Beginning

Диявол спокушає Ісуса

(Мт. 4:1-11; Мк. 1:12-13)

4 Сповнений Духа Святого, Ісус залишив береги ріки Йордан, і Дух повів Його до пустелі. ² І там протягом сорока днів диявол спокушав Його. Ісус нічого не їв увесь цей час, і коли сорок днів минуло, Він був дуже голодним. ³ Диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменю перетворитися на хліб». ⁴ На те Ісус відповів: «У Святому Писанні сказано: „Не хлібом одним живе людина”».^(A)

⁵ Тоді диявол підхопив Його й за одну мить показав усі царства світу. ⁶ І мовив він: «Я віддам Тобі всю владу й славу цих царств, тому що це було дано мені, і я можу віддати їх тому, кому побажаю. ⁷ Тож якщо поклонишся мені, все це буде Твоїм». ⁸ У відповідь Ісус промовив: «У Святому Писанні сказано: „Поклоняйся Господу Богу своєму і служи лише Йому”».^(B)

⁹ Після того диявол переніс Його до Єрусалиму, поставив на найвище місце храму й сказав: «Якщо Ти Син Божий, кинься додолу, ¹⁰ адже у Святому Писанні сказано:

¹² Ісус відповів йому: «Але у Святому Писанні також говориться й інше: „Не спокушай Господа Бога свого”»^(E).

¹³ Коли диявол закінчив спокушати Ісуса, він залишив Його до більш сприятливих часів.

Ісус проповідує в Ґалилеї

(Мт. 4:12-17; Мк. 1:14-15)

¹⁴ Ісус повернувся до Ґалилеї могутній Духом Святим, і чутки про Нього пішли по всіх околицях. ¹⁵ Він навчав по синагогах, і всі люди хвалили Його.

Ісус повертається до Свого рідного міста

(Мт. 13:53-58; Мк. 6:1-6)

^16-17 Потім Ісус подався до Свого рідного міста—Назарета. І в суботу, за Своїм звичаєм, Христос пішов до синагоги. Коли Він підвівся, щоб читати, Йому подали книгу пророка Ісаї. Ісус розкрив книгу і знайшов місце, де було написано:

²⁰ Згорнувши книгу, Він віддав її служці й сів. Очі всіх присутніх у синагозі були звернені на Нього. ²¹ Тож Він почав говорити: «Сьогодні збулися ці слова зі Святого Писання, поки ви слухали Мене». ²² І всі добре говорили про Христа, і були вражені чудовими словами, що мовив Він. Вони казали: «Чи ж Він не син Йосипа?»

²³ Ісус сказав їм: «Зрозуміло, ви повторите Мені відомий вислів: „Лікарю, зцілися сам”. Ми чули, що Ти робив у Капернаумі, зроби те саме тут, у Своєму рідному місті». ²⁴ І Він додав: «Правду кажу вам: пророка не приймають тільки в його рідному місті. ²⁵ Правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі в часи Іллі, коли небо зімкнулося на три роки й шість місяців, і великий голод напав на всю землю. ²⁶ Та Бог не послав Іллю до жодної з них, окрім тієї, яка мешкала в Сарепті Сидонській.

²⁷ Багато було прокажених в Ізраїлі в часи пророка Єлисея, та жоден з них не був очищений, крім Наамана сиріянина»^[a].

²⁸ І всі присутні в синагозі були розгнівані, почувши ті слова. ²⁹ Вони підхопилися й вигнали Ісуса з міста, й відвели Його аж на край гори, на якій стояло їхнє місто, щоби скинути зі скелі. ³⁰ Але Він пройшов крізь натовп і подався геть.

Зцілення біснуватого в Капернаумі

(Мк. 1:21-28)

³¹ Ісус прийшов до Ґалилейського міста Капернаума, і наступної суботи навчав людей, котрі зібралися там. ³² Вони були вражені тією наукою, бо за словом Його відчувалася влада. ³³ Був у синагозі чоловік, одержимий злим духом. Раптом він несамовито закричав: ³⁴ «Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти—Божий Святий!»

³⁵ Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього!»

Тут нечистий кинув чоловіка перед людьми на землю й, не заподіявши ніякої шкоди, вийшов з нього. ³⁶ Подив охопив усіх присутніх, і вони заговорили поміж собою: «Що ж це за вчення таке? Владно наказує Він нечистим, і ті виходять з людини». ³⁷ Чутка про Нього розійшлися по всіх околицях.

Зцілення Петрової тещі

(Мт. 8:14-17; Мк. 1:29-34)

³⁸ Ісус залишив синагогу й попрямував до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй. ³⁹ Ставши над жінкою, Він наказав лихоманці залишити її, й хвороба вийшла геть. Та підвелася й почала прислуговувати їм.

⁴⁰ Після заходу сонця до Нього привели багатьох хворих на різні недуги. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх. ⁴¹ І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти—Син Божий!» Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він—Христос.

Ісус вирушає в інші міста

(Мк. 1:35-39)

⁴² Як настав день, Ісус залишив оселю й пішов у безлюдне місце, але люди шукали й знайшли Його, бо хотіли перешкодити Йому покинути їх. ⁴³ Та Він сказав їм: «Я мушу повідомити Добру Звістку про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене й було послано». ⁴⁴ І Він далі проповідував по синагогах Юдеї.

Ісус обирає перших учнів

(Мт. 4:18-22; Мк. 1:16-20)

5 ^1-2 Сталося так, що коли Ісус стояв біля Ґенісаретського озера^[b], навколо Нього зібралися люди й слухали Слово Боже. Ісус побачив два човни на березі озера. З них якраз зійшли рибалки й мили свої сіті. ³ Ісус увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, й попросив господаря трохи відплисти від берега. А сам сів і почав з човна навчати натовп, який стояв біля води.

⁴ Скінчивши говорити, Ісус сказав Симонові: «Відпливи на глибину, закинь сіті, та зловиш багато риби». ⁵ Симон відповів: «Учителю, ми тяжко трудилися цілу ніч і нічого не зловили, але якщо Ти так кажеш, я закину сіті».

⁶ Зробивши так, вони зловили дуже багато риби, аж сіті почали рватися. ⁷ То гукнули вони товаришів на іншому човні, щоб ті допомогли їм. Ті підпливли, й обидва човни так наповнилися рибою, що мало не почали тонути. ⁸ Побачивши це, Симон-Петро припав до Ісусових колін і вигукнув: «Залиши мене, Господи, бо я чоловік грішний!» ⁹ Петро казав так, бо, як і всі інші, хто були з ним, він був приголомшений такою рибальською здобиччю. ¹⁰ Так само вражені були й Симонові товариші Яків та Іоан, Зеведеєві сини. То Ісус сказав Симонові: «Не бійся. Відтепер ти ловитимеш душі людські!»

¹¹ Вони повитягали човни на берег, все полишили й пішли за Ісусом.

Зцілення прокаженого

(Мт. 8:1-4; Мк. 1:40-45)

¹² Якось перебував Ісус в місті, де мешкав один чоловік, вкритий проказою. Коли він побачив Ісуса, то, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». ¹³ Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим. ¹⁴ Тоді Ісус наказав чоловікові: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику^[c], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».

¹⁵ Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх. ¹⁶ Однак Він часто усамітнювався в безлюдних місцях й молився.

Зцілення паралізованого

(Мт. 9:1-8; Мк. 2:1-12)

¹⁷ Сталося так, що одного разу, коли Ісус проповідував людям слово Своє, перед Ним також сиділи фарисеї й вчителі Закону, які посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також із Єрусалиму. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей.

¹⁸ Кілька чоловіків принесли до Ісуса паралізованого, який лежав у ліжку й намагалися пронести його і покласти перед Ним. ¹⁹ Але пробитися крізь натовп вони не змогли, тож, розібравши дах будинку, де був Ісус, спустили хворого на його ліжку посеред натовпу перед Ним. ²⁰ Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!»

²¹ На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»

²² Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте? ²³ Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?” ²⁴ Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!»

²⁵ Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога. ²⁶ Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!»

Покликання Левія (Матвія)

(Мт. 9:9-13; Мк. 2:13-17)

²⁷ Ісус пішов звідти й згодом побачив чоловіка на ім’я Левій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» ²⁸ Тож Левій полишив усе і вирушив за Ним.

²⁹ У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей. ³⁰ А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?» ³¹ На це їм Ісус відповів: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. ³² Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».

Про піст

(Мт. 9:14-17; Мк. 2:18-22)

³³ Вони сказали Ісусові: «Іоанові послідовники й прибічники фарисеїв часто постяться й моляться, а Твої учні їдять і п’ють». ³⁴ Ісус сказав їм: «Чи змусите ви поститися друзів нареченого на весіллі, поки молодий ще з ними? ³⁵ Та прийде час, коли молодого заберуть від них, тоді вони й почнуть поститися».

³⁶ Тоді ж Ісус розповів їм притчу: «Ніхто не відриває латку від нового одягу, щоби пришити на старий. Якщо так зробити, то й нову одежину порвеш, і до старої не припасується латка від нової. ³⁷ Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи. Якщо так зробити, нове вино розірве міхи й розіллється, а міхи зіпсуються. ³⁸ Молоде вино треба наливати в нові міхи. ³⁹ Ніхто не схоче після старого вина пити молоде, бо скаже: „Старе вино краще”».