Bible in 90 Days

Господь являється Соломону

¹¹ Коли Соломон завершив будівництво храму Господнього й царського палацу і виконав усе, що прагнув зробити, і щодо храму Господа та свого палацу, ¹² Господь явився йому вночі і сказав:

«Я почув молитву твою і вибрав це місце, як храм для приношення жертв. ¹³ Якщо Я закрию небеса і не буде дощу або накажу сарані знищити врожай, або нашлю чуму на людей, ¹⁴ а Мій народ, який названий іменем Моїм, підкориться й молитиметься, й шукатиме Мене, і відвернеться від шляхів неправедних, то Я почую з небес і прощу гріхи їхні та зцілю їхню землю. ¹⁵ Відтепер очі Мої відкриті і вуха Мої уважні до молитв, що линуть із цього місця. ¹⁶ Я обрав і освятив храм цей, щоб ім’я Моє лишалося тут навіки. Очі Мої та серце Моє завжди будуть тут. ¹⁷ Щодо тебе, то якщо ти служитимеш Мені, як твій батько Давид, і виконуватимеш усі Мої заповіді й дотримуватимешся Моїх настанов та законів, ¹⁸ тоді Я встановлю твій царський трон, згідно з Угодою, яку Я уклав із твоїм батьком, коли пообіцяв: „Завжди у твоїй родині буде людина, що правитиме Ізраїлем”.

¹⁹ Але якщо ти відступишся і не будеш виконувати Моїх законів і настанов, і почнеш служити іншим богам та поклонятися їм, ²⁰ тоді Я викоріню народ Ізраїлю з землі, що дав їм, і відмовлюся від храму, який Я освятив в ім’я Своє. Я зроблю його притчею во язицех і посміховиськом серед усіх народів. ²¹ І хоча зараз цей храм такий високошанований, усі, хто буде проходити повз нього, будуть жахатися й питати: „Чому Господь зробив таке з цією землею і цим храмом?” ²² А їм відповідатимуть: „Бо вони зрадили Господа, Бога їхніх батьків, Який вивів їх із Єгипту, й пристали до інших богів, яким вклоняються і служать. Ось чому Він наслав на них усі ці біди”».

Інші Соломонові справи

8 Наприкінці двадцятого року, протягом якого Соломон зводив храм Господа і царський палац, ² він відбудував міста, які йому дав Гірам і поселив там ізраїльтян. ³ Тоді Соломон пішов на Гамат-Зову й захопив її. ⁴ Він також збудував Тадмор у пустелі й у Гаматі збудував усі міста-комори. ⁵ Він перебудував Верхній Бет-Горон та Нижній Бет-Горон як фортеці із укріпленими стінами, брамами та засувами. ⁶ Так само й Балаат з усіма містами-коморами, та всі міста для колісниць і вершників—усе, що тільки він бажав збудувати в Єрусалимі, в Ливані й по всіх землях, де він царював.

⁷ Усіх, хто лишився з хиттитів, аморійців, перизійців, хивійців та євуситів (це були неізраїльські народи), ⁸ саме їхні нащадки залишилися на цих землях, й ізраїльтяни не могли їх винищити, тож Соломон перетворив їх на рабську силу, як це лишається й до сьогодні. ⁹ Але Соломон не зробив рабом жодного з ізраїльтян. Вони були його воїнами, урядовцями, начальниками, командуючими й командирами його колісниць та вершників. ¹⁰ У Соломона також було кілька головних ізраїльтян—двісті п’ятдесят повноважних наглядачів над тими, хто працював.

¹¹ Соломон перевіз дочку фараона з міста Давида в палац, який для неї побудував, бо казав він так: «Моя дружина не повинна жити в палаці царя Давида, бо місця, де був ковчег Господа,—святі».

¹² На вівтарі Господньому, який він збудував перед ґанком, Соломон приносив жертви всеспалення Господу ¹³ щоденно, згідно з настановами Мойсея, і по суботах, і в Новолуння, і на три щорічні свята: свято Опрісноків, свято Седмиць та свято Кущів. ¹⁴ Дотримуючись настанов батька свого Давида, він призначив групи священиків для виконання їхніх обов’язків, а також левитів—керувати восхваленням та допомагати священикам виконувати щоденні обов’язки. Він також призначив охоронців брам за групами, які мали вартувати біля різних брам, бо так наказав Давид, чоловік Божий. ¹⁵ Вони не порушили жодного царського наказу щодо священиків та левитів, в тому числі й того, що стосувалося скарбниці.

¹⁶ Вся робота Соломона була виконана. Від дня заснування храму Господнього до його завершення будівництво йшло без зупинки. Отож храм Господній було завершено.

¹⁷ Тоді Соломон пішов на Еціон-Хевер та Елат на едомському узбережжі Червоного моря. ¹⁸ А Гірам послав йому кораблі зі своїми моряками, які знали море. Вони разом із людьми Соломона попливли до Офіру й привезли чотириста п’ятдесят талантів^[a] золота, які доставили царю Соломону.

Цариця Шеби приходить до Соломона

9 Коли цариця Шеби почула про славу царя Соломона, вона приїхала до Єрусалима, щоб випробувати його складними питаннями. Прибувши з дуже великим караваном верблюдів, навантажених пахощами, великою кількістю золота та коштовного каміння, вона прийшла до Соломона й говорила з ним про все, що мала на думці. ² Соломон відповів на всі її запитання й нічого не було такого, чого б він не міг їй роз’яснити. ³ Коли цариця Шеби побачила всю мудрість Соломонову і палац, який він збудував, ⁴ страви на його столі, місця його наближених, слуг у їхньому вбранні, чашників у їхньому вбранні та жертви всеспалення, які приносив він у храмі Господньому, вона була дуже вражена.

⁵ Вона сказала цареві: «Те, що я чула в моїй країні про твої досягнення та про мудрість твою, то є правда. ⁶ Але я не вірила, що мені казали, аж поки не прийшла й не побачила все на власні очі. Звісно, навіть про половину твоєї мудрості мені не розповіли. Ти значно перевищуєш усе те, про що я чула. ⁷ Якими щасливими повинні бути твої люди^[b]! Які щасливі твої наближені, які постійно поруч із тобою і чують мудрість твою! ⁸ Нехай благословенний буде Господь твій Бог, Який вподобав тебе й настановив на престол царем, щоб царювати для Господа, твого Бога. Завдяки любові твого Бога до Ізраїлю та бажанню Його ствердити їх повік Він зробив тебе царем над ними, щоб забезпечити справедливість та праведність».

⁹ Тоді вона дала цареві сто двадцять талантів золота^[c], велику кількість пахощів та коштовного каміння. І ніколи більше не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеби подарувала царю Соломону.

¹⁰ Слуги Гірама та слуги Соломона привозили золото з Офіру. Вони також привозили сандалове^[d] дерево й коштовне каміння. ¹¹ З сандалового дерева цар зробив сходи у храмі Господньому та царському палаці, а також арфи й ліри для музик. Нічого подібного ніхто досі в Юдеї не бачив.

¹² Цар Соломон дав цариці Шеби все, що вона побажала і чого попросила. Він дав їй більше, ніж вона привезла. Тоді вона поїхала в супроводі своїх слуг і повернулася до своєї країні.

Соломонове багатство

¹³ Вага золота, яке Соломон щорічно отримував, становила шістсот шістдесят шість талантів^[e], ¹⁴ не рахуючи золота і срібла, яке сплачували купці, торгівці, царі аравійські та управителі земель.

¹⁵ Цар Соломон виготовив двісті великих щитів з кованого золота. Шістсот шекелів^[f] золота пішло на кожен щит. ¹⁶ Він також зробив триста малих щитів з кованого золота. Триста шекелів^[g] золота пішло на кожен такий щит. Цар розмістив їх у палаці Ливанського Лісу^[h].

¹⁷ Потім цар виготовив великий престол зі слонової кістки й покрив його щирим золотом. ¹⁸ Престол мав шість сходинок і золотий підніжок, що кріпився до нього. З обох боків сидіння були поруччя з левами, що стояли поруч із кожним з них. ¹⁹ Дванадцять левів стояли на шести сходинках: по одному з кожного боку сходинки. Нічого подібного ніколи не було в жодному іншому царстві. ²⁰ Усі келихи царя Соломона були золоті, і так само все домашнє начиння^[i] у палаці Ливанського Лісу було зі щирого золота. Нічого не було срібного, оскільки срібло не цінувалося за часів Соломона. ²¹ Бо цар мав флот торговельних суден, на яких служили люди Гірама. Один раз на три роки кораблі поверталися, привозячи золото, срібло, слонову кістку, мавп та бабуїнів.

²² Цар Соломон став найбагатшим і наймудрішим серед усіх царів світу. ²³ Всі царі землі шукали зустрічі з Соломоном, аби почути мудрість, яку Бог дав йому. ²⁴ Рік за роком кожен, хто приходив до нього, приносили дарунки: вироби зі срібла та золота, вбрання, зброю та спеції, коней і мулів.

²⁵ Соломон мав чотири тисячі стаєнь для коней та колісниць, дванадцять тисяч колісничих, що були в колісничних містах, а також при ньому в Єрусалимі. ²⁶ Він правив над усіма царями, від ріки до землі филистимлян і аж до кордону з Єгиптом. ²⁷ Цар зробив срібло таким звичайним в Єрусалимі, як просте каміння, кедру було стільки, як сикоморових дерев, що ростуть у підгір’ях. ²⁸ Коней Соломону привозили з Єгипту та інших країн.

Смерть Соломона

²⁹ А щодо інших подій Соломонового царювання, від початку до кінця, то всі вони описані в літописах пророка Натана, у пророцтвах Агіжі шилонійського та в видіннях провидця Іддо, котрий пророкував про Єровоама, сина Невата. ³⁰ Соломон правив у Єрусалимі над усім Ізраїлем протягом сорока років. ³¹ Потім він спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида, свого батька. І Реговоам, його син, став царем після нього.

Ізраїль повстав проти Реговоама

10 Реговоам пішов до Сихема, оскільки всі ізраїльтяни зібралися там, щоб проголосити його царем. ² Коли Єровоам, син Невата, почув про це (він був у Єгипті, куди втік від царя Соломона), він повернувся з Єгипту. ³ Отож люди послали по Єровоама, і він та усі ізраїльтяни прийшли до Реговоама й сказали йому: ⁴ «Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, але зараз полегши наш жорстокий труд і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми служитимемо тобі».

⁵ Реговоам відповів: «Приходьте до мене через три дні». Тож люди пішли геть. ⁶ Тоді цар Реговоам порадився зі старійшинами, які служили його батькові Соломону впродовж його життя. Він запитав їх: «Яку відповідь порадите мені дати цим людям?»

⁷ Вони відповіли: «Якщо ти будеш милостивий до цих людей і даси їм прихильну відповідь, то вони завжди служитимуть тобі».

⁸ Але Реговоам відхилив пораду старійшин і порадився з юнаками, з котрими виріс, і які служили йому. ⁹ Він спитав їх: «Яка ваша порада? Як я повинен відповісти цим людям, які кажуть мені: „Полегши ярмо, яке твій батько поклав на нас?”»

¹⁰ Тоді юнаки, з якими він виріс, відповіли: «Скажи людям, що говорили тобі: „Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши його”. Дай їм таку відповідь: „Мій мізинець могутніший ніж усе тіло мого батька! ¹¹ Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами^[j]”».

¹² Через три дні Єровоам і всі люди повернулися до Реговоама, як цар і наказав їм: «Приходьте до мене через три дні». ¹³ Цар відповів їм суворо. Відхиливши пораду старійшин, ¹⁴ він вчинив за порадою юнаків і сказав: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами». ¹⁵ Тож цар не послухався поради людей, і були ті події від Бога, щоб збулися слова, сказані до Єровоама, сина Невата, які Господь промовив через пророка Агіжу шилонійського.

¹⁶ Коли весь Ізраїль побачив, що цар відмовився слухати їх, люди відповіли цареві:

Отож усі ізраїльтяни розійшлися по своїх домівках. ¹⁷ А щодо ізраїльтян, які мешкали в містах Юдеї, Реговоам усе ще царював над ними.

¹⁸ Коли цар Реговоам вирядив Адонірама^[k], який був наглядачем над рабською силою, то ізраїльтяни забили його камінням на смерть. Царю Реговоаму, однак, вдалося вскочити в свою колісницю і втекти до Єрусалима. ¹⁹ Отак Ізраїль повстав проти дому Давидового, і так воно є й по сьогодні.

Реговоамове царювання

11 Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав сто вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина. Він зібрав їх для того, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму.

² Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Господнє: ³ «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, та всім ізраїльтянам в Юдеї та в землі Веніамина про те, ⁴ що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми! Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й повернулися. Вони не напали на Єровоама.

Регововам зміцнює Юдею

⁵ Реговоам жив в Єрусалимі й будував укріплені міста в Юдеї, щоб мати захист від нападів. ⁶ Він відновив міста Віфлеєм, Етам, Текоа, ⁷ Бет-Зур, Соко, Адуллам, ⁸ Ґат, Марешу, Зиф, ⁹ Адораїм, Лахиш, Азеку, ¹⁰ Зору, Айжалон та Хеврон. Ці міста було укріплено. ¹¹ Коли ж Реговоам укріпив ці міста, він настановив там командирів. А також забезпечив ті міста запасами харчів, оливи та вина. ¹² А ще Реговоам запасся щитами й списами в кожному місті й зробив ці міста могутніми. Тож Реговоам володів землями Юдеї та Веніамина.

¹³ Священики та левити всього Ізраїлю підтримували Реговоама й приєдналися до нього. ¹⁴ Левити навіть лишали свої пасовиська й свої поля і приходили до Юдеї та Єрусалима. Левити робили так, бо Єровоам та його сини не дозволяли їм правити службу як священикам Господнім. ¹⁵ Єровоам настановив своїх священиків нести службу на узвишшях, де він поставив виготовлених ним козячих та телячих бовванів. ¹⁶ Коли левити пішли з Ізраїлю, то ті люди в усіх родах Ізраїлю, які присвятили серце своє пошуку Господа Бога Ізраїлю, цілими родинами прийшли до Єрусалима, щоб принести жертви Господу, Богу своїх батьків. ¹⁷ Ці люди ще більше зміцнили царство юдейське. І вони підтримували Соломонового сина Реговоама три роки, йдучи весь цей час дорогою Давида й Соломона.

Реговоамова родина

¹⁸ Реговоам одружився з Магалат, дочкою Єримота, а мати її була Авігайл. Єримот був сином Давида. Авігайл була дочкою Аліава, а Аліав був сином Єссея. ¹⁹ Вона народила Реговоаму синів: Єуша, Шемарію та Загама. ²⁰ Потім Реговоам одружився з Маакою. Маака була онукою^[l] Авесалома. І Маака народила Реговоаму дітей: Авіжу, Аттая, Зизу й Шеломита. ²¹ Реговоам кохав Мааку, онуку Авесалома, більше від усіх дружин та наложниць. Усього він мав вісімнадцять дружин та шістдесят наложниць, двадцять вісім синів та шістдесят дочок.

²² Реговоам призначив Авіжу, сина Мааки, головним над усіма його братами, бо хотів настановити його царем. ²³ Він вчинив мудро, що порозсилав своїх синів у різні частини земель Юдеї та Веніамина й по всіх укріплених містах. Він доволі забезпечив їх і дав їм багато жінок.

Шишак нападає на Єрусалим

12 Реговоам став могутнім царем і зміцнив своє царство. Потім Реговоам та вся Юдея^[m] відмовилися коритися закону Господньому. ² На п’ятому році царювання царя Реговоама, Шишак, цар Єгипту, напав на Єрусалим. Так сталося через те, що Реговоам та люди Юдеї не були вірні Господу. ³ Шишак мав тисячу двісті колісниць, шістдесят тисяч вершників і військо, чисельність якого ніхто й підрахувати не міг. У величезному війську Шишака були лівійські, суккотські та ефіопські воїни. ⁴ Шишак здобув укріплені міста Юдеї. Потім він привів своє військо до Єрусалима.

⁵ Тоді пророк Шемая прийшов до Реговоама й старійшин Юдеї. Ті юдейські старійшини зібралися в Єрусалимі, бо всі були налякані Шишаком. Шемая сказав Реговоаму та старійшинам Юдеї: «Ось що каже Господь: „Реговоаме, ти й люди Юдеї покинули мене й відмовилися коритися Моєму закону. Отож тепер Я залишу вас без Своєї підтримки перед Шишаком”».

⁶ Тож старійшини Юдеї і цар засмутилися і впокорилися. Вони сказали: «Господь правий».

⁷ Господь побачив, що цар та старійшини Юди покорилися. Тоді до Шемая дійшло таке слово Господнє. Господь сказав Шемаї: «Цар і старійшини скорилися. Отож Я не буду їх знищувати, а незабаром врятую їх. Я не буду через Шишака виливати Мій гнів на Єрусалим. ⁸ Але люди Єрусалима стануть рабами Шишака. І станеться так, аби знали вони, що служити Мені—це не те саме, що служити царям інших народів».

⁹ Коли Шишак, єгипетський цар, напав на Єрусалим, він пограбував і вивіз скарби храму Господнього й скарби царського палацу. Він забрав усе, в тому числі золоті щити, які зробив Соломон. ¹⁰ Тож цар Реговоам зробив бронзові щити замість золотих і дав їх командирам, що відповідали за охорону входу до царського палацу. ¹¹ Хоч коли б цар ішов до храму Господнього, сторожа йшла з ним, несучи бронзові щити, а потім, як заведено, вони повертали бронзові щити до сторожової кімнати.

¹² Оскільки Реговоам упокорився, Господь відвернув від нього Свій гнів, тож його не було знищено вщент. Звісно, і в Юдеї справи пішли краще.

¹³ Цар Реговоам зміцнив свою владу в Єрусалимі. Коли він став царем, йому був сорок один рік. Реговоам царював протягом сімнадцяти років у Єрусалимі, який Господь обрав поміж усіх родин Ізраїлю, аби там було ім’я Його. Мати Реговоама звали Наама; вона була аммонійка. ¹⁴ Він чинив зле, оскільки серцем не прийняв покірливість Господу.

¹⁵ Щодо подій Реговоамового правління від самого початку до кінця, то їх записано у літописах пророка Шемаї та провидця Іддо, який вів родоводи. Між Реговоамом та Єровоамом точилися війни увесь час їхнього царювання. ¹⁶ Реговоам спочив зі своїми батьками й був похований в місті Давида. І Авіжа, син Реговоама, став царем після нього.

Авіжа, цар Юдеї

13 На вісімнадцятому році царювання Єровоама Авіжа став новим царем Юдеї. ² Він правив у Єрусалимі протягом трьох років. Його матір звали Маака, яка була дочкою Уріела з Ґівеа. Між Авіжею та Єровоамом точилася війна. ³ Авіжа вийшов на битву з військом у чотириста тисяч удатних воїнів. Єровоам виступив проти нього з восьмистами тисячами умілих воїнів.

⁴ Одного разу, коли Авіжа стояв на горі Земараїм у горах Ефраїмових, він сказав: «Єровоаме і весь Ізраїлю, слухайте мене! ⁵ Хіба ви не знаєте, що Господь Бог Ізраїлю настановив Давида та його синів царювати над Ізраїлем навічно. Він закріпив це право із Давидом соляною угодою^[n]. ⁶ Але Єровоам, син Невата, слуги Соломона, сина Давидового, повстав проти свого володаря! ⁷ Деякі лихі нікчеми згуртувалися навколо Єровоама й пішли проти Реговоама, сина Соломона, коли він був іще недосвідченим юнаком і не мав достатньої сили протистояти їм.

⁸ Тепер ви надумали здолати Господнє царство, яким правлять Давидові сини. Ви, звісно, могутнє військо й маєте тих золотих телят, тих божків, яких Єровоам зробив для вас! ⁹ Чи ж не відштовхнули ви священиків Господніх, нащадків Аарона, і левитів і не призначили священиками своїх людей точнісінько так, як роблять інші народи світу? Отож тепер кожен, хто принесе молодого бичка та семеро баранів, може стати священиком лжебога.

¹⁰ А для нас Господом є наш Бог, ми не відштовхнули Його! Священики, що служать Богу,—сини Аарона. І левити допомагають їм. ¹¹ Щоранку й щовечора вони приносять жертви всеспалення та запашного куріння перед Господом. Вони викладають хліби рядами на чистому урочистому столі, засвічують золоті свічники щовечора. Ми пильно виконуємо настанови Господа, нашого Бога. А ви покинули Його! ¹² Бог з нами, Він наш правитель. Його священики просурмлять поклик до битви проти вас! Люди Ізраїлю, не йдіть проти Господа Бога ваших предків. Не буде вам успіху».

¹³ Але Єровоам послав загін воїнів у засідку. Поки військо Єровоама було перед юдеями, засідка була позаду них. ¹⁴ Юдеї озирнулися й побачили, що військо Єровоама наступає^[o] і спереду, і ззаду. Тоді вони заволали до Господа, а священики засурмили в сурми. ¹⁵ Люди Юдеї закричали. І за їхнім гуком Бог вразив військо Єровоама і весь Ізраїль перед Авіжею та Юдеєю. ¹⁶ Ізраїльтяни кинулися навтіч від юдеїв, і Бог віддав їх у руки юдеїв. ¹⁷ Авіжа і його військо вщент розгромило військо Ізраїлю, п’ятсот тисяч кращих мужів було вбито. ¹⁸ Народ Ізраїлю було розбито, а юдеї перемогли, бо залежали від Господа Бога своїх предків.

¹⁹ Авіжа переслідував Єровоама і захопив міста Бетел, Єшану та Ефрон з довколишніми поселеннями. ²⁰ Єровоам ніколи вже не відновив сили в часи Авіжі. Господь вразив його, і він помер.

²¹ Натомість Авіжа став могутнім. Він одружився з чотирнадцятьма жінками й мав двадцять двох синів та шістнадцять дочок. ²² Усі інші діяння цього слуги Господнього записано у книгах пророка Іддо.

Аса, цар Юдеї

14 І почив Авіжа зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Його син Аса став царем після нього, і під час його царювання країна жила у мирі протягом десяти років.

² Аса чинив добре і праведне в очах Господа Бога. ³ Він познімав усі чужоземні вівтарі й узвишшя, знищив священні камені та позносив стовпи Ашери. ⁴ Він наказав Юдеї шукати Господа, Бога їхніх батьків, і коритися Його законам та настановам. ⁵ Він знищив узвишшя та вівтарі для спалення запашного куріння в усіх містах Юдеї, і царство перебувало в мирі під час його правління. ⁶ Він збудував фортеці в Юдеї, бо на землі був мир. Ніхто не воював проти нього в дні його царювання, бо Господь дав йому спочинок.

⁷ «Давайте побудуємо ці міста,—сказав він Юдеї,—і обнесемо їх валами з баштами та брамами з засувами. Земля все ще нам належить, бо ми звернулися до Господа, нашого Бога, ми шукали Його, і Він дав нам спокій з усіх боків». Отож вони розбудовувалися й процвітали.

⁸ У війську Аси було триста тисяч чоловік з Юдеї, озброєних великими щитами та списами й двісті вісімдесят тисяч людей Веніаминових, озброєних маленькими щитами та луками. Всі вони були хоробрі воїни.

⁹ Зера кушійський^[p] виступив проти них з мільйоном воїнів та трьомастами колісницями й дійшов аж до Мареші. ¹⁰ Аса вийшов йому назустріч, і вони налаштувалися до бою в долині Зефати поблизу Мареші.

¹¹ Тоді Аса звернувся до Господа свого Бога і сказав: «Господи, крім Тебе, немає нікого іншого, хто б допоміг малосилим проти могутніх. Допоможи нам. О Господи наш Боже, ми сподіваємося на Тебе, в ім’я Твоє вийшли ми проти цього величезного війська. О Господи, Ти—наш Бог. Не дай людині взяти гору над Тобою».

¹² Тоді Господь дав Асі та юдейському війську перемогу над кушійцями. Кушійці побігли, ¹³ а Аса та його військо переслідували їх аж до Герара. Так багато кушійців полягло, що вони вже не могли знову зібрати боєздатного війська. Їх було знищено перед Господом та Його силами. Юдеї ж узяли багату здобич. ¹⁴ Вони перемогли всі міста навколо Ґерара, бо гнів Божий впав на них. Військо Аси награбувало багато здобичі в цих містах. ¹⁵ Вони також напали на табори пастухів і позабирали отари овець, кіз та верблюдів. Потім вони повернулися до Єрусалима.

Діяння Аси

15 Дух Божий зійшов на Азарію, сина Оведа. ² Він пішов зустрітися з Асою і сказав йому: «Послухайте мене, Асо та всі юдеї і люди Веніаминові! Господь з вами, якщо ви з Ним. Якщо ви шукатимете Його, то ви Його знайдете. Та якщо ви покинете Його, то й Він вас покине. ³ Довго Ізраїль жив без справжнього Бога, без священика, який би навчав, і без закону. ⁴ Але в розпачі вони звернулися до Господа, Бога Ізраїлю й шукали Його, і знайшли Його. ⁵ В ті дні було небезпечно подорожувати, бо всі мешканці країн цього краю були дуже занепокоєні. ⁶ Один народ воював з іншим, місто билося з містом, бо Господь насилав на них різний клопіт та різні нещастя. ⁷ А ви будете дужими, не зневірюйтеся, то й матимете винагороду за свою роботу».

⁸ Як почув Аса ті слова й пророцтва Азарії, син пророка Оведа, він змужнів. Він повикидав поганських бовванів з міст Юдеї та Веніамина, які він захопив у горах Ефраїмових. Він відновив вівтар Господа, який був перед ґанком храму Господнього.

⁹ Потім він зібрав усіх людей Юдеї та Веніамина, а також людей з колін Ефраїма, Манассії та Симеона, що розселилися поміж ними, у великій кількості тікали до нього з Ізраїлю, як побачили, що Господь їхній Бог з ними.

¹⁰ Вони зібралися в Єрусалимі на третій місяць п’ятнадцятого року царювання Аси. ¹¹ Тоді ж вони принесли Господу в жертву сімсот голів великої рогатої худоби та сім тисяч овець і кіз із здобичі, яку вони з собою принесли. ¹² Вони дійшли згоди шукати Господа, Бога своїх батьків, усім серцем і душею. ¹³ А ті, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлю, має прийняти смерть, незалежно від того, поважна то людина чи ні, чоловік чи жінка. ¹⁴ Вони дали клятву Господу гучно і голосно, з вигуками, грали на сурмах та ріжках. ¹⁵ Всі люди Юдеї раділи з тієї клятви, бо давали вони її щиросердно. Вони шукали Бога наполегливо і знаходили Його. Отож Господь дав їм спокій з усіх боків.

¹⁶ Цар Аса позбавив навіть свою матів Мааку царського престолу, бо вона встановила один із цих жахливих стовпів на честь богині Ашери. Аса зніс той стовп, розтрощив його і спалив у долині Кідрон. ¹⁷ Хоча він і не позносив узвишшя в Ізраїлі, серцем своїм Аса повністю був відданий Господу протягом усього свого життя. ¹⁸ Він приніс у храм Божий срібло, золото і речі, які він та батько його посвятили.

¹⁹ І не було більше війни аж до тридцять п’ятого року правління Аси^[q].

Останні роки Аси

16 На тридцять шостий рік^[r] царювання Аси ізраїльський цар Вааша виступив проти Юдеї і зміцнив Раму, аби перекрити вхід та вихід на землі юдейського царя Аси.

² Тоді Аса взяв зі скарбниць храму Господнього та свого палацу срібло й золото і послав їх арамійському царю Бен-Гададу, який у цей час правив у Дамаску. ³ «Давай укладемо угоду між нами,—сказав він,—як то було між твоїм батьком та моїм. Ось я надсилаю тобі в подарунок срібло й золото. Отож тепер розірви свою угоду з Ваашей, царем Ізраїлю, і тоді він залишить мене у спокої».

⁴ Бен-Гадад погодився з царем Асою і послав командирів своїх військ проти міст Ізраїлю. Вони захопили Іжон, Дан, Авель-Маїм та міста-комори Нафталі. ⁵ Коли Вааша почув про це, він зупинив будівництво Рами й повернувся в Тирцу. ⁶ Тоді цар Аса видав наказ усім мешканцям Юдеї, щоб кожний з них, без винятку, приніс з Рами каміння й деревину, що використовував Вааша. З них Аса збудував міста Ґеву та Міцпу.

⁷ У цей час провидець Ханані прийшов до Аси, царя юдейського, і сказав йому: «Оскільки ти сподівався на царя Арама, а не на Господа, твого Бога, тому військо царя Арама врятувалося й вислизнуло з рук твоїх. ⁸ Хіба у кушійців та ливійців не численне могутнє військо з величезною кількістю колісниць та вершників? Та якби ти покладався на Господа, Він би їх віддав тобі в руки. ⁹ Бо очі Господні шукають по всьому світові, аби зміцнити тих, чиї серця щиро віддані Йому. Ти вчинив нерозумно і відтепер тебе переслідуватимуть війни».

¹⁰ Аса страшенно розгнівався за це на провидця, він настільки був розлючений, що кинув його до в’язниці. У ті часи Аса жорстоко пригнічував декого з людей.

¹¹ Події правління Аси від початку до кінця, описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. ¹² На тридцять дев’ятий рік^[s] свого правління Аса занедужав на ноги. Хоча хвороба була дуже тяжка, він шукав допомоги не у Бога, а у лікарів. ¹³ Тоді на сорок першому році^[t] правління Аса помер і спочив біля своїх батьків. ¹⁴ Його поховали в усипальниці, яку він приготував для себе у місті Давида. Поклали його на ложе, вкрите спеціями й різноманітними вишуканими пахощами. На його честь розклали величезне багаття.

Єгошафат, цар юдейський

17 Син Аси Єгошафат став царем після нього й зміцнився проти Ізраїлю. ² Він розташував війська в усіх укріплених містах Юдеї і розмістив військові частини в Юдеї та містах Ефраїма, які захопив його батько Аса.

³ Господь був з Єгошафатом, бо з молодих років він ішов тим же шляхом, що і його предок Давид. Він не поклонявся бовванам Ваала, ⁴ а прагнув Бога свого батька й виконував усі Його заповіти, а не так, як чинили ізраїльтяни. ⁵ Господь установив царство під Своєю опікою, і всі юдеї приносили дари Єгошафату, отож став він вельми багатим і шановним. ⁶ Він щиросердо сповідував путі Господні, більше того, він позносив узвишшя та стовпи Ашери в Юдеї.

^7-8 На третій рік свого царювання^[u] він послав своїх наближених Бен-Гаїла, Овдія, Захарія, Нетанела та Михея навчати людей у містах Юдеї. З ними були ще й левити: Шемая, Нетанія, Зевадія, Асагел, Шемірамот, Єгонатан, Адонія та Товія^[v], а також священики Елішама та Єгорам. ⁹ З собою вони мали книгу Закону Господнього і навчали людей по всій Юдеї. Вони ходили по всіх містах Юдеї і навчали людей.

¹⁰ Усі царства довкола Юдеї боялися Господа, тож не нападали на Єгошафата. ¹¹ Деякі филистимляни приносили Єгошафату дарунки й срібло як данину, а аравійці привели йому отари: сім тисяч сімсот баранів та сім тисяч сімсот кіз.

¹² Єгошафат ставав усе могутнішим, він збудував фортеці й міста-комори в Юдеї, ¹³ і мав у тих юдейських містах великі припаси. Він також мав досвідчених воїнів в Єрусалимі. ¹⁴ Перелік воїнів за їхніми родами був такий:

¹⁹ Оце люди, що були на службі в царя. Крім тих, кого він настановив в укріплених містах по всій Юдеї.

Михей пророкує проти Агава

18 Тепер Єгошафат був вельми багатий і славетний, і завдяки одруженню^[w] поріднився з Агавом. ² Через кілька років він пішов провідати Агава в Самарію. Агав забив багато овець та рогатої худоби для нього і людей, які його супроводжували, й намовив його напасти на Рамот-Ґілеад.

³ Агав, цар Ізраїлю, спитав Єгошафата, царя Юдеї: «Чи підеш ти зі мною проти Рамот-Ґілеада?»

Єгошафат відповів: «Я—як ти, а мої люди—як твої люди; ми будемо з вами в цій війні». ⁴ Але Єгошафат також сказав царю Ізраїля: «Спочатку спитаємо поради в Господа».

⁵ Отож цар Ізраїлю зібрав разом пророків, майже чотириста чоловік, і запитав їх: «Іти нам воювати проти Рамот-Ґілеада чи утриматися від цього?» «Ідіть,—відповіли вони,—оскільки Бог дасть царю перемогу».

⁶ Та Єгошафат спитав: «Чи є тут інший пророк Господній, через якого ми б могли запитати?»

⁷ Цар Ізраїлю відповів Єгошафату: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати Господа, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане. Це Михей, син Імли». «Цар не повинен такого казати»,—відповів Єгошафат.

⁸ Отож цар Ізраїлю покликав одного зі своїх наближених і сказав: «Негайно приведіть Михея, сина Імли».

⁹ Одягнені в своє царське вбрання, цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, сиділи на своїх престолах на площі суду біля вхідної брами до Самарії, де всі пророки пророкували перед ними. ¹⁰ Тоді Седекія, син Кенаана, зробив залізні роги^[x] й проголосив: «Ось що каже Господь: „З цими рогами ти нападеш на арамійців, доки не винищиш їх”».

¹¹ Усі інші пророки пророкували те саме: «Напади на Рамот-Ґілеад і переможеш, оскільки Господь віддасть його в руки царя».

¹² Посланець, який ходив покликати Михею, сказав йому: «Послухай, усі інші пророки, як один, передрікають успіх цареві. Нехай твоє слово узгодиться з їхніми, тож вислови свою згоду».

¹³ Але Михей відповів: «Так само правда, як і те, що Господь живий, я можу сказати лише те, що мій Бог говорить».

¹⁴ Коли він прибув, цар запитав його: «Михей, йти нам війною проти Рамот-Ґілеада, чи ні?» «Напади й переможи,—відповів Михей,—бо їх буде віддано у твої руки». ¹⁵ Та цар запитав його: «Скільки разів я повинен змушувати тебе заприсягатися, щоб ти не казав мені нічого, крім правди в ім’я Господнє?» ¹⁶ Тоді Михей мовив: «Я бачив весь Ізраїль, що розбрівся по горах, наче вівці без пастуха. І Господь сказав: „У цих людей немає господаря. Нехай кожен іде додому з миром”».

¹⁷ Цар Ізраїлю сказав Єгошафату: «Хіба я не казав тобі, що він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане?»

¹⁸ Михей вів далі: «Тому послухайте слова Господа. Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі з усім військом Небесним по праву й по ліву руку. ¹⁹ І Господь сказав: „Хто намовить Агава, царя ізраїльського, напасти на Рамот-Ґілеад, де він і знайде свою смерть?” Одні пропонували одне, а інші—інше. ²⁰ Нарешті один із духів вийшов наперед, став перед Господом і сказав: „Я намовлю його”. „Як саме?”—запитав Господь. ²¹ „Я піду й буду брехливим духом в устах усіх його пророків”,—відповів той. „Тобі вдасться намовити його,—сказав Господь.—Піди й зроби це”. ²² Отож зараз Господь вклав брехливий дух в уста всіх твоїх пророків. Господь призначив тобі біду».

²³ Тоді Седекія, син Кенаана, підійшов і вдарив Михея по обличчю: «Куди подався Дух Господа, коли він пішов від мене поговорити з тобою?»—запитав він. ²⁴ Михей відповів: «Ти дізнаєшся про це того дня, коли ховатимешся у внутрішніх палатах».

²⁵ Тоді цар ізраїльський наказав: «Візьміть Михея і відправте його назад до Амона, правителя міста, й до Йоаша, царського сина, ²⁶ і скажіть: „Ось що каже цар: „Киньте цього чоловіка до в’язниці й не давайте йому нічого, крім хліба й води, доки я не повернуся з миром”».

²⁷ Михей промовив: «Якщо ти повернешся з миром, то Господь не говорив через мене». Потім він додав: «Увесь народе, запам’ятай мої слова».

Агава вбито при Рамон-Ґілеаді

²⁸ Отож цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Гілеад. ²⁹ Цар ізраїльський сказав Єгошафату: «Я піду на битву у простому одязі, а ти залишайся у царському вбранні». Тож цар Ізраїлю перевдягнувся у просте, й царі розпочали битву.

³⁰ Тоді цар Арама наказав командирам колісниць: «Не воюйте ні з ким: ні з великим, ні з малим, крім царя ізраїльського».

³¹ Коли командири колісниць побачили Єгошафата, вони подумали: «Напевно, це і є цар Ізраїлю». Тож вони повернули, щоб напасти на нього, але Єгошафат звернувся до Господа, і Той йому допоміг, відвернув колісниці від нього. ³² Отож коли командири колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, вони припинили переслідувати його. ³³ Але один з воїнів пустив стрілу навмання і поранив царя Ізраїлю. Вона влучила у щілину між обладунками. Цар сказав візнику своєї колісниці: «Повертай і вивези мене з битви, бо я поранений». ³⁴ Увесь день тривала запекла битва, а цар ізраїльський, підтримуючи себе в колісниці, дивився на арамійців до вечора. При заході сонця він помер.

Повернення Єгошафата

19 Коли Єгошафат, цар юдейський, повернувся благополучно до свого палацу в Єрусалимі, ² провидець Єгу, син Ханані, вийшов йому назустріч і мовив до царя: «Чи слід було тобі допомагати цим лихим людям і любити тих, хто ненавидить Господа? Через це гнів Божий упав на тебе. ³ Однак ти зробив багато добра, бо позбавив землю від Ашерових стовпів, і серце твоє Бога шукає».

Єгошафат призначає суддів

⁴ Єгошафат жив у Єрусалимі. Він виходив до людей від Беершеби до гір Ефраїмових і навертав їх знову до Господа, Бога їхніх батьків. ⁵ Він призначив суддів по всій землі, в кожному укріпленому місті Юдеї. ⁶ Він казав їм: «Пильнуйте уважно за тим, що ви робите, бо то не для людини, а для Господа, Який завжди з вами, хоч би де ви виносили вирок. ⁷ Бійтеся Бога. Судіть обережно, бо у Господа Бога нашого, немає несправедливості чи напівсправедливості, і Він не бере хабарів».

⁸ Також Єгошафат призначив кілька левитів у Єрусалимі, священиків та голів ізраїльських родів наглядати за виконанням Закону Господнього та залагоджувати спірні питання. І жили вони в Єрусалимі. ⁹ Він їм дав такий наказ: «Служіть віддано і щиросердно, бійтеся Господа. ¹⁰ Кожен випадок, який ви будете розглядати,—це справи ваших співвітчизників, які живуть у містах. І чи є то справи пов’язані з кровопролиттям чи інше порушення Закону, заповідей, настанов чи обрядів, ви маєте попереджати їх, щоб не грішили вони проти Господа, бо інакше гнів Його впаде на вас і ваших братів. Робіть так, і ви не скоїте гріха. ¹¹ Первосвященик Амарія буде керувати вами у всіх ділах Господніх, а Зевадія, син Ізмаїла, голова Юдиного роду, буде керувати вами в усіх царських справах. Левити ж будуть служити при вас як наближені. Дійте сміливо, і нехай Господь буде з тими, хто чинить правильно».

Єгошафат перемагає Моав і Аммон

20 Згодом моавійці, аммонійці й частина меунійців^[y] пішли війною на Єгошафата.

² Люди прийшли і сказали Єгошафату: «Величезне військо йде проти тебе з Едома, з-за моря^[z]. Вони вже в Хазазон-Тамарі» (тобто в Ен-Ґеді). ³ Стривожений Єгошафат вирішив спитати поради в Господа і проголосив піст по всій Юдеї. ⁴ Юдеї зібралися разом шукати Господньої допомоги. Вони й справді посходилися з усіх міст Юдеї шукати Його.

⁵ Тоді піднявся Єгошафат перед зібранням Юдеї та Єрусалима у храмі Господньому перед новим подвір’ям і сказав:

⁶ «О Господи Боже наших батьків, чи ж не Ти—Бог Небесний? Ти правиш усіма царствами й народами. Влада і могутність в руках Твоїх, і ніхто не може Тобі протистояти. ⁷ О наш Боже, хіба ж не Ти вигнав жителів цієї землі заради Своїх людей Ізраїлю й віддав її навіки нащадкам Авраама, Твого друга? ⁸ Вони жили на ній і побудували святиню в ім’я Твоє, кажучи: ⁹ „Якщо нещастя впаде на нас: меч покарання, чи чума, чи голод—ми станемо перед лицем Твоїм у храмі, який носить ім’я Твоє. І коли ми звернемося до Тебе в розпачі, Ти почуєш нас і порятуєш”.

¹⁰ Але нині тут аммонійці, моавійці та люди з гори Сеїр, чиї землі не дозволено було завоювувати Ізраїлю, коли вони йшли з Єгипту^[aa], тож ізраїльтяни обминули ті землі й не знищили їх. ¹¹ Подивися, як вони віддячують, вони йдуть проти нас, аби вигнати нас із землі, яку Ти дав нам у спадок. ¹² О наш Боже, хіба не засудиш Ти їх? Адже не маємо ми сил, щоб протистояти такому величезному війську, що йде війною на нас. Ми не знаємо, що нам робити, і тому очі наші звернені до Тебе»^[ab].

¹³ Усі юдеї з жінками, дітьми та немовлятами стояли перед Господом. ¹⁴ Тоді Дух Господній зійшов на Ягазіела, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єєла, сина Маттанії, левита та нащадка Асафа, коли той стояв посеред зібрання. ¹⁵ Він сказав: «Слухай, царю Єгошафате, й усі, хто живе в Юдеї та Єрусалимі! Ось що каже вам Господь: „Не бійтеся й не лякайтеся цього величезного війська, бо битва це не ваша, а Божа. ¹⁶ Завтра виступайте проти них. Вони будуть підніматися перевалом Зіз, а ви доженіть їх у кінці долини в пустелі Єруел. ¹⁷ Не бийтеся в цій битві. Займіть свої лаштунки. Стійте непохитно й дивіться, як Господь спасе вас. О, Юдеє та Єрусалиме, не бійтеся й не лякайтеся. Виходьте завтра їм назустріч, і Господь буде з вами!”»

¹⁸ Єгошафат вклонився до землі, і всі люди Юдеї та Єрусалима впали долілиць у молитві Господу. ¹⁹ Потім кілька левитів з колін Когата й Кори підвелися й голосно уславили Господа, Бога Ізраїлю.

²⁰ Рано-вранці вони пішли в пустелю Текоа. Коли вони виступили, Єгошафат став і сказав: «Послухайте мене, юдеї та люди Єрусалима! Вірте в Господа нашого Бога, то будете мати підтримку; і вірте в пророків, і будете мати успіх». ²¹ А потім Єгошафат призначив співців Господніх восхваляти Його велич і святість, і йшли вони поперед війська, вигукуючи:

²² Коли вони почали співати й прославляти, Господь влаштував засідки для аммонійців, моавійців та людей з гори Сеїр, які виступили проти Юдеї, і їх було розбито. ²³ Аммонійці та моавійці кинулися на людей з гори Сеїр, щоб вигубити й винищити їх. Після того, як вони знищили людей Сеїру, вони почали вбивати одне одного.

²⁴ Коли юдеї дійшли до місця, з якого видно було пустелю, вони поглянули, очікуючи побачити величезне військо, але побачили лише мертві тіла на землі, жоден не врятувався. ²⁵ Єгошафат і його люди пішли збирати здобич і знайшли силу-силенну зброї, одягу та різноманітних коштовностей було більше, ніж могли забрати з собою. Здобичі було так багато, що вони збирали її протягом трьох днів. ²⁶ На четвертий день вони зібралися в долині Верака, де уславили Господа. Ось чому ця долина називається долиною Верака й по сьогодні.

²⁷ Потім усі люди Юдеї та Єрусалима на чолі з Єгошафатом з радістю повернулися до Єрусалима, бо Господь дав їм втіху від перемоги над ворогами. ²⁸ Вони увійшли в Єрусалим і попрямували до храму Господнього з арфами, лютнями та сурмами.

²⁹ Страх Божий охопив усі царства, коли почули вони, як Господь розправився з ворогами Ізраїлю. ³⁰ І царство Єгошафата перебувало в мирі, бо його Бог дав йому спокій з усіх боків.

Кінець Єгошафатового царювання

³¹ Отак Єгошафат царював в Юдеї. Йому було тридцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти п’яти років. Його матір звали Азува, яка була дочкою Шилхі. ³² Єгошафат жив, як і його батько Аса, не відступав від його шляхів і чинив праведно в очах Господніх. ³³ Однак узвишшя не було знесено, і люди все ще не навернули серця свої до Бога їхніх батьків.

³⁴ Інші події правління Єгошафата, від початку до кінця, описані в літописах Єгу, сина Ханані, що записані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.

³⁵ Пізніше Єгошафат, цар юдейський, уклав Угоду з Агазією, царем ізраїльським, який чинив зле. ³⁶ Він домовився з ним побудувати торговельні кораблі, щоб плисти в Таршиш. Їх було збудовано у Еціон-Хевері. ³⁷ Еліезер, син Додавагу з Мареші, пророкував не на користь Єгошафата, кажучи: «Через те, що ти уклав Угоду з Агазією, Господь знищить усе, що ви побудували». Кораблі розбилися і не змогли пливти, аби торгувати.

Єгорам, цар Юдеї

21 Потім Єгошафат спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. А Єгорам, його син, став царем після нього. ² Єгорамовими братами, синами Єгошафата, були Азарія, Єгіел, Захарія, Азаріагу, Михаїл та Шефатія. Всі вони були синами Єгошафата, царя Юдеї^[ac]. ³ Батько наділив їх багатими дарами: сріблом, золотом та коштовностями, а також укріпленими містами Юдеї. Але царство дісталося Єгораму, бо він був первістком.

Єгорам, цар юдейський

⁴ Коли Єгорам міцно укріпився в батьківському царстві, він віддав мечу всіх своїх братів, а також деяких ізраїльських вельмож. ⁵ Єгораму було тридцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом восьми років. ⁶ Він жив як жили ізраїльські царі, чинив, як було заведено в домі Агава, адже він був одружений з його дочкою. В очах Господа він чинив зле. ⁷ Однак Господь не хотів нищити сім’ю Давида через Угоду, яку Він уклав з Давидом. Господь пообіцяв Давиду, що його нащадки будуть вічно сидіти на престолі.

⁸ Під час правління Єгорама Едом повстав проти Юдеї та настановив свого власного царя. ⁹ Тому Єгорам пішов на них зі своїми воєначальниками та всіма колісницями. Едомійці оточили його й командирів колісниць, але вони вночі прорвали оточення.

¹⁰ По сьогодні Едом повстає проти Юдеї. У цей самий час повстала й Ливна, бо Єгорам відступився від Господа, Бога його батьків. ¹¹ Він також побудував узвишшя на пагорбах Юдеї, завів розпусту серед жителів Єрусалима і споганив Юдею.

¹² Єгорам одержав листа від пророка Іллі, в якому говорилося:

«Ось що Господь Бог твого батька Давида каже: „Ти не йшов дорогою свого батька Єгошафата чи Аси, царя юдейського. ¹³ А йшов ти дорогою царів ізраїльських і призвів Юдею та людей Єрусалима до розпусти, як велося то в домі Агава. Ти також повбивав братів своїх, членів родини твого батька, людей, які були кращі за тебе. ¹⁴ Отож тепер Господь невдовзі покарає твій народ, твоїх синів, жінок та все, що тобі належить, і буде то страшна кара. ¹⁵ Сам же ти захворієш на смертельну хворобу нутрощів, через ту хворобу повилазять твої кішки”».

¹⁶ Господь викликав на Єгорама ворожість филистимлян та аравійців, що жили поруч із кушійцями. ¹⁷ Вони напали на Юдею, захопили її й позабирали все добро з царського палацу, а також Єгорамових синів та жінок. Жодного сина не лишили, крім Агазія^[ad], наймолодшого.

¹⁸ Після цього Господь вразив Єгорама смертельною хворобою кишечника. ¹⁹ Згодом, наприкінці другого року, через ту хворобу в нього повилазили кишки, й він помер у страшних муках. Люди не розводили вогнища на його честь, як те вони зробили для його батька.

²⁰ Єгораму було тридцять два роки, коли він став царем, він правив у Єрусалимі протягом восьми років. Коли він помер, ніхто не сумував за ним. Поховали його у місті Давида, але не в гробницях, де ховали царів.

Агазія, цар Юдеї

22 Люди Єрусалима настановили Агазію, молодшого сина Єгорама, царем, оскільки завойовники, які приходили з аравійцями в табір, повбивали всіх старших синів. Отож Агазія, син Єгорама, царя юдейського, почав царювати.

² Було Агазії двадцять два^[ae] роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі.

³ Він жив так само, як родина Агава, бо його мати підтримувала його в неправедних справах. ⁴ Він робив зле в очах Господа, як заведено було в родині Агава, оскільки після смерті батька вони стали його радниками в негідних вчинках. ⁵ Так само він послухався їхньої поради, коли з Йорамом, сином Агава, ізраїльського царя, він пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, ⁶ тож він повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія^[af], син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.

⁷ І то від Бога було, що Агазія пішов до Йорама на свою погибель. Коли Агазія прибув, він виступив з Йорамом проти Єгу, сина Німші, котрого Господь призначив знищити рід Агава. ⁸ Оскільки Єгу виконував вирок щодо родини Агава, він знайшов юдейських вельмож та родичів Агазії, що служили при ньому. І він повбивав їх. ⁹ Тоді він узявся розшукувати Агазію, і його люди схопили того, коли він переховувався в Самарії. Його привели до Єгу і стратили. Вони поховали його зі словами: «Він був сином Єгошафата, який усім серцем шукав Господа». Отож нікого не було в домі Агазії, могутнього настільки, щоб утримати царство.

Аталія і Йоаш

¹⁰ Коли Аталія, Агазієва мати побачила, що її син мертвий, вона винищила весь царський рід Юдеї. ¹¹ Однак Єгошеба, дочка царя Єгорама, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку у внутрішніх кімнатах. Через те, що Єгошеба, дочка царя Єгорама й дружина священика, Єгояда була сестрою Агазії, вона сховала дитину від Аталії, тож та не змогла її вбити. ¹² Він переховувався з нянькою у храмі Божому протягом шести років, поки Аталія правила країною.

Цар Йоаш

23 На сьомий рік Єгояда показав свою силу. Він уклав угоду з командирами сотень: Азарією, сином Єрогама, Ізмаїлом, сином Єгоганана, Азарією, сином Оведа, Маасією, сином Адаї, та Елішафатом, сином Зикрі. ² Вони обійшли всю Юдею й позбирали левитів та голів ізраїльських родин по всіх містах. Коли вони прийшли до Єрусалима, ³ все зібрання уклало угоду з царем у храмі Божому. Єгояда сказав їм: «Син царя буде правити, як і пообіцяв Господь щодо нащадків Давида.

⁴ Тепер про те, що ви мусите зробити: „Третина з вас, священики та левити, які нестимуть варту в суботу, мають охороняти брами, ⁵ третина—в царському палаці, і ще третина—біля брами Заснування, а всі інші люди мають лишитися на подвір’ях храму Господнього. ⁶ Ніхто не має права заходити до храму Господнього, крім священиків та левитів, які на службі. Тільки вони можуть заходити, бо вони посвячені, а всі інші мусять пильно дотримуватися того, що Господь приписав їм. ⁷ Левити повинні стояти біля царя, кожен мусить мати в руках зброю. Кожного, хто ввійде в храм, належить убити. Будьте поруч із царем, хоч куди б він ішов”».

⁸ Кожен із начальників левитів виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби. Єгояда не відпускав жодну з груп. ⁹ Потім він роздав командирам підрозділів списи та великі й малі щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Божому. ¹⁰ Він розташував усіх людей, і кожен мав у руках зброю, навколо царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

¹¹ Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди, і вони проголосили його царем. Єгояда та його сини помазали Йоаша й загукали: «Хай живе цар!»

¹² Коли Аталія почула галас, бо люди бігли й радісно вітали царя, вона пішла до них у храм Господній. ¹³ Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв біля царської колони при вході. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми, а співці з музичними інструментами вели хвальну пісню. Тоді Аталія розірвала на собі одяг^[ag] й заволала: «Зрада! Зрада!»

¹⁴ Тоді священик Єгояда послав сотників, які командували військом, і наказав їм: «Виведіть її за межі храму і віддайте мечу всіх, хто піде за нею». Бо священик сказав: «Не вбивайте її, поки вона перебуває у храмі Господньому». ¹⁵ Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до Кінської брами біля царського палацу.