Bible in 90 Days
Землі коліна Юдиного
15 Земля, яку, за жеребом, розділили між собою роди коліна Юдиного, простягалася на південь до кордону Едома, аж до пустелі Сін на самому півдні. 2 То південний кордон Юдиних земель тягнувся від південної затоки Мертвого моря. 3 Він сягав перевала Скорпіона[a], огинав Сін, тягнувся на південь до Кадеш-Барнеа, далі йшов через Хезрон до Аддара і звертав до Карки. 4 Південний кордон простягнувся через Азмон, вздовж Єгипетського потоку і виходив до Середземного моря.
5 Східним кордоном було Мертве море аж до гирла ріки Йордан.
А на півночі він ішов від морської затоки у гирлі ріки Йордан і тягнувся до Бет-Хоґли. 6 Кордон проходив на північ від Бет-Арави, сягала аж каменя Вогана, Рувимового сина. 7 Далі він ішов від долини Ахор до Девіра, а потім повертав на північ до Ґілґала, що навпроти Адуммимського узвишшя, на південь від потоку, далі тягнувся до Ен-Шемешу й закінчувався в Ен-Роґелі.
8 Звідти кордон ішов долиною Бен-Гінном з півдня до схилів євуситських, тобто до Єрусалима. Далі кордон піднімався на вершину пагорба, що у західній частині долини Гінном, і на північному краї долини Рефаїм. 9 З пагорба кордон спускався до джерела «Води Нефтоа», а потім долиною до міст, що при горі Ефрон. Звідти кордон звертав до Ваали, тобто Киріат-Єариму. 10 Від Ваали кордон повертав на захід до гори Сеїр і тягнувся до північного схилу гори Ярим, тобто Кесалон, і знову збігав донизу, до Бет-Шемешу, а далі йшов до Тимни. 11 Потім кордон простував долиною до північного схилу Екрона, а звідти звертав до Шіккерону, тягнувся до гори Ваал і доходив до Ябнеела. Закінчувався він аж біля Середземного моря.
12 Західним кордоном був берег Середземного моря. Такі були кордони земель коліна Юдиного та його родів.
Ісус наділяє Калева
13 Ісус, як звелів йому Господь, наділив землею Калева, сина Єфунне, поміж родів Юди. Ісус віддав Калеву Киріат-Арву, тобто Хеврон. (Арва був нащадком Анака). 14 А Калев вигнав звідти трьох синів Анака: Шешая, Агімана й Талмая, нащадків Анакових. 15 Далі він пішов проти людей, що мешкали в Девірі. (Раніше Девір мав назву Киріат-Сефер). 16 Тоді Калев сказав: «За того, хто нападе на Киріат-Сефер і захопить його, я віддам свою дочку Ахсу».
17 Отніел, син Кеназа, Калевого брата, захопив місто, і Калев віддав заміж за нього свою дочку Ахсу. 18 Коли вона приїхала до Отніела, свого чоловіка, він намовив її піти й попросити в її батька землі. Як злазила вона з віслюка, Калев запитав її: «Чого ти хочеш?» 19 Вона відповіла: «Зроби мені милостивий дарунок. Бо раз віддав ти мені засушливу пустелю Неґев, то дай також і джерела». Отож Калев віддав їй верхні та нижні джерела.
Перелік земель коліна Юдиного
20 Ось землі коліна Юдиного за родами його.
21 Усі ці міста належать синам коліна Юди біля кордону з Едомом, У Неґеві:
Кавзеел, Едер, Яґур, 22 Кіна, Димона, Адада, 23 Кедеш, Хазор, Іфнан, 24 Зиф, Телем, Беалот, 25 Хазор-Хадатта, Керіот-Хезрон (тобто Хазор), 26 Амам, Шема, Молада, 27 Хазар-Ґадда, Хешмон, Бет-Пелет, 28 Хазар-Шуал, Беершеба, Бизіофія, 29 Ваала, Їм, Езем, 30 Елтолад, Кезил, Хорма, 31 Зиклаґ, Мадманна, Сансанна, 32 Лебаот, Шилхім, Аїн та Риммон. Усього двадцять дев’ять міст із довколишніми селами.
33 А також міста на західному поділлі:
Ештаол, Зора, Ашна, 34 Заноа, Ен-Ганним, Таппуа, Енам, 35 Ярмут, Адуллам, Соко, Азека, 36 Шаараїм, Адітаїм та Ґедера (Ґедеротаїм)—чотирнадцять міст із довколишніми селами.
37 Ці міста також належали синам коліна Юди:
Зена, Хадаша, Миґдал-Ґад, 38 Дилеан, Міцпа, Йоктеел, 39 Лахиш, Бозкат, Еґлон, 40 Каббон, Лахмас, Китлиш, 41 Ґедерот, Бет-Даґон, Наама і Маккеда—шістнадцять міст із довколишніми селами.
42 Ливна, Етер, Ашан, 43 Іфта, Ашна і Незів, 44 Кейла, Ахзив, і Мареша—дев’ять міст із довколишніми селами. 45 Юдиному коліну дісталося також місто Екрон із своїми містами та селами. 46 А також на захід від Екрона, всі міста та села коло Ашдода. 47 Їм відійшов і Ашдод зі своїми містами та селами, Ґаза з довколишніми містами та селами—аж до ріки Єгипетської—та узбережжя Середземного моря.
48 У горах вони одержали:
Шамір, Яттір, Соко, 49 Данна, Киріат-Санна (тобто Девір), 50 Анав, Ештемо, Анім, 51 Ґошен, Холон, Ґіло—одинадцять міст і довколишні села.
52 Юдиному коліну дісталися також:
Арав, Дума, Ешан, 53 Янім, Бет-Таппуа, Афека, 54 Хумта, Киріат-Арва (тобто Хеврон) та Зіор—дев’ять міст і довколишні села.
55 Коліно Юдине одержало також міста:
Маон, Кармел, Зиф, Ютту, 56 Єзреел, Йокдеам, Заноа, 57 Каїн, Ґівеа, Тимна—десять міст разом з довколишніми селами.
58 Дісталися Юдиному коліну такі міста:
Халхул, Бет-Зур, Ґедор, 59 Маарат, Бет-Анот і Елтекон—шість міст й прилеглі села.
60 І ще Киріат-Ваал (тобто Киріат-Єарим) і Равва—два міста й прилеглі села.
61 У пустелі вони отримали:
Бет-Араву, Миддін, Секаху, 62 Нібшан, Соляне Місто й Ен-Ґеді—шість міст і прилеглі села.
63 Та не змогли люди Юдиного коліна вигнати євуситів, що мешкали в Єрусалимі. Тож євусити живуть і понині між людьми Юдиного коліна в Єрусалимі.
Землі колін Манассії та Ефраїма
16 Земля, що дісталася за жеребом нащадкам Йосипа, починалася від Йордану коло Єрихона, простиралася на схід від Єрихонського джерела і звідти тягнулася до гірського краю Бетел. 2 Вона пролягала від Бетела до Луза[b] і далі вздовж аркійського кордону з Атаротом. 3 Їхні землі спускалися до кордону з яфелітами, аж до нижнього Бет-Горона та Ґезера і закінчувалася біля Середземного моря. 4 От землі, що їх одержали у спадщину сини Йосипа Манассії та Ефраїма.
5 Ось землі, дані коліну Ефраїмову за його родами: кордони їхніх володінь простяглися від Атарот-Аддара на сході до Верхнього Бет-Горона. 6 А звідти кордон простягався на захід аж до самого моря. На півночі від Мікметату кордон звертав на схід до Таанат-Шило і пролягав на схід до Яноа. 7 Далі кордон спускався від Яноа до Атарота і Наари, доходив до Єрихона і закінчувався при річці Йордан. 8 Від Таппуа кордон біг на захід до вод Кани і закінчувався в Середземному морі. Ці землі стали спадщиною коліна Ефраїмового, згідно з його родами.
9 Також синам Ефраїмовим дісталися міста з довколишніми селами за межами їхніх земель—на землях коліна Манассіїного. 10 Але вони не прогнали ханаанців, які жили в Ґезері. Тож і живуть ханаанці поміж людей ефраїмових і понині. Але вони стали рабами, змушеними виконувати тяжку роботу.
Землі коліна Манассіїного
17 Потім згідно жеребу була надана така земля колінові Манассія, який був старшим сином Йосипа. Ґілеад і Башан уже належали Макіру, старшому сину Манассії і володарю[c] Ґілеада. Він був хоробрим воїном. 2 Інші роди коліна Манассіїного також одержали свої наділи: нащадки Авіезера, Хелека, Азріела, Сихема, Хефера і Шеміда. Ось імена інших нащадків Манассії, сина Йосипа, родини цих чоловіків дістали свою частку землі згідно з родовим поділом.
3 Зелофехад син Хефера, сина Ґілеада, сина Макіра син Манассії не мав синів, у нього були тільки дочки. Ось їх імена: Махла, Ноа, Гоґла, Милка, Тирца. 4 Вони прийшли до священика Елезара, Ісуса сина Навина та старійшин і сказали: «Господь наказав Мойсею дати нам землю нарівні з чоловіками». То Елеазар дав їм землю нарівні з братами їхнього батька, як і наказував Господь.
5 Отож коліно Манассія одержало десять земельних наділів, крім Ґілеада і Башана по той бік ріки Йордан. 6 Адже дочки Манассії одержали спадщину, як і сини. Земля Ґілеада тепер належала решті нащадків Манассії. 7 Кордони земель Манассії простяглися від Ашера до Мікметата, що навпроти Сихема, а потім тягнувся на південь, де живуть люди Ен Таппуа. 8 Земля Таппуа належала коліну Манассії, але саме місто Таппуа, що було на кордоні, належало Ефраїмовим нащадкам. 9 Далі кордон спускався до потоку Кана. Міста на південь від потоку належали коліну Ефраїмову. Кордон землі Манассіївої йшов на північ від потоку і закінчувався в Середземному морі. 10 Земля на південь належала колінові Ефраїма, а на північ—Манассії. А Середземне море було західним кордоном земель Манассієвих. Кордон доходив до Ашерових земель на півночі й до Іссаха́рових земель на сході.
11 В Іссаха́рі та Ашері коліну Манассії належали міста Бет-Шеан, Івлеам та маленькі селища довкруж, населення Дора, Ендора, Таанаха, Меґіддо і маленьких навколишніх поселень, а також три міста Нафота. 12 Люди Манассії не змогли здолати населення тих міст. Тож ханаанці й далі жили на цій землі. 13 А як ізраїльтяни зміцніли, то примусили ханаанців працювати на себе, та позбутися їх зовсім так і не змогли.
Йосипові люди просять нових земель
14 Люди Йосипа звернулися до Ісуса: «Чому Ти дав нам лише один наділ землі у спадщину? Ми численний народ, бо Господь благословив нас на те». 15 Ісус відповів їм так: «Якщо ви коліно велике, то ідіть у гори, в ліси. Розчистіть і освоюйте землі перизійців та рефаїв, якщо гірська країна Ефраїма замала для вас». 16 Люди Йосипа сказали: «Гірська країна недостатня для нас, але ханаанці, що живуть у долині, мають залізні колісниці, як і ті в Бет-Шеані й маленьких прилеглих містечках та в долині Єзреел». 17 Тоді сказав Ісус Йосиповим, Ефраїмовим та Манассієвим людям: «Ви—чисельний народ, і сила у вас велика. Не тільки цей земельний наділ буде вашим, 18 а й гори. І хоч вони лісисті, ви освоїте їх і одержите в спадок. Бо ви проженете ханаанців, хоч у них і є залізні колісниці, й хоча вони справді є сильним народом».
Розподіл інших земель
18 Уся громада ізраїльтян зібралася в Шило. Там поставили намет зібрання. Цю землю вони підкорили. 2 Залишилося ще сім ізраїльських колін, які не одержали наділ землі у спадщину. 3 Тож Ісус звернувся до ізраїльтян: «Скільки бути ледачими боягузами замість того, щоб піти і взяти землю, яку віддав вам Господь, Бог ваших предків. 4 Призначте по три чоловіки з кожного коліна, і я відішлю їх по країні. Вони зроблять карту земельних наділів і повернуться до Мене. 5 І розділять вони ту землю на сім частин. Юдине коліно залишиться на своїй землі на півдні, а коліна Йосипові—на своїй землі на півночі. 6 І як буде зроблений розподіл семи земельних наділів, тоді принесіть Мені все сюди. Тоді я за жеребом у присутності Господа, Бога нашого розподілю ці землі між вами. 7 Тільки левити не матимуть свого земельного наділу серед вас, бо їх спадщиною є Богослужіння. Ґад, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали свою спадщину на східному боці ріки Йордан, яку Мойсей, слуга Господа віддав їм».
8 Отож чоловіки зібралися й вирушили в путь. Ісус наказав тим, що пішли, зробити мапу тієї землі: «Ідіть і роздивіться той край, гарно опишіть його й повертайтеся до мене. Тоді я кину жереб тут, у Шило, перед Господом».
9 Отже, помандрували собі чоловіки тим краєм і описали в списку всі тамтешні міста, розподіливши їх на сім частин. Потім вони повернулись до табору в Шило. 10 Ісус кинув жереб для них у Шило, перед Господом. Тоді Ісус поділив землю на сім наділів для ізраїльтян.
Землі коліна Веніаминового
11 Одну частку було віддано коліну Веніаминовому за його родами. Землі їхнього коліна лежали між краями колін Юди та Йосипа. 12 На півночі кордон починався біля річки Йордан і проходив північніше Єрихона, потім піднімався в західні гори і виходив у пустеля Бет-Авен. 13 Звідти кордон огинав Луз (тобто Бетел) з південного краю, а далі йшов униз до Атарот-Аддара, через гори південніше Нижнього Бет-Горона. 14 Там він круто завертав, і з західного боку йшов на південь від гори, що південніше Бет-Горона, і закінчувався при Киріат-Ваалі (тобто Киріат-Єаримі). Це місто належало людям Іуди. Таким був західний кордон.
15 Південний же, починався на краю Киріат-Єарима і тягнувся долиною до витоків Нефтоа. 16 Далі кордон спускався до підніжжя гори, що навпроти долини Бен-Гінном—це на півночі долини Рефаїм. Потім ішов униз долиною Гінном на південні землі Євуса і спускався до Ен-Рогелу. 17 Там він різко завертав на північ і йшов уздовж потоку до Ен-Шемешу, і далі за потоком до Ґелілоту, що навпроти проходу Адуммим, і спускалася вниз до каменя Вогана, Рувимового сина. 18 Потім кордон огинав Бет-Араву з північної сторони й спускався до Йорданської долини. 19 Він закінчувався у північному краї Бет-Хоґли, північному березі Мертвого моря й у південному гирлі Йордану. Такі були південні кордони.
20 Річка Йордан служила східним кордоном. Такі землі одержало коліно Веніамина і такі були їхні кордони. 21 Отож тепер коліну Веніамина належали такі міста: Єрихон, Бет-Хоґла, Емек-Кезиз, 22 Бет-Арава, Земараїм, Бетел, 23 Аввім, Пара, Офра, 24 Кефар-Аммоні, Офні та Ґева—дванадцять міст із навколишніми селами.
25 Крім того коліну Веніаминовому дісталися такі міста: Ґівеон, Рама, Беерот, 26 Міцпа, Кефіра, Моза, 27 Рекем, Ірпеел, Тарала, 28 Зела, Гаелеф і місто євуситів (тобто Єрусалим), Ґівея та Киріат—чотирнадцять міст і навколишні села. Такою була спадщина коліна Веніаминового за його родами.
Землі коліна Симеонового
19 Другий жереб випав родам коліна Симеонового. Їхня спадщина була серед земель людей Юдиних. 2 Дістались їм такі міста: Беершеба (або Шеба), Молада, 3 Хазар-Шуал, Бала, Езем, 4 Елтолад, Бетул, Хорма, 5 Зиклаґ, Бет-Маркабот, Хазар-Суса, 6 Бет-Лебаот та Шарубен—тринадцять міст і довколишні села.
7 Коліну Симеоновому дісталися також такі міста: Аїн, Риммон, Етер і Ашан—чотири міста з довколишніми угіддями. 8 І всі села навкруги цих міст аж до Баалат-Беера (Рами в Неґеві). Такою була спадщина нащадків Симеона. 9 Оскільки наділ Юдиних синів був значно більшим, аніж вони потребували, то частину їхньої землі було віддано синам коліна Симеонового. Отож нащадки Симеона одержали спадщину посеред Юдиного наділу.
Землі коліна Завулонового
10 Третій жереб випав синам коліна Завулонового. Кордони їхньої спадщини тяглися аж до Сариду. 11 Їхні кордони піднімаються на захід і далі до Марали й доходять до Дабешета, а потім до потоку, що на сході Йокнеама. 12 Від Сариду кордон іде у зворотньому напрямку на схід сонця до межі Кислоф-Тавора, а тоді вздовж потоку до Даберата, і потім сягає Яфії. 13 Звідти він повертає на схід до Ґат-Гефера, Ет-Казина і йде вздовж потоку до Риммона, а потім завертає до Неа. 14 Далі кордон огинає Ханнатон із півночі і закінчується в долині Іфта Ель.
15 Кордон охоплював Каттаф, Шимрон, Нагалал та Віфлеєм—дванадцять міст і навколишні села. 16 Такі були землі, що дісталися родам коліна Завулонового—ці міста з довколишніми селами.
Землі коліна Іссаханового
17 Четвертий жереб випав родам коліна Іссаха́ра. 18 До їхніх земель належали: Єзреел, Кесуллот, Шунем, 19 Хафараїм, Шион, Анагарат, 20 Раббит, Кишион, Евез, 21 Ремет, Ен-Ганним, Ен-Хадда та Бет-Пазез.
22 Цей кордон межує з Тавором, Шахазумою та Бет-Шемешем і закінчується біля річки Йордан, охоплюючи шістнадцять міст із довколишніми селами. 23 Такими були землі, що дісталися родам коліна Іссаха́ра—міста й навколишні села.
Землі коліна Ашерового
24 П’ятий жереб випав родам коліна Ашерового. 25 Їхні кордони охоплювали: Хелкат, Халі, Бетен, Ахшаф, 26 Алламмелех, Амад та Мишал.
На заході кордон межує з Кармелем та Шихор Либнатом. 27 Кордон повертає на схід сонця до Бет-Даґона, потім торкається Завулонових земель та долини Іфта Ель, іде на північ до Бет-Емека та Неєла і простягається на півночі до Кабула. 28 Далі Авдон[d], Регов, Хаммон та Кана, аж до Великого Сидона. 29 Кордон повертає до Рами й до укріпленого міста Тира, звідти—до Госи й закінчується біля моря. Належали їм і землі Махалаба, Ахзива, 30 Умми, Афека, Регова. Двадцять два міста з навколишніми селами.
31 Такі були землі, дані родам коліна Ашера—ці міста та довколишні села.
Землі коліна Нафталі
32 Шостий жереб випав родам коліна Нафталі. 33 Їхні землі простяглися від Хелефа, від священного дуба у Цаананнімі, від Адамі-Некеба, Ябнеела до Лаккума і закінчувалася біля Йордану. 34 Кордон повертає на захід поблизу Азноф-Тавора і звідти йде до Хуккока, межує на півдні з Завулоном, на заході—з Ашером, на сході—з Йорданом. 35 Укріпленими були такі міста: Зиддим, Зер, Гаммат, Раккат, Кіннерет, 36 Адама, Рама, Хазор, 37 Кедеш, Едреї, Ен-Хазор, 38 Ірон, Миґдал-Ель, Хорем, Бет-Анат і Бет-Шемеш—дев’ятнадцять міст і навколишні села.
39 Такою була спадщина сімей коліна Нафталі—міста з довколишніми селами.
Землі коліна Данового
40 Сьомий жереб випав родам коліна Данового. 41 До їхніх земель входили: Зора, Ештаол, Ір-Шемеш, 42 Шаалабин, Айжалон, Ітла, 43 Елон, Тимна, Екрон, 44 Елтеке, Ґівветон, Баалат, 45 Єгуд, Бене-Берак, Ґат-Риммон, 46 Ме-Яркон, Раккон, та землі довкола Йоппи.
47 Коли сини Данові втратили свої землі, то виступили вони проти Лешема[e] й захопили його, мешканців винищили, забрали майно й оселилися там, перейменувавши місто на честь свого прабатька Дана[f].
48 Така спадщина дісталася родам коліна Данового—всі ці міста й довколишні села.
Землі Ісусові
49 Коли закінчився розподіл земельної спадщини і визначені були кордони, ізраїльтяни дали наділ на своїй землі й Ісусу, сину Навина.
50 Як Господь і наказував, вони дали йому місто, яке він сам вибрав: Тимнат Серу й гори Ефраїма. Він відбудував місто й оселився в ньому.
51 Отакими були наділи спадщини, що їх священик Елеазар, Ісус Навин та старійшини родів ізраїльських колін за жеребом розподілили у Шило, перед Господом при вході до намету зібрання. Так закінчився розподіл землі.
Міста-схованки
20 Тоді Господь звелів Ісусу: 2 «Скажи ізраїльтянам: „Вибирайте собі міста-схованки, як я наказував вам через Мойсея. 3 Це для того, щоб як хтось ненавмисне чи помилково когось уб’є, то міг би туди втекти. Ці міста будуть місцем схованки від месника за кров убитого. 4 Утікач має стати перед входом у місто й пояснити старійшинам того міста, що сталося. А вони мусять дозволити йому ввійти в місто й надати місце проживання серед них. 5 А якщо месник за кров убитого переслідує вбивцю, то старійшини не повинні видавати його, бо він ненавмисне убив ближнього свого і не мав ненависті до нього. 6 Він має лишатися в місті, доки не стане перед зібранням на суд, і до смерті верховного священика. Тоді тільки він може повернутися до свого рідного міста й у дім свій, звідки він утік”».
7 Отож вони визначили міста-схованки: Кедеш у Ґалилеї в горах Нафталі, Сихем у горах Ефраїма та Киріат-Арва (тобто Хеврон) у горах Юдиних. 8 По другий бік Йордану, на схід від Єрихона, вибрали вони Везер у пустелі, що належала коліну Рувимовому, Рамот-Ґілеад, що на землі Ґадовій, Ґолан у Башані, на землях Манассієвих.
9 Ці міста призначені були для всіх ізраїльтян та чужинців, що жили серед них. Якщо хтось когось ненавмисне вб’є, може туди втекти, щоб кревники не могли помститися йому, доки не стане він на суд перед зібранням.
Міста та пасовиська для Левитів
21 Голови родин Левитів пішли до священика Елеазара, Ісуса Навина та голів ізраїльських колін. 2 Вони звернулися до них у місті Шило в землі Ханаанській: «Господь через Мойсея звелів надати нам міста та пасовиська для нашої худоби». 3 Отож, згідно з велінням Божим, ізраїльтяни віддали левитам ці міста й пасовиська у спадщину.
4 Перший наділ за жеребом випав сім’ям Когата. Ті левити, що були нащадками священика Аарона, одержали за жеребом тринадцять міст, які належали колінам Юди, Симеона та Веніамина.
5 Інші когатії одержали десять міст, що належали колінам Ефраїма, Дана та половині коліна Манассії.
6 Ґершоновим нащадкам випало за жеребом тринадцять міст від сімей колін Іссаха́ра, Ашери, Нафталі та половини коліна Манассії в Башані.
7 Нащадкам Мерарі, за їхніми родами, дісталося дванадцять міст від колін Рувима, Ґада та Завулона.
8 Ці міста та пасовиська ізраїльтяни розподілили за жеребом серед левитів як Господь велів через Мойсея.
9 Ось назви міст, відданих від коліна Юдиного та Симеонового. 10 Перший жереб випав нащадкам Аароновим, одній з родин когатіїв, яка належала до левитів. 11 Вони віддали їм Киріат-Арву (Арва був батьком Анака), тобто Хеврон, що в горах Юдиних, разом із пасовиськами. 12 Але поля й села цієї землі було віддано у спадщину Калеву, сину Єфунне. 13 Нащадкам священика Аарона вони віддали Хеврон, що був містом-схованкою для вбивць, разом із пасовиськами, Ливну з пасовиськами, 14 Яттір з пасовиськами, Ештемоа з пасовиськами, 15 Холон із пасовиськами, Девір із пасовиськами, 16 Аїн із пасовиськами, Ютту з пасовиськами і Бет-Шемеш із пасовиськами—усього дев’ять міст від цих двох колін.
17 А від коліна Веніаминового—Ґівеон із пасовиськами, Ґеву з пасовиськами, 18 Анатот із пасовиськами та Алмон із пасовиськами—усього чотири міста. 19 Усіх міст, що належали нащадкам Аарона, священикам, було тринадцять із довколишніми пасовиськами.
20 Міста ж які за жеребом дісталися решті сімей Когата—левитам, були від коліна Ефраїмового. 21 Їм віддали міста-схованки: Сихем із пасовиськами, що в Ефраїмових горах, Ґезер із пасовиськами, 22 Кибзаїм із пасовиськами та Бет-Горон із пасовиськами—усього чотири міста.
23 А від коліна Данового—Елтеке з пасовиськами, Ґіббетон із пасовиськами, 24 Айжалон із пасовиськами та Ґат-Риммон із пасовиськами—усього чотири міста.
25 А від половини коліна Манассії—Таанах із пасовиськами та Ґат-Риммон з пасовиськами—усього два міста.
26 Усі ці десять міст із пасовиськами були віддані решті родин Когата.
27 Нащадкам Ґершона, одній з родин левитів, було віддано такі міста. Від половини коліна Манассії: Ґолан у Башані (місто-схованку) із пасовиськами та Бе Ештеру з пасовиськами—усього два міста.
28 Від коліна Іссаха́ра: Кишион із пасовиськами, Даберат із пасовиськами, 29 Ярмут із пасовиськами та Ен-Ганним—усього чотири міста з пасовиськами.
30 Від коліна Ашера: Мишал із пасовиськами, Авдон із пасовиськами, 31 Хелкат із пасовиськами та Регов з пасовиськами—усього чотири міста.
32 А від коліна Нафталі: Кедеш у Ґалилеї (місто-схованка) із пасовиськами, Хаммот-Дор із пасовиськами та Картан із пасовиськами—усього три міста.
33 Всього ж родини ґершонітів одержали тринадцять міст із пасовиськами.
34 Родинам Мерарі (решті Левитів) було віддано такі землі. Від коліна Завулона: Йокнеам і Карта з пасовиськами, 35 Димна з пасовиськами та Нагалал із пасовиськами—усього чотири міста. 36 Від коліна Рувима: Везер із пасовиськами, Ягаз із пасовиськами, 37 Кедемот із пасовиськами та Мефаат із пасовиськами—усього чотири міста. 38 Від коліна Ґада: Рамот-Ґілеад (місто-схованка) із пасовиськами, Маганаїм із пасовиськами, 39 Хешбон із пасовиськами та Язер із пасовиськами—разом чотири міста.
40 Усього родинам Мерарі (решті левитів) за жеребом дісталося дванадцять міст із пасовиськами.
41 Загалом на землях ізраїльтян левитам було віддано сорок вісім міст із пасовиськами. 42 Довкола кожного з цих міст були свої пасовиська. Ото такі були міста.
43 Так Господь віддав Ізраїлю всі землі, які й обіцяв їхнім предкам. І вони успадкували їх і оселилися там. 44 Господь дав їм безпеку з усіх боків, як і обіцяв їхнім предкам. Ніхто з ворогів не міг протистояти їм. Господь віддав усіх ворогів їм у руки. 45 Все добро, що Господь обіцяв народу Ізраїля було виконане. Все здійснилося.
Три коліна повертаються додому
22 Тоді скликав Ісус коліна Рувима, Ґада та половину коліна Манассії[g]. 2 Він сказав їм: «Ви виконали все, що Мойсей, слуга божий, звелів вам, і дослухалися голосу Мого у всьому, що Я наказував. 3 Ви не залишали братів своїх увесь цей час, аж по сьогодні, й виконували всі веління Господа вашого Бога. 4 А тепер Господь, Бог ваш, дав безпеку братам вашим, як він і обіцяв їм. Отож тепер повертайтеся до своїх осель, на землю, яку Мойсей, слуга Божий, дав вам по той бік Йордану. 5 Але пильнуйте за використанням заповітів та законів, які Мойсей, слуга Божий, дав вам: любіть Господа Бога свого, йдіть шляхами його, дотримуйтесь його заповітів і служіть йому всім серцем, усією душею».
6 Потім Ісус благословив їх і відпустив. І розійшлися вони по своїх домівках. 7 Мойсей віддав півколіну Манассієвому землі в Башані, а другому півколіну Ісус віддав землі поруч із братами-ізраїльтянами на захід від Йордану. Тож Ісус відпустив їх додому, благословивши. 8 Він сказав їм: «Повертайтеся додому з багатствами великими, з отарами численними, зі сріблом та золотом, з одягом усіляким. Розділіть із братами те, що здобули в бою». 9 Отож люди Рувима, Ґада та половини коліна Манассії залишили ізраїльтян коло міста Шило, в землі Ханаанській, і повернулися до Ґілеада, на рідну землю, яку віддав їм Мойсей за велінням Господа.
10 Як прийшли вони до Ґелілота, що біля Йордану на землі Ханаанській, то сини Рувима, Ґада й половини коліна Манассії побудували там вівтар неподалік від Йордану. Вівтар той був краси надзвичайної. 11 Ізраїльтяни почули, що люди Рувима, Ґада та половини коліна Манассія збудували вівтар на землі Ханаанській біля Ґелілота неподалеку від Йордана на боці ізраїльтян. 12 Як почули про це ізраїльтяни, то вся громада зібралася у місті Шило, щоб виступити проти них війною.
13 Тоді ізраїльтяни послали священика Фінегаса, сина Елеазарового, до синів Рувима, Ґада й половини коліна Манассії в землю Ґілеадську. 14 З ним вирушили десять старійшин—по одному від кожного ізраїльського коліна, та кожен із них був главою свого коліна між кланів ізраїльських.
15 І пішли вони до людей Рувима, Ґада та половині коліна Манассії у Ґілеад. І сказали вони їм: 16 «Уся громада Господня таке каже: „Чому ви повстали проти Бога Ізраїля, відвернулися від Господа, спорудивши вівтар у теперішньому заколоті своєму проти Господа? 17 Чи не досить з нас провини в Пеорі? Ми ще той гріх з себе не змили, хоча чума і впала на громаду Господню. 18 А ви тепер відвертаєтеся від Господа? Якщо ви повстанете проти Господа сьогодні, завтра Він розгніваєтеся на весь ізраїльський рід. 19 Якщо ж земля, яку ви одержали, нечиста, тоді йдіть на землю Господню, де стоїть намет Господній і оселяйтеся серед нас. Але ж не поставайте проти Господа або проти нас, споруджуючи собі вівтар інший, ніж вівтар Господа Бога нашого.
20 Хіба не впав гнів Господній на всю ізраїльську громаду, коли Ахан, син Зери, не виконав наказу й не знищив прокляте майно? Чи гнів Господній упав тоді не на всю громаду ізраїльську? Так, не тільки Ахан поплатився життям за той гріх”».
21 Тоді люди Рувима, Ґада й половини коліна Манассії відповіли старійшинам ізраїльських родин: 22 «Господь—наш Бог[h]! Ще раз проголошуємо ми, що Господь—наш Бог! Він знає! І нехай сам Ізраїль знає! Якщо у вчинку нашому заколот або злочин проти Господа, хай ніщо не врятує нас сьогодні.
23 Якщо збудували ми собі вівтар, щоб від Господа відвернутися й приносити жертви всеспалення та хлібні офіри або ж принести мирну жертву, то хай Сам Господь нас покарає. 24 Ні, ми зробили це, бо боялися й думали, що одного дня ваші нащадки скажуть нашим: „Ви не можете молитися Господу, Богу Ізраїля”. 25 Вони могли сказати: „Бог проклав між нами кордон рікою Йордан між нами й вами, синами Рувимовими та Ґадовими, тож не бути вам частиною Ізраїля”. Тобто ваші нащадки можуть змусити наших дітей відступитися від віри в Господа.
26 І тоді ми вирішили: „Збудуймо собі вівтар не для офіри всеспалення або пожертв. 27 Хай він буде свідоцтвом між нами й вами для наших прийдешніх поколінь, що ми відправляємо службу Господу перед лицем Його офірами всеспалення, жертвами та мирними офірами. І щоб у майбутньому нащадки ваші не сказали нашим нащадкам: „Він не є наш спільний Господь”. 28 Тож ми подумали: „Якщо колись у майбутньому вони скажуть таке нам або нащадкам нашим, то ми відповімо: „Подивіться на цю точну копію вівтаря Господнього, яку збудували наші предки не для офір всеспалення чи пожертв, а як свідоцтво між нами і вами”.
29 Ми й гадки не мали повставати проти Господа й відвертатися та відступати від Нього нині, коли збудували вівтар для жертв всеспалення, та хлібних пожертв. Таким є тільки вівтар Господа Бога нашого, що стоїть перед наметом Його”».
30 Коли священик Фінегас і вожді громади, глави колін, які були з ним, почули слова Рувимових, Ґадових та Манассієвих синів, вони були задоволені. 31 Тоді священик Фінегас, син Елеазара, промовив до Рувимових, Ґадових та Манассієвих синів: «Тепер ми бачимо, що Господь—з нами, оскільки ви не ослухалися Всевишнього в цій справі. Зараз ви врятували ізраїльтян від кари Господньої».
32 Священик Фінегас, син Елеазара, й вожді повернулися від Рувимових та Ґадових синів із землі Ґілеадської до землі Ханаанської і про все розповіли. 33 Ізраїльтяни були втішені розповіддю й благословили Бога. І більше вони ніколи не говорили про те, щоб піти війною проти Рувимових та Ґадових синів і вигубити їхню землю. 34 Рувимові та Ґадові сини назвали той вівтар так: «Це, справді, є свідчення між нами, що наш Господь—то Бог».
Ісус надихає народ
23 За довгий час після того, як Господь дав ізраїльтянам перепочинок та мир від усіх ворогів, що їх оточували, Ісус постарів. 2 Ісус скликав увесь Ізраїль: старійшин, голів, суддів та начальників—і сказав їм: «Я вже постарів, похилі мої літа. 3 Ви бачили все те, що Господь Бог наш зробив з усіма народами заради вас, бо це саме Господь ваш Бог, хто воював за вас. 4 Дивиться, Я обіцяв віддати вам за жеребом у спадщину, для колін ваших землю тих народів, які ще існують, і тих, кого Я вже вигубив від Йордану до Середземного моря на заході, але та земля вам ще не належить.
5 Господь Бог ваш Сам прибере їх зі шляху вашого і змусить тікати від вас. І ви візьмете їх землю, як і обіцяв вам Господь Бог ваш. 6 Пильно дотримуйтеся всього того, що написано в книзі Законів Мойсеєвих, не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч. 7 Не змішуйтеся з народами, які ще лишаються серед вас, не згадуйте імена їхніх богів, не кляніться ними, не служіть їм, не вклоняйтеся. 8 Ви мусите триматися Господа Бога вашого, як трималися донині.
9 Господь прогнав заради вас великі та могутні народи, і досі ніхто не зміг вам протистояти. 10 Один із вас може перемогти тисячу, бо Господь Бог ваш—Той, Хто воює за вас, як Він і обіцяв вам. 11 Тож любить Господа Бога вашого всім серцем. 12 Але якщо ж ви звернете й пристанете до тих народів, які залишилися серед вас, і одружуватиметеся з ними та перемішуватиметеся, а вони з вами, 13 тоді затямте собі, що Господь Бог ваш і далі буде проганяти їх з вашого шляху. Вони стануть сіткою й пасткою для вас, вашим батогом, колючкою в оці, жодного з вас не залишиться на цій добрій землі, яку віддав вам Господь Бог ваш.
14 А тепер прийшов час мені помирати. І ви знаєте усім своїм серцем та всією душею, що жодна із добрих обіцянок, які Господь Бог ваш давав вам, не була не виконана. Всі вони здійснилися для вас. 15 І як і кожне добре діло, що було вам обіцяно Господом Богом вашим, здійснилося, так Господь Бог нашле на вас і всіляке лихо, аж поки не знищить вас на цій добрій землі, яку Господь Бог ваш надав вам. 16 Якщо ви порушите Угоду з Господом Богом вашим, яку Він уклав із вами, та підете служити іншим богам та вклонятися їм, тоді Господь розгнівається на вас і незабаром жодного з вас не залишиться на тій добрій землі, яку він дав вам».
Прощання Ісуса в Сихемі
24 Тоді зібрав Ісус усі коліна Ізраїля біля Сихема і скликав Він старійшин, голів колін, суддів та начальників Ізраїлю і постали вони перед Богом.
2 Тоді Ісус сказав усім у зібранні: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю, каже: „Багато років тому ваші предки, в тому числі Тера, батько Авраама і Нагора, жили на іншому боці ріки Євфрат, і поклонялися вони іншим богам. 3 Тоді Я взяв предка вашого Авраама з того іншого берега річки Євфрат, і провів його через усю землю Ханаанську й дав йому багато нащадків. Я дав йому сина Ісаака. 4 Ісааку Я дав Якова та Ісава. Я віддав Ісаву гори Сеїру, а Яків та діти його пішли в Єгипет.
5 Потім послав Я Мойсея та Аарона і велике лихо накликав на людей Єгипту, а після того Я вивів вас. 6 Коли Я вивів ваших праотців із Єгипту, а єгиптяни кинулися навздогін за ними на колісницях та верхи до Червоного моря. 7 Коли ж предки ваші воззвали до Господа, Я поставив темряву між ними та єгиптянами, і море накрило їх. І ви на власні очі бачили, що Я зробив з Єгиптом. Потім ви багато днів жили в пустелі.
8 Тоді Я повів вас у землю аморійців, які жили на східному боці ріки Йордан. Вони воювали проти вас, але Я віддав їх у ваші руки, давши вам силу знищити цей народ, і ви захопили їхню землю.
9 Потім цар Валак, син Зиппора, царя моавського, пішов війною проти Ізраїля. Він послав за Валаамом сином Беора щоб проклясти вас. 10 Але Я б не став слухати Валаама. То він благословив вас, і так Я врятував вас від Валакової руки.
11 Коли ж ви перейшли ріку Йордан і підійшли до Єрихона, а єрихонці почали воювати проти вас, як і аморійці, перизійці, ханаанці, хиттити, ґірґашити, хивійці та євусити. Я віддав їх у ваші руки. 12 Я послав шершнів[i] перед вас, і вони прогнали тих двох аморійських царів не вашим мечем і не вашим луком.
13 Я дав вам землю, на якій ви не працювали, і міста, яких ви не будували, і ви оселилися там. Ви їсте плоди виноградників та оливкових дібров, яких не садили.
14 Тож тепер шануйте Господа й служіть Йому вірою та правдою. Зречіться богів, яким служили предки ваші, коли жили на іншому боці ріки Євфрат та в Єгипті, і служіть Господу.
15 Якщо ж ви не хочете служити Господу, то сьогодні зробіть вибір, кому ви служитимете: богам, яким ваші предки служили, коли жили на іншому боці ріки Євфрат, чи богам аморійців, на землі яких ви живете зараз. А що до мене і моєї родини, ми будемо служити Господу”».
16 Тоді люди відповіли: «Ми ніколи не полишимо Господа заради інших богів. 17 Бо сам Господь Бог вивів нас і наших предків із землі Єгипетської, де ми були рабами, і саме Він зробив на очах наших оті чудеса великі. І Він охороняв нас усюди в путі, й між усіма народами, чиїми землями ми мандрували. 18 Господь також прогнав з нашої шляху всі племена й допоміг перемогти аморійців, які жили на цій землі. Ми теж будемо служити Господу, бо він є наш Бог».
19 Тоді Ісус сказав людям: «Ви не можете служити Господу бо Він є святий Бог. Він—Бог ревнивий. Господь не простить вам ні вашої непокори, ані ваших гріхів. 20 Якщо ви полишите Всевишнього й служитимете чужим богам, тоді Він накличе на вас лихо й винищить вас, навіть після усього того доброго, що Він зробив для вас».
21 Тоді люди відповіли Ісусу: «Ні! Ми служитимемо Господу!»
22 А Ісус сказав людям: «Ви самі собі свідки, що вибрали Господа, щоб Йому служити». Й вони відповіли: «Так. Ми—свідки!»
23 «Тепер зречіться чужих богів, що є у вас, і зверніть серця ваші до Господа, Бога Ізраїля»,—сказав Ісус.
24 Тоді люди сказали Ісусу: «Ми будемо служити Господу Богу нашому і слухатися його».
25 Отак Ісус того дня уклав Угоду з народом. Він дав людям права й закони у Сихемі. 26 Ісус написав усі ті слова у Божій книзі законів. І взяв Він великий камінь і поставив під дубом біля святого намету Господнього.
27 Потім Ісус звернувся до всіх людей: «Дивіться, цей камінь теж буде вашим свідком, бо він чув усі слова Господа, звернені до вас. Отож він буде свідчити проти вас, щоб ви не зрікалися вашого Бога».
28 І відіслав Ісус людей, кожного на свою землю.
29 Після подій цих Ісус син Навина, слуга Господа, помер. Йому було сто десять років.
30 Його було поховано на успадкованій ним землі у Тимнат Сері, що в Ефраїмових горах, на північ від гори Ґааш.
31 Ізраїль служив Господу протягом усього життя Ісуса й старійшин, які пережили Ісуса, і які знали про діяння Господа для Ізраїлю.
32 Останки Йосипа, що їх ізраїльтяни принесли з Єгипту, було поховано в Сихемі на тій землі, яку Яків купив за сто срібних монет у синів Гамора, батька Сихема. Ця земля стала спадщиною Йосипових нащадків.
33 Елеазар, син Аарона, помер, і його поховали в Ґівеа, у місті його сина Фінегаса, що дісталося йому в Ефраїмових горах.
Юда воює з ханаанцями
1 Після смерті Ісуса ізраїльтяни запитали Господа: «Хто перший виступить на ханаанців, щоб воювати проти них?»
2 Господь відповів: «Юдине коліно піде першим. Дивіться, Я віддаю цю землю під Юдину руку». 3 Тоді люди Юдиного коліна звернулися до братів своїх з коліна Симеонового: «Ходімо разом з нами на ту землю, що випала нам, і будемо разом битися проти ханаанців. А потім ми також підемо з вами на ту землю, що випаде вам». То Симеон пішов разом з Юдою.
4 І виступив Юда, і Господь віддав ханаанців та перизійців у його руки. Вони вбили десять тисяч чоловік у Везеку. 5 У Везеку вони знайшли й правителя цього міста[j] і билися проти нього, і перемогли вони ханаанців і перизійців. 6 Правитель Везека втік, але вони переслідували його і зловили, і відрубали великі пальці на обох руках та ногах. 7 Правитель Везека сказав: «Сімдесяти королям відрубав я великі пальці на руках та ногах, і вони підбирали крихти з-під мого столу. Як я чинив, так і мені Бог відплатив». Вони взяли його до Єрусалима, і там він помер.
8 Юдині люди билися проти Єрусалима й захопили його. Вони віддали місто вогню й мечу. 9 Згодом люди коліна Юдиного пішли проти ханаанців, що мешкали в горах Неґеву[k] та в західних підгір’ях. 10 Юда виступив проти ханаанців, що жили у Хевроні. (Раніше Хеврон називався Киріат-Арва). Там вони перемогли Шешая, Агімана й Талмая[l].
Калев і його дочка
11 Звідти Юда виступив проти людей, що мешкали в Девірі. (Раніше Девір мав назву Киріат-Сефер). 12 Тоді Калев сказав: «За того, хто нападе на Киріат-Сефер і захопить його, я віддам свою дочку Ахсу». 13 І Отніел, син Кеназа[m], який був молодшим братом Калева, захопив місто, і Калев віддав заміж за нього свою дочку Ахсу.
14 Коли вона приїхала до Отніела, свого чоловіка, він намовив її піти й попросити в її батька землі. Як злазила вона з віслюка, Калев запитав її: «Чого ти хочеш?» 15 Вона відповіла: «Зроби мені милостивий дарунок. Бо раз віддав ти мені засушливу пустелю Неґев, то дай також і джерела». І Калев віддав їй верхні та нижні джерела.
16 А нащадки Кеніта, Мойсеєвого тестя[n], залишили місто Пальм[o] і пішли з Юдиними людьми жити в пустелю Юди в Неґеві поблизу міста Арада. Потім вони пішли й оселилися разом з амаликійцями. 17 Потім Юда пішов зі своїм братом Симеоном, і вони розбили ханаанців, що жили в Зефаті, і вщент зруйнували місто. І назвали це місто Хорма[p]. 18 Юда захопив місто Ґаза та довколишні землі, місто Ашкелон із довколишніми землями та місто Екрон із довколишніми землями. 19 Господь був на боці Юди, отож вони захопили гори, але не змогли здолати людей, які жили на рівнині, бо люди ті мали залізні колісниці. 20 Хеврон було віддано Калеву, як і обіцяв Мойсей, і вони вигнали звідти три коліна Анакових.
Сини Веніаминові поселяються в Єрусалимі
21 А сини Веніаминові не змогли вигнати євуситів, що жили в Єрусалимі. Тож вони й сьогодні[q] живуть поміж людьми Веніаминовими.
Сини Йосипа захоплюють Бетел
22 Сини Йосипові також виступили проти Бетела, і Господь був на їхньому боці. 23 Вони вислали розвідників до Бетела. Раніше це місто мало назву Луз. 24 Коли розвідники побачили чоловіка, який виходив із міста, вони сказали йому: «Покажи нам вхід у місто, і ми справедливо поведемося з тобою». 25 Той показав їм вхід у місто. І вони віддали те місто мечу. Але того чоловіка й родину його відпустили. 26 Тоді чоловік той пішов на землю хиттитів і збудував там місто, і назвав його Луз. Так воно зветься й донині.
Війна інших племен із ханаанцями
27 Манассія не вигнав людей, що жили у Бет-Шеані, Таанаху, Дорі, Івлеамі, Меґіддо та довколишніх селах і містечках, ханаанці й далі жили на цій землі. 28 Коли ж Ізраїль зміцнів, то перетворив ханаанців на своїх рабів, але зовсім вигнати їх так і не зміг.
29 Ефраїм не вигнав ханаанців, що жили у Ґезері, і ханаанці жили в Ґезері поміж людьми Ефраїмовими.
30 Завулон не вигнав людей, що жили в Китроні, й людей, що жили в Нагалолі, тож ханаанці ці жили серед людей Завулонових, але працювали на них як раби.
31 Ашер не зміг вигнати людей, що жили в Акко, Сидоні, Ахлаві, Ахзиві, Гелбі, Афеку й Регові. 32 Люди Ашерові жили серед ханаанців, що мешкали на тій землі, бо не вигнали їх.
33 Сини Нафталі не вигнали людей, що жили в Бет-Шемеші, та людей, що жили в Бет-Анаті, а поселилися вони серед ханаанців, які жили на цих землях. Але тих мешканців Бет-Шемеша та Бет-Аната перетворили вони на рабів своїх.
34 Аморійці відкинули людей Данових, змусили повернутися в гори й не давали їм спуститися в долину. 35 Аморійці вирішили й далі жити на горі Херес, в Айжалоні та Шаалвімі. Та коли коліно Йосипове стало сильнішим, вони перетворили аморійців на рабів своїх. 36 Земля аморійців пролягала від перевала Скорпіона[r] до Сели й далі.
Ангел Господній спустивсь у Вокім
2 Ангел Господній піднявся з Вокіма до Ґілґала і сказав: «Я вивів вас із Єгипту й привів на цю землю, як і обіцяв предкам вашим. Я казав: „Ніколи не порушу угоди з вами”. 2 Але ви не повинні складати угоди з людьми, які живуть на цій землі. Зруйнуйте їхні вівтарі! Але ви не послухалися голосу Мого. Що ж це ви наробили? 3 Тож тепер Я кажу, що не проганятиму їх перед вами. Вони стануть для вас випробовуванням і боги їхні будуть пасткою для вас».
4 Коли Ангел Господній промовив ці слова, звернені до всіх ізраїльтян, то люди вголос розридалися. 5 І місце те отримало назву Вокім[s], і там вони принесли Господу жертву.
6 Коли Ісус розпустив людей, то кожне ізраїльське коліно пішло жити на ті землі, що випали їм за жеребом. 7 І служив цей народ Господу в часи, коли жив Ісус, і в часи, коли жили старійшини, які пережили Ісуса і які були свідками всіх великих справ, що здійснив Господь для Ізраїлю. 8 Ісус, син Навина, слуга Господа, помер, коли йому було сто десять років.
9 Його поховали на його землі у Тимнат-Хересі, в Ефраїмових горах, на північ від гори Ґааш.
10 І от усе те покоління приєдналося до предків своїх, і з’явилося нове покоління, яке не знало Господа і всього того, що Він зробив для Ізраїлю. 11 Ізраїльтяни чинили зле в очах Господа, бо почали вклонятися лжебогу Ваалу. 12 Вони відвернулися від Господа, Бога своїх предків, який вивів їх із землі Єгипетської. Вони пішли за богами, яким поклонялися люди, що жили навколо них, і почали їм поклонятися. І це розгнівило Господа. 13 Вони відмовилися від Господа і почали служити Ваалу і Ашері[t].
14 Гнів Господній запалився на Ізраїль, Він віддав Ізраїль ворогам на наругу. І більше ізраїльтяни не могли вже протистояти ворогам. 15 Щоразу, як виходили на битву, Господь насилав нещастя на них, як і попереджав їх колись у Своїй клятві. І великий розпач охопив їх.
16 І тоді Господь обрав суддів, і вони рятували ізраїльтян від грабіжників. 17 Та ізраїльтяни не слухались і суддів, бо зрадливо віддавали себе іншим богам і їм поклонялися. Вони легко зрадили шляху, яким ішли їхні предки, що підкорялися заповідям Господнім. Нове покоління цього не робило.
18 Коли ж Господь призначав суддів для них, то був із тими суддями, і вони завжди рятували народ ізраїльський від ворогів. Бо Господь співчував тим стражданням, яких зазнавали ізраїльтяни від своїх переслідувачів та гнобителів. 19 Але коли суддя помирав, вони знову зраджували й поводилися гірше за своїх попередників, бо йшли за іншими богами, їм служили й поклонялися. Вони не відмовилися від цього, не звернули зі свого хибного шляху. 20 Тож гнів Господній запалився на Ізраїль. Господь сказав: «Цей народ порушив Угоду, яку Я уклав з його предками, і не слухається Мого голосу. 21 За те Я, зі свого боку, більше не виганятиму перед ним інші народи, які Ісус залишив перед смертю. 22 Він це зробив, щоб випробувати ізраїльтян і побачити, чи підуть вони, а чи ні, дорогою заповідей Господніх, як ішли їхні предки».
23 Отож Господь дозволив тим народам залишитись і не вигнав їх одразу. І не віддав їх під Ісусову руку.
Залишені народи
3 Ось народи, яким Господь дозволив мешкати на тій землі, щоб випробувати ізраїльтян, які не знали, як воювати з ханаанцями. 2 То залишив він ті народи, аби навчити нове покоління ізраїльтян битися, оскільки недосвідчені вони були у військових битвах. 3 Ці народи такі: п’ять правителів филистимських, усі ханаанці, люди Сидона, хивійці, які жили у горах Ливана, від гори Ваал-Хермон до Лебо-Гамату. 4 Їхнім призначенням було випробувати народ Ізраїлю, чи буде він дотримуватися заповідей Господніх, даних їхнім предкам через Мойсея.
5 Отож ізраїльтяни жили серед ханаанців, хиттитів, аморійців, перизійців, хивійців та євуситів. 6 Ізраїльтяни брали заміж їхніх дочок і дозволяли своїм дочкам одружуватися з синами тих народів. І люди Ізраїлю поклонялися їхнім богам.
Перший суддя Отніел
7 Ізраїльтяни чинили зле в Господніх очах і забули Господа, свого Бога, й поклонялися Ваалу та Ашері. 8 І гнів Господній запалився на Ізраїль, і Він дозволив царю Кушану Ришатаїму з Арам-Нагараїма[u] захопити їх. Вісім років служили ізраїльтяни Кушану Ришатаїму.
9 Але коли народ ізраїльський почав молити Господа про допомогу, Господь послав Ізраїлю спасителя, який звільнив їх,—Отніела, сина Кеназа, Калевого молодшого брата. 10 Дух Господній зійшов на нього, і він став суддею Ізраїлю. І пішов він війною, і Господь віддав у його руки царя Кушана Ришатаїма арамського. 11 І земля жила в мирі сорок років. Потім Отніел, син Кеназа, помер.
Суддя Егуд
12 І знов ізраїльтяни почали чинити зле в Господніх очах. І Господь зміцнив царя Еґлона з Моава проти Ізраїлю, бо бачив, яке ті чинили зло. 13 Цар Еґлон зібрав на свій бік аммонійців та амаликійців, пішов та й переміг Ізраїль. І вони захопили місто Пальм (Єрихон). 14 І вісімнадцять років ізраїльтяни служили царю Еґлону моавському.
15 Тоді люди Ізраїлю почали молити Господа, і Він дав їм спасителя—лівшу Егуда, сина Ґери з Веніаминового коліна. Ізраїльтяни послали Егуда з дарами до царя Еґлона з Моава. 16 Егуд зробив собі двосічний меч завдовжки в лікоть[v] і прив’язав його на правий бік під своє військове вбрання.
17 Потім він подав царю Еґлону з Моава дарунок. (Еґлон був чоловіком огрядним). 18 Коли ж Егуд скінчив вручати дари, він відіслав тих людей, що їх несли. 19 Він пішов аж до різьблених каменів поблизу Ґілґала, а потім повернувся до Еґлона. Він сказав Еґлону: «Я маю для тебе таємне послання, о царю!» А той йому: «Тихо!» Потім усі слуги залишили їх.
20 Тоді Егуд підійшов до Еґлона, який сидів один на троні на узвишші. Егуд сказав: «У мене для тебе послання від Господа». Цар підвівся з трону і був дуже близько від Егуда. 21 Коли Еґлон підводився зі свого трону,[w] Егуд лівою рукою вихопив меча, прилаштованого на його правому боці, й пронизав царю живіт. 22 Лезо і руків’я так глибоко увійшли в сало, що й видно їх не було, тож Егуд так той меч і не витяг. Нутрощі царя повилазили. 23 Потім Егуд вийшов до передньої, зачинивши двері верхньої кімнати й замкнувши там царя.
24 Тоді Егуд вийшов через залу, а слуги Еґлона увійшли. Вони побачили, що двері верхньої кімнати зачинені й подумали, що, мабуть, цар у убиральні. 25 І вони чекали, аж поки не почали хвилюватися, але двері він так і не відчинив. Отож узяли вони ключі, самі відчинили двері й побачили свого мертвого хазяїна, який лежав на підлозі. 26 Поки вони чекали, Егуд утік. Він пройшов повз різьблені камені і втік до Сеїру.
27 Діставшись туди, він засурмив у сурми в горах Ефраїмових, й ізраїльтяни спустилися до нього, і він став на чолі їх.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International