Beginning
1 Для диригента. На інструменті аламот[a]. Пісня родини Кори.
2 Бог—наш притулок й сили джерело,
в часи пекельні завжди допоможе.
3 Тому не страшно нам, коли земля тремтить,
а море поглинає гори[b].
4 Не боїмось ми й реву, люті пінистого моря,
величних гір падіння нищівного. Села
5 Тече така ріка,
чиї потічки щастям повнять місто Бога,
Всевишнього святу оселю.
6 Бог є у місті, то і місто вистоїть, не упаде.
Ще й ранок займеться, а Бог йому вже допоможе.
7 Бунтуються народи, страхом обійняті;
розвалюються царства,
коли Господь наказує громово,
і розплавляється земля.
8 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
9 Іди й дивись, яку могутню силу має наш Господь,
поглянь, яку страшну руїну Він вчинив.
10 Спиняє війни Він по всьому світі, ламає луки,
підрізає списи і спопеляє бойові щити[c].
11 «Доволі боротьби,—
Він каже,—знайте, Я Бог Ваш.
Я народів переможець,
то Я землі Господь».
12 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
1 Для диригента. Псалом родини Кори.
2 Плещіть, усі народи, у долоні,
радійте й голосно співайте Богу похвали.
3 Бо наш Господь Всевишній
благоговіння й страх вселяє нам,
Він—Могутній Цар, усього Всесвіту правитель.
4 Він нас підніс над іншими народами,
Він тих людей поклав, покірливих, до наших ніг.
5 Любов’ю сповнений до Якова,
наш Бог обрав нас, дав нам землю в спадок,
щоб Якову було пишатись чим. Села
6 Возноситься Господь на Свій престол
під гомін люду, звуки сурми.
7 Співайте Богу похвали[d],
у піснях восхваліть Царя.
8 Тому що Бог царює над всім світом,
вшановуйте Його прекрасними піснями.
9 Царем панує над народами Господь,
Бог возвеличується на святім престолі.
10 З усіх усюд збираються царі земні
зустрітись з Богом Авраама,
бо всі володарі землі належать Богу.
Він—вищий за усіх!
1 Для диригента хору. Псалом родини Кори.
2 Господь величний!
Такої ж похвали достоїн Він у місті Бога нашого,
на тій святій Його горі.
3 Єрусалим—на гідній висоті, вона аж на горі Сіон[e]
насправді ж бо піднесена до Бога,
Великого Царя оселя.
4 В її укріпленнях надійних наш Господь
нам показав спасіння місце,
бо там живе наш Бог.
5 Коли царів поганських гурт у бій ішов,
6 їх вразила Єрусалима пишність,
й вони, збентежені, всі кинулися навтіч.
7 Перейми болісні нажаханих скували,
відомі матері, яка дитині життя дає.
8 Тремтіли чужоземці,
мов кораблі Таршиша[f], східним вітром гнані.
9 Що чули ми, те нам побачить довелось
у місті Господа Всемогутнього, у нашого Бога.
Він наше місто збереже навічно! Села
10 Наш Бог, в Твоєму храмі
роздумуємо про Твою постійну ласку.
11 Як розлетілася про Тебе слава,
так і по всьому світу хай люди хвалу Тобі співають.
Кожен знає про доброту Твою![g]
12 Народ гори Сіон хай торжествує,
і люд юдейських міст хай веселиться,
обрадуваний благомудрістю Твоєю.
13 Пройдіть довкруги Сіона,
подивіться місто, порахуйте вежі.
14 Спиніться поглядом на стінах,
потіштеся палацами його,
щоби нащадкам все змогли донести.
15 Адже цей Бог—наш Бог навіки,
і Він вестиме нас аж до кінця[h].
1 Для диригента хору. Псалом родини Кори.
2 Усі народи, слухайте і прислухайтесь,
усі, хто світ цей заселив.
3 Вся людність: з титулами і без них,
багаті й бідні—слухайте ці мудрі речі.
4 Мої уста вам донесуть премудрість,
що довго розум мій плекав.
5 Повчання мудрі я співати буду
під струнний арфи передзвін.
6 Нащо журитися мені, коли настане скрути час,
коли я гнаний, переслідуваний буду.
7 Не залякають, хто хвалиться своєю міццю,
і чваниться своїм багатством.
8 Ніхто не викупить із рабства смерті своє життя,
ніхто не в змозі Богу дати викуп!
9 Нікому ні за які гроші
не врятуватися від смерті в певний час,
10 ані купити право жити вічно,
щоб не гноїти тіло мороком могильним.
11 Послухайте: що мудрий, що дурний[i],
а що брутальний—всі навіки згаснуть,
життя покинуть, і дістанеться багатство іншим.
12 Домівкою навік могила стане,
із покоління в покоління їм там жити.
То все пусте, як там розбагатіли,
і скільки їм вдалось придбати землі.
13 Людина може багатіти,
але не може жити вічно,
помре, як і тварина, у свій час.
14 Ось що трапляється з людьми,
яких багатство тішить. Села
15 Помруть вони, як вівці у загоні,
кошарою могила стане їм, а смерть пасти їх буде;
по тому праведники їх знесуть в могилу.
16 Але мене звільнить Господь від смерті,
до себе забере. Села
17 Отож не варто вам людей боятись лише тому,
що славний дім й багатство є у них.
18 Бо, сходячи в могилу,
ніхто ніяких статків не бере у вічність.
19 І навіть той, який вважав себе благословенним,
та інші славили його,
20 зустріне якось мить розлуки з світом,
побачення з дідами й морок вічний.
21 Людина може мать добробут,
але не розуміти геть, що смерть на неї жде,
як жде і на її худобу.
1 Псалом Асафа[j].
Господь, Великий Бог заговорив,
озвавсь до всіх народів з заходу до сходу.
2 З Сіону Бог засяяв,
засяяв Він із міста незрівнянної краси.
3 Наш Бог іде, але нетихо,
вогонь пожадливий поперед нього мчить,
навкруг кидаючи завісу димну.
4 У свідки зве він небеса високі й землю,
коли збирається народ судить.
5 «Покличте вірних послідовників,
хто зв’язаний Угодою зі Мною,
жертвопринесеннями скріплена вона».
6 Тож небо свідок:
Бог наш—чесний. Він—наш суддя. Села
7 Народе мій, Ізраїлю! Послухай,
що мовлю Я, що свідчу: «Я твій Бог!»
8 Не дорікатиму, картати я не буду
за те, що пожертв і офір замало,
ви їх приносите щодня.
9 Не заберу бичка зі стайні,
ані ягня з кошари!
10 Та ж маю одомашнених і диких звірів,
які пасуться в незчисленних горах.
11 Я знаю і гірського птаха і звірятко польове—
усе, що повзає по землі й літає в небі.
12 Якби я зголоднів, не став би Я просити їсти,
бо Всесвіту господар Я, все тут моє!
13 Хіба телятину Я споживаю,
чи випиваю кров козла? Ні!
14 Я прагну, щоб приносили ви жертви дяки,
розподіляючи їх між собою.
Не відступіться від обіцяного Богу Всевишньому.
15 Позвіть Мене, коли обступлять лихоліття,
і возвеличте, вже коли врятую.
16 Але до нечестивця мовить Бог:
«Чому повторюєте правила Мої,
і теревените про Заповіт Мій повсякчас,
17 якщо ненавидите, коли вас навчають,
і до серця не берете слово мовлене Моє?
18 Як бачиш злодія, дружком йому стаєш,
з розпусниками знайдеш спільну мову.
19 Хитруєш, плетеш тенета замислів лихих,
щоб вразити людей, принести горе їм.
20 Ти брата рідного засуджуєш,
на сина матері своєї зводиш наклеп,
підступно, в спину їм наносиш ти удар.
21 Ти все оце чинив, а Я мовчав,
то й уявив собі, що ми з тобою схожі.
Тепер же я згадаю всі твої провини
і покараю за гріхи тебе.
22 Усі, хто відійшли, забули геть про Бога,
подумайте над всім, що Я сказав,
поки не розтерзав Я вас[k].
Тоді вже вас ніхто не порятує.
23 Той, хто приносить жертви дяки,
той може шанувати Мене.
Хто ж Моє вчення втілює в життя,
тому явлю Я Свою силу рятувати».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International