У дні лиха свого та страждання свого дочка єрусалимська спогадує всі свої скарби, що були від днів давніх, як народ її впав був у руку ворожу, і не було, хто б їй поміч подав... Вороги споглядали на неї, і сміялись з руїни її...
Лише за днів приниження і безпритульності народу Єрусалим пригадує усі скарби свої прадавні. Коли народ її потрапив до ворожих рук і нікому допомогти їй. Збиткуються з її поразки вороги.