Beginning
Притча про виноградник
5 Тепер я заспіваю пісню моєму другу, Богу, пісню мого друга про Його виноградник (Ізраїль).
Мав виноградник друг мій,
той виноградник на родючім схилі ріс.
2 Він землю розпушив й каміння з неї вибрав,
найкращі лози посадив.:
Він вежу сторожа посеред поля звів,
чавило кам’яне приніс туди для нього.
Чекав Він добрих ґрон,
та виросли погані ґрона.
3 Тоді промовив друг:
«Ну що ж, народе[a] Мій єрусалимський, і ти, Юдея,
Мене й Мій виноградник розсудіть.
4 Що ще я міг зробить для виноградника і не зробив?
Чому плекав надію,
що виноградник вродить пишні ґрона,
а зріс лише поганий виноград?
5 Скажу тепер Я вам,
що з виноградником збираюся робити.
Я розберу всю огорожу,
і тоді спустошать виноградник до останньої лози.
Зруйную стіни кам’яні,
і витоптано буде виноградник.
6 Я знищу виноградник.
Розпушувати землю й лози підрізати там уже не будуть.
Колючки й бур’яни зростуть на полі тім.
Звелю я хмарам там дощем не проливались».
7 Бо виноградник Всемогутнього Господа—це народ Ізраїлю, а люди Юдеї—то сад, який Він доглядає.
Плекав надію Він на справедливість,
але було лише кровопролиття.
Мав сподівання на справедливе життя,
але лунав лиш плач гіркий[b].
8 Біда на тих чатує, хто дім за домом здобував
і хто захоплює за полем інше поле,
аж іншим не лишає місця.
Отак і ви зостанетесь самі на цій землі.
9 Господь Всемогутній пообіцяв мені:
«Звичайно, багато буде знищено будинків;
просторі, добрі оселі залишаються без хазяїв.
10 Виноградник у десять акрів[c]
дасть лиш один бат[d] вина.
А з одного гомеру[e] насіння
виросте всього одна ефа[f] зерна».
11 Горе тим, хто зранку шукають де б випити чогось міцного,
хто не сплять допізна, аж доки не нап’ються.
12 На гулянках є в них ліри й арфи, барабани, флейти і вино,
але вони не зважають на те, що Господь зробив,
не замислюються над тим, що Його руки витворили.
13 Ось чому Мій народ візьмуть у полон
і поженуть з рідної землі,
бо вони не розуміли, що Я робив.
Їхні вельможі зголодніють,
а простий люд страждатиме від спраги.
14 Ось чому Шеол широко роззявить пащу,
розтягне рот так, що й зміряти не можна,
і поглине як знатних, так і простих,
та ще й гультіпак галасливих.
15 Упокоряться люди, посхиляються всі,
і погордливі будуть пригнуті.
16 Але Господу Всемогутньому воздадуть шану
за Його справедливий розсуд.
Святий Бог являє святість Свою тим,
що праведно чинить.
17 І розбредуться там ягнята,
мов на власному пасовиську,
козенята пастимуться на руїнах,
що залишилися від багатіїв.
18 Горе тим, хто тягне за собою вину свою мотуззям марнотним[g],
хто волочить гріх свій неначе посторонками для воза.
19 Вони говорять: «Хай Бог поспішить,
хай швидше зробить те, що має зробити,
щоб ми побачили.
Хай замисел Святого Ізраїлю мерщій збудеться,
щоб ми дізналися».
20 Горе тим, хто називає зло добром, а добро злом,
хто вважає темряву світлом, а світло—пітьмою,
хто гірке зве солодким, а солодке—гірким.
21 Горе тим, хто вважає себе мудрим,
хто вірить, що він розумний.
22 Не поздоровиться й героям пиятики,
переможцям у змішуванні міцних напоїв.
23 Горе тим, хто звільняє за хабаря злочинця,
хто невинних не розсудить справедливо.
24 Ось чому як полум’я пожирає солому, як зникає сіно у вогні,
так і їхнє коріння прогниє,
квітка зів’яне й полетить за вітром, мов порох.
Бо вони відмовилися від вчення[h] Господа Всемогутнього
і зневажили послання Святого Ізраїлю.
25 Ось тому й Господній гнів на Його народ розпалився,
тому заніс Він руку над людьми й покарав їх.
Затремтіли гори,
й тіла померлих, мов сміття, лежать посеред доріг.
Але навіть після цього Господь усе ще Свій гнів не вгамував,
рука Його все ще занесена для покарання?
Бог приведе Своє караюче військо
26 Він знак подав народу у далекім краї
і посвистом скликає народ
із найвіддаленіших куточків землі.
Погляньте, вороги швидко,
дуже швидко наближаються!
27 Жоден не стомився, не впав,
жодного дрімота не здолала, не заснув.
Жодна підв’язка не сповзла зі стегон,
жоден ремінь сандалії не перетерся.
28 Їхні стріли нагострені, а луки нап’яті,
підкови у коней, немов тверде каміння,
а колеса колісниць, мов вихор рвучкий.
29 Їхній рик, немов левиний, мов левенята молоді, вони ревуть.
Вони гарчать і хапають здобич, тягнуть її,
і нема кому врятувати захоплених і ніхто їх не спасе.
30 Того дня ревітимуть вони над Ізраїлем,
немов морський прибій.
Глянеш на землю, а там темінь і горе,
і хмари світло на пітьму перетворили.
Господь призиває Ісаю в пророки
6 Того року, коли помер цар Уззія,[i] було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм. 2 Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту. 3 Вони кричали одне одному:
«Свят, свят, свят, Господь Всемогутній,
а Його слава розходиться по всій землі».
4 Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом[j].
5 Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий[k], щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».
6 Потім підлетів до мене один із серафимів, тримаючи розпечену вуглину, яку захопив щипцями з вівтаря. 7 Він торкнувся моїх уст і промовив: «Дивись, оце твоїх уст торкнулася розжарена вуглина, твою вину знято. Твій гріх забуто[l]». І почув я голос Володаря мого, який сказав:
8 «Кого Мені послати? Хто піде для нас?» Тут я відповів: «Я тут, пошли мене!» 9 Тоді Господь промовив: «Іди й скажи цьому народові:
„Слухайте, але не розумійте,
дивіться, але не затямте”.
10 Зроби розум цих людей глухим,
позатикай їм вуха, накрий їхні очі,
щоб вони очима не бачили,
вухами не чули, а серцями не розуміли,
щоб не могли повернутися до Мене і врятуватися».
11 Тоді я спитав: «Як довго мені це робити, Господи?»
Він відповів:
«Аж доти, як зруйнують міста,
як не залишиться там людей,
як по оселях ніхто не житиме, доти,
як земля стане спустошеною і безлюдною.
12 Я, Господь, вишлю в далекі краї людей,
і спорожніє земля.
13 Хоча й десята частка народу там зостанеться,
земля буде знову спалена,
як дуб чи терпентинне дерево,
після яких залишаються пеньки,
що знову можуть прорости, як святе сім’я».
Загроза від Сирії
7 Коли Агаз, син Йотама та онук Уззії був царем Юдеї, тоді Рецин, цар сирійський, та Пека, син Ремалії, цар ізраїльський, підійшли до Єрусалима, щоб його завоювати, але не змогли його здобути[m]. 2 До дому Давидового дійшла така звістка: «Сирія отаборилася на землях Ефраїмових[n]». Агаз і його люди злякались і затремтіли, мов дерева в лісі від пориву вітру.
3 Господь сказав Ісаї: «Піди зі своїм сином Шеаром Яшубом[o] на зустріч з Агазом туди, де водопровід впадає у верхній став, дорогою, що веде до поля Пральника. 4 Скажи йому: „Будь обережний і зважений. Не бійся гніву Рецина сирійського та сина Ремалії, тих двох задимлених головешок. 5 Оскільки Арам, Ефраїм та син Ремалії намислили, як тебе розбити, і сказали: 6 „Підемо війною на Юдею, залякаємо її й розділимо між собою, а царем там поставимо сина Тавеела”». 7 Тож Господь, мій Володар, сказав таке:
«Їхні задуми не здійсняться, нічого не вийде.
8 Тому що тільки Дамаск є головою Арама,
а головою Дамаска є тільки Рецин.
Через шістдесят п’ять років Ефраїм
і його народ не існуватимуть.
9 Головою Ефраїма є лише Самарія,
а головою Самарії є лише Пека, син Ремалії.
Якщо не будете стійкими в вірі,
то й не будете стійкими взагалі».
Еммануїл—Господь з Нами
10 Господь знову звернувся до Агаза: 11 «Попроси знамення від Господа, свого Бога, щоб повірити в істинність. Воно може прийти з глибини царства мертвих, чи з висоти небес». 12 Проте Агаз відмовився: «Я не проситиму знамення, не перевірятиму Господа».
13 На це Господь відповів: «Послухай, доме Давидів! Хіба не досить випробовувати терпіння людей? Хіба ж слід випробовувати терпіння мого Бога?» 14 Тож мій Володар пошле вам знамення:
жінка молода вагітна[p] народить сина,
і назве Його Еммануїлом.
15 І споживати Він буде масло й мед поки не виросте,
поки Він не навчиться відмовлятися від зла
і вибирати лише добро.
16 Та перш, ніж Він навчиться цьому,
пустинні стануть землі двох царів,
яких боїшся ти.
17 Але Господь нашле на тебе й твій народ, і на родину твого батька лихо, якого ще не було відтоді, коли Ефраїм відділився від Юдеї. Господь приведе царя ассирійського.
18 Тоді Господь накличе «муху», що в гирлі єгипетських річок, та «бджолу», що на землях ассирійських. 19 Усі вони прилетять і розкинуть табір у глибоких яругах та печерах скальних, біля всіх чагарів та всіх криниць. 20 Тоді мій Володар зголить волосся на голові й ногах твоїх бритвою[q], яку найме за річкою Євфрат у царя Ассирії, ще й бороду з тебе зніме[r].
21 У ті часи людина триматиме в живих тільки одну молоду корову та двох кіз. 22 А оскільки вони дають багато молока, люди їстимуть масло; кожний уцілілий на землі їстиме масло й мед. 23 У той час на кожен виноградник, де росло до тисячі кущів, за які давали тисячу срібних монет, заросте бур’янами й колючками. 24 Люди зі стрілами й луками полюватимуть там, бо вся земля поросте бур’яном і чортополохом. 25 Ви більше не ходитимете на ті пагорби, де люди раніше працювали й вирощували врожаї, вже на пагорбах не працюватимуть, бо земля поросте кущами шипшини й колючкою. Вони стануть місцем, де можна виганяти худобу й випасати овець.
Скоро прийде Ассирія
8 Господь сказав мені: «Візьми великий сувій і напиши звичайним пером: „Магер шалал аш баз”»[s].
2 Тоді я взяв надійним свідком священика Урію та Захарію, сина Єребекії. 3 І ввійшов я до пророчиці, і вона завагітніла, й народила сина. Сказав мені Господь: «Назви його Магер Шалал Аш Баз». 4 Бо ще до того, як навчиться хлопчик вимовляти «неня» і «тато», віддадуть багатства Дамаска й Самарії ассирійському царю.
5 І знову Господь говорив зі мною: 6 «Ці люди[t] відмовляються від повільних вод каналу Шілоа, вони радіють Рецину та Пеці, сину Ремалії. 7 Тож Я, Господь, нашлю на них бурхливі повені Євфрату, царя ассирійського та його силу. Вона заповнить усі канали й затопить усі береги. 8 Вона понесеться в Юдею, все поглинаючи й затопляючи. Вона підніметься до шиї. Її розлогі крила накриють усю землю, о Еммануїле».
Господь оберігає Своїх слуг
9 Збирайтеся, народи, будете розбиті,
слухайте, всі закутки землі!
Готуйтеся до битви і жахайтеся,
лаштуйтеся до бою, начувайтесь!
10 Готуйте плани битв, хоч їм і не здійснитись,
наказ віддайте, хоч усе те марне,
оскільки з нами Бог[u]!
Попередження Ісаї
11 Господь заговорив до мене[v], коли схопив і повернув мене на інший шлях, щоб я не йшов так, як іде цей народ. Він мовив: 12 «Не називайте змовою все те, що цей народ називає змовою. Не бійтеся того, чого вони бояться, не жахайтеся. 13 Господь—Всемогутній, це Його ви повинні вважати святим[w]. Це Його ви повинні боятися. Саме перед Ним ви повинні тремтіти. 14 Тоді Він стане вашим святим прихистком. Але для обох народів Ізраїлю Він буде каменем, через який вони спіткнуться, скелею, яка їх повалить. Він буде лабетами й пасткою для мешканців Єрусалима. 15 Багато хто з них спіткнеться, впаде, розіб’ється, потрапить у пастку й зловлений буде».
16 Зв’яжи свідоцтво, скріпи печаткою вчення між Моїми послідовниками:
17 Я допомоги Господа чекатиму,
Якого пече сором за Якова народ.
Не бажає Він, навіть, зглянутися на дітей Ізраїлевих,
але Йому я довіряюсь, Всевишній нас врятує.
18 Погляньте, ось я і діти, яких Господь послав мені. Ми є знаменням і застереженням для людей Ізраїлю, яке послав Господь Всемогутній, що живе на горі Сіон.
19 Дехто радить тобі: «Проси поради у чаклунів та ясновидців, які шепочуть та бурмочуть розмовляючи з мертвими. Хіба народ, не повинен радитися зі своїм Господом? Хіба слід радитися з мертвими від імені живих?»
20 Треба дотримуватися вчення й свідчення,[x] яке існувало з давнини. Якщо шептуни й чаклуни говорять щось інше, не сподівайтеся на них! 21 Вони пройдуть по землі знедолені й голодні. Коли вони зголодніють, то розлютяться й підведуть погляд угору, й проклянуть свого царя і Бога. 22 А потім подивляться на землю, ще раз поглянуть на горе, пітьму й похмуру безвихідь і будуть кинуті в темряву. І не буде вже більше пітьми свободи для тих, хто зазнав такого лиха.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International