Bible in 90 Days

Вітання

1 Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, яка належить Богу Отцю і Господу Ісусу Христу. Благодать Божа вам і мир.

Про життя і віру солунян

² Ми завжди дякуємо Богові за вас усіх і згадуємо про вас у своїх молитвах. ³ Ми ніколи не забуваємо перед Богом, Отцем нашим, про труди ваші завдяки вірі, про працю вашу, що йде від любові вашої, і про терпіння ваше, що надихане надією на Господа нашого Ісуса Христа.

⁴ Ми знаємо, брати і сестри улюблені Богом, що Він обрав саме вас бути Його народом. ⁵ Бо наша Благовість дійшла до вас не лише словами, а з силою, з Духом Святим, з глибоким переконанням у її істинності. Ви знаєте, як ми жили, коли були з вами. І це було заради вас. ⁶ І ви стали подібними до нас і Господа. Ви прийняли Послання серед багатьох мук із радістю, що йде від Святого Духа.

⁷ Отож бо й стали ви взірцевим прикладом для всіх віруючих у Македонії та Ахаї. ⁸ Бо Слово Господнє йшло від вас, й було його чути поза межами Греції, і про віру вашу стало відомо повсюди. Тож нам не треба нічого казати.

⁹ Усюди люди самі говорять, про те, як прийняли ви нас, і про те, як відвернулися ви від бовванів, щоб служити живому та істинному Богові. ¹⁰ І щоб очікувати пришестя Його Сина з небес—Того, Кого Бог воскресив із мертвих, а саме Ісуса, Який спасе нас від прийдешнього гніву Божого.

Павлові труди в Солуні

2 Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним. ² Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.

³ Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства. ⁴ Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.

⁵ Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок! ⁶ Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.

⁷ Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні^[a] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх. ⁸ Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше. ⁹ Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.

¹⁰ Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими. ¹¹ Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей. ¹² Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його славу.

¹³ Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання^[b] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді—Посланням Божим, що діє у вас, віруючих. ¹⁴ Бо ви, брати і сестри, подібні до церков Господніх в Юдеї^[c], які належать Ісусу Христу: ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона^[d] від своїх—юдеїв. ¹⁵ Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків, та вигнали нас зі своєї землі. Вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей. ¹⁶ Вони намагаються перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Але ж всім цим вони лише додають все більше гріха до тих, що вже скоїли. І зрештою, їх спіткає гнів Божий.

Павло бажає відвідати їх знову

¹⁷ Щодо нас, брати і сестри, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас. ¹⁸ Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.

¹⁹ Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя? ²⁰ Так, ви—наша шана і радість!

Прихід Тимофія до солунян

3 Тож не в змозі це більше витримати, ми вирішили самі залишитися в Афінах. ^2-3 Ми послали Тимофія, нашого брата і товариша в праці Божій, у проголошенні Доброї Звістки про Христа. Ми послали його, щоб зміцнити вас і підбадьорити в вашій вірі, щоб ніхто не похитнувся через ці труднощі, які маємо ми зараз. Бо ви самі знаєте, що ми призначені на це.

⁴ Навіть коли ми були з вами, то наперед застерігали вас, що страждатимемо. Тож, як вам добре відомо, воно так і сталося. ⁵ Отже, не маючи змоги більше чекати, я вирядив Тимофія довідатися про вашу віру. Я боявся, щоб лукавий часом не спокусив вас, і щоб наш тяжкий труд не був марний.

⁶ Але Тимофій щойно повернувся від вас і приніс нам Добру Звістку про віру вашу і любов. Він сказав нам, що ви завжди тепло згадуєте про нас, і що маєте сильне бажання побачити нас так само, як і ми бажаємо побачити вас. ⁷ Тож, брати і сестри, у всіх наших стражданнях і гоніннях ми підбадьорилися вірою вашою.

⁸ Так, ми тепер сповнені життя, бо знаємо, що ви міцно стоїте в Господі. ⁹ Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю ту радість, що ми маємо перед нашим Богом? ¹⁰ Ми ревно молимось і вдень, і вночі, щоб змогли ми вас побачити знов і дати вам усе необхідне, аби зміцнити вашу віру.

¹¹ Тож нехай сам Бог наш і Отець і Господь Ісус спрямують наш шлях до вас. ¹² Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас. ¹³ Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.

Життя, що до вподоби Богу

4 Браття і сестри! Зараз я маю ще дещо вам сказати. Ви одержали від нас учення, де сказано, як вам належить жити, щоб це було до вподоби Богові. Ви так і живете. Та ми благаємо і закликаємо вас як послідовників Господа Ісуса й далі продовжувати так жити, але з іще більшим завзяттям. ² Бо ви ж знаєте, які настанови ми дали вам волею Господа Ісуса. ³ А Бог ось чого бажає: щоб ви були святі, щоб уникали розпусти. ^4-5 Він бажає, щоб кожен із вас навчився контролювати тіло своє і тримати його у святості й честі, а не віддаватися хіті й пристрасті, мов ті погани, хто не знають Бога^[e]. ⁶ Він також бажає, щоб ніхто не кривдив брата свого і не обдурював його, бо Господь покарає людей за такі гріхи. Ми вам уже казали про це і застерігали вас. ⁷ Бо Бог покликав нас бути святими, а не жити в гріху. ⁸ Отже, хто відкидає вчення, той зневажає не людей, а Бога, Який дає вам також і Духа Святого.

⁹ Щодо любові вашої до братів і сестер в Христі, то ви не потребуєте, щоб ми писали вам про це. Адже Бог навчив вас самих любити одне одного. ¹⁰ І ви справді так і поводитеся з братами своїми по всій Македонії. Та ми закликаємо вас, брати і сестри, ще міцніше любити їх.

¹¹ Прагніть жити в мирі, дбайте про своє діло, самі заробляйте собі на прожиток, як ми і наказували вам. ¹² Та якщо ви так робитиме, то невіруючі поважатимуть ваш спосіб життя, і ви ніколи не залежатиме ні від кого в потребах своїх.

Прихід Господа

¹³ Ми хочемо, щоб ви знали, брати і сестри, щоб ви не сумували за тими, хто помер, як ті люди, хто не має надії. ¹⁴ Бо коли ми віримо, що Ісус помер, а потім воскрес із мертвих, то ми віримо і в те, що Бог так само поверне з Ісусом і тих, хто помер.

¹⁵ І те, що ми кажемо вам зараз є Посланням Божим: ми, хто все ще житиме під час пришестя Господнього, приєднаємося до Нього, але звісно, ми не будемо попереду померлих. ¹⁶ Та коли голосно пролунає наказ Архангела і просурмлять Божі сурми, то Господь сам зійде з небес, і ті, хто помер в Христі, воскреснуть першими. ¹⁷ Після цього ми, хто лишиться живими, будемо піднесені на хмари разом із померлими, щоб зустрітися з Господом на небесах. Отже, ми будемо з Господом вічно. ¹⁸ Тож втішайте одне одного цими словами.

Готуйтеся до пришестя Господнього

5 Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. ² Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі. ³ Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!

⁴ Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. ⁵ Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. ⁶ Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і маймо самовладання. ⁷ Бо ті, хто сплять—сплять уночі, і хто п’є—впивається вночі. ⁸ Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння.

⁹ Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. ¹⁰ Він помер за нас, щоб ми, чи живемо, чи вмерли вже, коли Він прийде, змогли жити разом із Ним. ¹¹ Тож підбадьорюйте і зміцнюйте духовно одне одного, як ви вже це й робите.

Останні настанови й вітання

¹² Але благаємо вас, брати і сестри, шануйте тих послідовників Господніх, хто тяжко трудиться серед вас, навчаючи і піклуючись про вас. ¹³ Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за їхню працю.

Живіть у мирі між собою. ¹⁴ Ми благаємо вас, браття: наставляйте на розум ледарів, втішайте малодушних, допомагайте слабким. Будьте терплячі з усіма.

¹⁵ Пильнуйте, щоб ніхто не платив злом за зло, та завжди намагайтеся робити добро одне одному і всім людям.

¹⁶ Будьте завжди радісні. ¹⁷ Постійно моліться. ¹⁸ Дякуйте Богові при всіх обставинах, бо саме так Господь хоче, щоб ви жили в Христі Ісусі.

¹⁹ Не давайте згаснути^[f] Духові Святому. ²⁰ Не ставтеся з презирством до пророцтва, ²¹ але ж зробіть звичкою для себе все перевіряти, щоб бути певними у тому, що те чи інше йде від Бога. Тримайтеся добра, ²² та стережіться всілякого зла.

²³ І нехай сам Бог, Джерело миру, зробить вас чистими і відданими Йому. Нехай усе єство ваше—дух, душа і тіло будуть збережені непорочними до приходу Господа нашого Ісуса Христа. ²⁴ Бо Той, Хто покликав вас, здійснить це. Йому можна довіритися.

²⁵ Браття і сестри, просимо, моліться й за нас. ²⁶ Вітайте всіх братів святим поцілунком^[g]. ²⁷ Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. ²⁸ Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з вами.

1 Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, що належить Богу, Отцю нашому і Господу Ісусу Христу.

² Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

³ Ми завжди дякуємо Богові за вас, бо маємо на це добрі підстави: віра ваша так рясно зростає, а любов, яку маєте одне до одного, посилюється. ⁴ Ми самі вихваляємося вами перед іншими церквами Божими, довготерпінням вашим й вірою, незважаючи на всі переслідування й страждання, які ви зносите.

Павло говорить про суд Божий

⁵ Це є доказом справедливості суду Божого. Його мета в тому, щоб ви були гідними Царства Божого. Саме за нього ви зараз і страждаєте.

⁶ Справді, Всевишній Бог діятиме справедливо: Він покарає тих, хто примушує вас страждати. ⁷ І коли Господь Ісус зійде до нас з небес зі Своїми могутніми Ангелами, то дасть розраду усім, хто страждає разом з нами. ⁸ Він з’явиться з вогнем палючим і принесе покарання тим, хто не знає Бога і не приймає Доброї Звістки про нашого Господа Ісуса. ^9-10 Їх буде покарано вічною загибеллю. І не бачити їм Господа та Його славну могутність у День, коли прийде Він, щоб прославитися зі Своїми святими людьми і звеличитися з усіма віруючими. Та ви будете серед них, бо повірили в наше свідчення про Нього.

¹¹ Ось чому ми весь час молимося за вас. Ми благаємо нашого Бога вподобати вас як людей, гідних того життя, до якого Він закликав вас. Доброта, яку маєте ви, викликає бажання робите добре, а віра—здійснювати те. Тож ми молимося, щоб Господь, владою Своєю, допоміг вам ще старанніше виконувати усе, що є гідним. ¹² Тоді ім’я Господа нашого Ісуса Христа буде прославлене через вас, і ви прославитеся через Нього. Але це можливе лише завдяки милості нашого Бога і Господа Ісуса Христа.

Багато лиха станеться до пришестя Христового

2 ^1-2 Щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашої зустрічі з Ним, то ми благаємо вас, брати і сестри, щоб ви не засмучувалися й не турбувалися, якщо почуєте, що День Господній вже настав. Бо дехто стверджує, що буцімто це ми росповсюджуємо таке вчення: чи то Дух розповів нам таке, чи то ми самі таке сказали, чи написали про те в листі. ³ Не давайте нікому обдурювати себе. Я це кажу, бо День пришестя Господнього не настане доти, доки не станеться велике обурення і не виявиться чоловік гріха, син загибелі^[h]. ⁴ Він постане проти всього і піднесе себе вище всіх так званих «богів», яким поклоняються люди. Він навіть увійде в Божий храм^[i], сяде на престол і проголосить себе Господом.

⁵ Хіба ви забули, що я саме про це казав, перебуваючи з вами? ⁶ І знаєте ви, що саме зараз стримує його з’явитися—призначений час для нього ще не настав. ⁷ Кажу я це, бо потайні сили беззаконня вже діють в світі. Однак поки що їх стримано і буде стримано, аж поки того, хто їх стримує, не буде прибрано геть. ⁸ Тоді з’явиться чоловік гріха, і Господь Ісус уб’є його одним лише подихом Своїм, раз і на завжди знищивщи його під час Свого пришестя, й весь світ побачить це.

^9-10 Прихід чоловіка гріха станеться під дією жахливих сил сатани. Він супроводжуватиметься облудними видіннями, знаками та дивами, всякого роду нечистивими хитрощами й брехнею. Усе це він пустить у хід проти тих, хто на шляху до загибелі, хто відмовився від любові до істини, яка веде до спасіння. ¹¹ Тому Бог надішле їм хибні сили, що діятимуть в них, щоб вони повірили в те, що не є істинним. ¹² Тож будуть засуджені всі, хто не повірив істині і з задоволенням коїли зле.

Вас обрали для спасіння

¹³ Але ми повинні завжди дякувати Богові за вас, брати і сестри наші. Господь вас любить, бо Він вибрав вас іще з самого початку^[j] для спасіння через освячення Духом і через віру в істину. ¹⁴ До цього спасіння і закликав вас Бог через Добру Звістку, яку ми вам проповідували, щоб ви здобули славу Господа нашого Ісуса Христа.

¹⁵ Отже, брати і сестри, будьте непохитні й тримайтеся вчення, що прийшло до вас чи то через Слово, яке ми проповідували, чи через лист наш.

^16-17 А тепер нехай Сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, Який виявив Свою любов до нас і завдяки милості Своїй дарував нам вічну втіху й добру надію, втішить ваші серця і зміцнить вас у всьому доброму, що ви чините й промовляєте.

Моліться за нас

3 Браття і сестри, моліться за нас і за те, щоб Послання Господнє швидко поширювалось і здобувало славу, як то сталось у вас. ² Моліться, щоб ми врятувалися від розбещених і злих людей, бо не всі мають віру в Господа.

³ Але Господь—вірний. Він зміцнить вас і захистить від лукавого. ⁴ Ми не маємо сумніву в вас перед Господом і впевнені, що ви виконуєте і виконуватимете все, чому ми вас наставляли. ⁵ Нехай же Господь направляє серця ваші на шлях любові Божої та довготерпіння Христового.

Обов’язок працювати

⁶ Зараз ми наказуємо вам, брати і сестри, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви уникали тих братів, які живуть бездумно і в лінощах, й не слідують вченню, одержаному від нас. ⁷ Я кажу це, бо ви самі знаєте, що вам потрібно наслідувати нас, бо ми не в лінощах жили з вами. ⁸ Нічийого хліба ми не їли даремно. І вдень і вночі ми посилено працювали, щоб не обтяжувати нікого з вас.

⁹ І це не тому, що ми не могли просити вашої допомоги. Ми працювали, щоб забезпечити себе, для того, щоб стати прикладом, гідним наслідування. ¹⁰ Отож, коли були з вами, ми наставляли вас таким правилом: «Хто не працює, той не їсть».

¹¹ Ми нагадуємо про це тому, що чуємо, ніби дехто з вас живе в лінощах, не працює, зовсім нічого не робить, а лише втручається в справи інших. ¹² Ми наставляємо і закликаємо таких людей в ім’я Господа Ісуса Христа, щоб вони мирно працювали й їли свій хліб. ¹³ Браття і сестри наші, ніколи не втомлюйтеся творити добро.

¹⁴ Якщо хтось не виконує вказівок цього листа, запам’ятайте хто вони такі, і не знайтеся з ними, щоб присоромити їх. ¹⁵ Але не ставтеся до них як до ворогів. Краще переконуйте, як братів своїх.

Прощальне звертання

¹⁶ Нехай же сам Господь, Джерело миру, дарує вам мир завжди, й усіляким способом. Нехай Він буде з усіма вами. ¹⁷ Я, Павло, пишу ці вітання й закінчую листа власноручно. І роблю я так у всіх своїх листах. Це є доказом того, що вони—від мене. ¹⁸ Я так пишу. Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з усіма вами.

Привітання

1 ^1-2 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа, за велінням Бога, нашого Спасителя, та Ісуса Христа, надії нашої, до Тимофія, істинного сина мого у вірі. Благодать, милість і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Господа нашого.

Остерігаймося неправдивого вчення

³ Перед тим, як вирушити до Македонії, я попрохав тебе залишитися в Ефесі. Я хочу, щоб ти наказав деяким людям припинити навчати брехні ⁴ і не звертати уваги на вигадки і нескінченні родоводи, що приводять лише до суперечок, а не служать задуму Божому, який виконується через віру.

⁵ Мета цієї настанови—любов, що йде від доброго серця, чистого сумління і щирої віри. ⁶ Але деякі люди збочили і відхилилися від усього цього, віддавшись безглуздому марнословству, яке не несе ніякої користі. ⁷ Вони бажають бути вчителями Закону^[k], та не розуміють ні того, що кажуть, ані того, в чому запевняють.

⁸ Ми знаємо, що Закон добрий, якщо користуватися ним належним чином. ⁹ Ми також знаємо, що Закон існує не для праведних, а для порушників і заколотників, непоштивих і грішних, нечестивих і безбожників, убивць батьків і матерів, душогубів, ¹⁰ розпусників, мужоложців, работорговців, брехунів, лжесвідків і тих, хто діє проти істинного вчення Божого, ¹¹ яке підкоряється славній Добрій Звістці, що йде від благословенного Бога. Мені було довірено нести її людям.

Подяка за милість Божу

¹² Я дякую Ісусу Христу, Господу нашому, Який дав мені сили, бо визнав мене гідним і призначив на служіння Собі, ¹³ хоч до того я був богозневажником, гонителем Божої церкви і зухвальцем. Але Господь дарував мені прощення, оскільки чинив я те в невірі й незнанні. ¹⁴ Та безмірна милість Господа нашого перелилася в мене разом з вірою і любов’ю, які знайшов я в Ісусі Христі.

¹⁵ Ось істина, яка гідна повного і безсумнівного сприйняття: Христос Ісус прийшов у цей світ, аби спасти грішників, а я—найгірший з-поміж них. ¹⁶ Саме з цієї причини мені було дано милість, щоб, використавши мене, найгіршого з грішників, Христос Ісус зміг би показати Своє довготерпіння, як приклад для тих, хто пізніше повірив би у Нього й отримав вічне життя. ¹⁷ Цареві вічному, невмирущому й невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.

¹⁸ Я довіряю цей наказ тобі, Тимофію, сину мій, згідно з пророцтвами^[l] про тебе, що були зроблені в минулому, щоб ти міг використати їх у праведному бою віри. ¹⁹ Адже ти маєш віру Господа і чисте сумління. Дехто зрікся цього і втратив^[m] свою віру. ²⁰ Серед них Ґіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не говорити супроти Бога.

Моліться за всіх

2 Насамперед я благаю, щоб прохання, молитви, клопотання й подяки ваші були за всіх людей, ² а особливо за правителів і тих, хто має владу. Моліться за них, щоб ми мали тихе й мирне життя у повній відданості й шанобливості Господу. ³ Це є добре й приємне Богові, нашому Спасителю. ⁴ Він хоче, щоб усі люди спаслися й повною мірою пізнали істину.

⁵ Існує лише один Господь і лише один посередник між Богом і людьми—Ісус Христос, Який Сам був людиною. ⁶ Він віддав Самого Себе в жертву, щоб викупити всіх людей^[n], й це свічення прийшло до нас у належний час.

⁷ Мене ж було призначено проповідником і апостолом, щоб поширювати це свідчення. (Правду кажу я, не брешу!) Мене також було призначено вчителем віри й істини для поган.

Деякі правила для чоловіків та жінок

⁸ Тож я хочу, щоб усі чоловіки повсюдно молилися. Вони повинні бути відданими Богу і, молячись, нехай здіймають руки без гніву й суперечок.

⁹ Так само хочу я, щоб жінки одягалися скромно і розумно, в те, що їм личить. Не варто робити розкішних зачісок, прикрашати себе золотом, перлами чи дорогим вбранням. ¹⁰ Натомість, як і личить жінкам, що присвятили себе Богові, їм слід прикрашати себе добрими вчинками.

¹¹ Жінка мусить вчитися мовчки і в повній покірливості. ¹² Я не дозволяю жінці навчати або мати владу над чоловіком. Їй належить бути мовчазною. ¹³ Кажу я так, бо спочатку Адама було створено, а потім уже Єву. ¹⁴ І не Адама було обдурено, а жінку, яка впала потім у гріх^[o]. ¹⁵ Але жінки, які виконують свій материнський обов’язок, спасуться, коли житимуть у вірі, любові й святості, а також у стриманості.

Старійшини

3 Істину кажу вам: якщо хтось бажає стати старійшиной в церкві^[p], то він прагне виконувати добру справу. ² Старійшина^[q] мусить жити таким життям, щоб люди не могли йому дорікнути. Він повинен мати лише одну жінку; мусить бути стриманим, розсудливим, мати самовладання, бути порядним і гостинним. Йому слід бути доладним учителем. ³ Опікуну також не можна зловживати вином або бути надто гарячковим; він повинен бути лагідним, миролюбним і не пожадливим до грошей. ⁴ Він має добре керувати своєю родиною, мусить дбати, щоб його діти були слухняними й поважали його. ⁵ Якщо хтось не знає, як керувати своєю родиною, то як же він зможе піклуватися про Божу церкву?

⁶ Він не може бути новонаверненим, щоб не запишатися. Інакше він зазнає такого ж осуду, як і диявол за свою пиху.

⁷ Він також повинен користуватися повагою чужинців, щоб не зганьбитися, не впасти в немилість і не потрапити до пастки дияволової.

Особливі слуги

⁸ Так само й особливі слуги повинні бути шанованими людьми, слову яких можна було б вірити. Вони не повинні бути охочі до вина або такі, хто прагне наживи нечесним шляхом. ⁹ Вони повинні дотримуватися глибоких істин нашої віри, які Бог виявив нам. Сумління їхнє має бути чисте. ¹⁰ Ці люди, передусім мають бути випробувані. І якщо нічого не буде проти них, лише тоді вони зможуть стати особливими слугами.

¹¹ Так само і жінки^[r] мають бути гідними поваги. Вони не повинні говорити зле про інших, але мають бути стримані й вірні у всьому.

¹² Чоловікам, які є особливими слугами, слід мати лише одну жінку^[s]. Вони мусять керувати добре своїми дітьми і своїм господарством. ¹³ Бо той, хто добре служить, здобуде почесне місце для себе й досягне великої впевненості у вірі в Ісуса Христа.

Таємниця нашої віри

¹⁴ Пишу я вам про це, хоча маю надію незабаром прийти до вас, ¹⁵ щоб, якщо затримаюсь, ви знали, як слід поводитися в Божому домі^[t], який є церквою Бога живого, стовпом і основою правди. ¹⁶ Безперечно, великою є таємна істина нашої віри:

Попередження про лжевчителів

4 Дух ясно каже, що настануть часи, коли дехто зневіриться. Вони наслідуватимуть облудних духів і дотримуватимуться вчень, що приходять від демонів. ² Ці вчення йтимуть від лицемірів—брехунів, які не в змозі розрізнити добре і зле, неначе їхнє сумління було зруйноване розжареним залізом. ³ Вони заборонятимуть людям одружуватися й навчатимуть їх відмовлятися від деякої їжі, створеної Богом на те, щоб і віруючі, й ті, хто пізнав істину, із вдячністю споживали її. ⁴ Бо все створене Богом—добре, і ніщо не повинно відкидатися, якщо воно прийняте з вдячністю. ⁵ Адже все освячується словом Божим і молитвою.

Будь добрим слугою Ісуса Христа

⁶ Якщо навчиш цього братів і сестер своїх, то це буде свідченням того, що ти є добрим слугою Ісуса Христа. Ти покажеш, що зростав в істинній вірі та доброму вченні, які ти наслідував. ⁷ Уникай мирських байок, які суперечать істині Господній. Краще постійно вчись віддано служити Богу. ⁸ Тілесні вправи цінні лише в одному, а служба Богу має загальну цінність, бо вона несе благословення, як у цьому житті, так і в майбутньому. ⁹ Ось істина, яку слід повністю дотримуватися: ¹⁰ ми покладаємо свої надії на живого Бога, Який є Спасителем усіх людей і, насамперед, віруючих. Ось заради чого ми тяжко трудимося й боремося.

¹¹ Проповідуй і навчай цього. ¹² Нехай ніхто не зневажає тебе за твою молодість. Але будь взірцем для віруючих у слові своєму, поведінці, любові, у своїй вірі, у чистоті життя свого.

¹³ Доки я не прийду, і далі читай людям Святе Писання й заохочуй і навчай їх. ¹⁴ Не нехтуй даром своїм, який був даний тобі через пророцтва^[w], коли старійшини поклали свої руки на тебе. ¹⁵ Піклуйся про ці обов’язки весь час. Віддайся їм, і тоді твої успіхи стануть очевидними для всіх. ¹⁶ Дбай про своє життя і вчення. Будь наполегливим у цьому, бо так ти спасеш і себе, і тих, хто тебе слухає.

Про стосунки між людьми

5 Ніколи не докоряй старшому, а вмовляй його, наче батька свого. З молодими ж чоловіками поводься, наче з братами. ² Стався до старших жінок, як до матерів, а до молодших—як до сестер, з цілковитою чистотою і повагою.

Про вдів

³ Піклуйся про вдів, які насправді потребують допомоги. ⁴ Якщо вдова має дітей чи внуків, то нехай вони насамперед навчаються побожно дбати про свою власну родину, і так вони віддадуть належне своїм батькам, бо то бажано Богові. ⁵ Вдова, яка насправді потребує допомоги—самотня, про яку немає кому подбати, тільки на Бога покладає вона свою надію. День і ніч вона молиться, благає Бога допомогти їй. ⁶ Вдова ж, яка живе в своє задоволення, насправді мертва, хоч і живе. ⁷ Тож дайте людям Божим ці настанови, щоб ніхто не мав права їм дорікнути.

⁸ Якщо ж хтось не піклується про ближніх, а особливо про власну родину, той зрікається віри. Той поводиться гірше за невіруючого.

^9-10 Вдову можна вносити до списку^[x], якщо їй щонайменше років шістдесят і якщо вона мала лише одного чоловіка^[y], й відома тим, що робить добро людям, виростила своїх дітей, була гостинна, обмивала ноги^[z] Божим людям, допомагала тим, хто потрапив у біду, та якщо присвятила себе добрим вчинкам.

¹¹ Але відмовляй в цьому молодшим вдовам, бо коли їхні тілесні бажання беруть гору над відданістю Христу, то вони знову хочуть заміж. ¹² І тоді вони гідні осуду, бо порушують первісну обітницю. ¹³ Разом із тим вони звикають ледарювати і, ходячи з дому в дім, базікають про що не слід. Вони не тільки стають ледачими, а й розпускають плітки і втручаються в чужі справи. ¹⁴ Тому мені хотілося б, щоб молодші вдови виходили заміж, виховували дітей, вели господарство й не давали приводу ворогам нашим для лихослів’я. ¹⁵ Кажу так, бо деякі вдови збочили й пішли за сатаною.

¹⁶ Якщо віруюча жінка має у своїй родині вдів, то нехай сама^[aa] підтримує їх, щоб не обтяжувати церкву, яка повинна допомагати тим вдовам, які справді того потребують.

Про старійшин та деякі інші справи

¹⁷ Старійшини, які добре керують церквою, гідні подвійної шани^[ab], особливо ті, хто проповідує і навчає. ¹⁸ Бо у Святому Писанні сказано: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»^(A). І ще: «Кожен робітник гідний своєї платні»^(B).

¹⁹ Не приймай звинувачень проти старійшин, хіба що їх підтвердять два або три свідки. ²⁰ Перед усією церквою осуджуй тих, хто вперто грішить, щоб то було попередженням усім.

²¹ Перед Богом, Ісусом Христом та вибраними Ангелами я урочисто наказую тобі дотримуватися всього цього без упередження. Нічого не роби з пристрасті або схильності до когось.

²² Не покладай нерозважливо на жодного руки, щоб посвятити його у старійшини. Не розділяй чужих гріхів, та залишайся завжди чистим і бездоганним.

²³ Тимофію, у подальшому, не пий лише воду. Вживай потроху й вино. Це корисно для шлунку, і ти не будеш так часто хворіти.

²⁴ Гріхи одних людей очевидні, та є ознакою неминучого засудження, але гріхи інших відкриваються лише згодом. ²⁵ Так само й добрі вчинки: деякі з них помітні одразу, а деякі, навіть якщо їх важко розгледіти, не можуть бути сховані назавжди.

Раби й пани

6 Усім рабам, які працюють під тяжким ярмом невіруючих панів, слід вважати володарів своїх гідними усілякої пошани, щоб не ганьбити ім’я Боже і вчення наше. ² Ті ж раби, які мають хазяїв віруючих, не повинні зневажати їх, бо вони—брати у вірі. Їм слід служити ще завзятіше, оскільки ті, на кого вони працюють—брати у вірі, яких вони повинні любити.

Наставляй і навчай людей чинити так!

Хибні вчення та істинні багатства

³ Якщо деякі люди навчають інакше і не згодні з благотворними вченнями Господа нашого Ісуса Христа і з ученням про істинне служіння Богові, ⁴ то вони—самовдоволені і нічого не розуміють. Вони мають хвору пристрасть до суперечок і словоблудства, від яких виникають заздрість, сварки, наклепи, лукаві підозри ⁵ і постійна колотнеча поміж людьми. Вони спантеличені й позбавлені істини, та вважають, що служіння Богові—це шлях до наживи.

⁶ Звісно, служіння Богові й насправді є великим багатством, але тільки коли воно приносить задоволення людині від того, що вона вже має. ⁷ Бо ми нічого не принесли в цей світ, і то зрозуміло, що нічого не заберемо з собою. ⁸ Маючи що поїсти і в що вбратися, будемо щасливими з цього. ⁹ Хто хоче збагатитися, потрапляє у пастку спокуси й безлічі безглуздих та шкідливих бажань, які штовхають людей на лихо й загибель. ¹⁰ Бо любов до грошей—корінь усілякого зла. Деякі люди у своєму потягу до них відійшли від справжньої віри й завдали собі багато горя і болю.

Про що не варто забувати

¹¹ Ти ж, чоловіче Божий, уникай усього цього. Веди праведне життя і борись за служіння Богу, за віру, любов, довготерпіння й лагідність. ¹² Борися що є сили, щоб не втратити віри своєї. Виграй змагання за вічне життя, до якого ти був покликаний прийнявши Ісуса Христа—чудову істину, про яку ти відкрито свідчив багатьом людям.

¹³ Я наказую тобі перед Богом, Який дає життя всьому, і перед Ісусом Христом, Який свідчив про ту ж саму чудову істину перед Понтієм Пилатом: ¹⁴ бездоганно і чисто виконуй те, що тобі наказано, аж поки не прийде Господь наш Ісус Христос. ¹⁵ Бог відкриє нам це у належний час. Він—благословенний і єдиний Господар, Цар царів і Володар володарів. ¹⁶ Він єдиний має безсмертя. Він живе у світлі недосяжному. Його ніхто не бачив і не може побачити. Честь Йому і влада вічна! Амінь.

¹⁷ Наказуй багатим у цьому світі, щоб не були пихатими, щоб покладали свої надії не на багатство (воно таке нестійке), а на Бога, Який щедро забезпечує нас усім для нашого задоволення. ¹⁸ Наказуй їм творити добро й збагачуватися цим, бути щедрими й охоче ділитися тим, що вони мають. ¹⁹ Цим вони складуть собі скарб Небесний—добру основу для майбутнього, щоб одержати істинне життя.

²⁰ Тимофію! Бережи все те, що довірено тобі Господом. Уникай безбожних порожніх балачок, та так званих «істин», що брехливо називаються «знанням». ²¹ Бо дехто прийняв його і через те відійшов від віри нашої.

Нехай благодать Божа буде з усіма вами.

Вітання

1 ^1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.

Подяка і заохочення

³ Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі. ⁴ Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю. ⁵ Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.

⁶ Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе. ⁷ Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.

⁸ Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.

⁹ Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів. ¹⁰ Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.

¹¹ Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем. ¹² І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені^[ac], аж поки той День не настане.

¹³ Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі. ¹⁴ Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас. ¹⁵ Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен. ¹⁶ Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці. ¹⁷ Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов. ¹⁸ Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.

Вірний воїн Ісуса Христа

2 Щодо тебе, Тимофію, сину мій, будь сильним благодаттю, яка в Ісусі Христі. ² Все, що ти чув від мене у присутності багатьох свідків, довір надійним людям, які будуть спроможні навчати також й інших. ³ Як добрий воїн Ісуса Христа, приєднайся до моїх страждань. ⁴ Жоден воїн не зв’язує себе з цивільним життям, бо намагається догодити своєму командирові. ⁵ А якщо хтось бере участь у змаганнях, то не одержить вінця переможця, борючись не за правилами. ⁶ Землероб, який старанно працює, повинен першим одержати свою частку врожаю. ⁷ Я хочу, щоб ти подумав над тим, що я кажу, а Господь дасть тобі розуміння всього.

⁸ Завжди пам’ятай про Ісуса Христа, нащадка Давидова. Він воскрес із мертвих і у цьому суть Доброї Звістки, що я проповідую. ⁹ Заради неї я страждаю, мене навіть закували в кайдани, мов злодія якогось. Але Слово Боже не закуєш!

¹⁰ Тому я терплю все заради людей, вибраних Богом, щоб і вони одержали спасіння в Ісусі Христі разом з вічною славою. ¹¹ Ось істина, що заслуговують на довіру:

Твою працю схвалено

¹⁴ Постійно нагадуй людям про ці істини. Попереджай їх урочисто перед Богом не сперечатися про слова. Такі суперечки не приводять до добра, а лише шкодять тим, хто слухає. ¹⁵ З усіх сил намагайся бездоганним постати перед Богом, як той робітник, якому немає чого соромитися і який навчає Послання Божої правди з усією прямотою.

¹⁶ Уникай порожніх, нечестивих розмов, бо вони все далі відвертають людей від Бога. ¹⁷ Їхнє хибне вчення ширитиметься, мов ракова хвороба. Серед таких людей Ґіменей і Філет. ¹⁸ Вони відступили від істинного вчення, кажучи, що воскресіння уже відбулося. Тож вони руйнують віру в деяких людей.

¹⁹ Проте міцна і надійна основа, що Бог заклав, стоїть непохитно. Вона позначена такими словами: «Господь знає тих, хто належить Йому»^(C). І ще: «Кожен, хто визнає ім’я Господнє, повинен відвернутися від зла».

²⁰ У великому домі є посуд не лише із золота та срібла, але й дерев’яний чи глиняний: один для урочистостей, а інший—для повсякденного використання. ²¹ Господь має для тебе особливе призначення! Тож очистися від усього зла, і тоді ти станеш немов та посудина для почесного використання, яка є святою і корисною Господарю, придатною до всякої доброї справи.

²² Сторонися хибних бажань юнацьких, але прагни праведного життя, віри, любові та миру разом з усіма тими, хто закликає Господа від щирого серця. ²³ Завжди уникай нерозумних і безглуздих суперечок, адже сам знаєш, що вони призводять до сварок. ²⁴ Бо слуга Господній повинен не сперечатися, а бути люб’язним до всіх людей, терпеливим і здібним у навчаннях своїх. ²⁵ Ти маєш з лагідністю навчати своїх опонентів, маючи надію, що Бог подарує їм каяття і приведе їх до пізнання істини. ²⁶ Тоді, можливо, вони отямляться й звільняться від диявольських тенет, які їх тримали у полоні.

Останні дні

3 Запам’ятай, що в останні дні для нас настануть тяжкі часи. ² Люди будуть себелюбними, пожадливими, хвальками, зухвалими, зневажливими, непокірними своїм батькам, недобрими й безбожними. ³ В них не буде любові до інших, вони не вибачатимуть, будуть наклепниками, втратять самовладання, стануть жорстокими ненависниками всього доброго. ⁴ Вони будуть зрадниками, необачними, пихатими, любитимуть розваги, а не Бога. ⁵ Вони будуть удавати себе за побожних людей, але відкинуть істинну силу віри. Завжди уникай таких!

⁶ Кажу тобі, бо дехто з них прокрадеться в оселі й заволодіє душами легковажних жінок, обтяжених гріхами й керованих усілякою хіттю. ⁷ Такі жінки завжди бажають вчитися чомусь новому, але ніколи не можуть досягти певного розуміння істини. ⁸ Як Яній та Ямврій^[ad] супротивилися Мойсею, так і ці люди противляться істині. Ці спантеличені люди відступилися від справжньої віри, та проповідують хибне вчення. ⁹ Та недалеко вони підуть, бо їхня нерозсудливість виявиться для всіх так само, як і безглуздя Янія та Ямврія стала очевидна.

Останні настанови

¹⁰ Та тобі відомо про мене все: вчення і життя моє, прагнення і віра моя, довготерпіння, любов і стійкість моя. ¹¹ Ти знаєш про мої гоніння і страждання й про те, що зі мною трапилося в Антиохії, Іконії та Лістрі, про ті страшні гоніння, що я зазнав! Але Господь врятував мене від них усіх. ¹² Зрештою всіх, хто хоче жити праведно у відданості Богу в Ісусі Христі, будуть переслідувати. ¹³ Злі люди й шахраї стануть ще гіршими, та, обманюючи інших, дуритимуть саміх себе.

¹⁴ Що ж до тебе, то й далі роби те, чого навчився і у чому переконався, бо ти знаєш тих людей, які вчили тебе й можеш довіряти їм. ¹⁵ Ти також знаєш з самого дитинства Святе Писання. Воно може наділити тебе мудрістю, що веде до спасіння через віру в Ісуса Христа. ¹⁶ Усе Святе Писання, оскільки воно надихане Богом, корисне для навчання істини затятих грішників, для виправлення помилок і для виховання в праведності, ¹⁷ щоб кожна людина Божа була здатна й готова виконати будь-яку добру справу.

4 Я закликаю тебе перед Богом та Ісусом Христом, Який судитиме живих і мертвих, й роблю це заради нового пришестя Христа і заради Його Царства. ² Проповідуй усім Слово Боже! Будь готовий виконувати своє завдання повсякчасно і за будь-яких обставин. Переконуй, попереджай, підбадьорюй людей, уважно і терпляче навчаючи!

³ Кажу я все це, бо час прийде, коли люди не захочуть слухати істинне вчення, а за своїми власними бажаннями вибиратимуть собі вчителів, які своїм навчанням будуть лестити їхній слух. ⁴ І відвернуть вони свої вуха від істини, й привернуть свою увагу до брехливих балачок. ⁵ Але ти повинен володіти собою за будь-яких обставин, терпіти страждання, виконуючи труд проповідника Доброї Звістки і не полишаючи служіння, дорученого тобі Богом.

⁶ Прийшов вже час мені полишити цій світ, та життя моє незабаром буде принесене в пожертву Всевишньому. ⁷ Я брав участь у благородних змаганнях, я завершив біг і не полишив вірного служіння Богу. ⁸ Тепер вінець переможця чекає на мене—нагорода за життя праведне. Господь, справедливий Суддя, даруватиме його мені того Дня. І не лише мене Він нагородить, але й усіх тих, хто з любов’ю чекає на Його прихід.

Дещо про себе

^9-10 Постарайся прийти до мене якомога швидше, бо Димас залишив мене і пішов до Солуні, оскільки він занадто сильно любив цей світ. Крескент пішов до Ґалатії, а Тит—до Далматії. ¹¹ Лука—єдиний, хто ще залишився зі мною. Знайди Марка і приведи його з собою, бо він може мені допомогти в моїй праці. ¹² Я посилаю Тихика до Ефеса.

¹³ Коли йтимеш, то захопи плаща мого, що я залишив у хаті Карпа в Троаді, а також мої книги, особливо пергаментні сувої.

¹⁴ Олександр, коваль, завдав мені багато шкоди. Господь відплатить йому за все, що він скоїв. ¹⁵ Остерігайся його й ти, бо він противився нашому вченню.

¹⁶ Коли я вперше мав захищатися, то ніхто не прийшов підтримати мене—всі залишили мене. Нехай це не буде зараховане Богом проти них. ¹⁷ Але Сам Господь був зі мною і дав сили, щоб мені вдалося усюди проголосити Добру Звістку, й щоб усі погани могли почути її. Тож, я вирвався з пащі лева. ¹⁸ Господь рятуватиме мене від усілякого злого нападу і благополучно приведе до Свого Царства Небесного. Слава Йому на віки вічні. Амінь.

Заключні настанови

¹⁹ Вітай Прискиллу та Акилу, а також родину Онисифора. ²⁰ Ераст зоставатися в Коринті. Я лишив Трохима в Мілеті через те, що він був хворий. ²¹ Постарайся прийти до початку зими. Евул вітає тебе, а також Пуд, Лін, Клавдія та всі брати і сестри.

²² Нехай Господь буде з тобою. Нехай благодать Божа буде з вами.

Привітання

1 Вітання від Павла, слуги Божого й апостола Ісуса Христа. Мене було послано поширювати віру Богом обраних людей і сприяти повному пізнанню істини, що пов’язана з відданим служінням Богові, ² і таким чином дати обраним Богом людям надію на вічне життя. Бог, Який не обманює, пообіцяв вічне життя ще до початку часів. ³ У належний час Він відкрив Слово Своє в проповіді, дорученій мені наказом Бога, нашого Спасителя.

⁴ Пишу я до Тита, мого істинного сина у нашій спільній вірі. Благодать і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Спасителя нашого.

Титова праця на Криті

⁵ Я залишив тебе на Криті ось для чого: щоб ти довів до пуття незакінчене і настановив старійшин у всіх містах, як я тобі наказував. ⁶ Треба поставити людей цілком бездоганних, які мають лиш одну жінку^[ae] і діти яких також повинні вірити^[af], і не повинні бути звинуваченими в розпусті й непокорі. ⁷ Старійшина^[ag], як той, кому довірена Божа робота, мусить бути бездоганним, незухвалим, врівноваженим, не повинен бути п’яницею, запальним або корисливим. ⁸ Він повинен бути гостинним, розсудливим, має любити все добре, жити праведно, бути побожним, мусить володіти собою. ⁹ Він має твердо дотримуватися правдивого Послання, якого його навчали, щоб заохочувати людей істинним^[ah] Словом Божим і спростовувати хибні вчення.

¹⁰ Це дуже важливо, оскільки є багато заколотників, які верзуть нісенітниці і вводять в оману інших. Я кажу особливо про віруючих-юдеїв^[ai]. ¹¹ Їх необхідно змусити замовкнути. Вони руйнують цілі сім’ї, навчаючи того, чого не повинні навчати. І роблять це для того, щоб домогтися вигоди нечесним шляхом!

¹² Один із їхніх пророків сказав:

¹³ Це правда. Отже, завжди суворо докоряйте їм, щоб вони стали здоровими в своїй вірі, ¹⁴ і більше не звертали уваги на юдейські міфи чи на заповіді тих, хто відвернувся від істини.

¹⁵ Для чистих усе чисте, а для заплямованих гріхом і невіруючих немає нічого чистого. Їхній розум і сумління опоганені. ¹⁶ Вони твердять, що знають Бога, та вчинками своїми зрікаються Його. Вони гидкі й непокірливі, й довели, що неспроможні ні на які добрі діла.

Дотримуйтеся істинного вчення

2 А ти сам завжди говори лише те, що відповідає істинному вченню. ² Навчай літніх чоловіків мати самовладання, бути поважними, мудрими й стійкими у вірі, любові й терпінні. ³ Також літніх жінок навчай, щоб вони поводилися, як належить святим людям. Вчи їх не бути пліткарками й не зловживати міцними напоями. Вони повинні навчати інших добру, ^4-5 наставляти молодших жінок любити своїх чоловіків і дітей, бути розсудливими й чистими, дбати про своє господарство, бути добрими, коритися чоловікам своїм. І тоді ніхто не зможе ганити Боже Послання.

⁶ Молодих людей так само спонукай бути розсудливими. ⁷ У всьому сам будь взірцем добрих вчинків. У вченні своєму виявляй чесність і серйозність. ⁸ Хай мова твоя буде благотворною, щоб ніхто не зміг її засудити. І тоді ті, хто проти тебе, будуть присоромлені, бо нічого лихого сказати проти нас не зможуть.

⁹ Навчай рабів бути покірливими у всьому своїм панам, догоджати їм і не суперечити. ¹⁰ Навчай їх не красти в панів, а виявляти повну вірність, щоб у всьому вони могли принести честь вченню, що йде від Бога, Спасителя нашого.

¹¹ Бо милість Божа, яка приносить спасіння, виявилася всім людям. ¹² Вона вчить нас, що нам слід відмовитися від безбожності та мирських бажань. Вона вчить, що в цьому світі ми маємо жити розсудливо, праведно і благочесно, ¹³ поки ми чекаємо того благословенного Дня, на який маємо надію, коли виявиться слава нашого великого Бога і Спасителя Ісуса Христа. ¹⁴ Він віддав Себе за нас, щоб врятувати нас від усілякого зла і очистити нас, як людей, які належать лише Йому й ревних до добрих справ.

¹⁵ Розповідай людям про все це. Підбадьорюй і докоряй з повним повноваженням. Не дозволяй нікому зневажати тебе.

Про праведне життя

3 Нагадуй людям, щоб корилися правителям та владі, слухалися їх, щоб були готові до добрих справ, ² не зводили ні на кого наклеп, хай будуть мирними й лагідними, чемними з усіма людьми. ³ Кажу так, бо й ми були колись нерозумні, неслухняні й обдурені. Ми були рабами пристрастей та різноманітних утіх. Ми жили у злобі та заздрощах. Нас ненавиділи, і ми ненавиділи одне одного.

⁸ Це істинні слова. Я хочу, щоб ти говорив про це впевнено, щоб ті, хто повірив у Бога, прагнули чинити добро і те, що гідне хвали й корисне людям.

⁹ Цурайся нерозумних суперечок, різних балачок про родоводи, чвар і сварок про Закон, бо вони безкорисні й марні. ¹⁰ Уникай тих, хто після першого, а потім і другого попередження все ж таки й продовжує чинити розбрат. ¹¹ Бо ти знаєш, що така людина відвернулася від правильного шляху й грішить. Вона сама себе засудила.

Прощання

¹² Коли я пришлю до тебе Артема чи Тихика, то зроби все від тебе залежне, щоб прийти до Никополя і зустріти мене, бо я вирішив там перезимувати. ¹³ Роби все від тебе залежне, щоб допомогти законнику Зині й Аполлосу у всьому, що їм потрібно для подорожі, щоб нічого їм не бракувало.

¹⁴ Наші люди повинні навчитися дбати про те, як творити добро й допомагати усім, хто потребує допомоги, щоб життя їхнє не було безплідне. ¹⁵ Всі, хто зі мною, вітають тебе. Вітай і ти всіх, хто любить нас у вірі. Нехай благодать Божа буде з усіма вами.

Привітання

¹ Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику. ² Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.

³ Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Любов і віра Филимонова

⁴ Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах, ⁵ бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих. ⁶ Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго^[aj], що ми маємо в Христі. ⁷ Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене—радістю і втіхою.

Прийми Онисима, як брата свого

⁸ Отже, як брат твій у Христі^[ak] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити. ⁹ Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа. ¹⁰ Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці. ¹¹ Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний^[al] не лише тобі, а й мені.

¹² Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце. ¹³ Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку. ¹⁴ Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.

¹⁵ Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе, ¹⁶ вже не як раба, але вище за раба—як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.

¹⁷ Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене. ¹⁸ А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені. ¹⁹ Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям. ²⁰ Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє^[am]. Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє. ²¹ Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.

²² Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.

Заключні вітання

²³ Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе. ²⁴ Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.

²⁵ Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.