Bible in 90 Days

Суд над брехливими пророками

Так говорить Господь: ²⁵ «Я чув, що ті пророки говорили, яку неправду пророкують Моїм ім’ям. Вони кажуть: „Я бачив сон! Я бачив сон!”^{[c] 26} Як довго будуть ці пророки брехати і дітей Моїх вводити в оману? ²⁷ Вони вважають, що через ті сни, які вони переказують, народ ізраїльський забуде ім’я Господнє. Сподіваються вони, що Мій народ забуде Всевишнього так само, як батьки їхні забули Бога свого й вклонялися Ваалу. ²⁸ Солома—не зерно, а всі ці сни не йдуть від Мене. Якщо чоловік, що бачив сон, розповідає його, це гаразд, але пророк, який має Моє слово, хай промовляє його правдиво». ²⁹ «Хіба слово Моє не вогонь?—Каже Господь.—Не молот, що скелю в порох кришить?»

³⁰ «Через те Я проти пророків,—каже Господь,—які одне в одного крадуть слова Мої. ³¹ Я проти пророків, що розпускають язики, щоб виголосити якесь пророцтво лживе». ³² «Я проти тих, хто пророкує сни облудні,—мовить Господь.—Вони оповідають їх, щоб своєю зухвалою брехнею збити з пантелику народ Мій. Я їх не посилав і не велів їм говорити. Та, насправді, вони не принесли ніякої користі людям Ізраїлю». Так каже Господь.

Сумні вісті

³³ «Якщо цей народ, пророк, чи священик спитає: „Що таке оракул^[d] Господній?”—тоді ти їм скажеш: „Ви—той тягар! Я відштовхну вас”»,—Всевишній каже. ³⁴ «Якщо пророк священик, чи люди скажуть: „Я маю оракул Господній”,—Я покараю того чоловіка і його дім. ³⁵ Ось що кажіть одне одному: „Що відповів Господь? Що Господь сказав?” ³⁶ Та не згадуйте оракула Господнього, бо ви перекручуєте слова живого Бога, Всемогутнього Господа нашого. ³⁷ Ось що в пророкові спитаєш: „Що Всевишній тобі відповів? Що Господь сказав?” ³⁸ Але якщо ви спитаєте: „Який тягар був тобі від Господа?”—тоді ось що Господь каже: „Оскільки ви сказали, що пророцтво Господа—це тягар, та Я заповідав вам не казати цього, ³⁹ тож Я неминуче забуду вас, відкину геть від Себе: вас і місто те Єрусалим, що Я дав вам і батькам вашим. ⁴⁰ Я наведу на вас вічну наругу й непозбутню ганьбу”».

Два кошики з фіґами

24 Господь показав мені два кошики з фіґами, що стояли перед храмом Господнім. Було це після того, як Навуходоносор, цар Вавилона, вислав із Єрусалима^[e] Єгояхина^[f], сина Єгоякима, царя Юдеї, а також із ним вельможу юдейського і ремісників, і ювелірів, і привів їх до Вавилона. ² В одному кошику були дуже добрі фіґи, найкращі. А в другому—дуже погані, які не можна було їсти—такі негодящі.

³ І спитав мене Господь: «Що ти бачиш, Єреміє?» Я відповів: «Добрі фіґи—дуже добрі, а погані—такі погані, що й не можна їсти». ⁴ І слово Господа дійшло до мене. Він сказав: ⁵ «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Як над цими добрими фіґами, так само Я зглянуся над вигнанцями юдейськими, яких із цього місця вигнано було в халдейську землю. ⁶ З прихильністю наглядатиму за ними й поверну їх назад до цієї землі. Я відбудую народ цей й не руйнуватиму більше і не викорінюватиму. ⁷ Я дам їм серце, щоб Мене пізнали, що Я—Господь. Вони народом Моїм будуть, а Я—Богом їхнім. Кажу це, бо вони повернуться до Мене всім серцем”».

⁸ Що ж до поганих фіґ, що їх не можна їсти, то ось що Господь каже: «Ось як Я чинитиму з Седекією, царем юдейським та вельможами його, і з тією рештою, хто лишився в Єрусалимі, в цьому краю, та з тими, хто мешкає в Єгипті. ⁹ Я їх виставлю на острах і огиду для царств усієї землі. У всіх на очах терпітимуть вони наругу, ставши притчею во язицех, посміховиськом і прокляттям по всіх землях, куди Я їх повиганяю. ¹⁰ Я нашлю на них війну, голод і хворобу, доки не буде вигублено цей народ нікчемний із землі, яку Я віддав їм і батькам їхнім».

Суд Божий над Юдеєю

25 Слово, що було до Єремії про весь народ юдейський на четвертому році царювання Єгоякима^[g], сина Йосії. То був перший рік правління Навуходоносора, царя вавилонського. ² Ось що пророк Єремія проголосив усьому народу Юдеї і всім мешканцям Єрусалима. Він сказав: ³ «З тринадцятого року царювання Йосії, сина Амона, царя юдейського, й досі, протягом двадцяти трьох років, проголошую я слово Господа. Я промовляю його вам невтомно, та ви не слухаєте. ⁴ Господь невтомно посилає до вас усіх Своїх слуг-пророків, але ви не слухаєте їх, не докладаєте зусиль, щоб почути.

⁵ Ті пророки говорили вам: „Відверніться кожен від нечестивого путі свого й грішних вчинків. Живіть на тій землі, що Господь вам і батькам вашим віддав на віки вічні. ⁶ За іншими богами не ходіть, щоб їм служити й поклонятися низько, і не дратуйте Мене тим, що зробили власними руками. То й від Мене вам не буде лиха.^{[h] 7} Але Всевишнього не слухали ви. Прогнівив Мене цей народ тим, що зробив власними руками собі на лихо”». Так мовить Господь.

⁸ Тож ось що Господь Всемогутній каже: «Ви не слухали слів моїх. ⁹ Через те Я посилаю слово, щоб скликати всі племена півночі, та Навуходоносора, царя вавилонського, слугу Мого. І поведу Я всіх їх проти землі цієї та її мешканців і проти тих народів, що навкруги. Назавжди силою Своєю вижену їх, вигублю ущент, зробивши народ цей посміховиськом та вічною руїною». Господь мовить так: ¹⁰ «І знищу Я голос радощів і звуки свята, голос нареченого і нареченої, звуки жорна й світло каганця. ¹¹ Увесь цей край обернеться на висушену пустелю, й народи ці служитимуть царю вавилонському сімдесят років».

¹² «А як завершаться сімдесят років, Я покараю царя вавилонського і весь народ той,—каже Господь,—за беззаконня їхнє й покараю халдейську землю і приречу її на вічне запустіння. ¹³ Я наведу на землю цю всі обіцяні лиха, що проти неї Я промовив, усе, що написано в книзі цій, що Єремія пророкував проти всіх народів. ¹⁴ Багато народів і царів великих стануть їхніми рабами, навіть халдеї, які поневолили інші народи. Я відплачу їм за вчинками їхніми, за творіння нечестивих рук».

Суд Божий над поганськими народами

¹⁵ Тож ось що Господь Бог Ізраїлю сказав мені: «Візьми з руки Моєї винний келих цей, сповнений гніву Мого. Я примушу всі народи випити його. ¹⁶ Вони вип’ють його й захитаються, й будуть, мов божевільні перед мечем, що знище їх».

¹⁷ Тож взяв я з руки Господа той келих і примусив усі народи, до яких Він послав мене, випити його: ¹⁸ то були Єрусалим і всі міста юдейські з їхніми царями й вельможами. Я дав їм той келих, щоб зробити з них пустку й посміховисько, як і є воно зараз.

¹⁹ Я змусив і фараона, царя єгипетського, слуг, вельмож і усіх людей його випити той келих гніву Господа. ²⁰ Я змусив випити усіх кочівників і всіх царів країни Уз, усіх царів землі Филистимської, Ашкелону, Ґазу, Екрон та решту Ашдода. ²¹ Осушили його Едом, Моав і сини Аммона. ²² Усі царі Тира і Сидона випили, а також і всі царі узбережжя по той бік моря. ²³ Я змусив випити Дедан, Тему й Буц, та всі землі, де люди голять собі скроні. ²⁴ Випили всі правителі Аравії і всі царі на прикордонних землях, що живуть у пустелі. ²⁵ І всі царі Зимрі, Еламу і Мидії пили з цієї чаші. ²⁶ І всі царі півночі, як сусідні, так і ті, що далеко одне від одного, і всі царства землі, що на тверді її існують, а цар Шешака^[i] вип’є останнім.

²⁷ Ти скажеш їм: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Пийте, упийтеся, хай вас повивертає, падайте й не стійте перед мечем, що Я на вас насилаю. ²⁸ Але якщо відмовляться вони з руки твоєї взяти келих цей і пити, тоді ти скажеш їм, що Господь Всемогутній каже: „Ви неодмінно вип’єте! ²⁹ Бо Я вже насилаю лихо на Єрусалим, місто що носить ім’я Моє, то невже ви гадаєте, що уникнете кари? Вас кара не мине, бо ось Я меч насилаю на всіх мешканців землі”». Так каже Господь Всемогутній.

Суд Божий над усією землею

³³ Від краю землі до краю лежатимуть побиті Богом. За ними не тужитимуть, їх не попідбирають і не поховають, вони гнитимуть, кинуті просто на землі.

Єремія в небезпеці

26 На початку царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського,^[l] таке слово було від Господа. ² Ось що Всевишній сказав: «Стань на подвір’ї оселі Господньої і промов до людей, що приходять з міст юдейських до храму молитися, цю звістку, що Я наказую тобі. Не пропусти жодного слова. ³ Може, послухаються вони, і кожен з них зверне з лихого путі свого. Тоді це розчулить Мене, і не наведу Я те лихо, яке задумав їм вчинити за нечестивість вчинків їхніх.

⁴ Тож ти скажеш їм про те, що Господь мовить: „Якщо ви Бога не послухаєте й не житимете за законом Моїм, що настановив Я вам, ⁵ якщо не будете слухати слова Моїх слуг-пророків, яких раз-у-раз Я посилаю вам, ⁶ тоді зроблю Я з домом цим те ж, що зробив з Шило^[m] й перетворю це місто на прокляття для всіх народів землі”».

⁷ Священики, пророки, й увесь народ чули, як Єремія промовляв ці слова у храмі Господньому. ⁸ Коли ж він закінчив говорити все, що Господь йому звелів промовити, тоді священики й пророки, і люди всі схопили його зі словами: «Смерть тобі! ⁹ Чому ти пророкуєш ім’ям Господа і кажеш: „З домом цим буде те ж, що й з Шило, й мешканців міста цього буде вигублено?”» І весь народ з’юрмився навколо Єремії в храмі Господньому.

¹⁰ Вельможі юдейські почули ці звинувачення, вийшли з палацу й подалися до храму Господнього. І сіли вони при вході до Нової брами, яка вела до храму. ¹¹ Священики й пророки сказали вельможам і народу всьому: «Цього чоловіка приречено до смерті, бо пророкував він проти міста цього. Ви чули те на власні вуха».

¹² Тоді Єремія сказав усім вельможам і народу всьому: «Господь послав мене пророкувати дому й місту цьому всі слова, що ви чули. ¹³ Тож виправте путі і вчинки ваші, коріться Всевишньому Богу вашому. Господь змилосердиться й відведе те лихо, що прорік вам. ¹⁴ Але я у руках ваших. Робіть зі мною, що вам здається добрим і справедливим. ¹⁵ Однак мусите знати напевне: якщо мене ви вб’єте, тоді кров невинного буде на вас і на цьому місті, і на мешканцях його, бо й справді Господь мене послав до вас вкласти всі ці слова у вуха ваші».

¹⁶ І вельможі, й народ увесь сказали священикам та пророкам: «Цей чоловік не заслуговує на смерть, бо він промовляв до нас іменем Господа». ¹⁷ Деякі мужі, дехто із старійшин цієї землі підвелися й промовили до всього зібрання: ¹⁸ «Михей з Морешета^[n] пророкував за часів Езекії. І він сказав усьому народу юдейському: „Ось що Господь Всемогутній каже:

¹⁹ Хіба ж Езекія, цар юдейський, разом з усіма юдеями вбив його? Хіба він не боявся Господа й не шукав Його прихильності? Та Всевишній змилосердився й відвів лихо, на яке Він їх прирік. Тож ми робимо велику шкоду душам своїм”».

²⁰ Був також іще один чоловік, який пророкував іменем Господа,—Урія, син Шемаї, з Киріат-Єарима. Він пророкував проти міста цього й проти цього краю і казав те ж саме, що й Єремія. ²¹ Цар Єгояким, всі воїни і всі вельможі чули слова його. Він намагався вбити Урію, але він почув про те і втік, опинившись в Єгипті. ²² Та цар Єгояким послав людей до Єгипту: Елнатана, сина Акбора, та декого з ним. ²³ Вони повернули Урію з Єгипту й привели до царя Єгоякима. Той наказав стратити його й тіло кинути на бідняцький цвинтар.

²⁴ Але Агікам, син Шафана, захистив Єремію, тож його не видали народу і не вбили.

Господь робить Навуходоносор царем

27 На четвертому році царювання Седекії,^[p] сина Йосії, царя юдейського, слово було Єремії від Господа. ² Ось що Всевишній сказав мені: «Зроби собі ярмо з ремінців та брусків і почепи собі на шию. ³ І пошли до царя едомського, моавського, аммонійського, тирського й сидонського через послів, що приходять до Єрусалима, до Седекії, царя юдейського.

⁴ Накажи їм передати своїм володарям: „Ось що каже Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю: ⁵ „Я створив землю, людей і тварин, що на земній поверхні, Своєю силою великою і простертою правицею, і Я її надав тому, кому забажаю. ⁶ А зараз Я віддав усі ці землі в руки Навуходоносора, царя вавилонського, слуги Мого. Я навіть звірів польових примусив йому служили. ⁷ Всі народи служитимуть йому, сину і онуку його, доки не настане час, коли сам Вавилон й землю його підкорять багато народів і царів великих”».

⁸ «Та якщо десь є народ, що не служить Навуходоносору, царю вавилонському, і не підкоряється йому, то Я покараю цей народ мечем, голодом, і чумою,—каже Господь,—доки до останнього не винещу я їх. ⁹ Тож не слухайте пророків, віщунів і сновидців ваших. Не слухайте ворожбитів і знахарів, що кажуть вам: „Ви не служитимете царю вавилонському”. ¹⁰ Бо пророцтва їхні—брехливі. Вони і є причина, з якої вас виженуть із землі вашої. Я повикидаю вас, і ви загинете в країні далекій.

¹¹ Але народу, який підставить шию під ярмо вавилонське, дам Я спокій на його землі. Люди ці житимуть на цій землі і оброблятимуть її».

¹² І я промовив ці слова Седекії, царю юдейському: «Підстав шию під ярмо царя вавилонського, служи йому та народу його й живіть у мирі. ¹³ Навіщо тобі й твоєму народові гинути від меча, голоду й чуми, що їх Господь пообіцяв наслати на будь-яке коліно, яке не служитиме царю вавилонському?

¹⁴ Не слухайте тих пророків, що кажуть: „Ви не будете служити царю вавилонському”,—бо ті, хто пророкує вам таке, брешуть». ¹⁵ «Кажу так, бо Я не посилав їх,—каже Господь,—вони облудно брешуть, захищаючись іменем Моїм. Тому Я й вижену вас, і ви загинете разом із лжебогами, які пророкували вам!»

¹⁶ А священикам і всьому народу юдейському я (Єремія) сказав про те, що каже Господь: «Не слухайте своїх пророків, що кажуть вам: „Посуд храму Господнього незабаром повернеться з Вавилона”. Пророцтво їхнє—брехливе. ¹⁷ Не слухайте їх, служіть царю Вавилона й будете жити. Нікому не потрібно, щоб це місто стало пусткою. ¹⁸ Якщо ж вони й насправді пророки, і якщо слово Господа Всемогутнього із ними, то хай ублагають Бога Всеблагого, щоб решту посуду з храму Господнього та з палат царя юдейського, та з Єрусалима не було забрано до Вавилона».

¹⁹ Бо ось що Господь Всемогутній каже про стовпи і про бронзове Море, і про поставці, і про решту посуду,^[q] що залишились іще в храмі живого Бога. ²⁰ Це те, що Навуходоносор, цар вавилонський, не взяв, коли з Єрусалима брав у полон до Вавилона Єгояхина, сина Єгоякима, царя юдейського, а також і всіх вельмож Юдеї та Єрусалима. ²¹ Бо ось що Всемогутній Бог Ізраїлю каже про посуд, що лишився в храмі Господньому і в палатах царя юдейського та в Єрусалимі: ²² «Їх вивезуть до Вавилона, і будуть вони там аж до того дня, коли за ними Я прибуду, їх заберу і поверну на їхнє місце». Так каже Господь.

Лжепророк Хананія

28 Того ж року на початку царювання Седекії, царя юдейського, на четвертий рік^[r], п’ятий місяць Хананія, син Аззура, пророк із Ґівеона, говорив зі мною в храмі Господньому в присутності священиків та всього народу. Він сказав: ² «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Я зламаю ярмо царя вавилонського. ³ Через два роки я поверну сюди весь посуд храму Господнього, що Навуходоносор, цар вавилонський, забрав звідси й переніс до Вавилона. ⁴ Я також поверну сюди Єгояхина, сина Єгоякима, царя Юдеї і всіх вигнанців з ізраїлевих, що пішли до Вавилона, бо Я ламаю ярмо царя вавилонського”». Так каже Господь.

⁵ Тоді пророк Єремія сказав пророку Хананії в присутності священиків і всього народу, що стояв у храмі Господньому. ⁶ І сказав пророк Єремія: «Хай так буде! Хай Господь вчинить так, як ти сказав і виконає слова, що ти прорік, і поверне сюди з Вавилона посуд храму Господнього і усіх тих, кого було забрано в полон. ⁷ Але послухай те, що я кажу тобі й усьому народу. ⁸ Пророків, що були до мене й до тебе з давніх-давен, пророкували проти багатьох земель і проти царств великих, провіщаючи війну, нещастя й чуму. ⁹ Пророка, що сповіщає про мир й слова його збуваються, визнають як пророка, якого справді Господь послав».

¹⁰ Тоді Хананія, знявши з шиї пророка Єремії ярмо, зламав його. ¹¹ І сказав Хананія при всьому народі: «Ось що Господь каже: „Отак через два роки Я скину ярмо Навуходоносора, царя вавилонського, з шиї народів усіх”». Почувши це, пророк Єремія пішов своїм шляхом.

¹² Тоді Слово Господа було Єремії після того, як пророк Хананія зламав ярмо на шиї пророка Єремії. Він сказав: ¹³ «Піди й скажи Хананії, що каже Господь: „Ти зламав ярмо дерев’яне, але натомість отримаєш ярмо залізне”». ¹⁴ Так каже Господь Всемогутній Бог Ізраїлю: «Я накладу ярмо залізне на шию всіх цих народів, щоби примусити їх служити Навуходоносору, царю вавилонському, і вони служитимуть йому. Навіть звірів диких, і тих Я віддам йому».

¹⁵ Тоді пророк Єремія сказав пророку Хананії: «Послухай, Хананіє, Господь тебе не посилав, ти призвів цей народ неправді вірити. ¹⁶ Через те ось що Господь каже: „Вишлю Я тебе з землі цієї. Цього ж року ти помреш, бо всупереч Господу ти говориш”».

¹⁷ Пророк Хананія помер сьомого місяця того ж року.

Послання до полонених у Вавилоні

29 Ось слова з сувою, що пророк Єремія послав з Єрусалима до старійшин, що лишилися у вигнанні, до священиків та пророків і до всіх людей, кого Навуходоносор вигнав з Єрусалима у заслання до Вавилона. ² Це було після того, як цар Єгояхин вийшов з Єрусалима разом із царицею-матір’ю й царедворцями, й вельможами Юдеї та Єрусалима, з ремісниками й золотих справ майстрами. ³ Єремія послав цей сувій через Еласа, сина Шафана, та Ґемарію, сина Гилкії, яких Седекія, цар юдейський послав у Вавилон до Навуходоносора, царя вавилонського. Там мовилося:

⁴ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже до всіх тих, кого виведено було з Єрусалима до Вавилона: ⁵ «Будуйте оселі й живіть у них, саджайте сади, споживайте плоди їхні. ⁶ Беріть собі дружин і народіть синів і дочок. Беріть дружин для синів ваших і віддавайте заміж дочок ваших, і нехай вони теж родять дітей. Множтеся там, а не зменшуйтеся. ⁷ Дбайте про благо міста того, куди Я вас вислав, і моліться Господу за нього, бо якщо в ньому пануватиме мир, то мир буде й вашій оселі. ⁸ Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Не давайте обдурити себе вашим пророкам, що між вами, і вашим віщунам. Не слухайте тих снів, що сняться їм. ⁹ Вони ім’ям Моїм пророкують вам неправду. Я їх не посилав!”» Так каже Господь.

¹⁰ Кажу так, бо ось що Господь мовить: «Коли могутності Вавилона виповниться сімдесят років, Я прийду до вас і виконаю обіцянку, що дав вам повернути вас до Єрусалима. ¹¹ Бо знаю Я всі задуми Свої щодо вас, задуми щодо процвітання вашого, а не лиха, щоб дати вам майбутнє і надію. ¹² Ви звертатиметеся до Мене, ви прийдете й молитиметеся Мені, та Я вас слухатиму. ¹³ Ви будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати від усього серця. ¹⁴ Я дозволю вам знайти Мене. Я відпущу вас із полону, зберу з усіх місць, куди повиганяв вас. Я поверну вас туди, звідки вигнав». Так каже Господь.

¹⁵ Ви можете сказати: «Господь для нас у Вавилоні підніс пророків». ¹⁶ Але ось що Господь каже царю, що сидить на престолі Давидовім, і усім людям, що мешкають у місті цьому,—братам вашим, що не пішли з вами у полон. ¹⁷ Ось що Господь Всемогутній каже: «Ось я нашлю на них меч, голод і чуму, я їх зроблю подібними до тих бридких фіґ, що їх не можна їсти, бо такі вони препогані. ¹⁸ Я переслідуватиму їх мечем, голодом і чумою й зроблю їх жахом для всіх царств на землі, прокляттям і руїною, тим, що зневажають і ганьблять серед усіх народів, куди Я їх повиганяв. ¹⁹ Бо вони не слухають слів Моїх, які Я постійно шлю їм через Моїх слуг-пророків. ²⁰ Почуйте слово Господа, ви, вигнанці з Єрусалима до Вавилона».

²¹ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже про Агава, сина Колаї, та про Седекію, сина Маасії, що пророкують вам брехню від Мого імені: «Ось Я віддам їх у руки Навуходоносора, царя вавилонського. І він повбиває їх на очах у вас. ²² І для всіх вигнанців з Юдеї, які зараз у Вавилоні, приживеться прокльон: „Хай Господь зробить те ж саме, що й Седекії та Агаву, яких цар Вавилона у вогні спалив”. ²³ Кажу це, тому що ті два пророки грішили поміж людей Ізраїля: вони перелюб чинили з жінками сусідів своїх і Моїм іменем промовляли слова брехливі, яких Я їм не велів казати. Мені відомо це, бо Сам є свідком цього». Так каже Господь.

Лжепророк Шемая

²⁴ Скажіть Шемаї з Негелама: ²⁵ «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Ти послав листи від свого імені до всіх людей у Єрусалимі й до священика Софонії, сина Маасії, та до інших священиків зі словами: ²⁶ Господь зробив тебе священиком замість священика Єгояди, щоб став ти наглядачем у храмі Господнім. Кожного, хто поводиться як божевільний і пророкує, ти маєш забити в колодки. ²⁷ То чому ж ти не заарештував Єремію з Анатота, що за пророка видає себе? ²⁸ Бо він послав нам у Вавилон таке послання: „Ви житимете там довго. Будуйте оселі й живіть, саджайте сади й споживайте їхні плоди”».

²⁹ Тоді священик Софонія прочитав цей лист пророку Єремії. ³⁰ І слово Господа дійшло до Єремії. Всевишній сказав: ³¹ «Пошли цей лист усім вигнанцям: „Ось що Господь каже про Шемаю з Негелама: „Шемая пророкував вам, хоч Я його й не посилав, і призвів вас до того, що ви повірили у брехню”». ³² Тож ось що Господь каже: «Я покараю Шемаю з Негелама й нащадків його. Не матиме він нікого, хто лишився б жити серед народу цього, не побачить він добра, що зроблю Я народу Своєму, бо він людей повчав усупереч Всевишньому іти». Так каже Господь.

Надія

30 Ось слово, що дійшло до Єремії від Господа: ² «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Запиши в сувої всі слова, що Я сказав тобі. ³ Час надходить, коли Я поверну народи Мої ізраїльський та юдейський, що були забрані в полон. Я поверну їх до землі, яку батькам їхнім віддав, щоб могли вони володіти нею”». Так мовить Господь. ⁴ Ось слова, що Господь промовив про Ізраїль та Юдею. ⁵ Ось що Всевишній каже:

⁸ «Того дня,—каже Господь Всемогутній,—Я скину ярмо, що на вашій шиї, та розіб’ю кайдани. Ви більше не служитиме чужинцям. ⁹ Ізраїльтяни і Юдеї служитимуть Господу їхньому Богу й царю Давиду^[s], якого Я поставлю над ними».

Новий Ізраїль

31 «Тоді,—Господь каже,—Я стану Богом для всіх родів Ізраїлю, а вони стануть Моїм народом».

²³ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Я знов робитиму добро Юдеї, та поверну народ Мій із полону. Та знов він промовлятиме слова ці в землі Юдеї та по містах її: „Нехай Господь тебе благословить, оселе праведна, Горо свята!” ²⁴ Юдея і всі міста її там житимуть разом—хлібороби й ті, хто за отарою ходять, ²⁵ бо освіжу Я їхню стомлену душу, кожну знесилену душу зміцню».

²⁶ Тут я прокинувся і подивився навколо. То був солодкий сон.

²⁷ «Надходять дні,—каже Господь,—коли народ Ізраїля й Юди дім зросте немов насіння з під опікою Моєю». ²⁸ «Так само пильно, як Я наглядав за ними, щоб вирвати й кинути, розвалити й зруйнувати їх, спричинити лихо, так пильно наглядатиму за ними, щоб відбудувати й насадити,—каже Господь.— ²⁹ У ті часи не говоритимуть більше люди:

³⁰ Натомість кожен умиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, сам оскомину матиме».

Нова угода

³¹ «Надходять дні,—каже Господь,—коли Я укладу Нову Угоду з домом Ізраїля та домом Юди—новий Заповіт. ³² Він не буде схожий на той Заповіт, що Я уклав з батьками їхніми. Ту Угоду я уклав з ними того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з землі Єгипетської. Вони порушили той Заповіт, хоч Я був Володарем їхнім». Так каже Господь.

³³ «В майбутньому, Я укладу той Заповіт з домом Ізраїлю. Я напишу його на їхнім серці. Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом. ³⁴ Не буде більше сусід навчати сусіда, а брат—брата: „Взнайте Господа”. Всі вони Мене знатимуть із найменшого до найбільшого,—каже Господь,—бо Я прощу провину їхню й більш не згадуватиму їхнього гріха».

Господь ніколи не залишить Ізраїль

Новий Єрусалим

³⁸ Господь каже: «Дні настають, коли Єрусалим буде перебудовано від вежі Гананел до Кутової брами для Господа. ³⁹ І знову межа проляже перед пагорбом Ґарев, а тоді поверне до Ґоа. ⁴⁰ Вся долина, де мертві тіла та попіл, і всі поля, що тягнуться аж до Кідронської долини й рогу Кінської брами на сході, святою для Господа буде. Ніколи більше в віках не повалять і не зруйнують його».

Єремія купує поле

32 Ось слово, що було Єремії від Господа на десятому році правління Седекії^[aa], царя Юдеї. То був вісімнадцятий рік царювання Навуходоносора. ² Тоді військо царя вавилонського облягло Єрусалим, а пророка Єремію ув’язнили в тюремному дворі в палаці царя Юдеї. ³ Седекія, цар Юдеї ув’язнив його, кажучи: «Чому ти так пророкуєш? Ти кажеш, що Господь віддасть це місто в руки царя Вавилона, який його й захопить.

⁴ Та Седекія, цар Юдеї, не уникне рук вавилонських, бо його напевно віддадуть у руки царя Вавилона, й розмовлятиме з ним віч-на-віч і побачить його на власні очі. ⁵ Він поведе Седекію до Вавилона, й перебуватиме він там, доки Я не покараю його, бо ви воюватимете з вавилонянами, але вам не пощастить». Так каже Господь.

⁶ І сказав Єремія: «Слово Господа було мені. ⁷ Ганамел, син Шаллума, дядько твій, прийде до тебе. Він скаже: „Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш право викупу, щоб придбати його^[ab]”».

⁸ Тож Ганамел, син дядьки мого, прийшов до мене на подвір’я в’язниці, саме так, як про це сказав Господь. Він сказав: «Купи моє поле, що в Анатоті, у Веніаминовій землі, бо ти маєш право спадкування й викупу». Тож я впевнився, що то було слово Господа.

⁹ І купив я поле у Ганамела, сина дядьки мого, що було в Анатоті, й заплатив за нього сімнадцять шекелів^[ac] срібла. ¹⁰ Я записав це на сувої й запечатав. І уклав я Угоду й сплатив гроші. ¹¹ Тоді я взяв Угоду про купівлю, запечатаний примірник, що містив настанови й умови, і незапечатаний, ¹² й віддав їх Варуху, сину Нерії, сину Масеї, у присутності Ганамела, дядьки мого, і в присутності свідків, що підписали Угоду про купівлю, на очах у всіх юдеїв, що сиділи на тюремному подвір’ї.

¹³ І наказав я Варухові у присутності їхній: ¹⁴ «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Візьми ці документи, цю Угоду про купівлю: запечатаний примірник і цей незапечатаний і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони могли там зберігатися довгий час”. ¹⁵ Бо ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю каже: „Мій народ знову купуватиме будинки й поля, й виноградники в землі цій”».

¹⁶ І молився я Господу після того, як віддав Угоду про купівлю Варуху, сину Нерії:

¹⁷ «О Господи Боже! Ти небо й землю сотворив великою Своєю силою й простертою правицею. Нічого неможливого немає для Тебе. ¹⁸ Ти Той, Хто виказує любов до тисяч і воздає синам за злочини батьків їхніх. Ти величний Бог і могутній, чиє ім’я—Господь Всемогутній. ¹⁹ Наміри Твої—величні, діла—потужні. Очі Твої стежать за всіма вчинками людськими, щоб дати кожному за поведінку його і згідно з плодами його діянь. ²⁰ Ти, хто творив знамення й чудеса в землі Єгипетській і далі робиш це по сьогодні. І в Ізраїлі, й серед будь-яких народів Ти звеличив ім’я Своє, що вшановується й нині. ²¹ Ти вивів народ наш ізраїльський з Єгипту зі знаменнями й чудесами, силою рук Своїх зробив ти це. Твоя сила—незбагненна.

²² Ти дав їм землю цю, яку присягнувся батькам їхнім віддати, землю, що тече молоком і медом. ²³ Діти Ізраїлю прийшли і взяли її собі у власність, але вони не слухалися Тебе й не дотримувалися Твоїх законів, які звелів Ти їм виконувати. Тож Ти наслав на них усе це лихо.

²⁴ Поглянь, облогові вежі навколо Єрусалима, щоб захопити його. Місто віддано до рук вавилонян, які воюють проти нього мечем, голодом і чумою. Те, що сказав Ти, сповнилося! ²⁵ Ти, Господи Боже, сказав мені: „Купи собі поле за срібло, і хай ця угода буде при свідках”. Однак місто переходить до рук вавилонян, тож навіщо я ці втратив гроші».

²⁶ Слово Господа було Єремії: ²⁷ «Я—Господь Бог усього живого. Чи є для Мене щось занадто складне?» ²⁸ Тож ось що Господь каже: «Я віддам це місто у руки вавилонян, у руки Навуходоносора, царя вавилонського, и він захопить його. ²⁹ Прийдуть вавилоняни, що воюють проти міста, й підпалять його. Вони спалять його і ті будинки, що на дахах їхніх люди воскурювали запашне куріння Ваалу та возливали ливні жертви богам іншим і тим розгнівали Мене. ³⁰ Бо народ Ізраїлю та Юдеї і справді змолоду те чинив, що Я вважаю за гидоту, тому сини Ізраїля й розгнівали Мене своїми вчинками.

³¹ Справді, Я був страшенно розлючений цим містом від того дня, як його побудували, й донині. Я мушу розвалити вщент його геть з очей ³² за все лихо синів Ізраїля та Юди, яке вони скоїли, щоб роздратувати Мене: вони, царі, князі, священики та пророки їхні, всі мужі Юдеї й мешканці Єрусалима.

³³ Спиною повернулися ізраїльтяни та юдеї до Мене, та не питали допомоги. Хоч Я їх раз-у-раз навчав, вони науку Мою не сприймали. ³⁴ Вони поставили своїх мерзотних бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, і осквернили його.

³⁵ Вони спорудили узвишшя Ваалу в долині Бен-Гінном^[ad], щоб приносити в жертву Молоху синів і дочок своїх, чого Я ніколи не наказував їм робити. Мені й на думку ніколи не спадала, що вони на те спроможні. Це й призвело Юдею до гріха».

³⁶ Ви кажете: «Єрусалим буде відданий в руки царя Вавилону мечем, голодомором і чумою». Але Господь Бог народу ізраїльського каже: ³⁷ «Я позбираю їх докупи з усіх земель, куди повиганяв їх у гніві Своєму й люті Своїй. Я поверну їх до цього місця й дам їм жити в безпеці. ³⁸ Вони будуть Моїм народом, а Я—їхнім Богом. ³⁹ Я дам їм одне серце й одну мету, так щоб вони і їхні діти завжди покорялися Мені.

⁴⁰ Я укладу вічну Угоду з народами Ізраїлю та Юдеї, від якої не відвернуся ніколи. Я буду творити їм добро і в серця їхні вкладу повагу до Мене, тож ніколи й вони від Господа не відвернуться. ⁴¹ Я буду радий добро для них творити й насаджу їх у цій землі від усього Свого серця і від усієї Своєї душі».

⁴² Бо ось що Господь каже: «Так само, як Я наслав усі ті великі страждання на цей народ, так Я пошлю на них усе благо, що обіцяв їм. ⁴³ Ви кажете: „Країна спустошена, не живе там ні людина, ні тварина, вавилоняни захопили її”. Та згодом люди знову купуватимуть поля в цій землі. ⁴⁴ Поля купуватимуть за срібло, угоди записуватимуть і прикладатимуть печатку, і свідків братимуть у землі Веніаминовій та по околицях Єрусалима, і в містах Юдеї, і в горах, у містах Шефелу^[ae] й у містах Негеву, бо Я їх поверну з неволі». Каже так Господь.

Господня обітниця

33 І було Єремії слово Господа вдруге, коли він усе ще був ув’язнений на храмовому подвір’ї. ² Ось що Господь каже: «Господь—це Той, Хто створив небо і землю, Той, Хто надав форми й утвердив її. Господь—ім’я Його! ³ Юдея, звернись до Мене, і Я відповім тобі. Я розповім тобі великі й незбагнені речі, яких ти не знаєш. ⁴ Бо ось що Господь Бог Ізраїлю каже про будинки міста цього й про палаци царів Юдеї, які зруйновано було, щоб зробити облогові укріплення: ⁵ „Вавилоняни йдуть воювати проти міста^[af]. Вони наповнять його тілами тих людей, яких Я повбивав у гніві й люті. Я відвернувся від міста цього за все те лихо, що накоїли вони”.

⁶ Я принесу їм ліки й зцілення, відкрию їм мир і безпеку. ⁷ Я поверну полонених в Юдею та Ізраїль, Я відбудую все так, як було спершу. ⁸ Очищу Я їх від гріхів усіх, які проти Мене скоїли, прощу все зло, яким ображали Мене. ⁹ І тоді відомим стане це місце, як місто, що радість, хвалу і славу дає Мені перед усіма народами землі, які почують про все добро, що роблю їм. Вони злякаються і затремтять від усього добра і миру, що Я роблю для Єрусалима».

¹⁰ Ось що Господь каже: «Ви кажете, що місто спустошене, без людей і тварин». Та знайте, що по міста Юдеї й вулиці Єрусалима, почують знову ¹¹ звуки співу й веселощів, і голос молодого й молодої, й голос тих, хто мовить: «Славте Господа Всемогутнього, бо Господь—це благо, Його любов—назавжди! Це знову буде чутно від тих, що приносять жертви дяки в дім Господній. Так станеться, бо Я поверну те, що було забрано з краю, і поновлю все, як спершу це було». Так каже Господь.

¹² Ось що Господь каже: «У цім спустошенім місці, без людини й тварини, і також по всіх містах знову будуть люди, знову будуть пасовиська, щоб отари спочивали. ¹³ По містах гірської країни, на західному підгір’ї, й по містах Неґеву, у землі Веніамина, й по містах Юдеї знову будуть вівці, що ходитимуть під рукою пастухів, хто їх рахують».

Божий (добрий) парост

¹⁴ «Надходять дні,—Господь каже,—коли Я виконаю обіцянку, що дав Ізраїлю й народу Юдеї. ¹⁵ У ті дні вирощу Я з коліна Давидова праведний парост. І правитиме він у країні добром і справедливістю. ¹⁶ Тоді Юдею врятовано буде, і Єрусалим житиме в безпеці. І ось як зватимуть його „Господь—наш звитяжець”^[ag]».

¹⁷ Бо ось що Господь каже: «Ніколи в Давида не переведеться потомок, що сидітиме на царському престолі дому Ізраїля. ¹⁸ Та й у священиків-левитів не переведеться муж, що стоятиме переді Мною і приноситиме Мені жертви всеспалення, воскурюватиме офіри й щодня приноситиме пожертви».

¹⁹ Слово Господа було Єремії. ²⁰ Ось що Господь каже: «Якщо зможете ви скасувати Угоду Мою з днем і ніччю, щоб вони не наставали у призначений час, ²¹ тоді Угоду Мою зі слугою Моїм Давидом, щоб не було в нього сина, який би царював на престолі його, і Угоду Мою зі слугами Моїми священиками-левитами буде скасовано. ²² Так само як військо Небесне незліченне, як пісок морський неміряний, так Я примножу нащадків слуги Мого Давида й левитів, що служать йому».