Bible in 90 Days
Скарга Аваккума
1 Це пророцтво, яке Аваккум, пророк, побачив у з’яві.
2 Господи, допоки проситиму я допомоги,
а Ти не слухатимеш?
Допоки галасати про насильство,
а Ти не рятуватимеш?
3 Навіщо Ти наслав на мене такі страждання й лиха?
Чому Ти все це спокійно спостерігаєш?
Руїна й насильство переді мною,
здіймаються розбрат і чвари.
4 Тому й закон безсилий,
і ніде вже справедливості немає.
Праведність оточена нечестивістю,
тож і справедливість виходить перекручена.
Відповідь Бога
5 Погляньте на інші народи!
Здивуйтеся! Будьте вражені!
Бо й справді, навіть якщо почуєте ви,
що має статися за час життя вашого,
то не повірите тому.
6 Бо піднімаю Я вавилонян[a],
цей жорстокий і запальний народ,
який проходить аж до краю землі,
щоб захопити оселі, які йому не належать.
7 Вони—страшний й жахливий народ,
вони самі собі закон,
та роблять все, що їм завгодно.
8 Коні їхні прудкіші за леопардів,
та лютіші за вовків уночі.
Їхня кіннота прийшла здалеку й летить на ворога,
немов орли, що поспішають до поживи.
9 Кожен із вавилонян приходить,
щоб чинити кривду.
Обличчя їхні спрямовані вперед,
вони захоплюють полонених,
численних, мов пісок.
10 Вавилоняни глузують з царів,
насміхаються з князів інших народів.
Вони кепкують з будь-яких фортець,
та насипаючи земляний вал,
легко здобувають їх.
11 Після того вони відлітають, неначе вітер,
воювати з іншими народами,
бо єдиний бог для вавилонян—це їхня міць.
Другий докір Аваккума
12 Хіба ж не існував Ти, Господи, ще споконвіку?
Святий мій Боже, Ти—вічний Бог[b]!
О Господи, Ти вавилонян обрав, щоб суд чинити,
наша Скеле, Ти їх призначив нас судити.
13 Твій погляд, Господи, занадто чистий,
аби дивитися на зло,
Ти не в силах бачити неправедні діла.
Тоді чому ж за кривдниками стежиш Ти байдуже?
Чому мовчиш Ти,
коли вбиває праведного злодій?
14 Людей створив Ти, неначе риб морських,
мов плазунів, що ватажка не мають.
15 Ворог на гачок відловлює людей,
мов неводом своїм, людей він ловить.
Він забирає їх у невід свій,
отож він радіє й святкує.
16 Тому пожертви він приносить своїй сітці
і спалює запашне куріння неводу своєму,
бо завдяки сітям своїм він має щедрий пай
і вдосталь їжі.
17 Чи буде сітками у ворога забирати всі багатства,
та мечем народи знищувати немилосердно?
2 Стоятиму на варті я,
на захиснім валу я буду насторожі
і виглядатиму, що скаже Він мені,
що відповість на мої скарги.
Друга відповідь Бога
2 І відповів мені Господь:
«Чітко запиши цю з’яву на скрижалях,
щоб кожен, хто читає,
міг швидко прочитати їх[c].
3 Бо ця з’ява—свідчення призначеного часу,
вона—про кінець.
Вона не бреше, бо прийде він неминуче.
Хоча здається, що забарився він,
чекай на нього, бо справді він надходить.
4 Справді, той, хто зневіриться,
не житиме згідно з нею,
але праведний у вірі, житиме.
5 Як вино може зрадити людину,
так і погорда обдурює зухвалого.
Він, як ненаситна смерть,
не може задовільнити себе,
руйнуючи та поневолюючи інші народи.
6 Тож незабаром стане він притчею для народів
й виставлятимуть його на посміховисько.
Хтось скаже: „Це чоловік нагарбав чужого,
але не втримає нічого,
бо весь цей крам—лише борги!”
7 Ти, чоловік, в кого багато сили,
ти відібрав у інших гроші.
Та згодом вони прокинуться
й постануть проти тебе,
збираючи усе, що ти загарбав в них.
Тоді ти сам будеш здобиччю для народів
й смертельно жахатимешся їх.
8 За те, що ти пограбував багато народів,
решта народів грабуватиме тебе
за пролиту кров людську, за те насильство,
що на землю впало, на міста і на всіх їхніх мешканців.
9 Ви, хто завдяки здирству багатіє,
накликаючи руїну на свій дім,
хто звів розкішні й надійні оселі,
щоб захистити себе від лиха!
10 Наготував ти приниження своєму дому тим,
що вигубив багато народів,
та через те ти не збережеш й власного життя.
11 Бо й каміння стін кричатиме,
і дерев’яні крокви підхоплять той крик.
12 Ви, князі жорстокі, хто зводить місто на крові,
хто на злочині засновує поселення.
13 Однак Господь Всемогутній
знищить у вогні все те, що будували вони:
уся їх праця—марна.
14 Бо сповниться земля знанням про славу Господа,
як водою наливається море.
15 Горе тим, хто у гніві примушує інших страждати.
Вони подібні до того п’янички,
який збиває перехожих з ніг, та забирає їхній одяг,
щоб подивитись на їх приниження[d].
16 Але ж вони скуштують чашу гніву Господнього,
та, випивши з неї, впадуть до землі, неначе сп’янілі.
17 Бо за насильство та крадіжки худоби,
що скоїв ти в Ливані,
страх упаде на тебе за кров людську,
за нещастя краю і кожного міста,
і всіх, хто в них живе».
Послання про бовванів
18 Яка користь від боввана,
або різьбленої подоби, чи постаті лжебога.
Не покладайтеся на своє творіння,
бо воно таке нікчемне й німе,
воно не допоможе.
19 Горе вам, хто говорить цурпалку або німому каменю:
«Прокинься» чи «Вставай!»
Чи може він чогось навчити?
Він покритий золотом і сріблом,
та духу в ньому немає.
20 А Господь—у Своєму святому храмі.
Нехай весь світ замовкне в повазі перед Ним.
Молитва Аввакума
3 Молитва Аваккума, пророка, згідно з шиґґайоном.
2 Господи, про Тебе новину почув я,
Господи, я вражений справами Твоїми.
Зроби такі ж великі справи за наших часів,
в найближчі роки дай пізнати їх.
У гніві пам’ятай про милосердя.
3 Приходить із Теману Бог,
Святий з’являється з гори Паран. Села
Всі небеса вкриває Його слава,
земля наповнена пісень хвали Йому!
4 Рука Його сяє промінисто,
вона яскраво випромінює світло.
Бо в руці Його схована міць така.
5 Поперед Нього йде хвороба,
у слід за Ним руйнівник[e] іде.
6 Всевишній став судити землю;
Він дивиться, й тремтять народи з жаху.
Хитаються довічні гори,
узвишшя споконвічні просідають,
бо істині шляхи Господні!
Він таке завжди таке творив.
7 І замість кривди, що я бачив,
нажахані намети затремтять в Кушані,
від страху заколиваються
запони у землі Мидійській.
8 Господи, чи гніваєшся Ти на ріки?
Чи проти моря лють Твоя палає?
Чи в гніві ти до перемоги
мчиш на конях й колісницях?
9 Навіть тоді Ти явив народу веселку,
яка була доказом Угоди[f] з народами землі. Села
Річками розтинаєш землю Ти!
10 Тебе бачать гори і здригаються.
Вода струмить з високих гір,
безодня океанська голос подає,
бо вона втратила владу над землею.
11 Сонце й Місяць втратили свою яскравість,
коли побачили сяйво блискавок Твоїх.
Забороняєш Ти світити на його шляху.
Світло стріл Твоїх, що носяться навколо,
та сполох списа осяває небеса.
12 У люті Ти ступаєш по землі,
у гніві Ти розтоптуєш народи.
13 Виходиш Ти, аби народ Свій врятувати,
та привести до перемоги царя, обранця Свого[g].
Винищив Ти вождів кожного з нечестивих народів:
з найменшого, до найважливішого. Села
14 Ти використав ціпок Мойсея,
щоб зупинити ворожі армії.
Ті воїни, мов буря, кинулись, щоб нас розвіяти.
Вони гадали, що нас так легко подолати,
як крадькома пограбувати бідняка.
15 Але провів Ти через море коней Своїх,
скаламутивши глибокі води.
16 Почув я це, і затрусилося усе в мені,
та голосно присвиснув я.
Гниття в мої кістки ввійшло,
і ноги затрусились піді мною.
Терпляче я чекатиму на день нещастя,
що прийде на народ, який-но нападе на нас.
Завжди радійте в Господі
17 Хай навіть смоковниця більше не цвіте,
нехай лоза ні грона не приносить.
Хай навіть висохнуть плоди олив,
нехай не вродить більше хлібна нива,
кошари опустіють, і ні худобини не буде у хліву,
18 та навіть і тоді радів би з того, що Господь зробив.
Я святкував би Бога, бо Він—Спаситель мій.
19 Господь, Володар мій, мене могутнім робить,
Він робить мої ноги, мов у оленя, прудкими,
коли мене Він в небезпеку проводжає.
Для диригента. Для струнних інструментів.
1 Це слово Господа, що було Софонії, синові Куші, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Езекії, за часів правління царя Юдеї Йосії, сина Амона.
День Господнього суду над людьми
2 Так говорить Господь:
«Я неодмінно вигублю все з лиця землі.
3 Я вигублю людину й тварину,
Я вигублю птаха в небі, й рибу в морі,
і все нечестиве, що веде до гріха.
Я остаточно викоріню людину з лиця землі».
Так говорить Господь:
4 «Я занесу руку над Юдеєю
й над усіма мешканцями Єрусалима.
Я зітру всі сліди й пам’ять про Ваала
та його священиків.
5 Я вигублю тих,
що низько вклоняються на дахах будинків своїх,
вшановуючи воїнство Небесне[h],
і тих, хто низько вклоняється, присягаючись Господу,
і водночас цареві своєму Мілкому.
6 Я вигублю тих, хто відвернувся від Господа,
не шукав Господа, не звертався до Мене».
7 Замовкніть перед Господом, Володарем моїм,
бо день Господній[i] близько вже,
бо Господь приготував жертву
і посвятив запрошених гостей Своїх[j].
8 Так говорить Господь:
«У день пожертви Господньої
Я покараю вельмож царських і синів царя,
і всіх тих, хто рядиться в чуже[k].
9 Того дня Я напущу кару на кожного,
хто переступить поріг храму Господнього[l],
і тих, хто сповнив дім Володаря Свого
насильством і шахрайством».
10 Так говорить Господь:
«Того дня крик по допомогу
лунатиме від Рибної брами,
лемент ітиме від Нової частини міста[m]
і страшенний гуркіт доноситиметься з вершин.
11 Голосіть, жителі Мортару,
бо винищено всіх торговців,
вигублено всіх купців багатих.
12 Тоді Я обшукаю Єрусалим зі світильником
і покараю самовдоволених і впевнених,
бо процвітали вони довго, тих, що твердять собі:
„Господь нічого не робить!
Від Нього ні добра, ані зла немає”.
Тож Я знайду та покараю їх.
13 Багатство їхнє стане здобиччю для інших,
оселі їхні стануть руїнами.
Вони зведуть будинки, та в них не житимуть,
насадять виноградники, та вина з них не питимуть».
14 «Великий день Господа вже близько,
він наближається швидко.
Гіркий голос у дня Господнього—
то воїнів крики.
15 Цей день—день гніву, клопотів і труднощів,
спустошення й руїни, день темряви й мороку,
день пітьми й чорних хмар.
16 То день сурми і гуків бойових (як у війни годину)
проти укріплених міст і високих башт.
17 Я наведу біду на людство,
тож никатимуть вони, мов сліпі.
Бо проти Господа згрішили, кров їхня розіллється,
немов порох, а плоть їхню розкидають, як гній.
18 Ніяке срібло й золото не зможуть порятувати їх
у день гніву Господнього.
Ревний вогонь Його пожере всю землю,
Він остаточно й жахливо знищить
усіх мешканців землі».
Бог просить людей змінити своє життя
2 Люди безсоромні,
змініть серця свої,
2 поки вас не розвіяли, мов полову,
що зникає за день,
поки палкий гнів Господній
не впав на вас,
поки день Господнього гніву
не настав для вас.
3 Господа шукайте, всі ви, сумирні краю цього,
ви, хто дотримувалися настанов Господніх.
Шукайте праведності й покори!
Шукайте, можливо ви знайдете схованку
у день Господнього гніву.
Господь покарає сусідів Ізраїлю
4 Бо Ґазу буде покинуто, Ашкелон зруйновано,
опівдні Ашдод буде спустошено,
а Екрон[n] викорінено[o].
5 Горе тим филистимлянам, хто живе біля моря,
горе народу критському[p]!
Слово Господа—проти вас:
«Ханаане, земле филистимська, Я тебе зруйную,
Я вигублю всіх мешканців твоїх».
6 Приморські землі пасовиськом стануть,
притулком для пастухів, кошарами для овець.
7 Край цей належатиме решткам народу Юдеї.
Вони випасатимуть там худобу.
Увечері вони лягатимуть спати у будинках Ашкелона,
бо Господь їхній Бог дбатиме про них
і віддасть їм те, що було забране від них.
8 «Я чув докори Моава й образи аммонійців,
що вони кидали Моєму народу,
і як вони вихвалялися тим, що забирали їхні землі,
щоб приєднати їх до своїх кордонів.
9 Тому так само правда, як те, що Я є,—
говорить Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю,—
Моав спіткає доля Содома,
а аммонійців—доля Ґоморри.
Тоді земля заросте бур’янами,
вкриється сіллю, як у Мертвому морі,
і стане пусткою навіки.
Решта Мого народу захопить їх,
ті, хто лишилися з народу Мого, успадкують їх».
10 Ось що матимуть вони за пиху свою,
бо ображали народ Господа Всевишнього
і збиткувалися з нього.
11 Господь страшним їм стане,
бо винищить усіх ідолів землі.
І тоді всі народи світу вклоняться низько Йому,
кожен у своєму домі, в кожному далекому краю.
12 «Навіть ви, ефіопи, поляжете від Мого меча»,—
каже Господь.
13 Він простягне руку Свою на північ
і знищить Ассирію.
Він з Ниневії зробить руїну,
суху, немов пустеля.
14 Тоді отари й усіляка звірина
спочиватимуть посеред неї.
Сови кричатимуть у вікна
і ворони сидітимуть на одвірках;
чорні птахи будуть вити гнізда в тих безлюдних,
порожніх будівлях.
15 Ниневія—це таке пихате місто,
що так собі безпечно живе,
але воно стане такою пусткою,
що тільки дикі звірі мешкатимуть там.
Кожен, хто повз нього йде,
присвисне і махне рукою, дивлячись,
якою руїною воно стало.
Єрусалим у майбутньому
3 Горе тобі, Єрусалиме,
бунтівному й опоганеному гріхом місту,
що гнобить людей,
2 воно нікого не слухається
і не сприйняло ніякої науки.
Воно Господу не вірило,
до свого Бога не йшло.
3 Його вельможі, наче рикаючі леви,
його судді—вовки нічні,
що пожирають здобич враз.
4 Його пророки нерозсудливі й зрадливі.
Його священики осквернили те, що є святим,
й заподіяли шкоду Закону.
5 Та Господь все ще живе у цьому місті,
й Він не чинить зла.
Від ранку до ранку допомагає Він Своєму народові,
та творить для нього тільки добро.
Жодного разу не зробить Всевишній для людей того,
що було б нечестиве або соромне.
6 Господь говорить:
«Я винищив народи, твердині їхні зруйновано.
Я спустошив вулиці їхні,
тож ніхто не ходить ними.
Міста їхні обезлюдніли,
тож ніхто в них більше не живе.
7 Сказав Я так, щоб безумовно,
ти боялася Мене, та прийняла Мою науку.
Тоді ж дім твій не буде зруйнований,
та не нашлю жодної кари на тебе,
що Я приготував.
Але вони знову зухвало беруться
за свої огидні діла!»
8 «Тому чекайте на Мене,—говорить Господь,—
на день, коли Я встану свідчити проти вас,
бо таке Моє рішення:
скликати народи, зібрати царства,
щоб міг Я вилити на вас Свій гнів, всю палку лють,
бо Мій ревний вогонь пожере всю землю.
9 Тож тоді очищу Я мови народів,
щоб усі вони призивали ім’я Господа,
щоб вони Мені служили одностайно».
Останні настанови
10 З-за річок Ефіопії народ Мій, що був розвіяний,
але молиться Мені, принесе Мені пожертви.
11 Того дня не будеш ти соромитися всіх тих злочинів,
заподіяних проти Мене.
Бо тоді Я заберу від тебе хвальків твоїх пихатих,
і ти вже більш ніколи не поводитимешся
так зухвало на Моїй Святій горі[q].
12 Але Я лишу серед тебе немічних та вбогих людей,
що покладатимуться на ім’я Господа.
13 Ті рештки Ізраїлю, що залишуться в живих,
не чинитимуть зла, не брехатимуть,
не знайдеться в устах їхніх язика зрадливого,
бо вони будуть пастися й спочивати у мирі,
і не буде їм чого лякатися.
Пісня радості
14 Співай, дочко Сіону,[r]
Ізраїлю, втішайся!
Радій і веселись від усього серця, Єрусалиме!
15 Господь твій вирок скасував,
відкинув ворогів твоїх.
Господь з царем Ізраїлю,
тож більше не боятиметься лиха цар.
16 Єрусалиму буде сказано в той день:
«Сіоне, не лякайся, будь сильним!
17 Бо Господь твій Бог з тобою, як воїн-рятівник.
Співатиме Він й радо прославлятиме тебе,
і відновить Він любов Свою до тебе.
З криками радості Він буде тішитися з тебе,
як у святковий день.
18 Я прожену твій сором,
не збиткуватимуться більше з тебе[s].
19 Край покладу Я всім, від кого ти страждаєш.
Врятую Я кульгавих і розпорошених
та зберу їх до купи.
Я дам їм славу й шану в кожнім краї світу,
де їх раніш ганьбили.
20 Настане час, і Я вас приведу додому,
тоді Я зберу вас і дам вам славу й шану
серед усіх народів землі.
Тоді Я ваші долі відновлю
перед очима вашими».
Так каже Господь.
Час будувати храм
1 Другого року правління царя Дарія, першого дня шостого місяця Господь промовляв через Оґія, пророка, до Зерувавела[t], сина Шеалтієла, правителя Юдеї, та до Ісуса, сина Йозадака, первосвященика. Він сказав: 2 «Ось що Господь Всемогутній говорить: „Люди ці твердять, що не настав іще час відбудовувати храм Господа”».
3 Тож слово Господа було переказане пророком Оґією: 4 «Хіба то час сидіти вам у ваших завершених оселях з чудовими стелями та стінами, коли храм Господа ще лежить в руїнах? 5 Тож ось що Господь Всемогутній говорить: „Добре обміркуйте поведінку свою. 6 Засіяли ви багато, та зібрали мало, ви їсте, та не наїдаєтеся, ви п’єте, та не напиваєтеся, вбираєтеся, та не зігріваєтеся. Ви заробили небагато грошей, та не розумієте, куди ви витратили їх; неначе робітник покладає платню у діряву кишеню”».
7 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Подумайте про поведінку свою. 8 Підіть у гори, принесіть ліс і збудуйте дім Господа[u]. Тоді Я буду втішений, цим буде звеличено й прославлено Мене». Так говорить Господь.
9 «Ви очікували на багатий врожай, а зійшло мало, ви принесли це додому, та Я його розвіяв. Чому?—Господь Всемогутній питає.—Тому, що дім Мій у руїнах, та кожен із вас порається у власній оселі. 10 Тож через вас небо затримало росу, а земля—врожай. 11 Тож Я навів посуху[v] на землю й гори, і на збіжжя, і на вино молоде, і на оливу—на все, що земля родить. Всі люди й тварини заслабнуть».
Відбудова храму почалася
12 Господь послав Оґія побалакати з Зерувавелом, сином Шеалтієла, та первосвящеником Ісусом, сином Йозадака. Тож ці чоловіки та увесь люд послухалися голосу Господа Бога свого, зі слів Оґія, пророка, якого Всевишній послав, бо народ боявся та шанував Господа.
13 Тоді Оґій, посланець Бога, переказав людям, що сказав Господь Всевишній: «Я з вами»!
14 Тоді Господь дав натхнення Зерувавелу, сину Шеалтієла, правителя Юдеї, та Ісусу, первосвященику, сину Йозадака, і всім іншим працювати в домі Божому. Тож пішли вони і виконали роботу в храмі Господа Всемогутнього, Бога їхнього. 15 То було двадцять четвертого дня шостого місяця, другого року правління царя Дарія.
Господь надихає людей
2 Двадцять першого дня сьомого місяця Господь промовив через Оґія, пророка. Він сказав: 2 «Донеси ці слова до Зерувавела, сина Шеалтієла, правителя Юдеї, та Ісуса, первосвященика, сина Йозадака, і решті народу. Скажи таке: 3 „Хто серед вас іще є такий, що бачив цей дім у минулій славі його? Яким ви його бачите зараз? Чи поступається цей храм своєю величчю у порівнянні з попереднім?”» 4 Господь говорить: «А тепер тримайся, Зерувавеле». Господь також каже: «Тримайся, первосвященику Ісусе, сине Йозадака. Тримайся, весь народе краю. І працюйте, бо Я з вами».
Так говорить Всемогутній Господь: 5 «Це угода, що Я уклав з вами, коли ви вийшли з Єгипту. Не бійтеся, бо Дух Мій з вами!» 6 Бо ось що Господь Всемогутній каже: «Невдовзі ще раз потрясу Я небо й землю, море й сушу. 7 І потрясу Я всі народи, і вони прийдуть зі скарбами всіх народів, і наповню Я дім цей славою». Так говорить Господь Всемогутній: 8 «Срібло й золото насправді належать Мені. 9 Слава цього останнього храму буде більша за славу першого[w]. Тож сюди Я принесу мир». Так говорить Господь Всемогутній.
Початок праці, обіцянка благословення
10 Двадцять четвертого дня дев’ятого місяця другого року царювання Дарія Господь промовив устами пророка Оґії, сказавши: 11 «Ось що Господь Всемогутній говорить: „Спитай священиків, що говорить Закон про те, 12 коли хтось несе посвячене м’ясо у полі одягу свого і торкається полою хліба чи страви, чи вина, чи оливи, чи будь-якої їжі, то хіба вона освячується?”» І священики відповіли: «Ні».
13 Тоді Оґій спитав: «Якщо хтось, торкнувшись померлого, торкнеться будь-чого, чи стане воно нечистим?» І священики відповіли: «Стане нечистим».
14 Тоді Оґій сказав: «Господь говорить: „Так само і з людьми цього народу, що переді Мною, так само і з тим, чого їх нечисті руки доторкнулись, та що вони приносять в храм—воно нечисте. 15 Пам’ятайте про те, що сталося раніше, до того, коли ви почали будівлю храму. 16 Як вам велося? Хтось приходить, щоб набрати двадцять мірок зерна, а там—лише десять. Хтось приходить до діжки з вином, щоб зачерпнути п’ятдесят глечиків із неї, а в ній—лише двадцять. 17 Я вас карав і всі діла рук ваших хворобами та градом, але ви не повернулися до Мене”». Так Господь говорить.
18 Так Господь говорить: «Пам’ятайте про сьогоднішній день—двадцять четвертий день дев’ятого місяця, коли були закладені підвалини храму Господа. 19 Чи є зерно ще в коморі? Чи ще не вродив виноград, смоква, гранат та олива? Ні! Та від цього дня Я вас благословлю».
Господь обрав Зерувавела
20 І було Оґію слово Господа вдруге двадцять четвертого дня того місяця: 21 «Скажи Зерувавелу, правителю Юдеї: „Ось Я потрясу небо й землю. 22 Я поперекидаю багато престолів царських й знищу владу царств інших народів. Я перекину колісниці та їхніх візниць, і коней з вершниками їхніми. Впадуть вони від меча товариша свого”».
23 «Слуго Мій, Зерувавеле, сине Шеалтієла, того дня,—каже Всемогутній Господь,—Я зроблю тебе печаткою Своєю[x], бо Я тебе обрав». Так каже Всемогутній Господь.
Господь хоче, щоб Його народ повернувся
1 Восьмого місяця другого року правління Дарія[y] слово Господа було Захарії, пророку, сину Верекії, сина Іддо. Всевишній сказав: 2 «Господь дуже прогнівався на предків ваших. 3 Тож скажи їм, що Господь Всемогутній каже: „Поверніться до Мене і Я повернуся до вас”».
Так каже Всевишній: 4 «Не будьте такими, як батьки ваші, яким проповідували попередні пророки: „Господь Всемогутній наказує, щоб ви відвернулися від своїх лихих доріг і лихих вчинків, але вони не слухали, уваги на Мене не звертали”.
5 Де ж батьки ваші тепер? Пророки вічно не живуть. 6 Однак слова Мої і настанови, що заповідав Я слугам Своїм, пророкам, хіба ж не дійшли вони до батьків ваших? Тоді вони розкаялися й мовили: „Як Господь Всевишній зробив з нами, як на те заслуговували вчинки й путі наші, так Він і вчинив із нами”».
Чотири коня
7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця (Шевата), на другий рік правління Дарія слово Господа було Захарії, пророку, синові Верекії, сина Іддо.
8 Якось вночі я бачив щось. Чоловік був верхи на гнідому коні. Він стояв серед миртових дерев у лощині. Позаду нього стояли гніді, вороні та білі коні. 9 Я спитав у Ангела: «Хто вони, пане мій?» І посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, відповів: «Я покажу тобі, хто вони».
10 І чоловік, що стояв серед миртових дерев сказав: «Це коні, яких Господь послав обійти всю землю».
11 І коні сказали посланцю Господа, що стояв під миртовими деревами: «Ми подорожуємо землею, на землі спокійно».
12 І посланець (Ангел) Господа промовив: «Господи Всемогутній, доки не матимеш ти милосердя до Єрусалима й міст Юдеї, на які Ти гніваєшся всі ці сімдесят років?»
13 Добрими, заспокійливими словами Господь відповів посланцю (Ангелу), що розмовляв зі мною. 14 Тоді Ангел сказав: «Оповістіть про те, що Господь Всемогутній говорить:
„Великою любов’ю кохаю Я Єрусалим і Сіон.
15 Однак Я вкрай розгніваний зухвалістю народів.
Я був розгніваний на них лиш трохи,
та їх руками накликав Я страждання на народ мій,
але вони принесли занадто велику руїну людям Ізраїлю”.
16 Тож ось що Господь говорить:
„Я повернуся до Єрусалима з милосердям”.
Так говорить Господь Всемогутній:
„Мій дім буде відбудовано”.
17 Оповістіть також про те,
що Господь Всесильний каже:
„Міста Мої знов будуть в статках,
Господь знов буде милостивий до Сіону
і знову обере Він Єрусалим Своїм містом”».
Чотири роги і чотири майстри
18 Потім я підвів очі й побачив чотири роги. 19 І запитав я посланця, який розмовляв зі мною: «Що то?» Він відповів: «Це роги—то народи, що розсіяли Юдею, Ізраїль та Єрусалим».
20 Тоді Господь показав мені чотирьох майстрів. 21 Я спитав: «Що вони робитимуть?» Він відповів: «Ті роги—чотири народи, що руйнували Юдею, розсіявши Ізраїль по далеким країнам. Безжалісні, вони губили людей Божих, але ці робітники прийшли, щоб налякати й скинути руйнівні ті роги».
Обмір Єрусалима
2 Тоді я глянув вгору і побачив чоловіка, в руці він мірку мав. 2 І спитав я: «Куди ти йдеш?» Він відповів: «Обмірювати Єрусалим, щоб побачити, який він завширшки і завдовжки».
3 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, пішов, а інший вийшов йому назустріч. 4 Він промовив: «Біжи, скажи тому юнакові таке:
„Єрусалим буде без мурів,
бо житиме у ньому неміряно людей й худоби.
5 Але Я буду муром вогняним довкола нього,
буду славою посеред нього”».
Так говорить Господь.
Господь закликає Свій народ повернутися додому
Господь говорить:
6 «Не бариться! Тікайте з півночі,
бо порозкидало вас на всі чотири сторони».
Так Господь говорить:
7 «Слухай, народ Сіона!
Тікайте ті, хто у вигнанні вавилонському!»
8 Він послав мене до народів, що грабували вас,
Він послав мене, щоб принести вам славу.
Ось що Господь Всемогутній говорить:
«Хто вдарив вас, той вдарив те,
що дороге для Мене.
9 Вавилоняни в полон забрали народ мій,
зробивши їх рабами.
Та ось рукою Я змахну над ними,
й вони дістануться рабам своїм як здобич».
Тоді ви знатимете,
що мене послав Господь Всемогутній.
10 Господь говорить:
«Сіону, радій і веселись,
бо йду Я оселитися серед тебе.
11 Багато народів повернеться до Господа в той день.
Вони Моїм народом будуть,
і оселюсь Я поміж тебе».
Тоді ти знатимеш,
що мене послав Господь Всемогутній.
12 Господь знову зробить Єрусалим
Своїм особливим містом,
та Юдея стане Його часткою спадщини землі святої.
13 Замовкни, все живе перед Господом,
бо Він встає й виходить з помешкання Свого святого.
Первосвященик
3 Він показав мені Ісуса, первосвященика, що стояв перед посланцем Господа. Сатана стояв праворуч Ісуса, щоб звинувачувати його. 2 І посланець Господній (Ангел) сказав сатані: «Хай Господь, Який обрав Єрусалим своїм особливим містом, дорікне тобі, сатано. Всевишній врятував це місто, неначе головешку, що вихоплена з вогню».
3 Ісус був вдягнений у брудний одяг і стояв перед посланцем (Ангелом). 4 І той заговорив і сказав Ангелам, які стояли перед ним: «Зніміть з нього цей брудний одяг». Тоді він звернувся до Ісуса: «Дивись, я зняв твої гріхи з тебе, неначе одяг, тож вберися у святкове, чисте вбрання».
5 І сказав я: «Нехай надінуть чистий тюрбан йому на голову». Тож вони наділи чистий тюрбан на голову йому. Вони одягли його в нове вбрання, і посланець Господній стояв поруч. 6 Тоді посланець Господній застеріг Ісуса, сказавши:
7 «Ось що Господь Всевишній говорить:
„Якщо ходитимеш дорогами Моїми,
якщо робитимеш усе, що доручив тобі Я,
тоді судитимеш у храмі Моїм
і наглядатимеш за подвір’ям Моїм.
І право матимеш ходить між тих ангелів,
які тут стоять.
8 Слухай, Ісусе, первосвященик,
та інші священики, які сидять перед тобою,—
символ того, що має статися.
Ось Я приведу особливого слугу Свого
на ім’я „Пагін”.
9 Ось камінь, що перед Ісусом поклав Я,
а на цьому камені одному сім граней[z].
Дивись-но, Я ось вирізьблю на ньому напис,
який буде свідченням того,
що одного дня Я зніму провину з цієї землі”».
Так говорить Господь Всемогутній.
10 «Того дня,—Господь Всемогутній говорить,—
запросите ви одне одного під виноградну лозу
та смокву на розмову мирну[aa]».
Поставець і два оливних дерева
4 Тоді посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, повернувся й розбудив мене, мов того, хто прокидається від сну. 2 І мовив він до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Бачу світильник, виготовлений зі щирого золота. Зверху в ньому—посудина для олії. Сім свічників на ньому й гілка з сімома цівками, що ведуть до кожного з свічників для поповнення олії, розташованих зверху. 3 Поруч нього два оливні дерева: одне праворуч від посудини, друге ліворуч. Вони дають олію для поповнення свічників».
4 Тоді я сказав Ангелу, що розмовляв зі мною: «Що воно таке, владико?» 5 І посланець, що розмовляв зі мною, відповів: «Хіба ти не знаєш, що воно таке?» І я зізнався: «Ні, пане мій, не знаю». 6 І він пояснив: «Це слово Господа Зерувавелові: „Ніхто не здатен досягти чогось своєю власною силою та владою, але тільки за допомогою Духа Мого”. Так говорить Господь Всевишній. 7 Для Зерувавела ця велика гора буде неначе рівнина. Він збудує храм, та коли він покладе останній краєугольний камінь у будівлю, усі загукають: „Це гарно! Це гарно!”»
8 І було до мене слово Господа: 9 «Руки Зерувавела закладуть підвалини храму цього, руки його закінчать цю справу. Тоді ти знатимеш, що Господь Всемогутній послав до мене вас. 10 Люди не будуть соромитися маленьких справ, та зрадіють, коли побачать як Зерувавел, с виском у руці, міряє завершену будівлю. Тож сім граней[ab] того каменю—то очі Господні, які чатують на всі боки, та бачать все, що коїться на землі».
11 Тоді я (Захарій) запитав: «Що то за дві оливи по обох боках світильника?» 12 І ще я запитав його: «Що то за гілки оливних дерев, що виливають золоту оливу крізь дві золоті цівки?» 13 І він відповів мені: «Хіба ти не знаєш, що то означає?» Я сказав: «Ні, володарю мій». 14 І він мовив: «Це—двоє благословенних[ac], що служитимуть Господу усієї землі».
Літаючий сувій
5 Я підвів очі і знову побачив сувій, що витав у повітрі. 2 І він спитав мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу сувій, що літає в повітрі. Довжина його двадцять ліктів[ad], а ширина десять ліктів[ae]». 3 І він сказав мені: «На сувої написано прокляття: на одному боці—прокляття, що лягає на всіх злодіїв, а з другого—на тих, хто облудно присягається, та не виконує своїх обіцянок». 4 «Я нашлю прокляття,—Господь Всемогутній говорить,—тож воно ввійде в дім злодія й у дім того, хто облудно присягається іменем Моїм, і залишиться посеред дому його, і зруйнує хату ту: і дерево, й каміння так само».
Жінка і кошик
5 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, вийшов і промовив до мене: «Подивись угору і побач, що то наближається до нас?» 6 І я спитав: «Що то?» Він відповів: «То вимірювальний кошик. Він важить скільки гріха[af] наробили люди цієї країни».
7 Тоді кругла олив’яна кришка піднялася, а там сиділа жінка всередині мірила. 8 І він сказав: «Це—нечестивість». Він штовхнув її всередину кошика-мірки й кинув олив’яну кришку на отвір.
9 Я подивився вгору і побачив дві жінки, що наближалися до нас. Мали вони крила, мов лелеки, які розпросторено було, щоб уловлювати вітер. І підняли вони мірило в повітря.
10 І мовив я до посланця, що розмовляв зі мною: «Куди вони несуть кошик-мірило?» 11 Він відповів: «Вони намірилися побудувати йому храм у землі Шинар[ag]. Коли його збудовано буде, мірило буде встановлено в підмурівку його».
Чотири колісниці
6 Тоді знову підвів я очі й побачив, як чотири колісниці виходили з-поміж двох бронзових гір. 2 Гніді коні везуть першу колісницю, а вороні коні—другу. 3 Білі коні везуть третю колісницю, а сірі в яблуках—четверту.
4 І спитав я в посланця Ангела, що розмовляв зі мною: «Що це, мій володарю?» 5 Посланець Ангел відповів мені: «Це чотири вітри[ah] небесні, що виходять після того, як стояли перед Володарем усієї землі. 6 Вороні коні ідуть у північні землі, білі коні йдуть у західні[ai], гніді—на схід, а сірі в яблуках ідуть у південні[aj] землі».
7 І могутні коні вийшли, вони рвалися скакати, скакати по всій землі. І сказав він: «Ідіть! Пройдіть усією землею». І пройшли вони всією землею, кожен своєю стороною.
8 Тоді він гукнув до мене: «Дивися, коні, які пішли в північні землі Вавилон, скінчили там працю свою. Тож тим самим вони дали спокій духу моєму, і Я більш не гніваюся!»
Первосвященик Ісус дістає корону
9 Слово Господа було мені: 10 «Дістанеш золото і срібло від засланих Гелдаї, Товії та Єдаї, і того ж дня піди до дому Йосії, сина Софонії, що прийшов з Вавилона. 11 Візьмеш срібло і золото і зробиш корону. І надінеш на Ісуса, сина Йозадака, первосвященика. 12 І скажи йому, що Господь Всемогутній так говорить:
„Ось чоловік, ім’я якого „Пагін”,
він виросте великий,
й дім Господа збудує.
13 Господній храм збудує він
і буде в шані.
Він сидітиме і правитиме на престолі[ak],
й стоятиме священик біля нього.
Й обидва працюватимуть у мирі між собою”.
14 А вінець буде пам’яттю[al] в Господньому храмі про Гелдаю, Товію та Єдаю, а ще Йосію, сина Софонії».
15 Ті, хто живуть далеко, прийдуть і збудують храм Господа і знатимуть, що Господь Всемогутній послав мене до вас. І станеться це, якщо зробите ви те, що Господь наказав вам зробити.
Господь прагне миру й добра
7 Четвертого року правління царя Дарія[am] слово Господа було Захарії, четвертого дня дев’ятого місяця Кислева. 2 З Бетела було послано Шарезера, Реґем-Мелека та його людей благати милості Господньої. 3 Вони спитали священиків, що служили в домі Господа Всемогутнього, і пророків: «Чи маємо тужити й поститися протягом п’ятого місяця, як це робили багато років?»
4 Тоді було мені таке слово Господа Всемогутнього: 5 «Скажи всім людям краю і священикам: „Коли ви постилися й тужили п’ятого й сьомого місяця протягом сімдесяти років, чи ви справді для Мене то робили? Ні! 6 Коли ви їсте й п’єте, ви робите все це тільки для свого блага. 7 Це ті самі слова, що Господь проголошував через пророків минулого, коли Єрусалим був заселений і процвітав, а також міста навколо нього: Неґев і Шефела[an]—що були заселені людьми”».
8 То було Захарії таке слово від Господа:
9 «Ось що Господь Всемогутній говорить:
„Судіть праведним судом
і майте співчуття та милосердя до своїх сусідів[ao].
10 Не утискайте удовиць й сиріт,
чужинців й бездомних бідаків.
Не замислюйте одне на одного планів злих”.
11 Але вони не слухались і відвертались вперто,
вони уваги не звертали на Мої слова.
12 Вони серця свої закам’яніли,
щоби не чуть закону й слів,
які Господь Усемогутній їм посилав зі Своїм Духом,
Він його з пророками минулого посилав.
Тому Господь Всевишній
і наслав Свій гнів на них».
13 Господь Всесильний так говорить:
«Коли Я кликав, та вони не чули,
тепер вони покликали, та Я не почув.
14 Я приведу народи інші проти них як бурю.
Невідомий їм народ прийде
й зруйнує всю країну,
тож згине вся її краса,
перетворившись на пустелю».
Господь обіцяє благословити Єрусалим
8 Слово Господа Всемогутнього було знову. 2 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Великою любов’ю кохаю Я Сіон, але ревно Я розгніваний на неї». 3 Ось що Господь говорить: «Я повертаюсь до Сіону й житиму серед Єрусалима. Єрусалим називатимуть „Вірне місто”, а гору Господа Всемогутнього—„Свята гора”».
4 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Знову старі чоловіки й жінки сидітимуть вздовж вулиць Єрусалима. Кожен із ціпком у руці через глибоку старість. 5 Вулиці міста сповнені будуть хлопцями й дівчатами, що гратимуться там».
6 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Хоча це може видаватися неможливим решткам цього народу в ті дні, хіба воно також неможливе для Мене?»
7 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Я визволю народ Мій із країн сходу і з країн заходу. 8 Я приведу їх сюди, й вони житимуть у Єрусалимі. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом у правді та праведності».
9 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Хай сильними будуть руки ваші, ви, хто чує тепер ці слова з уст пророків, що жили, коли закладено було підвалини дому Господа Всемогутнього, щоб збудувати храм. 10 Бо перед тим не було грошей найняти робітників і не орендувати худобу[ap]. Небезпечно було подорожувати, існувала постійна загроза, бо Я людей одне на одного підбурив. 11 Нині не так, як колись, Я буду з рештками цього народу».
Так говорить Господь Всемогутній: 12 «Справді, вони мирно сіятимуть, лоза даватиме плоди, земля даватиме врожай, а небо дасть росу. І це все Я дам у спадщину решткам Мого народу. 13 І буде так: як ви, доме Юди і доме Ізраїля, були прокляттям поміж народів, так само Я визволю вас, і ви будете благословенням. Не бійтеся, хай силою наповнитеся ви».
14 Бо ось що говорить Господь Всемогутній: «Як Я намислив заподіяти вам лихо, коли предки ваші Мене розгнівали». Так говорить Господь Всемогутній: «Я не змилостивився, 15 Я знову вирішив зробити добро в ці дні Єрусалиму й дому Юди. Та не бійтеся! 16 Ось що ви маєте робити: говоріть правду одне одному, провадьте правду й мирну справедливість у судах. 17 Ніхто хай не замислює в серці своєму лиха іншому, не беріть собі за звичку облудно присягатися, бо Я все це ненавиджу». Так говорить Господь.
18 І було мені слово Господа Всемогутнього. 19 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Піст четвертого місяця, піст п’ятого місяця, піст сьомого місяця й піст десятого місяця[aq] стануть радісними й веселими святами, щасливими святами для дому Юди. Отже, любіть правду й мир».
20 Ось що Господь Всемогутній говорить:
«До Єрусалима знов прийдуть народи
й люди з інших міст.
21 З одного міста йтиме люд до іншого і скаже:
„Ходімо Господа умилостивити,
ходім шукати милості у Всемогутнього”.
А інші люди скажуть:
„І ми підемо!”»
22 Багато народів і могутніх племен прийдуть умилостивити Господа Всемогутнього в Єрусалимі, шукаючи милості Господа. 23 Ось що Господь Всемогутній каже: «У ті дні багато людей із усіх різномовних народів прийдуть до юдеїв, ухопляться за край вбрання кожного єврея і скажуть: „Дозвольте ми підемо з тобою, щоб Всевишньому служити, бо чули ми, що Господь з вами”».
Суд над іншими народами
9 Це слово Господа проти землі Гадрах[ar] та Дамаску:
Слово Господь зійде, бо бачить Він,
що робиться в усіх колінах Ізраїля.
Усі народи сподіваються на Його допомогу[as].
2 Слово Господа також зійде на Гамат,
що з ним межує, також на Тир і Сидон,
бо вони дуже мудрі.
3 Тир збудував твердиню
й накопичив собі срібла, мов того пороху,
а золота, немов багна на вулицях.
4 Та ось Володар мій забере геть усе Його майно,
Він змиє його морем, пожере вогнем.
5 Побачить Ашкелон[at] і злякається,
Ґаза здригнеться від жаху і Екрон також,
і розвіються сподівання її.
Не буде більше царів у Ґазі,
а Ашкелон обезлюдніє.
6 Пануватимуть в Ашдоді злі люди,
і викоріню Я пиху филистимлян.
7 Вони більше не їстимуть криваве м’ясо,
або яку іншу заборонену їжу.
Всі рештки филистимлян стануть одним з колін Юдеї;
це станеться з Екроном, як і з євуситами[au].
8 Я захищу Мою країну,
не давши кривднику пройти землями її,
бо Своїми очами бачив Я,
як у минулому страждав народ Мій.
Майбутній цар
9 Радуйся вельми, народ Сіону,
радісно скрикуй, народ Єрусалима,
дивися, йде твій цар до тебе.
Він справедливий, звитяжний,
їде, смиренний, верхи на молодому ослі,
на дитині робочої ослиці[av].
10 Я вигублю колісниці з Ефраїму[aw]
і коней із Єрусалима. І буде зламано лук війни.
Цар проголосить мир народам.
Від моря і до моря буде править він,
від самого Євфрату—до кінця землі.
Господь врятує Свій народ
11 Єрусалиме, ми кров’ю скріпили Угоду[ax] твою,
тож Я визволю з колодязя сухого тих з народу твого,
кого ув’язнено було[ay].
12 Вертайтесь до дому, в’язні,
зараз вам є на що надію мати.
Сьогодні сповіщаю про те,
що Я повертаюсь к вам!
13 Бо Я тягну Юдею, наче лук,
стрілою Ефраїм моєю буде.
Сіоне, підніму синів твоїх на греків,
Я розмахнусь тобою,
мов мечем звитяжного бійця.
14 Господь повстане проти них,
Його стріла, мов блискавка, ударить.
Господь, Володар мій, засурмить в сурму
і виступить з південних буревіїв.
15 Господь Всемогутній захистить їх,
тож матимуть вони що їсти
вразять ворогів своїх камінням з пращі.
Кров питимуть, немов вино,
і будуть повні, наче келих,
як роги вівтаря, по вінця повні.
16 Тоді Господь, Бог їхній, порятує їх.
Народ Його, мов вівці, буде,
народ блищатиме, немов коштовності в короні.
17 Все буде гаразд!
Багато буде пшениці й молодого вина,
та вродиться багато хлопців і дівчат.
Господні обіцянки
10 Просіть у Господа дощів навесні,
бо Господь—Творець блискавок і злив.
Він кожному дарує польові рослини.
2 Боввани говорять пусте,
а віщуни бачать брехливі з’яви.
Тлумачі снів теревенять дурниці,
вони втішають, та дарма.
Тому й блукають вони,
мов ті вівці, страждають, бо пастуха немає.
3 Всевишній Бог говорить:
«Я дуже розлючений на пастухів[az],
тож покараю вожаків».
Бо народ Юдеї—то паства Його,
та Він піклується про неї.
Господь Всемогутній пильнуватиме за стадом Своїм,
неначе воїн доглядає за славним конем бойовим.
4 З Юдеї вийдуть разом кожна частина війська,
наріжний камінь, прикілок, лук бойовий
і командир кожного полку.
5 В битві будуть вони, як воїни,
що топчуть порох на вулицях.
Вони воюватимуть, бо Господь із ними
і осоромлять навіть кіннотників.
6 «Я зміцню народ Юди і врятую народ Ізраїлю[ba].
Я поверну їх, бо Я дбаю про них.
Я ставитимуся до них так,
немовби ніколи не відкидав їх,
бо Я—Господь Бог їхній, і Я відгукнуся до них.
7 Ефраїмці будуть наче ті воїни,
що випили занадто вина,
а їхні діти те побачать і теж звеселяться.
Тож зрадіють усі вони разом із Господом.
8 Я гукну їх і зберу, бо Я їх викупив,
і стануть вони численні, як були і колись.
9 Хоч Я розсіяв їх поміж народами,
але вони пам’ятатимуть Мене в краях далеких.
Вони дадуть життя дітям своїм
і разом повернуться додому.
10 Я поверну їх із землі Єгипту, Я позбираю їх з Ассирії
й приведу в землі Ґілеаду та Ливану,
і для них усіх не вистачатиме місця.
11 Все станеться як і раніше,
коли Я вивів їх з Єгипту.
Я вдарю по хвилях морських
і люди перейдуть через море турботи.
Я, Всевишній, висушу річки і струмки,
та знищу ассирійську пиху і єгипетську міць.
12 Я зміцню людей Своїх,
тож вони будуть жити для Мене та імені Мого»,—
Господь говорить.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International