Bible in 90 Days

⁸ І сказав Господь Мойсею: «Зроби бронзового гада й прикріпи на стовп. Коли хтось укушений подивиться на нього, то житиме».

⁹ Тож Мойсей зробив бронзового гада й прикріпив його на стовп. Коли гадюка кусала когось, і та людина дивилася на бронзового гада, вона лишалася живою.

Шлях до Моаву

¹⁰ Тоді рушив народ Ізраїлю і став табором в Овоті. ¹¹ Потім рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-Аваримі в пустелі, що межує з Моавом зі сходу. ¹² Вони знялися звідти й стали табором у долині Зеред. ¹³ Знялися звідти й стали табором по той бік Арнону, в пустелі, що простягалася з землі аморійців. Бо Арнон—то кордон між Моавом та аморійцями. ¹⁴ Ось чому й сказано в книзі Війн Господніх:

«Вагев у Суфі, й долина Арнон, ¹⁵ і схил долин, що простягаються до поселення в Арі і сягають аж кордонів Моаву».

¹⁶ Звідти вони рушили до Бееру^[a]. Це колодязь, де Господь сказав Мойсею: «Збери народ, і Я дам їм води». ¹⁷ Тоді Ізраїль заспівав таку пісню:

¹⁹ Від Маттани йди до Нагаліела, від Нагаліела до Бамота, ²⁰ від Бамота до долини, що в Моаві на верхівці Пізґи, оберненої до пустелі.

Сихон і Оґ

²¹ Тож вирядив Ізраїль послів до царя аморійців Сихона і сказав:

²² «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо ні в поле, ні у виноградники. Не питимемо воду з криниць. Ми йтимемо царським шляхом, аж доки не перейдемо через твою землю».

²³ Але цар Сихон не дозволив Ізраїлю перейти через його землю, зібрав усіх своїх людей і вийшов назустріч Ізраїлю в пустелю. Прибув він у Ягаз і напав на Ізраїль.

²⁴ Але Ізраїль вбив його і забрав землю його від ріки Арнон до ріки Яввок, але тільки до кордону з аммонійцями. Бо аммонійці вперто захищали свої кордони. ²⁵ Ізраїль захопив усі їхні міста й оселився у всіх тих аморійських містах, у Хешбоні й навколишніх поселеннях. ²⁶ Хешбон був містом аморійського царя Сихона. Він воював проти колишнього царя Моаву і здобув у нього всю його землю аж до ріки Арнон. ²⁷ Ось чому поети кажуть:

³¹ Тож Ізраїль посів землю аморійців.

³² І послав Мойсей розвідати Язер, і вони захопили поселення навколо нього, прогнавши аморійців, які там були.

³³ Тоді вони повернули й пішли в напрямку Башану. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з ізраїльтянами в бою.

³⁴ І сказав Господь Мойсею: «Не бійся його, бо віддам Я його, всіх людей його і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».

³⁵ Тож убили вони його, синів його і всіх людей його, аж не лишилося жодного живого з них. І здобули вони землю його.

Валаам і моавський цар

22 Тоді вирушили люди Ізраїлю і стали табором на рівнинах Моаву по той бік Йордану від Єрихона.

² Валак, син Зиппора, побачив усе те, що Ізраїль зробив з аморійцями. ³ Моав дуже злякався того народу, бо були вони численні. Моав тремтів перед народом Ізраїлю.

⁴ І сказав Моав старійшинам мидіанців: «Зараз ця сила-силенна люду повинищує все довкола нас, немов віл, що поїдає всю траву на пасовиську».

Валак, син Зиппора був царем Моаву того часу. ⁵ Він послав людей до Валаама, сина Беора в Петорі, що над рікою Євфрат, у землі родичів його^[b], щоб запросити їх. І сказали вони:

«Поглянь, народ вийшов із Єгипту, поглянь, вони вкрили всю землю й таборилися біля мене. ⁶ Тож, прийди й прокляни цей народ за мене, бо вони дужчі за мене. Можливо, я спроможуся напасти на них і вигнати їх із землі. Бо знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, кого ти клянеш—проклятий».

⁷ Старійшини Моаву й старійшини Мидіану прийшли з платнею за службу. Прийшли вони до Валаама й переповіли, що сказав Валак. ⁸ І Валак відповів їм: «Залишайтеся тут сьогодні ввечері, я відповім вам, що Господь мені скаже». Тож старійшини Моаву лишилися з Валаамом.

⁹ Бог явився Валааму і запитав: «Що то за люди в тебе?»

¹⁰ Валаам відповів Богу: «Валак, син Зиппора, цар Моаву, вирядив їх до мене з посланням. ¹¹ Поглянь, народ вийшов із Єгипту і вкрив землю. Тож прийди прокляни їх. Можливо, я спроможуся воювати з ними й вижену їх».

¹² Тоді Бог сказав Валааму: «Не йди з ними. Не проклинай цей народ, бо він благословенний».

¹³ Тож Валаам устав вранці і сказав старійшинам Валака: «Повертайтеся до своєї землі, бо Господь не дозволив мені йти з вами».

¹⁴ Старійшини з Моаву повернулися до Валака. І сказали вони: «Валаам відмовився йти з нами».

¹⁵ І знову послав Валак старійшин, численніших і поважніших за попередніх. ¹⁶ Пішли вони до Валаама і сказали йому: «Ось що Валак, син Зиппора сказав: „Прошу, нехай ніщо не зашкодить тобі прийти до мене. ¹⁷ Я вельми вшаную тебе^[c] і зроблю все, що ти скажеш. Будь ласка, прийди і прокляни народ цей за мене”».

¹⁸ Тоді Валаам відповів посланцям Валака: «Навіть коли б Валак віддав мені дім свій, повний срібла і золота, я не міг би переступити наказ Господа Бога мого, не міг би вчинити ні мале, ні велике. ¹⁹ Але, будь ласка, лишайтеся тут сьогодні, як і інші раніше, і я дізнаюся, що Господь мені скаже».

²⁰ Тієї ночі Бог явився Валааму і сказав йому: «Якщо ці люди прийшли, щоб запросити тебе піти з ними, піднімись і йди з ними, але ти мусиш робити тільки те, що Я тобі накажу».

Валаам і ослиця

²¹ Тож Валаам підвівся вранці і осідлав свою ослицю. І пішов він з вождями Моаву. ²² Гнів Господній розгорівся за те, що він пішов. Тож Ангел Господній став перед ним на дорозі, щоб зупинити^[d] його. Валаам їхав на ослиці. З ним було двоє його слуг. ²³ Коли ослиця побачила Ангела Господнього, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, вона звернула з дороги й пішла полем. Валаам ударив ослицю, щоб примусити її знову повернути на дорогу.

²⁴ Тоді Ангел Господній став на вузькій стежинці між двома виноградниками з огорожею по обидва боки. ²⁵ Коли побачила ослиця Ангела Господнього, притиснулася до огорожі й придавила ногу Валаама, тож він знову вдарив її.

²⁶ Тоді Ангел Господній знову пішов уперед і зупинився у вузькому місці, де неможливо було звернути ні праворуч, ані ліворуч. ²⁷ Побачивши Ангела Господнього, ослиця лягла під Валаамом. Валаам розгнівався і вдарив ослицю палицею.

²⁸ Тоді Господь розтулив рота ослиці, і вона сказала Валааму: «Що я тобі зробила, що ти тричі вдарив мене?»

²⁹ Валаам відповів ослиці: «Бо ти збиткуєшся з мене. Коли б був у мене в руці меч, я б зараз же вбив тебе».

³⁰ Тоді ослиця сказала Валааму: «Хіба я не твоя ослиця, на якій ти їздив усе життя своє аж до цього дня? Хіба я тебе колись підводила?» І Валаам відповів: «Ні».

³¹ Тоді Господь розкрив очі Валааму, і той побачив Ангела Господнього, що стояв на дорозі, тримаючи оголений меч у руці. Тож він схилив голову і впав долілиць.

³² Тоді Ангел Господній сказав йому: «Чому ти тричі вдарив свою ослицю? Поглянь, я сам прийшов, щоб зупинити тебе, бо путь твоя хибна для Мене. ³³ Коли ослиця побачила Мене, вона звертала від Мене тричі. Якби вона не звернула від Мене, Я б тебе, безумовно, вже давно вбив, а її б лишив живою».

³⁴ Тоді Валаам сказав Ангелу Господньому: «Я згрішив, бо не знав, що Ти стоїш на дорозі, щоб зупинити мене. Але зараз, якщо це не подобається тобі, я поверну назад».

³⁵ То Ангел Господній сказав Валааму: «Йди з цими людьми, але говори тільки те, що Я накажу тобі». Тож Валаам пішов із вождями Моаву.

³⁶ Коли Валак почув, що Валаам наближається, він вийшов йому назустріч у місто Ір-Моав^[e], що при самісінькому моавському кордоні, що його утворює ріка Арнон. ³⁷ Валак сказав Валааму: «Хіба я не посилав по тебе? Чому ти не приходив до мене? Хіба я не здатний вшанувати тебе?»

³⁸ Тоді Валаам відповів Валаку: «Дивись, ось я прийшов до тебе. Хіба можу я промовити хоч щось? Я казатиму те, що Бог вкладає в уста мої».

³⁹ І пішов Валаам з Валаком і прийшли вони до Киріат-Гузота. ⁴⁰ Валак приніс у жертву велику рогату худобу й овець і послав пожертву Валааму та старійшинам, що були з ним.

⁴¹ Вранці взяв Валак Валаама й привів його до Бамот-Ваала. Звідти він міг побачити частину народу Ізраїлю.

Перше Валаамове послання

23 Валаам сказав Валаку: «Споруди мені тут сім жертовників і приготуй мені семеро волів і семеро баранців». ² Валак зробив, як сказав Валаам. І Валак, і Валаам принесли по волу та по баранові на кожному вівтарі.

³ Тоді Валаам сказав Валаку: «Стань біля своєї жертви всеспалення, а я піду, можливо Господь вийде на зустріч зі мною. Хоч би що Він мені сказав, я розповім тобі». Тож пішов він на голу верхівку гори.

⁴ Бог явився Валааму, і той сказав Йому: «Я спорудив сім жертовників і приніс по волу та по баранові на кожному вівтарі».

⁵ Господь вклав слова в уста Валааму, мовлячи: «Повертайся до Валака і скажи це йому».

⁶ Тож Валаам повернувся до нього, аж ось Валах стоїть біля своєї жертви всеспалення разом з усіма старійшинами Моаву. ⁷ Тож Валаам мовив пророцтво своє:

¹¹ Валак сказав Валааму: «Що ти зробив зі мною? Я тебе привів, щоби проклясти ворогів моїх, а ти їх взяв і благословив».

¹² А Валаам відповів йому: «Чи не мушу я ретельно передати те, що Господь вклав в уста мої?»

¹³ Тоді Валак сказав йому: «Ходімо зі мною в інше місце, звідки ти зможеш побачити їх. Ти побачиш лише частину їх. Усіх їх ти не побачиш. Прокляни їх для мене звідти».

¹⁴ Тож узяв він Валаама на поле Зофима на верхівці Пізґи. І спорудив він сім жертовників, і приніс вола й барана на кожному вівтарі. ¹⁵ І сказав він Валаку: «Стань поряд зі своєю жертвою всеспалення тут, поки я піду зустрітися з Господом».

¹⁶ Явився Господь Валааму, вклав слова в уста йому і сказав: «Повернись до Валака і скажи це йому».

¹⁷ Отже, повернувся Валаам до Валака, аж той стоїть там біля своєї жертви всеспалення з усіма старійшинами Моаву. І запитав його Валак: «Що сказав Господь?»

Друге Валаамове послання

¹⁸ І мовив Валаам своє пророцтво:

²⁵ Тоді Валак сказав Валааму: «Не проклинай їх, але ж і не благословляй!»

²⁶ Валаам відповів Валаку: «Хіба не казав я тобі: „Я зроблю все, що Господь мені звелить?”»

²⁷ Отже, Валак сказав Валааму: «Ходімо, я відведу тебе до іншого місця. Може, воно задовольнить Господа, і ти проклянеш їх звіти». ²⁸ Тож Валак привів Валаама на верхівку гори Пеор, оберненої до пустелі.

²⁹ Тоді Валаам промовив до Валака: «Споруди для мене сім жертовників тут і приготуй для мене семеро волів і семеро баранів». ³⁰ Тож Валак зробив, як сказав Валам і приніс він вола й барана на кожному вівтарі.

Третє Валаамове послання

24 Валаам побачив, що то добре в Господніх очах—благословити Ізраїль, тоді не вдався він до віщування, як попередні рази, а повернувся обличчям до пустелі. ² Валаам підвів очі й побачив Ізраїль, який стояв табором за колінами своїми. Тоді зійшов на нього Дух Божий, ³ і промовив він пророцтво своє:

¹⁰ Розгнівався Валак на Валаама і сплеснув руками. І сказав Валак Валааму: «Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, але ось ти вже тричі благословив їх. ¹¹ Тож забирайтеся геть додому! Я казав, що вшаную тебе, але ж Господь не дав тобі отримати таку честь».

¹² І відповів Валаам Валаку: «Хіба ж я не казав посланцям твоїм, яких ти посилав до мене: ¹³ „Якщо навіть Валак віддасть мені свій палац, повний срібла й золота, я не переступлю наказу Господа і не вчиню ні доброго, ні злого з власної волі, а мушу казати те, що Господь говорить?” ¹⁴ Тож тепер я повертаюся до народу мого, тож скажу я тобі, що цей народ з твоїм народом зробить у майбутньому».

Останнє Валаамове послання

¹⁵ Отже, промовив він пророцтво своє:

²⁰ Потім Валаам побачив амаликійців і промовив пророцтво своє:

²¹ Побачив він кенітів і промовив пророцтво своє:

²³ Тоді промовив Валаам своє пророцтво:

²⁵ Встав Валаам і пішов додому, а Валак пішов своєю дорогою.

Ізраїль у Пеорі

25 Народ Ізраїлю став табором в Шиттимі, й чоловіки вдалися до розпусти^[k] з моавськими жінками. ² Ті запрошували чоловіків приєднатися до жертв їхнім богам. Тож народ їв ці жертви, й вони поклонялися хибним богам. ³ Так Ізраїль почав поклонятися Ваал-Пеору. І розгнівався Господь на Ізраїль.

⁴ І сказав Господь Мойсею: «Візьми всіх вождів народу й повісь їх привселюдно перед Господом^[l]. Тоді гнів Господній відвернеться від Ізраїлю».

⁵ І сказав Мойсей суддям Ізраїлю: «Кожен із вас мусить убити тих ваших людей, що стали вклонятися Ваал-Пеору».

⁶ Якраз тоді прийшов один із синів Ізраїлю і привів братам^[m] своїм мидіанку на очах Мойсея і всього народу Ізраїлю, що плакав при вході до намету зібрання. ⁷ Коли Фінегас, син Елеазара, сина священика Аарона, побачив це, він вийшов із зібрання і взяв списа. ⁸ Він пішов слідом за тим ізраїльтянином у її намет. І пробив він обох і ізраїльтянина, й мидіанку в живіт. Тоді припинилася страшна пошесть серед людей Ізраїлю. ⁹ Двадцять чотири тисячі чоловік померло від тієї моровиці.

¹⁰ І сказав Господь Мойсею: ¹¹ «Фінегас, син Елеазара, сина священика Аарона, врятував народ Ізраїлю від гніву Мого, бо в їхньому середовищі так само розлютився, як Я. Тож Я не вигубив народ Ізраїлю у гніві Своєму. ¹² Через це оголоси: „Я укладаю з ним мирну Угоду. ¹³ Ось ця угода: і він, і нащадки його, що після нього, завжди будуть священиками, оскільки Він за свого Бога розлютився і спокутував за народ Ізраїлю”».

¹⁴ Ім’я ізраїльтянина, вбитого разом з мидіанкою, було Зимрі, син Салу, голови роду в коліні Симеона. ¹⁵ Ім’я вбитої мидіанки було Козбі^[n], дочка Зура, який був вождем одного з мидіанських племен.

¹⁶ І сказав Господь Мойсею: ¹⁷ «Станьте ворогами мидіанцям і повбивайте їх, ¹⁸ бо вони були ворожі до вас, обдуривши вас Пеором і сестрою їхньою Козбі, дочкою вождя свого, жінкою, вбитою під час моровиці через те, що сталося в Пеорі».

Перепис народу

26 Після страшної моровиці Господь сказав Мойсею та Елеазару, сину священика Аарона: ² «Перелічіть усю громаду народу ізраїльського за родами їхніми: всіх чоловіків Ізраїлю від двадцяти років і старше, що здатні служити у війську».

³ Тож Мойсей та священик Елеазар звернулися до них на рівнинах Моаву біля Йордану, проти Єрихона. І сказали вони: ⁴ «Перелічіть кожного чоловіка віком від двадцяти і старше, як Господь наказав Мойсею та народу Ізраїлю, коли вони вийшли із землі Єгипетської».

⁵ Рувим був первістком Ізраїлю. Нащадки Рувима:

⁷ Це роди Рувима. Число порахованих було сорок три тисячі сімсот тридцять чоловік.

⁸ Еліав був сином Паллу. ⁹ Синами Еліава були Немуел, Датан і Авірам. Це були ті самі Датан та Авірам, обрані з громади, що бунтували проти Мойсея та Аарона разом з прибічниками Кори, коли повстали проти Господа. ¹⁰ Земля тоді роззявила пащу й проковтнула їх разом з Корою; ця зграя загинула, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і вони стали пересторогою для інших. ¹¹ Але сини Кори не померли.

¹² Оце нащадки Сімеона родами їхніми:

¹⁴ Це були роди Симеона. Вони налічували двадцять дві тисячі двісті чоловік.

¹⁵ Ось нащадки Ґада за родами їхніми:

¹⁸ Це були роди Ґада. Вони налічували сорок тисяч п’ятсот чоловік.

¹⁹ Синами Юди були Ер та Онан. Ер та Онан померли в землі Ханаанській. ²⁰ Ось нащадки Юди за їхніми родами:

²¹ Ось нащадки Переза:

²² Це були роди Юди. Вони налічували сімдесят шість тисяч п’ятсот чоловік.

²³ Ось нащадки Іссаха́ра за їхніми родами:

²⁵ Це були роди Іссаха́ра. Вони налічували шістдесят чотири тисячі триста чоловік.

²⁶ Ось нащадки Завулона за їхніми родами:

²⁷ Це були роди Завулона. Вони налічували шістдесят тисяч п’ятсот чоловік.

²⁸ Ось сини Йосипа за їхніми родами: Манассія та Ефраїм. ²⁹ Ось нащадки Манассії:

³⁰ Оце були нащадки Ґілеада:

³⁴ Це були роди Манассії. Вони налічували п’ятдесят дві тисячі сімсот чоловік.

³⁵ Ось нащадки Ефраїма за їхніми родами:

³⁷ Це були роди Ефраїма. Вони налічували тридцять дві тисячі п’ятсот чоловік.

Це були нащадки Йосипа за їхніми родами.

³⁸ Ось нащадки Веніамина за їхніми родами:

⁴¹ Це були роди Веніамина. Вони налічували сорок п’ять тисяч шістсот чоловік.

⁴² Ось нащадки Дана за їхніми родами:

Це були нащадки Дана за їхніми родами. ⁴³ Всього перелічених з роду шугаміїв було шістдесят чотири тисячі чотириста чоловік.

⁴⁴ Ось нащадки Ашера за їхніми родами:

⁴⁵ Від нащадків Верії:

⁴⁶ (Ім’я дочки Ашера було Сера). ⁴⁷ Це були роди Ашера. Вони налічували п’ятдесят три тисячі чотириста чоловік.

⁴⁸ Ось нащадки Нафталі за їхніми родами:

⁵⁰ Це були роди Нафталі. Вони налічували сорок п’ять тисяч п’ятсот чоловік.

⁵¹ Всього народ Ізраїлю налічував шістсот одну тисячу сімсот тридцять чоловік.

⁵² Господь сказав Мойсею: ⁵³ «Землю поділено буде між ними як спадщину поіменно. ⁵⁴ Для більших зроби більшу спадщину, для менших—меншу. Кожному дадуть його спадщину за кількістю. ⁵⁵ Але земля розподілятиметься за жеребом. Вони успадковують її за іменами своїх колін. ⁵⁶ Спадщина кожного, незважаючи великий чи малий, розподілятиметься за жеребом».

⁵⁷ Ось левити, яких пораховано було за їхніми родами:

⁵⁸ Це також роди Левія:

Когат був батьком Амрама. ⁵⁹ Ім’я Амрамової дружини було Йогевед, дочка Левія, яка народилась у Левія в Єгипті. Вона народила Амрамові Аарона, Мойсея та їхню сестру Міріам.

⁶⁰ У Аарона народилися Надав, Авігу, Елеазар та Ітамар. ⁶¹ Надав та Авігу померли, коли приносили негідний вогонь перед Господом.

⁶² Усіх же порахованих хлопчиків та чоловіків віком від одного місяця і старше було двадцять три тисячі, бо їх не було пораховано серед решти народу Ізраїлю, адже їм не дісталося спадщини поміж народу Ізраїлю.

⁶³ Це були люди, пораховані Мойсеєм та священиком Елеазаром, які переписали народ Ізраїлю на рівнинах Моаву, біля Йордану, навпроти Єрихона. ⁶⁴ Між ним не було вже жодного з тих, кого рахували Мойсей з Аароном, які переписували народ Ізраїлю в пустелі Синай. ⁶⁵ Бо Господь сказав проти них: «Вони помруть у пустелі. Ніхто з них не лишиться в живих, крім Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина».

Зелофехадова дочка

27 Вийшли дочки Зелофехада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Макіра, сина Манассії з коліна Манассії, сина Йосипа. Ось імена його дочок: Махла, Ноа, Гоґла, Милка та Тирца. ² Стали вони перед Мойсеєм, священиком Елеазаром, вождями і всією громадою при вході до намету зібрання і сказали: ³ «Батько наш помер у пустелі. Не був він серед прибічників Кори, який виступив проти Господа, але помер через свій власний гріх і синів не мав. ⁴ Чому ж то ім’я батька нашого має зникнути з його роду, бо він не мав сина? Дайте на власність серед братів батька нашого».

⁵ Тож Мойсей розповів їхню справу перед Господом. ⁶ І сказав Господь Мойсею: ⁷ «Те, що кажуть дочки Зелофехада—справедливо. Дай їм власність, яку вони передадуть нащадкам своїм серед братів батька їхнього. Віддай їм те, що мав би їхній батько дати синам, ⁸ і скажи народу Ізраїлю: „Коли чоловік помирає, не маючи сина, ви мусите передати його власність дочкам його. ⁹ А якщо в нього немає дочки, мусите віддати його власність братам його. ¹⁰ Якщо в нього немає братів, ви мусите віддати власність братам батька його. ¹¹ Якщо в батька немає братів, тоді ви мусите віддати його власність найближчим родичам з його роду, і людина та успадкує її. Це буде законний присуд для народу Ізраїлю, як заповідав Мойсею Господь”».

Ісус—новий вождь

¹² І сказав Господь Мойсею: «Вийди на цю гору Аварим і подивися на землю, яку Я даю народу Ізраїлю. ¹³ Коли побачиш її, ти також приєднаєшся до батьків своїх, так само, як брат твій Аарон приєднався до них. ¹⁴ Бо ви не послухалися веління Мого в пустелі Сін, коли громада сперечалася зі Мною біля вод Меріви, ви не вшанували Мене перед ними як святого перед водами».

¹⁵ Мойсей сказав Господу: ¹⁶ «Нехай Господь Бог, Який знає думки всіх людей, призначить вождя над громадою, ¹⁷ який би очолив їх у бою, і який виводив би їх і приводив, щоб громада Господа не була, мов та отара без пастиря».

¹⁸ І сказав Господь Мойсею: «Візьми Ісуса, сина Навина, що має Дух Божий у собі^[o], і поклади на нього руку. ¹⁹ Хай він стане перед священиком Елеазаром і всією громадою і наділи владою його перед їхніми очами. ²⁰ Передай йому владу Свою^[p], щоб уся громада синів Ізраїлю слухалася його. ²¹ Він повинен стояти перед священиком Елеазаром, і той діставатиме рішення для нього від Господа, запитуючи урим. За велінням Господа він і всі сини Ізраїлю з ним, і уся громада виходитимуть і входитимуть».

²² Отже, Мойсей зробив так, як Господь йому наказав. Узяв він Ісуса й поставив перед священиком Елеазаром і всією громадою. ²³ Тоді поклав він руки на Ісуса і наділив його владою, як Господь наказав через Мойсея.

Щоденні жертви

28 І сказав Господь Мойсею: ² «Дай цей наказ народу Ізраїлю. Скажи їм: „Ви повинні точно в належний час приносити Мені істотні пожертви як дари, пахощі, приємні Мені”. ³ Скажи їм: „Ось дар, який ви маєте приносити Господу як повсякденну жертву всеспалення: двоє однорічних ягнят без вади. ⁴ Маєте приносити одне ягня вранці, а друге—ввечері. ⁵ І одну десятину^[q] добірного борошна, замішаного з чверткою гіна^[r] найкращої оливи, як хлібну жертву. ⁶ Це повсякчасна жертва всеспалення, що розпочалася на горі Синай, приємні пахощі, хлібна жертва Господу. ⁷ Разом із цим також приносьте ливну жертву: одну чверть гіна борошна із кожним ягням. Возливай ливну жертву Господу у святому місці. ⁸ Тоді приносьте інше ягня як дар, пахощі, приємні Господу, надвечір з хлібною та ливною жертвами, як і вранці, жертву всеспалення, пахощі, приємні Господу.

Суботні жертви

⁹ Суботнього дня принеси двох ягнят без вади й дві десятини^[s] добірного борошна, замішаного на оливі як хлібну жертву й ливну жертву до того. ¹⁰ Принось жертву всеспалення щосуботи разом із повсякденними жертвами всеспалення й ливними жертвами.

Щомісячні зібрання

¹¹ Першого дня кожного місяця ви мусите приносити жертву всеспалення: двох бичків, одного барана й семеро ягнят-одноліток без вади. ¹² Також приносьте як хлібну жертву три десятини ефи^[t] найдобірнішого борошна, замішаного на оливі з кожним бичком та дві десятини ефи добірного борошна, замішаного на оливі з кожним бараном, ¹³ а ще з кожним ягням приносьте хлібну жертву в десятину ефи добірного борошна, замішаного на оливі. Це жертва всеспалення, приємні пахощі, дар Господу. ¹⁴ Ливними жертвами будуть: півгіна^[u] вина до кожного бичка, третина гіна^[v] до кожного барана й чверть гіна до кожного ягняти. Оце щомісячна жертва всеспалення, кожного нового місяця протягом року. ¹⁵ Мусите принести Господу одного козла як жертву очищення, крім повсякчасної жертви всеспалення, та ливну жертву до нього.

Пасха

¹⁶ Чотирнадцятого дня першого місяця святкуватиметься Пасха Господня. ¹⁷ П’ятнадцятого дня того ж місяця буде свято. Протягом семи днів ви мусите їсти хліб, замішений без дріжджів. ¹⁸ Першого дня у вас буде священне зібрання, і ви не повинні працювати. ¹⁹ Принесіть дар, жертву всеспалення Господу: двох биків, одного барана та семеро ягнят-одноліток, всі вони мусять бути без вади. ²⁰ Хлібне підношення до них буде з добірного борошна, замішаного на оливі. Візьми три десятини ефи до кожного бика та дві десятини ефи до кожного барана. ²¹ До кожного з сімох ягнят беріть по десятині ефи борошна. ²² Мусите також принести одного козла як жертву очищення, щоб очиститися. ²³ Принесіть усе це, крім повсякчасної вранішньої жертви всеспалення.

²⁴ Отак протягом семи днів мусите щоденно приносити, як хлібну пожертву як дар, пахощі, приємні Господу. Приносьте їх разом із ливними жертвами, крім повсякчасної жертви всеспалення.

²⁵ Сьомого дня будуть у вас священне зібрання, і ви не повинні тоді працювати.

Свято Седмиць

²⁶ У день перших плодів, коли приносите ви жертву першого хліба Господу, ваше свято Седмиць, і матимете священне зібрання. Ви не повинні того дня виконувати жодної роботи. ²⁷ Мусите принести як жертву всеспалення, приємні пахощі, дар Господу, двох биків, одного барана й сімох ягнят-одноліток. ²⁸ І ще як хлібну жертву до них добірного борошна, замішаного на оливі. Візьміть до кожного бика три десятини ефи, дві десятини ефи до кожного барана, ²⁹ і по десятині ефи на кожного з сімох ягнят. ³⁰ Принесіть одного козла, щоб очиститися. ³¹ Принесіть їх і разом з відповідними ливними жертвами, крім повсякчасної жертви всеспалення та хлібної жертви. Вони мусять бути без вади”».

Свято Сурем

29 «Першого дня сьомого місяця будуть священні зібрання. Ви не повинні виконувати жодної роботи. Це буде день, коли ви сурмите в сурму. ² Ви приноситимете жертву всеспалення, пахощі, приємні Господу, одного бичка, одного барана та сімох ягнят-одноліток без вад. ³ А до них хлібну жертву з добірного борошна, замішаного на оливі: по три десятини ефи^[w] до кожного бичка, по дві десятини ефи^[x] до кожного барана ⁴ та по десятині^[y] до кожного з сімох ягнят. ⁵ А ще одного козла як жертву очищення, щоб очиститися. ⁶ Усе це, крім щомісячною жертви всеспалення з належною хлібною жертвою та обов’язковою жертвою всеспалення з належною хлібною жертвою та ливними жертвами, за обрядами. Це приємні пахощі, дар Господу.

День Спокути

⁷ Десятого дня того ж сьомого місяця матимете святе зібрання. Не споживайте ніякої їжі^[z] й нічого не робіть. ⁸ Принесете а жертву всеспалення Господу, приємні пахощі: одного бичка з череди, одного барана та сімох ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. ⁹ А ще хлібну жертву до них із добірного борошна, замішаного на оливі: три десятини ефи до кожного бичка, дві десятини ефи до кожного барана ¹⁰ й десятину ефи до кожного з сімох ягнят. ¹¹ А ще козла як жертву очищення. Це на додаток до жертви очищення, щоб очиститися і щоденної жертви всеспалення та її хлібної жертви й відповідних ливних жертв.

Свято Кущів

¹² П’ятнадцятого дня сьомого місяця^[aa] ви матимете святі зібрання. Ви не повинні виконувати жодної роботи. Мусите відзначати свята на честь Господа протягом семи днів. ¹³ Ви мусите принести в жертву всеспалення Господу, приємні пахощі: тринадцять бичків із череди, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. ¹⁴ А ще хлібну жертву до них із добірного борошна, замішаного на оливі—по три десятини ефи до кожного з тринадцяти бичків, по дві десятини ефи до кожного з двох баранів ¹⁵ і десятині ефи до кожного з чотирнадцяти ягнят. ¹⁶ А ще одного козла як жертву очищення на додаток до щоденної жертви всеспалення й відповідної хлібної жертви та ливної жертви до цього.

¹⁷ Другого дня принеси дванадцять бичків, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мусять бути без вади. ¹⁸ А також хлібні жертви з ливними жертвами до бичків, баранів та ягнят у необхідній кількості. ¹⁹ А ще одного козла як жертву очищення на додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви разом з ливними жертвами.

²⁰ Третього дня принеси одинадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. ²¹ А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. ²² А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної та ливної жертв.

²³ Четвертого дня принеси десять бичків, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. ²⁴ А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. ²⁵ А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.

²⁶ П’ятого дня принеси дев’ять бичків, двох баранів і чотирнадцять ягнят одноліток. Вони мають бути без вади. ²⁷ А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у призначеній кількості. ²⁸ А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.

²⁹ Шостого дня принеси вісім бичків, двох баранів і чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. ³⁰ А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. ³¹ А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.

³² Сьомого дня принеси семеро бичків, двох баранів та чотирнадцять ягнят-одноліток. Вони мають бути без вади. ³³ А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. ³⁴ А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.

³⁵ Восьмого дня матимете заключне зібрання. Ви не повинні виконувати жодної роботи. ³⁶ Принесете жертву всеспалення як дар, приємні пахощі Господу: одного бичка, одного барана й сімох ягнят-одноліток. ³⁷ А також хлібні та ливні жертви до бичків, баранів та ягнят у належній кількості. ³⁸ А ще одного козла як жертву очищення не додаток до щоденної жертви всеспалення, відповідної хлібної жертви і ливної жертви.

³⁹ Ви мусите приносити це Господу на свята ваші як ваші жертви всеспалення, хлібні та ливні жертви, а також мирні жертви на додаток до обітниць та добровільних приношень».

Обітниці жінкам

30 Тож Мойсей сказав народу Ізраїлю саме те, що Господь заповідав йому. І промовив Мойсей до вождів колін народу ізраїльського: «Ось що Господь заповів:

² „Коли чоловік дає обітницю Господу або присягається не чинити чогось, він не повинен порушувати клятви своєї. Він мусить виконувати все, що сказав. ³ Але коли жінка, ще в домі батька свого, бо молода, дає обітницю або присягається не чинити чогось, ⁴ а її батько чує обітницю її і нічого їй не каже, тоді вона мусить виконувати всі свої обітниці й клятви. ⁵ Та коли її батько не схвалює її обітниць, почувши їх, жодна з обітниць її не чинні, й Господь відпустить її, бо батько не дозволив їй дотримуватися.

⁶ Якщо ж вийде жінка заміж після того, як склала обітницю або щось необачно пообіцяла, ⁷ і чоловік її почує це й нічого їй не скаже, почувши, тоді обітниці й зобов’язання її будуть чинні. ⁸ Але якщо чоловік не схвалює її того самого дня, як почує це, тоді він може відмінити обітницю чи необачну обіцянку, і Господь відпустить її.

⁹ Кожна обітниця вдови чи розлученої жінки мусить виконуватися. ¹⁰ Та коли заміжня жінка складає обітницю, ¹¹ і чоловік її чує, але нічого не каже, тоді вона має дотримуватися всіх обітниць і зобов’язань. ¹² Але якщо чоловік її відміняє їх того дня, коли почує про них, тоді всі її обітниці нечинні, і Господь відпустить її. ¹³ Чоловік її може дозволити їй виконати обітницю^[ab], яку вона склала, або ж чоловік її може це відмінити. ¹⁴ Якщо чоловік нічого не каже їй на другий день після того як почув, тоді вона мусить виконувати всі свої обітниці, бо він нічого не сказав їй того дня, як почув. ¹⁵ Та якщо він забороняє їх після того, як почув, тоді він понесе гріх^[ac] її”».

¹⁶ Це закон, даний Господом Мойсею щодо чоловіка й дружини його і щодо батька й дочки в домі його, що живе там дівкою.

Ізраїль знову воює проти мидіанців

31 І сказав Господь Мойсею: ² «Помстися мидіанцям за те, що вони вчинили народу Ізраїлю. Після цього приєднаєшся до пращурів своїх^[ad]».

³ Тож Мойсей сказав народу: «Озбройтеся для війни, щоб напасти на мидіанців і помстилися їм за Господа. ⁴ Пошліть на війну тисячу чоловік від кожного коліна Ізраїлю».

⁵ Тож по тисячі воїнів від кожного коліна з усіх тисяч Ізраїлю було озброєно на війну—усього дванадцять тисяч чоловік. ⁶ Мойсей вирядив їх на війну—по тисячі чоловік від кожного коліна, та Фінегаса, сина священика Елеазара послав на війну. Фінегас узяв з собою святі речі та сурми для сполоху.

⁷ Отже, воювали вони проти мидіанців, як Господь наказав Мойсею. Повбивали вони всіх чоловіків. ⁸ Як і інших жертв, убили вони царів мидіанських: Евія, Рекема, Зура, Гура і Реву—п’ятьох царів мидіанських. Вони також зарубали Валаама, сина Беора.

⁹ Сини Ізраїлю забрали в полон жінок мидіанських та дітей їхніх і забрали всіх в’ючних тварин, всі отари, все добро як здобич. ¹⁰ Вони також спалили всі міста де ті мешкали, всі табори їхні. ¹¹ Вони позабирали всю здобич, завойовану на війні разом із людьми й худобою, ¹² і привели невільників і всю здобич, що взяли на війні, до Мойсея та священика Елеазара і до громади Ізраїлю, в табір на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона.

¹³ Мойсей та священик Елеазар вийшли за табір їм назустріч. ¹⁴ Мойсей дуже розгнівався на воєначальників, тисяцьких та сотників, що повернулися з військового походу. ¹⁵ Мойсей запитав їх: «Ви залишили живими всіх жінок? ¹⁶ Це саме вони за порадою Валаама підбурили ізраїльтян відступитися від Господа того разу в Пеорі, і страшна моровиця впала на громаду Господню. ¹⁷ Тож тепер повбивайте всіх дітей чоловічої статі, вбийте кожну жінку, що спізнала чоловіка. ¹⁸ Та лишить собі дівчат, що не спізнали чоловіка. ¹⁹ Не входьте до табором протягом семи днів. Кожен із вас або полонених ваших, хто вбив когось або торкнувся мертвого тіла, мусить очистити себе третього та сьомого дня. ²⁰ Ви мусите очистити будь-який одяг, все шкіряне, все, виготовлене з козлячої вовни чи з дерева».

²¹ Тоді священик Елеазар сказав тим, хто ходив на війну: «Ось настанова Закону, який Господь дав Мойсею. ²² Золото, срібло, бронзу, залізо, цинк та оливо— ²³ все, що у вогні не горить, ви мусите кинути в огонь, щоб очистити. Все, що горить, має бути очищене водою. ²⁴ Сьомого дня ви мусите випрати свій одяг, і будете чисті. Після цього можете повернутися в табір».

²⁵ І сказав Господь Мойсею: ²⁶ «Ти й священик Елеазар та вожді громади порахуйте захоплене в полон на війні: людей і худобу. ²⁷ Поділіть здобич між воїнами, що ходили на війну, і всією громадою. ²⁸ Ви мусите взяти данину Господу у воїнів, що ходили на війну, кожне п’ятисоте з людей, худоби, ослів та овець. ²⁹ Все це візьмете з їхньої половини й віддасте священику Елеазару як данину Господу. ³⁰ З половини народу Ізраїлю мусите взяти кожне п’ятдесяте з людей, худоби, ослів, овець—усіх тварин, і віддайте левитам, що правлять службу в святому наметі Господньому».

³¹ Мойсей та священик Елеазар зробили так, як Господь наказав Мойсею. ³² Вони захопили на війні таке: шістсот сімдесят п’ять тисяч овець, ³³ сімдесят дві тисячі крупної худоби, ³⁴ шістдесят одну тисячу ослів ³⁵ та тридцять дві тисячі людей, тобто жінок, що не спізнали чоловіка. ³⁶ Половина частки воїнів була така: овець триста тридцять сім тисяч п’ятсот, ³⁷ а данина Господу з овець—шістсот сімдесят п’ять. ³⁸ Крупної рогатої худоби—тридцять шість тисяч голів, а данина Господу з них—сімдесят дві. ³⁹ Ослів—тридцять тисяч п’ятсот, а данина Господу з них—шістдесят один. ⁴⁰ Людей—шістнадцять тисяч, а данина Господу з них—тридцять двоє. ⁴¹ Мойсей віддав данину, Господній внесок, священику Елеазару, як Господь і наказав Мойсею.

^42-43 Половина частки народу Ізраїлю, яку Мойсей взяв у воїнів, становила триста тридцять сім тисяч п’ятсот овець, ⁴⁴ тридцять шість тисяч голів крупної худоби, ⁴⁵ тридцять тисяч п’ятсот ослів ⁴⁶ і шістнадцять тисяч жінок. ⁴⁷ Мойсей взяв з половини частки народу Ізраїлю кожну п’ятдесяту людину і тварину й віддав їх левитам, що правили службу в святому наметі Господньому, як і наказав йому Господь.

⁴⁸ Тоді воєначальники, тисяцькі і сотники прийшли до Мойсея. ⁴⁹ І сказали вони Мойсею: «Слуги твої перелічили воїнів, що були під нашим началом, і в нас не бракує жодного чоловіка. ⁵⁰ Ми принесли як дар Господу золоті речі, які кожен із нас здобув: нарукавні нашивки, браслети, печатки, сережки, намиста, щоб заплатити Господу за життя наші».

⁵¹ Мойсей та священик Елеазар узяли в них золото, всі майстерно зроблені речі. ⁵² Все золото, що його тисяцькі й сотники принесли в дар Господу, важило шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят шекелів^[ae]. ⁵³ (Кожен із воїнів узяв собі деякі речі). ⁵⁴ Тож Мойсей та священик Елеазар взяли золото у тисяцких і сотників і принесли його до намету зібрання як спомин для народу Ізраїлю.

Розподіл земель на схід від Йордану

32 Нащадки Рувима та Ґада мали дуже багато худоби. Як побачили вони землі Язера та Ґілеаду, то зрозуміли, що це добре місце для худоби. ² Тож пішли діти Ґада й Рувима і сказали Мойсею та священику Елеазару й вождям громади: ³ «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Сівма^[af], Нево й Беон— ⁴ земля, що її Господь завоював для громади Ізраїлю. Це дуже добра для худоби земля, а в нас, слуг твоїх, багато худоби». ⁵ І сказали вони: «Якщо знайшли ми ласку в очах твоїх, нехай віддадуть цю землю нам, слугам твоїм, у власність. Не змушуй нас переходити через Йордан».

⁶ Мойсей сказав синам Ґада й Рувима: «Тож брати ваші підуть на війну, а ви тут залишитеся? ⁷ Навіщо ви знеохочуєте народ Ізраїлю переходити в нову землю, що її Господь дав їм? ⁸ Батьки ваші зробили те ж саме, коли я посилав їх з Кадеш-Барнеа, щоб розвідати землю. ⁹ Дісталися вони до долини Ешкол і розвідали землю, але знеохотили серце народу Ізраїлю, щоб не йти в землю, яку Господь їм дав. ¹⁰ Тож Господь розгнівався того дня й поклявся: ¹¹ „Жоден із людей, що вийшли з Єгипту й були віком від двадцяти років і старше, не побачать землі, яку Я пообіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, бо не були вони цілком віддані Мені, ¹² за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина, бо вони лишалися у всьому відданими Господу”. ¹³ Тоді Господь розгнівався на Ізраїль і примусив його блукати пустелею сорок, років доки все покоління, що згрішило перед Господом, не вимерло. ¹⁴ І от зараз ви, покоління грішників, зайняли батьківське місце, щоб іще підсилити гнів Господа проти Ізраїлю. ¹⁵ Якщо відвернетеся ви від Нього, Він покине Ізраїль у пустелі й надалі, і вигубите ви весь народ».

¹⁶ Тоді вони пішли до Мойсея і сказали: «Дозволь нам побудувати тут кошари для нашої худоби та оселі для жінок і дітей. ¹⁷ Тоді ми негайно озброїмося й підемо поперед народу Ізраїлю, доки не приведемо його до місця його, поки родини наші житимуть в укріплених містах, захищені від людей, що мешкають у цій землі. ¹⁸ Ми не повертатимемося до осель наших, доки кожен із народу Ізраїлю не дістане спадщини своєї. ¹⁹ Ми не будемо отримувати землю у спадщину на тому боці Йордану, бо наша частка спадщини буде на східному березі Йордану».