Bible in 90 Days
22 Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
23 Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.
24 Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.
26 Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.
27 Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.
30 Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.
21 Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.
2 Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.
3 Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.
4 Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.
5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.
6 Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.
7 Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.
8 Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.
9 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
10 Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.
11 Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.
12 До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.
13 Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
14 Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.
15 Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.
16 Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
17 Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.
18 Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.
19 Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
20 Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.
21 Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.
22 До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.
23 Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.
24 Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.
25 Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити,
26 він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.
27 Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.
28 Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.
29 Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.
30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.
31 Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!
22 Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.
2 Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.
3 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
4 Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.
5 Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.
6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.
7 Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.
8 Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.
9 Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.
10 Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться.
11 Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.
12 Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине.
13 Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!
14 Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди.
15 До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її.
16 Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.
17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання,
18 бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом!
19 Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе.
20 Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,
21 щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.
22 Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі,
23 бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
24 Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою,
25 щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.
26 Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги:
27 коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою?
28 Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої.
29 Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими.
23 Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
3 не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,
5 свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
6 Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
7 бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,
8 той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
10 Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
11 бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!
12 Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.
13 Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:
14 ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш.
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
17 Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
18 бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
19 Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають,
21 бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
22 Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
24 Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
25 Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
27 Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.
28 І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
29 В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?
30 У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
33 пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...
34 І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
35 І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...
24 Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,
2 бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.
4 А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.
5 Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого.
6 Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.
7 Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.
8 Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.
9 Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.
10 Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?
12 Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.
13 Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!
15 Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,
16 бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
17 Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
20 бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,
22 бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.
24 Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.
25 А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
27 Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
28 Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
29 Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!
30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,
31 і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
33 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
34 і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...
25 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
2 Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.
3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.
4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
11 Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.
12 Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.
13 Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.
15 Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
18 Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.
21 Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,
22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.
24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.
26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.
28 Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.
26 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
3 Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
4 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
6 Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
7 Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
8 Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
9 Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
13 Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
14 Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
15 Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
19 так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
21 Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
22 Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,
24 устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
25 коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
26 Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
27 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
28 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.
27 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
2 Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
7 Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
12 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
16 хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
21 Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,
26 будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,
27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.
28 Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.
2 Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.
3 Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.
4 Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.
5 Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.
7 Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
8 Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.
9 Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.
10 Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.
11 Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.
12 Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.
13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
14 Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.
15 Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.
16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.
17 Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!
18 Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.
19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.
20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
21 Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
22 Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
23 Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.
25 Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.
27 Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
28 Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.
29 Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.
3 Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.
5 Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.
6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.
8 Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.
10 Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.
12 Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!
13 Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.
15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.
16 Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
17 Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.
18 Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.
19 Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.
20 Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!
21 Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.
25 Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.
27 Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.
30 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
2 Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
4 Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
12 покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
13 покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
14 Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
15 Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
16 шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
17 Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
18 Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...
20 Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...
21 Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
22 під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
25 мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
26 борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
28 павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
29 Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
30 лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
31 осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
32 Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
33 Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.
31 Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
2 Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
4 Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,
5 щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
6 Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!
8 Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
9 Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
10 Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
11 довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
13 Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
14 Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
16 Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
17 Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
19 Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
22 Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.
23 Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
25 Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
27 Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:
29 Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
30 Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!
1 Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!
3 Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?
4 Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!
5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.
6 Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...
7 Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!
8 Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
11 Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.
14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...
15 Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...
18 Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...
2 Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...
2 На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?
3 Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.
4 Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
5 запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.
6 Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
7 Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!
8 Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.
9 І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
10 І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
11 Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...
12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!
13 І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...
16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...
17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...
18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...
20 І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...
21 Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
22 Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
23 Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...
24 Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
25 Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
26 Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...