The Daily Audio Bible
Today's audio is from the CSB. Switch to the CSB to read along with the audio.
22 І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової,
2 та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій!
3 Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля!
4 Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
5 Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене.
6 Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили!
7 В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій.
8 Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, бо Він запалився від гніву!
9 з ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
11 Усівся Він на херувима й летів, і явився на вітряних крилах.
12 А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі.
13 Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче.
14 Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав.
15 Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив.
16 І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його.
17 Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх!
22 Бо беріг я дороги Господні, і від Бога свойого я не відступив,
23 бо всі Його присуди передо мною, постанови ж Його, не вступлюся від них!
24 І був я Йому непорочним, і стерігся своєї провини.
25 Господь заплатив був мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима Його.
26 З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним по-чесному,
27 із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його!
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої на зухвалих, яких Ти принижуєш.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву!
30 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, із Богом своїм проберусь через мур!
31 Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Бог сильне моє пристановище, і дорогу мою Непорочний вивідував.
34 Він чинить ноги мої, як оленячі, і ставить мене на висотах моїх,
35 Мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
36 І дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
38 Жену я своїх ворогів, і повигублюю їх, і не вернуся, аж поки не винищу їх!
39 Я їх повигублюю й їх потрощу, і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
41 Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненависників, й я їх понищу!
42 Озирались вони та немає спасителя, кликали до Господа і не відповів їм!
43 І я їх зітру, як той порох землі, як болото на вулицях їх розітру й розтопчу їх!
44 Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш, на голову люду мене стережеш, мені будуть служити народи, яких я й не знав!
45 Передо мною чужинці підлещуються, на вістку про мене слухняні мені.
46 В'януть чужинці, і тремтять у твердинях своїх.
47 Живий Господь, і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого!
48 Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене познижував,
49 що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, Іменню Твоєму співаю!
51 Ти башта спасіння Свойого царя, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві, Давиду й насінню його аж навіки!
23 А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого.
2 Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику!
3 Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху!
4 І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощі!
5 Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться, бо він усе спасіння моє й усе жадання! Хіба Він не дасть, щоб він виріс?
6 А нечестивий, як терен, відкинений, і вони всі, бо рукою його не беруть.
7 А хто хоче до них доторкнутись, нехай запасеться залізом чи держаком списа, і на місці своїм огнем будуть попалені!
8 А оце імена Давидових лицарів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих.
9 По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни,
10 він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня, а народ вертався за ним тільки на грабування.
11 А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филистимляни до Лехи, а там була ділянка поля, повна сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами.
12 І став він посередині тієї ділянки та й врятував її, а филистимлян побив. І зробив Господь велике спасіння.
13 І зійшли троє з тридцяти напочатку, і прийшли в жнива до Давида, до твердині Адуллам. А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм.
14 Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі.
15 І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі?
16 І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли, і принесли до Давида, та він не схотів її пити, і вилив її для Господа,
17 та й сказав: Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих мужів, що ходили, наражаючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зробили три ці лицарі.
18 А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списом над трьома сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох.
19 Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний, і став він їм за провідника. А до тих трьох не належав.
20 А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточинний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в середині ями сніжного дня.
21 Також побив він одного єгиптянина, мужа поставного, а в руці цього єгиптянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа з руки того єгиптянина, та й убив його списом його.
22 Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів.
23 З тих тридцяти він був поважніший, а до тих трьох не належав. І Давид призначив його до своєї таємної ради.
2 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
3 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
4 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
7 Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
8 Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
9 Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
12 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
13 А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
15 Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
16 а це те, що пророк Йоіл передрік:
17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
20 Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
25 Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
27 Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
37 Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
38 А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
39 Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
40 І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
43 І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
122 Пісня прочан. Давидова. Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!
2 Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.
3 Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,
4 куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати!
5 Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.
6 Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!
7 Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх!
8 Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі!
9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!
19 Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
20 Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.