Bible in 90 Days
15 Після цього левити почнуть свою роботу в наметі зібрання після того, як ти очистиш їх і віддаси як жертву колихання. 16 Бо кожен із них виділений з-поміж народу ізраїльського й відданий Мені. Вони Мої. Я взяв їх замість кожного первістка кожної жінки. 17 Бо всі первістки народу ізраїльського—Мої, чи то людина, чи то тварина. Того дня, коли Я вигубив усіх первістків у Єгипті, Я виділив їх Собі. 18 Але Я взяв левитів замість усіх первістків народу ізраїльського. 19 І Я віддам левитів цілком Аарону та його синам з-поміж народу Ізраїлю, щоб виконували службу народу Ізраїлю в наметі зібрання і щоб заплатили сповна за народ Ізраїлю, щоб ніяке лихо не спіткало народ Ізраїлю за наближення до святих речей».
20 Мойсей та Аарон і вся громада народу ізраїльського зробили це. Народ Ізраїлю зробив з левитами саме так, як Господь наказав Мойсею щодо них. 21 Левити очистились і випрали одяг, і Аарон віддай їх як жертву колихання Господу, і очистили їх, щоб зробити чистими. 22 Після цього левити увійшли в службу свою в наметі зібрання під наглядом Аарона та його синів. Вони вчинили з левитами саме так, як Господь наказав Мойсею щодо них.
23 Господь сказав Мойсею: 24 «Цей закон для левитів: від двадцяти п’яти років і старше ставатиме кожен із них до служби в наметі зібрання. 25 Але у п’ятдесят років мусить залишити службу й не повинен більше виконувати важку роботу. 26 Він може допомагати братам своїм у наметі зібрання, стояти на варті, але не повинен виконувати відправи. Ось так мусиш розподілити обов’язки левитів».
Пасха
9 Господь промовив до Мойсея у пустелі Синай в перший місяць другого року після того, як вийшли вони з Єгипту. Він сказав: 2 «Народ Ізраїлю має святкувати Пасху в належний час. 3 Святкуйте її у призначений час чотирнадцятого дня цього місяця надвечір. Святкуйте згідно з усіма правилами та настановами».
4 Тож Мойсей наказав народу Ізраїлю святкувати Пасху. 5 Вони святкували Пасху на чотирнадцятий день першого місяця у присмерках у пустелі Синай. Народ Ізраїлю зробив це, дотримуючись усього того, що Господь звелів Мойсею.
6 Та були серед них і такі, хто став нечистим, бо торкнувся мертвяка і тому не міг того дня святкувати Пасху. Тож прийшли вони того дня до Мойсея та Аарона. 7 І сказали вони Мойсею: «Ми нечисті через померлого, чому ж нам заборонено приносити дари Господу в належний час з усіма іншими людьми Ізраїлю?»
8 Мойсей відповів: «Заждіть, дайте почути Господній наказ щодо вас».
9 Господь сказав Мойсею: 10 «Скажи народу Ізраїлю: „Якщо хтось нечистий через померлого або якщо ви чи нащадки ваші в довгих мандрах, то вони ще можуть святкувати Пасху. 11 Вони мусять відзначати її чотирнадцятого дня другого місяця надвечір. Вони мусять їсти пасхальне ягня з опрісноками та гірким зіллям. 12 Вони не повинні нічого з нього лишати до ранку й не повинні трощити кістки ягняти. Вони мусять святкувати її дотримуючись усіх настанов щодо Пасхи. 13 Але того, хто чистий і не в дорозі, однак не спромігся відсвяткувати Пасху, буде викорінено з-поміж народу його, бо він не приніс жертву Господу в належний час. Чоловік цей страждатиме через гріх свій.
14 Якщо чужинець, який живе між вами, забажає святкувати Пасху Господню, він може це робити згідно з усіма настановами щодо Пасхи та її правил. Ви матимете один закон і для чужинця і для людей цієї землі”».
Хмара і полум’я
15 Того дня, коли поставили намет зібрання, хмара вкрила святий намет, намет Свідчення. Ввечері вона висіла над святим наметом і була вогняною до ранку. 16 Так було завжди: хмара вкривала його вдень, а вночі ставала вогняною. 17 Як тільки хмара з’являлася над наметом, то народ Ізраїлю мав рушати. І щоразу, як хмара зупинялася, народ Ізраїлю ставав табором. 18 За знаком Господа народ Ізраїлю рушав і за знаком Господа ставав табором. Вони стояли табором весь час, доки хмара перебувала над святим наметом. 19 Навіть коли хмара перебувала над святим наметом багато днів, народ Ізраїлю дотримувався наказів Господа і не рушав. 20 І коли хмара була над святим наметом лише кілька днів, за знаком Господа вони ставали табором і за знаком Господа вони рушали. 21 Коли хмара була з вечора до ранку, а вранці піднімалася, вони рушали. Чи день, чи ніч, та коли хмара здіймалася, вони рушали. 22 Чи два дні, чи місяць, чи рік, увесь час доки хмара перебувала над святим наметом, спочиваючи на ньому, народ Ізраїлю стояв табором і не рушав. Та коли вона піднімалася, вони рушали. 23 За знаком Господа вони ставали табором, і за знаком Господа вони рушали. Вони дотримувалися наказів Господа за Господніми знаками, що отримували від Мойсея.
Срібні сурми
10 І сказав Господь Мойсею: 2 «Зроби дві срібні сурми. Зробити їх із кованого срібла, вони служитимуть для того, щоб скликати громаду і будуть сигналом табору зніматися. 3 Коли сурмлять обидві, вся громада має збиратися перед тобою при вході до намету зібрання. 4 Та коли сурмить одна, тоді вожді колін Ізраїлю мають зібратися перед тобою.
5 Коли сурмите ви короткими звуками, рушати мають східні табори. 6 Коли ви вдруге засурмите на сполох, рушати мають південні табори (щоб вони рушили, треба сурмити короткими звуками). 7 А якщо ви збираєте громаду, то сурміть, але не короткими звуками. 8 Сурмити в сурми мусять сини Аарона, священики. Це буде законом для вас повіки, для прийдешніх поколінь.
9 Коли підете в землі ваші війною на ворога, який напав на вас, сурмити у сурми на сполох, і Господь ваш Бог помітить вас і врятує від ворогів. 10 І за днів радості, і на свята, і за днів Нового Місяця сурміть у сурми, коли приносите жертви всеспалення й мирні жертви, і сурми нагадуватимуть про вас Богу вашому. Я—Господь Бог ваш».
Народ ізраїльський знімається табором
11 Двадцятого дня другого місяця другого року хмара знялася зі святого намету Свідоцтва. 12 Тож народ Ізраїлю вирушив у мандри з пустелі Синай. Хмара зупинилася в пустелі Паран. 13 Тож вони рушили вперше за знаком Господа, даним через Мойсея.
14 Прапор табору Юди рушив першим за полками своїми. На чолі війська був Нашон, син Аммінадава. 15 Нетанел, син Зуара очолював військо коліна Іссаха́ра. 16 Еліав, син Гелона, очолював військо коліна Завулона.
17 Знявши святий намет і люди Ґершона, і люди Мерарі, що несли його, рушили.
18 Тоді вирушив прапор табору Рувима за полками. Очолював це військо Елізур, син Шедеура. 19 Шелуміел, син Цурішаддая, очолював військо коліна Симеона. 20 Еліасаф, син Деуела[a], очолював військо коліна Ґада. 21 Тоді вирушили люди Когата, що несли святі речі. Святий намет має бути поставлено, перш ніж вони прийдуть.
22 Тоді за полками вирушив прапор табору Ефраїма. Елішама, син Аммігуда, очолював це військо. 23 Ґамаліел, син Педазура, очолював військо коліна Манассії. 24 Авідан, син Гідоні, очолював військо коліна Веніамина.
25 Прапор табору Дана, охоронців тилу всіх таборів, вирушив полками. Агіезер, син Аммішаддая очолював це військо. 26 Паґіел, син Окрана, очолював військо коліна Ашера. 27 Агіра, син Енана, очолював військо коліна Нафталі. 28 Це був порядок, за яким ішов увесь народ Ізраїлю, за полками, коли вони вирушали.
29 Мойсей сказав Ховаву, сину Реуела-мидіанина, свого тестя: «Ми йдемо до того місця, про яке Господь сказав, що Він його дає нам, ходімо з нами, і ми будемо добре ставитися до тебе, бо Господь обіцяв добро Ізраїлю».
30 Але той відповів: «Я не піду, я піду до свого краю і до родини своєї».
31 Тоді Мойсей промовив: «Не кидай нас, будь ласка, бо ти знаєш, де ми можемо ставати табором у пустелі. Ти будеш очима нашими. 32 Якщо ти підеш з нами, то хоч які блага зробив би ти нам, ми таке ж зробимо для тебе».
33 Тож вони вирушили від гори Господньої і мандрували три дні. Ковчег Заповіту йшов поперед них усі ці три дні, щоб знайти їм місце для табору. 34 Хмара Господа щодня була над ними, відколи вони вийшли з табору.
35 Коли ковчег Заповіту вирушив, Мойсей мовив:
«Встань, о Господи!
Нехай розсіються вороги Твої.
Нехай розбіжаться ті,
хто ненавидить Тебе».
36 А коли ковчег поставили, Мойсей сказав:
«Повернись, о Господи,
до незліченних тисяч Ізраїлю».
Люди знову нарікають
11 Коли люди почали гірко нарікати перед Господом, Всевишній почув це і запалився гнівом. Тож вогонь від Бога загорівся між ними й пожер деякі околиці табору. 2 Тоді люди заволали до Мойсея. Мойсей помолився Господу, і полум’я вщухло. 3 Тож назвали вони це місце Тавера[b], бо вогонь від Господа палав між ними.
Сімдесят старійшин
4 Та чужинцям серед них забажалося смачнішої їжі, і народ Ізраїлю знову почав репетувати. Вони гукали: «Хто дасть нам м’яса поїсти? 5 Ми пам’ятаємо рибу, що ми їли в Єгипті задарма, огірки, дині, пір, цибулю й часник. 6 Та зараз ми втратили бажання їсти. Немає нічогісінько перед очима, крім манни».
7 Та манна була, мов маленьке коріандрове насіння, а кольором—жовтувате, немов живиця. 8 Люди ходили й збирали її. Потім мололи в жорнах або товкли в ступі. Тоді її варили у горнятку й виробляли з неї пиріжки. На смак вона була, мов коржі на оливі. 9 Коли вночі на табір падала роса, з нею падала і манна.
10 Мойсей почув, що народ тужить по родах своїх, кожен при вході до намету свого. Господь тяжко розгнівався, і стало Мойсею дуже прикро. 11 І сказав Мойсей Господу: «Навіщо навів Ти таку біду на слугу Свого? Чому не знайшов я ласку в Тебе? Ти ж бо звалив увесь тягар відповідальності за цей народ на мене. 12 Хіба ж то я зачав увесь цей народ? Хіба ж то я їх народив, що Ти мені кажеш: „Неси їх на грудях, як нянька носить немовля, до землі, що Ти її пообіцяв батькам їхнім. 13 Де візьму я м’яса, щоб дати всім цим людям, коли вони плачуть переді мною і кажуть: „Дай нам м’яса поїсти!” 14 Я не подужаю нести самотужки весь цей народ, бо це для мене занадто. 15 Якщо й далі Ти так обходитимешся зі мною, благаю: вбий мене, а якщо я знайшов у Тебе ласку, не дай мені зазнати лиха”».
16 Господь відповів Мойсею: «Збери Мені сімдесят старійшин Ізраїлю, про яких ти знаєш, що вони старійшини й вожді народу. Приведи їх до намету зібрання, і нехай вони стануть там з тобою. 17 Я зійду й говоритиму там з тобою. Я візьму в тебе трохи Духу[c], який ти маєш, і вкладу в них, тож вони допомагатимуть тобі нести тягар народу, щоб не тобі самому нести його.
18 І скажи народові: „Освятиться на завтра і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом і питали: „Хто дасть нам м’яса? Нам краще було в Єгипті”. Ось чому Господь дасть вам м’яса й будете їсти. 19 Ви будете їсти його не один день, не два, не п’ять, не десять і не двадцять днів, 20 а цілий місяць, аж доки воно не полізе з вас через ніс, і вас від нього не знудить, бо ви відштовхнули Господа, який серед вас, плакали перед Ним і казали: „Навіщо ми залишили Єгипет?”»
21 Тоді Мойсей сказав: «Тут зі мною шістсот тисяч чоловік, а Ти кажеш: „Я дам їм м’яса і вони їстимуть цілий місяць. 22 Якби навіть череди й отари забити, хіба ж вистачило б для них? Якби всю рибу морську зловити, хіба ж вистачило б для них?”»
23 Господь відповів Мойсею: «Чи ж то влада Господа обмежена? От зараз побачиш, сповниться те, що Я сказав, чи ні».
24 Тож Мойсей вийшов і переповів те, що сказав Господь, і зібрав він сімдесятьох із старійшин Ізраїлю й поставив їх довкола намету. 25 Тоді Господь зійшов у хмарі й говорив до нього. Він узяв від Духу, що був на Мойсеї, і поклав на сімдесятьох старійшин. Коли Дух зійшов на них, вони почали пророкувати. Але знову цього зробити не змогли.
26 Двоє старійшин лишилися в таборі. Ім’я першого було Елдад, а другого—Медад. Дух був на них. Вони були серед старійшин, яких покликав Мойсей, але не вийшли до намету, бо ще пророкували в таборі. 27 Прибіг юнак і сказав Мойсею: «Елдад і Медад прокують у таборі».
28 Ісус, син Навина, помічник Мойсея з юних років, сказав: «Мойсею, мій пане, заборони їм!»
29 Та Мойсей відповів: «Ти ревнуєш за мене? Хотів би я, щоб усі люди Господні були пророками, щоб Господь пролив Свій Дух на них». 30 Тоді Мойсей і старійшини повернулися до табору.
Перепелиці
31 Господь наслав вітер, і він приніс перепелиць із моря й розкидав їх навколо всього табору на день ходи в один бік і день ходи в інший, по всьому табору, до двох ліктів завтовшки від землі. 32 Люди підвелися й збирали перепелиць цілий день і цілу ніч, і цілий наступний день. Ніхто не назбирав менше шістдесяти кошиків. Вони розклали їх для себе по всьому табору.
33 Поки м’ясо було ще в них на зубах, доки вони не все ще з’їли, Господь розгнівався на людей, і напустив на них страшну хворобу. 34 Тож назвали вони це місце Ківрот-Гаттаава[d], бо там поховали людей, що прагли м’яса.
35 Від Ківрот-Гаттаави люди помандрували до Газерота й зупинилися там.
Міріам та Аарон нарікають на Мойсея
12 Міріам та Аарон нарікали на Мойсея через жінку-кушійку, бо він одружився з кушійкою[e]. 2 Вони говорили: «Хіба Господь промовляє тільки через Мойсея? Хіба Він не промовляв також і через нас?» І Господь почув це. 3 (Мойсей був дуже сумирний, скромніший за будь-кого на землі).
4 Раптом Господь наказав Мойсею, Аарону та Міріам: «Прийдіть до намету зібрання, усі троє». Тож усі троє прийшли.
5 Тоді Господь зійшов у хмарному стовпі, зупинився при вході до намету зібрання і покликав: «Аароне та Міріам!» Обоє вийшли наперед. 6 Він промовив: «Почуйте слова Мої.
Коли є серед вас пророк,
Я, Господь, відкриваюсь йому у з’яві.
Я розмовляю з ним уві сні.
7 Але зі слугою Моїм Мойсеєм не так.
Я довіряю йому весь дім Свій.
8 Я розмовляю з ним прямо, ясно, а не загадками,
і бачить він образ Господа.
Як же ви не боїтеся нарікати на слугу Мого Мойсея?»
9 Господь розгнівався на них і зник. 10 Коли ж хмара відійшла від намету, то лишилася там Міріам. Шкіра Міріам була вкрита коростою, білою, мов сніг. Аарон обернувся до Міріам і побачив, що вона прокажена. 11 Тоді Аарон промовив до Мойсея: «О пане мій, не карай нас за те, що ми стали дурними; ми згрішили. 12 Благаю, не дай їй бути немов мертвонароджена дитина, що, напівзогнила, виходить з материної утроби.
13 Тож Мойсей благав Господа: „О Боже, благаю, зціли її!”»
14 Тоді Господь сказав Мойсею: «Якби батько її плюнув їй в обличчя, чи не була б вона зганьблена на сім днів? Тож виведи її поза табір, та після семи днів їй можна буде повернутися».
15 То вивели вони Міріам із табору на сім днів, і люди не рушали, доки Міріам не привели назад. 16 По тому люди пішли з Газерота й стали табором у пустелі Паран.
Вивідники йдуть до Ханаану
13 І сказав Господь Мойсею: 2 «Підбери людей, щоб розвідати землю Ханаанську, землю, яку Я даю народу Ізраїлю. Пошліть по одному старшому від кожного батьківського коліна».
3 Тож послав Мойсей їх із пустелі Паран згідно з велінням Господа. Всі чоловіки були вождями народу Ізраїлю. 4 Ось їхні імена:
від коліна Рувима—Шаммуа, син Заккура;
5 від коліна Симеона—Шафат, син Горі;
6 від коліна Юди—Калев, син Єфунне;
7 від коліна Іссаха́ра—Іґал, син Йосипа;
8 від коліна Ефраїма—Гошеа, син Навина[f];
9 від коліна Веніамина—Палті, син Рафу;
10 від коліна Завулона—Ґаддіел, син Соді;
11 від коліна Йосипа, тобто від коліна Манассії—Ґадді, син Сузі;
12 від коліна Дана—Амміел, син Ґемаллі;
13 від коліна Ашера—Сетур, син Михаїла;
14 від коліна Нафталі—Набі, син Вофсі;
15 від коліна Ґада—Ґеуел, син Макі.
16 Це імена мужів, яких Мойсей послав розвідати край. Мойсей назвав Гошеа, сина Навина, Ісусом.
17 Коли Мойсей послав їх розвідати землю Ханаанську, він сказав їм: «Підніміться звідси в Неґев, а звідти—в гори. 18 Подивіться, яка то земля, і чи дужі, чи слабкі люди живуть там, чи мало їх, чи багато, 19 і який той край, де вони живуть, добрий, чи поганий, і які то міста, де вони живуть, відкриті, мов табори, чи мов фортеці, 20 родюча чи неродюча земля, чи є там дерева, чи ні. Зробіть усе можливе й принесіть плодів землі». Тоді була пора першого дозрівання винограду.
21 Тож пішли вони й розвідали землю від пустелі Сін аж до Регову, до Лебо-Гамату. 22 Пішли вони в Неґев і прийшли до Хеврону. (Хеврон збудовано було на сім років раніше, ніж Зоаном у Єгипті). Там були родини Агімана, Шешая, і Талмая, нащадків Анака. 23 Потім прийшли вони в долину Ешкол. Там вони зрізали гілку з одним ґроном винограду, і двоє несли його між собою на жердині, а також смокву і гранати. 24 Це місце назвали долиною Ешкол[g] через ті виноградні ґрона, що діти Ізраїлю там зрізали.
25 Тож повернулися вони після розвідки через сорок днів. 26 Прийшли вони до Мойсея та Аарона та всієї громади народу ізраїльського в пустелі Паран, у Кадеші й розповіли їм і всій громаді і показали плоди краю. 27 Вони розповіли: «Ми пішли в землю, куди ти нас послав. Справді, вона тече молоком і медом, і це плоди її. 28 Але люди цієї землі дужі, а міста їхні великі та укріплені. А ще ми бачили там нащадків Анака. 29 У землі Неґев живуть амаликійці. Хиттити, євусити й аморійці живуть у горах. Ханаанці мешкають біля моря та вздовж Йордану».
30 Тоді Калев наказав людям з оточення Мойсея заспокоїтися й сказав: «Ми маємо піти туди й забрати собі цю землю, бо ми безперечно завоюємо її».
31 Але мужі, що ходили з ним, сказали: «Не зможемо ми завоювати той народ, бо він дужчий за нас». 32 Тож принесли вони лиху звістку про землю, яку розвідували для народу Ізраїлю. Вони сказали: «Земля, якою ми мандрували, щоб розвідати, населена людьми-велетнями, котрі без зайвих зусиль переможуть народ ізраїльський. 33 Ми навіть бачили там нефілиміїв, нащадків Анака, що походять із Нефілима. І ми відчували себе, немов коники, і певно, що їм ми також здавалися кониками».
Люди знову нарікають
14 Усе зібрання голосно закричало, і тієї ночі люди плакали. 2 Весь народ Ізраїлю нарікав на Мойсея та Аарона. Вся громада сказала їм: «Чому ж не померли ми в Єгипті? Чом не померли в пустелі? 3 Навіщо Господь веде нас у цю землю, щоб полягти від меча? Жінки й діти наші стануть здобиччю. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?»
4 Вони казали одне одному: «Оберем собі вождя й повернемося до Єгипту».
5 Мойсей та Аарон упали долілиць перед усім зібранням народу Ізраїлю. 6 Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих, хто розвідував землю, розідрали на собі одяг (від суму). 7 Вони сказали всій громаді народу ізраїльського: «Земля, якою ми мандрували та яку розвідували, то дуже добра земля. 8 Якщо Господь задоволений нами, Він приведе нас до цієї землі й дасть нам її, ту землю, що тече молоком і медом. 9 Тож не бунтуйте проти Всевишнього Бога й не лякайтеся народу цієї землі, вони нам не зможуть протистояти. Вони беззахисні, а з нами Господь. Не бійтеся їх».
10 Уся громада погрожувала побити їх камінням. Тоді всьому народу Ізраїлю явилася слава Господня в наметі зібрання. 11 І сказав Господь Мойсею: «Доки ці люди відвертатимуться від Мене? Доки не довірятимуть Мені, не зважаючи на всі чудеса, що Я явив серед них? 12 Я вражу їх моровицею, вигублю їх, але зроблю з вас народ більший і дужчий за вас».
13 Тоді Мойсей сказав Господу: «Тоді єгиптяни почують про це, бо Ти силою Своєю вивів народ цей з-поміж них. 14 І скажуть вони про те мешканцям цієї країни. Вони чули, о Господи, що Ти з народом Своїм. Бо бачили Тебе віч-на-віч, і хмара Твоя перебуває над ними, і йдеш Ти поперед них у хмарному стовпі вдень і у стовпі вогню вночі. 15 Якщо Ти вигубиш народ цей, тоді інші народи, почувши про це, скажуть: 16 „Оскільки Господь був не спроможний привести народ Свій у землю, що Він їм пообіцяв, тож вигубив їх у пустелі”.
17 Тож тепер нехай сила Володаря буде величезною, як Ти й обіцяв. 18 Господь нескорий на гнів, велике милосердя Його. Він прощає гріх[h] і переступ, але прощаючи, не вибачає. Він карає дітей, онуків і правнуків за гріхи батьків їхніх. 19 Тож, будь ласка, прости гріх народу цього з великого милосердя Свого, як Ти прощав народ цей, відколи вийшли вони з Єгипту і досі».
20 І промовив Господь: «Гаразд, Я прощаю за словом твоїм. 21 Але як Я живу і як уся земля сповниться славою Господньою, 22 так усі ті, хто бачив славу Мою і Мої дива, що Я їх явив у Єгипті й пустелі, всі, хто випробовували Мене десять разів і не слухалися наказів Моїх, 23 не побачать землі, що Я її пообіцяв батькам їхнім. Тим, хто зневажав Мене, не ввійти туди. 24 Та оскільки слуга мій Калев мислить інакше і слідує віддано за Мною, Я приведу його до землі, куди він ходив, і нащадки його володітимуть нею. 25 В долині живуть амаликійці й ханаанці. Тож завтра поверніться й рушайте в пустелю дорогою до Червоного моря».
Господь карає народ
26 І сказав Господь Мойсею та Аарону: 27 «Доки ця нечестива громада нарікатиме на Мене? Я чув нарікання народу Ізраїлю на Мене. 28 Скажіть їм, що мовить Господь: „Так само, як Я живу, Я зроблю з вами те, про що ви говорили переді Мною. 29 Ви помрете в цій пустелі—всі ви, перелічені за повним вашим числом, кожен від двадцяти років і старше, хто нарікали на Мене. 30 Не ввійти вам у землю, де Я присягнувся дати вам, за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина. 31 А дітей ваших, про яких ви казали, що стануть вони здобиччю, Я приведу туди, і вони пізнають землю, якою ви знехтували. 32 А ви помрете в цій пустелі.
33 Діти ваші блукатимуть пустелею сорок років і страждатимуть від невірності вашої, доки всі ви не помрете в цій пустелі. 34 Ви нестиме кару за гріхи ваші сорок років, за числом днів, що ви розвідували землю, тобто сорок років, рахуючи один рік за кожен день. Тоді ви зрозумієте, що то значить, коли Я проти вас”.
35 Я, Господь, кажу: „Я насправді вчиню це з усією цією нечестивою громадою, що зібралася разом проти Мене, всі вони помруть у пустелі. 36 Мужі, яких Мойсей послав розвідати землю, які повернулися й спричинили нарікання всієї громади проти Мене, принісши лиху звістку про цю землю, 37 ті мужі, що принесли погану звістку про землю, помруть від чуми перед Господом. 38 Тільки Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих мужів, що пішли розвідати землю, лишатимуться живими”».
Народ намагається ввійти в Ханаан
39 Коли Мойсей промовив слова ці всьому народу Ізраїлю, люди страшенно засмутилися. 40 Вони встали рано-вранці й пішли високо в гори. І мовили вони: «Ось ми тут. Ми підемо до того місця, про яке говорив Господь, бо ми згрішили».
41 Тоді Мойсей мовив: «Чого ж ви й тепер не слухаєтеся наказу Господа? Це не вдасться вам! 42 Не робіть цього, щоб не перемогли вас вороги ваші, бо немає Господа поміж вас. 43 Бо амаликійці та ханаанці будуть там проти вас, і поляжете ви від меча, бо відвернулися від Господа, і Господа з вами не буде».
44 Та вони вперто йшли в гори, хоч ковчег Заповіту Господнього й Мойсей не покинули табору. 45 Амаликійці та ханаанці, що жили у тих горах, зійшли й напали на них, і переслідували їх аж до Хорми.
Закон про пожертви
15 І сказав Господь Мойсею: 2 «Скажи народу Ізраїлю: „Коли ввійдете ви у землю, де житимете, яку Я вам даю, 3 і будете приносити жертви Господу від череди чи отари: жертву всеспалення чи будь-яку іншу жертву, щоб виконати обітницю або добровільну жертву, або на свята, щоб воскурити приємні пахощі для Господа, 4 тоді той, хто приноситиме дари Господу, мусить також принести й офіру в одну десяту ефи[i] добірного борошна, замішаного на одній чверті гіна[j] оливи. 5 І даси одну чверть гіна вина як ливну жертву разом із жертвою всеспалення або пожертвою, одна чверть на кожне ягня.
6 Якщо це баран, то мусиш принести офіру в дві десятини[k] добірного борошна, замішаного на третині гіна[l] оливи. 7 Принесеш третину гіна вина як ливну жертву, приємні пахощі для Господа.
8 Коли приносиш бичка як жертву всеспалення чи як жертву на виконання обітниці, чи як мирну жертву Господу, 9 то мусиш принести разом із бичком офіру в три десятини ефи[m] добірного борошна, замішаного на половині гіна[n] оливи. 10 Принесеш півгіна вина як ливну жертву, вогняну офіру, приємні пахощі для Господа. 11 Так робитимеш при кожному волі, кожному барані, кожній вівці чи кожному козлі. 12 Хоч скільки б ви приносили, робіть так щоразу, хоч скільки б їх було.
13 Кожен мусить робити це в такий спосіб, приносячи вогняну жертву, приємні пахощі для Господа. 14 І коли відтепер чужинець житиме з тобою або серед тебе і принесе вогняну жертву, приємні пахощі для Господа, мусить він робити це так, як робите ви. 15 Щодо громади, закон буде один і для вас, і для чужинця, який живе серед вас. Цей закон буде на всі часи, для всіх поколінь. І ви, й чужинці однакові перед Господом. 16 Ви і чужинець, що живе серед вас, матимете один закон і одне правило”».
17 І сказав Господь Мойсею: 18 «Скажи народу Ізраїлю: „Як прийдете до землі, куди Я вас веду, 19 і коли їстимете хліб із тієї землі, то мусите принести дар Господу. 20 З першого тіста мусите принести хлібину в жертву. Приносьте його як дар з току. 21 З першого вашого тіста ви мусите принести дар Господу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях.
22 Коли ж ненавмисне помилитеся й не виконаєте всі ці настанови, що їх дав Господь Мойсею, 23 все те, що Господь наказав вам, з того дня, як Господь заповідав вам, і надалі, відтепер і для всіх поколінь ваших, 24 та коли це зроблено буде ненавмисне, і громада не усвідомлювала цього, тоді вся громада мусить принести бичка як жертву всеспалення, приємні пахощі Господу, разом з хлібною жертвою та ливною жертвою, згідно з настановами, і одного козла як жертву очищення.
25 Так священик очистить усю громаду народу Ізраїлю, щоб їх було прощено. Бо то була помилка й вони принесли пожертву свою, вогняну жертву Господу й жертву очищення за свою помилку перед Господом. 26 Усій громаді народу Ізраїлю й чужинцю посеред вас проститься, бо ви всі помилилися.
27 Та якщо одна людина згрішить ненавмисне, вона мусить принести козу-однолітку як жертву очищення. 28 Тоді священик зробити усе необхідне, щоб очистить перед Господом ту людину, що ненавмисне помилилася, та щоб простилося їй. 29 І для будь-кого з синів Ізраїлю і для чужинця, що живе поміж вас, матимете один закон для ближнього, що помиляється.
30 Але людина, яка грішить навмисне, ображає Господа і її слід викорінити з-поміж народу її. 31 Бо та людина зневажає слово Господа, порушила Його заповіді. Та людина мусить бути викорінена. Її провина буде на ній”».
Людина, що працює в день відпочинку
32 Перебуваючи в пустелі, люди Ізраїлю знайшли чоловіка, який збирав хмиз суботнього дня. 33 Побачивши, що він збирає хмиз, люди привели його до Мойсея та Аарона і до всієї громади. 34 Вони взяли його під варту, бо ще не було ясно, що з ним робити.
35 Тож Господь сказав Мойсею: «Цього чоловіка треба вбити. Всі люди мусять побити його камінням за табором». 36 Тож уся громада вивела його за табір і забила його до смерті камінням, так, як Господь наказав Мойсею.
Бог допомагає Своєму народу згадати настанови
37 Тоді Господь промовив до Мойсея: 38 «Скажи народу Ізраїлю, що вони мусять зробити собі китиці по кінцях одягу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях. І мусять вони додати блакитну нитку в китиці по всіх кутах. 39 Тоді матимете ви китиці, щоб дивитися на них і згадувати всі заповіді Господа, і виконувати їх, а не слідувати своєму серцю й очам, щоб не бути невірними. 40 Тож пам’ятайте й виконуйте всі заповіді Мої і будете святими для Господа вашого. 41 Я—Господь, Бог ваш, який вивів вас із землі Єгипетської, що бути Богом вашим. Я—Господь, Бог ваш».
Вожді, які пішли проти Мойсея
16 Кора, син Іцгара, сина Когата, сина Левія, а також Датан і Авірам, сини Еліава, (і Он, син Пелета) з синів Рувима, 2 повстали проти Мойсея разом з двомастами п’ятдесятьма ізраїльтянами, вождями громади, радниками на зборах, визначними людьми. 3 Вони зібралися разом проти Мойсея та Аарона і сказали їм: «Годі вже вам! Бо вся громада, всі вони святі, і Господь із ними. Чому ви ставите себе над усім народом Господнім?»
4 Почувши це, Мойсей упав долілиць (показуючи, що він в ньому немає пихи). 5 Тоді сказав він Корі і всім його прибічникам: «Вранці Господь сповістить, хто належить Йому і хто святий, і Він приведе того до Себе, і кого Він обере, наблизить до Себе. 6 Зробіть так: ти, Коро, з усіма своїми прибічниками візьми кадильниці 7 й покладіть в них жар, і поклади завтра на них запашне куріння перед Господом. Тоді чоловік, якого Господь обере, буде святим. Годі вже вам, сини Левія!»
8 Тоді Мойсей сказав Корі: «Послухайте, сини Левія! 9 Чи вам не достатньо того, що Бог Ізраїлю вилучив вас із громади Ізраїлю, щоб наблизити вас до Себе, щоб ви виконували службу в святому наметі Господа, стояли перед громадою і служили їй? 10 Він наблизив тебе і твоїх братів, синів Левія, до Себе, але ви також хочете бути ще й священиками. 11 Тож ти й прибічники твої зібралися разом проти Господа. Кому ви нарікаєте на Аарона?»
12 Тоді Мойсей послав по Датана та Авірама, синів Еліава. Та вони відказали: «Ми не прийдемо! 13 Хіба не досить того, що ти вивів нас із землі, що текла молоком і медом, щоб убити в пустелі? А зараз ти хочеш ще й правити нами! 14 Не привів ти нас ні в землю, що тече молоком і медом, ані дав нам землі з полями й виноградниками. Чи й далі засліплюватимеш і дуритимеш цих людей? Ні, не підемо ми».
15 Тож Мойсей дуже розгнівався. І промовив він до Господа: «Не приймай приношення їхнє! Жодного віслюка не взяв я від них і жодному з них не заподіяв зла».
16 Тоді Мойсей сказав Корі: «Ти і всі прибічники твої мусять завтра стати перед Господом: ти і вони, і Аарон. 17 Кожен із вас мусить узяти свою кадильницю й спалити запашне куріння. Потому кожен із вас мусить принести свою кадильницю перед Господом, двісті п’ятдесят кадильниць, і ти й Аарон—кожен свою кадильницю».
18 Тож кожен із них узяв свою кадильницю. Вони поклали туди жар і зверху—запашне куріння і стали при вході до намету зібрання разом з Мойсеєм та Аароном. 19 Кора зібрав усю громаду проти них при вході до намету зібрання. Тоді слава Господа з’явилася всій громаді.
20 І Господь сказав Мойсею та Аарону: 21 «Відійдіть від цього гурту, і Я знищу їх умить».
22 Вони припали обличчям до землі і сказали: «О Боже, Боже над душами всіх людей![o] Не гнівайся Ти на всю громаду, коли один чоловік згрішив!»
23 І Господь відповів Мойсею: 24 «Скажи громаді: „Відійдіть від наметів Кори, Датана й Авірама”».
25 Мойсей підвівся і пішов до Датана й Авірама, а старійшини Ізраїлю пішли за ним. 26 Він промовив до громади: «Відійдіть від наметів цих нечестивців і не торкайтеся нічого, що їм належить, щоб не загинути через їхній гріх».
27 Тож люди відступили від наметів Кори, Датана й Авірама. А Датан і Авірам вийшли разом зі своїми жінками, дітьми та немовлятами й стояли при вході до своїх наметів.
28 Мойсей промовив: «З цього ви зрозумієте, що Господь послав мене здійснити все це, і що не під силу мені самому це зробити. 29 Якщо ці люди помруть, як усі люди вмирають, і станеться з ними те, що буває з усіма людьми, то Господь не посилав мене. 30 Коли ж Господь створить щось інше, і земля роззявить рота й проковтне їх і все, що їм належить, і їх буде поховано заживо, тоді ви дізнаєтеся, що ці люди зневажали Господа».
31 Коли він закінчив промовляти ці слова, земля під ними розійшлася, 32 і роззявила земля рота, і проковтнула їх і їхні родини, і всіх людей Кори, і все майно їхнє. 33 Тож було їх поховано живцем з усім майном їхнім, і земля зімкнулася над ними. 34 І увесь Ізраїль розбігся з-довкола них, як почув зойк їхній, бо казали вони: «Земля поглине і нас!»
35 Тоді послав Господь вогонь і той пожер двісті п’ятдесят чоловік, що спалювали запашне куріння.
Мідні кадильниці
36 І сказав Господь Мойсею: 37 «Скажи Елеазару, сину священика Аарона, щоб він узяв кадильниці з пожарища й розкидав жар з них навколо, бо вони святі. 38 Хай забере кадильниці тих, хто згрішив і поплатився життям, і зробить із них ковані бляхи на покриття жертовника, бо вони принесли їх до Господа і зробили їх святими. Тож будуть вони знаком для людей Ізраїлю».
39 Узяв священик Елеазар мідні кадильниці, які принесли ті, що згоріли, і з них викував покриття для жертовника, 40 як Господь наказав йому через Мойсея. Це покриття мало правити за нагадування народу Ізраїлю, щоб жоден непризначений, хто не з потомства Аарона, не наближався до жертовника спалювати запашне куріння перед Господом і щоб не уподібнився Корі та його прибічникам.
Аарон рятує народ
41 Наступного дня вся громада народу ізраїльського стала нарікати на Мойсея та Аарона, кажучи: «Ви вбили людей Господніх».
42 І коли громада зібралася проти Мойсея та Аарона, вони обернулися до намету зібрання і побачили, що хмара вкрила його і з’явилася слава Господа. 43 Тоді Мойсей та Аарон підійшли до входу в намет зібрання. 44 Господь промовив до Мойсея: 45 «Відійди від гурту цього. Я в одну мить вигублю їх». Тож Мойсей та Аарон припали обличчям до землі.
46 Тоді Мойсей сказав Аарону: «Візьми кадильницю, поклади туди жару з жертовника, додай запашне куріння, піди мерщій до громади й очисти їх. Бо Господь розлютився на них, і спалахнула чума».
47 Тож узяв Аарон кадильницю, як сказав Мойсей, побіг до громади й побачив, що серед народу спалахнула чума. Він поклав запашне куріння і заходився справляти спокуту за людей. 48 Він стояв між мертвими й живими, і чума пропала. 49 Число тих, хто помер від чуми, було чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім тих, хто помер через непослух Кори. 50 Тоді Аарон повернувся до Мойсея до входу в намет зібрання. Чума припинилася.
Бог підтверджує первосвященство Аарона
17 І мовив Господь до Мойсея: 2 «Скажи народу Ізраїлю й візьми в них дванадцять палиць, по одній для кожного коліна, від усіх вождів їхніх колін. Напиши ім’я кожного чоловіка на його палиці. 3 І напиши ім’я Аарона на палиці Левія. Бо лише одна палиця буде вождю кожного коліна. 4 Поклади їх у наметі зібрання перед ковчегом Заповіту, де Я зустрічаюся з тобою. 5 Палиця того, кого Я обираю, проросте. У такий спосіб Я припиню всі нарікання народу Ізраїлю проти тебе».
6 Тоді Мойсей промовив до народу Ізраїлю, і кожен їхній вождь дали йому одну з дванадцяти палиць, по одній від кожного коліна, палиця Аарона була серед тих палиць. 7 Мойсей поклав палиці перед Господом у наметі Свідоцтва. 8 Наступного дня Мойсей зайшов у намет Свідчення і побачив, що палиця Аарона з коліна Левія проросла, пустила бруньки і вродила мигдаль.
9 Тоді Мойсей виніс усі палиці з-перед Господа до всього народу Ізраїлю. Кожен подивився і взяв свою палицю.
10 Тоді Господь сказав Мойсею: «Поверни палицю Аарона до ковчегу Заповіту, щоб зберегти як знак бунтівникам, щоб нарікання їхні проти Мене припинилися і щоб не померли вони». 11 Тож Мойсей зробив так, як наказав йому Господь.
12 Та народ Ізраїлю сказав Мойсею: «Поглянь! Ми от-от помремо! Нас винищують! Усіх нас знищують! 13 Кожен, хто тільки наблизиться до святого намету Господа помре. Чи всі ми помремо?»
Робота священиків та левитів
18 І сказав Господь Аарону: «Ти й сини твої, і коліно твоє з тобою відповідатимете за будь-які провини проти святих речей! І ти, й сини твої з тобою відповідатимете за будь-які провини проти вашого священства. 2 І приведи з собою братів своїх—коліно Левія, батьківське коліно твоє, щоб приєдналися до тебе й допомагали тобі, коли ти й сини твої з тобою будете перед наметом Заповіту. 3 Вони мусять пильнувати службу твою і службу в священному наметі, але вони не повинні наближатися до святого посуду святого намету або до жертовника, щоб ні вони, ані ти не вмерли. 4 Вони приєднаються до тебе і виконуватимуть службу в наметі зібрання, включаючи всю важку роботу в наметі. Та ніхто інший хай не наближається до вас.
5 Ви мусите пильнувати службу в Святому місці й при вівтарі, щоб Я більше не гнівався на народ Ізраїлю. 6 Поглянь, Я сам вибрав братів твоїх левитів з-посеред народу Ізраїлю. Вони тобі—дар, присвячений Господу, щоб виконувати важку роботу в наметі зібрання. 7 Та разом із синами твоїми мусиш пильнувати своє священство і все, що належить до жертовника по той бік запони. Ти служити мусиш, Я даю тобі священство як дар, а будь-кого іншого, хто наблизиться, буде вбито».
8 І сказав Господь Аарону: «Поглянь, Я сам призначив тебе доглядати за дарами, що Мені принесли разом з усіма святими дарами народу Ізраїлю. Я даю їх тобі як частку, а синам твоїм як їхню віковічну спадщину. 9 Це буде вашим найсвятішим даром, що ви уникли вогню: всі ваші приношення разом з хлібними жертвами, жертвами очищення, жертвами за провини, що вони повертають Мені, це буде найсвятішим для тебе й синів твоїх. 10 У Святеє Святих їстимеш їх. Їх може їсти кожен чоловік. Вони будуть святими для вас.
11 Це також буде твоє: будь-який особливий внесок, що його дарує Мені народ Ізраїлю. Я даю це тобі й синам і дочкам твоїм з тобою як твою віковічну частку. Кожен чистий у твоїй родині може їсти це.
12 Сюди входять перші плоди, що вони їх дають Господу, вся найкращу оливу, молоде вино й зерно. Я даю їх тобі. 13 Перші стиглі плоди з усього, що є в землі їхній, що вони приносять Господу, будуть твої. Кожен чистий у родині твоїй може їсти їх.
14 Усе, що присвячене повністю в Ізраїлі, твоє буде.
15 Кожен первісток, дитина чи тварина, якого принесуть у жертву Господу, твоя буде. Але ти мусиш викупити дитину-первістка й первістка нечистої тварини. 16 Коли йому виповниться місяць, то сплати викуп п’ять шекелів[p] срібла, за святим шекелем. Тобто двадцять ґер[q].
17 Не викупай первістка корови, вівці або кози, бо вони святі. Окропи їхньою кров’ю вівтар і пусти з димом їхній жир як дар, приємні пахощі для Господа. 18 Та м’ясо так само, як грудина особливої пожертви і як праве стегно, буде твоїм. 19 Всі приношення святих дарів, що їх роблять люди Ізраїлю Господу, Я даю тобі й синам твоїм, і дочкам твоїм як постійну частку. Це віковічна угода[r] з Господом для тебе й нащадків твоїх».
20 І сказав Господь Аарону: «Ти не матимеш жодної частки землі їхньої й не володітимеш жодним наділом серед них. Я—твоя частка й твій наділ серед народу Ізраїлю.
21 Коли народ Ізраїлю дає Мені десятину того, що виробляє, Я віддаю цю десятину левитам як їхню частку за працю, що вони виконують у наметі зібрання. 22 Відтепер народ Ізраїлю не повинен наближатися до намету зібрання, інакше їх покарано буде за гріх їхній, і помруть вони. 23 Тільки левити виконуватимуть роботу в наметі зібрання, і вони нестимуть кару. Це відтепер незмінний закон, і вони не успадкують жодної частки серед народу Ізраїлю. 24 Бо десятину синів Ізраїлю, яку вони подарували Господу як дар, Я віддав левитам як їхню спадщину. Через це Я сказав їм, що вони не матимуть землі серед народу Ізраїлю».
25 І сказав Господь Мойсею: 26 «Скажи левитам: „Коли отримаєте від народу Ізраїлю десятину, що Я дав її вам від них як спадщину вашу, принесіть дар Господу з цього—десятину десятини. 27 Ваш дар зарахується вам так само, як ніби це було б зерно з току чи сік з винодавильні. 28 Бо ви також приносите дар Господу від усіх ваших десятин, отриманих від людей Ізраїлю. З цього ви принесете Господній дар священику Аарону. 29 Із усіх дарів тобі мусиш принести в жертву Господу найкращу і найсвятішу частину всього цього”».
30 І ще скажи їм: «Коли ви приносите найкраще з цього, воно зарахується левитам, як і добро з току, й добро з винодавильні. 31 Ти й родина твоя можете їсти це в будь-якому місці, бо це плата ваша за службу в наметі зібрання. 32 Тебе не покарають за це, коли ти принесеш найкращу частину з усього. Але ти не повинен бруднити святі дари народу Ізраїлю, інакше помреш».
Попіл від рудої корови
19 Господь сказав Мойсею та Аарону: 2 «Ось установи закону, що Господь заповів: „Скажи народу Ізраїлю, що вони мають привести до тебе руду корову без вад, на якій ніколи не було ярма. 3 Віддайте її священику Елеазару. Її треба вивести з табору й забити перед Елеазаром.
4 Тоді священик Елеазар мусить узяти трохи її крові собі на палець і покропити нею сім разів у напрямку входу до намету зібрання. 5 Її шкуру, м’ясо і кров треба спалити разом із гноєм. 6 Священик мусить взяти кедрового дерева, іссопу й червону нитку і вкинути всередину палаючої корови. 7 Потім священик мусить випрати свій одяг і вимити тіло в воді, і після цього він може повернутися до табору, але священик буде нечистий аж до вечора. 8 Той, хто палив корову, мусить випрати одяг у воді й вимитись у воді, і буде нечистий до вечора.
9 Чистий чоловік мусить зібрати попіл від корови й покласти його за межами табору в чистому місці. Його зберігатимуть для громади народу Ізраїлю, для приготування води для очищення. Це—жертва очищення.
10 Той, хто збирає попіл корови, мусить випрати одяг і лишатися нечистим до вечора. Це буде постійним законом для народу Ізраїлю і для чужинця, що живе серед вас.
11 Той, хто торкнеться будь-якого мертвого тіла, буде нечистий протягом семи днів. 12 Він мусить очиститися водою очищення на третій день і так само на сьомий день. І буде він чистий. Але якщо він не очиститься третього дня і сьомого дня, він лишатиметься нечистим. 13 Кожен, хто торкається трупа, тіла померлого, й не очищається, оскверняє святий намет Господа. Цю людину слід викорінити з Ізраїлю. Якщо води очищення на нього не кропили, він лишається нечистим. Його нечистота все ще на ньому.
14 Ось закон щодо людини, яка помирає в наметі. Кожен, хто заходить у намет, і кожен, хто в наметі, будуть нечистими протягом семи днів. 15 І кожен відкритий горщик, який не має закріпленої кришки, буде нечистим. 16 Кожен, хто в полі торкнеться вбитого в бою або померлого, або людської кістки, або могили, буде нечистим протягом семи днів.
17 Для цього нечистого треба взяти попіл спаленої жертви очищення і вилити до нього в посудину свіжу воду[s]. 18 Чистий чоловік мусить взяти іссопу, занурити в воду й покропити ним намет і всі горщики, і всіх людей, що були там, і кожного, хто торкався кістки або вбитого, або померлого, або могили. 19 Чистий чоловік мусить покропити нечистого третього дня та сьомого дня. Так чиста людина очистить його нечистоту на сьомий день. Нечистий чоловік мусить випрати свій одяг, викупатися в воді, і буде він чистий того ж вечора. 20 Людину, що стала нечиста і яка не очистилася, буде викорінено з громади, бо та людина осквернила святе місце Господнє. Її не кропили водою очищення. Та людина—нечиста. 21 Це буде вічний закон для них. Людина, що кропить водою очищення, мусить випрати одяг свій, а людина, яка торкається води очищення, буде нечистою до вечора. 22 Хоч би чого торкалася нечиста людина, все стане нечистим, і людина, яка торкається його, буде нечистою до вечора”».
Смерть Міріам
20 Народ Ізраїлю, вся громада, прийшли в пустелю Сін першого місяця й зупинилися в Кадеші. Там померла Міріам, там її і поховали.
Мойсеєва помилка
2 Води для громади не було, тож зібралися люди разом проти Мойсея та Аарона. 3 Вони почали нарікати на Мойсея, кажучи: «Краще б ми померли разом з братами своїми перед Господом. 4 Навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб ми й худоба наша померли тут? 5 Навіщо вивели ви нас із Єгипту, щоб завести до цього страшного місця? Тут немає зерна, смокв, виноградної лози, ані гранатів. І питної води немає».
6 Тож Мойсей та Аарон пішли від громади до входу в намет зібрання і впали долілиць. І слава Господня явилася їм.
7 І сказав Господь Мойсею: 8 «Ти й брат твій Аарон, візьміть палицю, зберіть громаду й перед ними промовляйте до скелі. Тоді скеля дасть воду. В такий спосіб ви дістанете для них воду зі скель і напуватимете громаду та їхню худобу».
9 Тож Мойсей взяв палицю з-перед Господа, як Він і наказав. 10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед скелею і сказали їм: «Слухайте, ви скаржники! Чи хочете ви добути воду зі скелі цієї?» 11 Тоді Мойсей підвів руку й двічі вдарив скелю палицею, і ринула вода, і напилася громада й худоба їхня.
12 Однак Господь сказав Мойсею та Аарону: «Через те, що ви не вірили Мені, щоб вшанувати Мене як Святого перед очима народу ізраїльського, ви не введете цю громаду в землю, яку Я даю їм». 13 Це води Меріва, де народ Ізраїлю повстав проти Господа і де Він явив їм святість Свою.
Едом заступає Ізраїлю шлях
14 Мойсей вирядив посланців з Кадеша до царя Едома: «Це говорить тобі твій брат Ізраїль. Ти знаєш про всі нещастя, що нас спіткали, 15 що батьки наші прийшли до Єгипту, й ми довго жили там, і що єгиптяни жорстокі були до нас і до батьків наших. 16 Та закликали ми Господа, і Він почув нас і послав Ангела й вивів нас із Єгипту. Тож тепер ми в Кадеші, місті, що на самому твоєму кордоні. 17 Дозволь нам, будь ласка, пройти твоєю землею. Ми не підемо полями чи виноградниками, ми не питимемо води з криниць, ми підемо тільки царським шляхом, ми не звертатимемо ні праворуч, ані ліворуч, доки не пройдемо крізь землю твою».
18 Та Едом відповів йому: «Ти не повинен переходити землею моєю, інакше ми вийдемо тоді назустріч із мечем».
19 Тоді народ Ізраїлю сказав йому: «Ми підемо битим шляхом і якщо ми чи худоба наша нап’ється води твоєї, ми заплатимо за неї. Тільки дай нам пішки пройти, це така дрібниця».
20 Однак він відповів: «Не перейдете!» Тож Едом виступив назустріч їм із великим і сильним військом. 21 Едом відмовився дати Ізраїлю пройти його землею, тож Ізраїль пішов в обхід.
Смерть Аарона
22 І народ Ізраїлю, вся громада, вийшли з Кадеша й прийшли до гори Гор. 23 Господь сказав Мойсею та Аарону на горі Гор, на кордоні з землею Едома. 24 «Тепер Аарон приєднається до пращурів своїх, не ввійде він у землю, яку Я даю народу Ізраїлю, бо ви обоє повстали проти наказу Мого щодо вод Меріви. 25 Візьми Аарона та Елеазара, сина його, й приведи їх на гору Гор. 26 Тоді зніми з Аарона вбрання його і одягни на Елеазара, сина його. Тоді Аарон приєднається до батьків і помре там».
27 Тож Мойсей зробив так, як наказав Господь. Зійшли вони на гору Гор на очах у всієї громади. 28 Мойсей зняв убрання з Аарона і одягнув його на Елеазара, сина його. І помер Аарон там, на вершині гори. Потім Мойсей та Елеазар спустилися з гори. 29 Коли вся громада ізраїльська побачила, що Аарон помер, вони тужили за Аароном тридцять днів.
Війна з ханаанцями
21 Ханаанський цар Арад, що жив у Неґеві, почувши, що народ Ізраїлю надходить шляхом до Атарима, напав на Ізраїль і взяв у полон декого з них. 2 Тоді Ізраїль дав обітницю Господу і сказав: «Якщо допоможеш Ти нам перемогти цей народ, ми віддамо всі їхні міста Тобі».
3 Господь почув голос Ізраїлю, допоміг розбити ханаанців, і вони вщент вигубили їх і міста їхні. Тож вони назвали це місце Хорма.
Мідний гад
4 Тоді вони рушили від гори Гор у напрямку Червоного моря в обхід землі Едомської. Та люди в дорозі стали нетерплячі. 5 Люди нарікали на Бога та Мойсея: «Навіщо примусили ви нас кинути Єгипет, щоб померти в пустелі? Бо немає тут ні хліба, ні води. І набрид нам цей нікчемний харч».
6 Тож Господь наслав отруйних гадюк поміж людей, і кусали вони їх, і багато людей Ізраїлю померло. 7 Прийшли люди до Мойсея і сказали: «Ми згрішили, бо нарікали на Господа й на тебе. Помолися Господу, щоб забрав Він гадюк від нас». Тож Мойсей помолився за народ.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International