Bible in 90 Days
38 Потім він зробив десять бронзових умивальниць, кожна вміщувала по сорок батів[a] і налічувала чотири лікті в діаметрі, кожна умивальниця стояла на одному з десяти поставців. 39 Він розмістив п’ять поставців із південної сторони храму і п’ять з північної. Він розташував Море з південного боку в південно-східному кутку храму. 40 Він також зробив умивальниці, лопатки й кропильниці.
Отож Гурам закінчив усі роботи, які він виконував для царя Соломона у храмі Господньому:
41 дві колони;
дві чашоподібні капітелі, що прикрашали колони;
дві мережані прикраси двох чашоподібних капітелей зверху на колонах;
42 чотириста плодів гранатового дерева для тих мережаних прикрас (два ряди гранатів на кожній мережаній прикрасі, що оздоблювали чашоподібні капітелі зверху на колонах);
43 десять поставців з десятьма умивальницями;
44 Море та дванадцять биків під ним;
45 умивальниці, лопатки й кропильниці.
Всі ці предмети, які Гурам зробив для царя Соломона для храму Господнього, були виготовлені з полірованої бронзи. 46 Цар наказав виливати їх у глиняних формах у долині Йордану між Суккотом та Заретаном. 47 Соломон так і не зважив усі ці речі, оскільки їх було надто багато. Вага бронзи лишилася невизначеною.
48 Соломон також зробив усе вмеблювання й прибори, що були в храмі Господньому:
золотий вівтар;
золотий стіл для хліба присутності;
49 свічники зі щирого золота (п’ять справа і п’ять зліва перед Святеє Святих);
квіти з золота, лампади та щипці;
50 зі щирого золота чаші, ножиці для підрізання гноту, кропильниці, тарелі й кадильниці;
золоті завіси для дверей внутрішньої кімнати, Святеє Святих, а також двері головної зали храму.
51 Коли цар Соломон закінчив усі роботи по будівництву храму Господнього, він приніс усе, що присвятив його батько Давид: срібло, золото і меблі й передав усе це до скарбниці храму Господнього.
Ковчег перенесено до храму
8 Цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. 2 Всі чоловіки Ізраїлю зібрались у царя Соломона на час свята[b] у місяці Етанімі, сьомому місяці року.
3 Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, священики і левити[c] взяли ковчег Господній, 4 Намет зібрання і всі священні речі в ньому до храму. 5 Цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків.
6 Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце—у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. 7 Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. 8 Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні.
9 У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох кам’яних скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами, після їхнього виходу з Єгипту.
10 Коли священики вийшли зі Святого Місця, хмара заповнила храм Господній. 11 І священики не могли відправити службу через цю хмару, бо слава Господа заповнила дім Господній. 12 Тоді Соломон промовив:
«Господь створив сонце, яке світитиме у небесах,
а Сам сказав, що житиме у темній хмарі.[d]
13 Я справді збудував прекрасний храм,
в якому житимеш Ти вічно».
14 В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. 15 Тоді він мовив:
«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: 16 „З того дня, як Я вивів народ Мій ізраїльський з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати Мені храм. Так, зараз Я обрав Єрусалим—місто, у якому прославиться Моє ім’я.[e] Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.
17 Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 18 Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. 19 Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.
20 Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 21 Я спорудив місце для ковчега з Угодою, яку Господь уклав з батьками нашими, коли вивів їх з Єгипту».
Соломонова молитва
22 Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки до небес 23 і промовив:
«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. 24 Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні. 25 Тепер, Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, як ти це робив”. 26 І тепер, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові.
27 Та чи справді Бог житиме на землі? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! 28 Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе цього дня. 29 Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі. Це місце, про яке Ти казав: „Ім’я Моє буде тут”. Тож почуй молитву слуги Свого, який молиться до цього храму. 30 Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.
31 Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. 32 Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.
33 Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, 34 тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його землю, яку віддав його батькам.
35 Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, 36 тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.
37 Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, 38 та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання), хто простягне руки до цього храму, 39 тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! 40 Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.
41 Щодо іноземця, який не належить до Твого народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки імені Твоєму, 42 оскільки люди чутимуть про Твоє велике ім’я, Твою правицю могутню й Твої розпростерті руки, коли він прийде помолитися у цьому храмі, 43 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.
44 Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Господу, звертаючись до міста, яке Ти обрав, і до храму, що я збудував в ім’я Твоє, 45 тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.
46 Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, 47 і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” 48 —та якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на землі своїх ворогів, які взяли їх у полон, і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, 49 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. 50 І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе, і змусь його переможців виявити милосердя. 51 Бо це Твій народ, Твоя власність, кого Ти вивів з Єгипту, із тієї залізоплавильної печі.
52 Нехай Твої очі будуть розплющені до благань Твого слуги і до прохань народу ізраїльського, дослухайся до них, хоч коли б вони взивали до Тебе. 53 Бо Ти виділив їх з усіх народів світу, щоб були вони Твоєю власністю, як Ти проголосив через Свого слугу Мойсея, о Спасителю, Господи, коли виводив наших батьків з Єгипту».
54 Коли Соломон закінчив усі ці молитви й благання до Господа, він підвівся з-перед вівтаря Господнього, де стояв уклінний, з руками, розпростертими до небес. 55 Він підвівся й благословив весь народ Ізраїлю, що зібрався тут, гучно промовивши:
56 «Благословен Господь, Який дав спочинок своїм людям ізраїльським, як Він і обіцяв. Жодного слова не пропало з усіх тих чудових обіцянок, що Він передав через Свого слугу Мойсея. 57 Нехай Господь Бог наш буде з нами, як Він був з нашими батьками, нехай Він ніколи не покине, не залишить нас. 58 Нехай Він приверне наші серця до Себе, щоб ішли ми Його шляхом і дотримувалися наказів, настанов і вказівок, які Він дав нашим батькам. 59 І нехай ці мої слова, з якими я молюся перед Господом, будуть з Господом нашим Богом день і ніч, і нехай Він підтримує Свого слугу і Свій народ ізраїльський у його щоденних потребах. 60 Тоді всі народи землі довідаються, що Господь є Бог, і немає іншого. 61 Але ваші серця повинні бути повністю віддані Господу нашому Богу, щоб жити за Його наказами й коритися його настановам, як оце зараз».
Освячення храму
62 Тоді цар і весь Ізраїль разом з ним принесли жертви Господу. 63 Соломон приніс мирну жертву Господу: двадцять дві тисячі голів крупної рогатої худоби та сто двадцять тисяч овець і кіз. Отак цар і весь Ізраїль освятили храм Господній.
64 Того ж дня цар освятив середню частину внутрішнього двору перед храмом Господнім, і там приніс жертви всеспалення, хлібну жертву та жир мирної жертви, оскільки бронзовий вівтар перед Господом не вміщав усіх жертв всеспалення, зерна та лою мирної жертви.
65 Протягом семи днів Соломон відзначав свято[f], а з ним і весь Ізраїль—величезне зібрання народу від Лебо-Гамата до Ваді в Єгипті. Вони святкували перед Господом Богом нашим сім днів, а тоді ще сім днів—усього чотирнадцять днів[g]. 66 Наступного дня цар відправив по домівках людей. Вони благословили царя й подалися додому, і серця їхні були сповнені радістю й задоволенням через те, що Господь зробив для Свого слуги Давида та Свого народу ізраїльського.
Господь являється Соломону
9 Коли Соломон завершив будівництво храму Господнього й царського палацу і виконав усе, що прагнув зробити, 2 Господь явився йому вдруге, як Він вже являвся йому в Ґівеоні. 3 Господь сказав йому:
«Я почув молитву й благання твої до Мене, Я освятив цей храм, який ти збудував, надавши йому Моє ім’я назавжди. Очі Мої і серце Моє завжди будуть там. 4 Щодо тебе, то якщо ти служитимеш Мені зі щирим серцем, як твій батько Давид, і виконуватимеш усе, що Я наказую, і дотримуватимешся Моїх настанов та законів, 5 тоді Я встановлю твій царський трон над Ізраїлем назавжди, як обіцяв Давидові, батькові твоєму, коли казав: „Твій нащадок завжди сидітиме на троні ізраїльському”.
6 Але якщо ти чи твої сини відвернуться від Мене й не слухатиметеся заповідей та настанов, які Я даю вам, і підуть служити іншим богам та поклонятися їм, 7 тоді Я відріжу Ізраїль від тих земель, що дав їм, і відмовлюся від храму, який Я освятив в ім’я Своє. Ізраїль тоді стане приказкою і посміховиськом серед усіх народів. 8 І хоча зараз цей храм справляє сильне враження, всі, хто проходитимуть повз нього, будуть жахатися та насміхатися й питатимуть: „Чому Господь зробив таке з цією землею і цим храмом?” 9 Люди відповідатимуть: „Бо вони забули Господа свого Бога, Який вивів їхніх батьків з Єгипту, і йдуть за іншими богами, служать їм, поклоняються їм. Ось чому Господь наслав на них усі ці біди”».
Інша діяльність Соломона
10 Наприкінці двадцятого року, протягом якого Соломон зводив храм Господа і царський палац, 11 цар Соломон віддав двадцять міст у Ґалилеї Гіраму, царю Тира, бо Гірам постачав йому кедр та сосну, і золото, яке Соломонові було потрібне. 12 Але коли Гірам вирушив з Тира побачити ті міста, які дав йому Соломон, він залишився невдоволений. 13 «Що за міста ти дав мені, брате мій?»—спитав він. І він назвав їх землями Кабула[h], цю назву вони мають і по сьогодні. 14 Тоді Гірам надіслав царю сто двадцять талантів[i] золота.
15 Ось перелік робочої сили, яку Соломон зібрав для будівництва храму Господнього, свого власного палацу, навісних терас, єрусалимського муру та Хазора, Меґіддо й Ґезера. 16 (Фараон, цар Єгипту, напав і загарбав Ґезер. Він його спалив. Він повбивав ханаанське населення й віддав Ґезер у посаг своїй дочці, Соломоновій дружині. 17 І Соломон відбудував Ґезер). Він збудував Нижній Бет-Горон, 18 Баалат і Тамар у пустелі на своїх землях, 19 а також усі свої міста-комори і невеличкі міста для колісниць і вершників—усе, що тільки він бажав збудувати в Єрусалимі, в Ливані й по всіх землях, де він царював.
20 Усіх, хто лишився з хиттитів, аморійців, перизійців, хивійців та євуситів (це були неізраїльські народи), 21 саме їхні нащадки залишилися на цих землях, й ізраїльтяни не могли їх винищити, тож Соломон перетворив їх на рабську силу, як це лишається й до сьогодні. 22 Але Соломон не зробив рабом жодного з ізраїльтян: вони були його воїнами, урядовцями, начальниками, командуючими й командирами його колісниць та вершників. 23 Вони також були головними посадовими особами, що очолювали Соломонову справу—п’ятсот п’ятдесят повноважних наглядачів над тими, хто працював.
24 Після того, як фараонова дочка прийшла з міста Давида до палацу, який їй звів Соломон, він збудував навісні тераси.
25 Тричі на рік Соломон приносив жертви всеспалення та мирні жертви на вівтарі, збудованому ним для Господа, разом з тим спалював запашне куріння перед Господом, і тим виконував свій обов’язок у храмі.
26 Цар Соломон також збудував кораблі в Еціон-Хевері, що неподалік від Елата в Едомі, на березі Червоного моря. 27 Та Гірам послав своїх людей: моряків, які знали море, служити на флоті разом із людьми Соломона. 28 Вони попливли до Офіру й привезли чотириста двадцять талантів[j] золота, які доставили царю Соломону.
Цариця Шеби відвідує Соломона
10 Коли цариця Шеби почула про славу царя Соломона, що прославляла ім’я Господнє, вона приїхала, щоб випробувати його складними питаннями. 2 Прибувши до Єрусалима з дуже великим караваном верблюдів, навантажених пахощами, великою кількістю золота та коштовного каміння, вона прийшла до Соломона й говорила з ним про все, що мала на думці. 3 Соломон відповів на всі її запитання, й нічого не було такого, чого б цар не міг їй роз’яснити. 4 Коли цариця Шеби побачила всю мудрість Соломонову, а також палац, який він збудував, 5 страви на його столі, місця його наближених, слуг у їхньому вбранні, його чашників та жертви всеспалення, які приносив він у храмі Господньому, вона була дуже вражена.
6 Вона сказала цареві: «Те, що я чула в моїй країні про твої досягнення та про мудрість твою, то є правда. 7 Але я в це не вірила, аж поки не прийшла й не побачила все на власні очі. Звісно, навіть половини мені не розповіли—у мудрості та багатстві ти значно перевищуєш усе те, про що я чула. 8 Якими щасливими повинні бути твої люди[k]! Які щасливі твої наближені, які постійно поруч із тобою і чують мудрість твою! 9 Нехай благословенний буде Господь твій Бог, Який вподобав тебе й помістив на троні Ізраїлю. Завдяки Господній вічній любові до Ізраїлю Він зробив тебе царем, щоб забезпечити справедливість та праведність».
10 Тоді вона дала цареві сто двадцять талантів[l] золота, велику кількість пахощів та коштовного каміння. І ніколи більше не ввозилося стільки спецій до Ізраїлю, ніж тоді, коли цариця Шеби подарувала царю Соломону.
11 Гірамові кораблі привозили золото з Офіру, і звідти ж—великі вантажі сандалового дерева й коштовне каміння. 12 З сандалового дерева цар зробив поруччя у храмі Господньому та царському палаці, а також арфи й ліри для музик. Стільки сандалового дерева відтоді[m] ніколи не ввозилося.
13 Цар Соломон дав цариці Шеби все, що вона побажала і чого попросила, крім того, що він дав їй зі своєї царської щедрості. Тоді вона поїхала в супроводі своїх слуг і повернулася до своєї країні.
Соломонове багатство
14 Вага золота, яке Соломон щорічно отримував, становила шістсот шістдесят шість талантів[n], 15 не рахуючи золота і срібла, яке сплачували купці, торгівці, царі аравійські та управителі земель.
16 Цар Соломон виготовив двісті великих щитів з кованого золота. Шістсот шекелів[o] золота пішло на кожен такий щит. 17 Він також зробив триста малих щитів з кованого золота, по три міни[p] золота на кожен щит. Цар розмістив їх у палаці Ливанського Лісу[q].
18 Потім цар виготовив великий престол зі слонової кістки й покрив його щирим золотом. 19 Престол мав шість сходинок, і його спинка була згори заокруглена. З обох боків сидіння були поруччя з левами, що стояли поруч із кожним з них. 20 Дванадцять левів стояли на шести сходинках: по одному з кожного боку сходинки. Нічого подібного ніколи не було в жодному іншому царстві. 21 Усі келихи царя Соломона були золоті, і так само все домашнє начиння[r] у палаці Ливанського Лісу було зі щирого золота. Нічого не було срібного, оскільки срібло не цінувалося за часів Соломона. 22 Бо цар мав флот торговельних суден на морі з судами Гірама. Один раз на три роки кораблі поверталися, привозячи золото, срібло, слонову кістку, мавп та бабуїнів.
23 Цар Соломон став найбагатшим і наймудрішим серед усіх царів світу. 24 Весь світ прагнув зустрітися з Соломоном, аби почути мудрість, яку Бог дав йому. 25 Рік за роком кожен, хто приходив до нього, приносили дарунки: вироби зі срібла та золота, вбрання, зброю та спеції, коней і мулів.
26 Соломон зібрав колісниці та коней: тисячу чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників, яких тримав у містах для колісниць, а також біля себе в Єрусалимі. 27 Цар зробив срібло таким звичайним в Єрусалимі, як просте каміння, а кедру було стільки, як сикоморових дерев, що ростуть у підгір’ях. 28 Царські торговці купували коней в Єгипті й Кое[s] та привозили їх Соломону. 29 Вони ввозили колісниці з Єгипту по шістсот шекелів[t] срібла за кожну, а коней купували по сто п’ятдесят шекелів[u]. Вони також продавали їх царям хиттійським та арамійським.
Соломонові дружини
11 Цар Соломон, однак, любив багатьох іноземних жінок, крім фараонової дочки: моавітянок, аммонійок, едомійок, сидонянок та хиттянок. 2 Вони були з тих народів, про які Господь сказав ізраїльтянам: «Ви не повинні одружуватися з ними, оскільки вони напевне повернуть серця ваші до своїх богів». Тим не менше, Соломон був прикутий коханням до цих жінок. 3 Він мав сімсот дружин царського роду й триста наложниць, і його дружини збили його з пантелику. 4 Соломон старів, і його дружини привертали його серце до своїх богів, і його серце не було повністю віддане Господу Богу його, як серце Давида, його батька. 5 Він слідував Ашторет, богині сидонян, та Мілкому, огидному богу аммонійців. 6 Тож Соломон зробив зло в очах Господа: він не слідував Господу у всьому, що робив, як його батько Давид.
7 На пагорбі на схід від Єрусалима Соломон збудував високий палац Хемошу, огидному богу моавійців, і Молоху, бридкому богу аммонійців. 8 Він зробив те саме для всіх своїх іноземних дружин, які спалювали запашне куріння та приносили жертви своїм богам.
9 Господь розгнівався на Соломона, оскільки його серце відвернулося від Господа, Бога Ізраїлю, Який являвся йому двічі. 10 Він заборонив Соломону слідувати іншим богам, а Соломон не виконав Господнього наказу. 11 Тож Господь сказав Соломону: «Оскільки така твоя поведінка, оскільки ти не виконав Мого заповіту, якого Я наказав тобі дотримуватися, Я відберу царство від тебе й віддам його комусь із твоїх підлеглих. 12 Тим не менше, заради батька твого Давида я не робитиму цього за твого життя. Я заберу його з рук твого сина. 13 Я заберу від нього не все царство, а залишу йому один рід, заради спасіння Давида, слуги Мого, та заради спасіння Єрусалима, який Я обрав».
Соломонові вороги
14 Тоді Господь підняв проти Соломона ворога, едомійця Хадада, з царського роду Едома. 15 Раніше, коли Давид воював з Едомом, Йоав, командуючий військом, прийшов, щоб поховати мертвих і вбив усіх чоловіків Едома. 16 Йоав з усіма ізраїльтянами залишався там протягом шести місяців, поки не знищили всіх чоловіків Едома. 17 Але юний Хадад на той час утік до Єгипту з деякими едомськими урядовцями, що служили його батькові. 18 Вони вибралися з Мидіана та подалися до Парана. Потім, узявши разом з собою людей з Парана, вони пішли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, який дав Хададу будинок і землю і забезпечив його харчами.
19 Фараону так сподобався Хадад, що він віддав йому сестру своєї дружини, цариці Тапенес, щоб той одружився з нею. 20 Сестра Тапенес народила йому сина Ґенубата, якого Тапенес принесла в царський палац. Там Ґенубат жив разом з дітьми фараона.
21 Перебуваючи в Єгипті, Хадад чув, що Давид спочив зі своїми батьками, і що Йоав, командуючий військом, також помер. Тоді Хадад сказав фараону: «Дозволь мені піти, щоб повернутися в свою країну».
22 «Чого тобі бракує тут, що ти хочеш іти до своєї країни?»—запитав фараон.
«Всього вдосталь,—відповів Хадад,—але дозволь мені піти!»
23 І підняв Господь проти Соломона іншого ворога—Резона, сина Еліада, який втік від свого хазяїна, Хададезера, царя Зови. 24 Він зібрав людей навколо себе й став ватажком загону повстанців, коли Давид знищив сили Зови. Повстанці пішли до Дамаска, де поселилися й захопили владу. 25 Резон залишався ворогом Ізраїлю протягом усього Соломонового життя, додаючи неприємностей, окрім Хадада. Тож Резон правив в Арамі і був ворогом Ізраїлю.
Єровоам повстає проти Соломона
26 А ще Єровоам, син Невата, повстав проти царя. Він був одним із Соломонових урядовців, ефраїмець з Заретана, і його мати була вдовою на ім’я Зеруя.
27 Ось розповідь про те, як він повставав проти царя. Соломон збудував висячі тераси й позакладав провали в стіні міста Давида, свого батька. 28 Тоді Єровоам здобув собі добре ім’я, і коли Соломон побачив, як сумлінно юнак виконував свою роботу, він зробив його керівником над усіма робітниками дому Йосипа.
29 Якось у той час Єровоам їхав із Єрусалима, і пророк Агіжа з Шило зустрів його на шляху. На ньому було нове вбрання. Крім них двох не було нікого навколо. 30 І Агіжа зняв своє нове вбрання, що було на ньому, і порвав його на дванадцять частин. 31 Тоді він сказав Єровоаму: «Візьми десять частин собі, оскільки ось що сказав Господь Бог Ізраїлю: „Дивись, я відніму царство з рук Соломонових і дам тобі десять колін. 32 Але заради Мого слуги Давида й міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін ізраїльських, він матиме одне коліно. 33 Я зроблю це, оскільки вони забули мене й поклонялися Ашторет, богині сидонян, Хемошу, богу моавійців, і Мілкому, богу аммонійців, а не йшли Моїм шляхом, не робили того, що є правильним в Моїх очах, не дотримувалися Моїх настанов і законів, як Давид, Соломонів батько. 34 Але я не забиратиму все царство з Соломонових рук. Я зробив його правителем на всі дні його життя заради Давида, Мого слуги, якого Я обрав і який виконував Мої накази та настанови. 35 Я заберу царство з рук Соломонового сина і дам тобі десять колін. 36 Я дам одне коліно його сину, щоб Давид, Мій слуга, завжди мав нащадка, щоб правив переді Мною в Єрусалимі, місті, яке Я обрав, щоб залишити Своє ім’я. 37 Однак щодо тебе, то Я оберу тебе, і ти правитимеш усім, чого бажає твоє серце. Ти будеш царем ізраїльським[v]. 38 Якщо робитимеш те, що Я тобі накажу і йтимеш Моїм шляхом, і робитимеш те, що є правильним у Моїх очах, дотримуючись Моїх настанов і наказів, як робив Давид, Мій слуга, Я буду з тобою. Я зроблю твій рід таким же тривалим, як Давидів, і Я віддам Ізраїль тобі. 39 Я каратиму нащадків Давидових за це, але не завжди”».
40 Соломон намагався вбити Єровоама, але Єровоам утік до Єгипту, до царя Шишака, і залишався там до Соломонової смерті.
Смерть Соломона
41 А щодо інших подій Соломонового царювання: всього, що він робив, і мудрості, яку він виявляв,—все це описано у книзі Літописів Соломонових. 42 Соломон правив у Єрусалимі над усім Ізраїлем протягом сорока років. 43 Потім він спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида, свого батька. І Реговоам, його син, став царем після нього.
Ізраїль повстає проти Реговоама
12 Реговоам пішов до Сихема, оскільки всі ізраїльтяни зібралися там, щоб проголосити його царем. 2 Коли Єровоам, син Невата, почув це (він був усе ще у Єгипті, куди втік від царя Соломона), він повернувся з Єгипту до свого міста Зереда у горах Ефраїма[w]. 3 Отож люди послали по Єровоама, і він та усі ізраїльтяни прийшли до Реговоама й сказали йому: 4 «Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, але зараз полегши наш жорстокий труд і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми служитимемо тобі».
5 Реговоам відповів: «Ідіть звідси на три дні, а потім повертайтеся до мене». Тож люди пішли геть.
6 Тоді цар Реговоам порадився зі старійшинами, які служили його батькові Соломону впродовж його життя. Він запитав їх: «Яку відповідь порадите мені дати цим людям?»
7 Вони відповіли: «Якщо сьогодні ти будеш слугою цих людей і даси їм прихильну відповідь, то вони завжди служитимуть тобі».
8 Але Реговоам відхилив пораду старійшин і порадився з юнаками, з котрими виріс, і які служили йому. 9 Він спитав їх: «Яка ваша порада? Як я повинен відповісти цим людям, які кажуть мені: „Полегши ярмо, яке твій батько поклав на нас?”»
10 Тоді юнаки, з якими він виріс, відповіли: «Скажи людям, що говорили тобі: „Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши його”. Дай їм таку відповідь: „Мій мізинець могутніший ніж усе тіло мого батька. 11 Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами[x]”».
12 Через три дні Єровоам і всі люди повернулися до Реговоама, як цар і наказав їм: «Приходьте до мене через три дні». 13 Цар відповів людям суворо. Відхиливши пораду старійшин, 14 він вчинив за порадою юнаків і сказав: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими гачками». 15 Тож цар не послухався поради людей, і були ті події від Господа, щоб збулися слова, сказані до Єровоама, сина Невата, які Господь промовив через пророка Агіжу, шилонійця.
16 Коли весь Ізраїль побачив, що цар відмовився слухати їх, люди відповіли цареві:
«Чи є наша частка у Давидовім роді?
Чи є наша частка у сина Єссея?
Ходімо ж до дому, о Ізраїлю!
Давиде, сам доглядай свій власний дім!»
Отож усі ізраїльтяни розійшлися по своїх домівках. 17 А щодо ізраїльтян, які мешкали в містах Юдеї, Реговоам усе ще царював над ними.
18 Коли цар Реговоам вирядив Адонірама, який був наглядачем над рабською силою, то ізраїльтяни забили його камінням на смерть. Царю Реговоаму, однак, вдалося вскочити в свою колісницю і втекти до Єрусалима. 19 Отак Ізраїль повстав проти дому Давидового, і так воно є й по сьогодні.
20 Коли ізраїльтяни почули, що Єровоам повернувся, вони покликали його на зібрання і зробили його царем над усім Ізраїлем. Лише коліно Юди залишилося вірним Давидовому дому.
21 Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму, сину Соломона.
22 Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Боже: 23 «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, і всьому дому Юди й Веніамина, та іншим людям: 24 „Ось що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми, ізраїльтянами. Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й пішли додому, як і наказав Господь.
25 Тоді Єровоам укріпив Сихем у горах Ефраїмових і жив там. Звідти він пішов і збудував Пенуел[y].
26 Єровоам гадав собі: «Царство тепер, мабуть, повернеться до дому Давидового. 27 Якщо ці люди підуть і принесуть жертви у храмі Господньому в Єрусалимі, вони знову стануть вірними своєму володарю Реговоаму, царю Юдеї. Вони уб’ють мене й повернуться до царя Реговоама».
28 Поспитавши поради, цар виготовив двох золотих тельців. Він сказав народу: «Це занадто для вас—ходити в Єрусалим. Ось твої боги, о Ізраїлю, які вивели вас із Єгипту»[z]. 29 Одного він установив у Бетелі, а другого—в Дані. 30 І це було гріхом, тому що народ ішов аж до самого Дану та Бетелу[aa], щоб там помолитися одному з них.
31 Єровоам збудував святині на узвишшях і призначив священиків з-поміж різних колін Ізраїлю, навіть із тих, що не були левитами. 32 В Ізраїлі цар Єровоам започаткував свято[ab] на зразок Пасхі в Юдеї, але він відзначав його на п’ятнадцятий день восьмого місяця. Він пішов до Бетела, щоб принести жертви на вівтарі перед тельцями, яких він зробив. Він також призначив священиків у Бетелі, щоб правили на узвишшях, які він нагорнув. 33 Тож цар Єровоам встановив свою власну дату святкування для ізраїльтян. Це був п’ятнадцятий день восьмого місяця. Він вирушив до Бетела, щоб принести пожертви й спалити запашне куріння на вівтарі, який він спорудив.:
Божий чоловік із Юдеї
13 Згідно зі словом Господнім, Божий чоловік прийшов з Юдеї до Бетела, коли Єровоам стояв перед вівтарем і приносив жертви. 2 Він вигукнув до вівтаря слова Господа: «О вівтарю, вівтарю! Ось що каже Господь: „Син на ім’я Йосія народиться в домі Давидовому. На тобі він принесе в жертву священиків узвиш, які зараз приносять жертви тут, і людські кістки будуть спалені на тобі”». 3 Того ж дня Божий чоловік подав знак, сказавши: «Це знак, який проголосив Господь: вівтар розколеться на частини й попіл з нього буде розвіяно».
4 Коли цар Єровоам почув, що Божий чоловік прокричав до вівтаря в Бетелі, він простягнув руку до вівтаря і сказав: «Схопіть його!» Але рука, простягнута до чоловіка, зсохлася так, що він не зміг опустити її. 5 І вівтар розколовся на частини, і його попіл розвіявся, згідно зі знаком, який подав Божий чоловік за словом Господнім.
6 Тоді цар сказав Божому чоловікові: «Поклопочи перед Господом твоїм Богом, чи можна відновити мою руку». Тож Божий чоловік поклопотав перед Господом, і рука царя відновилась, і стала такою ж, як була раніше.
7 Цар сказав Божому чоловікові: «Ходімо зі мною додому поїмо, і я нагороджу тебе».
8 Але Божий чоловік відповів царю: «Навіть якщо ти даси мені половину того, що маєш, я не піду з тобою, не буду їсти хліб чи пити воду тут. 9 Оскільки я виконую наказ слова Господнього: „Не їж хліба, не пий води, не повертайся тим же шляхом, яким прийшов”». 10 Тож він пішов іншою дорогою і не став повертатися тим шляхом, яким прийшов до Бетела.
11 Тоді був такий собі старий пророк, що мешкав у Бетелі; сини його прийшли і все йому доповіли про те, що Божий чоловік зробив того дня в Бетелі. Вони також розповіли своєму батькові, що він сказав царю. 12 Їхній батько спитав їх: «Якою дорогою пішов той чоловік?» І його сини показали йому, якою дорогою пішов Божий чоловік із Юдеї. 13 Тож він сказав своїм синам: «Осідлайте мені віслюка». І коли вони осідлали віслюка для нього, він осідлав його 14 й подався слідом за Божим чоловіком. Він знайшов його, коли той сидів під дубом, і запитав: «Ти Божий чоловік, що прийшов з Юдеї?» «Так»,—відповів той.
15 Тоді пророк сказав йому: «Ходімо до мене додому поїмо».
16 Божий чоловік сказав: «Я не можу повертатися і йти з тобою, як не можу їсти хліб чи пити воду з тобою в цьому місці. 17 Мені було наказано словом Господнім: „Не їж хліба, не пий води там, не повертайся тим же шляхом, що прийшов”».
18 Старий пророк відповів: «Я також пророк, як і ти. І Ангел сказав мені словами Господа: „Приведи його з собою у свій дім, щоб він міг поїсти хліба й попити води”». (Але він йому брехав). 19 Тож Божий чоловік повернувся з ним, поїв і попив у його домі.
20 Коли вони сиділи за столом, слова Господні прийшли до старого пророка, який привів Божого чоловіка. 21 Він закричав на Божого чоловіка, що прийшов із Юдеї: «Ось що каже Господь: „Ти порушив слово Господнє і не послухався наказу, який Господь твій Бог дав тобі. 22 Ти повернувся і їв хліб, і пив воду в цьому місці, де Він сказав тобі не їсти й не пити. Ось чому твоє тіло не буде поховане в могилі твоїх батьків”».
23 Коли Божий чоловік доїв і допив, пророк, який привів його назад, осідлав віслюка для нього. 24 Коли він виїхав на свій шлях, йому зустрівся лев і вбив його. І його тіло було кинуте на дорозі, і біля нього стояли лев і віслюк. 25 Люди, які проходили повз, бачили залишене тіло й лева, що стояв біля тіла. І вони пішли й повідомили про це в місті, де жив старий пророк.
26 Коли пророк, який привів його назад з дороги, почув про це, він сказав: «Це Божий чоловік, який порушив слово Господнє. Господь віддав його левові, який напав на нього і вбив його, як слово Господнє його застерігало». 27 Пророк сказав своїм синам: «Осідлайте для мене віслюка». І вони це зробили. 28 Потім він пішов і знайшов тіло, залишене на дорозі, з віслюком і левом, що стояли біля нього. Лев ні з’їв тіла, ані замордував віслюка. 29 Тож пророк підібрав тіло Божого чоловіка, поклав на віслюка, забрав назад у своє місто, щоб справити жалобу по ньому й поховати його. 30 Потім він поклав тіло у свою усипальницю, і вони справили жалобу по ньому, і він промовив: «О брате мій!»
31 Коли того поховали, він сказав своїм синам: «Коли я помру, поховайте мене в могилі, де похований Божий чоловік. Покладіть мої кістки поруч із його кістками. 32 Оскільки послання, яке він проголосив словом Господнім проти вівтаря в Бетелі і проти всіх жертовників на узвишшях у містах Самарії, напевне справдиться».
33 Навіть після цього Єровоам не звернув зі свого лихого шляху, призначаючи звичайних людей служити священиками[ac]. Будь-кого, хто хотів стати священиком, він освячував на святі місця. 34 Це був гріх дому Єровоама, який вів до його занепаду й знищення з лиця землі.
Пророцтва Агіжі проти Єровоама
14 Тим часом Авіжа, син Єровоама захворів, 2 і Єровоам сказав своїй дружині: «Перевдягнися так, щоб ніхто не впізнав, що ти дружина Єровоама. Тоді піди до Шило. Там є пророк Агіжа, який сказав мені, що я буду царем над цими людьми. 3 Візьми з собою десять хлібин, кілька коржів і глечик меду, і йди до нього. Він скаже тобі, що станеться з хлопчиком». 4 Отже, дружина Єровоама зробила те, що той їй сказав і пішла до дому Агіжі в Шило.
На той час Агіжа став сліпим. Зір залишив його через його вік. 5 Але Господь сказав Агіжі: «Єровоамова дружина йде до тебе спитати про свого сина, оскільки той хворий, і ти повинен дати їй таку й таку відповідь. Коли вона прийде, то видаватиме себе за когось іншого».
6 Тож коли Агіжа почув її кроки біля дверей, він сказав: «Заходь, дружино Єровоама. Навіщо ти намагаєшся бути кимось іншим? Мене було послано до тебе з поганими новинами. 7 Піди скажи Єровоаму, що Господь Бог Ізраїлю сказав: „Я підніс тебе над людьми і зробив тебе ватажком над Моїм народом ізраїльським. 8 Я відірвав царство від дому Давидового й віддав тобі. Але ти поводишся не так, як Мій слуга Давид, який дотримувався Моїх наказів і йшов за Мною всім своїм серцем, роблячи лише те, що було правильним в очах Моїх. 9 Ти зробив більше зла, ніж усі, хто жив до тебе. Ти відкинув Мене, створив для себе інших богів, зробив бовванів із металу, ти змусив мене гніватися й настроїв проти себе.
10 Через це Я накличу біду на дім Єровоама. Я виріжу кожного наймолодшого чоловіка Єровоамового: раба чи вільного. Я спалю будинок Єровоамів, як дощенту спалюють гній. 11 Пси з’їдатимуть тих з Єровоамового дому, хто вмиратиме в місті, а птахи небесні їстимуть тих, хто вмиратиме в полі. Господь так сказав!”
12 Ти ж повертайся додому. Коли ввійдеш у своє місто, хлопчик помре. 13 Всі ізраїльтяни справлятимуть жалобу по ньому й поховають його. Він єдиний з Єровоамового роду, який буде похований, оскільки він єдиний серед дому Єровоамового, у кому Господь, Бог Ізраїлю, знайшов щось добре.
14 Господь піднесе для Себе царя над Ізраїлем, який виріже всю родину Єровоамову. 15 І Господь покарає Ізраїль так, що він тремтітиме, як тростина у воді. Він викорчує Ізраїль з цих добрих земель, які Він дав їхнім пращурам і розпорошить їх за Рікою[ad], оскільки вони змусили Господа розгніватися, зробивши стовпи Ашери[ae]. 16 І він віддасть Ізраїль за гріхи Єровоамові, який змушував Ізраїль грішити».
17 Тоді Єровоамова дружина підвелася, залишила його й пішла до Тирци. Як тільки вона переступила поріг дому, хлопчик помер. 18 Вони поховали його, і весь Ізраїль справляв жалобу по ньому, як Господь сказав через Свого слугу й пророка Агіжу.
19 Інші події царювання Єровоама, його війни і як він правив, описано у книзі Хронік Царів Ізраїлю. 20 Він правив двадцять два роки, і потім спочив зі своїми батьками. І Надав, його син став царем після нього.
Реговоам, цар Юдеї
21 Реговоам, син Соломона, був царем Юдеї. Йому був сорок один рік, коли він став царем, і він правив сімнадцять років у Єрусалимі, місті, яке Господь обрав з усіх колін ізраїльських, щоб залишити Своє ім’я. Мати Реговоама звали Наама, вона була аммонійкою.
22 Юдея вчинила зле в очах Господа. Гріхами своїми вони розбудили лють Його ревнощів більше, ніж їхні батьки. 23 Вони також встановили для себе узвишшя, священні камені й стовпи Ашери на кожному узвишші й під кожним розлогим деревом. 24 Були навіть чоловіки, що служили іншим богам, продаючи своє тіло для розпусти. Тож ізраїльтяни чинили багато гидоти, як ті люди, що жили на цій землі до них. За те Господь і забрав у них землю й віддав її ізраїльтянам.
25 На п’ятому році царювання царя Реговоама, Шишак, цар Єгипту, напав на Єрусалим. 26 Він вивіз скарби храму Господнього й скарби царського палацу. Він забрав усе, в тому числі золоті щити[af], які зробив цар Соломон[ag]. 27 Тож цар Реговоам зробив бронзові щити замість золотих і дав їх командирам, що відповідали за охорону входу до царського палацу. 28 Хоч коли б цар ішов до храму Господнього, охоронці несли щити, а після цього повертали їх до сторожової кімнати.
29 Щодо інших подій Реговоамового правління та всіх його вчинків, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Юдеї. 30 Між Реговоамом та Єровоамом точилися війни увесь час їхнього царювання. 31 Реговоам спочив зі своїми батьками й був похований разом з ними в місті Давида. Його матір звали Наама. Вона була аммонійкою. І Авіжа, син Реговоама, став царем після нього.
Авіжа, цар Юди
15 На вісімнадцятому році царювання Єровоама, сина Невата, Авіжа став новим царем Юдеї. 2 Він правив у Єрусалимі протягом трьох років. Його матір звали Маака, яка була дочкою Авішалома[ah].
3 Він чинив усі ті гріхи, що й його батько перед ним. Його серце було не повністю присвячене Господу його Богу, як серце Давида, його діда. 4 Тим не менше заради Давида Господь його Бог дав йому царство в Єрусалимі, піднісши його сина до наслідування престолу й зміцнивши Єрусалим. 5 Оскільки Давид робив те, що було правильно в очах Господа, і не схибив, виконуючи всі накази Господа протягом усіх днів свого життя, крім того випадку з Урією-хиттитом.
6 Точилася війна між Реговоамом та Єровоамом упродовж усього життя Авіжі.[ai] 7 Щодо інших подій правління Авіжі та всього, що він зробив, то вони описані у книзі Хронік Царів Юдеї. Була тоді війна між Авіжею та Єровоамом. 8 І Авіжа спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давидовому. І Аса, його син, став царем після нього.
Аса, цар Юдеї
9 На двадцятому році царювання Єровоама в Ізраїлі Аса став царем Юдеї. 10 Він правив в Єрусалимі сорок один рік. Його бабусю звали Маака, дочка Авішалома.
11 Аса чинив правильно в очах Господніх, як його пращур Давид. 12 Він прогнав чоловіків, що служили іншим богам, продаючи своє тіло для розпусти, з краю і позбувся бовванів, зроблених його предками. 13 Він навіть усунув свою бабусю з престолу цариці-матері, бо вона зробила відразливий стовп Ашери. Аса розрізав стовп і спалив його в долині Кідрон. 14 Хоча він і не знищив узвиш, серце Аси було віддане Господу впродовж усього його життя. 15 Він вніс у храм Господній срібло і золото, і речі, які він і його батько присвятили.
16 Була війна між Асою та Ваашею, царем Ізраїлю, впродовж усього їхнього правління. 17 Вааша, цар Ізраїлю, виступив проти Юдеї і зміцнив Раму, аби перекрити вхід та вихід на землі юдейського царя Аси.
18 Тоді Аса взяв усе срібло й золото, яке лишилося в скарбницях храму Господнього і в його власному палаці. Він дав його своїм урядовцям і вирядив їх до Бен-Гадада, сина Тавріммона, сина Гезіона, царя арамійського, який у цей час правив у Дамаску. 19 «Давай укладемо угоду між нами,—сказав він,—як то було між твоїм батьком та моїм. Ось я надсилаю тобі в подарунок срібло й золото. Отож тепер розірви свою угоду з Ваашей, царем Ізраїлю, і тоді він залишить мене у спокої».
20 Бен-Гадад погодився з царем Асою і послав командирів своїх військ проти міст Ізраїлю. Він захопив Іжон, Дан, Авель-Бет-Мааку і весь Кіннерет на додачу до Нафталі. 21 Коли Вааша почув про це, він зупинив будівництво Рами й осів у Тирці. 22 Тоді цар Аса видав наказ усім мешканцям Юдеї, щоб кожний з них, без винятку, приніс з Рами каміння й деревину, що використовував Вааша. З них цар Аса збудував Ґеву у землі Веніамина, а також Міцпу.
23 Щодо всіх інших подій Асиного правління, всіх його досягнень, всього, що він зробив, і міст, які він збудував, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. Однак на старість він занедужав на ноги.
24 Потім Аса спочив біля своїх батьків й був похований у місті свого пращура Давида. І Єгошафат, його син, став царем після нього.
Надав, цар Ізраїлю
25 Надав, син Єровоама, став царем Ізраїлю на другий рік правління Аси, царя Юдеї, і правив Ізраїлем протягом двох років. 26 Він чинив зле в очах Господа, йдучи шляхом свого батька й батькового гріха, на який він штовхнув і весь Ізраїль.
27 Вааша, син Агіжі, з дому Іссаха́ра, змовився проти нього і вбив його в Ґівветоні, филистимському місті, поки Надав і весь Ізраїль тримали його в облозі. 28 Вааша вбив Надава на третьому році правління Аси, царя Юдеї, і став царем після нього.
29 Як тільки він почав царювати, він убив усю родину Єровоама. Він не залишив жодного з роду Єровоамового в живих, а знищив їх усіх, згідно зі словом, яке дав Господь через слугу свого Агіжу шилонійського, 30 за гріхи, які вчинив Єровоам і змушував Ізраїль чинити, і за те, що він розгнівив Господа, Бога Ізраїлю.
31 Щодо інших подій Надавового правління і всього, що він зробив, то їх записано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 32 Була війна між Асою та Ваашею, царем Ізраїлю, впродовж усього їхнього правління.
Вааша, цар Ізраїлю
33 На третьому році правління Аси, царя юдейського, Вааша, син Агіжі, став царем над усім Ізраїлем у Тирці і правив двадцять чотири роки. 34 Він чинив зле в очах Господа, йдучи шляхом Єровоама та його гріха, на який штовхав і весь Ізраїль.
16 Тоді слово Господа проти Вааші дійшло до Єгу, сина Ханані: 2 «Я підняв тебе з бруду і поставив тебе над Моїм народом ізраїльським, але ти пішов шляхом Єровоама і змусив людей Ізраїлю грішити, вони розбудили Мою лють своїми гріхами. 3 Я знищу Ваашу і його дім, як дім Єровоама, сина Невата. 4 Пси пожиратимуть тих із Ваашиного дому, хто вмиратиме в місті. А птахи небесні поїдатимуть тих, хто вмиратиме в полі».
5 Щодо інших подій Ваашиного царювання, його вчинків та досягнень, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 6 Вааша спочив разом зі своїми батьками й був похований у Тирці. І Ела, його син, став царем після нього.
7 Більше того, слово Господнє дійшло до Вааші та до його дому через пророка Єгу, сина Ханані, бо все зло, яке він зробив в очах Господа, розгнівало Господа, розлютили його вчинки, і сталося з ним те ж, що й з домом Єровоама, бо Він вигубив усіх з Єровоамового роду.
Ела, цар Ізраїлю
8 На двадцять шостому році правління Аси, царя Юдеї, Ела, син Вааші, став царем Ізраїлю і правив у Тирці два роки.
9 Зимрі, один з його урядовців, який командував половиною колісниць, повстав проти нього. Ела був у Тирці на той час, пиячив у домі Арзи, управляючого палацом у Тирці. 10 Зимрі ввійшов, ударив і вбив його на двадцять сьомому році правління Аси, царя Юдеї. І сам став царем після нього.
11 Тільки-но він почав правити й сів на престол, він повбивав усю родину Вааші. Він не залишив жодного чоловіка: ні родича, ані друга. 12 Тож Зимрі вигубив увесь рід Вааші, як казав Господь про Ваашу через пророка Єгу, 13 за всі гріхи, що вчинили Вааша та його син Ела і призвели чинити Ізраїль. Тож вони викликали гнів Господа Бога Ізраїлю своїми нікчемними бовванами.
14 Щодо інших подій правління Ели і всіх його вчинків, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Ізраїлю.
Зимрі, цар Ізраїлю
15 На двадцять сьомому році правління Аси, царя Юдеї, Зимрі правив у Тирці протягом семи днів. Військо розташовувалася біля Ґівветона, филистимського міста. 16 Коли ізраїльтяни в таборі почули, що Зимрі повстав проти царя і вбив його, вони того ж дня проголосили в таборі Омрі, командуючого військом, царем Ізраїлю. 17 Тоді Омрі і всі ізраїльтяни з ним знялися від Ґівветона й обложили Тирцу. 18 Коли Зимрі побачив, що місто захоплене, він пішов у цитадель царського палацу й підпалив палац разом із собою. Тож він помер, 19 оскільки скоїв гріхи, діючи зле в очах Господа, йдучи шляхом Єровоама, за гріхи, які він учинив і призвів Ізраїль чинити.
20 Щодо інших подій правління Зимрі та заколоту, який він очолив, то їх описано у книзі Хронік Царів Ізраїлю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International