Bible in 90 Days
Пека, цар Ізраїлю
27 На п’ятдесят другому році правління царя Юдеї Азарії, царем Ізраїлю в Самарії став Пека, син Ремалії. І правив він протягом двадцяти років. 28 Він чинив зле в Господніх очах, не відвернувся від гріхів Єровоама, син Невата, які змусив коїти й Ізраїль.
29 Коли Ізраїлем правив Пека, Тіґлат-Пілезер, ассирійський цар, напав і захопив Іжон, Авель-Бет-Мааку, Яноа, Кедеш, Хазор, Ґілеад, Ґалилею, включно з землями Нафталі, вигнавши народ до Ассирії. 30 Тоді Гошеа, син Ели, вчинив змову проти Пеки, сина Ремалії. Він напав на нього і вбив, перехопивши собі владу. Він став царем на двадцятий рік правління Йотама, сина Уззії.
31 Усі інші події часів Пеки та все, що він робив, описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю.
Йотам, цар Юдеї
32 На другий рік правління Пеки, сина Ремалії, царя Ізраїлю, Йотам, син Уззії, царя Юдеї, став юдейським царем. 33 Йому на той час виповнилося двадцять п’ять років, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. Його матір звали Єруша, яка була дочкою Задока. 34 Йотам чинив праведно в очах Господа, як і його батько Уззія, 35 але ж узвишшя він не зніс. Люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння. Йотам збудував Верхню браму храму Господнього.
36 А щодо інших подій за правління Йотама та всього, чим він займався, все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. 37 Тієї днини почав Господь засилати в юдейські краї арамійського царя Рецина та Пеку, сина Ремалії. 38 Йотам спочив зі своїми батьками, й поховали його з предками у місті Давида, батьковому місті. Його син Агаз почав царювати після нього.
Агаз, цар Юдеї
16 На сімнадцятому році царювання Пеки, сина Ремалії, царем Юдеї став Агаз, син Йотама, царя Юдеї. 2 Агазу виповнилося двадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. На відміну від свого предка Давида, він не чинив праведно в очах Господа його Бога. 3 Він робив те, що й ізраїльські царі, і навіть приніс у жертву на вогні свого сина[a], перейнявши огидні звичаї інших народів, яких Господь вигнав перед тим, як ізраїльтяни осіли у цій землі. 4 Агаз приносив жертви й спалював запашне куріння на узвишшях, пагорбах й під кожним деревом.
5 Тоді арамійський цар Рецин та ізраїльський цар Пека, син Ремалії, царя ізраїльського, вирушили в похід на Єрусалим і взяли в облогу Агаза, але перемогти його не змогли.
6 На той час арамійський цар Рецин повернув Араму Елат, витіснивши звідти юдеїв. Едомійці прийшли тоді в Елат, де й живуть дотепер.
7 Агаз вислав гінців, щоб ті передали Тіґлат-Пілезеру, ассирійському цареві, таке: «Я—твій підлеглий, а ти мені неначе батько. Прийди й визволи мене з рук арамійського царя та ізраїльського царя, які на мене напали». 8 І ось Агаз узяв срібло та золото, що було в Господньому храмі та скарбниці царського палацу, й послав ці скарби в дарунок ассирійському цареві. 9 Цар Ассирії виконав прохання і, напавши на Дамаск, захопив його. Жителів Дамаска він вислав до Кира, а Рецина стратив.
10 Тоді цар Агаз вирушив до Дамаска на зустріч з царем Ассирії Тіґлат-Пілезером. У Дамаску він побачив вівтар. Замалювавши його, він надіслав священику Урії малюнок з усіма подробицями. 11 Тож священик Урія збудував вівтар, точнісінько за ескізом, який надіслав з Дамаска цар Агаз, ще й встигнувши закінчити його до повернення царя Агаза. 12 Коли цар повернувся з Дамаска й побачив вівтар, він підійшов до нього й приніс жертву. 13 Він приніс жертву всеспалення та хлібну жертву, вилив ливну жертву й покропив вівтар кров’ю своєї мирної жертви. 14 Мідний вівтар, який стояв перед Господом між новим жертовником та Господнім храмом, і переніс із передньої частини храму, встановивши його з північного боку нового жертовника.
15 А потім цар Агаз наказав священику Урії таке: «На цьому новому великому вівтарі принось вранішні жертви всеспалення та вечірні хлібні жертви, царські жертви всеспалення та хлібні жертви, а також жертви всеспалення від усіх людей краю, їхні хлібні та ливні жертви. Скроплюй вівтар кров’ю жертв всеспалення та інших жертв. А я використаю бронзовий вівтар для звертань за порадою». 16 Священик Урія зробив усе так, як наказав йому цар Агаз.
17 Цар Агаз познімав як бокові поставці до чаші, де відбувалося омовіння, так і саму чашу з пересувного столика. Він також зняв Море з бронзових волів і встановив його на кам’яну підлогу. 18 Він розібрав криту терасу, де відбувалися суботні зібрання, побудовану в храмі, й царський перехід до храму Господнього, щоб догодити ассирійському цареві.
19 А щодо інших подій за часів правління Агаза та всього, що він зробив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. 20 Агаз спочив із своїми батьками й був похований поряд із ними в місті Давида, а після нього почав царювати його син Езекія.
Гошеа, останній цар Ізраїлю
17 На дванадцятому році правління царя юдейського Агаза царем Ізраїлю в Самарії став Гошеа, син Ели. Він правив протягом дев’яти років. 2 В очах Господніх він чинив зле, але не був схожим на царів Ізраїлю, які правили до нього.
3 Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Гошеа, який став підданим Шалманезера і платив йому данину. 4 Цар Ассирії дізнався, що Гошеа—зрадник, адже він вирядив посланців до Сигора, єгипетського царя і вже не платив щорічну данину ассирійському цареві, як раніше. Ось чому Шалманезер схопив його й заточив до в’язниці. 5 Ассирійський цар захопив увесь край, виступив проти Самарії й тримав облогу три роки. 6 На дев’ятому році правління Гошеа ассирійський цар захопив Самарію і вигнав ізраїльтян в Ассирію. Він поселив їх у Галі, в Ґозані на річці Гавор та в інших мидійських містах.
Ізраїль вигнано за гріхи
7 Сталося все це так тому, що ізраїльтяни грішили проти Господа свого Бога, Який вивів їх з Єгипту, з-під ярма фараона, єгипетського царя. Вони поклонялися іншим богам 8 і наслідували звичаї тих народів, яких Господь вигнав з-перед Ізраїлю, а ще робили так, як наказували їм ізраїльські царі. 9 Ізраїльтяни потай грішили проти Господа їхнього Бога, що не було праведним. У всіх містах вони звели для себе узвишшя: від сторожової башти до укріпленого міста. 10 Вони встановили священні камені та стовпи Ашери на кожному високому пагорбі й під кожним розлогим деревом. 11 Вони спалювали там запашне куріння на кожному пагорбі, як і ті народи, яких Господь прогнав перед тим, як віддав їм цю землю. Вони чинили зле, чим і викликали Господній гнів. 12 Вони поклонялися бовванам, хоча Господь і попереджав: «Не робіть цього!»[b] 13 Господь застерігав Ізраїль та Юдею через кожного пророка й провидця: «Залиште ваш лихий шлях. Тримайтесь Моїх настанов та правил, як і говориться скрізь у Законі, який Я наказав вашим батькам виконувати і який Я передав вам через Своїх слуг-пророків».
14 Але ж вони не послухалися й були такими ж товстошкірими, як і їхні батьки, які не ввірилися Господу, їхньому Богу. 15 Вони відкинули Його правила й Угоду, що Він склав з їхніми батьками, не зважали на ті застереження, які Він їм робив. Вони пішли за нікчемними бовванами й перетворились на нікчем. Вони чинили так, як народи довкола них, хоча Господь їм наказував: «Не робіть того, що вони роблять!»
16 Вони відмовилися виконувати повеління Господа їхнього Бога і витесали собі двох бовванів, що нагадували обрисами телят, та стовп Ашери. Вони били поклони всім зорям небесним і поклонялися Ваалу. 17 Вони приносили в жертву своїх синів та дочок, посилаючи їх на вогонь. Вони займалися чаклунством та ворожбою і запродалися злу в Господніх очах, викликавши Його гнів.
18 Тож Господь дуже розлютився на Ізраїль і відштовхнув їх від Себе. Ніхто не залишився, крім самого коліна Юди. 19 Але навіть Юдея, і та не виконувала всіх наказів Господа, їхнього Бога. Вони наслідували те, що чинив Ізраїль. 20 Тому й відвернув від себе Господь усіх нащадків Ізраїля. Він приніс їм страждання, кинув їх у руки розбійників, аж доки не відлучив від Себе.
21 Коли Він відірвав Ізраїль від Давидового дому, ізраїльтяни зробили царем Єровоама, сина Невата. Єровоам відлучив Ізраїль від послуху Господнього і змушував їх дуже грішити. 22 Ізраїльтяни й далі коїли всі гріхи Єровоама і не відступилися від них, 23 поки Господь не прибрав Ізраїль подалі від Себе, як Він і застерігав через Своїх слуг-пророків. Так Він і вигнав ізраїльтян з їхньої землі до Ассирії, де вони й досі живуть.
Нові жителі Самарії
24 Ассирійський цар привів людей з Вавилона, Кути, Авви, Гамата й Сефарваїма. Він розселив їх по містах Самарії замість ізраїльтян. Вони розійшлися по Самарії, осіли по містах. 25 Від самого початку свого проживання там вони не поклонялися Господу. Тому Він і наслав на них левів, і ті вбивали людей. 26 Ассирійського царя сповістили: «Люди, яких ти вигнав і розселив по містах Самарії, бо не знають, чого вимагає Бог цього краю. Він наслав левів на них, які нападають і убивають людей, тому ті не знають, чого потребує цей Бог».
27 Тоді ассирійський цар наказав таке: «Пошліть туди одного зі священиків, якого вигнали звідти, щоб він пішов і жив там, і навчав їх, чого потребує Бог цієї землі». 28 Так один із священиків, яких вигнали з Самарії, повернувся жити в Бетел і навчав місцевих людей, як слід поклонятися Господу.
29 Незважаючи на це, кожен народ зробив власних богів у тих містах, де кожен народ поселився, і встановив їх у місцях вшанування, які народ Самарії зробив на узвишшях. 30 Вавилоняни зробили собі Суккот-Бенота, переселенці з Кути виготовили Нерґала, а гаматійці зробили Ашиму. 31 Аввійці витесали Нівгаза й Тартака, а сефарваїмці спалювали своїх дітей на вогні, приносячи їх у жертву сефарваїмським богам Адраммелеху та Анаммелеху. 32 Вони поклонялися Господу, але ж поряд з тим вибрали священиками різних людей, які мали правити службу на узвишшях у місцях поклоніння. 33 Вони поклонялися Господу, але водночас служили власним богам, дотримуючись звичаїв тих народів, до яких були вислані.
34 Вони правлять службу по-старому й дотепер. Вони не поклоняються Господу й не дотримуються тих правил, наказів, Закону та заповіді, що Господь дав нащадкам Якова, якого Він назвав Ізраїлем. 35 Коли Господь укладав Угоду з ізраїльтянами, Він їм наказував: «Не поклоняйтеся ніяким іншим богам, не схиляйтеся перед ними, не служіть їм, не приносьте їм жертв. 36 Лише Господу, Який вивів вас із Єгипту Своєю могутньою владою та простертою рукою, ви мусите поклонятися. Перед Ним ви маєте схилятися, Йому приносити жертви. 37 Ви мусите завжди ретельно дотримуватися правил, наказів, Закону та заповіді, які Він написав для вас. Не вклоняйтеся іншим богам! 38 Не забувайте про Угоду, яку Я уклав з вами, не поклоняйтеся іншим богам. 39 А поклоняйтеся Господу вашому Богу, адже це Він визволить вас із рук усіх ваших ворогів».
40 Однак вони не слухались, а чинили по-своєму, по-старому. 41 Ці народи поклонялися Господу, але служили й своїм бовванам. І донині їхні діти та онуки живуть так, як їхні пращури.
Езекія, цар Юдеї
18 На третьому році царювання Гошеа, сина Ели, ізраїльського царя, в Юдеї почав царювати Езекія, син Агаза, царя юдейського. 2 Він став царем у двадцять п’ять років і правив у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Аві[c], дочка Захарії. 3 Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид. 4 Він зніс узвишшя, розтрощив святі камені й повалив стовпи Ашери. Він поламав на шматки бронзового змія, якого виготовив Мойсей і на якому аж донині спалювали запашне куріння ізраїльтяни, називаючи його Негуштаном[d].
5 Езекія вірив Господу Богу Ізраїлю. Серед усіх царів Юдеї ні до нього, ні після нього не було такого царя. 6 Він твердо тримався Господа, не відвертався від Нього. Він виконував заповіти Господа, передані Ним Мойсею. 7 І Господь був з ним. Езекія в усьому мав успіх, хоч би за що він брався. Він повстав проти ассирійського царя, не служив йому більше. 8 Повсюди, від сторожової башти й до укріпленого міста, він переміг филистимлян, аж до Ґази та її земель.
9 На четвертий рік царювання царя Езекії, а це був сьомий рік володарювання ізраїльського царя Гошеа, сина Ели, Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Самарію і взяв її в облогу. 10 Наприкінці третього року облоги ассирійці здобули Самарію. Тож на шостий рік Езекії, що був дев’ятим роком ізраїльського царя Гошеа було захоплено Самарію. 11 Ассирійський цар вигнав ізраїльтян до Ассирії і поселив їх у Галі, біля річки Гавор, що в Ґозані, та в мидійських містах. 12 А сталося так тому, що вони не послухалися Господа свого Бога, порушивши Його Угоду,—все те, що їм наказав слуга Господній Мойсей. Адже вони не прислухалися до наказів, не виконували їх.
13 На чотирнадцятому році правління Езекії ассирійський цар Сеннахерив напав на всі укріплені міста Юдеї й захопив їх. 14 Тоді цар Юдеї Езекія послав листа ассирійському царю в Лахиш: «Я чинив неправедно. Відступись від мене. Я сплачу сповна все, чого забажаєш».
Ассирійський цар узяв з юдейського царя Езекії триста талантів[e] срібла та тридцять талантів[f] золота. 15 Так Езекія віддав йому все срібло, що зберігалося в Господньому храмі та в скарбницях царського дому.
16 Тоді ж юдейський цар Езекія обідрав золото, що оздоблювало двері та одвірки Господнього храму, і віддав усі ці скарби ассирійському цареві.
Сеннахерив погрожує Єрусалиму
17 Ассирійський цар відправив з Лахиша до царя Езекії в Єрусалим трьох своїх найголовніших полководців з великим військом. Вони підійшли до Єрусалима й зупинилися біля водопроводу Верхнього ставка, що по дорозі до поля Пральника. 18 Вони звернулися до царя. До них прийшли Еліаким, син Гилкії, головний управляючий палацу, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа.
19 Один з воєначальників звернувся до них з такими словами: «Передайте Езекії, що великий цар, цар Ассирії говорить таке:
„Звідки у тебе така впевненість? 20 Ти запевняєш себе, що маєш силу і військовий досвід? Але ж то марні словеса! На кого ти покладаєшся, що вирішив проти мене повстати? 21 Послухай-но, ти покладаєшся на Єгипет, цю зламану очеретину, яка простромить руку й ранить кожного, хто спирається на неї. Отакий фараон, єгипетський цар, виявляється всім, хто на нього покладається. 22 А якщо ти скажеш мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога”,—то хіба це не Його узвишшя й вівтарі знищив Езекія, наказавши Юдеї та Єрусалиму поклонятися Господу перед цим жертовником у Єрусалимі?
23 Тож погодьтеся на умови мого володаря, царя Ассирії, який дасть вам дві тисячі коней, якщо ви знайдете стільки ж вершників для них. 24 Якщо ви не можете перемогти хоча б одного, бодай найнижчого за чином, слуги мого володаря, то ж чому ви покладаєтеся на Єгипет, його колісниці та вершників?
25 Більше того, хіба ж я виступаю проти цієї землі без згоди Господа? Сам Господь наказав мені виступити проти цієї країни і знищити її”».
26 Тоді Еліаким, син Гилкії, Шевна та Йоа відповіли воєначальнику: «Розмовляй, будь-ласка, з нами арамійською мовою, ми її розуміємо. Не звертайся до нас гебрейською[g] мовою, адже люди на мурі можуть нас почути».
27 На це воєначальник відповів їм: «Хіба володар послав мене говорити лише з вами та вашим володарем? Хіба він не послав мене сказати про все це й людям на мурах, які разом з вами змушені будуть їсти власне лайно й пити власну сечу?»[h]
28 Тоді воєначальник підвівся і голосно закричав гебрейською мовою:
«Послухайте слова великого царя, царя Ассирії. 29 Ось що мовить цар: „Не дайте Езекії намовити вас покладатися на Господа, бо Він не може врятувати вас від моєї руки. 30 Не дозволяйте Езекії намовити вас довіритись Господу, хоч він і запевняє, що Господь неодмінно врятує вас і не дозволить царю Ассирії захопити ваше місто”.
31 Не слухайте Езекії, бо ось що говорить ассирійський цар: „Укладіть зі мною мир і підкоріться мені. Тоді кожен їстиме з власного виноградника і з власної смокви, і кожен питиме зі своєї криниці, 32 доки я не прийду й не заберу вас із собою в країну, що схожа на вашу, де є зерно й молоде вино, на землю хліба й виноградників, оливкових гаїв та меду, щоб ви могли жити й не вмирати!
Не слухайте Езекію, бо він вводить вас в оману, переконуючи у тому, що Господь вас порятує. 33 Хіба боги інших народів врятували ті землі від царя Ассирії? 34 Де боги Гамата[i] й Арпада[j]? Де боги Сефарваїма[k], Гени й Івви? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? 35 Чи якийсь із усіх богів цих країн зміг врятувати від мене свою землю? То як же тоді може Господь врятувати Єрусалим від моєї руки?”»
36 Але люди заніміли, нічого не відповіли, оскільки цар наказав їм: «Не відповідайте».
37 Тоді Еліаким, син Гилкії, який був головним розпорядником палацу, писар Шевна та Йоа, син Асафа, літописець, пішли до Езекії, розірвавши на собі одяг, і розповіли йому, що сказав польовий командир.
Господь захищає Єрусалим
19 Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму. 2 Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 Ті звернулися до нього з такими словами: «Ось що говорить Езекія: „Цей день є днем смутку, докору й сорому, як то буває, коли діти мають народжуватися, а сил народити їх уже немає. 4 Може, станеться так, що Господь, твій Бог, почує всі слова, які говорив воєначальник, посланий своїм володарем, царем Ассирії, щоб позбиткуватися з живого Бога. Тож Господь твій Бог покарає його за ті слова, що Він почув. Тому молися за людей, які ще залишилися живими”».
5 Коли урядовці царя Езекії прийшли до Ісаї, 6 він їм відповів: «Ви мусите сказати вашому володарю про те, що говорить Господь: „Не бійся почутого, не бійся тих слів, якими Мене ображали слуги царя Ассирії. 7 Послухайте, Я вселю в нього дух, і він зрозуміє послання й повернеться до своєї землі, а Я зроблю так, що його зарубають мечем у власній країні”».
Ассирійське військо залишає Єрусалим
8 Коли воєначальник довідався, що ассирійський цар вийшов з Лахиша й напав на Ливну, він відступив від Єрусалима. 9 На той час до царя Ассирії дійшла звістка про ефіопського царя Тиргаку[l], що той виступив війною проти нього. Коли ассирійський цар дізнався про це, то послав гінців до Езекії, наказавши їм, 10 щоб вони передали царю юдейському Езекії таке:
«Не дозволяй Богу, на Якого ти покладаєшся, себе дурити обіцянкою, що Єрусалим не буде переможений царем Ассирії. 11 Ти ж певно, чув, що ассирійські царі сплюндрували всі землі та зруйнували їх ущент. То ж хіба ти будеш врятований? 12 Хіба врятували боги тих народів, яких знищили мої предки: Ґозан, Гаран, Резеф і народ Едема, який жив у Тель-Ассарі? 13 А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»
Молитва Езекії
14 Езекія отримав листа, що йому вручили посланці, й прочитав його. Потім він пішов до храму Господнього, розгорнув листа перед Господом 15 і почав молитися: «О Господи, Боже Ізраїлю, Який посів на престолі над Херувимами. Ти—єдиний Бог усіх земних царств, Ти створив небеса й землю. 16 Вслухайся, о Господи, почуй, розплющ очі, о Господи, й подивися. Послухай, якого листа прислав Сеннахерив, щоб образити живого Бога. 17 Справді, Господи, царі Ассирії знищили всі народи та спустошили їхні землі. 18 Вони жбурнули їхніх богів у вогонь, адже то були лише рукотворні боввани з дерева й каменю, тому їх і знищено. 19 А тепер, о Господи, наш Боже, врятуй нас від його руки, щоб усі царства земні знали, що Ти, Господи,—Єдиний Бог».
Ісая пророкує поразку Сеннахерива
20 Тоді Ісая, син Амоса, послав таку звістку Езекії про те, що Господь, Бог Ізраїлю, мовить: «Оскільки ти молився Мені щодо царя ассирійського Сеннахерива, 21 Господь послав таке пророцтво про нього:
„Цнотлива дочка Сіону[m] зневажає тебе,
дочка Єрусалиму вслід тобі сміється,
як ти тікаєш, трусить головою.
22 Кого ж образив ти, кого зневажив,
на кого голос ти підвищив свій?
Кого пихатим поглядом зневажив?
На Бога Ізраїлю Святого!
23 Через своїх посланців ти Господа образив.
Ти нахвалявся: „Я подолав висоти гір
на колісницях багатьох,
ливанські гори недосяжні.
Я зрубав найвищі кедри і добірні сосни,
до найвіддаленіших закутків дійшов,
проник я у ліси густі.
24 Я викопав колодязі й пив із них у чужих краях,
підошвами своїми я висушив усі єгипетські струмки».
25 Хіба не чув ти, що Я давно про це замислив?
У сиву давнину Я спланував це і тепер здійснив,
щоб ти поруйнував укріплені міста
й перетворив їх на руїну.
26 Знесилився засмучений і зганьблений народ,
який загине, немов скошена зелень у полі,[n]
мов трава на дахах,
що жухне, ще не встигнувши зрости.
27 Та Я знаю твій кожний крок,
коли ти йдеш на війну і повертаєшся з неї.
Я знаю, коли ти розлютився на Мене.
28 Оскільки проти Мене ти повстав,
Я почув твою зухвалу мову.
Тож Я твої ніздрі гаком зачеплю,
вудилами твій рот замкну.
Я пожену тебе дорогою тією,
якою ти прийшов сюди”».
Послання Езекії від Бога
29 Потім Господь сказав: «Для тебе ж, Езекіє, буде знаком ось що: цього року їстимеш усе, що виросте саме, наступного року будеш харчуватимешся тим, що позростає з самосію, а вже на третій рік посій і пожни збіжжя, посади виноградники і збери з них урожай. 30 І знову всі ті, хто виживуть із роду Юди, пустять глибоко коріння й матимуть добрі плоди. 31 Адже вцілілі вийдуть з Єрусалима, вони спустяться з гори Сіон. Велика любов[o] Всемогутнього Господа зробить це.
32 Саме тому ось що Господь говорить про ассирійського царя:
„Не ввійде він у місто це
й не випустить із лука стріли.
Щитом прикрившись, він до міста не підійде,
і перед мурами міськими не нагорне вал”.
33 „Яким шляхом прийшов, таким назад поверне,
у місто це нізащо на ввійде,—
Господь так заявляє.—
34 На захист міста встану Я і його врятую,
заради Себе і Давида, Мого слуги”».
Знищення ассирійського війська
35 Тієї ночі зійшов Господній і вбив сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів в ассирійському таборі. Коли наступного ранку люди прокинулись, то побачили навкруги мертві тіла! 36 Тому ассирійський цар Сеннахерив відступив і повернувся додому в Ниневію, де й лишився.
37 Якось, коли він поклонявся у храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех та Шарезер зарубали його мечами і втекли на землі Арарату, а царем Ассирії став його інший син Есаргаддон.
Хвороба Езекії
20 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».
2 Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. 3 Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.
4 Ще не встиг Ісая вийти з внутрішнього подвір’я, як до нього долинуло Господнє слово: 5 «Повернися й скажи Езекії, царю Мого народу, про те, що говорить Господь Бог твого пращура Давида: „Я почув твою молитву й побачив твої сльози. Я тебе зцілю, і третього дня ти піднімешся у храм Господній. 6 Я вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я стану на захист цього міста заради Себе й заради слуги Мого Давида”».
7 Тоді Ісая сказав: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани». Так і зробили, вони приклали до болячки припарку, і він одужав.
8 Езекія спитав Ісаю: «Який буде мені знак, що Господь мене зцілив і що я вже на третій день зможу піти до храму Господнього?»
9 Ісая відповів: «Ось так Господь дасть тобі зрозуміти, що Він виконає все, що пообіцяв. Чи бажаєш, щоб тінь упала вперед на десять кроків, чи нехай упаде назад на десять кроків?»
10 І Езекія сказав: «Нема нічого простішого, щоб тінь упала на десять кроків уперед. Нехай вона впаде на десять кроків назад».
11 Тоді пророк Езекія звернувся до Господа, і Господь змусив тінь упасти на десять кроків назад, тож вона піднялася якраз на Агазові сходи.
Провіщення про вавилонський полон
12 На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів. 13 Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю—все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.
14 Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона».
15 Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі,—відповів Езекія.—Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».
16 На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь: 17 „Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться. 18 А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано, і стануть вони євнухами[p] в палаці вавилонського царя”».
19 «Господнє слово, яке ти мені передав,—добре»,—відповів Езекія. Бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».
20 А щодо інших подій за часів правління Езекії та всіх його досягнень: як він зробив озеро і проклав канал, підвівши до міста воду, то всі вони описані у книзі Хронік Царів Юдеї.
21 Езекія спочив коло своїх батьків, а після нього царем став його син Манассія.
Манассія, цар Юдеї
21 Манассії виповнилося дванадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти п’яти років. Матір його звали Хефціва. 2 В очах Господніх він чинив зле, наслідуючи бридкі звичаї тих народів, яких Господь вигнав до того, як прийшли ізраїльтяни. 3 Манассія відбудував ті узвишшя, які зруйнував його батько Езекія. Він також установив вівтарі Ваалу та зробив стовп Ашери, як і Агав, ізраїльський цар. Він поклонявся всім небесним світилам і служив їм. 4 Він збудував вівтарі в Господньому храмі, про який Господь сказав: «У Єрусалимі Я Своє ім’я лишу». 5 На обох подвір’ях Господнього храму він поставив вівтарі всім небесним світилам. 6 Він також приніс у жертву власного сина на вогні[q], а ще займався ворожбитством та чаклунством, водився з провидцями та людьми, які викликали духів. Він багато що робив злого в очах Господа, викликаючи Його гнів.
7 Він переніс вирізьблений стовп Ашери, який сам збудував, у храм Господній, про який Бог сказав Давиду та його сину Соломону: «У цьому храмі та в Єрусалимі, який Я обрав з-поміж усіх колін ізраїльських, Я поставлю ім’я Своє навіки. 8 Я вже не змушу блукати ізраїльтян, залишивши ту землю, яку Я віддав їхнім пращурам, якщо вони сумлінно виконуватимуть усе, що Я наказав їм, якщо вони пильнуватимуть усі веління Закону, який Мій слуга Мойсей їм призначив». 9 Але люд його не послухався. Манассія повів їх манівцями, та так, що вони чинили зла більше, ніж ті народи, яких Господь знищив до приходу ізраїльтян.
10 Через Своїх слуг-провидців Господь сказав: 11 «Оскільки Манассія, юдейський цар, накоїв цих огидних гріхів, він завдав більше зла, ніж аморійці, які були до нього. Він увів Юдею в гріх своїми бовванами. 12 Тому ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я маю намір послати таку біду на Єрусалим та Юдею, що в тих, хто почує про це, задзвенить у вухах. 13 Я протягну на Єрусалим мірило, використане проти Самарії[r], і вагу, яку Я вжив проти дому Агава. Я витру Єрусалим, як витирають миску, витру й переверну. 14 Я відрину залишки Мого спадку й передам їх у руки їхніх ворогів. Їх грабуватимуть і плюндруватимуть усі їхні вороги, 15 бо вони чинили зле в Моїх очах і запалювали Мене люттю ще з того дня, як їхні пращури вийшли з Єгипту, й донині!”»
16 А ще Манассія пролив так багато невинної крові, що затопив нею Єрусалим із краю в край, не кажучи вже про той гріх, який він змусив скоїти Юдею, щоб вони чинили зле в очах Господніх.
17 Що ж до інших подій за часів правління Манассії та всього того, що він зробив і в чому згрішив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. Манассія спочив зі своїми батьками. 18 Його поховали в саду його дому, в царському саду Уззи. А царем після нього став його син Амон.
Амон, цар Юдеї
19 Амону було двадцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двох років. Його матір звали Мешуллемет, дочка Гаруза, і була вона родом з Йотви. 20 Він чинив зле в очах Господа, так само, як і його батько Манассія. 21 Амон ішов усіма тими шляхами, що й батько, поклонявся бовванам, яким поклонявся його батько, падав долілиць перед ними. 22 Він відринув Господа, Бога своїх пращурів, і не йшов стежками Господа.
23 Наближені Амона змовилися проти нього і вбили його у царському палаці. 24 Тоді мешканці тієї землі повбивали всіх заколотників, які були причетні до смерті царя Амона, і зробили замість нього царем його сина Йосію на його землі.
25 А щодо інших подій за часів правління Амона та його справ, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Юдеї. 26 Його поховали в могилі в саду Уззи. Син його, Йосія, почав правити після нього.
Знайдено книгу Закону
22 Йосії виповнилося вісім років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом тридцяти одного року. Матір його звали Єдіда, дочка Адаї, родом вона була з Бозката. 2 Йосія чинив праведне в очах Господніх і в усьому наслідував свого батька Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 На вісімнадцятий рік правління цар Йосія послав писаря Шафана, сина Азалії, який доводився сином Мешулламу, до Господнього храму. Він сказав: 4 «Підійди до первосвященика Гилкії і накажи йому приготувати ті гроші, які приносили до храму Господнього і які вартові брами збирали з мирян, що приносили їх до храму. 5 А потім віддай їх тим людям, які відповідали за виконанням робіт у храмі Господньому. І нехай ці люди сплатять робітникам, що працюють на відбудові храму Господнього: 6 теслям, будівельникам і мулярам. А ще накажи їм купити ліс та обтесане каміння, щоб відремонтувати храм Господній. 7 Їм не потрібно звітувати, як витрачено довірені їм гроші, адже вони працюють чесно».
8 Гилкія, первосвященик, сказав писарю Шафану: «Я знайшов книгу Закону[s] у храмі Господа». Він віддав її Шафану, і той прочитав її. 9 Потім писар Шафан пішов до царя й доповів йому: «Твої слуги виплатили гроші, зібрані в храмі, людям, призначеним наглядати за храмом Господнім». 10 Тоді писар Шафан повідомив цареві: «Гилкія, священик, дав мені книгу». І тут же, в присутності царя, почав з неї читати.
11 Коли цар почув слова книги Закону, він розірвав на собі одяг. 12 Потім звелів священику Гилкії, Агікаму, сину Шафана, Акбору, сину Михея, писарю Шафану та царському слузі Асаї: 13 «Йдіть і спитайте у Господа про мене, про мій народ, про усю юдейську землю, що там написано у віднайденій книзі. Адже Господь запалився великим гнівом через те, що наші пращури не дослухалися слів цієї книги, що не жили згідно з записаним у цій книзі!»
14 Священик Гилкія, Агікам, Акбор, Шафан та Асая пішли поговорити з пророчицею Гулдою, дружиною Шаллума, сина Тікви, сина Гаргаса, який відповідав за одяг. Вона жила в другому районі Єрусалима.
15 Жінка повідомила їх: «Ось що мовить Господь Бог Ізраїлю: „Скажіть чоловікові, який послав тебе до мене, 16 про те, що говорить Господь: „Я збираюся наслати біду на цю землю та її мешканців—усі прокляття, записані в книзі, що були прочитані царем юдейським. 17 За те, що вони Мене відштовхнули й спалювали запашне куріння перед іншими богами, щоб розбурхати Мій гнів, за всі витвори рук їхніх Моя лють на цей край горить і не вщухає! 18 Перекажи царю юдейському, який послав тебе, щоб Господа спитати”.
Ось що відповів Господь Бог Ізраїлю, почувши ті слова: 19 „Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти розірвав своє вбрання й плакав переді Мною, Я почув тебе, 20 тож Я заберу тебе до твоїх батьків, і будеш ти похований з миром. Не побачать твої очі всіх тих нещасть, які Я маю намір наслати на цю землю”».
Вони й повернулися до царя з такою відповіддю.
Йосія відновлює Угоду
23 Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. 2 Він піднявся до храму Господнього з усіма людьми Юдеї, всіма мешканцями Єрусалима, священиками, пророками, та з усією громадою: від простолюдина до можновладця. Він прочитав так, щоб вони почули все, що було записано в книзі Заповіту, яку знайшли в храмі Господа. 3 Цар став біля колон і уклав Угоду перед Господом: йти за Господом, виконувати Його закони, настанови й правила від щирого серця і всієї душі, та підкорятися заповітам, записаним у цій книзі. Потім усі пристали до Угоди.
4 Цар наказав головному священику Гилкії, священикам другого рангу та охоронцям брами винести з Господнього храму все, що було виготовлене на честь Ваала, Ашери та всіх небесних світил. Він спалив усе те за Єрусалимом, в долині Кідрон, а попіл відправив у Бетел. 5 Він звільнив поганських священиків, яких наставили юдейські царі для служби, і які спалювали запашне куріння на узвишшях юдейських міст та довкола Єрусалима та курили ладан на честь Ваала, сонця й місяця, сузір’їв та всіх небесних світил. 6 Він виніс стовп Ашери з Господнього храму за околицю Єрусалима, в долину Кідрон, і там спалив його. Потім стер на порох і розвіяв той порох по могилах простих людей[t]. 7 Він знищив будинки чоловіків-розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали покривала для вшанування Ашери.
8 Йосія привів усіх священиків з юдейських міст і осквернив усі узвишшя від Ґеви й до Беершеби, на яких священики спалювали запашне куріння. Він зруйнував місця поклоніння біля брам, а також на вході до брами Ісуса, володаря міста, зліва від міської брами. 9 Однак священики узвиш не правили службу біля жертовника Господу в Єрусалимі, вони їли опрісноки разом зі своїми братами-священиками.
10 Йосія осквернив Тофет, що в долині Бен-Гінном, так, що ніхто не міг там принести в жертву Молоху сина чи дочку, пославши їх на вогонь. 11 Він розчистив вхід до Господнього храму, прибравши звідти коней, які стояли на подвір’ї біля кімнати служителя на ймення Натан-Мелех, і яких юдейські царі посвятили сонцю. Потім Йосія спалив колісниці, посвячені сонцю.
12 Цар позбивав вівтарі, поставлені юдейськими царями на даху біля горішньої кімнати Агаза й вівтарі, які Манассія збудував у двох подвір’ях Господнього храму. Він потрощив і розвіяв попіл у долині Кідрон. 13 Цар осквернив також узвишшя на схід від Єрусалима, на південь від Нищівної гори. Ці узвишшя збудував ізраїльський цар Соломон, для Ашторет, гидоти сидонян, Хемоша, гидоти Моава й Мілкома, бридкому богу народів Аммона. 14 Йосія потрощив священні камені й збив стовпи Ашери, засипав ці місця людськими кістками.
15 Він розвалив навіть вівтар у Бетелі й те узвишшя, що насипав Єровоам, син Невата, який штовхнув Ізраїль на переступ[u]. Він знищив навіть той вівтар і ті пагорби. Отже, він спалив те узвишшя, стер на порох вівтарні камені, а також спалив стовп Ашери. 16 Озирнувшись довкола, Йосія побачив поховання, розкидані на схилі гори. Він звелів витягнути кістки з поховань і спалити на вівтарі, щоб осквернити їх. Усе відбулося справді так, як мовив Господь устами Божого чоловіка, що передбачив ці події[v]. Божий чоловік пророкував про ці події, коли Єровоам знаходився біля вівтаря під час святкування. Потім Йосія озирнувся і побачив могилу Божого чоловіка.[w]
17 Цар запитав: «Що то за пагорбок я побачив?»
Тамтешні люди йому відповіли: «Це поховання Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї і передрік усе те, що ти зробив із жертовником у Бетелі».
18 «Дайте йому спокій,—сказав цар.—Нехай ніхто не тривожить його кісток». Ось так вони не рушили ні його кісток, ні кісток пророка, який прийшов із Самарії.
19 Так само, як і в Бетелі, Йосія усунув усі будинки поклоніння на узвишшях, які ізраїльські царі спорудили в містах Самарії, чим прогнівали Господа. 20 Йосія вигубив усіх священиків узвиш на жертовниках, попаливши там людські кістки. Згодом він повернувся в Єрусалим.
21 Цар віддав наказ усім людям: «Відсвяткуйте Пасху Господа вашого Бога, як записано в цій книзі Заповіту». 22 Ніколи ще так не відзначали Пасху ні з часів суддів, які правили Ізраїлем, ні в добу правління ізраїльських та юдейських царів. 23 Лише на вісімнадцятому році правління царя Йосії святкували Пасху Господа в Єрусалимі.
24 Та це ще не все. Йосія позбавився людей, які займалися чаклунством і ворожбою. Він повикидав з осель божків, бовванів та всіляку гидоту, яку можна було зустріти в землі юдейській та в Єрусалимі. Роблячи це все, він пильнував за словами Закону, написаними в книзі, яку в Господньому храмі знайшов священик Гилкія. 25 Ні до правління Йосії, ні після нього не було схожого на нього царя, який би так повернувся до Господа: з щирим серцем, до глибини душі, віддаючи всі сили, як і вимагав того Закон Мойсея[x].
26 Однак Господь не охолов від киплячої люті, якою горів до Юдеї за всі ті справи, що вчинив Манассія, збуривши Господній гнів. 27 Тому Господь і сказав: «Я усуну Юдею з-перед очей Своїх, як усунув Я Ізраїль. Відрину Я й Єрусалим, обране Мною місто, й забуду про цей храм, про який сказав: „Тут бути Моєму імені!”»[y] 28 А щодо інших подій за часів правління Йосії та всього, що він робив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.
29 Коли царем був Йосія, єгипетський цар Неко підійшов до Євфрата на допомогу ассирійському царю. Цар Йосія вирушив йому назустріч, щоб зустрітися в бою, але Неко вбив його в Меґіддо, коли побачив його. 30 Слуги Йосії перевезли в колісниці його тіло з Меґіддо до Єрусалима й поховали в його гробниці. А народ цієї землі взяв Єгоагаза, сина Йосії, й помазав його і зробив царем замість батька.
Єгоагаз, цар Юдеї
31 Єгоагазові було двадцять три роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом трьох місяців. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії, родом з Ливни. 32 Єгоагаз чинив зле в Господніх очах, як і його пращури. 33 Фараон Неко закував його в кайдани в Ривлі, Гаматському краї, аби той не правив у Єрусалимі. А на Юдею наклав данину в сто талантів[z] срібла та один талант[aa] золота. 34 Фараон Неко поставив Еліакима, сина Йосії, царювати замість Йосії, але замінив ім’я Еліаким на Єгояким. А Єгоагаза він відправив до Єгипту, де той і помер. 35 Єгояким платив фараону Неко сріблом та золотом, як той і вимагав. А щоб збирати ці кошти, він обклав податком землю, залежно від земельних володінь.
Єгояким, цар Юдеї
36 Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Зевіда, дочка Педаї. Була вона родом з Руми. 37 Він чинив зле в очах Господа, як і його батьки.
Єгояким і Навуходоносор
24 Під час правління Єгоякима на його землі напав вавилонський цар Навуходоносор. Єгояким на три роки став його васалом. Потім, відвернувшись, він повстав проти Навуходоносора. 2 Господь наслав на нього вавилонських, арамійських, моавських та аммонійських грабіжників, Він послав їх проти Юдеї, щоб знищити її, як про те заявив Він словом Своїх слуг-пророків. 3 Безсумнівно, таке сталося з Юдеєю, бо так звелів Господь, щоб усунути їх з-перед очей Своїх, 4 пам’ятаючи про переступи Манассії та про все, що той накоїв, не забувши й того, як той пролив невинну кров. Він залив невинною кров’ю Єрусалим, і Господь не хотів йому того прощати.
5 А щодо інших подій за часів правління Єгоякима та всього, чим він займався, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. 6 Єгояким упокоївся зі своїми пращурами, а після нього царем став його син Єгояхин.
7 Єгипетський цар не виходив знову за кордони своєї країни, бо вавилонський цар загарбав увесь його край: від єгипетської Ваді аж до річки Євфрат.
Єгояхин, цар Юдеї
8 Єгояхину було вісімнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом трьох місяців. Його матір звали Негушта, дочка Елнатана. Родом вона була з Єрусалима. 9 Єгояхин чинив зле в очах Господа, як і батько його.
10 Саме тоді воїни Навуходоносора, вавилонського царя, підступили до Єрусалима і взяли його в облогу. 11 А Навуходоносор особисто підійшов до міста, коли його воїни тримали облогу. 12 Єгояхин, юдейський цар, його мати, урядовці, вельможі, слуги—всі здалися в полон. Це сталося на восьмий рік правління вавилонського царя, коли він узяв Єгояхина в полон.
13 Як і попереджав Господь, Навуходоносор пограбував усі скарби з храму Господнього і з царського палацу, вивіз усі золоті речі, які ізраїльський цар Соломон виготовив для Господнього храму. 14 Він вислав з Єрусалима всіх командирів і воїнів, ремісників і майстрів—усього десять тисяч чоловік. В краю залишилися тільки найбідніші.
15 Навуходоносор забрав полоненого Єгояхина до Вавилона. Він вивіз також із Єрусалима до Вавилона цареву матір, його дружин, урядовців та вельмож краю. 16 Вавилонський цар вислав до Вавилона усі сім тисяч воїнів та ще тисячу ремісників і майстрів, усіх дужих і здатних до бою. 17 Єгояхинового дядька Маттанію він поставив царювати замість Єгояхина, змінивши тому ім’я на Седекію.
Седекія, цар Юдеї
18 Седекії був двадцять один рік, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії. Була вона родом з Ливни. 19 Цар чинив зле в очах Господа, як і Єгояким. 20 Усі ці події відбулися в Єрусалимі та Юдеї через Господній гніві, зрештою, Він відринув їх з-перед очей Своїх. Тоді Седекія повстав проти вавилонського царя.
Падіння Єрусалима
25 Тож на дев’ятому році правління Седекії, на десятий день десятого місяця Навуходоносор, цар вавилонський, виступив з усім військом проти Єрусалима. Він узяв місто в облогу, збудувавши навколо нього вали. 2 Місто було в облозі аж до одинадцятого року правління царя Седекії. 3 На дев’ятий день четвертого місяця облоги, голод став таким нестерпним, що у місті не лишилося ні крихітки їжі. 4 Зрештою мур міста було проломлено, і все ізраїльське військо вночі втекло через пролом між двома стінами біля царського саду, прямуючи до Арави[ab], хоча вавилоняни й тримали облогу міста. 5 Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських, а усі ізраїльські воїни порозбігалися від нього. 6 Його схопили й привели до царя Вавилону у Ривлу, де він проголосив йому вирок. 7 Вавилоняни стратили синів Седекії на його очах. Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.
8 На сьомий день п’ятого місяця дев’ятнадцятого року царювання Навуходоносора, вавилонського царя, до Єрусалима прибув представник вавилонського царя Невузарадан, який командував царською охороною. 9 Він спалив Господній храм, царський палац і всі будинки в Єрусалимі, та кожен великий будинок було спалено вогнем. 10 Вавилонське військо, очолюване командиром охорони, зруйнувало мури довкола Єрусалима. 11 Командир охорони Невузарадан захопив у полон усіх людей, які ще залишалися на той час у місті, хто перейшов на бік вавилонського царя, і решту простих людей. 12 Але декого з найбідніших людей краю царський урядовець залишив, щоб ті працювали на виноградниках та полях.
13 Вавилоняни порозбивали у Господньому храмі бронзові стовпи, поставці й бронзове Море, яке на них трималося. Всю цю бронзу вони вивезли до Вавилона. 14 Вони також захопили з собою горщики, лопатки, ножиці для обрізання гноту, тарелі та весь бронзовий посуд, що використовувався у храмі під час відправи. 15 Командир царської охорони прихопив кадильниці й чаші—усе, зроблене з золота заради золота, і все срібне заради срібла.
16 Щодо двох стовпів, одне Море, рухливі поставці, зроблені Соломоном для Господнього храму, то бронзу всіх цих предметів зважити було неможливо. 17 Кожен із стовпів досягав вісімнадцять ліктів[ac] заввишки. Зверху була бронзова капітель, завдовжки три лікті[ad], оздоблена довкола мереживом та гранатами—все бронзове. Друга колона з її мереживом була подібна до першої.
Юдея у неволі
18 Начальник царської охорони захопив у полон первосвященика Сераю, головного священика Софонію і ще трьох охоронців брам. 19 А з тих, хто ще залишився в місті, він узяв військового командира та п’ятьох царських вельмож[ae]. Він також узяв писаря, який був начальником служби набору до війська краян і шістдесят чоловік з місцевих. 20 Невузарадан, командир царської охорони, забрав їх з собою й привів до царя Вавилона в Ривлу. 21 У Ривлі, в Гаматській землі, Навуходоносор віддав їх на смерть. Отак пішла Юдея зі своєї рідної землі в полон.
22 Вавилонський цар призначив Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, правити народом, який він лишив в Юдеї. 23 Коли військові командири та їхні воїни прочули, що вавилонський цар призначив Ґедалію намісником, вони прийшли до Ґедалії в Міцпу. Це були Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Кареа, Серая, син нетофатійця Тангумета, Яазанія, син маакатійця, та їхні люди. 24 Ґедалія присягнувся їм та їхнім підданим: «Не бійтеся вавилонських начальників. Порядкуйте на цій землі і служіть цареві Вавилона, тоді для вас все буде гаразд».
25 На сьомому місяці правління Ґедалії прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішама, який був царського роду, а з ним ще десять чоловік. Вони вбили Ґедалію та інших юдеїв та вавилонян, що були з ним у Міцпі. 26 Після цього всі краяни, від найменшого до найбільшого, та всі військові командири знялися й повтікали до Єгипту, побоюючись помсти вавилонян.
Звільнення Єгояхина
27 На тридцять сьомому році вигнання царя Юдеї Єгояхина, двадцять сьомого дня дванадцятого місяця Евіл-Меродах став царем Вавилону. Він звільнив Єгояхина з в’язниці. 28 Він прихильно з ним розмовляв й дав йому почесне місце—вище, ніж іншим царям, які були з ним у Вавилоні. 29 Отак Єгояхин скинув одяг в’язня й до кінця своїх днів завжди сидів за царським столом. 30 День у день, аж до самісінької смерті Єгояхина, цар давав йому постійне утримання.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International