 Після цього Бог випробував Авраама. От Він і каже: «Аврааме!» Той озвався: «Я тут». 2 Бог мовив: «Візьми свого єдиного сина, якого ти любиш, Ісаака, і йди з ним до землі Морії. Там принесеш його в жертву спаленням на горі, яку Я назву тобі».
3 Рано вранці Авраам устав, осідлав свого віслюка, взяв з собою двох своїх слуг і сина Ісаака. Авраам наколов дров для спалення і рушив до того місця, куди Бог звелів. 4 На третій день Авраам підвів очі й побачив звіддалік те місце, куди вони йшли. 5 Він сказав своїм слугам: «Лишайтеся тут із віслюком, а ми з хлопцем підемо он туди. Ми там поклонимося Господу й вернемося до вас». 6 Авраам узяв дрова для жертвопринесення й поклав їх на плечі синові. Іще він узяв із собою вогонь, ніж, і вони вдвох пішли.
7 І звернувся тоді Ісаак до батька: «Тату!» Авраам озвався: «Чого тобі, синку?» Ісаак запитав: «Вогонь і дрова ми маємо, а де ж ягня, що принесемо в жертву спаленням?» 8 Авраам відповів: «Бог сам подбає про ягня для жертви». І вони вдвох пішли далі.
Порятунок Ісаака
9 І прийшли вони на місце, яке вказав йому Бог. Авраам спорудив там вівтар і розклав дрова. Потім він зв’язав свого сина Ісаака й поклав його на вівтар поверх дров. 10 Тоді Авраам простягнув руку й вийняв ножа, щоб убити свого сина. 11 Але тут Ангел Господній погукав його з небес: «Аврааме! Аврааме!» Авраам озвався: «Я тут». 12 Ангел йому й каже: «Зупинися! Не здіймай руки на хлопчика. Не роби йому нічого, бо Я бачу тепер, що ти шануєш Бога, що заради Мене ладен пожертвувати єдиним сином своїм».
13 Авраам підвів очі й побачив барана, що заплутався рогами в кущах. Він пішов, узяв його, забив і приніс у жертву замість свого сина. 14 І назвав Авраам це місце Ягве-Їре[u]. І досі люди кажуть: «На горі Господь явився».
15 Тоді покликав Ангел Господній Авраама вдруге. 16-17 Він сказав: «Я обіцяю тобі, каже Господь, за те, що ти таке зробив і ладен був пожертвувати єдиним своїм сином, Я воістину благословлю тебе й дам тобі стільки нащадків, як тих зірок у небі, як того піску на березі моря. Вони позаймають міста ворогів своїх. 18 Всі народи землі благословлять тебе іменем нащадків твоїх за те, що ти прислухався до голосу Мого». 19 Авраам повернувся до своїх слуг, і вони всі разом пішли до Беершеби. 20 Після всього цього якось хтось сказав Авраамові: «Милка також народила синів твоєму братові Нагору. 21 Це Уз, первісток їхній, його брат Буц і Кемуел, батько Арама. 22 Це також Кесед, Хазо, Пілдаш, Їдлаф і Бетуїл. 23 Бетуїл став батьком Ревекки». Цих вісьмох народила Нагору, Авраамовому брату, Милка. 24 Нагорова наложниця Ремуель народила йому ще чотирьох синів: Теваха, Ґахама, Тахаша та Мааку.
Смерть Сарри
23 Сарра прожила сто двадцять сім років. 2 Вона померла в Киріат-Арві (тобто Хевроні), в землі Ханаанській. І прийшов Авраам тужити за нею й оплакувати її. 3 Тоді, вставши від померлої, він звернувся до хиттитів: 4 «Я чужинець і живу серед вас. Дайте мені клаптик землі для цвинтаря, щоб я міг поховати свою померлу».
5 Хиттити відповіли Авраамові: 6 «Послухай нас, добродію. Серед нас ти—один з великих князів Божих. Ховай свою померлу в нашому найкращому склепі. Ніхто з нас не завадить тобі поховати там твою померлу». 7 Авраам тоді підвівся й низько вклонився хиттитам, народові землі тієї. 8 Він сказав: «Якщо така ваша ласка і згода, щоб я поховав свою дружину, то послухайте. Поговоріть з Ефроном, Зогаровим сином. 9 Хай би він віддав мені печеру Махпела[v], що належить йому й розташована край його поля. Нехай він продасть її мені за повну ціну, у вашій присутності, як місце поховання».
10 Ефрон сидів серед хиттитів і при них відповів Авраамові. І його слова почули всі, хто в цей час проходив через міську браму. 11 «Ні, добродію. Послухай! Я віддаю тобі те поле і ту печеру при свідках. Ховай там свою небіжчицю».
12 І вклонився тоді Авраам людям тієї землі. 13 Він сказав Ефрону в присутності місцевих людей: «Коли б ти мене лише послухав! Я заплачу тобі за поле. Візьми від мене гроші, і я поховаю там свою дружину».
14 Ефрон відповів Авраамові: 15 «Послухай, добродію. Вартість цієї землі чотириста шекелів срібла[w]. Це для тебе ніщо, і для мене теж. Тепер можеш ховати померлу».
16 І Авраам погодився. Він відважив Ефронові стільки срібла, скільки той назвав у присутності людей, тобто чотириста шекелів, як міряли шекелі купці.
17 Отже, Ефронове поле перейшло у власність Авраама. Воно було в Махпелі, що на схід від Мамре. Поле, печера, що на ньому, всі дерева навколо стали Авраамовими. 18 То було в присутності хиттитів, усіх, хто проходив на той час через міську браму.
19 Після цього Авраам поховав свою дружину Сарру в печері на полі Махпела, що на схід від Мамре (тобто Хеврона) в землі Ханаанській. 20 Авраам купив у хиттитів поле й печеру на ньому, і вони стали його власністю й місцем поховання.
Слуга присягає Авраамові
24 Авраам був уже дуже старий. Господь у всьому благословляв його. 2 Авраам сказав своєму слузі, що найдовше служив йому й доглядав усе Авраамове майно: «Поклади руку під моє стегно[x].
3 Присягни мені перед Господом, Богом неба і землі, що не візьмеш ти жінку для сина мого з дівчат народу ханаанського, серед якого ми живемо. 4 Піди до моєї країни й мого народу і звідти приведи дружину для сина мого Ісаака».
5 Слуга перепитав Авраама: «А якщо вона не схоче прийти зі мною сюди в цю землю? Чи маю я повернутися з твоїм сином до країни, яку ти залишив?» 6 Авраам відповів: «Гляди, не веди туди мого сина. 7 Господь, Бог Неба, привів мене сюди із дому батькового і з землі, де я народився. Господь сказав мені, поклявшись: „Я віддам цю землю твоїм нащадкам”. Він пошле свого Ангела поперед тебе, щоб ти знайшов там дружину моєму синові. 8 Якщо ж вона не схоче йти з тобою, то будеш вільний від цієї присяги. Тільки ні в якому разі не веди туди мого сина». 9 І тоді, поклавши руку під стегно свого господаря Авраама, слуга присягнув йому.
Пошуки
10 Взявши у свого господаря десять верблюдів і різноманітні подарунки від нього, слуга зібрався й рушив до Месопотамії, в місто Нагорове. 11 Надвечір, коли жінки ходять по воду, він зупинив своїх верблюдів поза містом коло криниці. 12 Він промовив: «Господи, Боже господаря мого Авраама, зроби, щоб мені пощастило сьогодні. Змилуйся над господарем моїм Авраамом. 13 Ось глянь, я стою тут коло криниці й дівчата з міста приходять сюди по воду. 14 Нехай буде так: дівчина, яку я попрошу нахилити свого глечика і дати напитися, відповість мені: „Пий. Я й верблюдів твоїх понапуваю”. Нехай же вона буде тією, що Ти призначив слузі своєму Ісааку. Так я взнаю, що Ти змилувався над господарем моїм».
Зустріч із Ревеккою
15 Слуга ще не докінчив говорити, як до криниці прийшла Ревекка. Вона була дочкою Бетуїла, Сина Милки й Нагора, Авраамового брата. Вона тримала глечик на плечі. 16 Дівчина була дуже вродлива, цнотлива, жоден чоловік не пізнав ще її. Зійшовши до криниці, вона набрала води й пішла назад нагору.
17 Підбігши до неї, слуга мовив: «Прошу тебе, дай мені напитися з твого глека». 18 Ревекка йому відповіла: «Пий, добродію». Вона тут же зняла глечик з плеча і, нахиливши, вона дала йому напитися. 19 Напоївши його, вона промовила: «Я понапуваю і верблюдів твоїх». 20 Хутко виливши воду з глечика у верблюже пійло, вона знову пішла до криниці. Тож понапувала вона всіх його верблюдів. 21 Слуга ж стояв мовчки і стежив за нею, розмірковуючи, чи змилостився Господь, чи зробив його подорож вдалою.
22 Коли верблюди напилися, він дав дівчині золоту сережку вагою в півшекеля[y] та два золоті браслети на руки, вагою в п’ять мір[z]. 23 Авраамів слуга сказав їй: «Прошу тебе, скажи, чия ти дочка? Чи знайдеться місце в домі твого батька, щоб переночувати?»
24 Ревекка відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина Милки й Нагора». 25 Ревекка додала: «У нас багато й соломи, й паші. Є також доста місця для ночівлі».
26 Тоді слуга вклонився й почав молитися. 27 Він промовляв: «Благословен Господь, Бог господаря мого Авраама. Він не відмовив у милості Своїй і вірності моєму господареві. Він привів мене до оселі, де мешкають родичі мого господаря».
28 А Ревекка побігла й розповіла про все, що сталося, в домі матері своєї. 29 У неї був брат, якого звали Лаваном. Він вибіг до чоловіка, що стояв біля криниці. 30 Побачивши сережку й браслети на своїй сестрі Ревецці й почувши те, що слуга сказав їй, Лаван побіг до нього. Той стояв зі своїми верблюдами біля криниці. 31 Лаван промовив: «Заходь до хати, благословенний Господом. Чому стоїш надворі? Я приготував місце для тебе й твоїх верблюдів».
32 Авраамів слуга увійшов до оселі. Лаван розсідлав верблюдів, дав їм соломи й паші, а також води, щоб обмити ноги гостю та його людям. 33 Тоді Лаван запропонував їм поїсти, але Авраамів слуга відповів: «Я не буду їсти, доки не скажу того, що маю сказати». Лаван відповів: «Кажи».
Авраамів слуга відкриває мету свого приходу
34 Тоді Авраамів слуга промовив: «Я Авраамів слуга. 35 Господь вельми благословив мого господаря, і той став великою людиною. Господь дав Авраамові багато овець, худоби, срібла, золота, слуг і служниць, верблюдів і віслюків. 36 Дружина мого господаря Сарра народила йому сина, коли вже була старою. Авраам віддав синові все, чим володіє.
37 Мій господар примусив мене поклястися йому. Він сказав: „Не візьми дружину синові моєму з дівчат ханаанських, на чиїй землі я живу. 38 Ти мусиш піти до дому мого батька, до моїх рідних і привести йому дружину звідти”. 39 Я тоді спитав у господаря свого: „А якщо вона не піде зі мною?” 40 На те Авраам відповів: „Господь, перед лицем Якого я живу, пошле тобі на допомогу Свого Ангела, щоб щастило тобі в дорозі і щоб ти знайшов таки жінку синові моєму серед мого народу. 41 Якщо вони відмовляться дати дружину для сина мого, то коли прийдеш до землі мого батька, ти будеш вільний від клятви своєї”. 42-43 І прийшовши сьогодні до криниці, я сказав: „О, Господи, Боже господаря мого, Авраама, Якщо Ти й справді хочеш, щоб мені пощастило у подорожі моїй, то глянь, ось я стою коло криниці з водою. Нехай же молоду дівчину, що прийде по воду, я попрошу: „Дай трохи води напитися з глека твого”. 44 Якщо вона відповість мені: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”,—то нехай вона буде тією, кого Господь вибрав для сина господаря мого”.
45 Не встиг я це промовити про себе, як вийшла Ревекка, несучи глечик на плечі. Вона прямувала до криниці. Тоді набрала води і я попросив її: „Прошу тебе, дай напитися”. 46 Вона зразу зняла з плеча глечик і каже: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”. Тож я напився, і вона дала також води моїм верблюдам. 47 Я її й питаю: „Чия ти дочка?” А вона відповідає: „Я дочка Бетуїла, сина Нагора і Милки”. Тоді я й дав їй сережку і браслети на обидві руки. 48 Вклонившись, я подякував Господу. Я благословив Господа, Бога господаря мого, Авраама, Який вів мене правильним шляхом, щоб я знайшов дочку брата свого господаря для його сина.
49 А тепер, якщо ви будете милостиві й сповнені довіри до господаря мого, прошу, скажіть мені, щоб я знав, як мені бути».
50 Тоді Лаван з Бетуїлом відповіли: «Це прийшло від Господа. Ми не можемо цього змінити. 51 Ось Ревекка, забирай її та й іди. Нехай вона стане жінкою сина твого господаря, як наказав Господь».
52 Почувши це, Авраамів слуга вклонився Господу до землі. 53 Він віддав Ревецці срібні й золоті прикраси та вбрання. Він також віддав дорогі подарунки її братові й матері.
54 Авраамів слуга і люди, що були з ним, добре поїли й попили, і заночували. Вставши рано вранці, він і каже: «Вирядіть мене до мого господаря». 55 А Ревеччині брат і мати кажуть: «Нехай Ревекка залишиться з нами ще днів з десять, а потім уже піде».
56 Але слуга сказав їм: «Не змушуйте мене чекати. Господь благословив мою подорож на успіх, тож дайте мені повернутися до мого господаря». 57 Тоді вони кажуть: «Покличмо дівчину й спитаймо її, чи захоче вона піти». 58 Вони погукали Ревекку й питають: «Чи підеш ти з цим чоловіком?» Вона відповіла: «Піду».
59 І відпустили тоді вони сестру свою Ревекку та її годувальницю з Авраамовим слугою та його людьми. 60 Вони благословили Ревекку. Сказали їй:
«Сестро наша! Стань же матір’ю мільйонів.
І нехай твої нащадки посядуть міста ворогів своїх!»
61 Ревекка зі своєю служницею зібралися, посідали на верблюдів і поїхали слідом за Авраамовим слугою. Слуга взяв Ревекку й вирушив до дому.
62 Ісаак тоді, прийшовши з Беер-Лахай-Роя, жив у Неґеві. 63 Якось увечері Ісаак вийшов у поле прогулятися[aa]. Він підвів очі й побачив верблюдів, що прямували до нього.
64 Ревекка підвела очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда. 65 Вона спитала слугу: «Що то за чоловік іде полем нам назустріч?» Слуга відповів: «Це мій господар». Тоді Ревекка покрила своє обличчя серпанком.
66 І розповів слуга Ісаакові про все, що сталося. 67 І повів тоді Ісаак Ревекку до намету своєї матері Сарри. І стала Ревекка його дружиною. Ісаак міцно покохав Ревекку і втішив печаль свою після смерті матері.
Авраамові нащадки від Кетури
25 Авраам одружився знову і взяв собі жінку на ім’я Кетура. 2 Вона народила йому Зимрана, Йокшана, Медана, Мидіана, Ішбака та Шуа. 3 Йокшан був батьком Шеби й Дадана. Нащадками Дедана були люди Ашура[ab], летуші та леуми. 4 Мидіан мав синів Ефу, Ефера, Ханоха, Авіда і Елдаа. Усі вони були нащадками Кетури.
Смерть Авраама
5 І віддав Авраам усе, що мав, Ісааку. 6 Він також роздав подарунки синам своїх наложниць, і ще за свого життя відіслав їх від свого сина Ісаака у східні землі[ac].
7 Прожив Авраам сто сімдесят п’ять років. 8 Авраам зітхнув востаннє й помер у доброму старому віці, після довгого щасливого життя і приєднався до свого народу[ad]. 9 Авраамові сини Ісаак та Ізмаїл поховали його в печері Махпела на полі, що належало Ефронові, Зогаровому синові, хиттитові, на схід від Мамре. 10 То було поле, що його Авраам придбав у хиттитів. Там і поховали його разом з жінкою Саррою.
11 Після Авраамової смерті Бог благословив сина його Ісаака. Ісаак оселився поблизу Беер-Лахай-Роя.
Ізмаїлові нащадки
12 Ось родовід Ізмаїла, сина Авраама і єгиптянки Аґар, Сарриної служниці. 13 Такі були імена його синів в порядку їх народження: первістком Ізмаїла був Невайот, за ним Кедар, Авдеел, Мівсам, 14 Мішма, Дума, Масса, 15 Хадад, Тема, Єтур, Нафис та Кедема.
16 Оце сини Ізмаїла, їхні імена, за їхніми селищами й поселеннями. І кожен з дванадцяти став князем у своєму племені.
17 Проживши сто тридцять сім років, Ізмаїл помер і приєднався до свого народу. 18 Ізмаїлові нащадки розселилися від Хавіли до Шура, що на схід від Єгипту по шляху до Ассирії, і часто нападали на своїх сусідів, нащадків братів Ізмаїлових[ae].
Ісаакова сім’я
19 Ось родовід Ісаака, Авраамового сина. Авраам був Ісааковим батьком. 20 Коли Ісаакові було сорок років, він узяв собі жінку Ревекку, дочку арамеянина Бетуїла арамійського з Паддан-Арама, сестру Лавана арамійського. 21 Ісаак молився Господу за свою жінку, оскільки вона була неплідна. Господь почув його молитви і його Ревекка завагітніла.
22 Діти штовхалися у неї в животі. І вона питала: «Що це зі мною?» Тоді пішла вона спитатися в Господа. 23 І мовив їй Господь:
«Два племені у череві твоєму,
народи розділилися вже там.
Один міцніший буде за другого,
і старший меншому служитиме».
24 Коли час прийшов, Ревекка народила близнят, двох хлопчиків. 25 Перший народився геть червоний і шкіра його була вкрита волоссям, то й нарекли його Ісавом[af]. 26 За ним народився його брат, міцно тримаючись своєю ручкою за Ісавову п’яту. Його нарекли Яковом[ag]. Ісаакові той час було шістдесят років.
27 Хлопчики виросли. Ісав став вправним мисливцем і любив блукати в степу. Яків був тихим, домашнім чоловіком. 28 Ісаак полюбив Ісава, бо до вподоби йому була дичина, яку той приносив. Та Ревекка любила Якова.
29 Якось, коли Яків готував поїсти, Ісав прийшов з полювання виснажений. 30 Ісав і каже Якову: «Дай мені отій червоній страви, бо я виснажений». Через це його називали Едомом[ah].
31 Та Яків відповів йому: «Продай мені спочатку своє первородство»[ai].
32 Ісав відповів: «Поглянь, я помираю з голоду. Що мені право первородства!» 33 Але Яків наполягав: «Спершу присягни, що поступишся мені своїм первородством!» Тож Ісав присягнув і продав Якову своє право первородства. 34 Тоді Яків дав Ісаву хліба і юшки. Той поїв, попив, а потім устав та й вийшов геть, показавши тим, який він байдужий до свого первородства.
Господнє одкровення Ісааку
26 Настав голод, ще й не такий, як був за життя Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського, в Ґерар.
2 Господь явився йому і промовив: «Не ходи до Єгипту. Лишайся на землі, яку Я вкажу тобі. 3 Живи на цій землі чужинцем, а Я буду з тобою і благословлю тебе, бо Я віддам тобі й твоїм нащадкам усі ці землі. І виконаю Я тоді клятву, якою присягнув твоєму батькові Аврааму. 4 І примножу Я рід твій, і твоїх нащадків буде, як тих зірок у небі. Я віддам їм усі ці землі, і всі народи на землі благословенні будуть через твоїх нащадків. 5 Я зроблю так за те, що Авраам, твій батько, слухав Моє слово і робив так, як Я велів. Він дотримувався Моїх заповідей, законів, Мого вчення».
6 Тож Ісаак залишився в Ґерарі.
Пригода з Ревеккою в Ґерарі
7 Місцеві чоловіки почали розпитувати його про жінку. Ісаак їм відповідав: «Це моя сестра». Він боявся казати, що вона його дружина, думаючи: «Ревекка дуже вродлива, і чоловіки можуть убити мене, щоб заволодіти нею».
8 Ісаак уже жив там довгий час. От одного разу Авімелех, цар филистимський, глянув у вікно і побачив, як Ісаак тішиться зі своєю жінкою Ревеккою. 9 Авімелех покликав Ісаака й каже: «Вона твоя жінка! Як же ти міг сказати, що вона твоя сестра?»
Ісаак йому відповів: «Я боявся, що загину через неї».
10 Тоді Авімелех сказав: «Що ж ти зробив з нами? Адже будь-хто з чоловіків міг лягти з твоєю жінкою, і кара тоді впала б на нас». 11 І дав тоді Авімелех своєму народові такий наказ: «Якщо хтось торкнеться пальцем цього чоловіка чи його жінки, того покарано буде на смерть».
Ісаак стає багатим
12 Того року Ісаак посіяв хліб на тій землі й зібрав гарний врожай. Господь благословив його. 13 Й Ісаак розбагатів. Він усе багатів і багатів, аж доки не став дуже багатий. 14 У нього було багато овець, великої худоби, рабів, і филистимляни почали заздрити йому. 15 Вони позасипали землею всі криниці, що викопали ще слуги Ісаакового батька, Авраама. 16 І сказав тоді Авімелех Ісаакові: «Йди геть від нас, бо став ти значно дужчий за нас».
Вигнання Ісаака
17 Ісаак пішов звідти. Він поставив свої намети в долині Ґерар і став там жити. 18 Він знову повідкопував криниці, що їх було вирито ще за життя його батька Авраама. Бо то филистимляни позасипали їх землею після смерті Авраама. І назвав їх Ісаак так само, як і його батько називав.
19 Ісаакові слуги, копаючи в долині, знайшли живе джерело. 20 Але ґерарські пастухи почали сперечатися із Ісааковими, кажучи: «Це наша вода». І назвав тоді Ісаак ту криницю Есек[aj], оскільки вони сварилися з ним.
21 Тоді Ісаакові слуги викопали ще одну криницю. Та місцеві жителі знову почали сваритися за неї. І назвав тоді Ісаак цю криницю Сітна[ak].
22 Ісаак пішов звідти й викопав ще одну криницю. І ніхто вже не сварився за неї. І назвав тоді її Ісаак Реговот[al], сказавши: «Нарешті Господь дав і нам простір. Тож будемо множитися й жити на цій землі».
Угода з Авімелехом
23 Ісаак пішов звідти до Беершеби. 24 Тієї ночі Господь явився йому і мовив: «Я Бог твого батька Авраама. Не бійся нічого, бо Я з тобою. Я благословлю тебе і зроблю твій рід численним в ім’я Авраама, Мого слуги».
25 Ісаак спорудив там вівтар, покликав ім’я Господа й поставив свої намети поруч. А слуги його викопали криницю. 26 Прийшов тоді до нього з Ґерара Авімелех зі своїм радником Ахуззатом, а також із воєначальником Фіколом. 27 Ісак спитав їх: «Чого ви до мене прийшли? Ви ж мене ненавидите, ви ж вигнали мене зі своєї землі».
28 А вони відповідають: «Тепер ми ясно бачимо, що Господь з тобою. То ми й подумали, чому б нам не поклястися один перед одним і не укласти Угоду з тобою. 29 Обіцяй, що не заподієш лиха нам, як і ми не заподіяли тобі. Нічого, крім добра, не вчинили ми тобі, лиш відіслали з миром. І тепер тебе Господь благословив».
30 То Ісаак влаштував для них гостину, і вони їли й пили. 31 Вранці вони повставали раненько й дали обіцянку один одному. Ісаак відіслав їх, і ті пішли собі з миром. 32 Того ж дня Ісаакові слуги прийшли до нього й сповістили, що вони викопали криницю, словами: «Ми знайшли воду!» 33 І назвав Ісаак ту криницю Шеба[am]. Тому й місто зветься Беершебою дотепер.
Одруження Ісава
34 Коли Ісаву було сорок років, він одружився з Юдит, дочкою хиттита Беері та Басемат, дочки хиттита Елона. 35 І стали вони джерелом гіркоти для Ісаака й Ревекки.
Обман Якова
27 Коли Ісаак став старий і очі його перестали бачити, він покликав свого старшого сина Ісава і сказав: «Сину мій». Ісав озвався: «Так». 2 Ісаак сказав: «Послухай-но, я вже старий і не знаю, коли прийде смерть. 3 Тож візьми свою зброю, сагайдак зі стрілами й лук, іди в поле і вполюй дичину для мене. 4 Зготуй мені смачну, мою улюблену страву і дай мені поїсти, щоб я зміг благословити тебе перед тим, як помру».
5 Ревекка слухала, як він промовляв до сина Ісава. Ісав вирушив у степ полювати дичину для батька. 6 Тоді Ревекка мовила до свого сина Якова: «Слухай. Я чула, як твій батько сказав твоєму братові Ісаву: 7 „Принеси мені дичини і приготуй мою улюблену страву, а потім я благословлю тебе перед Господом, поки не помер”. 8 Тож послухайся мене, сину, і зроби так, як я накажу. 9 Піди в отару, візьми пару добрих молодих кіз і принеси мені, і я приготую з них для батька твого його улюблену смачну страву. 10 А ти віднесеш йому, щоб він поїв і благословив тебе перед своєю смертю».
11 Яків тоді й каже своїй матері: «Але ж мій брат волохатий, а в мене шкіра гладенька. 12 Може статися, що батько торкнеться мене і впізнає, і зрозуміє, що я намагаюся обдурити його. І тоді він не благословить мене, а прокляне».
13 Тоді мати сказала Якову: «Сину мій, нехай тоді прокляття, сказане на твою адресу, впаде на мене. Але послухай мене і зроби так, як я сказала. Принеси мені двох козенят».
14 Тож Яків пішов, упіймав двох козенят і приніс їх матері, а вона приготувала батькову улюблену смачну страву. 15 Тоді Ревекка взяла щонайкраще вбрання свого старшого сина Ісава, що було в хаті, та й вбрала в нього Якова, свого молодшого сина. 16 Руки ж його й шию обгорнула козячим хутром. 17 Дала вона в руки своєму синові Якову смачно приготовлене м’ясо та хліб, що спекла.
18 Пішов Яків до свого батька та й каже: «Батьку мій». Ісаак озвався: «Що тобі? Ти хто, мій сину?» 19 А Яків відповідає: «Це я, Ісав, твій первісток. Я зробив, як ти звелів мені. Сідай поїж дичини, а потім благослови мене». 20 Ісаак тоді й питає свого сина: «Як це тобі вдалося так швидко впоратися з дичиною, мій сину?» Яків відказав: «Бо Господь Бог твій допоміг мені швидко знайти дичину». 21 Тоді Ісаак і каже Якову: «Підійди ближче, дай мені торкнутися тебе, щоб пересвідчитися, чи й справді ти мій син Ісав, чи ні».
22 Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той, торкнувшись його, мовив: «У тебе голос Якова, але руки такі ж, як в Ісава». 23 Ісаак не впізнав Якова, бо руки його були волохаті, як і в брата його Ісава. Тож Ісаак благословив Якова. 24 Тоді питає: «Чи справді ти мій син Ісав?» Яків відповів: «Так».
Благословення Якова
25 Ісаак йому й каже: «Принеси мені дичини, сину, щоб я поїв, а тоді благословлю тебе». Тож приніс Яків поїсти Ісаакові, й той поїв; він приніс вина, й той випив.
26 І сказав Ісаак сину своєму Якову: «Підійди й поцілуй мене, сину». 27 Яків підійшов до батька й поцілував його. Почувши запах Ісавового вбрання, Ісаак благословив його, мовивши:
«Запах сина мого, наче запах того поля,
благословенного Господом.
28 Хай Бог пошле тобі небесної роси,
родючості твоїм угіддям,
нехай буде в тебе вдосталь збіжжя і вина.
29 Нехай тобі народи служать,
народи хай схиляються перед тобою.
Будь же правителем над братами своїми.
Нехай сини матері твоєї схиляються перед тобою.
Хай буде проклятий той, хто тебе проклинає,
і благословенний той, хто тебе благословляє».
Благословення Ісава
30 Щойно Ісаак скінчив своє благословення Якову, тієї ж миті, як Яків вийшов від свого батька Ісаака, брат Якова Ісав повернувся з полювання. 31 Він також приготував смачну страву, приніс її батькові, та й каже йому: «Тату, ось сядь, поїж дичини, що я приготував, а потім благослови мене». 32 Його батько Ісаак питає: «Хто ти такий?» Ісав відповів: «Я твій син, твій первісток Ісав».
33 Тоді Ісаак затрусився, мов у пропасниці, й спитав: «Хто ж це тоді вполював дичину, приготував і приніс мені її? Я поїв та й благословив його перед твоїм приходом. І він залишиться благословенний».
34 Почувши батькові слова, Ісав скрикнув гірко й розлючено і мовив: «Тоді й мене також благослови, батьку».
35 Та Ісаак відповів: «Твій брат прийшов до мене перевдягнений і забрав твоє благословення». 36 Ісав тоді й каже: «Не дарма ж його звуть Яковом[an]. І це вже вдруге він ошукав мене. Спершу він видурив моє право на спадщину[ao] і ось тепер забрав моє благословення». Ісав запитав: «Невже в тебе не лишилося благословення для мене?»
37 Ісаак відповів Ісаву: «Я зробив його твоїм володарем. Я віддав усіх його братів йому служити. Я обдарував його хлібом і вином. Що ж я для тебе зможу зробити, сину мій?» 38 Ісав запитав батька: «Невже в тебе лиш одне благословення, мій батьку? Благослови й мене, мій батьку!» Ісав підвищив голос і заплакав.
39 Тоді його батько Ісаак промовив:
«Не жити тобі на родючій землі
й не бачити роси небесної.
40 Житимеш ти мечем своїм,
бути тобі слугою брата свого.
Та в боротьбі ти здобудеш свободу
і скинеш його ярмо зі своєї шиї».
Погрози Ісава
41 Тож зненавидів Ісав свого брата Якова через те, що того благословив його батько, та й сказав собі: «Скоро прийде час сумувати за батьком моїм. А по тому я вб’ю брата Якова». 42 Дізнавшись про те, що сказав її старший син Ісав, Ревекка покликала свого молодшого сина Якова і сказала: «Слухай, для твого брата Ісава втішно було б убити тебе. 43 Тож, сину мій, послухайся мене. Зараз же тікай до мого брата Лавана в Гаран. 44 Перечекай у нього якийсь час, доки лють у твого брата мине, 45 доки гнів твого брата вгамується і він забуде про те, що ти заподіяв йому. Тоді я пришлю слугу по тебе, щоб ти вертався додому. Я не хочу в один день втратити вас обох». 46 Потім Ревекка сказала Ісаакові: «Я дуже розчарована життям своїм через отих дочок (невісток) хиттитових. Як ще й Яків візьме собі хиттитку, то нащо мені жити?»
Яків шукає собі жінку
28 Тож Ісаак покликав Якова, благословив його й дав йому наказ: «Не бери шлюб з ханаанкою. 2 Йди звідси у Паддан-Арам до дому Бетуїла, свого діда, батька твоєї матері, й візьми собі за жінку одну з дочок Лавана, твого дядька, материного брата. 3 Нехай Бог Усемогутній[ap] благословить тебе, хай дасть тобі багато дітей, щоб ти став батьком багатьох народів. 4 Нехай Він благословить тебе, а також нащадків твоїх благословенням Авраама, щоб ти володів землею, на якій живеш чужинцем, яку Бог дарував Авраамові».
5 Отже, відіслав Ісаак Якова, і той подався до Паддан-Арама, до Лавана, сина арамійця Бетуїла, брата Ревекки, матері Якова та Ісава. 6 Ісав дізнався, що Ісаак благословив Якова й відіслав його до Паддан-Арама взяти собі звідти жінку. Він дізнався, що благословляючи, Ісаак наказав Якову: «Не одружуйся з ханаанкою». 7 Довідався він також, що Яків послухався своїх батька й матір і подався до Паддан-Арама. 8 І зрозумів Ісав, що ханаанські жінки не до вподоби батькові його Ісааку. 9 Він пішов до Ізмаїла, Авраамового сина, і взяв собі його дочку Магалат, Невайотову сестру. І стала вона його дружиною, як і ті, кого він уже мав.
Божий дім—Бетел
10 Яків залишив Беершебу й подався до Гарана. 11 Дійшовши до певного місця, він вирішив заночувати, бо сонце вже сіло. Взявши один з каменів на тому місці, він поклав його собі під голову й ліг спати. 12 І приснилися йому сходи, що вели з землі й аж до самого Неба, і Божі Ангели походжали тими сходами вгору і вниз. 13 І Господь стояв над ними, і Він мовив: «Я Господь, Бог твого пращура Авраама і Бог Ісаака. Я дам тобі землю, на якій оце ти лежиш, тобі та твоїм нащадкам. 14 А будуть твої нащадки численні, й буде їх стільки, як того пороху земного. І поширяться вони на захід і на схід, на північ і на південь. І всі народи на землі благословенні будуть через тебе й твоїх нащадків. 15 І послухай. Я з тобою і захищатиму тебе, хоч би куди ти йшов. Я приведу тебе знову на цю землю, бо не залишу тебе, доки не виконаю того, що обіцяв тобі».
16 Прокинувшись, Яків промовив: «І справді, Господь присутній у цьому місці, а я й не знав». 17 Він налякався й сказав: «Це величне місце! Це, певно, оселя Божа, брама небесна». 18 Тож, уставши рано вранці, Яків узяв камінь, на якому спав, поставив його й полив зверху оливою, зробивши пам’ятник Богові. 19 І назвав він те місце Бетел[aq]. А раніше воно звалося Луз.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International