Bible in 90 Days

Нащадки Якова в Єгипті

1 Ось імена Ізраїлевих синів, що подалися до Єгипту з Яковом, кожен зі своєю родиною: ² Рувим, Симеон, Левій та Юда, ³ Іссаха́р, Завулон та Веніамин, ⁴ Дан, Нафталі, Ґад і Ашер. ⁵ Усіх нащадків Якова було сімдесят чоловік; а Йосип (один з дванадцяти синів) уже був в Єгипті.

⁶ З часом Йосип, усі його брати, і все те покоління померли. ⁷ Та Ізраїлеві сини були плодючі, й кількість їх надзвичайно зросла. Вони стали чисельні й могутні, тож заповнили всю ту землю.

Пригноблення Ізраїлевого народу

⁸ Та от у Єгипті почав царювати новий фараон, який не знав Йосипа. ⁹ І мовив він до свого народу: «Народ синів Ізраїлевих чисельніший і могутніший від нас. ¹⁰ Тож треба повестися з ними мудро, щоб вони не могли множитися, і якщо трапиться війна, вони пристануть до наших ворогів, боротимуться проти нас і підуть з нашої землі».

¹¹ Отже, Єгиптяни поставили над Ізраїльтянами наглядачів, щоб ті гнобили їх тяжкою працею, примусивши побудували фараонові міста-комори Питом і Рамзес. ¹² І що більше Єгиптяни пригноблювали Ізраїльтян, то більше ті множились і зростали. І почали вони тоді боятися народу Бога живого. ¹³ І завалили ізраїльтян іще тяжчою працею. ¹⁴ І зробили єгиптяни їхнє життя гірким від тяжкої праці: вапно та цегла, праця в полі—всі роботи, що вони виконували для гнобителів, були тяжкі.

Наказ повитухам убивати хлопчиків

¹⁵ І сказав єгипетський цар двом єврейським^[a] повитухам, яких звали Шифра та Пуа: ¹⁶ «Коли допомагатимете єврейським жінкам під час пологів, глядіть, якщо буде хлопчик, то вбийте його, а якщо дівчинка, то нехай живе». ¹⁷ Однак повитухи були богобоязні^[b], то не зробили так, як єгипетський цар їм наказав, та лишали хлопчиків живими.

¹⁸ І покликав єгипетський цар повитух і запитав: «Чому ви так зробили й лишили хлопчиків живими?» ¹⁹ Та повитухи відповіли фараонові: «Через те, що єврейські жінки міцніші, ніж єгиптянки, тому вони завжди народжують раніше, ніж повитуха приходить до них». ^20-21 Оскільки повитухи боялися Бога й спасли багато Ізраїльтян, то Він влаштував їхні родини, а народ примножився й дуже зміцнів. ²² Наказав тоді фараон усьому своєму народові таке: «Кожного народженого хлопчика кидайте до Нілу, а кожну дівчинку лишайте живою».

Народження Мойсея

2 Один чоловік з Левієвого дому взяв за себе Левієву дочку^[c]. ² Жінка завагітніла й народила сина. І побачивши, який він гарненький, переховувала його три місяці. ³ Коли вже вона не могла його переховувати, то взяла для нього кошик і вимастила його смолою та дьогтем. Тоді, поклавши хлопчика в кошик, поставила його в очереті на узбережжі Нілу. ⁴ А його сестра стала віддалік і спостерігала, що буде з ним. ⁵ На той час до Нілу вийшла купатися фараонова дочка, а її служниці ходили берегом річки. Побачивши кошик в очереті, вона послала служницю взяти його. ⁶ Відкривши його, фараонова дочка побачила дитину. Дитина плакала, і вона зглянулася на неї, подумавши: «Це одне з єврейських^[d] немовлят».

⁷ Сестра його спитала фараонову дочку: «Може, мені піти й покликати когось із єврейських жінок, щоб вигодували тобі дитину?» ⁸ Фараонова дочка сказала їй: «Іди». І пішла дівчина, й покликала матір немовляти.

⁹ Фараонова дочка й каже їй: «Візьми цю дитину й годуй її для мене, а я платитиму тобі». Жінка взяла немовля й годувала його. ¹⁰ Коли хлопчик підріс, вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І назвала вона його Мойсеєм, сказавши: «Я витягла його з води»^[e].

Мойсей допомагає своєму народові

¹¹ На той час, коли Мойсей подорослішав, він пішов і побачив тяжку працю своїх братів-євреїв. Одного разу, помітивши, як єгиптянин б’є єврея, одного з його братів, ¹² Мойсей озирнувся навколо, і пересвідчившись, що нікого нема, убив єгиптянина і сховав його в піску.

¹³ Вийшов Мойсей наступного дня і, побачивши як б’ються два єврея, звернувся він до кривдника: «Навіщо б’єш свого ближнього?» ¹⁴ А той каже: «Хто поставив тебе начальником і суддею над нами? Чи ти й мене надумав убити, як учора^[f] вбив єгиптянина?» Мойсей злякався й подумав: «Певно, це стало відомо».

¹⁵ Довідавшись про це, фараон шукав Мойсея, щоб стратити його. Мойсей же втік від фараона й зупинився в землі Мидіанській. Він поселився біля криниці.

¹⁶ У мидіанського священика було сім дочок. Вони прийшли набрати води, щоб наповнити ринви й напоїти батькових овець. ¹⁷ Та прийшли вівчарі й повідганяли їх. Тоді встав Мойсей, захистив дівчат і напоїв їхніх овець. ¹⁸ Коли прийшли вони до свого батька Реуела^[g], він спитав їх: «Чому ви так швидко повернулися сьогодні?» ¹⁹ Дочки відповіли: «Якийсь єгиптянин урятував нас від вівчарів, набрав води для нас і напоїв овець». ²⁰ Реуел сказав своїм дочкам: «То де ж він? Чому ви залишили чоловіка самого? Запросіть його поїсти».

²¹ Мойсей погодився залишитися в того чоловіка, а він віддав за Мойсея свою дочку Циппору. ²² Вона народила сина й назвала його Ґершомом^[h], бо Мойсей сказав: «Я був зайдою в чужій землі».

Бог вирішує допомогти

²³ Минуло багато часу, і єгипетський фараон помер. Діти Ізраїлеві стогнали від тяжкої праці й голосили. І їхнє благання про допомогу дійшло до Бога. ²⁴ І почув Бог їхній стогін, і згадав про свою Угоду з Авраамом, Ісааком та Яковом. ²⁵ Бог бачив дітей Ізраїлевих, Бог знав їхнє становище.

Палаючий кущ

3 Мойсей пас овець у свого тестя Єтра^[i], мидіанського священика. Одного дня погнав він овець на дальній край степу, і прийшов до гори Божої Хорев^[j]. ² І Ангел Господній явився йому в язиках полум’я всередині куща. Подивився він і побачив, що кущ палає вогнем, та не згорає. ³ Мойсей подумав: «Підійду й погляну на це дивне видовище, велике диво, чому це кущ не згорає».

⁴ Коли Господь побачив, що той обійшов, щоб подивитися ближче, Бог покликав його з куща і сказав: «Мойсею, Мойсею». Той відповів: «Ось я». ⁵ Він промовив: «Не підходь ближче. Скинь сандалі з ніг, бо місце, де ти стоїш,—це свята земля». ⁶ І ще Він мовив: «Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова». Мойсей сховав обличчя, оскільки боявся поглянути на Бога.

⁷ Господь сказав: «Я добре бачив лихо народу Мого в Єгипті й чув його волання через гнобителів. Я знаю про їхні страждання. ⁸ Тож Я зійшов, щоб визволити їх від єгиптян і вивести з цієї землі до землі гарної і просторої^[k], до землі, де молоко тече й мед, до місця, де живуть ханаанці, хиттити, аморійці, перизійці, хивійці та євусити. ⁹ І от плач дітей Ізраїлевих дійшов до Мене, і Я побачив, як єгиптяни гноблять їх. ¹⁰ Іди ж, Я посилаю тебе до фараона, щоб ти зміг вивести Мій народ, дітей Ізраїлевих, з Єгипту».

¹¹ Мойсей звернувся до Бога: «Хто я такий, що маю йти до фараона й вивести дітей Ізраїлевих з Єгипту?»

¹² І сказав Бог: «Я буду з тобою. Це буде знаком того, що Я посилаю тебе. Коли ти виведеш людей з Єгипту, то помолитеся Богу на цій горі». ¹³ Мойсей запитав: «Коли я піду до Ізраїлевих дітей і скажу їм: „Бог пращурів ваших послав мене до вас”. Коли ж вони спитають мене: „Як Його ім’я?”—то що я їм скажу?» Бог відповів: «Я Той, Хто Є»^[l]. І сказав Він: ¹⁴ «Ось що кажи Ізраїлевим дітям: „Господь послав мене до вас”».

¹⁵ І ще Бог сказав Мойсею: «Ось що скажи Ізраїлевим дітям: „Ягве, Бог ваших пращурів, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас”. Це навіки Моє ім’я, нагадування для кожного покоління. ¹⁶ Йди й збери всіх старійшин Ізраїлевих і скажи їм: „Господь Бог ваших батьків явився мені, Бог Авраама, Ісаака та Якова, і сказав: „Я звернув увагу на вас і на те, що чинять із вами в Єгипті. ¹⁷ Я вирішив вивести вас із бідування єгипетського до землі Ханаанської, хиттитської, аморейської, перизійської, хивійської та євуситської, до землі, що тече молоком і медом”.

¹⁸ Вони слухатимуть тебе. Тоді ти й Ізраїлеві старійшини підете до єгипетського царя і скажете йому: „Ягве, Бог євреїв^[m], зустрівся з нами. Тож дозволь нам піти у триденний похід до пустелі, щоб ми могли принести жертву Ягве, нашому Богові”. ¹⁹ Та Я знаю, що єгипетський цар не дозволить вам іти, хіба що змусити силою. ²⁰ І простягну Я руку, щоб ударити Єгипет усіма Моїми дивами, що чинитиму в ньому. І після того він відпустить вас. ²¹ Я обдарую цих людей ласкою єгиптян. Тож, коли йтимете, то не підете з порожніми руками. ²² Кожна жінка попросить у своєї сусідки або ж у того, хто мешкає в її домі, золоті й срібні коштовності та вбрання. Ви вберете своїх синів та дочок у нього та й обберете Єгипет”».

Доказ для Мойсея

4 Мойсей відповів таке: «А якщо вони не повірять мені й не слухатимуть мене? Якщо скажуть, що не являвся мені Господь^[n]?» ² Господь мовив до нього: «Що це у тебе в руці?» Мойсей відповів: «Ціпок». ³ Той каже: «Кинь його на землю». То він кинув ціпок на землю, і перетворився він на гадюку. Мойсей утік від неї.

⁴ І сказав Господь Мойсею: «Простягни руку і вхопи її за хвіст». Коли той простяг руку і вхопив її, вона знову перетворилася на ціпок у його руці. ⁵ «Це щоб вони змогли повірити, що Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Ісаака та Якова, явився тобі,— ⁶ знову мовив до нього Господь,—засунь руку собі за пазуху». Засунув він руку за пазуху. Коли ж вийняв її, то рука стала білою, мов сніг, від прокази^[o]. ⁷ Господь сказав: «Засунь знову руку за пазуху». Той знову засунув руку собі за пазуху. Як вийняв він її з-за пазухи, вона зцілилася, стала такою ж, як і все тіло.

⁸ «Отже, якщо вони не повірять тобі або знехтують першим знаменням, то зможуть повірити другому. ⁹ Якщо ж вони не повірять навіть цим двом знаменням або не послухаються тебе, то візьми трохи води з Нілу й вилий її на землю. Вода, що ти візьмеш із Нілу, перетвориться на землі на кров»,—сказав Господь.

¹⁰ Мойсей мовив Господу: «Змилуйся, Господи. Я ніколи не був красномовний^[p]: ні в минулому, ні тоді, як Ти мовив до мене, бо я неквапливий і недорікуватий». ¹¹ І сказав йому Господь: «Хто дав людині уста або зробив людину німою, глухою, кривою чи сліпою? Хіба не Я, Господь? ¹² А тепер іди. Я буду з тобою, коли говоритимеш. Я навчу тебе, що казати». ¹³ Та Мойсей відповів: «Змилуйся, Господи. Пошли когось іншого».

¹⁴ Розлютився Господь на Мойсея і мовив: «Чи не твій то брат Аарон, левит? Я знаю, він уміє добре говорити. Він і сам уже йде тобі назустріч. А коли побачить тебе, то всім серцем зрадіє. ¹⁵ Ти можеш вкласти слова йому в уста. Я буду з тобою і з ним, коли ви будете говорити. Я навчу вас, що робити. ¹⁶ І він говоритиме за тебе з людьми. Він буде твоїми устами, а ти будеш йому Богом. ¹⁷ Візьми собі в руку цей ціпок, яким творитимеш знамення».

Повернення Мойсея до Єгипту

¹⁸ Мойсей повернувся до свого тестя Єтра і сказав йому: «Дозволь мені повернутися до моєї родини, що в Єгипті, подивитися, чи ще живі вони». Єтро відповів: «Іди з миром».

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві в землі Мидіанській: «Повертайся до Єгипту, бо мертві всі ті, хто зазіхав на твоє життя». ²⁰ І взяв Мойсей свою дружину і своїх дітей, посадив їх на віслюка та й повернувся до Єгипту. Він також узяв Божий ціпок із собою. ²¹ Господь сказав Мойсеєві: «Коли повернешся до Єгипту, гляди, всі дива, що Я вклав у руку твою, здійсни перед фараоном. Як на Мене, то Я зроблю черствим серце його, так що він не відпустить людей. ²² Ти скажеш фараонові, що говорить Господь: „Ізраїль—мій первісток. ²³ Тож кажу тобі, відпусти Мого сина, щоб він зміг служити Господу Всевишньому! Але якщо ти відмовишся відіслати його, то Я вб’ю твого первістка”».

Обрізання Мойсеєвого сина

²⁴ Тож в дорозі на ночівлі Господь зустрів Мойсея і намагався вбити^[q]. ²⁵ Та Циппора взяла кам’яний ніж, обрізала крайню плоть свого сина й торкнулася нею ніг його. Вона мовила: «Ти мій наречений по крові». ²⁶ І Він простив Мойсея, коли вона сказала, що Мойсей був «наречений по крові», маючи на увазі обрізання.

Мойсей і Аарон постають перед Богом

²⁷ Господь сказав Ааронові: «Йди назустріч Мойсею в пустелі». І той пішов і зустрів його на Божій горі^[r], й поцілував його. ²⁸ Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, Який послав його, і про всі знамення, що Він заповідав йому. ²⁹ І пішли Мойсей з Аароном, і зібрали всіх старійшин ізраїльського народу. ³⁰ Аарон переказав усі слова, що Господь мовив Мойсею. Потім той здійснив дива на очах у людей. ³¹ І люди повірили. Та почувши, що Господь навідався до дітей Ізраїля, і пересвідчившись на власні очі, вони вклонилися.

Мойсей і Аарон постають перед фараоном

5 Потім Мойсей і Аарон й сказали фараону: «Так мовить Господь^[s], Бог Ізраїлю: „Відпусти Мій народ, щоб він міг відсвяткувати на Мою честь у пустелі”». ² Але фараон відповів: «Хто такий Господь, що я маю слухати Його й відпустити Ізраїль? Я не знаю Господа й не відпущу народ цей».

³ Вони тоді кажуть: «Бог євреїв^[t] зустрівся з нами. Дозволь нам піти у триденну путь у пустелю, щоб ми змогли принести жертву Господу, нашому Богові, щоб Він не вразив нас чумою чи мечем». ⁴ Та єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, чому ви відвертаєте людей від їхньої роботи. Вертайтеся до ваших клопотів. ⁵ Народ цієї землі такий чисельний, а ви примушуєте їх покинути роботу».

Фараон карає народ

⁶ І фараон наказав наглядачам за людьми і їхнім старшим: ⁷ «Не давайте більше людям соломи для виготовлення цегли, як раніше. Нехай ідуть і збирають солому для себе самі. ⁸ А ви вимагайте від них ту ж кількість цегли, що вони виробляли раніше. Її не повинно бути менше, бо всі Євреї ледарі. Тому й репетують: „Ходімо принесемо жертву нашому Богові”. ⁹ Тож нехай праця людей буде тяжкою, щоб вони займалися нею, а не звертали увагу на брехню».

¹⁰ Тож наглядачі та старші повиходили й сказали народу: «Так каже фараон: „Я не даватиму вам більше соломи. ¹¹ Ідіть і збирайте солому де знайдете, але знайте, що норму вашу ніскільки не зменшено”».

¹² І порозходилися люди по всій єгипетській землі, шукаючи стерню замість соломи. ¹³ Наглядачі підганяли їх, кажучи: «Виконуйте щоденну норму, як і тоді, коли мали солому». ¹⁴ Фараонові наглядачі поставили над ними старших з ізраїльтян, і їх били, примовляючи: «Чому ви не виконали свою норму, як раніше?»

¹⁵ Ізраїльські старші прийшли й звернулися до фараона: «Чому ти так ставишся до своїх слуг? ¹⁶ Соломи не дають твоїм слугам, а кажуть: „Виробляйте цеглу”. Твоїх слуг побито, але це вина твоїх власних людей».

¹⁷ Той відповів: «Ви ледацюги, тому й кажете: „Ходімо принесемо жертву Господу”. ¹⁸ А зараз йдіть до роботи! Не дадуть вам соломи, а потрібну кількість цегли мусите виробити». ¹⁹ І побачили євреї-десятники, що потрапили в біду, почувши: «Ви не повинні зменшувати щоденної кількості цегли». ²⁰ Вийшовши від фараона, вони зустріли Мойсея та Аарона, що чекали, аби привітати їх. ²¹ І вони сказали: «Нехай Господь побачить вас і судить за те, що ви зробили нас огидними фараонові та його слугам, вклали меч у їхні руки, щоб нас повбивати».

Мойсей скаржиться Богу

²² Мойсей повернувся до Господа і сказав: «Господи, навіщо Ти накликав лихо на цих людей? Чому Ти послав мене? ²³ Відтоді, як я прийшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цим людям, а Ти так і не визволив свій народ».

Божий задум

6 Господь мовив до Мойсея: «А зараз ти побачиш, що Я вчиню фараонові. Бо могутньою рукою він викине їх, могутньою рукою вижене зі своєї землі».

² Бог говорив з Мойсеєм і сказав: «Я—Господь. ³ Я явився Авраамові, Ісаакові та Якову як Ел-Шаддай (Господь Всемогутній), та ім’я Моє не було їм відоме. ⁴ Я також уклав Угоду з ними, віддавши їм край Ханаанський, землю тимчасового перебування, де вони були. ⁵ От Я почув своїх дітей Ізраїлевих, що єгиптяни силою примушують до праці, й згадав про Свою Угоду. ⁶ Тож скажи дітям Ізраїлевим: „Ім’я Моє—Господь. Я виведу вас із-під гноблення єгипетського і звільню народ ізраїльський від тяжкої праці, визволю простертою рукою і великим судом. ⁷ Я прийму вас до Себе як народ і буду вашим Богом. І ви знатимете, що Я—Господь, ваш Бог, Який позбавить вас від тяжкої праці єгипетської. ⁸ Я приведу вас до землі, яку присягнув віддати Авраамові, Ісаакові та Якову. Я, Господь, віддам її вам у володіння”».

⁹ Так Мойсей і сказав дітям Ізраїлевим, та вони не слухали Мойсея та були нетерплячі, бо тяжка була їхня підневільна праця.

¹⁰ Господь розмовляв із Мойсеєм і сказав: ¹¹ «Іди й скажи фараонові, цареві єгипетському, щоб вислав дітей Ізраїлевих зі своєї землі». ¹² Та Мойсей відповів Господу: «Якщо Ізраїлеві діти не слухають мене, то як же фараон мене послухає. Я ж нездатний добре говорити^[u]». ¹³ І говорив Господь з Мойсеєм та Аароном, і наказав їм вивести Ізраїлевих дітей з землі Єгипетської.

Про деякі Ізраїлеві родини

¹⁴ Ось голови батьківських домів:

Це голови Левієвих родів за їхніми родинами.

²⁶ То були саме ті Аарон та Мойсей, яким Господь сказав: «Виведіть Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі з людьми їхніми загонами^[v]. ²⁷ Це вони казали фараонові, єгипетському цареві, що треба відпустити народ Ізраїлю з Єгипту».

Бог вдруге закликає Мойсея

^28-29 Коли Господь розмовляв з Мойсеєм в єгипетській землі, Він казав йому так: «Я—Господь. Перекажи фараонові, єгипетському цареві, все, що Я кажу тобі». ³⁰ Але Мойсей відповів перед лицем Всевишнього: «Я—не добрий промовець, як же фараон послухає мене?»

Бог призначає Аарона

7 Господь сказав Мойсею: «Дивись, Я зробив так, що ти будеш мов Бог перед фараоном, а Аарон стане твоїм пророком. ² Ти говоритимеш усе, що Я накажу тобі, Аарон же, твій брат, розмовлятиме з фараоном; тоді він відпустить Ізраїлевих дітей зі своєї землі. ³ Але Я зроблю черствим фараонове серце і примножу знамення Свої та дива в єгипетській землі. ⁴ Та фараон не слухатиме вас, тож Я простягну руку проти Єгипту і виведу Своїх людей, Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі караючи гнобителів судом Всевишнім. ⁵ Тоді Єгиптяни знатимуть, що Я—Господь, коли Я простягну Свою руку проти них й виведу Ізраїлевих дітей з країни цієї».

⁶ Мойсей та Аарон зробили так, як Господь їм наказав. ⁷ Коли це сталося, Мойсеєві було вісімдесят років, а Ааронові вісімдесят три.

Мойсеїв ціпок перетворюється на гадюку

⁸ І мовив Господь до Мойсея та Аарона: ⁹ «Коли фараон скаже вам зробити диво, ти скажеш Ааронові: „Візьми свій ціпок і кинь на землю перед фараоновим, щоб він міг стати змієм”».

¹⁰ І пішли Мойсей з Аароном до фараона і зробили так, як Господь наказав їм. Аарон кинув на землю свій ціпок перед фараоном і його слугами, і ціпок перетворився на змія. ¹¹ Але фараон покликав своїх мудреців та чаклунів, і єгипетські ворожбити зробили те саме своїми чарами. ¹² Кожен із них кинув на землю свій ціпок так, що вони перетворилися на гадюк. Та Ааронів ціпок проковтнув їхні ціпки. ¹³ Але фараонове серце зачерствіло, і він уже не слухав їх, як і сказав Господь.

Перша кара—вода перетворюється на кров

¹⁴ Господь мовив до Мойсея: «Фараонове серце зачерствіло. Він відмовився відпустити народ. ¹⁵ Піди до Нілу вранці, коли фараон ітиме до води, стань так, щоб зустрітися з ним на березі. Тоді візьми в руку ціпок, що Я перетворю на змія. ¹⁶ Ти скажеш йому: „Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе зі словами: „Відпусти народ Божий, щоб він міг служити Мені в пустелі. Чому ти досі не послухався прохань Всевишнього?” ¹⁷ Так каже Господь: „Ось як дізнаєшся, що Я—Господь: вдарю ціпком, що в Моїй руці, по воді Ніла, й вода перетвориться на кров. ¹⁸ Велика ріка засмердиться, поздихає риба в Нілі і єгиптяни матимуть клопіт, намагаючись пити воду з неї”». ¹⁹ Господь сказав Мойсею: «Скажи Ааронові: „Візьми свій ціпок і простягни руку над водами Єгипту: над їхніми річками, струмками та ставками, над усіма водоймищами, щоб вони могли перетворитися на кров, і буде кров по всій Єгипетській землі, а також і в дерев’яному, і в глиняному посуді”».

²⁰ Отже, Мойсей та Аарон зробили так, як Господь їм наказав. І підняв він палицю, і вдарив по воді в Нілі на очах у фараона і його слуг. І вся вода в річці перетворилася на кров. ²¹ І повиздихала в риба, і засмердівся Ніл, і єгиптяни не могли пити воду з нього. І була кров по всій Єгипетській землі. ²² Та єгипетські чаклуни вчинили те саме своїми чарами, і фараонове серце зачерствіло. Тож він не послухав їх, як і попереджав Господь.

²³ І повернувся фараон до свого палацу і не взяв він цього до свого серця. ²⁴ Усі єгиптяни стали копати колодязі коло Нілу, щоб добути води для життя, бо не могли вони більше пити з річки.

Друга кара—жаби

²⁵ Минуло сім днів, як Господь вдарив дубком по Нілу.

8 Господь мовив до Мойсея: «Піди до фараона й скажи йому про те, що говорить Господь: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити мені. ² А якщо ти відмовишся відпустити їх, то Я нашлю лихо на твою землю жабами. ³ Ніл кишітиме жабами. Вони поналазять до твого палацу і спальні, ліжка і посуду, до осель твого народу і його печей. ⁴ Жаби будуть повзати по тебе, та всіх твоїх слуг”».

⁵ Господь мовив до Мойсея: «Скажи Ааронові: „Простягни руку з ціпком над річками, струмками і ставками і наведи жаб на Єгипетську землю”». ⁶ І простягнув Аарон свою руку над водами єгипетськими, і жаби понаповзали і вкрили Єгипетську землю. ⁷ Та чаклуни вчинили те саме своїми чарами, вони ще більше навели жаб на фараонову країну. ⁸ Фараон покликав Мойсея та Аарона і сказав: «Моліться Господу, щоб Він забрав жаб від мене й мого народу. Тоді я напевне відпущу людей, щоб вони змогли принести жертву Господу».

⁹ Мойсей сказав фараонові: «Скажи мені, будь ласка, коли молитися за тебе, твоїх слуг і твій народ, та покласти край жабам у тебе й твоїх палатах, щоб вони лишилися тільки в Нілі». ¹⁰ Той сказав: «Завтра». На те Мойсей відповів: «Як скажеш, але надалі знай, що немає нікого такого, як Господь, наш Бог. ¹¹ Жаби підуть геть від тебе, твоїх будинків, твоїх слуг і твого народу. Вони залишаться тільки в Нілі».

¹² Тоді Мойсей та Аарон вийшли від фараона і Мойсей помолився до Господа про жаби, накликані на фараона. ¹³ І Господь вчинив, як просив Його Мойсей: жаби повиздихали в домах, дворах і на полях. ¹⁴ Їх збирали у великі купи, і засмерділася земля. ¹⁵ Та коли цар єгипетський побачив, що полегшало, він зачерствив своє серце і не став більше слухати їх, як і казав Господь.

Третя кара—воші

¹⁶ Господь мовив до Мойсея: «Скажи Ааронові: „Простягни ціпок і вдар по пороху земному, щоб по всій єгипетській землі він перетворився на воші”». ¹⁷ Так вони і вчинили. Аарон простягнув руку з ціпком і вдарив по пороху земному, щоб той перетворився на воші на людях і тваринах. ¹⁸ Чаклуни намагалися своїми чарами створити теж саме диво, та не змогли. І були воші на людях і тваринах. ¹⁹ Чаклуни сказали фараонові: «Це могутня правиця Божа». Та фараонове серце зачерствіло, і не став він слухати їх, як і казав Господь.

Четверта кара—мухи

²⁰ Господь мовив до Мойсея: «Прокинься рано-вранці і стань перед фараоном, коли він ітиме до води. Скажи йому про те, що каже Господь: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. ²¹ Бо якщо не відпустиш Мій народ, то пошлю мух на тебе, твоїх слуг і твій дім. Єгипетські оселі наповняться роями мух, а також і земля, на якій вони є. ²² Але того дня Я відділю Ґошен, де живе Мій народ і там не буде того нашестя мух, щоб ти знав, що Я, Господь, перебуваю у той землі. ²³ Я встановлю різницю між Моїм народом і твоїм народом. Завтра це знамення здійсниться”».

²⁴ Господь так і зробив. Сила-силенна мух налетіла на фараонів палац, на оселі його слуг і на всю Єгипетську землю. І була спустошена країна тією силою мух. ²⁵ Тоді, покликавши Мойсея та Аарона, фараон сказав: «Ідіть і приносьте жертву своєму Богові на моїй землі».

²⁶ Та Мойсей відповів: «Так не годиться, адже ми маємо пожертвувати Господу, нашому Богові, те, що огидне єгиптянам. Якщо ж ми приноситимемо в жертву на очах у єгиптян те, що їм огидне, то чи не закидають вони нас камінням? ²⁷ Ми мусимо пройти триденний шлях до пустелі й тоді принести жертву Господу, нашому Богові, як Він наказав нам».

²⁸ Фараон промовив: «Я відпущу вас, і ви зможете принести жертву Господу, вашому Богові, в пустелі, тільки ви не повинні йти далеко. Й помоліться за мене!» ²⁹ Мойсей сказав: «Тільки-но я піду від тебе, я молитимуся Господу, і завтра Він забере те нашестя мух від фараона, його слуг і його народу. Хай тільки фараон не обманює більше, не відпускаючи народ принести жертву Господу».

³⁰ І пішов Мойсей від фараона й помолився Господу. ³¹ Господь зробив так, як просив Мойсей: Він забрав те нашестя мух від царя єгипетського, його слуг і народу. Жодної не лишилося. ³² Та фараон і цього разу зачерствив своє серце й не відпустив дітей ізраїльських.

П’ята кара—моровиця

9 Господь мовив до Мойсея: «Йди до фараона і скажи йому про те, що говорить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені”. ^2-3 Бо якщо ти відмовишся відпустити і далі триматимеш їх, то рука Господня повернеться на твою худобу, що в полі, на коней, ослів, верблюдів, волів та овець жахливою моровицею. ⁴ Але Господь розрізнить худобу ізраїльську та єгипетську, і жодна тварина, що належить ізраїльському народу, не загине. ⁵ Господь призначив час, сказавши: „Завтра Господь Всевишній вчинить це на землі”».

⁶ І Господь зробив таке наступного дня: вся єгипетська худоба здохла, але жодна ізраїльська тварина не загинула. ⁷ Цар єгипетський з’ясував, що жодна ізраїльська тварина не здохли. Та фараонове серце було все ще черстве, і він не відпустив народ.

Шоста кара—гнійні пухирі

⁸ Господь мовив до Мойсея та Аарона: «Візьміть повні пригорщі сажі з печі, й нехай Мойсей підкине її на очах у фараона. ⁹ Вона перетвориться на пил по всій єгипетській землі. Вона осяде гнійними пухирями, що перетворяться на прищі на тілах людей і тварин по всій єгипетській землі».

¹⁰ Отже, вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув її, і вона гнійними пухирями та прищами осіла на тіла людей і тварин. ¹¹ Чаклуни не змогли протистояти Мойсею через гнояки, бо пухирі були й на тілах чаклунів, як і по всьому Єгипту. ¹² Але Господь зробив фараонове серце черствим, і той не став слухати їх, як і казав Господь Мойсеєві.

Сьома кара—град

¹³ Господь мовив до Мойсея: «Прокинься рано вранці і стань перед фараоном і скажи йому про те, що мовить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. ¹⁴ Бо цього разу Я нашлю всі Мої кари на твоє серце і на твоїх слуг, і на твій народ, щоб знав, що немає на всій землі подібного Мені. ¹⁵ Бо зараз Я міг би простягнути руку й побити тебе і твій народ моровицею так, що тебе буде знищено з лиця землі. ¹⁶ Та через це Я дозволив тобі жити, аби показати Господню силу, і щоб сповістити Моє ім’я по всій землі. ¹⁷ Ти все ще вивищуєшся над Моїм народом, не бажаючи відпустити їх. ¹⁸ Завтра в цей час Я пошлю страшенний град, та такий, якого ще не було в Єгипті з часів його заснування й дотепер. ¹⁹ А зараз зайди в укриття й позаганяй туди худобу і все, що маєш у полі. Усякий чоловік чи тварина, що залишиться в полі й не сховається, загине, коли град упаде на них”».

²⁰ Кожен із фараонових слуг, що поважав слово Господа, мерщій сховав своїх слуг і позаганяв худобу. ²¹ Хто ж не дослухався слів Господа, той залишив своїх слуг і худобу в полі.

²² Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб град упав на всю Єгипетську землю, на людей і тварин, і всю городину єгипетської землі».

²³ Тоді Мойсей простягнув ціпок до неба, і Господь послав грім і град, і блискавка вдарила в землю. І падав сильний град на Єгипетську землю. ²⁴ І спалахнула блискавка посеред граду, та такого страшного, якого не було на всій Єгипетській землі, відколи з’явився його народ. ²⁵ І побив град усю Єгипетську землю, все, що було в полі: людей і тварин, усю рослинність польову, та поламав усі дерева в полі. ²⁶ І лише в землі Ґошена, де були Ізраїлеві діти, граду не було.

²⁷ Фараон покликав Мойсея та Аарона і мовив їм: «Цього разу я згрішив. Господь праведний, а я і мій народ винні. ²⁸ Помоліться Господу. Годі вже гриміти грому, годі вже граду. Я відпущу вас; не буду вас більше тримати».

²⁹ Мойсей йому й каже: «Коли я покину місто, то здійму руки до Господа. Грім перестане гриміти і не падатиме більше град, щоб ти знав, що земля належить Господу. ³⁰ Що ж до тебе й слуг твоїх, то я знаю, що ви все ще не боїтеся Господа Бога».

³¹ Побило льон і ячмінь, бо ячмінь заколосився, а льон зеленів. ³² А пшеницю та жито не побило, оскільки вони дозрівають пізніше. ³³ Після розмови з фараоном, Мойсей вийшов із міста й простягнув руки до Господа в молитві. І тоді грім затих, і град припинився, і дощ перестав лити на землю.

³⁴ Та фараон, побачивши, що дощ, град і грім припинилися, знову згрішив і зачерствив серце своє. ³⁵ Отже фараонове серце стало черствим, і він не відпустив ізраїльський народ, як Господь і казав через Мойсея.

Восьма кара—сарана

10 ^1-2 Господь мовив до Мойсея: «Йди до фараона. Я зробив черствим фараонове серце й серця його слуг, щоб показати їм Мої знамення, щоб ти міг розповісти своїм дітям та онукам, які знамення Я чинив серед єгиптян, щоб ви знали, що Я—Господь».

³ Отже, Мойсей та Аарон прийшли до фараона й сказали йому: «Так говорить Господь, Бог євреїв^[w]: „Доки не впокоришся? Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. ⁴ Бо якщо відмовишся відпустити Мій народ, то Я завтра нашлю сарану на твою землю. ⁵ Вона так укриє її, що землі геть не буде видно. Вона поїсть усе, що вціліло у вас після граду. Вона об’їсть зелені дерева, що ростуть у полі. ⁶ Твої будинки, оселі всіх твоїх слуг і хати по всьому Єгипту кишітимуть нею, аж ні твої батьки, ані батьки твоїх батьків нічого подобного ніколи не бачили за весь той час, відколи вони прийшли на землю, й дотепер”». Тоді він повернувся і пішов геть від фараона.

⁷ Фараонові слуги сказали йому: «Доки Ізраїль буде пасткою для нас? Відпусти людей, щоб вони змогли служити Господу, їхньому Богу. Чи ти ще й досі не збагнув, що якщо ти цього не зробиш, Єгипет буде зруйновано?»

⁸ Отже Мойсея та Аарона привели назад до фараона, і той їм сказав: «Ідіть і служіть Господу, вашому Богу. Тільки скажіть, хто саме піде». ⁹ Мойсей відповів: «Ми підемо з нашими молодими й старими. З нашими синами й дочками, вівцям й худобою, бо маємо відзначити свято Господа».

¹⁰ А фараон їм каже: «Хай Господь буде з вами, якщо я відпущу вас і ваших дітей. Глядіть-но, ви щось лихе замишляєте! ¹¹ Ні, тільки чоловіки можуть іти й служити Господу, коли ви цього так прагнете». І він вигнав їх від себе.

¹² Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку над єгипетською землею, щоб сарана могла налетіти на землю Єгипту й поїсти всю рослинність земну, що вціліла після граду».

¹³ Отже, Мойсей простягнув ціпок над єгипетською землею. Тоді Господь послав східний вітер на землю, що дув увесь той день і всю ніч. Коли настав ранок, той вітер приніс сарану. ¹⁴ Сарана налетіла на всю Єгипетську землю й сіла повсюди в Єгипті. Це був такий величезний рій, що ніколи ще Єгипет не бачив такої сарани і ніколи вже не побачить. ¹⁵ Вона вкрила землю так, що та почорніла, з’ївши всю земну рослинність і всі плоди на деревах, що вціліли від граду. Не лишилося листочка ні на деревах, ані на якій рослині в полі по всій єгипетській землі.

¹⁶ Фараон мерщій покликав Мойсея та Аарона і сказав: «Я згрішив проти Господа, вашого Бога, і проти вас. ¹⁷ А тепер простіть мій гріх ще й цього разу. Помоліться Господу, вашому Богові, щоб Він відвернув цю смерть від мене».

¹⁸ Вийшов Мойсей від фараона й помолився Господу. ¹⁹ І послав Господь дуже сильний західний вітер, що забрав сарану і здув її в Червоне море^[x]. Жодної сарани не лишилося в єгипетській землі. ²⁰ Та Всевишній зробив фараонове серце черствим так, щоб той не відпустив ізраїльський народ.

Дев’ята кара—темрява

²¹ Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб темрява могла впасти на Єгипетську землю, щоб була вона відчутна». ²² Отже, Мойсей простяг руку до неба, й густа темрява впала на Єгипетську землю на три дні. ²³ І люди не могли бачити одне одного, і не сходили вони зі свого місця три дні. А ізраїльський народ мав світло в своїх оселях.

²⁴ Фараон покликав Мойсея і сказав: «Йдіть і служіть Господу. Ваші діти також можуть іти з вами, але ваші вівці та худоба нехай залишаться». ²⁵ Але Мойсей відповів: «Не тільки ми заберемо з собою пожертви й офіри всеспалення, щоб принести їх Господу, нашому Богу, але ти, фараоне, сам даси нам худобу для Господа народу Ізраїля. ²⁶ Наша худоба також мусить іти з нами. І копита не залишиться, оскільки ми братимемо з-поміж них на пожертву, щоб служити Господу, нашому Богові. Але поки ми не прийдемо туди, ми не знаємо, що саме принести в жертву Господу».

²⁷ Та Господь зробив фараонове серце черствим, і той не бажав відпускати їх. ²⁸ Фараон сказав йому: «Йди геть від мене! І начувайся! Не з’являйся більше переді мною, бо якщо з’явишся, то смерть тобі буде». ²⁹ Мойсей промовив: «Як ти сказав, я не з’явлюся більше перед тобою».

Попередження про десяту кару

11 Господь мовив до Мойсея: «Ще одну кару наведу Я на фараона та на Єгипет. Тоді він відпустить вас. І відпускаючи, гнатиме вас усіх звідси. ² Скажи людям, нехай кожен чоловік попросить у свого сусіда, а кожна жінка у своєї сусідки срібні та золоті речі».

³ Господь створив милість народу ізраїльському, зробивши Мойсея людиною дуже поважною в очах фараонових слуг, всього люду, та всій єгипетській землі. ⁴ Мойсей сказав фараонові: «Так мовить Господь: „Близько опівночі Я пройду по всьому Єгипту, ⁵ і кожен первісток єгипетської землі помре: від первонародженого нащадка фараона, що сидить на престолі, до первістка невільниці, що крутить жорна, і кожного первістка худоби. ⁶ І буде великий плач по всій єгипетській землі та такий, якого ще ніколи не було і вже ніколи не буде. ⁷ А серед ізраїлевого народу навіть собака не загарчить ні на кого з людей, ані на яку тварину, щоб ви знали, як Господь відрізняє єгиптян від ізраїльтян. ⁸ І ці всі твої слуги прийдуть до Мене і вклоняться зі словами: „Йди й забери з Собою весь народ, що йде за Тобою. І тоді, розгніваний, Я піду”».

⁹ Господь сказав Мойсею: «Фараон не слухатиме тебе, тільки щоб примножилися Мої дива в єгипетській землі».

¹⁰ Тільки з цієї причини Мойсей та Аарон чинили всі ці дива перед фараоном, та Господь робив серце царя єгипетського черствим, щоб він не відпускав ізраїльський народу зі своєї землі.

Пасха

12 Господь говорив з Мойсеєм та Аароном в єгипетській землі так: ² «Цей місяць^[y] буде початком місяців для вас. Він буде для вас першим місяцем року. ³ Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: „На десятий день цього місяця нехай кожен візьме ягня на родину, одне на дім. ⁴ Якщо ж родина замала для ягняти, то візьміть його разом з найближчим сусідом відповідно до кількості людей. Розрахуйте так, щоб ягняти вистачило на всіх, скільки кожен з’їсть. ⁵ Це ягня має бути бездоганним самцем-однолітком. Можете взяти його з баранців або козенят. ⁶ І доглядайте його аж до чотирнадцятого дня цього місяця. А тоді всією громадою ізраїльською заб’єте його надвечір. ⁷ Вони візьмуть трохи крові, намажуть обидва одвірка й балку над дверима в оселях, де їстимуть його. ⁸ І їстимуть його м’ясо тієї ночі. Їсти його слід смаженим на вогні з прісним хлібом і гіркими травами. ⁹ Не їжте з нього нічого сирого чи звареного у воді, а лише засмажене на вогні: голову, ноги й потрохи його. ¹⁰ І нічого не лишайте до ранку. Що лишиться до ранку, спаліть на вогні.

¹¹ Ось як їстимете його: підперезавши крижі, з сандаліями на ногах та ціпками в руках, напоготові до великого переходу. І з’їдатиме його швидко, в ознаку того, як Всевишній Господь Ізраїлю хутко врятував народ Свій від єгипетської неволі. Бо це—Пасха Господня! ¹² І пройду Я тієї ночі Єгипетською землею і повбиваю там кожного первістка, як людей, так і тварин. І над усіма богами єгипетськими учиню суд. Я—Господь. ¹³ І буде знамення у вас—кров на долівках там, де ви перебуватимете. Побачивши кров, Я обійду вас^[z], пощаду вдарувавши. І не буде згубного удару вам, коли вражатиму Єгипетську землю. ¹⁴ Ця ніч стане ніччю пам’яті для вас, і ви, та всі ваші покоління будуть святкувати її як довічне свято Господнє. ¹⁵ Протягом семи днів ви мусите їсти хліб, замішений без дріжджів, і, звісно, першого дня заберете квашню з ваших домівок, бо кожен, хто з’їсть квашене з першого дня по сьомий, буде відторгнутий від решти Ізраїлю.

¹⁶ Першого і сьомого дня у вас буде священне зібрання. Ніяка робота не буде виконуватися в ці дні, тільки що споживання їжі—це єдине, що можна робити. ¹⁷ Дотримуйтесь Свята Опрісноків, бо саме цього дня Я вивів вас із Єгипетської землі. Ви святкуватимете цей день з покоління в покоління. Це правило—довічне! ¹⁸ З вечора чотирнадцятого дня аж до вечора двадцять першого дня першого місяця ви їстимете опрісноки.

¹⁹ Ви не повинні тримати ніякої квашні в своїх оселях протягом семи днів. Бо кожного, чи то чужинця, що живе там, чи то уродженого на тій землі, хто їстиме квашене, буде відділено від громади ізраїльської. ²⁰ Не їжте нічого заквашеного, ви мусите їсти прісний хліб у всіх ваших оселях”».

²¹ Мойсей скликав усіх ізраїльських старійшин і звернувся до них: «Візьміть виберіть ягня для ваших родин і забийте його як Пасхальне. ²² Візьміть в’язанку іссопу, вмочіть у кров і помажте нею балку над дверима й обидва одвірки. І ніхто з вас нехай не виходить зі свого дому аж до ранку. ²³ І коли Господь проходитиме, щоб уразити Єгипет, Він побачить кров на балці та обох одвірках і пройде повз хати, і не дозволить згубникові ввійти до ваших осель, і смертний вирок не торкнеться ваших дітей. ²⁴ Дотримуйтеся цього наказу як закону для себе й дітей своїх на віки.

²⁵ І прийшовши до землі, яку Господь вам дав, як і обіцяв, дотримуйтеся цього служіння. ²⁶ І коли ваші діти спитають вас: „Що це служіння означає?”— ²⁷ ви скажете: „Це пасхальна пожертва Господу, бо Він пройшов повз будинок Ізраїлевих дітей, коли вбивав єгиптян, та врятував наші оселі. Тоді люди падали на коліна й поклонилися лише Господу Всевишньому”».

²⁸ Отже, Ізраїлеві діти пішли й зробили так, як Господь наказав Мойсею та Аарону.

Десята кара—побиття первістків

²⁹ Опівночі Господь побив усіх первістків в єгипетській землі: від первістка фараона, що сидить на троні, до первістка невільника, що сидить у в’язниці, а також усіх первістків худоби. ³⁰ Фараон, усі його слуги й усі єгиптяни повставали тієї ночі, й був великий плач у Єгипті, бо не було такого дому, в якому б хтось не помер.

Вихід

³¹ І покликав вночі фараон Мойсея та Аарона й промовив: «Вставайте і йдіть геть з-поміж мого народу, ви самі й Ізраїлеві діти. Йдіть і служіть Господу. ³² Забирайте ваших овець і вашу худобу, як і просили. Йдіть! Благословіть також і мене».

³³ Єгиптяни підганяли народ ізраїльський, щоб швидше вигнати їх із землі, бо казали: «Ми всі будемо мертві». ³⁴ І взяли ті люди своє тісто, що ще не зійшло, свої діжі позагортали в одяг і понесли на плечах.

³⁵ Ізраїлеві діти вчинили так, як і казав був Мойсей. Вони випросили у єгиптян срібні й золоті речі, а також одяг. ³⁶ Господь дарував людям милість в очах єгиптян, і ті виконали їхні прохання. Отже, ізраїльтяни обібрали єгиптян.

³⁷ І вирушили Ізраїлеві діти від Рамзеса до Суккота. Ішло їх тисяч шістсот чоловіків, не рахуючи дітей. ³⁸ І йшло з ними безліч різного люду, а також величезні отари овець і стада худоби. ³⁹ І напекли вони з тіста, що принесли з Єгипту, прісних коржів, бо було те тісто незаквашене, оскільки їх виганяли з Єгипту, і вони не могли зволікати, не могли пригодувати собі харчі.

⁴⁰ Ізраїлеві діти жили в Єгипті чотириста тридцять років. ⁴¹ Отже, через чотириста тридцять років, того самого дня, усе воїнство (тому що народ підтримувався військового порядку) Господнє^[aa] вийшло з Єгипетської землі. ⁴² То була ніч пильнування Господа, Який дбав, щоб вивести ізраїльтян з Єгипетської землі. Якраз ця ніч і є ніччю пильнування Господа за всіма Ізраїлевими дітьми для всіх поколінь.

⁴³ Господь мовив до Мойсея та Аарона: «Ось правило Пасхи: чужинець не їстиме її. ⁴⁴ Щодо раба, купленого за гроші, то він може її їсти після того, як зробиш йому обрізання. ⁴⁵ Ні тимчасовий поселенець, ані найманець не їстимуть її. ⁴⁶ Її слід їсти в одній оселі. Не виносьте ніякого м’яса з хати й ніяких кісток із нього не ламайте. ⁴⁷ Уся громада ізраїльська мусить цього дотримуватися. ⁴⁸ Якщо в тебе живе чужинець і хоче справити Пасху Господа, то всім чоловікам його слід зробити обрізання, і лише тоді він може прийти відзначати її. Він тоді буде наче свій у краї, але ніхто з необрізаних не може розділити святкову трапезу. ⁴⁹ І буде єдиним Закон для місцевого жителя й для зайди, що живе серед вас».

⁵⁰ Отже, Ізраїлеві діти зробили так, як Господь наказав Мойсею та Аарону. Так вони й діяли. ⁵¹ Того ж самого дня Господь вивів Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі за їхніми полками.

Посвячення первістків Господу

13 Господь розмовляв з Мойсеєм, кажучи: ² «Присвяти Мені кожного первістка, кожного серед Ізраїлевих дітей, хто відкриває утробу: чи то в людей, чи то в худоби. Вони мої».

³ Мойсей сказав народу: «Запам’ятайте цей день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому рабства, бо могутньою рукою Господь вивів вас звідти. І не їжте нічого заквашеного. ⁴ Сьогодні ви виходите, у місяці авіві.

⁵ Коли Господь приведе тебе до землі ханаанців, хиттитів, аморійців, хивійців та євуситів, яку присягав віддати твоїм пращурам, землю, що тече молоком і медом, відправляй таку службу цього місяця; ⁶ сім днів їстимеш опрісноки. Сьомого дня буде свято Господа. ⁷ Тож протягом семи днів слід їсти опрісноки. Нічого заквашеного щоб і видно не було ні в тебе, ані в землі твоїй. ⁸ І дітям своїм скажеш того дня: „Це за те, що Господь зробив для мене, коли я вийшов з Єгипту”».

⁹ І буде то знаком для тебе на твоїй руці і пам’яткою між твоїми очима^[ab], щоб закон Господа був на устах твоїх, бо могутньою правицею Він вивів тебе з Єгипту. ¹⁰ Тож дотримуйся цього правила в призначений час з року в рік, ¹¹ коли Господь приведе тебе до землі ханаанців, як Він і присягав тобі й твоїм пращурам, і віддасть її тобі. ¹² І тоді присвячуватимеш Господу все, що відкриє утробу. Усяка первонароджена тварина чоловічої статі буде належати Господу. ¹³ Ти зможеш викупити кожного першого віслючка, принісши в жертву ягня. Якщо ж не викупиш, то зламай йому шию. І кожного хлопчика-первістка^[ac] із своїх синів ти викуповуватимеш.

¹⁴ Коли твій син спитає тебе згодом: «Що це?»—скажеш йому: «Своєю могутньою рукою Господь вивів нас із Єгипту, з рабського дому. ¹⁵ Коли фараон уперто відмовлявся відпустити нас, то Господь повбивав кожного первістка в єгипетській землі, як первістка людини, так і первістка тварини. Ось чому я жертвую для Господа всіх первістків чоловічої статі серед тварин і викупаю кожного первістка-хлопчика серед моїх синів. ¹⁶ Це буде знаком на твоїй руці й пам’яткою між очима твоїми. Бо могутньою Своєю рукою Господь вивів нас із Єгипту».

Дорога до Червоного моря

¹⁷ Коли фараон відпустив людей, то Бог не вів їх шляхом до Филистимської землі, хоч то була близька дорога. Бог подумав: «Щоб народ не передумав, побачивши війну й не вернувся до Єгипту». ¹⁸ Бог повернув людей до пустелі перед Червоним морем^[ad]. І вийшли Ізраїлеві діти, споряджені до бою, з Єгипетської землі.

¹⁹ Мойсей забрав із собою Йосипові останки, бо той узяв був клятву з Ізраїлевих синів: «Бог напевно прийде до вас, тож мусите забрати з собою звідси мої останки». ²⁰ Вони рушили з Суккота й зупинилися табором в Ефамі на краю пустелі.

²¹ Господь йшов поперед них удень стовпом хмар, вказуючи їм шлях, а вночі—вогняним стовпом, щоб світити їм, тож вони могли йти і вдень, і вночі. ²² І з-перед народу не зникав ні стовп хмар удень, ні вогняний стовп уночі.

Перед Ваал-Зафоном

14 Господь казав Мойсею: ² «Скажи дітям Ізраїля, нехай вони повернуть і стануть табором навпроти Пі-Гагірота між Миґдолом і Красним морем перед Ваал-Зафоном. ³ І скаже фараон про Ізраїлевих дітей: „Вони заблукали в тій землі, пустеля їх замкнула”. ⁴ Я зроблю фараонове серце черствим, і він їх переслідуватиме. І здолає тоді Всевишній фараонове військо, здобувши славу Собі, і єгиптяни знатимуть, що Я—Господь». Так вони й зробили.

Фараон кидається навздогін

⁵ Коли єгипетському царю повідомили, що народ утік, то ставлення фараона і його слуг до ізраїльтян змінилося. Вони сказали: «Що ж ми наробили? Навіщо дозволили Ізраїлю піти й більше не служити нам».

⁶ І запряг фараон свою колісницю і взяв своє військо з собою: ⁷ шістсот добірних вершників і всі єгипетські колісниці, а також начальників над ними всіма^[ae]. ⁸ І зробив Господь черствим серце фараона, царя єгипетського, і він переслідував дітей Ізраїля. Але ж народ Божий вийшов з Єгипту, здійнявши догори руки, в знак перемоги. ⁹ Єгипетське військо з колісницями та вершниками переслідували євреїв і наздогнали їхній табір коло моря при Пі-Гагіроті перед Ваал-Зафоном.

¹⁰ Фараон наближався. Ізраїлеві діти підвели очі, та побачивши, що єгиптяни гоняться за ними, дуже перелякалися й загукали до Господа. ¹¹ Вони сказали Мойсею: «Може, не було в Єгипті могил, що ти нас привів сюди в пустелю помирати? І що ж ти наробив, привівши нас сюди з Єгипту? ¹² Ми казали тобі в Єгипті: „Полиш нас, дай нам служити єгиптянам!” Для нас ліпше служити в Єгипті, ніж померти в пустелі».

¹³ І сказав Мойсей народу: «Не бійтеся. Стійте й побачите спасіння від Господа, яке Він здійснить для вас сьогодні. Бо як бачили ви єгиптян сьогодні, не побачите вже ніколи. ¹⁴ Господь боротиметься за вас. Ви ж зберігайте спокій».

¹⁵ Господь мовив до Мойсея: «Навіщо ти гукаєш до Мене? Скажи Ізраїлевим дітям, щоб ішли далі. ¹⁶ А зараз підніми свій ціпок, простягни руку над морем і розділи його навпіл, щоб народ ізраїльський пройшов через нього по суші. ¹⁷ Я зроблю серця єгиптян черствими, щоб вони пішли за ними. І прославиться Господь над фараоном і його військом, його колісницями та кіннотою. ¹⁸ І єгиптяни взнають, що Я—Господь, коли прославлюся, одержавши перемогу над фараоном, його колісницями й кіннотою».

Господь перемагає єгипетське військо

¹⁹ Тоді Ангел Божий, що вів табір ізраїльський, пересунувся з-перед них і став позаду народу. Та стовп хмар зробив теж саме, ставши позаду. ²⁰ Він зупинився між таборами єгипетським та ізраїльським. І була хмара і темрява, світло вночі. І не наближався один табір до другого цілу ніч.

²¹ І простягнув Мойсей руку над морем. І гнав Господь сильний східний вітер усю ніч і перетворив море на сушу, і вода розділилася. ²² Й пішли Ізраїлеві діти через середину моря сушею, а вода стояла стіною праворуч і ліворуч від них. ²³ Але єгиптяни переслідували їх, і всі фараонові коні, його колісниці, його кіннота рушили за ними до середини моря.

²⁴ Рано вранці Господь поглянув на єгипетський табір в стовпі вогню та хмар і змішав табір єгиптян. ²⁵ Колеса фараонових колісниць повивертало, і важко було ними правити. І сказали єгиптяни: «Тікаймо від ізраїльтян, бо Господь бореться за них проти Єгипту».

²⁶ Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, нехай вода накриє єгиптян, їхні колісниці та кінноту».

²⁷ І простягнув Мойсей руку над морем, і вода повернулася на світанку на своє місце і єгиптяни, намагаючись врятуватися, бігли їй назустріч. І Господь кинув єгиптян у середину моря. ²⁸ Вода повернулась і накрила колісниці й вершників, і все фараонове військо, що увійшло за ізраїльтянами в море. І жоден з них не вцілів.

²⁹ А Ізраїлеві діти йшли сушею посеред моря, і вода стояла стіною для них праворуч і ліворуч від них. ³⁰ Того дня Господь врятував народ Свій від руки фараона, а пізніше Ізраїль побачив єгиптян мертвими на березі моря. ³¹ Євреї зрозуміли велику силу, що Бог спрямував проти єгиптян. Діти Ізраїлю злякалися Господа, повіривши в Господа й Мойсея, слугу Його.

Мойсеєва пісня

15 Тоді Мойсей і народ Ізраїлю заспівали Господу таку пісню: