The Daily Audio Bible
Today's audio is from the NRSVUE. Switch to the NRSVUE to read along with the audio.
4 Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!
2 Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!
3 Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:
4 язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив...
5 Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...
6 І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...
7 Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,
8 а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево...
9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових...
10 Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...
11 Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!
12 Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...
13 Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили...
14 По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.
15 Уступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!
16 Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...
17 Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...
18 Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець...
19 Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині...
20 Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.
21 Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!
22 Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!
5 Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
4 Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
2 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
4 коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.
5 Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.
6 Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?
7 Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,
8 усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.
9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.
10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.
11 Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
12 Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
16 Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
103 Давидів. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!
3 Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.
4 Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує.
5 Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!
6 Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних.
7 Він дороги Свої об'явив був Мойсеєві, діла Свої дітям ізраїлевим.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9 Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.
10 Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
11 Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,
12 як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!
13 Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
14 бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми порох:
15 чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,
16 та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його...
17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів,
18 що Його заповіта додержують, і що пам'ятають накази Його, щоб виконувати їх!
19 Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє.
20 Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його!
22 Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його! Благослови, душе моя, Господа!
23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,