Beginning
Слово Елігу
32 Отже, троє чоловіків перестали докоряти Йову, оскільки він був переконаний у своїй невинності. 2 Однак Елігу, син Баракела бузитського з роду Арамового дуже розгнівався. Він дуже розлютився на Йова, бо той заявив, ніби він невинніший за Бога. 3-4 Розгнівався Елігу й на трьох друзів Йова за те, що вони не змогли дати належної відсічі Йову, а лише визнали, що він винний. Але через те, що друзі Йова були старші, Елігу чекав, доки вони виговоряться. 5 Побачивши, що ті троє не дістали відповіді, Елігу зшаленів. 6 Ось що Елігу, син Баракела бузитського сказав:
«Я молодший літами, а ви вже постаріли.
Тому я й сумнівався і боявся свою точку зору розкривати.
7 Себе я переконував: „Нехай говорить досвід,
хай зрілість мудрості мене навчить”.
8 Проте в людині Божий Дух живе,
і Всемогутнього дихання розум їй вселяє.
9 Не тільки сивочолі мудрість мають,
не тільки старші сповідають справедливість.
10 Тому й сказав я: „Слухайте мене.
Я теж розкрию свою точку зору”.
11 Чекав і справді я, поки ви говорили,
і слухав, в чому дружно переконували ви його.
Тоді як ви потрібні докази шукали,
12 уважно я над вашими словами міркував.
І що ж, ніхто із вас не відповів достойно Йову,
ніхто не доказав його неправоти.
13 Не варто вам казати: „Знайшли ми мудрість”.
Хай Бог йому пояснить, а не чоловік.
14 Бо Йов не дав мені пояснень жодних,
і я йому відповідати не буду вашими словами.
15 Вони замовкли, бо не знають,
де слова їм брати, більше нічого додати.
16 А я чекав, поки вони замовкнуть,
вони мовчать, і слів немає на устах.
17 Тепер моя настала черга,
я висловлюся теж, що думаю про це.
18 Мені багато є про що сказати,
всередині нуртує дух і просить не мовчати.
19 Живіт мій, мов невідкоркований бурдюк вина,
яке його прорвати ладне, молоде.
20 Дозвольте, я скажу, щоб висловився дух[a],
я розтулю вуста, щоб відповісти вам.
21 Чи висловити власну безсторонність.
Я лестити нікому не збираюсь,
22 бо як це робиться, не звіку знаю я,
бо мій Творець мене інакше прибере».
33 «Тепер ти, Йове, вислухай уважно всі докази мої,
усе, про що я говорити буду.
2 Я маю намір говорити зрозуміло.
3 Ідуть від серця чистого мої слова,
про те, що знаю, щиро розповім.
4 Дух Божий сотворив мене,
мені життя дав подих Всемогутнього.
5 Якщо ти можеш, то спростуй мене,
зберися з силами і стань переді мною.
6 Ми перед Господом однакові з тобою,
мене також зліпили зі шматочка глини.
7 Тобі нема чого мене боятись,
я силами не можу мірятись з тобою.
8 До вух моїх дійшли твої слова,
і я почув, що ти промовив:
9 „Я чистий і безгрішний,
нема ніякої вини за мною.
10 А Він все вишуковує причини,
аби мене вважати ворогом Своїм.
11 На ноги начепив мені кайдани,
Він стереже усі мої шляхи, аби не втік”.
12 Насправді, Йове, ти не правий;
сказати мушу, Бог за чоловіка вищий[b].
13 Чому ти звинувачуєш Його?
Вважаєш ти, що рівний ти до Нього,
тому і викликаєш сперечатись сам-на-сам?
14 Говорить Бог з одним інакше, ніж говорить з іншим.
Вони того не розуміють.
15 Коли їм сниться сон, видіння уночі,
коли глибока змора їх здолає в ліжку,
16 в таку годину Бог з людьми говорить,
попереджає їх і відмовляє
17 від вчинку грішного,
Він перешкоди зводить на шляху гордині.
18 Від смерті береже Він чоловіка,
пильнує, щоб у річку смерті не вступив.
19 Коли у ліжку корчиться від болю чоловік,
коли йому кістки постійно ломить,
то Бог його попереджає й виправляє.
20 Тоді не може їсти чоловік,
найвишуканіші страви не хвилюють.
21 Вагу втрачає так, що тіла вже не видно,
стирчать лише самі кістки.
22 Його душа все ближче підступає до могили,
його життя простує до кінця.
23 Якщо у нього буде Ангел Захисник,
хоча таке трапляється і дуже рідко,
підкаже він, як треба чесно жити.
24 І милосердний Ангел мовить:
„Звільни його, не посилай в могилу,
бо відкуп я знайшов для нього”.
25 Тоді наллється тіло молодим завзяттям
повернеться він в молоді роки.
26 Почне молитись Богу чоловік,
і буде втішений Господь і з радістю відкриє лик Свій,
поверне справедливість чоловіку.
27 І той зізнається перед людьми:
„Грішив я, зраджував я правду,
та зиску жодного від того не зазнав”.
28 Бог порятунок дав моїй душі,
і буду я життю радіти.
29 Бог робить так не раз, а двічі, тричі,
30 щоб вберегти людину від могили,
щоб дати світло й радощі життя.
31 Послухай і прислухайся до мене, Йове,
мовчи і дай мені договорити.
32 Якщо ти хочеш заперечити, скажи,
бо хочу виправдати я тебе.
33 Якщо нема тобі чого сказати,
помовчи, послухай, мудрості тебе навчу».
34 Елігу вів далі:
2 «Послухайте, премудрі, що скажу вам,
і ви, розсудливі, зверніть на те увагу.
3 Тому що вухо випробовує слова,
так само, як язик куштує їжу.
4 Для себе виберемо, що є справедливе,
давайте вирішим самі, що є добро.
5 Тому що Йов говорить: „Я невинний,
мене позбавив права Бог.
6 Хоч я не схибив, брехуном мене зовуть,
хоч я нічим не завинив, я маю невигойну рану”.
7 Чи є ще хтось, на Йова схожий,
хто богохульствами зволожує уста, немов водою.
8 З неправедними зустрічі шукає
із тими знається, які закон переступили.
9 Бо стверджує, що Богу нічого годити,
користі буде з того мало.
10 Тому послухайте мене усі, хто розум має,
це ж ясно: Всемогутній і злочин—несумісні,
Нічого спільного зі злом не має Бог.
11 Людині Бог віддячує по справах—
що заслуговує, те й матиме від Нього.
12 Немає сумніву ніякого у тому,
що Бог не може бути винний,
і справедливості не перекрутить Всемогутній.
13 Ким був призначений Він правити землею,
хто владу дав Йому, щоб світом керувати?[c]
14 Якби задумав Він забрати дух і подих,
15 то разом зникла б плоть уся,
і чоловік на порох обернувся.
16 Якщо ви справді розумом наділені, то зважте,
прислухайтесь до того, що я вам кажу:
17 Хіба пошле злочинників за ґрати Той,
хто Сам ненавидить закон і справедливість?
Чи звинуватите ви в кривді справедливого і сильного?
18 Це Бог царю говорить, що той нікчема,
вельможних може нечестивцями назвати.
19 Господь князям не дасть ніяких переваг,
ані багатому перед нужденним,
бо всі вони творіння Бога.
20 Раптово помирають люди—
здригнуться і відійдуть в інший світ.
Могутні зникнуть, хоч ніхто не ворухнув і пальцем.
21 Бо стежать Його очі за шляхом людини,
не приховається від Нього жоден крок.
22 Немає місця безпросвітного, ні темряви смертельної,
де б заховатися могли від Бога нечестивці.
23 Тому то не людина призначає час,
коли до Бога на спокуту йти.
24 Вельмож Він прибере без дізнання,
на їхнє місце враз поставить інших.
25 Тому що стежить Він за їхніми ділами,
вночі скидає їх, для них життя кінчається на тому.
26 За їхні підступи карає їх відкрито
і на очах у всіх, хто бачить.
27 Карає їх, бо відвернулися від Нього,
не зваживши на всі Його шляхи,
28 і бідних довели до того,
що ті волають і звертаються до Бога.
Та пригноблених Він чує плач.
29 Коли Він змусить змовкнути стражденних,
хто дорікне Йому у беззаконні?
Як Бог відвернеться, то не знайде Його ніхто:
дарма, чи то один, чи ціле плем’я.
30 Він не дозволить, щоб царем був беззаконний чоловік,
і не допустить, щоб народ потрапив в пастку.
31 Але звернись до Бога і скажи:
„Так, винен, більше я грішить не буду.
32 Навчи мене того, чого я ще не розумію,
якщо зробив щось зле, того не повторю”.
33 Чи Бог тобі відплатить, як бажаєш,
якщо цураєшся Його законів?
Тобі вирішувати, як далі жити, не мені.
Ну ж бо, скажи, як розумієш.
34 До мене звернуться досвідчені мужі
і люди з розумом, почувши, скажуть:
35 „Не розуміє Йов того, що сам говорить,
немає мудрості в його словах”.
36 Потрібно було б випробувати Йова,
бо він відповідає, як лихі людці,
37 тому що він примножує свій гріх,
він збільшує провину, сидячи між нами
і звинувачуючи Бога знов і знову».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International