Bible in 90 Days
Смерть царя Саула
10 У війні з филистимлянами ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. 2 Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. 3 Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, вони поранили його стрілами. 4 Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані[a] познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.
5 Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер. 6 Тож Саул помер, троє його синів і вся його родина померли разом з ним.
7 Коли ізраїльтяни, що жили в долині, побачили, що військо втекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.
8 Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. 9 Вони роздягли Саула, взяли його відтяту голову і озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою для своїх бовванів та людей. 10 Вони поклали його зброю у храмі своїх богів, а череп його повісили у храмі Даґона[b].
11 Коли усі люди в Явеш-Ґілеаді дізналися про все, що филистимляни зробили з Саулом, 12 тоді усі хоробрі чоловіки пішли й забрали тіла Саула та його синів і принесли назад у Явеш. Потім вони поховали їхні останки під дубом у Явеші і постилися протягом семи днів.
13 Саул помер через свою невірність Господу, бо не дотримувався Господніх заповідей. І за те, що за порадою він звертався не до Господа, а до ворожки. 14 Отож Господь і вбив його і віддав царство Давидові, синові Єссея.
Давид стає царем ізраїльським
11 Тоді весь Ізраїль зібрався до Давида в Хеврон, і сказали люди: «Поглянь-но на нас! Ми твоя плоть і кров! 2 Навіть раніше, коли нами правив Саул, саме ти вів нас, ізраїльтян, у бій». Господь Бог твій пообіцяв тобі: «Ти пастимеш Мій народ ізраїльський і станеш його правителем».
3 Усі старійшини Ізраїлю прийшли до царя в Хеврон, де Давид уклав з ними угоду перед Господом. І помазали вони Давида царем Ізраїлю, як наказав їм Господь через Самуїла.
Давид здобуває Єрусалим
4 Давид і всі ізраїльтяни пішли до Єрусалима, тобто Євуса, де мешкали євусити, які там мешкали. 5 Жителі Євуса сказали Давиду: «Ти ніколи не ввійдеш у місто». Однак Давид захопив укріплення Сіон, яке стало містом Давида.
6 Давид сказав: «Перший, хто піде в атаку на євуситів, стане вождем і князем». І Йоав, син Зеруї, пішов перший у бій, отож він і став вождем.
7 Потім Давид оселився в тій фортеці, тому й має вона назву місто Давидове. 8 Він збудував місто з усіх боків: від Мілло і аж ген довкола, а Йоав відновив решту міста. 9 Давид ставав дедалі могутнішим, і Господь Всемогутній був з ним.
Три герої
10 Ось командири Давидових воїнів, хто потужно підтримував його царювання разом і з усім Ізраїлем зробив його царем, згідно зі словом Господа щодо Ізраїлю.
11 Ось список могутніх воїнів Давидових: Яшовеам-хакмонієць[c], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив триста чоловік в одній битві.
12 Наступним був Елеазар, син Додая[d], агогієць, один із трьох[e] могутніх воїнів. 13 Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі, коли филистимляни збиралися на битву. Частина поля була засіяна ячменем. Коли ізраїльтяни почали тікати від филистимлян, 14 аж Елеазар та його люди встали посеред поля й захистили його і розбили филистимлян. Того дня Господь дарував їм велику перемогу.
15 Троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері у скелі Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм. 16 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 17 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами».
18 Тоді ті троє прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 19 «Хай буду я проклятий Богом, якщо я вип’ю цю воду,—сказав Давид.—Чи можу я пити кров людей цих? Бо ж вони ризикували своїм життям, аби принести її». Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Інші відважні воїни
20 Авішай, брат Йоава, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. 21 Авішая шанували ще більше, ніж тих трьох[f], адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.
22 Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. 23 Він також убив єгиптянина, який був п’ять ліктів заввишки[g]. Хоч в руках у єгиптянина був спис завдовжки з ткацький вал, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. 24 Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. 25 Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.
Тридцять героїв
26 Відважними воїнами були:
Асагел, брат Йоава,
Елханан, син Додая з Віфлеєма,
27 Шаммот хародський, Гелез пелонійський,
28 Іра, син Іккеша з Текоа, Авіезер з Анатота,
29 Сиввекай хушійський, Ілай агогійський,
30 Магарай з Нетофи, Гелед, син Баани з Нетофи,
31 Ітай, син Ривая з Ґівеа Веніаминового,
Беная піратонський,
32 Гурай з равинів Ґааша, Авіел арватський,
33 Азмавет вагарумійський, Еліава шаалвонійський,
34 Гашем ґізонійський,
Йонатан, син Шаґія гарарійського,
35 Агіам, син Сакара гарарійського,
Еліфал, син Ура,
36 Хефер мекератський, Агіжа пелонійський,
37 Хезро кармелійський, Наарай, син Езвая,
38 Йоїл, брат Натана, Мивар, син Хаґрі,
39 Зелек аммонійський,
Нагарай з Беерота (зброєносець Йоава, сина Зеруї),
40 Іра ітрійський, Ґарев ітрійський,
41 Урія-хиттит, Завад син Ахлая,
42 Адіна, син Шици, рувимця (вождя рувимців, і з ним іще тридцятеро).
43 Ганан, син Мааки, Йошафат митнійський,
44 Уззія аштератійський,
Шама та Єєл, сини Готама ароерського,
45 Єдіаел, син Шимрі, та його брат Йога тизрійський,
46 Еліел магавійський, Єривай та Йошавія,
сини Елнаама, Ітма моавський,
47 Еліел, Овед та Яасіел мезоваїтський.
Відважні воїни, що пристали до Давида
12 Ось мужі, що прийшли до Давида у Зиклаґ, де він тоді все ще переховувався від Саула, сина Кіша. Вони були серед воїнів, що допомагали йому в бою. 2 Були вони лучниками і вміли добре стріляти з лука та влучно кидати каміння як правою, так і лівою рукою. З Саулових братів, з коліна Веніамина:
3 Агіезер, голова серед них, та Йоаш, сини Шемаа з Ґівеа; Єзіел та Пелет, сини Азмавета, Верака, Єгу з Анатота, 4 Ішмая з Ґівеона (один з тридцяти і їхній командир), Єремія, Ягазіел, Йоханан і Йозавад гедеретський, 5 Елузай, Єримот, Веалія, Шемарія та Шефатія з Гарифи; 6 Елкана, Ішия, Азарел, Йоезер та кораїт Яшовеам; 7 Йоела та Зевадія, сини Єрогама з Ґедора.
З коліна Ґада
8 З синів Ґадових пристали до Давида, коли він переховувався в пустелі, мужні воїни, треновані для бою, які справно володіли щитом та списом. Вони були люті, як леви, і швидкі, як гірські сарни. 9 Перший був Езер, другий—Овдій, третій—Еліав, 10 четвертий—Мишаманна, п’ятий—Єремія, 11 шостий—Аттай, сьомий—Еліел, 12 восьмий—Йоханан, дев’ятий—Елзавад, 13 десятий—Єремія, одинадцятий—Макваннай.
14 Ці гадії були начальниками війська. Слабкіші загони цього війська перемагали сотню ворогів, а найбільш досвідчені—тисячу. 15 Саме ці мужі перейшли ріку Йордан у перший місяць, під час повені й порозганяли всіх, хто жив у долинах на сході та заході.
Інші Давидові воїни
16 Дехто з людей Веніамина та Юди також прийшов до Давида у схованку. 17 Давид вийшов їм назустріч і сказав: «Якщо ви прийшли з миром до мене, щоб допомогти, то я буду вельми радий приєднати вас. Але якщо ви прийшли, щоб видати мене ворогу, то хоч я й чистий від неправедних вчинків, але нехай тоді Бог ваших пращурів побачить це й покарає вас».
18 Тоді дух зійшов на Амасая, що очолював загін тридцяти[h], і сказав він:
«Ми з тобою, Давиде,
на твоєму боці, сине Єссея!
Мир та успіх тобі!
Мир тим, хто з тобою,
бо Бог допомагає тобі!»
Отож Давид радо їх прийняв і призначив командирами над своїми підрозділами.
19 Дехто з людей Манассії також пристали до Давида, коли пішов він з филистимлянами проти Саула, але Давид не допомагав филистимлянам, бо правителі филистимські, порадившись між собою, відіслали його, кажучи: «Він перейде до свого володаря Саула, і це коштуватиме нам голів». 20 Коли він прийшов у Зиклаґ, то від Манассії перейшли на його бік: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Язавад, Елігу та Зіллетай—воєначальники над тисячами Манассієвими.
21 І вони допомагали Давиду битися з ворожими загонами, бо всі вони були відважні воїни і стали воєначальниками і в цьому війську.
Інші люди, що пристали до Давида в Хевроні
22 Отож день у день додавалося людей, що приходили до Давида на підмогу, аж стало військо могутнім, як військо Бога. 23 Ось чисельність військових загонів, споряджених до бою, що прийшли до Давида в Хеврон, аби царство Саула передати Давиду, як наказав Господь:
24 людей Юди, озброєних щитами та списами, було шість тисяч вісімсот чоловік, споряджених до бою;
25 людей Симеона—сім тисяч сто хоробрих воїнів;
26 людей Левія—чотири тисячі шістсот, 27 а ще Єгояда, вождь роду Аарона, а з ним три тисячі сімсот воїнів, 28 і Задок, молодий воїн, з двадцятьма двома командирами з його родини,
29 від людей Веніаминових, Саулових братів, три тисячі чоловік, які доти були віддані Саулу,
30 від людей Ефраїма—двадцять тисяч вісімсот хоробрих воїнів, славних у своїх батьківських родах;
31 від половини коліна Манассії—вісімнадцять тисяч, призначених поіменно піти й зробити Давида царем,
32 від людей Іссаха́ра, які розуміли часи і знали, що Ізраїлю належить робити,—двісті мудрих лідерів, і вони головували над усіма своїми родичами, котрі прийшли разом з ними,
33 від людей Завулона, тренованих для служби, готових до бою, озброєних усілякою зброєю,—п’ятдесят тисяч чоловік, що прийшли, як один,
34 від людей Нафталі—тисяча командирів, а з ними тридцять сім тисяч воїнів зі списами та щитами,
35 від людей Дана—двадцять вісім тисяч шістсот воїнів, озброєних на битву,
36 від людей Ашера—сорок тисяч тренованих воїнів, озброєних до бою.
37 З іншого берега Йордану, від рувимців, ґадіїв та половини коліна Манассії прибуло сто двадцять тисяч воїнів, озброєних різноманітною зброєю.
38 Усі ці воїни, зібрані у військові підрозділи, прийшли до Хеврона з одностайним наміром настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Решта ізраїльтян також одностайно прагли настановити Давида царем. 39 Вони провели три дні там з Давидом; вони їли й пили, оскільки родичі забезпечили їх усім. 40 А також їхні сусіди, аж від Іссахаа, Завулона та Нафталі, приходили й привозили їжу на ослах, верблюдах, мулах та биках. Вони поставили велику кількість борошна, фіґових тістечок, вина й оливи, бичків та багато овець, бо була велика радість в Ізраїлі.
Повернення ковчега Заповіту
13 Давид радився з воєначальниками тисяч і сотень, з кожним із них. 2 Давид звернувся до всього зібрання Ізраїлю: «Якщо на те ваша згода та воля Господа нашого Бога, то давайте розішлемо послання в усі усюди, де є решта наших братів, в усі куточки Ізраїлю, а також священикам та левитам у міста з прилеглими пасовиськами, щоб могли вони приєднатися до нас. 3 А потім давайте повернемо ковчег Бога нашого, бо не зверталися ми до Нього за часів правління Саула».
4 Усе зібрання погодилося зробити так, бо це слово сподобалося всім людям.
5 Отож Давид зібрав усіх ізраїльтян від річки Шихор у Єгипті до Лебо-Гамата, щоб перенести ковчег Божий з Киріат-Єарима. 6 І пішов Давид з усіма ізраїльтянами до юдейської Ваали, тобто Киріат-Єарима, щоб узяти звідти ковчег Господа Бога, Який сидіть на троні над Херувимами. Ковчег було названо Його іменем.
7 Вони вивезли ковчег Божий з дому Авінадава на новому візку, а Узза та Агіо правили тим візком.
8 Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Богом, співали пісні, грали на арфах, лірах, бубнах, цимбалах та сурмах.
9 Коли вони підійшли до Кидонового току і Узза притримав рукою ковчег, бо воли спіткнулися. 10 Господь дуже розгнівався на Уззу і вбив його, бо той торкнувся ковчега Господа. Тож Узза відразу ж помер перед Богом. 11 Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»[i].
12 Того дня Давид злякався Бога і сказав: «Як же я можу забрати з собою ковчег Божий?» 13 Отож Давид не забрав ковчег з собою в місто Давида, а замість цього залишив його в оселі Овед-Едома ґіттійського. 14 Ковчег Бога залишався в родині Овед-Едома, в його домі, три місяці, й Господь благословив родину Овед-Едома і все, чим він володів.
Давидове царство зростає
14 Гірам, цар Тира, відіслав до Давида послів, а також передав деревину кедра, а ще вирядив каменярів та теслярів, щоб звести йому дім. 2 Давид зрозумів, що Господь затвердив його царем над Ізраїлем, і що Господь підніс його царство заради Свого народу ізраїльського.
3 Давид узяв ще більше дружин в Єрусалимі й мав ще більше синів та дочок. 4 Ось імена дітей, що народилися в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон, 5 Івгар, Елішуа, Елпелет, 6 Ноґа, Нефеґ, Яфія, 7 Елішама, Вееліада й Еліфелет.
Давид перемагає филистимлян
8 Коли филистимляни прочули, що Давида настановлено царем Ізраїлю, вони вирушили на його пошуки. Давид довідався про це й вийшов їм назустріч. 9 Филистимляни прийшли й напали на долину Рефаїм.
10 Давид звернувся до Бога: «Чи йти мені в бій з филистимлянами? Чи віддаси Ти їх мені?» Господь йому на те відповів: «Виходь проти них, Я віддам їх у твої руки».
11 Тоді Давид із своїми воїнами підійшов до Ваал-Перазима й розбив їх там. Давид сказав: «Бог розбив моїх ворогів моєю рукою, як вода розбиває греблю». Ось чому це місце має назву Ваал-Перазим[j]. 12 Филистимляни залишили там своїх бовванів, і Давид наказав спалити їх.
Ще одна перемога Давида над филистимлянами
13 Филистимляни знову напали на долину. 14 Знову Давид звернувся до Бога за порадою, і Бог сказав йому: «Не йди просто на них, а обійди їх і напади на них від бальзамового гаю. 15 І як з верхівок дерев почуєш звуки кроків, то виходь до бою. Це означає, що Бог вийшов перед тобою, щоб розбити військо филистимлян».
16 Давид зробив так, як наказав йому Бог, і вони розгромили військо филистимлян на всьому шляху від Ґівеона до Ґезера. 17 Отож слава Давидова розліталася по всіх усюдах, і Господь нагнав страх перед Давидом на всі народи.
Ковчег Заповіту в Єрусалимі
15 Давид збудував собі дім у місті Давидовім, приготував місце для ковчега Божого і встановив для нього намет. 2 Тоді Давид сказав: «Ніхто не може носити ковчег Божий, крім левитів, бо Господь вибрав їх носити ковчег Господній і служити йому повік».
3 Давид зібрав усіх ізраїльтян у Єрусалимі, щоб перенести ковчег Господній на приготовлене для нього місце. 4 Давид зібрав нащадків Аарона та левитів.
5 З нащадків Когата: Уріела, вождя, та сто двадцять його родичів.
6 З нащадків Мерарі: Асаю, вождя, та двісті двадцять його родичів.
7 З нащадків Ґершома: Йоїла, вождя, та сто тридцять його родичів.
8 З нащадків Елізафана: Шемаю, вождя, та двісті його родичів.
9 З нащадків Хеврона: Еліела, вождя, та вісімдесят його родичів.
10 З нащадків Уззіела: Аммінадава, вождя, та сто дванадцять його родичі.
Давид звертається до священиків та левитів
11 Потім Давид покликав священиків Задока та Авіатара й левитів Уріела, Асаю, Йоїла, Шемаю, Еліела та Аммінадава, 12 і сказав їм: «Ви голови родин левитів, ви і ваші родичі мають очиститися, щоб принести ковчег Господа, Бога Ізраїлю, і встановити його на місці, що я приготував. 13 Господь Бог наш покарав нас минулого разу, бо вас не було з нами і ми не спитали Його належним чином».
14 Отож священики та левити очистилися, щоб нести ковчег Господа, Бога Ізраїлю. 15 І левити несли ковчег Божий на жердинах, на плечах, як наказував їм Мойсей, згідно зі словом Божим.
Співці
16 А ще Давид наказав головам левитів призначити з їхніх родичів співців, щоб співати радість і хвалу під звуки арф, лір та цимбалів.
17 Отож левити призначили Гемана, сина Йоїла, і його родичів Асафа, сина Верекії, а від їхніх родичів-мераріїв—Етана, син Кушая, 18 а ще помічників із їхніх родичів: Захарію, Яазіела, Шемірамота, Єгіела, Унні, Еліава, Бенаю, Маасею, Маттитію, Еліфелегу та Мікнею. А охоронцями при вході призначили Овед-Едома та Єєла.
19 Музики Геман, Асаф та Етан мали грати на бронзових цимбалах. 20 Захарія, Яазіел, Шемірамот, Єгіел, Унні, Еліав, Маасея та Беная мали грати на арфах, згідно з аламотом[k]. 21 Маттитія, Еліфелегу, Мікнея, Овед-Едом, Єєл та Азазія мали грати на лірах, згідно з шеминітом[l]. 22 Кенанія, керівник співців поміж левитами, мав керувати співами, бо він був визнаний митець.
23 Верекія та Елкана охороняли ковчег Господній. 24 Священики Шеванія, Йошафат, Нетанел, Амасай, Захарія, Беная та Еліезер мали сурмити в сурми перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Єгія також мали охороняти ковчег Господній.
25 Давид, старійшини Ізраїлю та тисячні зібралися, щоб перенести ковчег Заповіту Господнього з оселі Овед-Едома з великою радістю. 26 І оскільки Бог допомагав левитам, які несли ковчег Заповіту Господнього, вони принесли в жертву сім бичків та сім баранів. 27 Давид і всі левити, які несли ковчег, і всі музики, й Кенанія, керівник співців, і співці були вбрані в тонкий полотняний одяг, а на Давидові був полотняний ефод[m].
28 Отож усі ізраїльтяни супроводжували ковчег Заповіту Господнього під радісні вигуки, звуки баранячих рогів, сурм, під звуки цимбалів, арф та лір.
29 Коли ковчег Заповіту Господнього заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився, вона відразу відчула до нього зневагу.
Ковчег Божий на місці
16 Левити принесли ковчег Господа і поставили в наметі, який Давид спорудив для нього. І вони принесли жертву всеспалення та мирні жертви перед Богом. 2-3 Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа і кожному чоловіку та жінці Ізраїлю роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок.
4 Він призначив кількох левитів нести службу перед ковчегом Господа, щоб проголошувати подяки та хвали Господу, Богу Ізраїлю. 5 Асаф був головою, його першим помічником був Захарія, потім Яазіел, Шемірамот, Єгіел, Маттитія, Еліав, Беная, Овед-Едом та Єєл, які грали на арфах та лірах. Асаф грав на цимбалах. 6 Беная та Ягазіел, священики, мали сурмити в установлений час перед ковчегом Заповіту Господнього. 7 Отож того дня, Давид, як голова влаштував день дяки Господу і призначив Асафа та його родичів служити відправу дяки Господу.
Вдячний псалом Давида
8 Співайте дяку Господу, ім’я Його вславляйте,
народам про Його діла сповіщайте!
9 Співайте Йому! Пісню хвали Йому співайте!
Славте всі Його діла чудесні!
10 Пишайтеся Його святим ім’ям,
хай щастя буде тим, хто Господа шукає.
11 Вірте в Господа та Його силу,
хай Він постійно з вами буде.
12-13 Нащадки Ізраїлю, Божого слуги,
обранця Якова сини і доньки,
не забувайте тих чудес, що Бог творив,
діла і рішення Його завжди носіть у серці.
14 Господь—наш Бог,
і влада Його повсюди на землі.
15 У серці бережіть Його Угоду,
що Він заповідав для тисяч поколінь прийдешніх.
16 Він з Авраамом уклав ту клятву,
дав її Ісааку,
17 і Якову підтвердив Він Угоду вічну,
Ізраїлю як вічний заповіт.
18 Господь сказав: «Я землю Ханаанську
віддам вам у володіння».
19 Він так зробив, коли була їх купка
мандрівників на тій землі,
20 як вони блукали від народу до народу,
з одного царства до іншого.
21 Господь не дозволяв чинити зле їм,
попереджаючи царів стосовно них:
22 «Не зачіпайте народ, що помазав Я,
Моїм пророкам лиха ви не заподійте!»
23 Господу співай, уся земля!
Щоденно проголошуй:
«Господь рятує Свій народ!»
24 До всіх народів звістку донесіть про Його велич,
про чудеса, що творить Він, скажіть усім.
25 Адже Господь великий, слави гідний,
величніший Він за всіх богів.
26 Бо боги всі—лише боввани нікчемні;
Господь єдиний небеса створив.
27 Навколо Нього—краса і велич,
сила і радість в Його святому храмі.
28 Хвалу співайте, усі народи на землі,
воздайте Господу славу й могутність!
29 Вшановуйте Його ім’я,
приносьте жертви до Нього.
Схиліться перед Господом у величі Його священній.
30 Вся земле, перед Ним тремти!
Він Всесвіт збудував, міцний і непохитний.
31 Хай небеса радіють і втішається земля.
Нехай звучить поміж народів:
«Господь—наш цар!»
32 Нехай океан і все, що в ньому є, нуртує.
Хай буде щастя ниві й парості на ній.
33 Тоді й дерева в лісі Господу радіти будуть,
як прийде Він судити світ.
34 Дякуйте Господу за Його доброту,
за справжню милість Його вічну!
35 І кажіть: «Врятуй нас, Боже, Спасителю наш,
збери і порятуй від ворогів,
щоб славить ми могли Твоє ім’я священне,
і з гордістю розповідати про Твої діла славетні.
36 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!»
Тоді всі люди воздали хвалу Господу і сказали: «Амінь!»
37 Давид залишив Асафа та його родичів перед ковчегом Заповіту Господнього, щоб вони постійно служили й виконували щоденні обов’язки перед ковчегом. 38 Також Давид залишив там Овед-Едома та його шістдесят вісім родичів. Овед-Едом, син Єдитуна, як і Госа, були залишені як охоронці брами.
39 Задок-священик та його брати-священики мали служити перед наметом Господа на узвишші Ґівеонському 40 й приносити постійні жертви всеспалення Господу вранці та ввечері на вівтарі всеспалення, згідно з тим, що написано в Законі Божому, який Він заповів Ізраїлю. 41 Разом з ними Геман, Єдутун та інші вибрані й поіменно призначені дякувати Господу «за вічну Його милість». 42 Геман з Єдутуном були відповідальні за сурми й цимбали для музикантів, інструменти для оспівування Господа, а сини Єдутуна відповідали за браму.
43 Потім усі люди розійшлися по домівках. І Давид повернувся додому, щоб благословити свою родину.
Божа обітниця Давидові
17 Коли Давид поселився в своєму палаці, він сказав пророку Натану: «Поглянь, я живу в прекрасному палаці, збудованому з кедру, а ковчег Заповіту Господнього залишається в наметі».
2 Натан відповів Давиду: «Роби, як тобі підказує серце, бо з тобою Бог».
3 Тієї ж самої ночі Натан почув слово Боже:
4 «Піди й скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь: „Це не ти маєш будувати Мені оселю. 5 Я ще не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїль з Єгипту, і по сьогодні. Я переходив від одного намету до другого, від однієї оселі до іншої. 6 І хоч би де ходив Я з ізраїльтянами, хіба ж Я сказав комусь із суддів ізраїльських, яким Я заповідав вести Мій народ: „Чому ви не збудували Мені оселю із кедру?”
7 Тепер скажи Моєму слузі Давиду: „Ось що наказує Господь Бог Всемогутній: „Я забрав тебе з пасовиська, де ти ходив за отарою, щоб ти правив Моїм народом ізраїльським. 8 Я був з тобою скрізь, хоч де б ти ходив: Я знищував усіх ворогів на твоєму шляху. Тепер Я звеличу твоє ім’я серед інших імен славетних людей на землі. 9 Я призначу місце для Мого народу ізраїльського й поселю його там, і житимуть там люди, і ніхто їх більше не турбуватиме. Нечестивці не будуть більше гнобити їх, як раніше, 10 з того часу, коли Я призначив суддів над ізраїльським народом. І Я підкорю всіх твоїх ворогів.
Я кажу тобі, що Господь розбудує твій дім[n]. 11 Коли прийде твій смертний час і відійдеш ти до пращурів своїх, Я призначу після тебе одного з синів твоїх і встановлю його царство. 12 Він і зведе Мені оселю, а Я навіки встановлю його престол. 13 Я стану його Батьком, а він буде Мені сином. Я не відступлюся від Своєї прихильності до нього так, як відступився Я від Саула, що правив до тебе. 14 Я поставлю його над домом Моїм і царством Моїм на віки вічні, його престол буде довічним”».
15 Отож Натан передав Давидові слово в слово все одкровення.
Давидова молитва
16 Тоді цар Давид зайшов до святого намету, сів перед Господом і мовив:
«Хто я такий Тобі, мій Володарю, Господи? Чому Ти зробив мене й мій дім таким важливим? 17 Невже цього недостатньо було, на Твій погляд, Боже. Ти дав обіцянку щодо майбутнього для дому Твого слуги, Ти ставишся до мене як до поважної людини, о Господи Боже. 18 Що може Давид іще Тобі сказати, щоб Ти міг поважати слугу Свого? Ти Сам знаєш слугу Свого. 19 О Господи, заради слуги Свого й від щирого серця зробив Ти цю велику справу. Ти зробив ці великі діла відомими мені. 20 О Господи, ніхто не може зрівнятися з Тобою, немає Бога, крім Тебе, бо ми чули про все це на власні вуха. 21 Кого ще можна порівняти з Твоїм народом ізраїльським, кого Бог прийшов би й порятував від рабства як народ для Себе? Ім’я Своє звеличив Ти великими й славетними ділами, прогнав Ти народи, аби звільнити шлях Своєму народу й визволити його з рабства єгипетського. 22 Ти зробив народ Ізраїлю Своїм навіки, і Ти Сам, о Господи, став його Богом.
23 Відтепер, Господи, нехай обіцянка Твоя щодо слуги Твого та його дому зостанеться непорушною навічно, і вчини так, як Ти обіцяв. 24 Нехай це ствердиться, хай ім’я Твоє завжди звеличується! Тоді люди говоритимуть: „Господь Всемогутній є Богом Ізраїлю, ізраїльським Богом!” І нехай дім Давида, слуги Твого, встановлений буде перед Тобою.
25 Оскільки Ти, мій Боже, відкрив це мені, Своєму слузі, що збудуєш дім мій. Ось чому Твій слуга набрався сміливості, щоб скласти Тобі цю молитву. 26 Господи, Ти є Бог, і Ти дав обітницю такого великого діяння Своєму слузі. 27 Тож тепер зроби ласку й благослови дім Твого слуги, аби моя родина могла повік Тобі служити. Бо те, що Ти благословив, Господи, є благословенне повік».
Давидові перемоги
18 Згодом Давид переміг филистимлян і, підкоривши їх, він захопив місто Ґат і навколишні села, які належали филистимлянам.
2 Давид також переміг моавійців, які стали підданими Давида і сплачували йому данину.
3 Давид також підкорив Хададезера, який був царем Зови. Давид і його військо дійшли до самого Гамату, бо він намагався встановити свою владу у долині Євфрату.
4 Давид захопив тисячу колісниць, сім тисяч їздових та двадцять тисяч піхотинців. Він покалічив майже всіх коней, залишивши неушкодженими лише сотню коней, запряжених у колісниці.
5 Коли арамійці з Дамаска прийшли на допомогу царю Зови Хададазеру, Давид вбив двадцять дві тисячі арамійських воїнів. 6 Потім Давид настановив там надзірні воїнські гарнізони, і люди Арама стали Давидовими підданими й сплачували йому данину. І хоч куди б Давид ішов, Господь допомагав йому перемагати.
7 Давид відібрав золоті щити у слуг Хададезера і привіз їх до Єрусалима. 8 З Теви й Куна, міст що належали Хададезеру, Давид забрав велику кількість бронзи. Пізніше з тієї бронзи Соломон зробив бронзове Море, стовпи й бронзовий посуд.
9 Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера, 10 послав свого сина Гадорама, щоб той зустрів Давида й привітав його з перемогою над Хададезером, який завжди воював з Тоу. З Гадорамом Тоу відіслав усілякі золоті, срібні й бронзові речі.
11 Цар Давид присвятив ці підношення Господу, так само, як зробив він зі сріблом та золотом, що відібрав у інших народів: едомійців, моавійців, аммонійців, филистимлян та амаликійців.
12 Авішай, син Зеруї, вбив вісімнадцять тисяч едомійців у Солоній долині. 13 Він настановив військові надзірні гарнізони в Едомі, а всі едомійці підкорилися Давиду. І хоч куди б ішов Давид, Господь давав йому перемогу.
Давидові вельможі
14 Давид царював над усім Ізраїлем справедливо й праведно. 15 Йоав, син Зеруї, командував військом, Єгошафат, син Агілуда, був літопісцем. 16 Задок, син Агітува, та Агімелех, син Авіатара, були священиками, Шавша був писарем. 17 Беная, син Єгояди, був головою над керетійською та пелетійською охороною[o], а Давидові сини були першими наближеними при цареві.
Аммонійці зганьбили Давидових людей
19 Згодом помер Нагаш, цар аммонійців, а його син став царем.
2 Давид сказав: «Я маю виявити прихильність до Гануна, сина Нагаша, бо його батько колись був прихильний до мене». Отож Давид вирядив посланців до Гануна висловити співчуття з приводу смерті його батька.
Коли Давидові слуги прибули до земель аммонійців до Гануна, аби висловити йому співчуття, 3 аммонійські придворні спитали Гануна: «Ти гадаєш, що Давид вшановує твого батька, оскільки прислав своїх посланців висловити тобі співчуття? Чи не прийшли сюди його люди розвідати все, скинути владу й вивідувати на цій землі».
4 Отож Ганун схопив Давидових посланців й ув’язнив їх. Він поголив їх[p], обрізав їхнє вбрання аж до сідниць та й відіслав їх геть.
5 До Давида прийшли й розповіли йому про тих чоловіків, і він вирядив посланців їм назустріч, оскільки люди ці були дуже принижені. Цар наказав: «Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть бороди, а тоді повертайтеся».
6 Коли аммонійці зрозуміли, що дуже образили Давида, то Ганун і аммонійці послали тисячу талантів[q] срібла аби найняти колісниці й кінноту з Арам-Нагараїма[r], Арам-Мааки та Зови. 7 Вони також найняли тридцять дві тисячі колісниць та царя Мааки з його військом. І вони пішли й розбили табір біля Медеви. Аммонійці зібралися з усіх міст і вийшли до бою.
8 Почувши про це, Давид вислав Йоава з цілим військом. 9 Аммонійці виступили назустріч, вишикувалися в бойовому порядку біля брами міста, а їхні царі були самі на відкритій місцевості.
10 Йоав побачив військові лаштунки, що збиралися виступити проти нього, як попереду, так і позаду. Тоді він відібрав найкращі ізраїльські загони й послав їх битися з арамійцями. 11 Усіх, хто залишився, він передав під командування свого брата Авішая. І вони розташувалися проти аммонійців. 12 Йоав попередив: «Якщо арамійці виявляться сильнішими за мене, тоді ти мусиш прийти мені на допомогу, а якщо аммонійці будуть сильнішими за тебе, тоді я допоможу тобі. 13 Будь сміливим, поборемося хоробро заради нашого народу та міст нашого Бога. І нехай Господь зробить так, як вважає за потрібне».
14 Йоав зі своїм військом пішов до арамійців на битву, і ті повтікали від нього. 15 Коли аммонійці побачили, що арамійці втекли, вони також кинулися навтіч від війська Авішая, брата Йоава до свого міста. І Йоав повернувся до Єрусалима.
16 Коли арамійці побачили, що ізраїльтяни їх перемогли, вони вирядили посланців і привели арамійців, що жили на іншому боці ріки Євфрат. Шофах, командуючий Хададезеровим військом, очолив їх.
17 Давидові про це доповіли, і він зібрав усіх ізраїльських воїнів і перейшов Йордан. Він наблизився до арамійців і розташував свої війська навпроти них. Давид розташував своє військо до бою, і арамійці напали на них. 18 Арамійці кинулися тікати, і військо Давида знищило сім тисяч арамійських колісниць, сорок тисяч піших воїнів, а також вони вбили Шофаха, командуючого військом.
19 Коли Хададезерові піддані побачили, що зазнали поразки від ізраїльтян, вони уклали з Давидом угоду про мир й почали йому служити. Отож арамійці відмовилися надалі допомагати аммонійцям.
Йоав розбиває аммонійців
20 Навесні, коли царі виходять на війну, Йаов вивів і своє військо й спустошив землю аммонійців. Він пішов і обліг Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі. Йоав напав на Равву і спустошив її.
2 Давид зняв корону з голови їхнього царя[s]. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант[t]. Її було покладено на голову Давида. І ще забрав він з міста багато здобичі. 3 Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами. Так Давид учинив з усіма аммонійськими містами, а потім він з усім військом повернувся до Єрусалима.
4 Трохи згодом у Ґезері розпочалася війна з филистимлянами. Там хушієць Сиввекай убив Сіпая, одного з нащадків Рефаїма[u]. Филистимлян було підкорено.
5 В іншій війні з филистимлянами Елханан, син Яїра, вбив Лахмі, брата гіттійця Ґоліафа, у якого руків’я списа було немов ткацький вал.
6 Ще в одній битві при Ґаті воював велетенський чолов’яга, на кожній руці й нозі якого було по шість пальців. Він також був нащадком Рефаїма. 7 Коли він заходився збиткуватися з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шимеа, Давидового брата. 8 Ці филистимляни були нащадками Рефаїма з Ґата, і полягли вони від руки Давида та його слуг.
Давидів гріх
21 Сатана[v] встав проти Ізраїля, він змусив Давида зробити перепис людей ізраїльських. 2 Давид сказав Йоаву та командирам його війська: «Ідіть і порахуйте ізраїльтян від Беершеби до Дана. Потім подайте мені звіт, аби я знав їх чисельність».
3 Та Йоав відповів: «Нехай Господь примножить народ твій у сотні разів. О царю, хіба ж не всі вони слуги твої? Навіщо, володарю, хочеш ти це зробити? Чому це має стати прокляттям Ізраїлю?»
Филистимських велетів забито
4 Однак слово царя переважило слова Йоава. Отож Йоав пішов і обійшов усі землі, й повернувся до Єрусалима. 5 Він подав звіт Давиду про перепис населення. Усіх ізраїльтян, здатних тримати меч, було мільйон сто тисяч чоловік, а в Юдеї—чотириста сімдесят тисяч чоловік. 6 Йоав не рахував левитів та веніаминіїв, бо розпорядження царя було йому осоружне. 7 Бог також не схвалював цього наказу, і Він покарав Ізраїль.
Божа кара
8 Давид сказав Богу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».
9 Господь сказав Ґаду, Давидовому ясновидцю: 10 «Піди й скажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».
11 Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось що сказав Господь: „Роби свій вибір: 12 чи три роки голоду, чи три місяці мечі ворогів твоїх будуть тебе переслідувати й брати гору, чи три дні меч Господній коситиме людей жахливою хворобою і Ангел Господній губитиме людей по всій землі Ізраїльській. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав”».
13 Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».
14 Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль, і сімдесят тисяч ізраїльтян померло. 15 І послав Бог Ангела спустошити Єрусалим, але коли той саме почав руйнувати його, Господь побачив це, зажурився тією бідою і промовив до Ангела-руйнівника: «Досить, тепер прибери руку!» Ангел Господній якраз стояв біля току євусита[w] Арауни[x].
16 Давид підвів очі й побачив Ангела Господнього, що стояв між небом і землею, а в руці тримав оголеного меча, направленого на Єрусалим. Тоді Давид і старійшини, вбрані в жалобний одяг, упали долілиць. 17 І Давид звернувся до Бога: «Хіба ж не я видав наказ зробити перепис людей? Це я, хто вчинив гріх і справді винний в усьому. Та ці люди, що вони зробили? О Господи, мій Боже, покарай мене та родину мою, але не карай Своїх людей страшною хворобою».
18 Ангел Господній наказав Ґаду переказати Давиду, що той має піти й установити вівтар Господу на току євусита Арауни. 19 Отож Давид пішов, як сказав йому Ґад від імені Господа.
20 Арауна повернувся й побачив Ангела[y]; його чотири сини, що були з ним, сховалися. Арауна саме молотив пшеницю. 21 Коли Давид підійшов до Арауни, той глянув і побачив Давида. Арауна вийшов з току і вклонився Давиду до самої землі.
22 Давид сказав Арауні: «Продай мені те місце, де твій тік, щоб міг я там збудувати вівтар для Господа. Продай мені його за повну ціну, аби жахлива моровиця відступилася від людей».
23 Тоді Арауна сказав Давиду: «Бери, нехай мій володар-цар робить на ньому те, що вважає за потрібне. Дивись, я даю бичка для жертви всеспалення, а також все дерев’яне знаряддя для вогнища і пшеницю для хлібної жертви. Я віддаю все».
24 Але цар Давид сказав Арауні: «Ні, я маю купити за повну ціну, бо я не можу принести Господу того, що тобі належить, не можу приносити жертви всеспалення, які мені нічого не коштують».
25 Отож Давид сплатив Арауні шістсот шекелів[z] золота за те місце. 26 Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Він гукав до Господа, і Господь відповів йому, пославши вогонь з небес на вівтар всеспалення. 27 Тоді Господь наказав Ангелу, і той сховав свій меч у піхви.
28 У той час, коли Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусита Арауни, він приніс там пожертви. 29 Намет Господній, який Мойсей встановив у пустелі та вівтар всеспалення були тоді на узвишші в Ґівеоні, 30 але Давид був не міг піти й стати перед ними, щоб шукати Божої настанови, бо був він наляканий мечем Ангела Господнього.
Давидів задум звести храм
22 Давид сказав: «Отут буде дім Господа Бога, а тут вівтар всеспалення для Ізраїлю».
2 Давид віддав наказ зібрати чужинців, які жили на землі ізраїльській, і призначив їх каменотесами, щоб тесали вони каміння для побудови храму Божого. 3 Також Давид приготував величезну кількість заліза для виготовлення цвяхів, які потрібні будуть для брами та скоб для дверей, а ще шалену кількість міді, що й не зважити, 4 і стільки кедрових колод, що й не порахувати. Бо сидоняни й тиряни постачали Давиду багато кедру.
5 Давид подумав: «Мій син Соломон іще малий і недосвідчений, а дім Господній має бути величним, знаним і славетним по всіх усюдах. Отож я маю підготувати все». І так Давид забезпечив усе перед смертю своєю у великій кількості. 6 Він покликав свого сина Соломона й наказав йому збудувати храм Господа, Бога Ізраїлю. 7 Давид сказав Соломону: «Сину мій, щодо мене, то мав я намір збудувати храм в ім’я Господа мого Бога. 8 Але дійшло до мене слово Господнє: „Ти пролив багато крові, вів великі війни, отож не тобі будувати храм в ім’я Моє, бо пролив ти море крові на землю переді Мною. 9 Ось народиться в тебе син, і буде він людиною миру, бо дав Я йому спокій від усіх ворогів навкруги, і зватимуть його Соломон[aa], і дам Я мир і спокій Ізраїлю на час його правління. 10 Він збудує храм в ім’я Моє, і буде Мені сином, а Я буду йому батьком. І встановлю Я царський престол його нащадків над Ізраїлем навіки”.
11 Тепер, сину мій, нехай Господь буде з тобою, щоб щастило тобі, щоб збудував ти храм Господа твого Бога, як Він і казав про тебе. 12 Хай лиш Господь дасть тобі розум і розсудливість, коли поставить тебе керувати Ізраїлем, щоб дотримувався ти закону Господа твого Бога. 13 Тоді тільки будеш ти процвітати, коли пильно дотримуватимешся наказів та законів, які Господь дав Мойсею для Ізраїля. Будь сильним і мужнім. Не бійся й не відступайся.
14 Поглянь, тяжкою працею я забезпечив для храму Господа сто тисяч талантів[ab] золота, мільйон талантів[ac] срібла, а міді й заліза—що й не зважити. Я також забезпечив деревину й каміння, і ти ще додаси до того. 15 У твоєму розпорядженні велика кількість робітників і мулярів, каменотесів та теслів, а також різних вправних майстрів 16 по золоту, сріблу, міді та залізу, і числа їм немає. Починай і дій, і хай Господь буде з тобою!»
17 Давид наказав усім ізраїльським вельможам допомагати його сину Соломону: 18 «Хіба ж Господь, Бог ваш, не з вами, хіба ж не забезпечив Він вам спокій звідусюд? Це Він віддав під мою руку мешканців землі цієї, і земля підкорилася Господу й народу його. 19 Отож тепер присвятіть серця й душі свої пошукам Господа, Бога вашого. Беріться й будуйте святиню Господа Бога, щоб новий ковчег Заповіту Господнього та священний посуд Господа можна було перенести до храму, збудованого в ім’я Господа».
Служба левитів у храмі
23 Коли Давид постарів і життя його підходило до кінця, він зробив свого сина Соломона царем над Ізраїлем.
2 Давид зібрав усіх старійшин Ізраїлю, священиків та левитів. 3 Левитів тридцяти років і старше було перелічено, і кількість їх становила тридцять вісім тисяч чоловік. 4 Із них двадцять чотири тисячі були призначені наглядачами за робітниками в храмі Господньому, а шість тисяч мали бути урядниками та суддями. 5 Чотири тисячі було призначено служителями брам, а чотири тисячі мали воздавати хвалу Господу на інструментах, які Давид зробив для восхваління Господа.
6 Давид розділив їх на групи згідно з родами синів Левія: Ґершона, Когата й Мерарі.
Група Ґершонового роду
7 Ті, хто належав до ґершоніїв: Ладан та Шимей.
8 Сини Ладана: Єгіел, перший, Зетам і Йоїл—всього троє.
9 Сини Шимея: Шеломот, Газіел та Гаран—троє. Це були голови сімей Ладана.
10 І сини Шимея: Ягат, Зиза, Єуш і Верія. Ці четверо були синами Шимея. 11 Ягат був перший, Зиза—другий, а Єуш та Верія не мали багато синів, отож їхній родовий дім було призначено як один.
Група Когатового роду
12 Сини Когата: Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіел—четверо.
13 Сини Амрама: Аарон та Мойсей. Аарон мав особливе становище. Він та його нащадки навіки були посвячені в найсвятішому місці для спалювання запашного куріння перед Господом, для проведення служби та благословення Його іменем навіки.
14 Щодо Мойсея, людини Божої, його синів було пораховано разом з коліном Левія. 15 Сини Мойсея: Ґершон та Еліезер. 16 Син Ґершома: Шевуел—старший. 17 Сини Еліезера: Регавія—перший. Еліезер не мав більше синів, а синів Регавії було багато.
18 Сини Іцгара: Шеломит—перший.
19 Сини Хеврона: Єрія—перший, другий Амарія, третій Ягазіел, четвертий Єкамеам.
20 Сини Уззіела: Михей—перший, другий Ішия.
Група Мерарієвого роду
21 Сини Мерарі: Маглі та Муші. Сини Маглі: Елеазар та Кіш.
22 Елеазар помер, не маючи синів, він мав лише дочок. Їхні брати, сини Кіша, одружилися з ними.
23 Сини Муші: Маглі, Едер та Єремот—троє.
Праця левитів
24 Це були нащадки Левія—голови сімей, які були записані в родоводі поіменно, згідно з родами. Вони мали правити службу в храмі Господньому—ті, кому виповнилося двадцять років, і старші.
25 Бо сказав Давид: «Господь Бог Ізраїлю дав спокій Своєму народу і поселився в Єрусалимі навічно. 26 І тому левитам не доведеться переносити намет і всіляке начиння, необхідне для богослужіння».
27 Отож згідно з останнім наказом Давида левитів було пораховано—від двадцяти років і старше.
28 В їхні обов’язки входило допомагати Аарону в службі в храмі Господньому. Вони відповідали за подвір’я та бічні кімнати, за чистоту всього священного начиння та за всіляку роботу в домі Божому. 29 Також вони відповідали за покладання хліба, за борошно для хлібних жертв, за опрісноки, за печиво, за хлібці, а також за їхню кількість і міру. 30 Вони також мали щодня стояти вранішню відправу, щоб дякувати Господу й восхваляти Його, те ж саме й під час вечірньої відправи, 31 а ще приносити жертви всеспалення Господу щосуботи, кожного нового місяця та на свята, у призначені для того дні повсякчасно перед Господом. 32 Мали вони дотримуватися правил щодо намету зібрання і святого місця та виконувати розпорядження синів Аарона, своїх братів по службі в храмі Господа.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International