Bible in 90 Days
20 Мойсей відповів їм: «Якщо зробите все це, якщо озброїтеся для війни перед Господом 21 і кожен із вас, озброєний, перейде Йордан перед Господом, доки Господь не прожене ворогів Своїх з-перед Себе 22 й земля не підкориться Господу, і тільки тоді повернетеся додому, виконавши обов’язок свій перед Господом та Ізраїлем, тоді буде ця земля вашою спадщиною перед Господом. 23 Але якщо ви цього не зробите, тоді згрішили ви проти Господа, тож будьте певні, що покарано буде вас за гріх ваш. 24 Отже, побудуйте міста для жінок та дітей своїх і кошари для худоби, і зробіть усе, що ви сказали».
25 І мовили сини Ґада й Рувима: «Ми, слуги твої, зробимо так, як наказує нам наш володар. 26 Діти наші, наші жінки, наші отари і вся наша худоба лишиться в містах Ґілеада. 27 Ми, слуги твої, кожен озброєний для війни, перейдемо Йордан, щоб воювати перед Господом, як ти, наш володарю, сказав».
28 Тоді Мойсей дав священику Елеазару, Ісусу, сину Навина, та вождям колін Ізраїлю наказ щодо них. 29 Мойсей сказав їм: «Якщо сини Ґада й Рувима перейдуть Йордан з вами, кожен озброєний для війни, щоб воювати перед Господом і земля підкориться вам, тоді віддасте їм землю Ґілеадську у власність. 30 Але якщо озброєні для війни не перейдуть з вами, тоді вони мають отримати у власність землю серед вас у землі Ханаанській».
31 Сини Ґада та Рувима відповіли: «Ми зробимо так, як Господь наказав слугам Своїм. 32 Озброєні для війни перейдуть перед Господом у землю Ханаанську, але земля наша буде на іншому боці Йордану».
33 Тож Мойсей дав синам Ґада й Рувима і половині коліна Манассії, сина Йосипа, царство царя Сихона, аморійців і царство Оґа, царя башанського, землю з її містами та землями довкола них. 34 Тоді сини Ґада побудували Дівон, Атарот, Ароер, 35 Атрот-Шофан, Язер, Йоґвегу, 36 Бет-Німру і Бет-Гаран, укріплені міста та кошари для худоби.
37 Сини ж Рувима побудували Хешбон, Елеале, Киріатаїм, 38 Нево, Ваал-Меон і Сівму. Вони залишили назви Нево і Ваал Меон. Вони назвали міста, які вони побудували, за їхніми назвами.
39 Сини Макіра, сина Манассії, пішли до Ґілеада й захопили його. Вони прогнали всіх аморійців, які були там. 40 Тож Мойсей віддав Ґілеад[a] роду Макіра, сину Манассії, і той оселився там. 41 Рід Яїра, сина Манассії, пішов і захопив їхні села. Назвав він їх містами Яїра. 42 Ноба пішов і захопив Кенат і міста навколо нього. Назвав він його Ноба, за своїм іменем.
Подорож Ізраїлю з Єгипту
33 Ось місця, по яких мандрував народ Ізраїлю, який полками вийшов із землі Єгипетської під проводом Мойсея та Аарона. 2 За наказом Господа Мойсей записував місця, з яких вони рушали в мандри. Ось із яких місць вони рушали.
3 Вони вийшли з Рамзеса п’ятнадцятого дня першого місяця. На другий день після Пасхи народ Ізраїлю відважно виступив перед очима всіх єгиптян. 4 Єгиптяни якраз ховали всіх своїх первістків, яких убив Господь. Господь учинив Свій суд над їхніми богами[b].
5 Народ Ізраїлю вийшов із Рамзеса і став табором у Суккоті. 6 Вони рушили з Суккота і стали табором в Ефамі, на краю пустелі. 7 Вони вийшли з Ефаму і звернули назад до Пі-Гагірота на схід від Ваал-Цефона. Вони стали табором біля Миґдола.
8 Вони вийшли з Пі-Гагірота й перейшли морем до пустелі. Вони мандрували три дні пустелею Ефаму і стали табором у Марі.
9 Вони вийшли з Мари й рушили до Елима. Було в Елимі дванадцять джерел та сімдесят пальм. Тож там вони стали табором.
10 Вони вийшли з Елима і стали табором біля Червоного моря[c].
11 Вони пішли до від Червоного моря і стали табором у пустелі Сін.
12 Вони вирушили з пустелі Сін і стали табором у Дофці.
13 Вони вийшли з Дофки й стали табором в Алуші.
14 Вони вийшли з Алуша і стали табором у Рефідимі. І не було там людям питної води.
15 Вони вийшли з Рефідима і стали табором у пустелі Синай.
16 Вони вирушили з пустелі Синай і стали табором у Ківрот-Гаттааві.
17 Вони вийшли з Ківрот-Гаттаави й стали табором у Газероті.
18 Вони вийшли з Газерота і стали табором у Ритмі.
19 Вони вийшли з Ритми й стали табором у Риммон-Перезі.
20 Вони вийшли з Риммон-Переза і стали табором у Ливні.
21 Вони вийшли з Ливни й стали табором у Риссі.
22 Вони вийшли з Рисси і стали табором у Кегелаті.
23 Вони вийшли з Кегелати й стали табором під горою Шефер.
24 Вони вирушили від гори Шефер і стали табором у Гараді.
25 Вони вийшли з Гаради й стали табором у Макгелоті.
26 Вони вийшли з Макгелота і стали табором у Тагаті.
27 Вони вийшли з Тагата і стали табором у Тері.
28 Вони вийшли з Тери й стали табором у Митці.
29 Вони вийшли з Митки й стали табором у Гашмоні.
30 Вони вийшли з Гашмони й стали табором у Мозероті.
31 Вони вийшли з Мозерота і стали табором у Бене-Яакані.
32 Вони вийшли з Бене-Яакана і стали табором у Гор-Гаґґідґаді.
33 Вони вийшли з Гор-Гаґґідґада і стали табором у Йотваті.
34 Вони вийшли з Йотвати й стали табором в Авроні.
35 Вони вийшли з Аврони й стали табором в Еціон-Хевері.
36 Вони вийшли з Еціон-Хевера і стали табором у Кадеші в пустелі Сін.
37 Вони вийшли з Кадеша і стали табором біля гори Гор, горою на кордоні Едомських земель. 38 Священик Аарон зійшов на гору Гор, за наказом Господа, і помер він там першого дня п’ятого місяця сорокового року після виходу народу Ізраїлю з Єгипту. 39 Аарону було сто двадцять три роки, коли він помер на горі Гор.
40 Ханаанський цар Араду в Неґеві почув, що наближається народ Ізраїлю.
41 Вони вирушили від гори Гор і стали табором у Залмоні.
42 Вони вийшли з Залмони й стали табором у Пуноні.
43 Вони вийшли з Пунона і стали табором в Овоті.
44 Вони вийшли з Овота і стали табором в Іє-Аваримі на кордоні з Моавом.
45 Вони вийшли з Ає-Аварима і стали табором у Дівон-Ґаді.
46 Вони вийшли з Дівон-Ґада і стали табором в Алмон-Дівлатаїмі.
47 Вони вийшли з Алмон-Дівлатаїма і стали табором у горах Аваримських поблизу Нево.
48 Рушили вони від гір Аваримських і стали табором на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона. 49 Вони стали табором уздовж Йордану на рівнинах Моаву, від Бет-Єшимота до Авель-Шиттим.
50 І звернувся Господь до Мойсея на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона. Він промовив: 51 «Скажи народу Ізраїлю, що коли перейдете ви Йордан із землі Ханаанської, 52 ви мусите вигнати геть усіх, хто живе в цій землі. Ви мусите знищити всіх їхніх різьблених божків і усіх їхніх металевих бовванів і спустошити всі їхні узвишшя.
53 Тоді заволодієте ви їхньою землею і посядете її, бо Я дав вам землю цю у володіння. 54 Ви розділите землю між собою за жеребом, за родами вашими. Ви мусите дати більшу частку спадщини більшому, а меншу частку спадщини—меншому. Ви успадкуєте землю за колінами батьків ваших. 55 Якщо не виженете ви з-перед себе людей, що мешкають у цій землі, то ті хто залишиться, будуть мов колючки в очах ваших, мов терен у боках. Вони допікатимуть вам у землі, де ви житимете. 56 І тоді Я зроблю з вами те, що намислив зробити з ними».
Кордони Ханаану
34 І сказав Господь Мойсею: 2 «Накажи народу Ізраїлю: „Як прийдете в землю Ханаанську, то це земля, що буде спадщиною вашою: земля Ханаану аж до її кордонів. 3 Південна сторона проляже від пустелі Сін уздовж едомського кордону. Південний кордон починатиметься на сході від берега Мертвого моря. 4 Далі ваш південний кордон перетне перевал Скорпіона[d], пройде пустелею Сін і закінчиться на півдні, у Кадеш-Барнеа. Вона простягнеться до Газар-Аддару, а далі пройде крізь Азмон. 5 Від Азмона кордон зверне до єгипетського потоку[e] й закінчиться біля Середземного моря. 6 Вашим західним кордоном буде узбережжя Середземного моря. (Це ваш вічний кордон).
7 Оце буде ваш північний кордон: від Середземного моря проведете його до гори Гор. 8 Від гори Гор проведіть його до Лебо-Гамата. Далі кордон сягне Цедада. 9 Далі кордон простягнеться до Зіфрона й закінчиться в Хазар-Енані. Це буде ваш північний кордон.
10 Східний ваш кордон піде від Хазар-Енана до Шефама. 11 Від Шефама кордон простягнеться до Рівли на схід Аїна. Далі кордон піде вниз і дійде аж до гір на схід від Ґалилейського озера[f]. 12 І далі кордон піде аж до Йордану й закінчиться біля Мертвого моря. Це буде земля ваша з кордонами її по всіх боках”».
13 Тож Мойсей наказав народу Ізраїлю: «Це земля ваша, яку успадкуєте ви за жеребом. Господь звелів, щоб землю цю було віддано дев’ятьом з половиною колінам. 14 Бо коліна Рувима та Ґада і половина коліна Манассії вже отримали свою спадщину за їхніми батьківськими родами. 15 Два з половиною коліна отримали свою спадщину по той бік Йордану на сході навпроти Єрихону».
16 І сказав Господь Мойсею: 17 «Ось імена мужів, що ділитимуть вам землю: священик Елеазар та Ісус, син Навина. 18 Візьміть також по одному вождю з кожного коліна, щоб ділити землю. 19 Ось імена цих людей:
від коліна Юди—Калев, син Єфунне;
20 від коліна Симеона—Самуїл, син Аммігуда;
21 від коліна Веніамина—Елідад, син Кислона;
22 вождь від коліна Дана—Вуккі, син Йоґлі,
23 з синів Йосипа—
вождь коліна Манассії Ганніел, син Ефода,
24 і вождь коліна Ефраїма Кемуел, син Шифтана;
25 вождь коліна Завулона—Елізафан, син Фарнаха;
26 вождь коліна Іссаха́ра—Палтіел, син Аззана;
27 вождь коліна Ашера—Агігуд, син Шеломі;
28 вождь коліна Нафталі—Педагел, син Аммігуда».
29 Господь наказав цим чоловікам розподілити землю Ханаанську серед народу Ізраїлю.
Міста левитів
35 І сказав Господь Мойсею на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона: 2 «Накажи народу Ізраїлю, щоб надали левитам міста, де жити, як частку їхньої спадщини, аби вони її успадкували, і щоб дали левитам пасовиська довкола їхніх міст. 3 Міста будуть їм для проживання, а пасовиська—для їхніх отар і худоби. 4 Пасовиська при містах, які ви дасте левитам, простягатимуться від міських мурів у всі боки на тисячу ліктів[g]. 5 Відміряйте за межами міста дві тисячі ліктів[h] на схід, дві тисячі ліктів на південь, дві тисячі ліктів на захід, дві тисячі ліктів на північ. Місто буде посередині. Це будуть пасовиська при їхніх містах. 6 Поміж міст, виділених левитам, буде шість міст-схованок, де надаватиметься притулок тим, хто вбив ненавмисне, щоб він сховався там. Крім них, дасте левитам іще сорок два міста. 7 Тож усього ви віддасте левитам сорок вісім міст разом з пасовиськами. 8 Ті міста, які ви дасте із спадщини народу Ізраїлю, візьміть більше від більших колін, і менше—від менших. Кожне коліно дасть левитам із своїх міст відповідно до того, що успадкує».
Міста-схованки
9 І сказав Господь Мойсею: 10 «Скажи народу Ізраїлю: „Коли перейдете Йордан у землю Ханаанську, 11 виберіть собі міста, що будуть вам містами-схованками. Той, хто ненавмисне вб’є когось, може туди втекти. 12 В тих містах ви зможете знайти порятунок від родича вбитого, який прагне покарати вбивцю. Але вбивцю не стратять, доки він не стане перед громадою на суд. 13 Шість міст, які ви віддасте, будуть містами притулку для вас. 14 Віддасте три міста на східному боці Йордану і три міста в землі Ханаанській, на захід від Йордану. Це будуть міста-схованки. 15 Ці шість міст будуть містами притулку і для народу Ізраїлю, і для чужинців, що живуть серед вас. Кожен, хто ненавмисне вб’є людину, може туди втекти.
Настанови щодо вбивць
16 Якщо чоловік вдарив іншого залізним знаряддям так, що той помер, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть. 17 Якщо він забив іншого каменем на смерть, і той помер, тоді він убивця. Вбивця мусить бути покараний. 18 Якщо він ударив іншого дерев’яним знаряддям, що спричинило смерть, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть. 19 Близький родич померлого[i] повинен убити вбивцю. Коли він зустріне вбивцю, повинен убити його.
20 Якщо він із ненавистю його штовхне або навмисне кине в нього щось, так що той помре, 21 або якщо він у люті вдарить його рукою так, що той помре, тоді той чоловік убивця. Убивцю треба покарати на смерть. Той чоловік—убивець. Близький родич мусить убити вбивцю, коли зустріне його.
22 Але якщо випадково, без ненависті, він штовхне його або ж кине чимось у нього ненавмисне, 23 або впустить камінь, не помітивши, а камінь упаде на нього так, що той помер, а він не був ворогом йому і не мав наміру завдати йому шкоди, 24 тоді громада розсудить убивцю і родича вбитого згідно з цими настановами. 25 Громада врятує вбивцю від руки кровомесника і відішле його до міста-схованки, куди він утече. Він мусить лишатися там до смерті первосвященика, помазаного святою оливою.
26 Та якщо вбивця вийде за межі міста-схованки, до якого втік, 27 і кровомесник знайде його за межами міста-схованки, тоді кровомесник може вбити вбивцю. І він не буде винний у вбивстві. 28 Бо він мусить жити у своєму місті-схованці до смерті первосвященика. Після смерті первосвященика убивця може повернутися на свою власну землю. 29 Відтепер це буде вам законом правосуддя, хоч де б ви жили.
30 Кожного, хто вб’є людину, можна покарати тільки за показаннями свідків. Але нікого не можна засудити на смерть за показаннями одного свідка.
31 Не беріть викупу за життя вбивці, якого засудили на смерть, бо його слід покарати на смерть.
32 Не беріть викупу за того, хто втік до міста-схованки, щоб він міг повернутися жити в своїй землі до смерті первосвященика. 33 Не ганьбіть землю, де живете, бо кров оскверняє землю, і ніщо не очистить її від пролитої на неї крові, крім крові того, хто пролив кров. 34 Не робіть нечистою землю, де живете, де Я Сам живу серед вас. Бо Я, Господь, живу серед народу Ізраїлю”».
Земля Зелофехадових дочок
36 Голови родин у роді Ґілеада, сина Макіра, сина Манассії, одного з колін синів Йосипа вийшли й промовили перед Мойсеєм та вождями, головами колін народу ізраїльського. 2 І сказали вони: «Господь наказав тобі, наш володарю, дати землю народу Ізраїлю у спадщину, за жеребом, і наказав дати спадщину родича нашого Зелофехада дочкам його. 3 Якщо вони вийдуть заміж за когось із колін народу Ізраїлю, їхня спадщина буде відібрана від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, куди вони вийдуть заміж. Так вона буде відібрана від нашої спадщини, що ми її отримали за жеребом. 4 Коли для народу Ізраїлю настане Ювілейний рік, їхню спадщину додадуть до спадщини того коліна, в яке вони вийдуть заміж. Їхню спадщину віднімуть від спадщини батьків наших».
5 Тож Мойсей дав такий наказ народу Ізраїлю як настановив Господь: «Те, що кажуть сини Йосипа,—правда. 6 Ось що Господь заповідає щодо дочок Зелофехада: вони можуть виходити заміж за кого схочуть, але у межах їхнього коліна, тобто коліна їхніх батьків. 7 Ніяка спадщина народу Ізраїлю не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожен із народу Ізраїлю повинен триматися спадщини коліна батьків своїх. 8 Будь-яка дочка серед колін ізраїльського народу, яка дістане спадщину, повинна одружитися з кимось із коліна батька її, щоб кожен з народу Ізраїлю міг дістати спадщину батьків своїх. 9 Спадщина не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожне з колін народу Ізраїлю повинне триматися спадщини своєї».
10 Дочки Зелофехадові зробили так, як Господь наказав Мойсею. 11 Махла, Тирца, Гоґла, Милка і Ноа, дочки Зелофехадові, вийшли заміж за синів своїх дядьків. 12 Вони вийшли заміж на синів роду Манассії, сина Йосипа, тож їхня спадщина лишилася в коліні їхнього батьківського роду.
13 Оце заповіді та настанови, які Господь дав народу Ізраїлю через Мойсея на рівнинах Моаву біля річки Йордан, навпроти міста Єрихона.
Мойсей звертається до ізраїльського народу
1 Це слова, що Мойсей промовив до всього Ізраїлю по той бік Йордану, в пустелі, в долині Йордану навпроти Суфа, між Параном і Тофелом, Лаваном, Газеротом і Ді-Загавом, 2 одинадцятиденною дорогою по горах Сеїру від Хореву до Кадеш-Барнеа.
3 На сороковий рік, перший день одинадцятого місяця Мойсей сповістив ізраїльтян про все, що Господь велів йому сказати їм. 4 Це було сталося після того, як він розбив Сихона, царя аморійців, що жив у Хешбоні, та Оґа, царя башанського, що жив у Аштароті біля Едреї. 5 По той бік Йордану, в землі Моавській, Мойсей почав роз’яснювати цей Закон[j]. Він сказав:
6 «Господь Бог наш сказав нам на горі Хорев: „Довго вже ви біля цієї гори залишаєтеся. 7 Оберніться й рушайте, ідіть до гір аморійців, до всіх їхніх сусідів у долині Йордану, в гори, на західні схили Шефели, і в Неґев, і на берег Моря[k], в землю Ханаанську і в Ливан, аж до великої ріки Євфрату. 8 Отже, Я дав вам цю землю. Ідіть і володійте краєм, який Господь присягнувся віддати батькам вашим Аврааму, Ісааку та Якову і нащадкам їхнім”»[l].
Мойсей вибирає вождів
9 Тоді я сказав вам: «Сам я не можу впоратися з усіма вашими скаргами. 10 Господь Бог ваш зробив вас численними, як зірки на небі. 11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, примножить кількість вашу в тисячу разів, і нехай Він вас благословить, як обіцяв. 12 Але чи можу я один долати тягарі ваші й труднощі, й чвари? 13 Виберіть з родів своїх мужів мудрих і розсудливих, і досвідчених, і я призначу їх головувати над вами».
14 А ви відповіли мені: «Те, що ти сказав зробити, добре».
15 Так я призначив голів племен ваших—усі вони мудрі й досвідчені люди, щоб керувати вами: тисяцькими, сотниками, п’ятидесятниками, десятниками, як і вождів над усіма племенами.
16 Тоді ж я також навчив ваших суддів: «Вислуховуйте справи своїх братів-ізраїльтян і не дозволяйте собі мати серед них улюбленців. 17 Не підтримуйте ні бідного, ні багатого в присуді. Вислухайте обидві сторони. Нікого не бійтеся, бо останнім суддею буде Бог. А справу, що занадто складна для вас, приносьте до мене, і я вислухаю її». 18 Тоді ж я наказав вам усе, що маєте робити.
Вивідники йдуть до Ханаану
19 І вирушили ми від Хореву через широку й жахливу пустелю, яку бачили ви по дорозі до гір аморійців, саме так, як Господь Бог наш звелів нам. І нарешті прийшли ми до Кадеш-Барнеа. 20 І сказав я вам: «Тож прийшли ви до гір аморійських, які Господь Бог наш дає нам. 21 Дивись, Господь Бог твій дав тобі землю цю. Іди й володій нею так, як Господь твоїх батьків пообіцяв тобі. Не бійся і не зневірюйся».
22 І всі ви мені сказали: «Давайте пошлемо вивідників, які можуть принести нам відомості про те, якою дорогою маємо йти і до яких міст прийдемо».
23 Мені це здалося доречним, тож вибрав я з-поміж вас дванадцять мужів, по одному з кожного коліна. 24 І вирушили вони, й пішли в гори, і прийшли в долину Ешкол, і розвідали все довкола. 25 Вони принесли плодів тієї землі нам на поживу. Доповідаючи, вони сказали: «Земля, що Господь Бог наш дає нам, є добра!»
26 Та не схотіли ви йти в гори. Ви повстали проти веління Господа Бога вашого. 27 І скаржилися по наметах своїх, і казали: «Господь лихий був на нас, тож через це Він вивів нас із землі Єгипетської, щоб видати нас у руки аморійців і вигубити нас. 28 Куди ж нам іти? Брати наші відбили нам бажання, кажучи: „Народ дужчий і вищий за нас, міста великі й укріплені аж до неба. Бачили ми там також синів Анака”»[m].
29 І сказав я вам: «Не тремтіть і не лякайтесь їх. 30 Господь, Бог ваш, веде ваше військо. Він воюватиме за вас, так само, як робив Він усе на ваших очах у Єгипті 31 і в пустелі, де ви бачили, як Господь Бог ваш ніс вас, неначе чоловік несе сина свого, на всьому шляху, який ви пройшли, доки не прийшли сюди.
32 Але незважаючи на це, ви не покладалися на Господа Бога вашого, 33 Який іде поперед вас дорогою, шукаючи місце, щоб стати вам табором, і вказує вам шлях вогнем уночі й хмарою вдень».
Народу не дозволено ввійти в Ханаан
34 І почув Господь нарікання ваші, й розгнівався Він і поклявся: 35 «Жоден із цих людей, цього лихого покоління не побачить доброї землі, яку Я присягнувся дати батькам вашим. 36 Лише Калев, син Єфунне, її побачить. Лише йому й синам його Я дам землю, якою він мандрував, бо він ішов за Господом».
37 Господь навіть на мене розгнівався через вас і сказав: «Навіть ти туди не ввійдеш. 38 Ісус, син Навина, що стоїть перед тобою, увійде туди. Підтримай його, бо він приведе Ізраїль успадкувати її. 39 А діти ваші і сини ваші, про яких ви думали, що стануть вони здобиччю, не вміють нині відрізнити добро від зла, вони туди ввійдуть і володітимуть нею. 40 А ви поверніться й рушайте в пустелю, в бік до Червоного моря».
41 І ви відповіли мені: «Згрішили ми проти Господа. Ми підемо й воюватимемо, як Господь Бог наш нам звелів». Тож ви до бою підперезалися й сподівалися, що легко йти в гори.
42 І Господь сказав мені: «Скажи їм: „Не йдіть у гори, сподіваючись, що Я буду вам допомагати. Мене не буде серед вас, тож ви станете легкою здобиччю для ворогів”».
43 Я переповів вам, та ви не послухалися. Ви збунтувалися проти Господньої перестороги, ви були зухвалі й пішли в гори. 44 І аморійці, що жили у тих горах, виступили вам назустріч, вони погналися за вами, як рій бджіл. І били вони вас від Сеїру аж до Хорми. 45 І, повернувшись, ви ридали перед Господом, та Господь не звертав уваги на голос ваш, Він вас не слухав. 46 І довго залишалися ви в Кадеші.
Ізраїль іде пустелею
2 Змушені були ми знову рушити до пустелі поблизу Червоного моря, як Господь наказав мені. І ходили ми довкола гір Сеїру багато днів. 2 Тоді Господь сказав мені: 3 «Довго вже ходите ви навкруг цих гір. Поверніть на північ. 4 А тоді накажи людям: „Ось ви перетнете кордон братів ваших, синів Ісавових, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, тож будьте дуже обережні, 5 не бийтеся з ними, бо Я не дав вам їхньої землі ні півстопи, адже віддав Я гори Сеїру Ісаву у власність. 6 Заплатите їм гроші за хліб і воду. 7 Бо Господь Бог твій благословив тебе у всьому, що ти зробив. Він дбав про тебе в цій великій пустелі. Всі ці сорок років Господь Бог твій був з тобою. Тобі нічого не бракувало”».
8 Тож обійшли ми братів наших, нащадків Ісавових, що жили и Сеїрі, пустельним шляхом від Елата до Еціон-Хевера. Потім ми помандрували пустелею Моаву.
Ізраїль в Арі
9 Господь мовив до мене: «Не чіпай народу моавського[n] і не воюй проти нього, бо не дам Я вам нічого з його землі, бо синам Лота[o] віддав Я Ар[p] у власність. 10 Вони були сильні й численні, і високі, мов анакійці. 11 Їх вважали рефаїмами[q] так само, як і анакійців, але моавійців звуть їх емимцями. 12 Раніше в Сеїрі жили хореяни, але діти Ісава вигнали їх геть і винищили. І оселились вони там після них, як Ізраїль оселився на землі, яку Господь їм дав.
13 Вставайте, переправляйтеся через потік Зеред». Тож ми переправилися через потік Зеред.
14 Тридцять вісім років мандрували ми від Кадеш-Барнеа до потоку Зеред. До того ціле покоління воїнів у таборі загинуло, як Господь і обіцяв їм. 15 Рука Господа проти них була, доки Він не вигнав їх геть із військового табору.
16 І коли всі воїни повмирали поміж людьми, 17 Господь сказав мені: 18 «Сьогодні ви перетнете кордон Моаву в Арі. 19 І коли ти наблизишся до аммонійців[r], не чіпай їх, і не воюй з ними, бо Я не дам тобі у власність нічого з землі аммонійців. Бо Я віддав її у власність дітям Лота».
20 (Вона вважалася землею рефаїв, вони жили там раніше, й аммонійці називали їх замзуммійцями. 21 Це був сильний і численний народ, високий, мов анакійці. Хоча Господь і допоміг аммонійцям вигубити їх і оселитися на їхніх землях. 22 Так само Він зробив і з нащадками Ісава, коли дозволив їм оселитися на землях хореян, яких Він вигубив для них. І живуть вони на їхній землі аж досі. 23 І Господь вчинив те саме з аввійцями, що жили в поселеннях довкола Ґази. Кафторії, що вийшли з Кафтора[s], винищили їх і оселилися на їхніх землях).
Війна з аморійцями
24 «Вставайте й рушайте через долину Арнон, бо Я дозволяю тобі розбити Сихона аморійського, царя Хешбона. Тож забирай його землю й воюй з ним. 25 З цього дня буду Я примушувати кожен народ під небесами боятися й справді жахатися тебе. Лиш почувши про тебе, вони злякаються й затремтять перед тобою».
26 Тож я вирядив послів із пустелі Кедемот до Сихона, царя Хешбону, зі словами миру: 27 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо з дороги ні праворуч, ні ліворуч. 28 Продай нам харчів за гроші, щоб мали ми що їсти, продай води за гроші, щоб мали ми що пити. Тільки дозволь нам пройти, 29 як дозволили нащадки Ісава, що живуть в Сеїрі, та моавійці, що живуть в Арі. Лиш дозволь переправитися через Йордан у землю, що Господь Бог наш нам надає».
30 Але Сихон, цар Хешбону, відмовився пропустити нас своїми землями, бо Господь Бог твій зробив його впертим, щоб дати тобі завоювати його.
31 Тоді Господь сказав мені: «Дивись, Я віддаю тобі Сихона й землю його. Бери й володій його землею, як власною своєю».
32 І Сихон разом зі всім своїм народом виступив до Ягазу, щоб зустрітися з нами в бою. 33 І Господь Бог наш видав нам його. Тож ми напали на нього й синів його, і всіх його людей. 34 Захопили й знищили ми тоді всі його міста: чоловіків, жінок і дітей. Ми не лишили в живих нікого. 35 Тільки худобу ми взяли як здобич і добро зі здобутих міст. 36 Від Ароера, що в долині Арнон, до міста, що поруч із потоком, аж до Ґілеада—жодного міста не було, яке б ми не змогли здобути. Господь Бог наш віддав нам усе. 37 Не наближалися тільки до землі аммонійців, до жодного з берегів потоку Яввок і міст гірської країни. Так наказав Господь Бог наш.
Війна з народом Башану
3 Тоді ми повернули й пішли дорогою на Башан. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з нами в бою. 2 І сказав мені Господь: «Не бійся нічого, бо Я віддав його і всіх людей його, і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».
3 Тож Господь Бог наш віддав у руки наші Оґа, царя башанського, і всіх людей його. І побили ми їх так, щоб живих серед них не лишилося. 4 І захопили ми тоді всі міста його. Жодного містечка не було, щоб ми не захопили: шістдесят міст у всьому краї Арґов, царстві Оґа в Башані. 5 Всі міста були оточені високими мурами, брамами з засувами. Крім того, багато ще було містечок неукріплених. 6 Ми геть їх винищили[t], так само, як міста Сихона, царя хешбонського. Ми зруйнували вщент усі їхні міста, винищили чоловіків, жінок і дітей. 7 І всю худобу й добро з міст забрали для себе як здобич.
8 Тож забрали ми тоді землю від двох царів аморійських, що була по той бік Йордану, від долини Арнон до гори Хермон. 9 (Сидонці називають Хермон Сиріоном, а аморійці звуть його Сеніром). 10 Ми захопили всі міста, що на верховині: увесь Ґілеад, увесь Башан аж до Салхи та Едреї на півночі, які були містами царства Оґа башанського. 11 Оґ, цар башанський,—єдиний, хто лишився з рефаїв. Він мав залізне ліжко[u] завдовжки воно було дев’ять ліктів[v] та завширшки чотири лікті[w]. Чи не в Равві аммонійській воно й досі?
Землі на схід від Йордану
12 Тож зайняли ми тоді цю землю, яка простягалася від Ароера, що в долині Арнон. Я віддав половину гір Ґілеадських і їхніми міста Рувиму та Ґаду, 13 а решту Ґілеаду і все колишнє царство Оґа в Башані (увесь край Арґов зветься землею рефаїв) віддав половині роду Манассієвого.
14 Рід Яїра, сина Манассії, зайняв увесь край Арґов, аж до кордону з ґешурійцями та маакатійцями. І назвав він міста Башану ім’ям своїм. По сьогодні звуться вони містами Яїра.
15 Тож я віддав Ґілеад роду Макіра. 16 Рувиму та Ґаду я дав землю від Ґілеаду аж до долини Арнон (середина долини була кордоном) і до річки Яввок, кордону з аммонійцями. 17 Пустеля в долині Йордана та ріка Йордан—кордон, від Ґалилейського озера[x] до пустелі навколо Мертвого моря й до підніжжя гори Пізґа на схід.
18 Тоді наказав я вам: «Оскільки Господь ваш Бог дав вам землю цю у володіння, всі ви, воїни, споряджені до бою, повинні перейти Йордан разом з товаришами—ізраїльськими воїнами. 19 Лише жінки й діти ваші, і худоба ваша (я знаю, у вас її багато) лишаться а містах, які я вам дав, 20 доки Господь не забезпечить спокій братам вашим, як і вам, доки вони також не заволодіють землею, яку Господь Бог ваш дає їм по той бік Йордану. Тоді кожен із вас зможе повернутись на землі, що дав я вам».
21 І тоді я сказав Ісусу: «Ти бачив усе, що Господь Бог ваш зробив із цими обома царями. Господь так само вчинить з усіма царствами, до яких ти підступаєш. 22 Не бійся їх, бо Господь, Бог ваш, за вас воює».
Мойсею не ввійти в Ханаан
23 І тоді благав я Господа: 24 «О Господи, Владико мій, Ти тільки розпочав показувати слузі твоєму, який Величний і Могутній Ти. Який бог на землі чи на небі міг би творити ті діяння й чудеса, що Ти здійснюєш? 25 Дозволь же мені перейти ріку й побачити цю добру землю, по той бік Йордану, прекрасну цю гірську країну й Ливан».
26 Але Господь дуже лихий був на мене через вас. Він мене навіть не слухав. Тож Господь сказав: «Годі вже! Більше Мене про це не проси. 27 Зійди на вершину Пізґи й подивись на захід, північ, південь і схід, але ти Йордан не перейдеш. 28 Дай настанови Ісусу, допоможи йому бути сильним і мужнім, бо він поведе цей народ, він дасть їм успадкувати землю, яку ти бачиш». 29 Тоді ми лишилися в долині навпроти Бет-Пеора.
Мойсей навчає народ підкорятися Закону
4 Ізраїлю, зверни увагу на заповіді й закони, яких я тебе навчаю дотримуватися, щоб жили ви, щоб міг ти процвітати, коли посядеш цю землю, яку Господь, Бог батьків ваших, вам дає. 2 Не додавайте нічого до того, що я вам заповідаю, і не забирайте нічого з цього. Просто пильнуйте заповіді Господа Бога вашого, що я даю вам.
3 Ви бачили на власні очі, що Господь вчинив у Ваал-Пеорі[y], що Господь Бог твій кожного з-посеред тебе вигубив, хто ходив слідом за Ваалом[z] у Пеорі. 4 Але всі ви, хто лишилися з Господом Богом вашим, живі й понині.
5 Поглянь, навчив я вас заповідей і законів, як це Господь Бог мій заповідав, щоб ви виконували на землі, на яку входите, щоб посісти. 6 Дотримуйтесь й виконуйте, бо це покаже мудрість вашу і розум ваш народам, що почують про заповіді ці й скажуть: «Справді, цей великий народ—мудрий і розумний».
7 Бо який інший народ такий великий, щоб богів мав так близько до себе, як Господь Бог наш до нас, хоч коли б ми до Нього взивали? 8 І чи є такий народ великий, щоб заповіти й закони мав такі ж справедливі, як увесь цей Закон, що я сьогодні вам даю? 9 Та будь дуже пильний, щоб не забути те, що очі твої бачили, і щоб усе це в твоєму серці не зів’яло, аж поки ти живеш. Навчи дітей своїх і онуків того, 10 що бачив, коли стояв перед Господом Богом твоїм біля гори Хорев, коли Господь сказав мені: «Збери людей, щоб вони почули слова Мої, і тоді вони навчаться боятися Мене у всі дні життя свого на землі, і дітей своїх вони навчать».
11 Наблизилися ви й стали під горою, і гора та вогнем палала аж до самісінького неба, і була темрява, і хмари, й морок. 12 І Господь промовив із полум’я до вас. Слова ви чули, та постаті не бачили. Тільки голос. 13 Він оголосив вам Свій Заповіт, якого вам належить дотримуватись—десяти заповідей. Тоді Він написав їх на двох кам’яних скрижалях. 14 Господь звелів мені навчати вас законів і правил, щоб ви дотримувались їх на землі, якою заволодієте.
15 Оскільки не бачили ви постаті того дня, коли Господь промовляв до вас із полум’я на горі Хорев, то будьте пильні, 16 щоб не занапастити себе, створивши собі боввана, подоби будь-якої постаті, чоловічої чи жіночої, 17 тварини земної, чи птаха небесного, 18 чи подоби чогось, що по землі плазує або ж будь-якої риби, що плаває в воді. 19 І впевнися, що коли ти дивишся на сонце, місяць і зорі—все військо Небесне[aa], не спокусишся вклонитись їм до землі й служити їм. Господь Бог твій віддав їх усім народам і повсюди. 20 Але Господь узяв вас і вивів вас із залізного горнила, (тобто з Єгипту), щоб ви Його власним народом стали, як ви є нині.
21 Однак Господь лихий на мене через вас, і поклявся Він, що я не перейду через Йордан і не ввійду в добру землю, що твій Господь тобі дає як володіння. 22 Бо я помру на цій землі. Я не перейду Йордану, а ви перейдете і посядете ту добру землю. 23 Пильнуйте, щоб не забути Заповіт, який уклав із вами Господь Бог ваш і щоб не створити собі боввана в будь-якій подобі, чого Господь Бог твій заборонив вам робити. 24 Бо Господь Бог твій—вогонь пожираючий, Бог ревнивий!
25 Коли ви матимете дітей і онуків і постарієте на землі цій, і якщо ви розбеститеся й виготовите боввана, подобу чогось, і вчините те, що в очах Господа є злом, і розгніваєте Його, 26 то сьогодні я закликаю небеса й землю свідчити проти вас: скоро ви зникнете з землі, яку посіли, перейшовши Йордан. Недовго ви житимете на ній, бо вщент вас вигублено буде. 27 Господь розпорошить вас між народами. Лишиться вас дуже мало там, хоч би куди вас порозкидав Господь.
28 Там ви служитимете богам, виробленим людськими руками: дереву й каменю—що не бачать, не чують, не їдять і запахів не відчувають. 29 Хоча навіть звідти ви можете шукати Господа Бога свого. Знайдеш ти Його, якщо шукатимеш Його всім серцем своїм і душею всією. 30 Коли ж будеш у біді, коли все це станеться з тобою в дні прийдешні, тоді повернешся ти до Господа Бога свого і слухатимеш Його. 31 Бо Господь Бог твій милостивий. Він тебе не кине і не знищить тебе. Він не забуде Угоди з твоїми батьками, клятви, що Він їм дав.
Думай про величні діла Божі
32 Спитай лише про дні колишні, що були задовго до тебе, ще коли Бог створив людину на землі. Спитай від краю неба аж до краю. Чи було ще щось таке велике? Чи хтось колись чув про щось подібне? 33 Чи чув якийсь народ голос Бога, що промовляв з вогню, як чув ти і живим лишився? 34 А чи намагався будь-який інший бог вибрати свій власний народ з-поміж народів інших, випробовуваннями, чудесними дивами, пробуючи Свою силу являти величні й страшні діла, як Господь Бог ваш вчинив для вас перед вашими очима в Єгипті? 35 Все це явлено було тоді, щоб ти знав—Господь є Бог. Крім Нього—іншого немає. 36 Примусив Він тебе слухати голос Його з небес, щоб навчати тебе, і на землі показав тобі вогонь Свій великий, і почув ти слова Його з вогню.
37 Через те, що любив Він предків твоїх, обрав Він вас, нащадків їхніх, і Сам вивів тебе з Єгипту, Своєю великою силою. 38 Далі Він вижене народи, більші й дужчі за тебе, й приведе тебе, й віддасть тобі землю їхню у власність, як це сьогодні є.
39 Тож сьогодні знай і прийми до серця, що Господь є Бог на небесах угорі й на землі внизу. Іншого немає. 40 Пильнуй Його закони й заповіді Його, які я даю тобі сьогодні, щоб ти і діти твої після тебе жили в достатку, щоб довго жив ти на землі, яку Господь Бог твій дає тобі навіки.
Мойсей вибирає міста-схованки
41 Тоді Мойсей обрав три міста на східному березі ріки Йордан, 42 куди могла б утекти людина, яка ненавмисне когось вбила, без ненависті. Тож вона може втекти до одного з цих міст, щоб лишитися в живих. 43 Везер у пустелі на узвишші, що належав рувимцям, Рамот-Ґілеад, що належав колінові Ґада, і Ґолан у Башані, що належав колінові Манассієвому.
Переднє слово до Закону Мойсеєвого
44 Ось Закон, що його дав Мойсей народові ізраїльському. 45 Це настанови, правила і вказівки, що їх Мойсей проголосив синам Ізраїлю, коли вийшли вони з Єгипту. 46 Це було на східному боці Йордану, в долині навпроти Бет-Пеора, в землі Сихона, царя аморійського, який правив у Хешбоні і якого Мойсей та ізраїльтяни перемогли, коли вийшли з Єгипту. 47 Вони зайняли землю його і землю Оґа, царя Башану, двох царів аморійських, на східному боці Йордану, 48 від Ароера, що на краю долини Арнон, до гори Сиріон, 49 і також усю долину Йордану, на схід від ріки Йордан, аж до Мертвого моря, до підніжжя Пізґи.
Десять заповідей
5 Скликав Мойсей весь народ ізраїльський і сказав їм: «Послухай, Ізраїлю, ці настанови й закони, що я виголошую тобі сьогодні. Вивчи їх і старанно дотримуйся. 2 Господь Бог наш уклав з нами Угоду на горі Хорев. 3 Господь не з нашими батьками уклав цю Угоду, а з нами, хто є тут сьогодні. 4 Віч-на-віч говорив з вами Господь із вогню на горі. 5 Я стояв тоді між Господом і вами, щоб проголосити вам слово Господа, бо налякані ви були вогнем і не зійшли на гору. Господь сказав:
6 „Я—Господь Бог твій, Який вивів тебе з Єгипетської землі і визволив тебе із рабства.
7 Ти не матимеш ніяких інших богів, окрім Мене.
8 І не створюй собі рукотворних бовванів, чи жодної подоби того, що на небі, ані того, що на землі чи в воді. 9 Не поклоняйся ані служи їм, бо Я—Господь твій, ревнивий Бог[ab], Який карає дітей і навіть онуків за гріхи їхніх батьків, які Мене ненавидять, аж до третього й четвертого поколінь. 10 Але Я буду віддано любити тисячі поколінь, тих, що люблять Мене і дотримуються Моїх заповідей.
11 Не клянися іменем Господа, твого Бога, коли не збираєшся дотриматися своєї обіцянки, бо Господь не залишить без покарання того, хто зловживатиме Його ім’ям.
12 Дбай про дотримання дня суботнього, щоб святити його, як Господь Бог твій заповів тобі. 13 Шість днів ти можеш працювати й виконувати повсякденну роботу. 14 Та сьомий день—це субота для Господа, твого Бога. Не виконуйте ніякої роботи: ні ти сам, ані син або дочка твоя, ані раб чи рабиня твоя, ані будь-яка худобина: ані віл твій, ані віслюк, ані жоден чужинець, що живе по містах твоїх, щоб раб твій і рабиня твоя відпочивати могли, як і ти. 15 Пам’ятай, що сам ти був рабом у землі Єгипетській, що Господь Бог твій вивів тебе звідти Своєю сильною рукою, простягнутою правицею. Саме через те Господь Бог твій заповів тобі дотримуватися дня суботнього[ac].
16 Шануй батька і матір свою, як Господь Бог твій заповів тобі, щоб довшими були твої дні, щоб добре було тобі на землі, яку Господь, твій Бог, дарує тобі.
17 Не вбивай.
18 Не чини гріх перелюбу.
19 Не кради.
20 Не давай неправдивих свідчень проти ближнього свого.
21 Не зазіхай на дружину ближнього свого. Не зазіхай на оселю ближнього свого чи його поля, ані на його раба чи рабиню, ані на вола чи осла, ані на що-небудь, що належить іншій людині”».
Страх Божий
22 Господь промовив заповіді ці голосом гучним для всієї вашої громади на горі з полум’я, хмари й темряви і більше Він нічого не додав. Написав Він їх на двох кам’яних скрижалях і дав мені.
23 Як почули ви голос із темряви, коли гора палала вогнем, ви приступили до мене, всі вожді колін ваших і всі старійшини ваші. 24 Ви сказали: «Господь Бог наш показав нам славу Свою і Свою велич, чули ми голос Його з вогню. Сьогодні побачили ми, що Господь може говорити з людиною, і та лишиться живою[ad]. 25 Чого ж нам вмирати тепер? Адже вогонь цей величезний пожере нас. Якщо ми й далі слухатимемо голос Господа Бога нашого, ми помремо. 26 Хіба ж колись хтось із смертних чув голос Бога живого, як ми, і лишився живим? 27 Ти сам підійди й почуй усе те, що Господь Бог наш хоче сказати нам. Тоді розповіси нам усе, що Господь Бог наш мовив до тебе, а ми вислухаємо і зробимо це».
Господь промовляє до Мойсея
28 Господь почув слова ваші, коли промовляли ви до мене, і сказав мені Господь: «Чув Я слово, яке цей народ сказав тобі. Все, що вони говорили—добре. 29 Якби ж то вони завжди боялися Мене й дотримувалися всіх заповідей Моїх, щоб усе було в них добре, і в дітей їхніх повік!
30 Іди скажи їм: „Поверніться до наметів своїх”. 31 А сам лишайся тут, зі Мною, Я дам тобі всі заповіді, настанови і вказівки, яких ти їх навчиш, щоб вони виконували їх на землі, яку Я даю їм у власність.
32 Тож старанно виконуйте все, що Господь Бог ваш заповідає вам. 33 Живіть так, як Господь Бог ваш наказав, щоб жили ви, щоб добре все було, щоб був достаток і довгий вік вам на землі, яку посядете ви».
Завжди любіть Бога і слухайтеся Його!
6 Ось заповіді, настанови і вказівки, які Господь Бог ваш наказав навчити вас виконувати на землі, якою ви ось пройдете і яку посядете. 2 Шануй Господа Бога твого, ти і діти твої завжди, дотримуючись усіх Його настанов і заповідей, які я переповідаю тобі, щоб жив ти довго. 3 Слухай же, Ізраїлю, і старанно виконуй, щоб усе було в тебе добре, і щоб стали ви численними, як Господь Бог батьків твоїх обіцяв тобі на цій землі, що тече молоком і медом.
4 Слухай же, Ізраїлю. Господь—наш Бог. 5 Люби Господа Бога нашого всім серцем своїм і всією душею своєю, і з усією силою своєю. 6 Завжди пам’ятай заповіді, що я даю тобі сьогодні. 7 Навчи дітей своїх. Говори про них, коли сидиш у домі своєму й коли дорогою йдеш, коли лежиш, коли встаєш. 8 Прив’яжи їх на руку собі, як знак, і носи пов’язку на чолі. 9 Напиши їх на одвірках дому твого і на брамі своїй[ae].
10 Коли приведе тебе Господь Бог твій у землю, що обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову віддати тобі, у великі й багаті міста, яких ти не будував, 11 у будинки, повні всілякого добра, якого ти не збирав, до криниць, яких ти не копав, до виноградників та оливкових гаїв, яких ти не садив, коли ти поїси, й наїсися досхочу, 12 подбай про те, щоб не забути Господа, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі.
13 Шануй Господа Бога твого і служи Йому, і присягайся іменем Його. 14 Не ходи за іншими богами, богами довколишніх народів. 15 Бо Господь Бог твій, Який поруч тебе,—ревнивий Бог[af], аби ж Господь Бог твій не розгнівався на тебе й не знищив тебе з поверхні землі.
16 Не спокушайте Господа Бога свого, як спокушали ви Його біля Масси[ag]. 17 Підкоряйся заповідям Господа Бога твого, настановам Його і законам. 18 Роби те, що є правильне й добре в очах Господа Бога твого, і ти процвітатимеш, увійдеш у добру землю й посядеш її, ту землю, яку Господь пообіцяв батькам твоїм 19 і з якої вигнав усіх твоїх ворогів, як і пообіцяв Він.
Дітям розповідайте про діла Божі
20 У майбутньому твоя дитина може спитати тебе: «Що то за накази, настанови і вказівки, що їх Господь Бог наш вам заповів? 21 Тоді ти скажеш своїй дитині: „Були ми рабами фараона, царя Єгипту, але Господь вивів нас із Єгипту Своєю могутньою рукою. 22 І перед нашими очима Господь творив великі й страшні знаки й дива проти Єгипту, фараона і всього його дому. 23 І вивів Він нас звідти сюди, щоб дати нам землю, яку Він пообіцяв предкам нашим. 24 Він наказав нам дотримуватися всіх цих настанов, щоб шанувати Господа Бога нашого, щоб добре нам було завжди, щоб нам лишитися живими, як це є сьогодні. 25 Господь Бог наш вважатиме нас праведними, якщо ми старанно дотримуватимемося всіх заповідей, як Він нам і наказав”».
Ізраїль—Богом обраний народ
7 Коли Господь Бог твій приведе тебе в ту землю, в яку ось-ось ти ввійдеш і яку посядеш, і прожене з-поперед тебе численні народи: хиттитів, ґірґашитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців та євуситів—сім народів, численніших і сильніших за тебе. 2 Тоді Господь Бог твій віддасть їх тобі на поталу і ти остаточно знищиш їх. Ти не укладатимеш з ними Угоди й не матимеш до них милосердя. 3 Не одружуйся з жодним із них. Не віддавай дочок своїх за синів їхніх і не бери дочок їхніх для своїх синів. 4 Бо відвернуть вони дітей твоїх від Мене і служитимуть діти твої богам іншим, і Господь розгнівається на тебе і швидко вигубить тебе.
Знищуйте лжебогів
5 Ось що ви маєте зробити їм: поваліть їхні вівтарі, зламайте їхні священні камені[ah], позрізайте стовпи Ашери[ai] і спаліть бовванів їхніх у вогні. 6 Бо ти святий народ, що належить Господу Богу твоєму. Господь Бог обрав тебе, щоб був ти найбільш дорогоцінним народом Його з усіх народів на лиці землі. 7 Не тому полюбив і обрав вас Господь Бог ваш, що ви найчисленніший з усіх народів. Ні, ви найменший з усіх народів. 8 Але тому, що Господь полюбив вас, і Він дотримується обітниці Своєї, яку Він дав предкам вашим, Він вивів вас Своєю могутньою рукою і визволить тебе з неволі, з руки фараона, царя Єгипту.
9 Тож пам’ятай, що Господь Бог твій—справжній Бог, Бог вірний, що дотримується Угоди Своєї і палкої любові до тисячного коліна тих, хто любить Його й пильнує заповіді Його. 10 Але Він відплачує тим, хто ненавидить Його, погибеллю. Того, хто ненавидить Його, Він карає негайно. 11 Тож пильнуй заповіді, настанови і вказівки, які я даю тобі сьогодні.
12 Якщо ви підкорятиметеся цим настановам і старанно їх виконуватимете, Господь Бог твій буде вірний Угоді любові, яку Він уклав з предками твоїми. 13 Він благословить тебе дітьми, поле твоє—добрим врожаєм, Він дасть тобі зерно, молоде вино й оливу, твоїй худобі—телят, твоїм вівцям—ягнят на землі, яку Він поклявся батькам твоїм віддати тобі.
14 Благословен ти будеш більше за всі народи. Не буде жодного неплідного чоловіка чи жінки серед тебе, неплідної не буде серед худоби твоєї. 15 Відверне Господь від тебе всі хвороби, особливо згубну чуму єгипетську, якої ти зазнавав, а нашле їх на всіх тих, хто ненавидить тебе. 16 Вигуби всі народи, які Господь Бог твій віддає тобі на поталу. Не май до них жалю. Не поклоняйся богам їхнім, бо це було б пасткою для тебе.
Господь обіцяє допомогти Своєму народові
17 Можеш сказати собі: «Ці народи дужчі за мене. Як же я витісню їх?» 18 Не бійся їх. Пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з фараоном і всім Єгиптом. 19 Пам’ятай великі кари, які ти бачив, знаки й дива. І велику міць і силу, якою Господь Бог твій вивів тебе. Господь Бог твій те ж зробить з усіма народами, яких боїшся ти.
20 Господь Бог твій і на них нашле шершнів[aj], щоб вигубити тих, хто лишився й ховається від тебе. 21 Не бійся їх, бо Господь Бог твій з тобою, великий і страшний Бог, і люди бояться Його. 22 Господь Бог твій поволі вижене народи ці від тебе. Не зможеш ти їх винищити зразу, бо інакше проти тебе примножаться дикі звірі. 23 Господь Бог твій віддасть тобі на поталу народи ці й посіє розбрат великий між ними, доки ти їх не вигубиш. 24 Віддасть Він у руку твою царів їхніх, і ти й пам’ять про них зітреш. Ніхто не зможе тобі протистояти—ти їх вигубиш.
25 Попалить Він їхніх бовванів. Не зазіхай на срібло й золото, що на них, і не бери його собі; бо то пастка, бо Господь Бог ненавидить бовванів. 26 Не заноси до своєї оселі жодного з бовванів цих, бо інакше тебе вщент вигублено буде, як і їх. Ненавидь і зневажай їх, бо буде їх знищено.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International