Beginning
Мудрість утримає від розпусти
7 Сину мій, слухайся моїх настанов
і бережи в собі заповіти мої.
2 Тримайся моїх заповідей і живи,
бережи, як зіницю ока, мою науку.
3 Зав’яжи їх на пальцях,
впиши їх у скрижалі свого серця.
4 Скажи мудрості: «Ти—моя сестра».
Назви далекоглядність своєю родичкою,
5 щоб врятували тебе від повії,
від розпусниці з облесливими словами.
6 Бо якось глянув я у вікно,
крізь ґрати глянув, подивився вниз,
7 і помітив юнаків простодушних,
і побачив серед молоді юнака нерозумного.
8 Він ішов вулицею до рогу, до її оселі.
9 Були вже сутінки, вечоріло,
насувалася ніч, пітьма.
10 Назустріч йому наближалася хтиво жінка,
вбрана, як повія, бажаючи його спокусити.
11 Вона—нахабна й норовлива,
ніколи вдома не сидить.
12 Ось вона на вулиці, ось вона на майдані,
ось вона на кожному розі вичікує, чатує.
13 Вона його хапає,
впивається поцілунком і сміливо каже:
14 «Мені довелося сьогодні скласти пожертви,
і я виконала свої обіцянки.
15 Тому я вийшла з нетерпінням, шукаючи тебе.
І я тебе знайшла!
16 Я постелила на ліжко кольорові покривала
з єгипетського полотна.
17 Я покропила постіль мирром,
алое та цинамоном.
18 Прийди, до ранку питимемо чашу кохання,
насолоджуватимемося любов’ю.
19 Чоловіка немає вдома, він поїхав далеко.
20 Узяв мішечок срібла з собою
і не повернеться аж до повного місяця».
21 Вона звабила його своїм щебетом,
спокусливими устами звела його.
22 Він одразу ж іде за нею бездумно,
немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку,
23 доки стріла не проткне печінку.
Він схожий на пташку, що летить в сіті,
не знаючи, що заплатить за це своїм життям.
24 І тепер, сини, послухайте мене,
прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої.
25 Не дозволяйте серцю збочити на її шлях,
не збийтеся на її манівці.
26 Адже вона вже багатьох до смерті довела,
не злічити її жертв.
27 В її домі дороги до Шеолу,
вони ведуть униз до покоїв смерті.
Мудрість—добра жінка
8 Хіба не кличе Мудрість?
Хіба не озивається розум?
2 Стоїть вона на вершинах гір,
на перехрестях, вздовж доріг.
3 Вона гукає біля брами, біля входу до міста,
при міських воротах:
4 «До тебе, мій народе, я звертаюсь.
Мій голос лине до синів людських.
5 Невігласи, розсудливість пізнайте,
затямте, що є розважливість, ви, нерозумні!
6 Послухайте, бо маю вам сказати щось важливе,
я справедливості навчаю вас.
7 Мої уста лиш правду мовлять,
облудність не для губ моїх.
8 Усі слова, що з вуст злітають, справедливі,
немає фальші, ані підступу у них.
9 Вони ясні для розуміння
й ясні для того, хто шукає знань.
10 Візьміть напучування, а не срібло,
знання, а не найщиріше золото.
11 Бо Мудрість краща за корал,
скарби ніякі не зрівняться з нею».
Що робить Мудрість
12 «Я, Мудрість, з прозорливістю живу,
знаннями й передбаченнями володію.
13 Господній страх—то ненависть до зла.
Ненавиджу я зверхність і гординю,
лихі діла й слова облудні.
14 Пораду добру маю і знаннями поділюся,
я володію розумом і силу маю.
15 З моєю допомогою правителі царюють,
закони справедливі пишуть можновладці.
16 Я допомагаю владикам правити,
а мужі державні—справедливі[a].
17 Усіх люблю я тих, хто її любить,
будь-хто мене знайде, аби шукав лиш.
18 Багатство й почесті зі мною,
і праведність, і статки неминущі.
19 Мої плоди коштовніші за найчистіше золото,
прибуток мій щедріший, ніж найкраще срібло.
20 Крокую я шляхами праведності,
дорогою закону йду.
21 Даю Я спадок тим, хто мене любить,
скарбниці їхні вщерть наповню.
22 Господь мене першою створив, за наміром Своїм,
я виплекана так давно, задовго до всього.
23 З’явилась я в часи далекі,
ще до народження землі.
24 Я роджена, як не було ще хвиль морських,
ще не було струмків бурхливих,
25 ще гори на свої місця не стали,
я народилася, як пагорбів ще не було,
26 коли Він не створив іще ні суші, ні полів,
тоді ще порошинки жодної не існувало.
27 Я вже була, коли Він небеса на місце ставив,
коли окреслив обрій на поверхні океану,
28 коли Він укріпив на небесах хмарини
і ринули фонтани із безодні океану.
29 Це сталося, коли Бог морю межі встановив,
щоб хвилі берега трималися,
коли намітив Він землі основи.
30 Була я майстром[b] поряд з Ним,
я насолодою Його була щодня,
завжди я жартувала з Ним.
31 Знайти відраду можу в світі, створеному Ним,
і радощі мої—з людськими синами.
32 Тепер ж, діти, слухайтесь мене:
хто йде моїм шляхом, той матиме талан.
33 Прислухайтеся до напучувань і помудрішайте,
не відкидайте настанов моїх.
34 Тому, хто слухає мене,
біля дверей моїх пильнує денно,
чекає сторожко біля дверей,
тому всміхнеться доля.
35 Хто мене знайде, той життя знайде,
того благословить Господь.
36 А хто мене не відшукає, життя своє погубить.
Всі, хто ненавидить мене, шукають смерті».
Мудрість і Глупота
9 Мудрість збудувала собі дім,
поставила його на семи стовпах[c].
2 Вона приготувала м’ясо й розбавила вино,
накрила на стіл.
3 Вона послала своїх служниць до міста,
щоб ті зійшли на найвище місце в місті
й сповістили від її імені:
4 «Приходьте до мене всі,
хто має потребу в мудрості».
А кому бракує розуму, вона каже:
5 «Приходьте, почастуйтеся тим,
що маю, випийте вина, яке я зробила.
6 Залиште нерозумних і живіть!
Зростайте на шляху мудрості».
7 Хто повчає богохульника, дістає зневагу,
а хто ганить кривдника, той страждає.
8 Не повчай богохульника, бо він зненавидить тебе,
дорікни мудрому, і він полюбить тебе.
9 Поясни мудрому,
і він набереться ще більше мудрості,
повчи праведника, і він ще глибше пізнає.
10 Мудрість бере свій початок зі страху Господнього,
пізнання святості—це розум.
11 Зі мною твої дні примножаться,
роки життя твого додадуться.
12 Якщо ти наберешся мудрості,
це буде тобі на користь, якщо будеш надмірним,
сам страждатимеш від цього.
13 Глупота—то жінка невгамовна, нерозумна,
вона не знає нічого.
14 Вона сідає на порозі дому свого,
всідається на найвищому місці міста
15 і галасливо зачіпає перехожих,
що поспішають у справах:
16 «Приходьте до мене всі нерозумні».
Невігласу вона каже таке:
17 «Солодка крадена вода,
а хліб, здобутий потай,—найсмачніший».
18 І не здогадується він,
що там гостюють лише мерці,
її гостям місце в глибинах Шеолу.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International